Інформаційні програмні ресурси як засіб формування цифрової компетентності майбутнього фахівця у закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційні програмні ресурси як засіб формування цифрової компетентності майбутнього фахівця у закладах вищої освіти

Анатолій Грітченко

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри професійної освіти та технологій за профілями Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, м. Умань, Україна

Анотація

У статті висвітлено теоретико-методичні засади використання інформаційних програмних ресурсів як засобу формування цифрової компетентності майбутнього фахівця комп'ютерних технологій у закладах вищої освіти; проаналізовано наукові дефініції та європейські стандарти (DigComp) щодо визначення цифрової компетентності особистості в сучасних умовах розвитку суспільства та виокремлено шість сфер цифрової компетентності особистості в Україні: інформаційна грамотність та вміння працювати з даними; комунікація та співробітництво, створення цифрового контенту, безпека, розв'язання проблем; схарактеризовано поняття «цифрова компетентність майбутнього фахівця комп'ютерних технологій як інтегрована, професійно зорієнтована та особистісно зумовлена здатність особистості працювати із інформаційним цифровим контентом, застосовувати сучасні засоби інформаційно-комунікаційних технологій для його створення та практичного безпекового використання в контексті комунікації та взаємодії у цифровому суспільстві та реалізації у професійної діяльності; визначено сутність поняття «Інформаційні програмні ресурси» як цифрові програмні продукти навчально-методичного, програмного забезпечення для пошуку, відтворення та обробки навчальної інформації, представленої у текстовому, графічному, числовому, аудіо, відео форматі, що дозволяють вирішувати освітні завдання та призначені для формування професійної компетентності майбутніх фахівців в освітньому середовищі закладу вищої освіти на основі комп'ютерного керування цим процесом на базі певного, наперед заданого критерію якості.

Ключові слова: інформаційні програмні ресурси, цифрова компетентність, майбутній фахівець комп'ютерних технологій, заклад вищої освіти (ЗВО), Digital Competence Framework for Citizens.

Abstract

Anatoliy Hritchenko

Doctor of Pedagogical Sciences,

Professor of Vocational Education and Profile Technology Chair,

Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University,

Uman, Ukraine,

INFORMATION SOFTWARE RESOURCES AS A MEANS OF FORMING THE DIGITAL COMPETENCE OF A FUTURE SPECIALIST IN A HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS.

The article highlights the theoretical and methodological principles of using informational software resources as a means of forming the digital competence of future computer technology specialists in higher education institutions. Scientific definitions and European standards (DigComp) regarding the definition of the digital competence of an individual in the modern conditions of the society's development have been analyzed. We have distinguished six spheres of the person's digital competence in Ukraine: information literacy and ability to work with data; communication and collaboration, digital content creation, security and problem solving. We have characterized the concept of "digital competence of the future computer technology specialist" as an integrated, professionally oriented and personally determined ability of an individual to work with informational digital content, to use modern means of information and communication technologies for its creation and practical safe use in the context of communication and interaction in a digital society and professional activities implementation. We have also defined the essence of the concept of "Information software resources" as digital educational and methodological software products, software for searching, reproducing and processing educational information, presented in text, graphic, numerical, audio, video formats, which allow solving educational tasks and are intended for the formation of professional competence of future specialists in the educational environment of a higher education institution on the basis of computer control of this process on the basis of certain, predetermined quality criteria.

Keywords: informational software resources, digital competence, future computer technology specialist, higher education institution (HEI), Digital Competence Framework for Citizens.

Постановка проблеми

Загальновідомо, що у сучасних умовах науково- інформаційного типу прогресу соціуму все гостріше постає проблема формування цифрової компетентності особистості як здатності упевнено, критично та творчо використовувати й взаємодіяти з цифровими технологіями для досягнення цілей, що належать до професійної, навчальної, повсякденної та громадської діяльності.

Обґрунтування необхідності формування та розвитку цифрової компетентності особистості відображено в нормативно-правових документах. Так, у Законі України «Про освіту» цифрова компетентність визначається однією з ключових з-поміж інших компетентностей [8]. У 2021 році Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію розвитку цифрових компетентностей, у якій під цифровою компетентністю розуміється динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, здійснювати професійну або освітню діяльність із використанням цифрових інструментів. Метою Концепції є «визначення пріоритетних напрямів і основних завдань з питань розвитку цифрових навичок та цифрових компетентностей, підвищення рівня цифрової грамотності населення в умовах розвитку цифрової економіки та цифрового суспільства» [5].

Уважаємо, що значний дидактичний потенціал у контексті формування цифрової компетентності майбутніх фахівців комп'ютерних технологій у закладах вищої освіти мають інформаційні програмні ресурси, що сприяють вирішенню освітніх завдань на основі комп'ютерного керування цим процесом на базі певного, наперед заданого критерію якості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

цифрова компетентність фахівець освіта

Проблему формування цифрової компетентності, ефективного використання інформаційних технологій у навчанні, підготовці майбутніх фахівців до професійної діяльності засобами цифрових освітніх технологій досліджувало багато українських та зарубіжних науковців. Зокрема, актуальність формування цифрової компетентності у майбутніх фахівців підтверджено дослідженнями В. Браздейкіс, В. Вембера, О. Кузьмінської, Дж. Равен та ін. Р. Гуревич, А. Гуржій, Г. Генсерук, М. Жалдак, Н. Морзе, М. Нетреба, О. Співаковський, О. Спірін, І. Тимофєєва розглядали сутність та структуру цифрової компетентності майбутніх фахівців. Питанням формування цифрової компетентності в умовах Нової української школи присвячено праці таких дослідників, як В. Горленко, В. Сидоренко, С. Касьян, В. Калінін, Л. Калініна.

Використанню цифрових освітніх технологій у вищій освіті присвятили свої праці В. Биков, О. Глазунова, М. Лещенко, Н. Морзе, А. Кочарян, М. Шишкіна та ін.

Ґрунтовний аналіз можливостей використання інформаційних та цифрових технологій в освітньому процесі та професійній діяльності фахівців здійснено у наукових розвідках Л. Карташової, Г. Козлакової, В. Лапінського та ін.

Дослідженням шляхів удосконалення цифрової компетентності здобувачів освіти у закладах вищої освіти займались В. Балюк, О. Сахно, О. Максимович, К. Чжан та ін

Європейський досвід формування цифрової компетентності вивчали О. Гриценчук, І. Іванюк, О. Кравчина, О. Овчарук та ін.

Незважаючи на наявність цілої низки наукових досліджень щодо формування цифрової компетентності майбутніх фахівців у закладах вищої освіти, питання використання інформаційних програмних ресурсів у теорії й методиці професійної освіти залишається недостатньо вирішеним.

Отже, актуальність проблеми та необхідність розв'язання поставлених перед освітньою галуззю суспільством завдань визначили мету статті - розкрити теоретичні аспекти формування цифрової компетентності майбутнього фахівця комп'ютерних технологій у закладах вищої освіти засобами інформаційно програмних ресурсів.

Виклад основного матеріалу

Як зазначено у Законі України про освіту, «компетентність - динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, проводити професійну та/або подальшу навчальну діяльність» [8]. Спеціально структуровані набори вище вказаних складових компетентності дозволяють людині ідентифікувати і розв'язувати, незалежно від контексту, проблеми, виявивши процедури (знання і дії), які підходять для їх вирішення. Бути компетентним - означає вміти мобілізувати в певній ситуації отримані раніше знання і досвід. Управління власною діяльністю веде до підвищення або модифікації рівня компетентності людини [6].

Цифрова компетентність заслуговує на особливу увагу, адже саме вона дає можливість особистості бути сучасною, активно діяти в інформаційному середовищі, використовувати новітні досягнення техніки у своїй професійній діяльності.

На основі ґрунтовного аналізу різних проектів та ініціатив цифрову компетентність вчені трактують як набір знань, умінь, які необхідні для використання інформаційних технологій та цифрових медіа для виконання завдань; розв'язання проблем; керування інформацією; співробітництва; спілкування; створення і поширення контенту; спільної діяльності та задоволення потреб [9, 14].

На думку Дж. Крумсвіка цифрова компетентність вчителя - це майстерність педагога застосовувати інформаційні технології у своїй професійній діяльності. Автор вважає, що вчитель має вміти критично оцінювати ресурси та використовувати їх з врахуванням педагогіки, бути обізнаним із метою використання різних навчальних ресурсів. Відбір матеріалів, при цьому відбувається з урахуванням специфіки навчальної дисципліни, особливостей студентів, певної теми заняття [16].

С. Скотт розглядає цифрову компетентність як здатність використовувати цифрові ресурси та інформаційні технології, розуміти та вміти критично оцінювати цифрові ресурси та контент, ефективно комунікувати. Науковець виокремлює такі складові цифрової компетентності: інформаційна і медіа грамотність; онлайн комунікація; технічний та споживацький компоненти [17].

Цифрова компетентність одночасно є результатом, якого набуває суб'єкт в освітньому процесі та, водночас, наслідком саморозвитку навчального, синтезу його діяльнісного та особистого досвіду [11, с 350].

Цифрова компетентність, за словами О. Спіріна та О. Овчарук - «здатність особистості впевнено та ґрунтовно користуватися засобами цифрових технологій у таких сферах, як професійна діяльність і працевлаштування, освіта, дозвілля, громадська діяльність, що є життєво необхідними для участі у щоденному соціально-економічному житті» [10, с. 1095].

У Рекомендаціях Парламенту і Ради Європи від 18 грудня 2006 року (Recommendation of the European Parliament and of the Council of 18 December 2006 on key competences for lifelong learning (2006/962/EU)) [13] цифрова компетентність визнана однією з восьми ключових компетентностей для навчання впродовж життя Lifelong Learning (LLL) у країнах Європейського Союзу.

Цифрову компетентність та опис її складових здійснено Європейським дослідницьким центром Європейської комісії у 2016 році в Рамці цифрової компетентності для громадян (англ. DigComp 2.0: Digital Competence Framework for Citizens), а у 2017 році її було оновлено та представлено на конференції у Брюсселі під назвою «Рамка цифрової компетентності для громадян: вісім рівнів майстерності з прикладами використання» (DigComp 2.1: Digital Competence Framework for Citizens). Сьогодні - це один із найсучасніших європейських стратегічних документів, еталонний орієнтир для розроблення освітніх стандартів [7, 12, 18].

В оновленій The Digital Competence Framework for Citizens цифрова компетентність представлена як комбінація знань («знає про що?», «розуміє що?»), навичок («уміє робити/ шукати що?», «знає як робити») і ставлень («відкритий для чого?», «цікавиться чим?», «зважує на переваги та ризики...»), яка необхідна всім індивідуумам для особистісної реалізації та розвитку, працевлаштування, соціальної інтеграції, сталого способу життя, успішного життя в мирних суспільствах, управління здоровим способом життя та активного громадянства [19].

Автори й розробники Рамки з'ясували, що нині немає чітко усталеного визначення здатності людини використовувати ІКТ. Тож, пропонують оперувати поняттям «цифрова компетентність», яке синонімічне «інформаційно- цифровій», «інформаційно-комунікаційній» та іншим визначенням, що окреслюють здатність людини застосовувати ІКТ у житті, навчанні та праці, постійно оновлювати її впродовж життя. Кожна нова ера технологічних та освітніх реформ надає нового звучання цій здатності [4].

Рамка цифрової компетентності особистості в Україні окреслює шість сфер (С0-С5) цієї компетентності: інформаційна грамотність та вміння працювати з даними; комунікація та співробітництво, створення цифрового контенту, безпека, розв'язання проблем [18].

1. СО (Основи комп'ютерної грамотності) окреслює наступні види компетентностей: використання комп'ютерних мобільних пристроїв, базового програмного забезпечення, застосунків та прикладного програмного забезпечення, інтернету та онлайн застосунків; управління цифровою ідентичністю.

2. С1 (Інформаційна грамотність та вміння працювати з даними) включає такі компетентності: перегляд, пошук і фільтрація даних, інформації та цифрового контенту; критичне оцінювання та інтерпретація даних, інформації та цифрового контенту, перевірка надійності джерел; управління даними, інформацією та цифровим контентом; реалізація власних запитів та потреб за допомогою цифрових технологій.

3. С3 (Створення цифрового контенту) передбачає такі компетентності: розробка цифрового; редагування та інтеграція цифрового контенту; авторське право та ліцензії; навички програмування; творче використання цифрових технологій.

4. С3 (Комунікація та взаємодія у цифровому суспільстві) визначає такі компетентності як: взаємодія за допомогою цифрових технологій; поширення та обмін даними за допомогою цифрових; співробітництво за допомогою цифрових технологій; цифрове громадянство; мережевий етикет.

5. С4 (Безпека у цифровому середовищі) окреслює наступні види компетентностей: захист пристроїв; захист персональних даних та приватності; захист особистих прав; захист здоров'я та благополуччя.

6. С5 (Розв'язання проблем у цифровому середовищі) передбачає компетентності: розв'язання технічних та життєвих проблем; визначення потреб та технологічне їх вирішення; самооцінка рівня цифрової компетентності, усунення прогалин; професійний та саморозвиток у цифровому середовищі.

Зважаючи на огляд наукових джерел, під цифровою компетентністю майбутнього фахівця комп'ютерних технологій розуміємо інтегровану, професійно зорієнтовану та особистісно зумовлену здатність особистості працювати із інформаційним цифровим контентом, застосовувати сучасні засоби інформаційно-комунікаційних технологій для його створення та практичного безпекового використання в контексті комунікації та взаємодії у цифровому суспільстві та реалізації у професійної діяльності.

Враховуючи те, що формування цифрової компетентності майбутніх фахівців комп'ютерних технологій відбувається переважно у процесі вивчення дисциплін фахового циклу, можна зробити висновок, що традиційні

засоби навчання не в змозі повною мірою відповідати потребам освітнього процесу. Це пояснюється тим, що сфері інформаційних технологій характерний стрімкий динамічний розвиток. Тож трапляються ситуації, коли інформація в друкованих навчальних матеріалах стає застарілою ще в процесі його видання.

В умовах інформатизації освіти актуалізується питання створення нових засобів навчання, спрямованих на організацію роботи здобувачів освіти в єдиному інформаційно-освітньому просторі з метою підвищення якості освіти. До таких засобів навчання можна віднести інформаційні програмні ресурси.

У статті інформаційні програмні ресурси схарактеризовано як цифрові програмні продукти навчально-методичного, програмного забезпечення для пошуку, відтворення та обробки навчальної інформації, представленої у текстовому, графічному, числовому, аудіо, відео форматі, що дозволяють вирішувати освітні завдання та призначені для формування професійної компетентності майбутніх фахівців в освітньому середовищі закладу вищої освіти на основі комп'ютерного керування цим процесом на базі певного, наперед заданого критерію якості.

Інформаційні програмні ресурси можна виокремити у наступні групи:

- програмні комплекси (мови програмування, транслятори, компілятори, операційні системи, пакети прикладних програм загального та навчального призначення тощо);

- програмні засоби для контролю і вимірювання рівня знань, умінь і навичок студентів,

- електронні освітні ресурси: електронні тренажери, програмні засоби для математичного та імітаційного моделювання, програмні засоби лабораторій віддаленого доступу і віртуальні лабораторії, інформаційно- пошукові довідкові системи, автоматизовані навчальні системи, електронні підручники, експертні навчальні системи, інтелектуальні навчальні системи,

- інформаційне програмне забезпечення: засоби автоматизації освітньої діяльності, цифрові інформаційні системи тощо.

В освітній практиці для формуванню цифрової компетентності майбутніх фахівців комп'ютерних технологій використовуються такі інформаційні ресурси як:

- текстові редактори (документи Google, WordOnline, ZohoWriter);

- інтегровані пакети програм, що містять текстовий і табличний редактори, сервіс створення і редагування мультимедійних презентацій (документи Google, OfficeOnline, ZohoOfficeSuite);

- сервіси роботи з графікою (растрові редактори: малюнки Google, PixlrEditor, SumoPaint; векторні редактори: Janvas, SVG-edit; ЭБ-редактори: AutodeskTinkercard, AutoCAD 360; сервіси для побудови блок-схем: Lucidchart, Draw.io);

- сервіси зберігання та спільного використання даних (диск Google, хмари@і.иа та @gmail.com тощо);

- навчальні класи та сайти (Google, ZohoSites, ZohoWiki);

- платформи для хостінга (Amazon Elastic Compute Cloud, Google App Engine, Microsoft Azure);

- сервіси створення і редагування мультимедійних презентацій (презентації Google, PowerPointOnline, PowToon, Prezi.com, Slides, SlideRocket, Slideshark, ZohoShow);

- хмаро-орієнтовані операційні системи (GoogleChromeOS, JoliCloud);

- сервіси віртуальних робочих столів (Cloudo, xOS, ZimDesk, ZeroPC);

- онлайн-календарі для спільної роботи (Google Календар, Outlook, ZohoCalendar);

- організація дистанційних курсів (TeachBase) тощо.

Системне використання інформаційних програмних ресурсів у формуванні цифрової компетентності майбутніх фахівців комп'ютерних технологій забезпечує функціонування освітнього середовища закладу освіти, максимально наближеного до сучасних тенденцій розвитку інформаційного суспільства; сприяє розвитку мобільності користувачів при здійсненні електронних комунікацій; уможливлює доступ до інструментальних середовищ проєктування і моделювання; передбачає поєднання традиційних технологій із дистанційними засобами навчання, застосування хмарних сервісів (Google, Microsoft), інформаційних баз і систем, електронних бібліотек в освітньому процесі тощо.

У контексті формування цифрової компетентності майбутніх фахівців комп'ютерних технологій важлива роль відводиться методу мережевих проєктів. У ситуаціях освоєння ними професійної діяльності він зводиться до осмислення мотивів і цілей цієї діяльності в умовах цифрової економіки, прийняття рішень, побудови програми дій, досягнення цілей, самооцінки результатів, при необхідності - їх корекції. Заняття практичною діяльністю у сфері розроблення та реалізації мережевих проєктів уможливлюють систематичне опанування знань, оскільки формування цифрової компетентності здобувачів освіти має відбуватися безупинно, упродовж усіх курсів навчання у закладі освіти [1].

У процесі використання методу мережевих проєктів головним завданням викладачів є створення такої модель навчання, яка залучить студентів до розв'язання складних проблем, задіявши весь наявний ресурс інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти, можливостей сучасних інформаційних програмних ресурсів.

Методу мережевих проєктів характерні такі особливості: студенти у процесі самостійної навчальної діяльності взаємодіють із широким спектром інформаційних ресурсів; викладач виступає в якості посередника, здійснюючи загальне керівництво проєктною діяльністю; використання засобів масової інформації при роботі над проєктом; основа проєкту - запитання, на які потрібно знайти відповіді; оперативне здійснення пошуку інформації; акцент на процес; якісне та кількісне оцінювання результатів [1].

Науковці наголошують, що мережеві проєкти можуть будуватися на різному навчальному матеріалі та різного ступеня складності, але усім проєктам властиві загальні суттєві ознаки:

1) оригінальність результату (проєкти базуються на запитаннях, відповіді на які не можуть бути отримані заучуванням та репродуктивним відтворюванням навчального матеріалу, результат - оригінальний продукт, для розробки якого використовуються різні засоби, сервіси, цифрові технології);

2) проєкти передбачають активну позицію студента - позицію фахівця, який досліджує, вирішує проблеми, приймає рішення, вивчає, документує та презентує результати своєї діяльності у Всесвітній мережі. Викладачі під час реалізації мережевих проєктів стимулюють самостійність своїх студентів, надихають на постановку запитань, різновекторний пошук, сучасні Інтернет-сервіси, планування, проведення експериментів, спостережень та осмислення результатів, отриманих у ході виконанні поставленого завдання [1].

У контексті реалізації цих завдань можна використати такі мережеві ресурси:

1. Git - розподілена система керування версіями файлів та спільної роботи (спроєктована як набір програм, спеціально розроблених з врахуванням їхнього використання у скриптах. Це дозволяє зручно створювати спеціалізовані системи керування версіями на базі Git або користувацькі інтерфейси.). Прикладами проєктів, що використовують Git, є ядро Linux, Android, LibreOffice, Cairo, GNU Core Utilities, Mesa 3D, Wine, багато проєктів з X.org, XMMS2[ru], GStreamer, Debian DragonFly BSD, Perl, Eclipse, GNOME, KDE, Qt, Ruby on Rails, PostgreSQL, VideoLAN, PHP, One Laptop Per Child (OLPC), АБІС Koha, GNU LilyPond та ELinks і деякі дистрибутиви GNU/Linux.

2. Webpack dev server - сучасний інструмент frontend-розробника який може використовуватися як HTTP-сервер для обслуговування файлів під час розробки, надає можливість використовувати гарячу заміну модуля.

3. Kubernetes» (K8s) - відкрита система автоматичного розгортання, масштабування та управління застосунками у контейнерах. Підтримує ряд інструментаріїв з управління контейнерами, дає можливість розміщення в ізольованому оточенні різнорідної начинки, що включає різні комбінації виконуваних файлів, бібліотек, файлів конфігурації, скриптів, файлів jar, gem, tar тощо.

4. Інтернет-ресурс MOZAIK - Education програмне забезпечення інтерактивного спрямування з наявністю віртуальних програм та віртуальних лабораторій).

5. Вебдодаток Edmodo - освітній ресурс, що покликаний забезпечити ефективну взаємодію учасників освітнього процесу;

6. LearningApps.org - онлайн-сервіс, що забезпечує створення різноманітних вправ, інтерактивних завдань тощо.

7. Forcepoint Data Loss Prevention (DLP) - система запобігання втраті даних через блокування дії, які можуть призвести до навмисної або випадкової втрати, витоку чи знищення даних. Системи DLP контролюють, виявляють і блокують несанкціонований доступ або переміщення даних через електронну пошту, обмін миттєвими повідомленнями, передачу файлів, веб-форми та інші засоби.

Нині існує чимало інформаційних програмних ресурсів, які дають змогу не лише удосконалити цифрову компетентність майбутніх фахівців, але й оновити зміст освітньої діяльності на заняттях, підвищити мотивацію до навчання, сформувати освітню траєкторію та власне бачення щодо вирішення певних професійних завдань педагогів [2].

Так, за допомогою освітньої платформи Kahoot можна проводити інтерактивні заняття та перевірку знань студентів за допомогою онлайн- тестування. Ресурс розроблений у 2013 року як інструмент для швидкого створення всього інтерактивного: вікторин, опитувань і обговорень, тощо. Контент, створений на платформі онлайн-сервісу, має своєрідну назву «кахути», які позначають створений навчальних контент. У власноруч розроблені міні-ігри можна вставляти тематичні відео та зображення, а процес створення нової вправи займає декілька хвилин, що значною мірою скорочується час для підготовки до заняття.

Електронний освітній ресурс Mentimeter ще один ефективний цифровий сервіс із широкими освітніми можливостями. Він допомагає взаємодіяти учасникам освітнього процесу та успішно використовується з метою створення презентацій зі зворотним зв'язком у режимі реального часу. На відміну від сервісу Kahoot, Mentimeter дає можливість викладачу дізнатись, що думає аудиторія з того чи іншого приводу за допомоги онлайн-голосування через мобільні телефони, планшети або комп'ютери.

Навчальна платформа Flipgrid дозволяє студентам та викладачам записувати навчальні відео, використовуючи як комп'ютери та мобільні пристрої, ділитися відеофайлами своїх презентацій, висловлювати свої емоції та набувати навичок комунікації та взаємодії у цифровому просторі.

Невід'ємним компонентом формування цифрової компетентності майбутніх фахівців є їх «саморозвиток засобами сучасних дистанційних освітніх технологій, зокрема навчання на масових відкритих онлайн- платформах (Prometeus («Наукова комунікація у цифрову епоху», «Основи інформаційної безпеки», BYM online («Цифрова безпека та комунікація в онлайні», «Інформаційна безпека у цифровому світі», «Вступ до медіації»); Edera (вебпрограмування (HTML, CSS, JAVASCRIPT) тощо» [3, с. 165].

Висновки

Отже, використання в освітньому середовищі закладу вищої освіти широкого спектру інформаційних програмних ресурсів дає викладачам можливість ефективного формування цифрової компетентності майбутніх фахівців, дозволяє підготувати їх до життя в інформаційному суспільстві, удосконалити вміння користуватися різноманітним цифровим контентом, володіти способами спілкування за допомогою інформаційних і комп'ютерних технологій, усвідомлювати наслідки дії на людину засобів інформації, що складає основу їх подальшої професійної діяльності.

Перспективи подальших розвідок стосуються вирішення проблем формування цифрової компетентності майбутніх фахівців комп'ютерних технологій за умов дистанційної освіти.

Література:

1. Балюк В.О. Дидактичні умови формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх фахівців економічного профілю в освітньому середовищі університету. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.09 / Полтав. нац. пед. універ. імені В. Г. Короленка, Полтава, 2020. 322 с.

2. Близнюк Т. Цифрові інструменти для онлайн і офлайн навчання: навчально- методичний посібник. Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2021. - 64 с.

3. Волкова Н. П., Лебідь О. В. Формування цифрової компетентності у майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2021. Вип. 78. С. 161-166.

4. Гриценчук О., Іванюк І, Кравчина О. Європейський досвід розвитку цифрової компетентності вчителя в контексті сучасних освітніх реформ. Інформаційні технології і засоби навчання. 2018. Т. 65. № 3. С. 316-336.

5. Концепція розвитку цифрових компетентностей: схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 167-р URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/167-2021-%D1%80#Text (дата звернення: 19.11. 2022).

6. Максимович О. Компетентнісний підхід при підготовці майбутніх учителів до професійної діяльності. Вісник Прикарпатського університету. Серія «Педагогіка». 2011. Вип. XL. Ч. 2. С. 87-89.

7. Овчарук О. В. Рамка цифрової компетентності для громадян : європейська стратегія визначення рівня компетентності в галузі цифрових технологій. Вісник Національної академії педагогічних наук України. 2018. № 1 (98). С. 31-38.

8. Про освіту. Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VnL URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2145-19#Text (дата звернення: 03.11.2023).

9. Сахно О. В. Цифрова компетентність і технології для освіти: принципи та інструменти. Імідж сучасного педагога. 2020. № 6 (195). С. 10-14.

10. Спірін О. М., Овчарук О. В. Цифрова компетентність. Київ: Юрінком Інтер, 2021. С. 1095-1096.

11. Чжан К. Дослідження шляхів удосконалення цифрової компетентності (ІКТ) здобувачів освіти у закладах вищої освіти. Інноватикау вихованні. 2022. № 15. С. 349-354.

12. Git. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Git ( дата звернення 2.11.23)

13. Ferrari A. Digital Competence in Practice: An Analysis of Frameworks. Luxemburg: IPTS-JRC. 2011. URL: http://ftp.jrc.es/EURdoc/JRC68116.pdf ( дата звернення 3.11.23).

14. Scott C. The Futures of Learning 3: What kind of pedagogies for the 21st century? UNESCO Education Research and Foresight, Paris. [ERF Working Papers Series, no. 15]. URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0024/002431/243126e.pdf) ( дата звернення 29.10.23).

15. Krumsvik R. Situated learning and digital competence. Education and Information Technology. URL: http://www.icicte.org/Proceedings2013/Papers%202013/05-1- Krumsvik.pdf (дата звернення 2.11.23).

16. . European Union. Recommendation of the European Parlement and to the Coucil of 18 December 2006 on key competences for lifelong learning (2006/962/ EC). Official Journal of the European Union. 2006. URL: http://eur-lex.europa.eu/ LexUriServ/ LexUriServ.do?uri=OJ:L: 2006:394:0010:0018:EN:PDF ( дата звернення 5.11.23).

17. Vuorikari R., Punie Y., Carretero Gomez S., Van den Brande, G. (2016). DigComp 2.0: The Digital Competence Framework for Citizens. Update Phase 1: The Conceptual Reference Model. Luxembourg Publication Office of the European Union. EUR 27948 EN. doi: 10.2791/11517.

18. Carretero S., Vuorikari R., Punie Y. DigComp 2.1: The Digital Competence Framework for Citizens with eight proficiency levels and examples of use. Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2017. 48 р.

19. Vuorikari R., Kluzer S., Punie Y., DigComp 2.2: The Digital Competence Framework for Citizens - With new examples of knowledge, skills and attitudes, EUR 31006 EN, Publications Office of the European Union, Luxembourg. 2022.

References:

1. Baliuk, V. O. (2020). Dydaktychni umovy formuvannia informatsiino-komunikatsiinoi kompetentnosti maibutnikh fakhivtsiv ekonomichnoho profiliu v osvitnomu seredovyshchi universytetu [Didactic conditions for the formation of information and communication competence of future specialists of the economic profile in the educational environment of the university]. Candidate's thesis. Poltava: PNPU [in Ukrainian].

2. Blyzniuk, T. (2021). Tsyfrovi instrumenty dlia onlain i oflain navchannia: navchalno- metodychnyi posibnyk [Digital tools for online and offline learning: a teaching and methodical guide]. Ivano-Frankivsk: PNU [in Ukrainian].

3. Volkova, N. P., & Lebid, O. V. (2021). Formuvannia tsyfrovoi kompetentnosti u maibutnikh uchyteliv humanitarnykh spetsialnostei [Formation of digital competence in future teachers of humanitarian specialties]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh. - Pedagogy of creative personality formation in higher and secondary schools, 78, 161-166 [in Ukrainian].

4. Hrytsenchuk, O., Ivaniuk, I., & Kravchyna, O. (2018). Yevropeiskyi dosvid rozvytku tsyfrovoi kompetentnosti vchytelia v konteksti suchasnykh osvitnikh reform [European experience in the development of the teacher's digital competence in the context of modern educational reforms]. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia - Information technologies and teaching aids, 65(3), 316-336 [in Ukrainian].

5. Kontseptsiia rozvytku tsyfrovykh kompetentnostei [Concept of digital competences development]. (n.d.). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/167-2021-%D1%80#Text [in Ukrainian].

6. Maksymovych, O. (2011). Kompetentnisnyi pidkhid pry pidhotovtsi maibutnikh uchyteliv do profesiinoi diialnosti [A competent approach in preparing future teachers for professional activity]. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Seriia «Pedahohika» - Bulletin of the Carpathian University. "Pedagogy" series, KhL(2), 87-89 [in Ukrainian].

7. Ovcharuk, O. V. (2018). Ramka tsyfrovoi kompetentnosti dlia hromadian: yevropeiska stratehiia vyznachennia rivnia kompetentnosti v haluzi tsyfrovykh tekhnolohii [Digital Competence Framework for Citizens: A European Strategy for Digital Competence]. Visnyk Natsionalnoi akademii pedahohichnykh nauk Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, 1(98), 31-38 [in Ukrainian].

8. Pro osvitu. Zakon Ukrainy vid 05.09.2017 r. № 2145-VIII [About education. Law of Ukraine dated September 5, 2017]. (n.d.). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 2145-19#Text [in Ukrainian].

9. Sakhno, O. V. (2020). Tsyfrova kompetentnist i tekhnolohii dlia osvity: pryntsypy ta instrumenty [Digital competence and technologies for education: principles and tools]. Imidzh suchasnohopedahoha - The image of a modern teacher, 6 (195), 10-14 [in Ukrainian].

10. Spirin, O. M., & Ovcharuk, O. V. (2021). Tsyfrova kompetentnist [Digital competence]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

11. Chzhan, K. (2022). Doslidzhennia shliakhiv udoskonalennia tsyfrovoi kompetentnosti (IKT) zdobuvachiv osvity u zakladakh vyshchoi osvity [Study of ways to improve the students' digital competence (DC) in higher education institutions]. Innovatyka u vykhovanni - Innovation in Education, 15, 349-354 [in Ukrainian].

12. Carretero, S., Vuorikari, R., & Punie Y. (2017). DigComp 2.1: The Digital Competence Framework for Citizens with eight proficiency levels and examples of use. Luxembourg: Publications Office of the European Union [in English].

13. European Union. Recommendation of the European Parlement and to the Coucil of 18 December 2006 on key competences for lifelong learning (2006/962/ EC) (2006). Official Journal of the European Union. Retrieved from http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri= OJ:L:2006:394:0010:0018:EN:PDF [in English].

14. Ferrari, A. (2011). Digital Competence in Practice: An Analysis of Frameworks. Luxemburg: IPTS-JRC. Retrieved from http://ftp.jrc.es/EURdoc/JRC68116.pdf [in English].

15. Git. Retrieved from: https://uk.wikipedia.org/wiki/Git [in English].

16. Krumsvik R. Situated learning and digital competence. Education and Information Technology. Retrieved from http://www.icicte.org/Proceedings2013/Papers%202013/05-1- Krumsvik.pdf [in English].

17. Scott, C. The Futures of Learning 3: What kind of pedagogies for the 21st century? UNESCO Education Research and Foresight, Paris. [ERF Working Papers Series, no.15]. Retrieved from http://unesdoc.unesco.org/images/0024/002431/243126e.pdf [in English].

18. Vuorikari, R., Punie, Y., Carretero Gomez S., Van den Brande, G. (2016). DigComp 2.0: The Digital Competence Framework for Citizens. Update Phase 1: The Conceptual Reference Model. Luxembourg Publication Office of the European Union. EUR 27948 EN. doi: 10.2791/11517 [in English].

19. Vuorikari, R., Kluzer, S., Punie Y. (2022). DigComp 2.2: The Digital Competence Framework for Citizens - With new examples of knowledge, skills and attitudes, EUR 31006 EN, Publications Office of the European Union, Luxembourg. [in English].

Размещено на Allbest.ru