Формування педагогічної комунікації в умовах дистанційної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування педагогічної комунікації в умовах дистанційної освіти

Formation of pedagogical communication in the conditions of distance education

Наталія Третяк

Abstract

The relevance of the study is due, on the one hand, to the trends existing in modern education, on the other hand, to the forced situation of distance education due to the pandemic. At this stage, there is an urgent need to transform universities with a partial transition to an online environment. The advantages of the introduction of distance education are that it is associated with free access to educational information resources of the participants of the educational process and the growth of the role ofpersonal qualities in the development of the information society, in particular, online learning (learning via the Internet) is widely accepted, which has firmly established itself in the consciousness education seekers, and the Internet has turned into a virtual educational space, providing participants in pedagogical communication with greater opportunities for access to educational information resources and communication. The development of information and communication technologies, the definition of the content and direction of modern policy in the field of education, the establishment of feedback channels with students - all these are tools to improve the effectiveness of modern higher education. One of the most promising tools in the organization of a continuous educational process is training based on modern information technologies, which will allow to quickly and flexibly coordinate the needs of the student through multifunctional educational structures, through open education systems, taking into account his interests, abilities and needs. The possibilities of modern communication tools for organizing effective interaction and functioning of the educational process in crisis situations are investigated. Currently, in the conditions of modernization of education, distance education is rapidly developing as a means of operational interaction between the teacher and the student, who are outside the classroom. The article discusses the features of the use of new communication technologies in the activities of university teachers in interaction with students. The article considers the problems and opportunities of using online education in crisis situations. Using survey methods, students' and teachers' satisfaction with online interaction and distance education in general is revealed.

Key words: distance education, distance technologies, information and communication technologies, pedagogical communication, communication, educational space, Internet, innovations, resource, student, pupil.

Анотація

У статті розглянуто проблему формування готовності учасників до педагогічної комунікації в умовах дистанційної освіти. Швидкий розвиток інформаційно- комунікаційних технологій змінює практично всі галузі діяльності людини, серед яких дистанційна освіта займає одне з перших місць щодо впровадження інновацій. Перевагами впровадження дистанційної освіти є те, що вона пов 'язана з вільним доступом до інформаційних навчальних ресурсів учасників освітнього процесу та зростанням ролі особистісних якостей в процесі розвитку інформаційного суспільства, зокрема загальноприйнятим є online-навчання (навчання через Internet), яке міцно закріпилося у свідомості здобувачів освіти, а мережа Internet перетворилася на віртуальний освітній простір, надаючи учасникам педагогічної комунікації більші можливості для доступу до навчальних інформаційних ресурсів та комунікації. Одним з найбільш перспективних засобів в організації безперервного освітнього процесу є навчання на основі сучасних інформаційних технологій, які дозволять швидко і гнучко координувати потреби учня через поліфункціональні освітні структури, через відкриті системи освіти, з урахуванням його інтересів, здібностей і потреб. На даний час в умовах модернізації освіти бурхливо розвивається дистанційна освіта, як засіб оперативної взаємодії між вчителем і учнем, що знаходяться поза аудиторією. Сучасні інформаційні технології відкривають нові перспективи для підвищення ефективності освітнього процесу. Змінюється сама парадигма освіти. Велика роль надається методам активного пізнання, самоосвіті, дистанційним освітнім програмам. Дистанційні технології навчання можна розглядати як природний етап еволюції традиційної системи освіти від дошки з крейдою до електронної дошки й комп 'ютерних навчальних систем, від книжкової бібліотеки до електронної, від звичайної аудиторії до віртуальної аудиторії.

Ключові слова: дистанційна освіта, дистанційні технології, інформаційно- комунікаціїні технології, педагогічна комунікація, спілкування, освітній простір, інтернет, інновації, ресурс, студент, учень.

Постановка наукової проблеми та її значення

Необхідність формування педагогічної комунікації, організації психолого-педагогічного супроводу в процесі реалізації дистанційного навчання пов'язана з тим, що всі суб'єкти дистанційного навчання: студенти, педагоги, школярі, розробники навчальних та методичних матеріалів, батьки, які починають працювати (взаємодіяти) в Інтернеті, нерідко зустрічаються з труднощами психологічного порядку.

У процесі дистанційного навчання зазначається великий дефіцит соціально- емоційного контакту між суб'єктами процесу навчання. У сучасних умовах нові інформаційні технології сприяють збільшенню кількісної сторони комунікативної активності в процесі дистанційного навчання, але при цьому впливає на якісну сторону взаємодії між студентами та викладачем, а також між самими студентами всередині навчальної групи. Розробка та реалізація різних механізмів компенсації соціально - емоційної незадоволеності процесом взаємодії в системі вчитель-учень та учень-учень може суттєво підвищити результативність дистанційного навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У працях зарубіжних та вітчизняних вчених широко описано проблему дистанційної освіти, а саме позитивні та негативні аспекти (Adams J. E., Dichanz H., Bodendorf F., Hoppe G., Eckert B., Lobin Н., Kettunen J.B., Keegan D., Delling R.M, Авраменко, О. Басов, В. Биков, Г. Бобрицька, Д. Бодненко, Р. Гуревич, О. Домінський, Н. Жевакіна, В. Жулкевська, Т. Задорожна, О. Зарицька О Муковіз, А. Прокопенко, О. Рибалш, Н. Сиротенко, П. Стефаненко, Смульсон М.Л., П. Дітюк, І. Коваленко-Кобилянська, Д. Мещеряков, М. Назар та ін.). Проблему педагогічної комунікації в умовах дистанційної освіти в освітньому просторі досліджували С. Антощук, В. Бондаренко, Є. Веренич, В. Гриценко, Коваль, А. Колова, В. Колос, Б. Кузікова, О. Купенко, Т. Лаврик, В. Любчак, Н., О. Малярчук, Муліна, С. Мусатова, І. Романенко, О. Рязанцева та ін.

Мета статті. Проаналізувати процес педагогічної взаємодії учасників дистанційної освіти в умовах інформаційно-дисанційного середовища.

Виклад основного матеріалу

Опрацьовуючи теоретичні питання комунікації було з'ясовано, що саме поняття (англ.comunication) означає зв'язок, комунікація, спілкування. Дистанційна освіта - це навчання учнів, які не завжди можуть бути фізично присутні в школі, або, якщо учень і вчитель розділені як у часі, так і на відстані.

Інтеграція онлайн-комунікації в сучасний суспільний простір, як процес обміну інформацією за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, веде до якісних змін різних соціальних сфер.

Формуючи нові галузі та напрямки діяльності, а також трансформуючи способи взаємодії індивідів між собою, інформатизація призводить до глибоких змін у фундаментальних громадських інститутах, зокрема, в інституті вищої освіти. Учасники освітнього простору змушені все більше залучатися до інформаційного середовища, що, перш за все, знаходить вираження у впровадженні форм онлайн-навчання як основного елемента в сучасних реаліях. У сучасній науково-методичній літературі феномен дистанційного навчання є предметом дослідження багатьох науковців, педагогів та методистів.

На тлі несподіваних та стрімких змін останнього часу онлайн-освіта у всьому світі суттєво просунулась уперед. Але почалася дана трансформація значно раніше. Коли наприкінці 1990-х років інтернет почав грати більш менш помітну роль в навчанні, навчальні заклади стали поступово дедалі ширше використовувати цю інноваційну технологію та змінювати стратегічні пріоритети.

Онлайн-навчання виявилося зручним для працюючих дорослих і отримало визнання покоління мілініалів (покоління, до якого зазвичай прийнято відносити людей, які народилися в період з 1981 по 1996 роки, на момент настання нового тисячоліття вони були у юному віці). Натхненні цим досвідом виші стали використовувати онлайн-комунікацію для збагачення змісту навчальної програми та залучення нових студентів. Легітимність онлайн-освіти зміцнювалося з появою нових потреб у представників цільових груп і вже безповоротно увійшло в наше життя.

Погоджуємося з думкою дослідниці дистанційної освіти А. Лотоцької, що «дистанційне навчання - це таке, в якому суб'єкти навчального процесу перебувають на відстані, реалізуючи освітній процес через засоби телекомунікацій»(Лотоцька, 2020).

Дистанційне навчання є однією з нових реальностей сучасного освіти. О. Муковіз стверджує, що «дистанційна освіта - це комплекс освітніх послуг, які надаються населенню за допомогою спеціального інформаційного освітнього середовища, що базується на засобах обміну навчальною інформацією на відстані» (Муковіз, 2018).

За положеннями Інчхонської декларації ЮНЕСКО, до 2030 р. у всьому світі має бути забезпечений рівний доступ до освіти, оскільки це сприяє взаєморозумінню, терпимості, дружбі та миру. Онлайн-освіта більшою мірою відповідає цій меті, в ній навчальний процес долає географічні, фізичні та фінансові бар'єри, стаючи більш доступним та демократичним.

Основною психологічною проблемою дистанційного навчання на сьогоднішній день є відсутність безпосереднього контакту між суб'єктами освітнього процесу навчання: педагогом та студентом, педагогом та батьком.

Традиційне спілкування «віч-на-віч» досить сильно відрізняється від спілкування, опосередкованого сучасними інформаційними та комунікаційними технологіями. Метою дистанційного навчання є організація освітнього процесу шляхом застосування в навчанні в різних формах сучасних інформаційно-комунікаційних технологій за освітніми рівнями у відповідності до державних стандартів освіти в умовах віддаленості один від одного його учасників.

Завданням дистанційного навчання є забезпечення можливості реалізації конституційного права на здобуття освіти, стверджує О. Лотоцька, а також реалізувати право осіб на якісну та доступну освіту відповідно до їх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду, стану здоров'я, місця проживання,інших ознак і обставин, в тому числі тих, які об'єктивно унеможливлюють відвідування закладів освіти (Лотоцька, Пасічник, 2020: 12).

До основних обмежень у системі дистанційного навчання відносяться:

— відсутність невербальних компонентів комунікації;

— незвична форма спілкування та швидкість обміну повідомленнями;

— емоційна збідненість контактів та деякі інші особливості.

Проблемою дистанційного навчання є збільшення часу між питанням та відповіддю в процесі організації діалогу, а також обмеженням коштів його організації. Діалог у системі дистанційного навчання носить пролонгований характер: репліки діалогу відстають одна від одної в часі, відсутня безпосередня (миттєва) реакція співрозмовників на репліки діалогу.

Проте слід зазначити, що в спілкуванні в процесі дистанційного навчання у зв'язку з цим є і позитивна сторона: учасник комунікації має можливість обміркувати репліку, впоратися з емоціями, відредагувати стиль.

Т. Черкашина розуміє дистанційне навчання як форму організації навчального процесу, яка заснована на використанні інформаційних, комп'ютерних і телекомунікаційних технологій й передбачає інтерактивну взаємодію викладачів і студентів. У даному визначенні, по-перше, наголошується на тому, що дистанційне навчання є формою навчання, тобто здобувачі (студенти) закріплені за певним закладом вищої освіти (ЗВО), що відрізняє дане поняття від поняття “самонавчання”. По-друге, враховано те, що дистанційне навчання, на відміну від заочного, передбачає повне забезпечення студентів науково-методичними матеріалами з боку викладачів та їх постійну взаємодію зі студентами у віртуальному просторі. По-третє, встановлено виняткову роль інформаційно-комунікаційних технологій (включаючи WorldWideWeb та електронну пошту) в освітньому процесі (Черкашина, 2022)

О. Муковіз виділяє такі характерні завдання інформатизації освіти:

- формування інформаційної культури людини;

- забезпечення розвитку особистісних якостей людини, розкриття її творчого потенціалу;

- підвищення ефективності навчально-виховного процесу на підставі запровадження ІТН, надання діяльності творчого, дослідницького характеру;

- інтенсифікація методичної роботи та наукових досліджень.

Серед нагальних проблем інформатизації освіти в навчальному процесі виокремлюють такі:

- формування інформаційної культури педагога;

- використання ІТН;

- формування в педагогів навичок організації системної роботи з комп'ютерною технікою в конкретній предметній галузі;

- розробка ІТН, їх психолого-педагогічних і психофізіологічних засад;

- підготовка педагогічних кадрів;

- удосконалення управління освітою;

- ресурсне забезпечення інформатизації освіти. (Муковіз, 2018).

У «Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні» знаходимо визначення, в якому дистанційну освіту визначено як форму навчання, рівноцінну з очною, заочною, вечірньою та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями ДН.

Г. Козлакова вважає, , що «дистанційна освіта є методом здійснення освітнього процесу в умовах, коли викладач і студенти віддалені один від одного чи не можуть знаходитися в одному й тому ж місці» (Козлакова , 2003: 46).

В. Кухаренко трактує дистанційне навчання (ДН) як «організований засобами ІКТ з використанням дистанційного курсу навчальний процес, якому притаманні всі особливості звичайного (очного) навчального процесу» (Кухаренко, 2019: 6).

Слід зазначити, що з організації ефективної взаємодії серед дистанційного навчання кожному члену віртуального колективу треба вміти:

- користуватися засобами ІКТ;

- спілкуватися у віртуальному середовищі;

- знаходити та обробляти інформацію;

- будувати ефективні взаємини у колективі, що передбачає за умов відсутності візуального контакту сформованості умінь:

- входити до колективу, представлятися та демонструвати найкращі свої якості, користуючись невербальними та вербальними засобами;

- демонструвати зацікавленість в інших членах колективу;

- швидко з'ясовувати стиль роботи інших членів команди та відповідно коригувати свій власний;

- залагоджувати виникаючі розбіжності та конфліктні ситуації;

- продуктивно брати участь у вирішенні проблем.

Таким чином, аналізуючи діяльність суб'єктів дистанційного навчання можна дійти висновку, що спільними проблемами педагогічної комунікації в умовах дистанційної освіти є:

- труднощі із встановленням міжособистісних контактів між учасниками процесу навчання в умовах відсутності візуального контакту;

- дотримання норм і правил телекомунікаційного етикету, що діє в Інтернет;

- труднощі, пов'язані з висловленням власних думок в умовах пролонгованого діалогу та обмеженості засобів його організації.

«Дистанційна освіта як освітня технологія забезпечує проведення освітнього процесу, поєднуючи здобувачів освіти, з віддаленими освітніми ресурсами», - стверджує В. Ясулайтіс. Вчений виділяє такі риси дистанційної освіти:

1) роз'єднання в просторі чи часі викладачів і студентів, студентів між собою, а також студентів і освітніх ресурсів;

2) взаємодія між викладачем і студентами, між студентами, а також між студентами й освітніми ресурсами за допомогою одного чи кількох комунікаційних засобів.

Як похідний від цього поняття використовують термін «дистанційне навчання», розуміючи під ним набір процедур, методів і форм організації освітнього процесу (Ясулайтіс, 2005: 21).

Досліджуючи проблему підготовки майбутніх вчителів початкової школи до надання освітніх послуг в умовах дистанційної освіти, погоджуємося з думкою О.В. Суховірського, який визначив критерії готовності студентів до використання ІТН:

- рівень навичок кваліфікованого користувача комп'ютерної техніки;

- рівень знань особливостей використання комп'ютерної техніки в початковій школі;

- рівень умінь використовувати комп'ютерну техніку на уроці в початковій школі, здійснювати пошук інформації, отримувати нові знання та здійснювати самоосвіту засобами ITH, створювати власні дидактичні матеріали засобами ITH, діагностувати рівень навчальних досягнень учнів засобами ITH, здійснювати організаційну діяльність та планування засобами ITH, використовувати ITH для наукової діяльності та під час підготовки дипломної роботи (Суховірський, 2005:10)

Якщо наголошувати на труднощах, то складністю дистанційного навчання є не тільки стимулювання учасників освітнього процесу до внутрішньої роботи, а й можливість розгортання діалогу, який дозволяє студентам/учням висловлювати найрізноманітніші пропозиції. Основна мета комунікації полягає в залученні та мотивації учасників до навчання. (Організація дистанційного навчання в школі, 2020).

З метою забезпечення в закладах освіти дистанційного навчання, учасники найчастіше використовують такі онлайн-платформи як ZOOM, Microsoft Teams, Moodle, GoogleClassroom, Classtime, Padlet.com, ClassDojo та ін.

Консультування в Інтернеті носить переважно інтерактивний характер (але не виключає прямої взаємодії з педагогами) і може мати кілька варіантів проведення залежно від поставленої викладачем або студентом проблеми:

• індивідуальне консультування по переписці та в діалоговому режимі (чат або прямий контакт, якщо це необхідно);

• консультування в режимі групового обговорення проводиться із заявленої проблеми в будь-якій формі дистанційного навчання: телеконференція, чати для міні-груп, конференції в режимі реального часу;

• тренінгові форми групової роботи, адаптовані до умов взаємодії в Інтернеті (допомога у саморозкритті, самопрезентації, вироблення комунікативних навичок) та спираються на можливості сучасних комп'ютерних технологій.

Як основні форми, що використовуються в системі педагогічного супроводу доцільно використовувати як індивідуальні, так і групові форми роботи:

• індивідуальні та групові консультації, тренінги, дискусії у режимах on-line та offline;

• майстер - класи;

• відкриті уроки в режимі реального часу;

• семінари, конференції та телеконференції з обміну досвідом тощо.

У центрі процесу дистанційної освіти є самостійна пізнавальна діяльність студента/учня. Формування та розвиток навчальної мотивації стає однією з найважливіших педагогічних завдань.

Самостійне набуття знань не носить пасивний характер, навпаки, студенти/учні з самого початку залучені до інтерактивної пізнавальної діяльності, яка не обмежується оволодінням знаннями, а неодмінно передбачає їх постійне використання.

Для цього ефективно використовуються інтерактивні форми: спільні проектні та дослідницькі роботи, скайп-бесіди з навчальних проблем.

Основні освітні завдання реалізуються за рахунок створення системи індивідуалізації навчання, починаючи з початкової ланки освіти. При цьому враховується індивідуальний темп освітньої діяльності студента/учня, різний спосіб сприйняття та освоєння навчального матеріалу, викладачем підбирається певний обсяг матеріалу, що вивчається.

Можливості електронного середовища багаті на побудову навчальної комунікації між викладачем та студентом. Дистанційний формат спілкування знімає рольові переваги та організовує спілкування «на рівних». Цей педагогічний феномен допомагає студентам не відчувати емоційних проблем у спілкуванні з викладачем, знімає страхи та сприяє відкритому діалогу та дискусії. Організація навчальної off-line та on-line комунікації є одним із найважливіших факторів інтеграції учня до навчального процесу.

Цікавою перевагою дистанційного off-line контакту перед навчальною взаємодією викладача та студента в освітньому закладі є те, що студент завжди має «паузу в часі» (умови асинхронної комунікації дають йому цю можливість). Робота в чаті допомагає вже адаптованому до дистанційного контакту студенту навчитися реагувати на репліку викладача, будувати висловлювання, тримати логіку думки. Інтерактивний характер дистанційного контакту дозволяє студенту вступати в емоційно комфортну та зручну на даний момент комунікацію з викладачем.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Проаналізувавши проблему педагогічної комунікації можна зробити висновок, що дистанційна освіта має позитивні та негативні сторони. Основною проблемою дистанційного навчання на сьогоднішній день є відсутність безпосереднього контакту між суб'єктами процесу навчання: педагогом та студентом.

Переваги та перспективи дистанційного навчання полягають в зручності організації освітнього процесу; професійному та особистісному розвитку викладача; економії часу; можливості працювати незалежно від зовнішніх обставин.

Отже, педагогічна комунікація в умовах дистанційного навчання стимулює пізнавальну активність учасників освітньої діяльності (студентів/учнів), виховує самостійність, спонукає до самоосвіти.

Джерела і література

Гавлітіна, Т. Виховання компетентної особистості в Новій українській школі. Особистість на шляху до духовних цінностей: інноваційна практика, набутий досвід: збірник матеріалів ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. [гол. ред. Черній А.Л.]. Рівне: РОІППО, 2021. 164 с.

Герасимова Н. Є. Внутрішньоособистісні конфлікти в процесі соціальної адаптації студентів до умов вищих навчальних закладів: автореф. дис. ... канд. психол. наук: спец.

19.0. 07 «Педагогічна та вікова психологія» / Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Київ, 2004. 21 с

Дистанційне навчання: дидактика, методика, організація. Монографія / за науковою редакцією професора В.Г. Гетти. Чернігів, 2017. 291 с.

Козлакова Г. О. Форми і засоби запровадження різних моделей дистанційної освіти у вищій школі. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Сер. Військово-спеціальні науки. Київ, 2003. Вип. 5. С. 45-48.

Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні. URL: https://vnmu.edu.ua/downloads/other/konc_rov_dystan_osv.pdf

Кухаренко, В.М. Тьютор дистанційного та змішаного навчання. Київ: Міленіум, 2019.

307 с.

Лотоцька А., Пасічник О. Організація дистанційного навчання в школі: методичні рекомендації. Київ: Травень, 2020. 71 с.

Мартіна О.В., Третяк Н.В.., Гордійчук М.С. Чинники формування партнерської взаємодії учасників освітнього процесу в умовах Нової української школи. Пед. освіта: теорія і практика: Зб. наук.пр. / КПНУ ім. І. Огієнка; Інст. педагогіки НАПН Укр.[гол. ред. Бахмат Н.В.]. Вип. 34 (2-2023). Київ: Міленіум, 2022. С. 85-97.

Муковіз О.П. Основи дистанційного навчання у початковій освіті: навчально - методичний посібник. Умань: Візаві, 2018. 128 с.

Організація дистанційного навчання в школі. Методичні рекомендації. 2020. URL: https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2020/05/Metodychni-rekomendatsii-VERTYKAL.pdf

Писаревський І. М., Александрова С. А. Професійно-комунікативна компетентність (в туризмі): Підручик. Харків, 2010. 230 с.

Рязанцева О. В. Формування готовності студентів магістерської підготовки до педагогічної комунікації в умовах дистанційної освіти. Дис. . канд. педагог. наук : спец.

13.0. 04. Харків, 2019. 284 с.

Суховірський О.В. Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до використання інформаційних технологій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти». Київ, 2005. 20 с.

Черкашина Т. Узагальнення наукових підходів до визначення сутності поняття «дистанційне навчання». URL: http://repository.hneu.edu.ua/bitstream/123456789/28240/1 Ясулайтіс В. А. Дистанційне навчання : метод. рек. Київ, 2005. 72 с.

Stratulat N., Martina O., Tretiak N., Hordiichuk M., Boieva E., Shvetsova I. Speech Culture: Postmodern Dimensions of the Professional Standard. Postmodern Openings. 2021. № 12(2). P. 367386.

REFERENCES

Havlitina T. (2021). Vykhovannia kompetentnoi osobystosti v Novii ukrainskii shkoli [Education of a competent personality in the New Ukrainian school]. Osobystist na shliakhu do dukhovnykh tsinnostei: innovatsiina praktyka, nabutyi dosvid: zbirnyk materialiv III

Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii [Ukrainian school. Personality on the way to spiritual values: innovative practice, acquired experience: collection of materials of the 3rd All- Ukrainian Scientific and Practical Conference] .[hol. red. Chernii A.L.]. Rivne: ROIPPO. 164 p. [in Ukrainian].

Herasymova N. Ye. (2004). Vnutrishnoosobystisni konflikty v protsesi sotsialnoi adaptatsii studentiv do umov vyshchykh navchalnykh zakladiv: avtoref. dys. ... kand. psykhol. nauk : spets.

19.0. 07 «Pedahohichna ta vikova psykholohiia» [Intrapersonal conflicts in the process of social adaptation of students to the conditions of higher educational institutions: autoref. thesis ... candidate psychol. Sciences: spec. 19.00.07 «Pedagogical and age psychology»]. In-t psykholohii im. H. S. Kostiuka APN Ukrainy. Kyiv. 21 p. [in Ukrainian].

Dystantsiine navchannia: dydaktyka, metodyka, orhanizatsiia. (2017). Monohrafiia [Distance learning: didactics, methodology, organization. Monograph]. Za naukovoiu redaktsiieiu profesora V.H. Hetty Chernihiv. 291 p. [in Ukrainian].

Kozlakova H. O. (2003). Formy i zasoby zaprovadzhennia riznykh modelei dystantsiinoi osvity u vyshchii shkoli. [Forms and means of introducing various models of distance education in higher education.] Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu im. T. Shevchenka. Ser. Viiskovo-spetsialni nauky. Kyiv. Vyp. 5. Р. 45-48. [in Ukrainian].

Kontseptsiia rozvytku dystantsiinoi osvity v Ukraini. [The concept of distance education development in Ukraine]. URL: https://vnmu.edu.ua/downloads/other/konc_rov_dystan_osv.pdf

Kukharenko V.M. (2019). Tiutor dystantsiinoho ta zmishanoho navchannia. Kyiv: Milenium. 307 p. [in Ukrainian].

Lototska A., Pasichnyk O. (2020). Orhanizatsiia dystantsiinoho navchannia v shkoli: metodychni rekomendatsii [Organization of distance learning at school: methodical recommendations]. Kyiv: Traven. 71 p. [in Ukrainian].

Martina O.V., Tretiak N.V., Hordiichuk M.S. (2022). Chynnyky formuvannia partnerskoi vzaiemodii uchasnykiv osvitnoho protsesu v umovakh Novoi ukrainskoi shkoly [Factors of formation of partnership interaction of the participants of the educational process in the conditions of the New Ukrainian School]. Ped. osvita: teoriia i praktyka: Zb. nauk.pr. / KPNU im. I. Ohiienka; Inst. pedahohiky NAPN Ukr. Vyp. 34 (2-2023). Kyiv : Milenium, 2022. Р. 85-97. [in Ukrainian].

Mukoviz O.P. (2018). Osnovy dystantsiinoho navchannia u pochatkovii osviti: navchalno- metodychnyi posibnyk. [Basics of distance learning in primary education: educational and methodological manual] Uman: Vizavi. 128 p. [in Ukrainian].

Orhanizatsiia dystantsiinoho navchannia v shkoli metodychni rekomendatsii [Organization of distance learning at school. Guidelines]. (2020). [in Ukrainian]. URL: https://nus.org.ua/wp- content/uploads/2020/05/Metodychni-rekomendatsii-VERTYKAL.pdf

Pysarevskyi I. M., Aleksandrova S. A. (2010). Profesiino-komunikatyvna kompetentnist (v turyzmi) [Professional and communicative competence (in tourism)]: pidruch. Kharkiv. 230 p. [in Ukrainian].

Riazantseva O. V. (2019). Formuvannia hotovnosti studentiv mahisterskoi pidhotovky do pedahohichnoi komunikatsii v umovakh dystantsiinoi osvity [Formation of readiness of master's degree students for pedagogical communication in the conditions of distance education]. Dys. ... kand. pedahoh. nauk : spets. 13.00.04. Kharkiv. 284 p. [in Ukrainian].

Sukhovirskyi O.V. (2005). Pidhotovka maibutnoho vchytelia pochatkovoi shkoly do vykorystannia informatsiinykh tekhnolohii: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. ped. nauk: spets. 13.00.04 «Teoriia i metodyka profesiinoi osvity» [Preparation of the future primary school teacher for the use of information technologies: autoref. thesis for obtaining sciences. candidate degree ped. Sciences: specialist]. Kyiv. 20 p. [in Ukrainian].

Cherkashyna T. Uzahalnennia naukovykh pidkhodiv do vyznachennia sutnosti poniattia «dystantsiine navchannia» [Generalization of scientific approaches to defining the essence of the concept of «distance learning»]. [in Ukrainian]. URL:

http://repository.hneu.edu.ua/bitstream/123456789/28240/ 1

Iasulaitis V. A. (2005). Dystantsiine navchannia : metod. rek. [Distance learning: method. rec]. Kyiv. 72 p. [in Ukrainian].

Stratulat N., Martina O., Tretiak N., Hordiichuk M., Boieva E., Shvetsova I. (2021). Speech Culture: Postmodern Dimensions of the Professional Standard. Postmodern Openings. № 12(2). P. 367-386. [in English].

Размещено на Allbest.ru