Дидактичні засади формування ціннісного ставлення до праці в учнів як категорія теорії і методики виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дидактичні засади формування ціннісного ставлення до праці в учнів як категорія теорії і методики виховання

Коблик Віталій Олександрович кандидат педагогічних наук, старший викладач, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Анотація

У статті аналізується особливе значення в умовах суспільства проблеми виховання в підлітків ціннісного ставлення до праці, яка зумовлена зміною суті поняття "праця", руйнацією його усталених категоріальних, змістовних та формальних ознак. Понад усе загострюється ця проблема на етапі шкільного віку, коли починається активна трудова діяльності. Доводиться, що у сучасних соціальних умовах поведінка підлітків зазнала різких змін, але у цих змінах існують як негативні (невизнання суспільних обов'язків, самовпевненість, агресивність, відсутність ідеалів, втрата романтизму, зниження значущості загальнолюдських чеснот), так і позитивні здобутки (соціальна невимушеність, впевненість у собі, розкутість і можливість бути самим собою, прагнення до успіху, неординарності, творчості). Ця проблема загострюється на етапі шкільного дитинства, коли починається осмислення трудової діяльності, формуються трудові вміння і навички, а результат праці здебільшого залежить від ціннісного сприймання дитиною процесу та засобів цієї діяльності. Важливою складовою змісту виховання особистості є формування в неї ціннісного ставлення до праці, яке передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства, шляхів їх розв'язання, готовність до творчої діяльності, конкурентоспроможності й самореалізації в умовах ринкових відносин, сформованість працелюбності й мобільності як базових якостей особистості. Незважаючи на всі суперечливі тенденції особистісного становлення, головне для цього періоду - це набуття підлітком якісно нового рівня особистісного зростання, коли завдяки засвоєнню нової соціальної позиції реально структурується його свідоме ставлення до себе як до дорослої людини. виховання підліток праця

Ключові слова: праця, виховання, підлітки, цінність, ціннісне ставлення до праці.

Koblik Vitaly Oleksandrovych c.p. n teacher Uman state pedagogical University named after Pavlo Tychyna,

VALUING LABOR AS A CATEGORY OF THEORY AND METHODS OF EDUCATION

Abstract. The article analyzes the special importance in society of the problem of educating adolescents in a valuable attitude to work, which is due to the change in the essence of the concept of "work", the destruction of its established categorical, substantive and formal features. Above all, this problem is exacerbated at the stage of school age, when active work begins. It is proven that in modern social conditions the behavior of teenagers has undergone drastic changes, but these changes include both negative (non-recognition of social responsibilities, selfconfidence, aggressiveness, lack of ideals, loss of romanticism, decrease in the importance of universal virtues) and positive gains (social ease, self-confidence, freedom and the ability to be yourself, the desire for success, originality, creativity). This problem is exacerbated at the stage of school childhood, when the understanding of labor activity begins, labor skills and abilities are formed, and the result of work mostly depends on the child's value perception of the process and means of this activity. An important component of the content of personality education is the formation of a valuable attitude to work in it, which involves the awareness of children and school youth of the social significance of work, the developed need for labor activity, initiative, propensity for entrepreneurship; understanding of economic laws and problems of society, ways to solve them, readiness for creative activity, competitiveness and self-realization in the conditions of market relations, formation of industriousness and mobility as basic personality qualities. Despite all the contradictory tendencies of personal development, the main thing for this period is the acquisition by the teenager of a qualitatively new level of personal growth, when, thanks to the assimilation of a new social position, his conscious attitude towards himself as an adult is really structured.

Keywords: labor, education, Teens, value, value attitude to work.

Постановка проблеми. Процес виховання в сучасні педагогічній науці розглядається як взаємозв'язана спільна діяльність вихователя і вихованців, в центрі якої знаходиться особистість дитини в усіх її взаємозв'язках і опосередкуваннях. Це дитиноцентричний підхід і його основні складові - ідеї, моделі, цінності як матеріальні, так і духовні, спрямовані на піднесення духовності, самостановлення та різнобічний розвиток особистості. За таких умов ціннісний підхід виступає як найпріорітетніша виховна проблема. Її значущість посилюється тим, що цінності висунулись на передній план і як соціальна проблема, що набула сьогодні гострого, інколи навіть трагічного звучання. Ми є не лише свідками, а й учасниками кризи моральності і правосвідомості, соціальної нестабільності, політичної дезорієнтації, деморалізації молоді. Сьогодні не стали надбанням більшості повага до старших, жінки, продуктів праці, дуже мало людей проявляє милосердя, добротворчість, втрачено ідеали, стали розмитими життєві цілі та цінності. Пошуки нових ціннісних орієнтацій, важкі самі по собі, ускладнюються соціально-економічною кризою, військовою агресією Росії, але стають життєво важливими й необхідними для кожного, засобом опори у життєвих колізіях.

Важливою складовою змісту виховання особистості є формування в неї ціннісного ставлення до праці. Трудове виховання є системою виховних впливів, мета яких полягає у морально-психологічній підготовці учнів до майбутньої професійної діяльності. Високий рівень її розвитку передбачає оволодіння особистістю загальними основами наукової організації праці, умінням визначати мету, розробляти реальний план її досягнення, організовувати своє робоче місце, раціонально розподіляти сили і засоби з метою досягнення бажаного результату з мінімальними затратами, аналізувати процес і результат власних трудових зусиль, вносити необхідні корективи.

Отже, організовуючи життєдіяльність, школа в особі педагогів покликана забезпечити формування в учнів ціннісного ставлення до праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз літератури сучасної філософії і методологїї науки розглядає поняття цінностей як одне із найскладніших. Теоретико-методологічне обґрунтування цінностей знаходимо у працях вітчизняних та зарубіжних філософів (В. Лутай, В. Кремень, І. Зязюн, В. Воловик, А. Ятченко, Н. Речер, Б. Гершунський, Ю. Школенко, О. Дробницький, І. Майзель, М. Розов, М. Коган, В. Марков, Ю. Солонін, О.Д. Научитель, К. Байєр).

Формулювання цілей статті. Метою даної статті є спроба висвітлити сутність та структуру виховання ціннісного ставлення до праці.

Виклад основного матеріалу. Перелічені положення, безумовно, не охоплюють усіх ідей і принципів неосяжного ціннісно-смислового універсуму сучасної педагогіки як науки і мистецтва. А тому доречним буде далі детальніше з'ясувати їх дидактичні (змістові та процесуальні) контексти. Так, визнання учня справжнім партнером педагога легко декларується, але важко виконується. А. Гжегорчик розглянув способи і психолого-педагогічні техніки впливу одного суб'єкта на іншого, зокрема вплив у контексті педагогічного спілкування учителя й учня, виділивши ненасильницькі впливи, здійснювані в ситуації згоди, яка уможливлює творче, творчо-навчальне співдіяння; проблеми передавання правди, інформації, повчання; нешкідливість (морально-духовна, психічна того чи іншого впливу тощо); допомагаючі (ненасильницькі) впливи, здійснювані в конфліктних ситуаціях; різні ситуації виховного впливу тощо [3, с. 148-167]. Така ситуація педагогічного партнерства є автентичною проблематикою такої ФПТ, як педагогічна етика, а її норми та правила мають модифікуватися у відповідні дидактичні принципи навчально-педагогічного партнерства і спілкування. Сучасні інноваційні процеси як у філософії освіти, так і в теоретичній педагогіці відчутно посилюють необхідність їх дидактично-методологічного аналізу для практично значущої концептуалізації інноваційних дидактичних ідей і принципів, а також зміцнення основ самої методології педагогіки. Продуктивним, на нашу думку, є намагання вчених обґрунтувати принцип поліпарадигмальності як методологічний принцип сучасної науки педагогіки й освітньої практики. Цей принцип характеризується в педагогіці такими положеннями: можливість співіснування декількох методологічних систем, у рамках яких вибудовуються цілісні, завершені моделі освітнього процесу, виражені у формі педагогічних теорій, технологій, систем навчання і виховання; орієнтація процесів соціалізації, адаптації, індивідуалізації особистості на різноманітні парадигмальні установки; використання різноманітних парадигм на стратегічному (ідеологічному) й оперативному рівнях одним педагогом; залежність вибору педагогом парадигми від рівня сформованості мотивації учіння вихованців (пасивної й активної установки на власний інтелектуальний розвиток). Крім того, вибір педагогічної парадигми залежить від рівня професійної підготовки вчителів і викладачів. Добре відомо, що низький рівень професійної компетентності передбачає орієнтацію на авторитаризм, традиційну педагогіку з її жорсткою детермінацією освітнього процесу вчителя. Гуманістична педагогіка завжди вимагала як високого рівня професійних умінь, так і сформульованих педагогічних цінностей, зокрема виховного ідеалу. З феноменологічної точки зору, на перший план ставиться проблема не стільки формування тріади: "знання - уміння - навички", скільки питання розвитку цілісної особистості, в основу якого покладається явище редукції (лат. reductio - повернення, звернення складного процесу до простого, очевидного). І не випадково, що сучасна феноменологічна педагогіка тяжіє до педагогіки герменевтичної (герменевтика - гр. hermeneutic - тлумачення). Між ними існує тісний взаємозв'язок, тому в педагогічній теорії все частіше зустрічається термін "феноменологічногерменевтична теорія педагогіки". У центрі герменевтичного вчення знаходиться проблема розуміння людини і реальності, яка має для педагогіки унікальну значущість, оскільки зачіпає інтереси всіх учасників педагогічного процесу і виявляє себе на різних рівнях: від соціального замовлення освіті до конкретного методичного прийому.

Варто зазначити, що пошук шляхів досягнення розуміння герменевтика традиційно здійснює, базуючись як на раціонально-логічному, так і на ірраціональному, надаючи особливого значення почуттям та інтуїції. У психолого-педагогічній науці представлені наукові концепції, побудовані, з одного боку, на дослідженні інтелектуальних основ педагогічної діяльності (теорії поетапного формування розумових дій, теорії оптимізації навчання й ін.), з іншого - на підходах, у центрі уваги яких - творчий характер педагогічної діяльності, де важлива роль належить образно-емоційній сфері. Вважаємо, що педагогічна герменевтика має значний гуманістичний потенціал, оскільки особливого значення надає позанауковим формам духовного осягнення людини, які вимагають вияву їх педагогічних можливостей і координації з науково-педагогічним знанням.

На загальному рівні стиль діяльності педагога може бути активно- позитивним, пасивно-позитивним, ситуативно-негативним, стійким негативним. Проте кожен творчий викладач прагне виробити особистісний стиль дидактичної діяльності, характерний лише для нього. Для цього він може обрати власний приклад, диференційований підхід у навчанні та вихованні. Отже, особистісний стиль педагога пов'язаний, насамперед, із його конкретними нахилами, здібностями й уміннями. Крім того, він має враховувати і профіль закладу, в якому відбувається реалізація цього стилю.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що для розкриття змісту проблеми виховання ціннісного ставлення до праці в підлітків необхідно насамперед визначити сутність поняття "цінність" та "ціннісне ставлення".

Поняття "цінність" використовувалося людьми з часів глибокої давнини, але в науковий обіг було введено тільки в другій половині XIX ст. Поступово ціннісна проблематика перетворилася у важливий об'єкт наукових досліджень, посівши належне місце у працях з філософії, соціології, психології, педагогіки, історії, етики та інших наук.

Проаналізуємо цінність, яка обумовлює ціннісне ставлення до праці за різними словниками - це будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого вона живе. Цінності, як їх презентовано у словниках, - це те, що особливо важливо для людини. Їх усвідомлення та реалізація дають їй можливість сформуватись як особистості, відчути задоволення від праці

Цінність - це перш за все феномен соціальної свідомості. Кожне явище дійсності має своє естетичне, філософське і етичне значення (тобто ступінь наближеності до вищих духовних цінностей - Краси, Істини і Добра, які є найабстрактнішими й найдосконалішими втіленнями Красивого, Розумного і Доброго). Цінності набувають соціального сенсу, реалізуються і справляють вплив на свідомість і поведінку особистості лише в тому разі, якщо вони глибоко усвідомлюються і сприймаються особистістю як ціннісні орієнтації в світі людських потреб і, передусім, моральних. [5,с. 1001].

Цінність того чи іншого об'єкта визначається в процесі його оцінки особистістю, яка виступає засобом усвідомлення значущості предмету для задоволення її потреб. Принципово важливо зрозуміти різницю між поняттями цінності та оцінки, яка полягає в тому, що цінність об'єктивна. Вона складається в процесі соціально-історичної практики. Оцінка ж висловлює суб'єктивне ставлення до цінності і тому може бути істинною (якщо вона відповідає цінності) і помилкової (якщо вона цінності не відповідає). На відміну від цінності оцінка може бути не тільки позитивною, але й негативною. Саме завдяки оцінці відбувається вибір предметів, потрібних і корисних людині і суспільству.

Згідно з сучасним філософським словником, "цінність - сформована в умовах цивілізації та безпосередньо пережита людьми форма їх відношення до загальнозначущих зразків культури і до тих граничних можливостей, від усвідомлення яких залежать здібності кожного індивіду проектувати майбутнє, оцінювати "інше" та зберігати у пам'яті минуле" Це визначення розкриває одну з головних особливостей функціонування цінностей, яка виявляється в існуванні внутрішніх зв'язків людини з навколишньою дійсністю.[5, с. 1001]

Вперше цінність як складову ставлення до праці було введено в науку німецьким вченим - філософом Р.Лотце в середині XIX століття. Цінність, на його думку, це значущість, якої набуває дійсність стосовно людини [3, с. 3]. Новий самостійний напрямок - аксіологія (від axio - цінність і logos - слово, вчення) у науці сформувався в кінці XIX століття. Якщо звернутися до різних джерел слід зауважити, що поняття "цінності" нараховує близько 100 тлумачень у різних галузях.

На основі всебічної та детальної розробки цього поняття, сформувалася спеціальна галузь філософського знання - теорія цінностей, або аксіологія (від гр. "axios" - "цінність").

Отже, робимо висновки що процес перебудови свідомості людини і системи її цінностей і ціннісних орієнтацій, стереотипів мислення, звичок, які, за висловом Демократа, є "другою природою людини", відбувається складніше, триваліше, ніж у інших сферах життєдіяльності. Кожний етап такої перебудови має свої особливості, які зумовлюються як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. Прогнозування розвитку суспільства навіть на незначний період неможливе без виявлення цих особливостей, їх осмислення і аналізу.

Аналіз літератури, що стосується цінностей є досить актуальним у сучасній психологічній науці. Проблема досить повно досліджується такими психологами як: Д. Леонтьєв, В. Ядов, Б. Братусь, І. Кон, К. Абульханова- Славська, Т. Титаренко, С. Максименко, А. Вінер, Т. Ярошевський, В. Кузнєцова, І. Бичко, С. Рубінштейна, Є. Фромм та ін.

Ці науковці одностайно стверджують, що ціннісні орієнтації можуть не збігатися зі структурою цінностей, що функціонують у суспільній свідомості. Для окремої людини може бути вагомим та значущим зовсім не те, що є цінним і значущим з точки зору суспільних інтересів і сталих норм, цінністю орієнтованої суспільної свідомості.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що дослідники по різному окреслювали поняття "цінність" - як елемент структури особистості. Аналізуючи спонукальні сили людини, її активність психологи порівнюють цінність з такими поняттями як "значущість" (Н. Добринін, С. Рубінштейн), "внутрішня позиція" (Л. Божович), "установка" (Д. Узнадзе), "мотив" (Б. Додонов), "ставлення" (В. М'ясищев). Ці поняття означають ядро активності особистості.

Аналіз наукових джерел з психології дає змогу стверджувати, що в них цінність найчастіше розглядається як своєрідна форма прояву відносин між суб'єктом та об'єктом, при якому якості об'єкта підлягають оцінці, відповідно до того, як вони задовольняють потребу суб'єкта. Такі дефініції цінності підкреслюють не стільки значущість зовнішніх об'єктів для суб'єкта, скільки його особисте ставлення до них, яке виражається за допомогою оцінки.

Так, відомий психолог С. Рубінштейн зазначає "те, що є предметом, потім стає метою діяльності, спонукає людину до дії, має бути значущим для неї: ставлення, яке втілюється саме в дії, до того, що є значним для суб'єкта, є джерелом, що породжує дію, - його мотивом і тим, що наділяє його змістом для суб'єкта" . "Цінність - значущість для людини чого-небудь у світі" .

Проблему міждисциплінарного підходу до поняття "цінність" висвітлено у працях Д. Леонтьєва Він досліджує цю категорію у просторі всіх її існуючих та можливих визначень, наслідуючи метод, запропонований В. Франклом. Розглядаючи співвідношення понять "цінність" і "смисл", В. Франкл акцентує увагу па тому, що цінності - це "смисли, які притаманні великим групам людей протягом історії...", це "універсали смислів", здатні регулювати життєдіяльність людей

У педагогіці цінність та ціннісне ставлення представлене в рамках педагогічних робіт таких вчених як І. Бех, О. Сухомлинська, О. Вишневський, О. Мороз, М. Сметанський, Н. Ткачова, Г. Шевченко, Г. Чижакова, Е. Шиянова та ін.

У педагогіці цінності досліджуються в контексті виховання й емоційного розвитку індивіда, його навчання і світоглядного становлення. Основою навчання і виховання людини як творчої, гуманістичної особистості є багатогранність системи цінностей - моральних, естетичних, світоглядних, суспільно-політичних та інших ідей, ідеалів, які стають для зростаючої особистості базою для вибору і конструювання власного життя, суб'єктивно значущої системи цінностей [2, с.300].

Враховуючи існуючі погляди щодо природи категорій "цінність", "моральна цінність", "особистісна цінність", погоджуємося із Л. Смирновим, який вважає, що всі зазначені в літературі ціннісні теорії співвідносяться з двома основними. "Йдеться про досить абстрактно виражені концепції того, що є найбільш бажаним, здатним описати ідеальний стан буття людей, або про такою самою мірою емоційно обраний модус поведінки або діяльності. Перші визначення стосуються термінальних цінностей, інші - інструментальних".

Потрібно зазначити, що в сучасній педагогічній науці частіше використовується традиційна класифікація цінностей: загальнолюдські, національні, індивідуальні.

Так, український педагог О. Вишневський пропонує більш розширену модель класифікації духовних цінностей: 1) абсолютні, вічні цінності; 2) національні; 3) громадські; 4) сімейні; 5) цінності особистого життя [1].

Автор вказує, що морально-етичні цінності усвідомлюються людиною в трьох аспектах: по-перше, як система абсолютних ідеалів, по-друге, як "Кодекс вартостей", або кодекс моральних правил і формул, і, по-третє, як спектр відповідних властивостей людської душі, які реалізуються через їх практичне втілення.

Таким чином, робимо висновки що дане поняття відображає характер і зміст тих цінностей, які функціонують у різних соціальних системах, проявляючись у суспільній свідомості. Це сукупність ідей, уявлень, норм, правил, традицій, що регламентують діяльність товариства в сфері освіти. Їх умовно можна поділити на групові та особистісні. Групові цінності можна представити у вигляді ідей, концепцій, норм, регулюючих і спрямовуючих діяльність. Сукупність таких цінностей має цілісний характер, володіє відносною стабільністю і повторюваністю.

Ставлення, як важлива категорія нашого дослідження, в педагогіці розглядається, як сформована на основі переконань стійка позитивна чи негативна оцінка особою об'єктів матеріального чи духовного світу. Це почуття, які особа відчуває до об'єкту і спрямовують її поведінку або характер поводження з ким -, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, ставлення до хворих, ставлення до праці.

Ставлення - філософська категорія або науковий термін, що позначає будь-яке поняття, реальним корелятом якого є певне співвідношення (зв'язок) двох і більше предметів. Ставлення в соціології, психології, антропології - це зв'язок або взаємодія людей або їх спільнот між собою чи характерна спрямованість їх дій.[5, с. 800с.].

Ставлення до праці - це емоційно-вольова спрямованість чи настанова особистості на працю, тобто вираження її позиції стосовно трудової діяльності. Залежно від змісту і характеру праці переважає ставлення до неї, як до засобу, що забезпечує існування, чи як до нагальної життєвої потреби. У першому випадку праця має для людини лише інструментальну цінність, бо виступає як засіб реалізації інших потреб, що можуть перебувати поза самою працею.

Тож ставлення до праці може бути як до:

- суспільно важливої цінності, що визначає місце трудової діяльності в загальній системі цінностей суспільства та особистості;

- конкретного виду трудової діяльності, професії, що має певний суспільний статус і престиж;

- конкретної роботи з урахуванням змісту та умов праці, потреб і мотивів, зв'язаних з даною роботою, на даному робочому місці, у даній виробничій організації. Таке ставлення поєднує орієнтацію трудової діяльності, реальну поведінку, оцінювання працівниками трудової ситуації (вербальну поведінку).[5, с. 3]

На основі узагальнення наукових джерел ціннісне ставлення до праці передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства, шляхів їх розв'язання, готовність до творчої діяльності, конкурентоспроможності й самореалізації в умовах ринкових відносин, сформованість працелюбності й мобільності як базових якостей особистості.

Виховання у підлітків ціннісного ставлення до праці - це цілеспрямований і систематично здійснюваний процес формування в учнів даного особистісного утворення, яке характеризує місце трудової діяльності в загальній системі цінностей індивіда та проявляється в їх бажанні сумлінно, відповідально та активно проводити позаурочну добродійну трудову діяльність, що є безкорисливою та добровільною на користь інших людей.

Висновки

Отже, на основі аналізу базових понять трактуємо ціннісне ставлення до праці як особистісне утворення, яке характеризує місце трудової діяльності в загальній системі цінностей індивіда та проявляється в його спрямованості на активну предметно-перетворювальну працю, бажанні сумлінно та відповідально працювати, усвідомленні соціальної значущості праці як обов'язку і духовної потреби, повазі до людей праці, творчому ставленні до трудової діяльності.

Література

1. Вишневський О. І Природа цінностей виховання: навч. посіб. / О. І Вишневський Педагогічна думка, 2006. С. 11-22.

2. Васянович Г.П. Ноологія особистості : навч.посіб для студентів і викладачів / Васянович Г.П., Онищенко В.Д. - Львів: Сполом, 2007. - 217 с.

3. Гжегорчик А. Життя як виклик: вступ до раціоналістичної філософії / Анджей Гжегорчик. - Варшава. Львів, 1997. С.223-226.

4. Кемерова В.Е. Аксіологічний підхід до організації педагогічного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі: монографія / В.Е. Кемерова - Луганськ: ЛНПУ, 2006. 300 с.

5. Філософський енциклопедичний словник: энциклопедия / НАН України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди; голов. ред. В. І. Шинкарук. - Київ: Абрис, 2002. 742 с.

6. References:

7. Vishnevskyi O. I. (2006). De ratione valores scholasticos [The nature of educational values: teaching. manual]. Pedagogica cogitatio - Pedagogical Thought, [in Ukrainian].

8. Vasyanovych G. P. (2007). Noology of personality: studium dux pro studentibus et magistris [Noology of personality: a study guide for students and teachers Lviv: Spolom [in Ukrainian].

9. Grzegorczyk A. (1997). Vita ut provocatio: Introductio ad Philosophiam Rationalistam [Life as a challenge: an introduction to rationalist philosophy] Warsaw. Lviv. [in Ukrainian].

10. Kemerova V. E. (2006). Accessus axiologicus ad instituendum processum pedagogicum in institutione paedagogica generali: monographum [Axiological approach to the organization of the pedagogical process in a general educational institution: monograph]. Luhansk: LNPU [in Ukrainian].

11. Dictionarium philosophicum encyclopedicum: encyclopedia - Philosophical encyclopedic dictionary (2002). encyclopedia / NAS of Ukraine, Institute of Philosophy named after H.S. Skovorody; chief ed. V. I. Shinkaruk. - Kyiv: Abrys, [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru