Культурологічний підхід до виховання основ патріотизму дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурологічний підхід до виховання основ патріотизму дітей старшого дошкільного віку

Трифонова Олена Сергіївна

докторка педагогічних наук, професорка, професорка кафедри початкової та дошкільної освіти, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, м. Миколаїв

Анотація

В умовах сьогодення, коли в Україні триває повномасштабна війна, надзвичайно важливим є збереження цілісності української нації, об'єднання всіх громадян держави задля перемоги й миру в нашій країні. Виховання основ патріотизму в дітей під час війни є актуальним завданням, оскільки це сприяє формуванню в молодого покоління відчуття гордості за свою країну, розуміння важливості захисту її незалежності, національної ідентичності та забезпечення безпеки. У статті висвітлено сутність культурологічного підходу до виховання основ патріотизму дітей старшого дошкільного віку. Наголошено на тому, що реалізація культурологічного підходу у вихованні основ патріотизму дітей насамперед передбачає роботу зі словом, адже слово характеризує національно-культурну специфіку рідної мови, також акцентовано на розумінні та цінуванні дитиною національно- культурних особливостей свого народу, його історії, мови, традицій та обрядів, що сприяє розвитку патріотичних почуттів і цінностей, усвідомлення нею власної культурної ідентичності та гордості за своє походження. Окреслено завдання виховання основ патріотизму дітей старшого дошкільного віку в державному стандарті дошкільної освіти - Базовому компоненті та чинних програмах для закладів дошкільної освіти («Дитина», «Я у світі», «Впевнений старт», «Українське дошкілля» та ін.). У статті виокремлено провідні аспекти культурологічного підходу до виховання основ патріотизму дітей старшого дошкільного віку на сучасному етапі: ознайомлення з історією українського народу та його видатними історичними постатями; розвиток рідної мови; виховання бажання вивчати національну культуру; виховання патріотичних цінностей; активна участь дитини в суспільно-громадянському житті (залучення дітей до благодійних заходів та волонтерської діяльності, догляд за тваринами тощо, що сприяє розвитку відчуття національного духу та єдності, власної важливості для суспільства та держави).

Ключові слова: культурологічний підхід, цінності, патріотизм, основи патріотизму, діти старшого дошкільного віку.

Abstract

виховання патріотизм дошкільник

Tryfonova Olena Serhiivna Doctor of Pedagogical Sciences, professor, professor of the Department of Preschool Education, Mykolaiv V.O. Sukhomlynsky National University, Mykolaiv,

CULTURAL APPROACH TO TEACHING THE FOUNDATIONS OF PATRIOTISM OF SENIOR PRESCHOOL AGE CHILDREN

Nowadays, when a full-scale war continues in Ukraine, it is extremely important to preserve the integrity of the Ukrainian nation, to unite all citizens of the state for the sake of victory and peace in our country. Teaching the basics of patriotism to children in times of war is an urgent task, as it helps to develop a sense of pride for the native country, an understanding of the importance of protecting the independence, national identity and security. The article highlights the essence of the cultural approach to teaching the foundations of patriotism of senior preschool age children. It is emphasized that the implementation of a cultural approach to teaching the foundations of children's patriotism primarily involves the work with words, because the words characterize the national and cultural specifics of the native language, and the attention is also given to the child's understanding and appreciation of the national and cultural peculiarities of the nation, its history, language, customs and traditions. Which contributes to the development of patriotic feelings and values, awareness of cultural identity and pride in the origin.It is outlined the tasks of teaching the foundations of patriotism of senior preschool age children in the state standard of preschool education -the Basic Component and current programs for preschool educational institutions (“Child”, “I am in the World”, “Confident Start”, "Ukrainian Preschool”, etc.). The article highlights the leading aspects of the cultural approach to teaching the foundations of patriotism to senior preschool age children at the present stage: familiarization with the history of the Ukrainian people and outstanding historical figures; development of the native language; fostering the desire to study national culture; teaching patriotic values; active participation of the child in social and civic life (involvement of children in charitable events and volunteer activities, animal care, etc., which contributes to the development of a sense of national spirit and unity, one's own importance for the society and the state).

Keywords: cultural approach, values, patriotism, foundations of patriotism, senior preschool age children.

Постановка проблеми

В умовах сьогодення, коли в Україні триває повномасштабна війна, надзвичайно важливим є збереження цілісності української нації, об'єднання всіх громадян держави задля перемоги й миру в нашій країні. У зв'язку з цим особливої ваги на сучасному етапі на всіх рівнях освіти, як транслятора нових гуманістично-культурних цінностей, спостерігаються корективи в навчанні й вихованні здобувачів освіти, зокрема питанні щодо формування національно-патріотичної особистості, починаючи з дошкільного дитинства. Водночас, зазначимо, що в дошкільному віці в дитини тільки закладаються основи національно- патріотичного виховання. Тому провідним завданням є не лише озброїти дітей знаннями, а насамперед виховати патріота своєї держави. Виховання основ патріотизму в дітей під час війни є особливо важливим завданням, оскільки це сприяє формуванню в молодого покоління відчуття гордості за свою країну, розуміння важливості захисту її незалежності, національної ідентичності та забезпечення безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз наукових праць засвідчив, що різні аспекти культурологічного підходу досліджувалися як вітчизняними науковцями (В Кононенко, Л. Мацько, В. Ужченко та ін.), так і зарубіжними (L.Damen, C.Kramsch та ін.). Культурологічний підхід як методологічний принцип описано у працях Г. Балла, І. Беха, В. Гриньової, О. Савченко та ін.

Питання щодо виховання дитини - патріота своєї країни висвітлювалось у працях класиків вітчизняної педагогіки: Г. Ващенка, О. Духновича, І. Огієнка, С. Русової, В. Сухомлинського, Я. Чепіги та ін. Студіювання сучасних наукових розвідок засвідчило, що науковцями визначено поняття «патріотизм», «патріотичне виховання», «патріотичні почуття», «національне виховання», «національно-патріотичне виховання» (І. Бех, О. Биков, О. Вишневський, В. Гонський, С. Гончаренко, П. Кононенко, Ю. Руденко, К. Чорна та ін.). Ученими досліджено цінності (І. Бех, А. Бойко, Г. Ващенко, О. Вишневський, В. Гриньова, М. Євтух, І. Зязюн, О. Сухомлинська та ін.), ціннісно-смислову спрямованість виховання і розвитку особистості дитини (О. Савченко, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська та ін.), формування особистості дитини в процесі її національної ідентифікації (В. Кононенко, М. Стельмахович та ін.).

Мета статті полягає в теоретико-практичному обґрунтуванні культурологічного підходу до виховання основ патріотизму в дітей старшого дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу

У науковій літературі поняття «патріотизм» представлено різнобічно, вчені розуміють його як: принцип, моральне почуття, моральний ідеал, якість (зокрема така, як толерантність), цінність. Водночас зауважимо, що патріотизм розглядають як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість і готовність служити їй, що в умовах війни у країні набуває особливого значення. Поділяємо позицію І. Беха, що патріотизм - це особливе, тобто безумовне і високо смислове почуття-цінність, яке характеризує ставлення особистості до народу, Батьківщини, держави та до самої себе.

Реалізація культурологічного підходу у вихованні основ патріотизму дітей старшого дошкільного віку насамперед передбачає роботу зі словом, адже слово характеризує національно-культурну специфіку рідної мови. Про взаємозв'язок культури - мови - особистості - мислення - свідомості наголошували ще з давніх часів такі вчені, як І. Білодід, Л. Булаховський, Ф. Буслаєв, В. Жайворонок, І. Огієнко, О. Потебня, В. Русанівський, І. Срезнєвський, В. Ужченко, П. Юркевич та ін. Так, на твердження І. Огієнка «наріжним каменем» існування народу є його рідна мова. Від культури рідної мови залежить культура народу. За словами вченого, «Сила нації - в силі її культури, тому конче треба дбати про розвиток рідної мови. Культура рідної мови зростає разом з національною свідомістю народу. Працюймо ж для розвитку цієї свідомості нашого народу! Народ, що не розуміє сили й значення рідної мови й не працює для збільшення культури її, не скоро стане свідомою нацією й не стоїть на дорозі до державності» [6, С. 7]. У розумінні І. Огієнка, мова не є простим символом розуміння, оскільки витворюється в певній культурі й традиції. Мова є виразником і носієм певної культури, відповідно зміст культури виражається через мову. Отже, поняття «мова» образно розуміється як:

- дзеркало культури, в якому відображується концептуальна, ціннісна, мовна, мовленнєва картина світу, національний характер і менталітет, традиції, звичаї, обряди тощо;

- скарбниця культури, де зберігаються матеріальні й національно- духовні цінності народу;

- носій культури, який передає наступним поколінням накопичений досвід, цінності, знання.

Зауважимо, що з цими ідеями перегукується погляд В. Кононенка, який в підсистемі «мова - культура» виокремлює такі основні напрями спільного аналізу:

- по-перше, мова й культура розвиваються в одному просторі й часі паралельно, в безпосередньому зв'язку з подальшим становленням народу - носія національної мови та культури;

- по-друге, як мова, так і культура є виявом спільних креативних зусиль, наслідком діяльності народу;

- по-третє, усна народна творчість і художня література як провідні різновиди мистецької діяльності реалізуються в мові і слові, які є не лише формою втілення творчого задуму митця, а й змістовим культурним компонентом;

- по-четверте, мова є один із виявів культури;

- по-п'яте, різні види мистецтва як складові культури, зокрема образо-творчість, музика, можуть бути витлумачені й пізнані за допомогою засобів і знаків у вигляді текстів, гіпер-текстів тощо [5, С. 3-4]. Важливою для нас є думка вченого, що культура має виразний національний компонент. Так, на твердження В. Кононенка, «національну специфіку мови відбивають передусім слова історико-культурного, етнологічного характеру, в яких простежується власний шлях розвитку народу, його традиційні форми життя; достатньо послатися на такі найменування, як бандура, кошовий, булава, галушки та ін. Окремі лексеми набули ознак національних символів, що ґрунтуються на властивих кожному народові психолінгвістичних асоціаціях: калина, рушник, писанка тощо» [5].

Погоджуємось із І. Бехом, що кожний громадянин має здобувати освіту як гідний представник свого народу в ракурсі цінностей, що властиві рідному народові. Учений наголошує на тому, що вже з перших хвилин перебування в закладі дошкільної освіти «необхідно долучати дитину до національної культури, до народних промислів, народних ідеалів і мистецтва, до системи національних цінностей [2, С. 73]. Саме в контексті певної культури відбувається становлення особистості, пошук «своїх» цінностей, прилучення до традицій. У кожній національній культурі є свої традиції, звичаї, обряди, що передаються з покоління в покоління.

Підтримуємо думку вчених (В. Абраменкова, І. Кон та ін.), що для засвоєння національної культури рідного народу дитина спочатку повинна засвоїти дитячу культуру як складову загальної культури, тобто складову, що створюється самими дітьми як певний результат творчого характеру їхньої активної соціалізації. Учені виокремлюють у дитячій субкультурі такі складові, як: дитяча гра; дитячий фольклор і художня творчість; спілкування. У дитячій субкультурі відбувається розкриття і розвиток «Я» особистості через спілкування, формування ставлення дитини до національно-духовної і загальної культури, засвоєння норм і правил поведінки, створюється середовище для активного самостійного прояву дитиною себе як вільної особистості зі своїми поглядами, думками, цінностями, зокрема

патріотичними. Ураховуючи «зону найближчого розвитку дитини» (Л. Виготський), саме дорослі (батьки, вихователі) залучають дитину до різних видів діяльності, в яких вона засвоює норми, цінності й стереотипи певної культури. Дорослий є посередником між культурою і дитиною, й тому дитина розвивається як цілісна система взаємодії з дорослими (Ш. Амонашвілі, Л. Божович, Л. Виготський та ін.). Процес партнерської взаємодії передбачає врахування принципу дитиноцентризму, визнання самоініціативності й самонеповторності кожної дитини (О. Савченко, В. Сухомлинський та ін.).

Система цінностей, як суспільних, так і особистісних, є осередком культури, оскільки в ній віддзеркалюються результати людської життєдіяльності. Слугує на увагу «Кодекс цінностей сучасного українського виховання» О. Вишневського (див. рис.).

Рис. Кодекс національних цінностей сучасного українського виховання (за О. Вишневським)

О. Вишневський, розвиваючи вчення Г. Ващенка про виховний ідеал, розробив «Кодекс цінностей», в якому систематизував і конкретизував п'ять груп цінностей виховання, зокрема національних, з поміж-яких виокремив такі цінності: патріотизм, почуття національної гідності, державотворчі прагнення, історична пам'ять, прагнення до національної єдності; історична пам'ять; громадянська національно-політична активність; пошана до державних і національних символів, державного гімну; любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій [4, С. 63].

За А. Бойко, педагог мусить орієнтувати дитину, по-перше, на особистісні якості й цінності (честь і гідність, суб'єкт-суб'єктні відносини), по-друге, національні вартості (Батьківщина, нація, рідна мова, культура), по- третє, загальнолюдські цінності (родовід, честь, добро) [3, С.122]. Як бачимо, вчені наголошують на тому, що з дитинства треба залучати дитину до цінностей національної культури, вивчення історичної спадщини українців, виховувати основи патріотизму.

Відповідно до державного стандарту дошкільної освіти - Базового компонента, в освітньому напрямі «Мовлення дитини» визначено такі показники випускника закладу дошкільної освіти: виявляє інтерес та позитивне ставлення до української мови як державної, прагне до вільного спілкування з іншими дітьми і дорослими українською мовою. Виявляє інтерес до оволодіння надбаннями української культури в її етнічному різноманітті, а також відповідними до віку зразками світової культури. Отримує задоволення від відчуття краси української мови [1, C. 18-19].

Як свідчить аналіз чинних програм для закладів дошкільної освіти («Дитина», «Я у світі», «Впевнений старт», «Українське дошкілля» та ін.), виховання основ патріотизму дітей старшого дошкільного віку передбачає реалізацію таких завдань:

- ознайомлення дітей із державними й народними символами, святами й обрядами, рідним містом, історичними й культурними пам'ятками, визначними українськими особистостями та ін.;

- залучати дітей до святкування родинних традицій, календарно-обрядових та державних свят;

- збагатити словник дитини народознавчими поняттями, фразеологізмами, прислів'ями, приказками тощо;

- озброїти дітей старшого дошкільного віку практичними вміннями і навичками дотримуватися національно-мовленнєвого етикету в різних ситуаціях спілкування;

- сформувати основи патріотичних почуттів (любов до Батьківщини, відданість своєму народові, гордість за Героїв (військових та цивільних), повага до рідної української мови);

- виховувати шанобливе ставлення до військовослужбовців, сформувати уявлення про поняття «Збройні сили України»;

- прищеплювати повагу до української національної культури: бажання вивчати вірші українських поетів, розігрувати твори українських письменників, розглядати репродукції картин українських художників;

- виховувати такі ментальні риси українців, як: працелюбність, сміливість, чесність, свобода та ін.

Культурологічний підхід до виховання основ патріотизму дітей старшого дошкільного віку акцентує на розумінні та цінуванні дитиною національно-культурних особливостей свого народу, його історії, мови, традицій та обрядів, та сприяє розвитку патріотичних почуттів і цінностей. Відповідно можна виокремити провідні аспекти культурологічного підходу до виховання основ патріотизму дітей старшого дошкільного віку на сучасному етапі:

- ознайомлення з історією українського народу та його видатними історичними постатями (знайомство з Героями, хто мужньо захищав і захищає свою країну, які працюють на благо України; знання та розуміння власної історії, традицій, та культурних цінностей; знайомство з героїчним минулим та подіями, що вплинули на формування сучасної України, - допомагає формувати патріотичні почуття. Історична пам'ять важлива для виховання поваги до минулого та почуття єдності з народом);

- розвиток рідної мови (рідна українська мова сприяє формуванню національної ідентичності, національної самобутності, ментальності та почуття гідності, внутрішньої потреби пізнавати культуру українського народу засобами рідної мови);

- виховання бажання вивчати національну культуру (сприяє формуванню таких почуттів, як шанобливе ставлення до національних творів українських письменників і поетів, знання народної скарбнички (прислів'я, приказки, загадки, скоромовки, примовки тощо), що допомагає відчути спільність та взаєморозуміння зі своїм народом; цінність збереження, примноження та передавання традицій, обрядів та звичаїв наступним поколінням);

- виховання патріотичних цінностей (базується на таких цінностях, як: любов до рідної землі, Батьківщини, повага до героїв, відданість ідеалам свободи та незалежності, єдність, взаємоповага, справедливість, працьовитість, відданість, толерантність, гуманність);

- активна участь дитини в суспільно-громадянському житті (залучення дітей до благодійних заходів та волонтерської діяльності (це можуть бути акції «Малюнок для військового», «Іграшка-поробка для дітей - вимушених переселенців»), догляд за тваринами тощо, що сприяє розвитку відчуття національного духу та єдності, власної важливості для суспільства та держави).

Національно-культурна специфіка рідної мови визначається не лише лінгвістичними характеристиками, але й культурним контекстом, який пов'язаний із життям і традиціями конкретної нації, визначає спосіб вживання мови, її особливості й варіанти та відображає глибокі зв'язки між мовою, культурою та історією народу. Специфічні риси української мови, які роблять мову унікальною для конкретної культури та вирізняють її від інших, простежуються у традиціях, звичаях, обрядах, усній народно-поетичній творчості.

Саме тому пропонуємо вихователю закладу дошкільної освіти скласти картотеку художніх творів; виписати з кожного твору образні вислови, слова-найменування, символи тощо, наприклад:

* художніх творів українських письменників:

- оповідання: В. Сухомлинський. Верба - ніби дівчина золотокоса (плакуча верба, золотокоса верба, коси дівочі; приказка «Дорожчого за Вітчизну немає нічого!»); В. Сухомлинський. Лелеки прилетіли (лелеки, золоті ворота, своя домівка, Україна; приказка «Де живе лелека - там щастя живе»);

- вірші: І. Січовик. «До нас Журавлик прилітав» (Чорне море, Десна, Україна - рідний край); Л. Савчук «Моя Україна - це пісенька мами...» (хліб, лани, вишневі садочки, лелеки, червона калина, соняхи); О. Василенко «Я - українка» (рідна мова, Шевченкове слово, моя Батьківщина, лани неосяжні, у лузі калина, сопілка); В. Лучук «Рушник» (рушник, калинова гілка, сопілка, портрет Шевченка) та ін.;

*творів українських художників:

- Т. Шевченко «Селянська родина»;

- М. Пимоненко «Мати», «Жнива в Україні», «Гопак»;

- І. Сколоздра «Веснянки», «Садок вишневий коло хати», «Український танок» та ін.;

*творів фольклорно-музичної спадщини українського народу, пісень для дітей:

- «Добрий день, матусю Україно!» (сл. Н. Рубальської, муз. М. Ведмедері);

- «Україночка» (сл. і муз. І. Білика);

- «Наша Україна» (сл. і муз. С. Ігнатенко).

Важливо, щоб робота з художніми творами патріотичного змісту відбувалась у різних видах діяльності, як на заняттях, так і повсякденному житті; особлива увага акцентувалася на тексті як трансляторі національної культури, тобто важливо, щоб діти не лише знайомились із твором, а відбувалась активна дієва робота зі словом (повторювали, добирали синоніми, пригадували за змістом твору прислів'я, приказки, проводили етичні бесіди, словесні ігри, розігрували ситуації, дискутували тощо). В умовах сьогодення вважаємо надзвичайно важливою думку В. Сухомлинського: «Винятково важливо, щоб кожний наш вихованець у роки дитинства й отроцтва пройшов уроки громадянського піклування про інтереси народу, переболів, перехвилювався, перестраждав за те, що особисто його ніби не стосується» [7, С.146].

Висновки

Отже, культурологічний підхід є одним із провідних у вихованні основ патріотизму в дітей старшого дошкільного віку й передбачає залучення дитини до національної культури, усвідомлення нею власної культурної ідентичності та гордості за своє походження, оволодіння культурою рідного народу, водночас це сприяє збереженню та розвитку національної культури. Важливо створювати позитивне національно- мовленнєве середовище, щоб забезпечити виховання основ патріотизму дітей старшого дошкільного віку.

Література:

1. Базовий компонент дошкільної освіти. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/ rizne/2021/12.01/Pro_novu_redaktsiyu%20Bazovoho%20komponenta%20doshkilnoyi%20osvity.pdf (дата звернення: 11.09.23 р.).

2. Бех І. Д. Особистісно-орієнтований виховний процес - сходження до людяності. Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. - Зб. наук. пр. до 10-річчя АПН України / Академія педагогічних наук України. Ч.1. Харків : «ОВС», 2002. 640 с.3. Бойко А. М. Концептуальні основи особистісно-соціального виховання. Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. - Зб. наук. пр. до 10-річчя АПН України / Академія педагогічних наук України. Ч.1. Харків : «ОВС», 2002. 640 с. С. 116-133.

4. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси /Львів : Львівський обласний науково-методичний інститут освіти; Львівське обласне педагогічне товариство ім. Г. Ващенка, 1996. 238 с.

5. Кононенко В. І. Українська лінгвокультурологія : [навч. посібн.]. Київ : Вища шк., 2008. 327 с.

6. Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки: Рідномовний катехізис для вчителів, робітників пера, духовенства, адвокатів, учнів і широкого громадянства. Факс. вид. Київ: АТ «Обереги», 1994. 72 с.

7. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : у 5-ти т. Київ : Рад. школа, 1976. Т. 1. 654 с.

References:

1. Bazovyi component doshkilnoi osvity [Basic component of preschool education] [Elektronnyi resurs]. [in Ukrainian] URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2021/ 12.01/Pro_novu_redaktsiyu%20Bazovoho%20komponenta%20doshkilnoyi%20osvity.pdf

2. Bekh, I. D. (2002). Osobystisno-oriientovanyi vykhovnyi protses - shodzhennia do liudianosti [Personally-oriented educational process is an ascent to humanity]. Zbirnyk naukovykh prats do 10-richchia APN Ukrainy - Collection of scientific papers for the 10th anniversary of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, (Part 1), (640 p.). [in Ukrainian].

3. Boiko, A. M. (2002). Kontseptualni osnovy osobustisno-sotsialnoho vykhovannia [Conceptual foundations of personal and social education]. Zbirnyk naukovykh prats do 10-richchia APN Ukrainy - Collection of scientific papers for the 10th anniversary of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, (Part 1), 116-133 [in Ukrainian].

4. Wisnievsky O. (1996) Suchasne ukrainske vichovannia. Pedagogichni narisi /lviv : Lvivskiy oblasnii naukovo-metodychnii institute osviti; Lvivskye oblasne pedagogychne tovarivstvo im. G.Vashchenka (238 р). [in Ukrainian].

5. Kononenko, V. (2008). Ukrainskya lingvoculturologia. (327 p.). [in Ukrainian].

6. Ohiienko, I. (1994). Nauka pro ridnomovni oboviazky: Ridnomovnyi katekhizis dlia vchyteliv, robitnykiv pera, dukhovenstva, advokativ, uchniv I shyrokoho hromadianstva [Science of native-language responsibilities: anative-language catechism for teachers, pen workers, clergy, lawyers, students, and citizens]. Kyiv: AT «Oberehy» [in Ukrainian].

7. Sukhomlynskyi, V. O. (1976). Vybrani tvory [Selected works]. (Vol. 1-5). Kyiv: Radianska shkola [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru