Використання елементів арттерапії у профілактичній роботі із запобігання розвитку дисграфії у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення третього рівня

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Факультет природничої, спеціальної і здоров'язбережувальної освіти

Кафедра спеціальної педагогіки

Маркозова Анна Сергіївна, здобувач вищої освіти

Науковий керівник: Міщенко Оксана Анатоліївна

кандидат педагогічних наук, доцент

Анотація

Ключові слова: дисграфія, старший дошкільний вік, загальне недорозвинення мовлення, арттерапія.

Вступ

Актуальність. Сучасні умови модернізації та розвитку освіти в Україні вимагають спрямувати зусилля освітян на формування та розвиток гуманістичних цінностей у дітей, розвиток комунікативних навичок, загальної культури, актуалізацію особистості всіх учасників освітнього процесу [2], а також обумовлюють створення нових концепцій виховання, навчання, розробляються стандарти базової освіти, вивчаються теоретичні основи та технології виховання дітей, як із нормотиповим розвитком, так і з порушеннями у розвитку, досліджуються особливості навчально-виховного процесу в корекційних закладах освіти різних рівнів [4]. Передбачається, що діти мають брати активну участь у навчальному процесі, щоб згодом робити правильні записи, задавати багато запитань, ухвалювати власні рішення та брати на себе відповідальність, формулювати та висловлювати свої власні думки. Звісно, що дитина вчиться не через споживання інформації мозком, а саме в процесі творчості. Наразі все частіше зустрічаються публікації, в яких підкреслено актуальність впровадження нового терапевтичного напрямку в теоретичну та практичну освітню діяльність з метою розвитку творчого потенціалу особистості. Арттерапія - це один із видів інтерактивних технологій, який забезпечує індивідуальний підхід до кожної дитини, як засіб вільного самовираження і самопізнання, створення атмосфери довіри, як спосіб соціальної адаптації та формування ціннісного ставлення до себе й навколишнього світу. У логопедичній роботі використання арттерапевтичних засобів набирає значущості та наукового обґрунтування, як нетрадиційні та доцільні у комплексі із традиційними корекційними методиками. Вбачаючи потенційний профілактичний вплив ізотерапії (мандалатерапії) у запобіганні дисграфії у дітей старшого дошкільного віку (СДВ) із загальним недорозвиненням мовлення третього рівня (далі - ЗНМ III рівня), визначаємо наш науковий інтерес у царині даної арттерапевтичної технології, адже вчасне проведення профілактичної роботи із запобігання дисграфії саме у старшому дошкільному віці [3], як передуючому навчанню у школі із безпосереднім опануванням дітьми писемним мовленням, надасть позитивні зрушення у бік успішного оволодіння письмом дітьми із даним порушенням мовлення. Враховуючи, що ЗНМ постає поширеною та надважливою проблемою у сучасній логопедії, особливо обтяжуючись високим рівнем стрес факторів, яких завдають події воєнного часу.

Стан дослідження проблеми. На сьогодні проблема арттерапії висвітлена як у галузі психології (А. Бреусенко-Кузнєцов, Н. Заболотна, М. Кисельова, О. Плетка, В. Савінов, О. Скнар, В. Стадник, І. Сусаніна, Л. Фірсова, Т. Яценко та ін.), так і логопедії (Т. Добровольська, Л. Коміссарова, І. Левченко, З. Ленів, О. Медведєва, Ю. Рібцун та ін.). Доцільність використання методів арттерапії в освітньому процесі розглядали у своїх працях О. Вознесенська, В. Дирда, Т. Зінкевич-Євстигнєєва, А. Копитін, В. Кокоренко, Л. Лебедєва, та інші. Необхідність використання артпедагогіки, як доводить Р. Павлюк, постає доцільною не тільки при роботі із нормотиповими дітьми, а й щодо проведення корекційної та профілактичної роботи із дітьми з особливими освітніми потребами, зокрема й порушеннями мовлення [4].

Аналіз наукової літератури дозволяє констатувати відсутність висвітлення використання ізотерапевтичного засобу «Мандала» із профілактичною метою, щодо запобігання розвитку дисграфії у дітей СДВ із ЗНМ III рівня, що й обумовлює науковий інтерес до досліджуваної проблеми.

Мета роботи: обґрунтувати значення використання елементів арттерапії (ізотерапевтичної техніки «Мандала») у профілактичній роботі із запобігання розвитку дисграфії у дітей СДВ із ЗНМ III рівня.

Завдання: 1) розкрити сутність поняття «арттерапія» та конкретизувати особливості використання ізотерапевтичної техніки «Мандала»;

2) проаналізувати психолого-педагогічну характеристику категорії дітей із ЗНМ III рівня та обґрунтувати потенційну дієвість використання ізотерапевтичного засобу «Мандала» при проведенні профілактичної роботи із запобігання розвитку дисграфії у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня.

Результати дослідження

арттерапія дисграфія недорозвинення мовлення

В результаті аналізу літературних джерел виявлено, що мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із оточуючими, завдяки якому відбувається соціалізація дитини. Водночас, поширення комп'ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, які стали доступними й дітям дошкільного віку як у сім'ї, так і в дошкільних закладах, обмежує безпосереднє спілкування дітей з іншими носіями мовлення, внаслідок чого, поряд із певним збагаченням їхньої пізнавальної сфери, спостерігається гальмування та недорозвинення мовлення.

Науково-педагогічні джерела свідчать, що ЗНМ зумовлене несформованістю або розладом на ранніх етапах онтогенезу власне мовленнєвих, психологічних і нейрофізіологічних механізмів при первинно збереженому слухові та інтелекті [5].

Згідно класифікації проявів ЗНМ (Р. Левіна), існують стани від повної відсутності мовних засобів спілкування до розгорнутих форм зв'язного мовлення з елементами фонетико-фонематичного та лексико-граматичного недорозвинення. Виділяють чотири рівні ЗНМ, що відображають типовий стан компонентів мовлення, кожен рівень з якого характеризується певним співвідношенням первинного дефекту та вторинних проявів, що затримують формування мовленнєвих і немовленнєвих компонентів в цілому. Перехід з одного рівня на інший визначається появою нових мовленнєвих можливостей, підвищенням мовленнєвої активності, зміною мотиваційної основи мовлення та її наочно-смислового змісту, мобілізацією компенсаторних функцій. Індивідуальний темп просування дитини визначається тяжкістю первинного дефекту та його формою [5].

Перший рівень недорозвитку мовлення характеризується повною або майже повною відсутністю словесних засобів спілкування у віці, коли у дітей із нормотиповим розвитком мовлення в основному є сформованим. Спостерігається значна обмеженість мовленнєвих способів спілкування у дітей із ЗНМ I рівня: а) активний словник знаходиться у зародковому стані. Він складається зі звуконаслідувань, слів-белькотінь і тільки невеликої кількості загальновживаних слів. Значення слів нестійкі й недиференційовані; б) пасивний словник ширше активного, але розуміння мовлення поза ситуацією дуже ускладнене; в) фразове мовлення практично повністю відсутнє. Здібність сприймати звукову і складову структуру слова ще не є сформованою [5].

У дітей із ЗНМ II рівня спостерігається значне зростання мовленнєвих можливостей, здійснення спілкування відбувається за допомогою достатньо постійних, проте дуже спотворених у фонетичному та граматичному відношенні мовленнєвих засобів. Активний словник розширюється не тільки за рахунок іменників та дієслів, а й завдяки використанню прикметників (здебільшого якісних) та прислівників. Відбувається збагачення мовлення за рахунок використання окремих форм словозміни. Спостерігаються спроби дітей змінювати слова за родами, числами і відмінками, дієслова за часом, але ці спроби зазвичай є невдалими. На цьому рівні діти починають користуватися фразою, зв'язне мовлення у зародковому стані. Покращується розуміння мовлення, розширюється активний та пасивний словник, виникає розуміння деяких простих граматичних форм. Вимова звуків та слів значно порушена. Легко визначається непідготовленість дітей до оволодіння звуковим аналізом і синтезом [5].

Базуючись на визначенні базового підручнику «Логопедія» за ред. М. Шеремет, слід відмітити, що у дітей із ЗНМ III рівня має місце розгорнуте фразове мовлення з частковим лексико-граматичним і фонетико-фонематичним недорозвиненням [5]. Колектив авторів визначає ряд характеристик мовлення зазначеної групи дітей, серед основних слід назвати: а) самостійне спілкування дітей продовжує залишатися утрудненим й обмеженим знайомими ситуаціями; б) на фоні порівняно розгорнутого мовлення спостерігається неточне знання та неточне використання багатьох побутових слів; в) у активному словнику превалюють іменники та дієслова, менше діти користуються словами, які позначають якості, ознаки, стани предметів, способи дій; г) спостерігаються заміни слів за смисловими або за звуковими ознаками; ґ) деякі слова виявляються недостатньо закріпленими у мовлені внаслідок нечастого їх використання, тому під час складання речень діти намагаються їх уникати; д) діти не завжди диференціюють знайомі дієслова і використовують неправильно у мовленнєвому контексті; е) своєрідність лексичних помилок виявляється в тому, що діти неправильно називають предмети за зовнішніми ознаками; замінюють назви предметів, що подібні за призначенням; замінюють назви предметів на інші, які ситуативно пов'язані з ними; частину предмета замінюють його назвою; замінюють слова, що позначають родові поняття на слова, які позначають видові поняття і навпаки; використовують словосполучення замість слова; назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією та зовнішніми ознаками. Крім того, як відмічають дослідники, у словнику дітей мало узагальнюючих понять, в основному це одяг, іграшки, квіти, посуд. Зрідка використовують антоніми, практично відсутні синоніми. Поняттям «великий - маленький» для позначення величини предмета підміняють слова довгий, короткий, високий, низький, товстий, тонкий, широкий, вузький. Це обумовлює порушення лексичного поєднання. Серед прикметників використовують якісні, прислівники - досить рідко. Діти застосовують різні займенники, прості прикметники. Метафори, порівняння, слова з переносним значення часто взагалі не є доступними для їхнього розуміння [5].

Недоліки у використанні лексики, граматики, звуковимови яскраво проявляються в різних формах монологічного мовлення: переказі, складанні оповідання за малюнком або серією малюнків, із власного досвіду, розповіді - опису. Діти розуміють логічну послідовність, але лише перераховують дії при складанні оповідань за серією малюнків; при переказі пропускають окремі ланки, «гублять» дійових осіб, іноді змінюють логічну послідовність подій;

розповідь-опис залишається малодоступною для дітей (перераховуються окремі предмети та їхні частини); діти не супроводжують розповіддю ігрові ситуації; частина дітей може лише відповідати на запитання [5].

Виходячи із наведеної психолого-педагогічної характеристики досліджуваної групи дітей, вбачаємо потенційну дієвість використання ізотерапевтичного засобу мандала (у поєднанні із традиційними корекційними технологіями), щодо запобігання розвитку дисграфії у дітей СДВ із ЗНМ III рівня, базуючись на ряді можливостей: а) розвиток довільної уваги; б) виховання посидючості; в) стимулювання дітей до самостійного спілкування у нових, запропонованих логопедом-арттерапевтом творчих ситуаціях; г) робота з уточнення лексичного значення знайомих та нових слів; ґ) закріплення у активному словнику дітей частин мови, які характеризують ознаки (прикметників, прислівників та інше) (через роботу із кольором, формою, просторовою орієнтацією); д) відпрацювання диференціації дієслів та їхнього вірного використання у мовленнєвому контексті (робота за рядністю, схемою); е) уведення у словник дитини узагальнюючих понять та розширення синонімічного ряду (через використання широкого спектру матеріалів та текстур); є) робота зі створення високовмотивованої наочності засобами мандали здатна спонукати дітей до розуміння метафор, порівнянь, відпрацювання вміння будувати розповідь-опис та інше.

У дітей із ЗНМ IV рівня на фоні розгорнутого мовлення відмічаються окремі відхилення кожного з компонентів мовленнєвої системи, що свідчить про те, що діти не досягли того рівня мовленнєвого розвитку, який властивий їхнім одноліткам без проявів порушення мовлення [5].

Адаптація дитини до нових умов навчання є складним періодом, напруження під час занять та великий обсяг наданого матеріалу, зростання навантажень може викликати у дітей швидку втомлюваність, роздратованість, внутрішню напруженість, які гальмують як безпосереднє оволодіння навичками так і творче самовираження дитини. У разі багаторазового наголошення педагогів на тому, що дитина щось робить невірно, згодом може сформуватися у дитини почуття провини, що, в свою чергу, може призвести до розвитку відчуженості, закритості, агресивності, установки особистості на її неповноцінність. Все це обумовлює негативні наслідки для соціалізації дітей із порушеннями мовлення.

Ось чому модерні технології навчання як нормотипових дітей так і дітей із порушеннями мовлення необхідно будувати на стимулюванні дітей до досягнень, віри у власні сили, що буде сприяти удосконаленню здібностей, унеможливлюючи чи знижуючи прояви виникнення у дитини почуття сорому, провини. Саме формування сильної, самостійної, ініціативної, творчої особистості, здатної до саморозвитку можливо завдяки впровадженню у навчально-виховний процес різноманітних елементів арттерапії. «Арттерапія» - технологія цілеспрямованого використання мистецтва як засобу не тільки психотерапевтичного, але й психокорекційного впливу на особистість, яка ґрунтується на переконанні, що внутрішнє «Я» людини відтворюється у візуальних образах щоразу, коли вона малює чи займається ліпленням, не надто розмірковуючи над результатами своєї праці, тобто спонтанно, на відміну від ретельно організованої навчальної діяльності. В науково-педагогічному сенсі «арттерапія» розуміється як турбота про емоційне самопочуття і психологічне здоров'я особи або групи дітей засобами художньої діяльності, в чому мають необхідність й діти старшого дошкільного віку із ЗНМ, зокрема, досліджувана нами категорія дітей із ЗНМ III рівня. Спеціалісти-арттерапевти виділяють три основні напрямки арттерапевтичного впливу: педагогічний, психотерапевтичний та соціальний. Показово, що їх об'єднує використання художньої творчості як лікувального фактору, що відволікає особистість від негативних переживань та гармонізує її. З метою відродження духовних загальнолюдських цінностей у педагогічному напрямі актуальною стала поява артпедагогіки - залучення учнів у різні види мистецької діяльності. Це особливий напрям у педагогіці, де виховання, освіта, розвиток особистості здійснюються засобами мистецтва. Ціль мистецької діяльності полягає у пошуку, розробці та впровадженні засобів, методів, технологій, які сприятимуть більш якісному та ефективному навчанню та вихованню. З огляду на проблематику нашого дослідження, засоби ізотерапії (техніка Мандала) здатні виявляти особливості психо-емоційного стану дитини (при нормальному стані дитина користується світлими, теплими, яскравими тонами кольору, обирає округлі форми; при пригніченому - переважають темні тони та незграбні форми). При проведенні корекційної роботи зазначеним ізотерапевтичним засобом, дитина намагається «виплеснути» на папір свій внутрішній світ, при цьому вона ретельно розмальовує кожну деталь та сегмент, добирає матеріал та текстуру, що сприяє формуванню довільної уваги, вихованню посидючості, створенню високовмотивованої наочності, що забезпечує педагогічний аспект; самостійна робота дитини та вміння працювати у групі сприяють розвитку соціальних механізмів адаптації дитини.

Варто відмітити, що мистецька діяльність була започаткована як спосіб навчання дітей із порушеннями розвитку, однак слід констатувати, що включення в хід занять в звичайних класах, гуртках елементів малювання, театралізації, ігор, музичного та літературного супроводу, підвищує ефективність навчального процесу, сприяє кращому засвоєнню знань учнями та вихованцями. Сутність артпедагогіки полягає в її найважливішій виховній функції, а саме: розвиток здібностей, формування світогляду, позитивне ставлення до власної особистості, формування морально-етичних, естетичних та комунікативних основ особистості, що, в свою чергу, сприяє соціокультурній адаптації за допомогою мистецтва. Важливим є те, що педагогічна арттерапія дає змогу реалізувати всі компоненти корекційно-розвиваючого процесу в освіті (виховання, навчання, розвиток і корекцію) засобами мистецтва, сприяє стабілізації емоційної сфери (зниженню рівня тривожності, проявів невпевненості чи агресивності), успішній адаптації в умовах тимчасового колективу. Педагогічна арттерапія спрямована до сильних сторін особистості, а також має унікальну властивість внутрішньої підтримки і відновлення цілісності людини. В навчальному процесі все більшого розповсюдження набувають ігрові заняття, саме гра постає провідною діяльністю дітей досліджуваного віку.

Однією з найбільш цікавих, сучасних та малодосліджених технік ізотерапії, на нашу думку, постає «Мандала» (Mandala - в перекладі з санскриту «коло» або «центр»). Мандали є символом балансу, гармонії та єдності та виступають як архаїчний засіб зцілення та розвитку. Як зображувальна техніка, що використовується в арттерапевтичній роботі, створення мандали - це створення у колі малюнків, які відображають індивідуальні особливості автора: його психічний стан, ставлення до світу й до самого себе, а також постають ретрансляцією через творчість неусвідомлюваних потреб та тенденцій розвитку [1]. В арттерапії мандалу використовують як дуже потужний інструмент глибинної діагностики та психотерапії інтеграції. Використання мандали у роботі з групою дає можливість дослідити взаємини, об'єднати в колективній творчості, відстежити творчий потенціал та здібності як кожної дитини окремо, так і групи в цілому. Окрім діагностичної й терапевтичної, мандала може виконувати й навчальну функцію. Процес створення «мандали» сприяє підвищенню впевненості у собі, розвитку творчих здібностей, зняттю внутрішньої напруги, спонукає до виникнення натхнення та бажання займатися творчістю, що є вкрай важливим для дітей із загальним недорозвиненням мовлення.

Висновки

1. Розробка статті дозволила певним чином обґрунтувати використання елементів арттерапії у профілактичній роботі із запобігання розвитку дисграфії у дітей СДВ із ЗНМ III рівня. Розкрито сутність поняття «арттерапія» та конкретизовано ізотерапевтичний засіб «Мандала». Різноаспектний аналіз наукової літератури свідчить, що арттерапія постає одним із перспективних інноваційних методів формування всебічно розвиненої особистості не тільки для дитини із нормотиповим розвитком, але й для дітей із поруше ннями мовлення, повністю відповідає сучасним тенденціям гуманізації освіти, потребує впровадження цих методів у навчально-виховний процес з метою підвищення у дітей інтересу до навчальної діяльності, розвитку творчого потенціалу.

2. Проведення профілактичної та корекційної роботи із використанням ізотерапевтичного засобу «Мандала», у поєднанні із традиційними корекційними технологіями, може бути дієвим щодо запобігання розвитку дисграфії у дітей СДВ із ЗНМ III рівня, завдяки ряду переваг: діагностика та корекція психо-емоційного стану дитини; формування навичок самостійної роботи та роботи у групі; розвиток довільної уваги; виховання посидючості; робота зі створення високовмотивованої наочності засобами мандали здатна спонукати дітей до розуміння метафор, порівнянь, відпрацювання вміння будувати розповідь-опис та інше; стимулювання дітей до самостійного спілкування у нових, запропонованих логопедом-арттерапевтом творчих ситуаціях; робота з уточнення лексичного значення знайомих та нових слів; закріплення у активному словнику дітей частин мови, які характеризують ознаки (прикметників, прислівників та інше) (через роботу із кольором, формою, просторовою орієнтацією); відпрацювання диференціації дієслів та їхнього вірного використання у мовленнєвому контексті (робота за рядністю, схемою); уведення у словник дитини узагальнюючих понять та розширення синонімічного ряду (через використання широкого спектру матеріалів та текстур); формування світогляду; позитивне ставлення до власної особистості; формування морально-етичних, естетичних та комунікативних основ особистості; сприяння соціокультурній адаптації дитини за допомогою мистецтва.

3. Надано стислу психолого-педагогічну характеристику категорії дітей із ЗНМ, зокрема, СДВ із ЗНМ III рівня, як досліджуваної групи дітей.

4. Розкрито потенційну дієвість використання ізотерапевтичного засобу «Мандала» при проведенні профілактичної роботи із запобігання розвитку дисграфії у дітей СДВ із ЗНМ III рівня.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів зазначеної проблеми, серед перспектив подальших наукових пошуків вбачаємо експериментальну перевірку розробленої профілактичної програми із запобігання розвитку дисграфії у дітей СДВ із ЗНМ III рівня із використанням ізотерапевтичного засобу «Мандала».

Список використаних джерел

[1] Вознесенська О. (2015). Використання мандали в медіаосвітніх заняттях. Простір арт-терапії: [Зб. наук. праць] - К.: Золоті ворота. - Вип. 1 (17). - 4-21.

[2] Дирда В. О. (2019). Доцільність впровадження елементів арт-терапії у навчальному процесі. Український психолого-педагогічний науковий збірник. (17), 37-40. Вилучено з http://pedagogylviv.org.ua/zhurnaly/august_2019.pdf.

[3] Маркозова А.С. (2023) Теоретичне обґрунтування проблеми профілактики дисграфії у дітей старшого дошкільного віку засобами ізотерапії. Формування життєвої компетентності осіб з особливими освітніми потребами в системі позашкільної, спеціальної та інклюзивної освіти: збірник наукових праць. 462-465. Вилучено з https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/18c64940-d0e8- 4613-94b7-32b284f1aa5b/content.

[4] Павлюк Р. О. (2013). Артпедагогіка як наука: зміст, суть, значення та форми впровадження. Педагогічний альманах, (17), 67-73. Вилучено з

https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/943/.

[5] Шеремет М. К., Тарасун В. В., Конопляста С. Ю. та інші. (2018) Логопедія: підручник М. К. Шеремет (ред.) (5-те вид., с. 408-431); Київ: Видавничий Дім «Слово».

Размещено на Allbest.ru