Роль інтернаціоналізації вищої освіти у формуванні конкурентоспроможності національних університетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

РОЛЬ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

Піфко Олександр Олександрович

доктор юридичних наук, доцент, професор

кафедри конституційного права та

порівняльного правознавства, юридичного факультету

Анотація

освітній інтернаціоналізація університет конкурентоспроможність

Сучасний університетський освітній ландшафт стає все більше глобалізованим, вимагаючи від національних університетів активного впровадження інтернаціоналізаційних стратегій для забезпечення конкуренто - спроможності. Наукова стаття ретельно вивчає вплив цього процесу на якість та привабливість вищої освіти та обумовлює роль національних університетів у глобальному освітньому середовищі.

Перш за все, науковий доробок зосереджується на розгляді тенденцій глобалізації, виокремлюючи ключові аспекти інтернаціоналізації вищої освіти. Здійснюється аналіз стратегій, які національні університети вживають для забезпечення своєї присутності у світовому освітньому просторі, зокрема, шляхом привертання іноземних студентів та вчених.

Досліджується вплив інтернаціоналізації на рейтинги та якість освіти університетів, а також розглядаються вигоди та виклики цього процесу для підвищення глобальної конкурентоспроможності. Автором звертається увага на стратегію привернення іноземних студентів та створення партнерств з міжнародними освітніми установами та підприємствами.

Окрему увагу заслуговують висновки, що стосуються необхідності розвитку нових педагогічних стратегій та методик, спрямованих на виховання громадян з високим рівнем соціальної відповідальності та культурної компетентності в умовах глобальної конкуренції, серед яких: глобальна конкуренція; соціальна відповідальність; міжкультурна компетентність; інновації та технології; гнучкість та навички майбутнього.

Статтею обумовлюються перспективи та виклики впровадження гуманітарних цінностей у сучасну освітню систему, роблячи вагомий внесок у розуміння ролі інтернаціоналізації вищої освіти для формування конкуренто - спроможних національних університетів.

Ключові слова: освіта, вища освіта, конституційно-правове регулювання освіти, освітня політика, інтернаціоналізація вищої освіти.

Annotation

Pifko Oleksandr Oleksandrovich Doctor of legal sciences, associate professor, Professor of the Department of Constitutional Law and comparative jurisprudence, Faculty of Law, «Uzhhorod National University»

THE ROLE OF THE INTERNATIONALIZATION OF HIGHER EDUCATION IN FORMING THE COMPETITIVENESS OF NATIONAL UNIVERSITIES

The modern university educational landscape is becoming increasingly globalized, requiring national universities to actively implement internationalization strategies to ensure competitiveness. The scientific article carefully studies the impact of this process on the quality and attractiveness of higher education and determines the role of national universities in the global educational environment.

First of all, the scientific work focuses on the consideration of globalization trends, highlighting the key aspects of the internationalization of higher education. An analysis of the strategies that national universities use to ensure their presence in the world educational space, in particular, by attracting foreign students and scientists, is carried out.

The impact of internationalization on the rankings and quality of university education is explored, as well as the benefits and challenges of this process for increasing global competitiveness. The author draws attention to the strategy of attracting foreign students and creating partnerships with international educational institutions and enterprises.

Particular attention should be paid to the conclusions concerning the need to develop new pedagogical strategies and methods aimed at educating citizens with a high level of social responsibility and cultural competence in the conditions of global competition, including: global competition; social responsibility; intercultural competence; innovations and technologies; flexibility and future skills.

The article determines the prospects and challenges of introducing humanitarian values into the modern educational system, making a significant contribution to understanding the role of internationalization of higher education for the formation of competitive national universities.

Keywords: education, higher education, constitutional and legal regulation of education, educational policy, internationalization of higher education.

Постановка проблеми

У сучасному глобалізованому світі вища освіта визначає конкурентоспроможність країни та її університетської системи на міжнародному рівні. Однак існують вагомі виклики і перспективи, пов'язані з процесом інтернаціоналізації вищої освіти та його впливом на національні університети. Порушення питання ролі інтернаціоналізації у формуванні конкурентоспроможності національних університетів є актуальним завданням, яке потребує глибокого дослідження та аналізу. Ця стаття спрямована на визначення ключових аспектів інтернаціоналізації, їх впливу на рейтинг та привабливість національних університетів, а також розгляду можливих шляхів оптимізації цього процесу для забезпечення не лише академічного зростання, але й загальної конкурентоспроможності країни на міжнародному ринку освіти та наукових досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Останні дослідження в галузі інтернаціоналізації вищої освіти в Україні включають низку концептуальних підходів вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема, варто згадати М. Дебич, науковий інтерес якої окреслював особливості інтернаціоналізації вищої освіти у зарубіжних країнах, європейський досвід - становив ядро досліджень Л. Горбунової та В. Зінченка. Сферу зарубіжного досвіду включають напрацювання Б. Дж. Елінгбо, С.Б. Клесека, Р. Лемберта, Дж. Найта, Дж., Гудзіка, Ф. Альтбаха, Дж. Найта, Л. Рамблі, Р. Кулен, Р.Я. Чао, Х. де Віта, тощо.

Мета даної наукової статті полягає в системному дослідженні та аналізі ролі інтернаціоналізації вищої освіти у формуванні конкуренто - спроможності національних університетів. Основний акцент робиться на визначенні ключових факторів, які впливають на успішну інтеграцію університетів у міжнародний освітній простір та їх взаємодію з глобальними науковими та освітніми течіями. Додатково, стаття ставить перед собою завдання розкрити ефективні стратегії інтернаціоналізації, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних університетів у контексті сучасного світового вищого освітнього середовища.

Виклад основного матеріалу

Інтернаціоналізація вищої освіти за сучасних умов стає ключовим фактором для підвищення конкурентоспроможності національних університетів. Прискорений розвиток глобалізації та зростання міжнародної конкуренції вибудовують нові виклики і можливості для систем вищої освіти. Відповідно, розуміння ролі інтернаціоналізації у формуванні конкурентоспроможності стає критичним для академічної спільноти та політичних рішень у сфері вищої освіти. Так, серед низки факторів, які стимулюють розбудову інтернаціоналізації вищої освіти в країнах, можна виділити кілька ключових напрямків.

По-перше, до академічних чинників відносяться такі аспекти, як розширення можливостей доступу до вищої освіти, підвищення якості навчання та отримання міжнародного визнання, що сприяє покращенню позицій університетів у світових рейтингах та сприяє створенню та впровадженню нових знань.

По-друге, з економічної точки зору, інтернаціоналізація приносить короткостроковий ефект від прямих витрат іноземних студентів, а також сприяє підготовці кваліфікованої робочої сили з навичками для міжнародної співпраці, створюючи сприятливі умови для довгострокового економічного розвитку.

По-третє, у політичному вимірі інтернаціоналізація сприяє розвитку публічної демократії та міжнародній співпраці.

По-четверте, соціально-культурні аспекти інтернаціоналізації включають об'єднання провідних науковців для вирішення глобальних проблем та досягнення сталого розвитку, підвищення рівня міжнародної комунікації і толерантності у суспільстві [1].

Як справедливо зазначає І.В. Степаненко, вища освіта є ключовим елементом суспільного розвитку і важливою складовою економіки знань, проходить значущі зміни у напрямі інтернаціоналізації. Економічне обґрунтування цього процесу проявляється у численних перевагах для національної економіки та окремих вищих навчальних закладів. Це включає експорт освітніх та дослідницьких послуг, залучення іноземних студентів та висококваліфікованих викладачів і науковців, а також можливість отримання грантового фінансування як студентами і викладачами, так і університетами [2].

Своєю чергою, Д.К. Гудзік стверджує, що у процесі інтернаціоналізації вищої освіти головну роль відіграє університет, а не держава, оскільки всі учасники університетської діяльності мають власний інтерес у цьому процесі. За його висловлюваннями, успішність інтернаціоналізації залежить від її місця в стратегічному плануванні і управлінні, ефективності управлінських процесів, їх характеристик і принципів, рівня інтернаціоналізації інституційної культури. Враховуючи ці фактори, вчений обґрунтовує ряд заходів університету у напрямі розвитку інтернаціоналізації, а саме: включення всіх учасників університетської діяльності до інтернаціоналізаційного процесу; орієнтація інституційної культури на міжнародну співпрацю; визначення інтернаціоналізації як одного з пріоритетів розвитку університету під час стратегічного планування та прийняття рішень; врахування управлінських практик і стратегій [3].

Інтегруючий підхід до інтернаціоналізації повинен ураховувати різноманітні соціоекономічні, політичні та демографічні чинники у різних областях світу. За висловлюванням зарубіжних фахівців, сучасні стратегії та політики інтернаціоналізації вищої освіти охарактеризовані як недостатньо інклюзивні, оскільки вони упускають з уваги більшість студентського корпусу світу [4].

За М. Тамтіком, інтернаціоналізація вищої освіти в розвинених країнах ставить перед собою надто широкі завдання з глобальною спрямованістю та акцентом на макрогеографічних аспектах, що ускладнює можливість інтернаціоналізації в конкретних регіонах [5].

Н. Флоріч та А. Вейг вказують, що інтернаціоналізація у вищій освіті, хоча і сильно пов'язана із повсюдним контекстом глобалізації, переважно визначається національним законодавством, культурою та структурою кожної конкретної системи. Згідно з їхнім підходом, не існує універсальної моделі інтернаціоналізації, а відтак, необхідно розробляти унікальні стратегії, придатні для конкретних національних систем вищої освіти, з урахуванням їхнього внутрішнього потенціалу та впливу зовнішніх факторів [6].

Так, А.В. Вербицька, зазначає, що процес інтернаціоналізації університетів вимагає розробки та впровадження спеціальних стратегічних документів, які будуть супроводжувати його реалізацію. Одним із ключових документів у цьому контексті, як зауважує авторка є стратегічний план інтернаціоналізації університету, в якому визначаються цільові завдання, пріоритетні напрямки міжнародного співробітництва та стратегічні завдання за різними напрямками. Так, науковицею виділяються наступні найпоширеніші стратегічні напрямки міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти, а саме: сприяння формуванню, підтримці та підвищенню позитивного іміджу університету на міжнародній освітній арені; розгляд експорту освітніх послуг і приваблення іноземних студентів як стратегічного напрямку; розвиток партнерських зв'язків з університетами та науковими установами інших країн через укладання двосторонніх договорів про співробітництво в освіті, науці і культурі; привертання зовнішніх грантів і стипендій; активізація академічної мобільності; підвищення кваліфікації викладачів за кордоном; реалізація спільних освітніх програм з міжнародними партнерами; збільшення кількості навчальних планів і дисциплін, що викладаються англійською мовою [7].

Разом з тим, підкреслимо, що попри існування складної ситуації в країні, що виникла внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, Міністерство освіти і науки України продовжує розвивати інституційне середовище вищої та фахової освіти. Одним з головних досягнень у цій області в умовах воєнного стану є затвердження Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на період з 2022 по 2032 роки та Операційного плану її впровадження на 2022-2024 роки. Документом передбачається реалізація п'яти стратегічних цілей: підвищення ефективності управління в системі вищої освіти;

збільшення довіри громадян, держави та бізнесу до освітньої, наукової та інноваційної діяльності закладів вищої освіти; забезпечення якісної освітньонаукової діяльності та створення конкурентоспроможної вищої освіти, доступної різним групам населення; зміцнення інтернаціоналізації вищої освіти в Україні; підвищення привабливості закладів вищої освіти для навчання та академічної кар'єри [8].

В додаток, підкреслимо, що Міністерством освіти і науки України здійснено рішучі кроки назустріч забезпеченню якісного та безперебійного провадження освіти в умовах війни, а саме:

спрощення процедури безпечного вступу. З метою гарантування рівних прав усіх осіб на отримання вищої освіти та враховуючи особливості прийому у 2022 році для отримання ступенів молодшого бакалавра та бакалавра, було впроваджено мультипредметний тест (НМТ). Проведено модернізацію Єдиної державної електронної бази освіти (ЄДЕБО), щоб забезпечити можливість вступу до закладів вищої освіти в умовах конфлікту.

- створення можливостей для доступу до вищої освіти для мешканців тимчасово окупованих і особливо небезпечних територій. Зокрема, був схвалений Порядок зарахування окремих категорій абітурієнтів у 2022 році, який визначає специфіку прийому осіб, які проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України або які зареєстровані на особливо небезпечних територіях, для отримання вищої та фахової передвищої освіти. Особливий акцент зроблено на випадки, коли абітурієнти переїхали з окупованих територій після 1 січня 2022 року, враховуючи відсутність певних документів під час вступу.

- розширено коло осіб, які можуть складати індивідуальні усні іспити замість національного мультипредметного тесту, якщо їхні бали за кожен предмет відповідають встановленому закладом вищої освіти мінімальному рівню. Серед таких осіб в першу чергу слід враховувати тих, чиє місце проживання є тимчасово окупованою територією або знаходиться на лінії зіткнення, або хто переїхав з неї після 1 січня 2022 року, або має реєстрацію на особливо небезпечній території.

- встановлення привілеїв для абітурієнтів та студентів, які діють відповідно до спеціальних умов конкурсного відбору. Зазначене включає зарахування за результатами позитивних індивідуальних усних іспитів або творчих конкурсів, а також переведення на вакантні місця державного або регіонального замовлення відомостей про осіб, які були зараховані на інші програми фінансування за відкритою або фіксованою конкурсною пропозицією.

- забезпечення практичної допомоги управлінню закладами вищої та фахової передвищої освіти, переміщеними з тимчасово окупованих і особливо небезпечних територій, а також проведення пересування цих закладів.

- оновлений формат вступної кампанії, що включає в себе можливість тестування за кордоном [9].

Таким чином, підкреслимо, що розвиток нових педагогічних стратегій та методик, спрямованих на виховання громадян з високим рівнем соціальної відповідальності та культурної компетентності є надзвичайно важливим завданням в умовах сучасного світу, зокрема:

1) глобальна конкуренція. У сучасному світі, де глобалізація обумовлює багато сфер життя, важливо готувати молодь до конкурентоспроможності в світовому ринку. Нові педагогічні стратегії повинні сприяти розвитку навичок, які стануть ключовими у майбутньому, таких як критичне мислення, комунікативна ефективність та міжкультурна компетентність.

2) соціальна відповідальність. Зосередження на соціальній відповідальності допомагає виховувати громадян, які усвідомлюють свої обов'язки перед суспільством та природою. Педагогічні підходи повинні стимулювати активну участь в громадських справах, розвиток лідерських якостей та розуміння важливості справедливості та рівності.

3) міжкультурна компетентність. З огляду на різноманітність культур у сучасному світі, важливо, щоб педагогічні стратегії сприяли розумінню та повазі до різниць. Вивчення мов, культур та історії інших народів може виробити у студентів толерантність та вміння працювати в різнорідних командних середовищах.

4) інновації та технології. Використання сучасних технологій та інновацій у навчанні може зробити процес більш цікавим та ефективним. Відкриття доступу до інформації, інтерактивні методи викладання та використання онлайн-ресурсів можуть сприяти розвитку компетентностей, які необхідні у глобальному суспільстві.

5) гнучкість та навички майбутнього. Педагогічні стратегії повинні спрямовувати учнів на розвиток гнучкості мислення, вміння навчатися протягом життя та адаптації до змін. Важливо підкреслити навички, які залишаються актуальними в майбутньому, навіть у мінливому соціальному та економічному середовищі.

Висновки

Отже, успішна інтеграція університетів у міжнародний освітній простір та їх взаємодія з глобальними науковими та освітніми течіями ґрунтуються на ряді ключових факторів. Це включає стратегічне планування та лідерство з чіткою глобальною візією, академічну високу якість та науковий потенціал, міжнародну студентську та викладацьку базу, культурну різноманітність, мовну політику, міжнародні партнерства та мережі, а також підтримку міжнародної мобільності через обміни та глобальні програми навчання. Ці аспекти спільно формують комплексну стратегію, спрямовану на активну участь університетів у глобальній освітній та науковій спільноті, роблячи їх ключовими учасниками у розвитку освітнього простору світового масштабу.

Разом з тим, ефективні стратегії інтернаціоналізації, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних університетів у сучасному світовому вищому освітньому середовищі, базуються на комплексному підході до розвитку. По-перше, важливо забезпечити високу якість освіти та дослідницької роботи, привертаючи талановитих викладачів та дослідників. Створення інноваційних програм, покращення навчальних планів та впровадження сучасних методик навчання становлять ключовий елемент цього підходу. Другий аспект полягає в активному розвитку міжнародних партнерств та співпраці з іншими університетами, науковими установами та підприємствами. Участь у спільних дослідницьких проектах, обмін студентами та викладачами, а також створення спільних програм з іноземними університетами розширює горизонти і забезпечує взаємний обмін знаннями та ідеями. Третій компонент включає в себе підтримку міжнародної мобільності студентів та викладачів через програми обміну, подвійні ступені та стажування за кордоном. Створення комфортного середовища для іноземних студентів та привертання їх до навчання в університеті відіграють важливу роль у підвищенні привабливості університету на міжнародному ринку освітніх послуг. Нарешті, важливим елементом ефективної стратегії інтернаціоналізації є вдосконалення мовної політики та забезпечення доступності навчання на різних мовах. Це сприяє більшому числу іноземних студентів та сприяє культурній різноманітності в університетському середовищі. Поєднання цих стратегічних напрямків дозволяє національним університетам успішно конкурувати в глобальному вищому освітньому просторі.

Література