Теоретичні аспекти професійної підготовки майбутніх хореографів: вітчизняний і зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти професійної підготовки майбутніх хореографів: вітчизняний і зарубіжний досвід

Шехавцова Світлана Олександрівна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри романо-германської філології, Державний заклад "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", м. Полтава

Анотація

Стаття присвячена актуальним питанням сучасної мистецької освіти, зокрема теоретичним аспектам сучасної хореографічно-педагогічної освіти. На підставі вивчення численних наукових розвідок вітчизняних та зарубіжних науковців (О. Бурля, Н. Добролюбова, Т. Дорошенко, Л. Лисенко, М. Мартиненко, Р. Павленко, Т. Сердюк, О. Скрипник, С. Твердохліб, О. Хендрик, S. Org, E. Viskus, A. Soot, S. Vitola, P. Jegere, B. Baneviciute та ін.), авторка намагається проаналізувати ключові поняття професійної підготовки майбутніх фахівців хореографічно-педагогічної діяльності, що має значення для формування професійної компетентності майбутніх хореографів та створення сприятливих умов для їхнього професійного розвитку, що складає мету статті. хореографія освіта педагогічний

Основну увагу приділено загальним тенденціям розвитку та викликам сучасної танцювальної педагогіки, цілям та методам навчання хореографії. Підкреслено важливість рефлексії на різних рівнях викладання та навчання, яка розглядається як можливість навчатися через досвід, доведено, що зміст професійної компетентності вчителя танцю формується шляхом співвідношення двох компонентів - суб'єктивного (здібності, досвід) та об'єктивного (можливості набуття досвіду).

Особливе значення має теза про професійну ідентичність хореографа- педагога, ядром якої є філософія професії, зокрема цінності та переконання, цілі професійної діяльності, професійна етика, професійні знання з педагогіки, психології, фізіології, взаємодія з колегами тощо. У зв'язку з чим зроблено висновок: основним напрямком підготовки хореографа є не лише розвиток конкретних знань і умінь, а й розвиток особистості, здатної до вільного, самостійного та творчого мислення та дій, що в повній мірі наразі віддзеркалено в Державному стандарті вищої освіти за спеціальністю 024 "Хореографія" галузі знань 02 "Культура і мистецтво", затвердженому в Україні в 2020 році.

Ключові слова: хореографічно-педагогічна діяльність, професійна компетентність хореографів, хореографічна освіта, професійні навички, вчитель хореографії, професійна ідентичність.

Shekhavtsova Svitlana Oleksandrivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor Faculty of Foreign Languages Faculty of Foreign Languages, Luhansk Taras Shevchenko National University, Poltava

THEORETICAL ASPECTS OF THE DEVELOPMENT OF PROFESSIONAL COMPETENCES IN FUTURE CHOREOGRAPHERS IN UKRAINE AND THE BALTIC COUNTRIES

Abstract. The article is devoted to topical issues of modern art education, in particular, theoretical aspects of modern choreographic and pedagogical education. On the basis of the study of numerous scientific investigations of domestic and foreign scientists (O. Burlya, N. Dobrolyubova, T. Doroshenko, L. Lysenko, M. Martynenko, R. Pavlenko, T. Serdiuk, O. Skrypnyk, S. Tverdokhlib, O. Hendryk, S. Org, E. Viskus, A. Soot, S. VTtola, P. Jegere, B. Baneviciute, etc.), the author makes attempt to analyze the key concepts of professional training of future specialists in choreographic and pedagogical activity. It is crucial for the formation of professional competence of future choreographers and for creating favorable conditions for their professional development, which is the purpose of the article.

The main attention is devoted to general development trends and challenges of modern dance pedagogy, goals and methods of teaching choreography. The importance of reflection at different levels of teaching and learning is emphasized, which is considered as an opportunity to learn through experience. It is proved that the content of the professional competence of a dance teacher is formed by the ratio of two components, which are subjective (abilities, experience) and objective (possibility of gaining experience).

Primary importance includes the thesis about the professional identity of a choreography teacher. The core of which is the philosophy of the profession, in particular, values and beliefs, goals of professional activity, professional ethics, professional knowledge of pedagogy, psychology, physiology, interaction with colleagues, etc. In connection with this, a conclusion was made. The main direction of training a choreographer is not only the development of specific knowledge and skills, but also the development of a personality capable of free, independent, and creative thinking and actions, which is currently fully reflected in the State Standard of Higher Education under specialty 024 `Choreography' of the field of knowledge 02 `Culture and art', approved in Ukraine in 2020.

Keywords: professional competence, professional choreographic education, professional skills, choreography teacher, professional identity.

Постановка проблеми. Сучасний розвиток професійної хореографічної освіти в кожній країні протікає по різному і обумовлений своїми історичними чинниками. Сучасне хореографічне мистецтво вбирає елементи танцювальних культур різних історичних епох, у пошуках нових художніх форм. Наразі хореографічна освіта в Україні створює сприятливі умови для професійного розвитку майбутніх хореографів, особливості мистецької, зокрема хореографічно-педагогічної освіти вивчаються в різних аспектах. Необхідний рівень компетентності (знання, практичні навички, особистісні якості та здібності), що гарантує високий рівень освітньої діяльності майбутніх хореографів-педагогів, включено до освітньо-професійних програм. Освіта, адаптована до викликів сучасного суспільства, заснована на історичному досвіді та кращих досягненнях сучасної науки, має великий вплив на формування майбутніх педагогів хореографічного профілю та на їхню професійну кваліфікацію.

Викладачі хореографії формують свою педагогічну майстерність за допомогою постійного навчання, прагнення до творчого розвитку, саморозвитку, самовдосконалення власної професійної майстерності. Посідають важливе місце в системі освіти і засоби, які безпосередньо мають вплив на процес хореографічної підготовки майбутніх фахівців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти формування професійної компетентності та професійного розвитку майбутніх хореографів висвітлюють такі науковці як-от: О. Бурля, Н. Добролюбова, Т. Дорошенко, Л. Лисенко, М. Мартиненко, Р. Павленко, Т. Сердюк, О. Скрипник, С. Твердохліб, О. Хендрик та ін. Слід звернути увагу також на низку сучасних зарубіжних вчених (S. Org, E. Viskus, A. Soot, S. Vitola, P. Jegere, B. Baneviciute), які занурюються в теоретичні й практичні аспекти хореографічно-педагогічної діяльності, створюючи теоретичне підґрунтя для реалізації творчих пошуків танцюристів-практиків.

Мета статті - аналіз поглядів вітчизняних та іноземних науковців на ключові поняття професійної підготовки майбутніх фахівців хореографічно- педагогічної діяльності, що має значення для формування професійної компетентності майбутніх хореографів та створення сприятливих умов для їхнього професійного розвитку.

Виклад основного матеріалу. Професійна хореографічна освіта, як і освіта загалом, детермінується соціально-економічними та суспільно- політичними процесами. Водночас вона є ефективним засобом соціалізації людини, розвитку її світоглядної культури, формування здатності до саморегуляції та самовдосконалення. Хореографічна освіта як складова системи освіти охоплює мережу освітньо-виховних та культурно-освітніх середніх, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців середньої та вищої кваліфікації з хореографії, а також забезпечують цілеспрямований духовний розвиток особистості. [2]

Метою сучасної танцювальної освіти на думку S. Org (2014) є розвиток у студента усвідомлення свого тіла, творчого мислення та танцювальних здібностей через танці, перегляд танцю та розмови про танець. Ці компоненти танцювальної освіти мають неоднозначний і тісний зв'язок між собою. Г оловним завданням танцювальної освіти є підтримка вікового розвитку учня шляхом практичного навчання, яке залучає як тіло, так і розум. [9]

Загальні тенденції розвитку та виклики сучасної танцювальної педагогіки, основні цілі та методи навчання хореографії розглянуто A. Soot, E. Viskus (2014). Зростання ролі саморегуляції та рефлексії призвело до того, що сьогодні недостатньо просто навчати хореографії за прямим методом. Індивідуальність, креативність, суб'єктивний підхід до учня та процесу навчання відіграють важливу роль. Провідними завданнями педагога є підготовка рефлексивного та активного вчителя, танцюриста чи хореографа, а також підтримка загального розвитку особистості на фоні набуття танцювальних технічних та композиційних знань і навичок. Методика навчання передбачає діалог між викладачами та студентами та відкритість для інтеграції різних форм мистецтва. [11]

Педагогічна практика танцювальної освіти визнає важливість рефлексії на різних рівнях викладання та навчання, але все ще мало розуміння методів і спрямованості рефлексії. Одну половину професійної підготовки вчителя танцю складають загальнопедагогічні знання та навички, які є результатом загальної педагогічної підготовки. Інша половина, яка включає, з одного боку, тілесний досвід, тілесне пізнання, втілення, соматику, розуміння і усвідомлення єдності тіла і розуму, а з іншого боку, творчість, має фундаментальне значення в танцювальній освіті, а загальнопедагогічні підходи не фокусуються на цих аспектах. [10]

A. Soot розглянула рефлексію як можливість навчатися через досвід, отриманий шляхом аналізу та осмислення цього досвіду, або під час індивідуального дослідження, або у співпраці з кимось іншим. Рефлексія також має на меті сприяти глибокому навчанню та підтримувати вираження і зміцнення компетенцій викладацької професії. Рефлексія ґрунтується на ситуаціях, що виникають у практичній викладацькій діяльності, завдяки чому рефлексія може привести до кращих рішень у нових, у тому числі подібних, викладацьких ситуаціях. [10]

Різноманітність жанрів і стилів танців, які існують сьогодні, визначила потребу в педагогах танців для такої танцювальної освіти, яка передбачає поєднання теорії і практики, спадковість знань і визнання нового досвіду.

Працюючи зі студентами - майбутніми танцювальними педагогами, S. VTtola (2015), автор статті зауважила, що сучасному викладачу танцю необхідно оволодіти багатьма навичками, аби орієнтуватися у багатоманітному світі танцювального мистецтва, адже лише широке розуміння танцювального мистецтва. підтверджує вміння викладача танцю накопичувати та передавати свої знання іншим, уміння розуміти суть художнього твору, зберігаючи індивідуальне повідомлення в інтерпретації танцю. [13]

Також у роботах S. VTtola (2008; 2017) доведено, що зміст професійної компетентності вчителя танцю формується шляхом співвідношення двох компонентів - суб'єктивного (здібності, досвід) та об'єктивного (можливості набуття досвіду). Перший компонент передбачає здібності, обґрунтовані індивідуальним досвідом, другий - можливості отримані власним досвідом, досвідом інших і світовим досвідом. Такий підхід до пояснення компетентності вказує на те, що студент стикається з новими можливостями постійного вдосконалення досвіду, розвиваючи їх протягом усього життя. [12;14]

Як уважно зауважує P. Jegere (2022) у своєму дослідженні, ядром професійної ідентичності педагога можна вважати філософію професії - цінності та переконання, цілі професійної діяльності, професійну етику, найважливіші поняття, пов'язані з професією. Частинами професійної ідентичності є також професійні знання з педагогіки, психології, фізіології, наукова діяльність і вміння застосовувати ці знання, виконання професійних ролей (учитель, вихователь, викладач вузу тощо), професійне ставлення до праці, взаємодія з колегами, представлення професії. Шляхом порівняння та наближення компонентів професійної ідентичності в психології та педагогіці встановлено, що професійна ідентичність танцювального педагога включає такі компоненти, як філософія професії танцювального педагога, професійні знання танцювального педагога, використання навичок та ін., професійні ролі танцювального педагога, художньо-творча діяльність танцювального педагога, ставлення до професійної діяльності вчинків танцювального педагога та імідж професіонала. Кожен компонент, зважаючи на специфіку діяльності вчителя танців, має певний зміст. Філософія професії танцювального педагога розкривається усвідомленням цінностей танцювального педагога, метою професійної співпраці з учнями та професійною вірою в сприяння розвитку особистості учнів на уроці. [8]

У дисертації B. Baneviciute (2010) йдеться про проблему виховання танцювальних навичок у ранньому підлітковому віці. Авторкою обґрунтовано структуру танцювальних навичок, яка ґрунтується на принципах теорії когнітивної мистецької освіти та ґрунтується на вираженні елементів танцю (руху, простору, ритму, темпу, енергії, динаміки, метафори) та спілкування через нього. Докладно проаналізовано практичні аспекти розвитку танцювальних навичок, танцювальної майстерності та особливості танцювальної діяльності в ранньому підлітковому віці. Вважаємо це дослідження однією із найгрунтовніших хореографічно-педагогічних розвідок у сучасній мистецькій педагогіці. [1]

На сьогодні в педагогічних ЗВО України активно розвивається система підготовки майбутніх педагогів-хореографів. Основним напрямком підготовки хореографа є не лише розвиток конкретних знань і умінь, а й розвиток особистості, здатної до вільного, самостійного та творчого мислення та дій.

Як уважно зазначає О. Хендрик (2009), стандартизація вищої хореографічної освіти, напряму сприяє соціалізації, розвитку соціальності студентської молоді, збереженню національних хореографічних традицій та піднесення сучасної танцювальної культури народу та є актуальним завданням вищої освіти. Якщо студент буде вивчати, і внаслідок вільно володіти класичним танцем, українським, джазовим, контемпорєйн у рівнозначних ступенях, то у процесі хореографічної діяльності у нього з'явиться можливість вільного синтезу національних хореографічних традицій України з "класичними" стилями сучасної хореографії. Таким чином, через свою, зовсім нову пластику студент-хореограф знайде своє самовираження у суспільстві, сприяючи його зміцненню та розвитку. Посилення процесу освіти соціально-педагогічними засобами, можуть захистити особистість студента від руйнівного впливу псевдомистецтва, встановити відчуття відповідальності митця за ту роль, яку він виконує у суспільстві. Також міждисциплінарний зв'язок загально- професійних і професійних дисциплин сприятиме розумінню студентами суті та соціальної значущості своєї професії, розумінню їх взаємоз'язків, відчуттю професійної відповідальності за результат своєї праці. Навчання хореографії студентів мистецьких спеціальностей посилить інтеграцію видів мистецтв та створить умови до розуміння студентами мистецьких спеціальностей культурного розмаїття, історичних зв'язків, для підвищення ефективності координації соціального виховання нової генерації засобами мистецтва, зокрема хореогафічного.

На думку автора, концептуальна довгострокова стратегія щодо подальшого вдосконалення та розвитку хореографічної освіти, підвищення рівня професійної, педагогічної, соціальної та особистісної культури хореографа сприятиме:

- підвищенню ефективності впливу хореографічного мистецтва на соціальний розвиток студентів у вищих навчальних закладах культури і туризму, мистецтва;

- соціальному розвитку не тільки особистості хореографа, а і його майбутніх учнів;

- посиленню позитивного впливу хореографічного мистецтва на загальну культуру населення країни.

Розробка та впровадження стандарту вищої хореографічної освіти дає можливість визначити вищій рівень професійного засвоєння хореографічних стилів та напрямів, окреслити перспективу їх розвитку і, таким чином, сприяти ствердженню загальнокультурних цінностей і соціально-культурного виховання, освіти, самоосвіти та самовиховання людини через танець, а отже, задовольнити культурно-естетичну потребу населення країни. [6]

Розглядаючи професійну компетентність вчителя хореографії, О. Мартиненко (2015) визначає, що виконання професійних функцій неможливе без таких ключових професійних компетенцій: інструментальні (здатність до організації та планування, вміння застосовувати базові загальні знання, правильно розмовляти та писати різними комунікативними стилями (неофіційним, офіційним) та ін.; міжособистісні (здатність до критичності та самокритичності, вміння працювати в команді, застосовувати організаторські здібності, позитивно ставитися до різних танцювальних культур, вміння спілкуватися та працювати в міжнародному середовищі, поважати творчі винаходи людей мистецьких професій); системні (здатність застосовувати знання на практиці, використовувати дослідницькі навички та вміння, проявляти лідерські якості, креативність та ін.; етичні (знання та дотримання принципів етичного кодексу вчителя хореографії (творча незалежність, відповідальність тощо), педагогічної етики; повага гідності учасників навчально-виховного процесу). [4]

Рівні сформованості професійної компетентності визначаються за результатами навчання. Вони повинні формулюватися так, щоб можна було їх виміряти, визначити факт і якість їх досягнення студентами. На думку авторки, узагальненим результатом процесу формування професійної компетентності майбутнього вчителя хореографії є загальна готовність до діяльності, зокрема готовність до дій у конкретних ситуаціях. Зміст компетентності змінюється відповідно до умов життя і вимог до професійної діяльності. Розвиток ключових і фахових компетенцій фактично визначає зміст підготовки фахівців, результатом якого має стати якісне виконання професійних функцій. Впровадження компетентнісного підходу при підготовці майбутніх учителів хореографії дозволяє не лише застосовувати вихідні знання та вміння, але й формує здатність до практичної діяльності в конкретних професійних ситуаціях, сприяє творчому вирішенні професійних проблем, а також дозволяє легко орієнтуватися в професійному середовищі та володіти культурою праці. [4]

Зміст педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного колективу на думку О. Бурля (2004), залежить від таких факторів, як рівень засвоєння знань, умінь і навичок, що базуються на особливостях процесу дитячої хореографічної творчості, формах керування цим процесом і практичній реалізації їх в управлінсько-педагогічній діяльності в творчому об'єднанні. Рівень педагогічної майстерності визначається рівнозначним володінням основних видів професійної діяльності керівника: управлінні, навчанні, вихованні та творчій діяльності. Характерною ознакою розробленої моделі є її адаптованість до умов сучасної художньої-виховної практики. [1]

Т. Дорошенко та Л. Лисенко (2019) розглядають та визначають готовність майбутнього вчителя початкової школи до здійснення хореографічної діяльності як інтегральне, цілісне утворення особистості фахівця, яке включає в себе здатність здійснювати зазначену діяльність на основі спеціальних хореографічних знань, умінь, навичок і професійно- особистісних якостей. На думку дослідниць, для здійснення хореографічної діяльності майбутні вчителі початкової школи мають володіти знаннями з історії, теорії та практики хореографічного мистецтва, методики виконання хореографічних рухів, елементів класичного, сучасного, народно-сценічного танцю тощо; знаннями сучасних напрямів хореографічного мистецтва; здатністю здійснювати основи хореографічної діяльності з урахуванням рівня розвитку хореографічних здібностей учнів. [3]

Авторками було виділено хореографічні уміння, якими повинні оволодіти майбутні вчителі початкової школи для здійснення ефективної професійної діяльності:

- володіння методикою виконання елементарних хореографічних композицій;

- організація міжособистісних контактів та педагогічної взаємодії у процесі дитячої хореографічної діяльності;

- постановка українських народно-сценічних танців при організації позакласної роботи з дітьми;

- уміння створювати танцювальний репертуар;

- здатність до інсценізації пісень з елементами вокальної та танцювальної імпровізації;

- уміння імпровізувати танцювальні образи до музики;

- здатність інтегрувати елементи хореографічної діяльності з музичною та образотворчою при викладанні предмету "Мистецтво". [3]

Основуючись на аналізі наукових досліджень в галузі мистецтва, та хореографічно-педагогічної освіти, С. Твердохліб (2021) розтлумачує "інтерпретаційну компетентність майбутніх учителів хореографії" як динамічне явище, інтегроване системою знань, умінь та навичок, що сприяють раціональному втіленню творчих пошуків хореографа в кінцевий продукт мистецтва танцю за допомогою інструментарію балетмейстерських умінь, творчих здібностей, імпровізації, творчого мислення, індивідуального стилю діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до створення художньо переконливої версії хореографічного твору. [5]

У своєму науковому дослідженні автор виділяє чотири компонента інтерпретаційної компетентності майбутніх учителів хореографії: мотиваційний компонент заохочує педагога-балетмейстера до творчого пошуку, визначаючи його ціннісну орієнтацію, естетичні вподобання, моральну наповненість; пізнавальний компонент, пов'язаний із знаннями про сутність, види, функції та характеристики інтерпретаційної діяльності; креативний компонент визначається у процесі створення майбутніми учителями хореографічних екзерсисів, етюдів та композицій; діяльнісний компонент містить навички та прийоми організації постановчої діяльності, сценічно-виконавські уміння, педагогічну майстерність, уміння роботи з хореографічним колективом. [5]

Висновки

Отже, питання формування компетентностей у майбутніх викладачів хореографії на думку сучасних дослідників залежить від таких факторів, як рівень засвоєння знань, умінь і навичок, що базуються на особливостях процесу розвитку хореографічної діяльності, хореографічної творчості, професійної підготовки в системі ЗВО. Формування художньо- естетичного досвіду студента-хореографа може здійснюватися шляхом синтезу відтворювального, постановочного і творчого рівнів залежно від загальності закладеної в них хореографічної інформації та специфіки її використання в навчально-професійній діяльності. Актуальними є також питання формування професійної майстерності майбутніх хореографів у процесі навчання спеціальних дисциплін, формування професійних здібностей майбутніх хореографів у процесі професійної підготовки, особливість формування творчого потенціалу особистості хореографа в безперервній системі навчання, формування хореографічних умінь майбутніх фахівців хореографічного та мистецького профілю.

Література