Роль інформаційно-цифрової компетентності викладача хімічних дисциплін у створенні інформаційно-освітнього середовища ЗВМ(Ф)О

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль інформаційно-цифрової компетентності викладача хімічних дисциплін у створенні інформаційно-освітнього середовища ЗВМ(Ф)О

Маслюк Олена Олегівна, викладач хімічних дисциплін,

спеціаліст вищої категорії Черкаська медична академія

Анотація

Ключові слова: інформаційно-цифрова компетентність, інформаційно-освітнє середовище, цифрові технології, викладач, здобувач освіти.

Стрімкі зміни в усіх сферах життя вимагають професіоналів які здатні критично мислити, опрацьовувати велику кількість інформації, самостійно здобувати знання та використовувати їх в умовах швидкоплинних змін. Потрібно розуміти, що висококваліфіковані, конкурентноспроможні фахівці повинні володіти не тільки теоретичними знаннями та логічним мисленням, а й уміннями пошуку нових ідей, засобів, прийомів професійної діяльності та їх застосуванням на практиці.

Інтенсивний розвиток цифрових технологій та інтернет-новацій суттєво впливає на вдосконалення професійної діяльності педагогічних працівників закладів вищої освіти. Це говорить про те, що розвиток цифрової грамотності викладача є актуальним питанням.

Володіння інформаційно-цифровою компетентністю відкриває педагогам шлях до успіху у фаховій діяльності, у керуванні інформацією, в оперативному прийомі рішень, формуванні важливих компетенцій у здобувачів освіти.

Певні аспекти інформаційно-цифрової компетентності викладачів, питання цифровізації освітніх середовищ і цифрових технологій в освітній діяльності розглядалися О. Буйницькою, В. Биковим, С. Василенко А. Гуржієм, Л. Карташовою, А. Кочаряном, В. Лапінським, Н. Морзе, Т. Сорочан, О. Спіріним, Ю. Тулашвілі та іншими науковцями.

У руслі освітніх стандартів педагогічних спеціальностей інформаційно - цифрова компетентність інтерпретується як комплекс якостей фахівця, завдяки яким уможливлюється «уміле й критичне застосування інформаційно - комунікаційних технологій для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на робочому місці, в публічному просторі й приватному спілкуванні, інформаційна й медіаграмотність та вміння вчитися впродовж життя (здатність до пошуку й засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного й колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами й інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі й способи їх досягнення, вибудовувати свою освітньо-професійну траєкторію, оцінювати власні результати навчання» [1].

Р. Хямяляйнен та К. Нісінен під цифровою компетентністю викладачів визначають цифрові навички, ставлення до цифрових технологій та знання цифрових технологій [2].

В своїй праці Н. Морзе та А. Кочарян дають визначення інформаційно-комунікаційній компетентності як підтвердженої здатності особистості автономно й відповідально використовувати на практиці інформаційно-комунікаційні технології для задоволення власних індивідуальних потреб і розв'язування суспільно значущих, зокрема професійних задач, у певній предметній галузі або виді діяльності [3].

Європейська рамка цифрової компетентності для освітян пропонує шість компонентів цифрової (інформаційно-цифрової) компетентності для викладачів: професійне залучення - використовувати цифрові технології для спілкування, співпраці та професійного розвитку; цифрові ресурси - шукати, створювати та обмінюватися цифровими ресурсами; викладання й навчання - управляти та організовувати робочий і навчальний процес за допомогою цифрових технологій; оцінювання - використовувати цифрові технології та стратегії для оцінювання здобувачів освіти; розширення можливостей студентів - використовувати цифрові технології для підвищення інклюзивності та активного залучення здобувачів освіти до навчання; сприяння цифровій компетентності здобувачів освіти - дати їм можливості використовувати цифрові технології для спілкування, створення контенту, розвитку та розв'язання проблем [4].

Корпоративний стандарт цифрової компетентності викладача університету за О. Буйницькою і С. Василенко містить п'ять рівнів володіння цифровою компетентністю: Аналітик-дослідник (А), який є обов'язковим; Інтегратор (В1); Експерт (В2) - достатній рівень; Лідер (С1); Новатор (С2) - високий рівень. Також ними визначено чотири основних види діяльності, до яких застосовується цифрова компетентність - навчальна діяльність, науково- дослідна діяльність, професійна комунікація і співпраця, цифровий самоменеджмент [5].

Сучасну вищу медичну (фармацевтичну) освіту неможливо уявити без використання інформаційно-цифрових технологій, які використовуються у викладанні, управлінні й документуванні навчального процесу. Різноманітність даних технологій, рівень їх використання формують інформаційне освітнє середовище закладу вищої освіти.

В своїй праці О. Татакі констатує, що інформаційно-освітнє середовище являє собою сукупність умов, що реалізуються на базі цифрових технологій, які спрямовані на здійснення навчальної діяльності та сприяють формуванню професійно-значущих і соціально важливих якостей особистості в умовах інформатизації суспільства. Одним із найважливіших завдань закладів вищої освіти, вважає дослідниця, є забезпечення належної якості електронного контенту гармонійно інтегрованого з інформаційно-освітнім середовищем навчального закладу, і навчання здобувачів освіти вільно орієнтуватися в такому середовищі [6].

Сьогодні цифрові засоби стали незамінними у навчальній діяльності, оскільки дозволяють на основі відео, анімаційної, звукової, фотографічної інформації проєктувати й реалізовувати навчальну роботу.

Завдяки сучасному комп'ютерному обладнанню, вимірювальним комплексам та датчикам, цифровим лабораторним приладам, електронним пристроям стало можливим актуалізувати один із важливих методологічних підходів до формування особистості професіонала - середовищний.

Тож, зважаючи на все вище сказане, викладачі хімічних дисциплін закладів вищої медичної (фармацевтичної) освіти повинні створити певне інформаційне освітнє середовище, що забезпечить умови для опанування здобувачами освіти фахових компетентностей, спрямованих на вирішення професійних завдань, таких як: розв'язувати типові та складні спеціалізовані задачі і практичні проблеми у професійній діяльності у галузі охорони здоров'я або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій, і характеризується комплексністю та невизначеністю умов і вимог; проводити аналіз інформації, приймати обґрунтовані рішення, вміти набути сучасні знання.

Організовуючи такий освітній простір, викладач хімічних дисциплін повинен відповідати певному рівню власної інформаційно-цифрової компетентності, а саме: вміти обирати та використовувати цифрові ресурси для навчання студентів, нові сервіси, віртуальні додатки (сервери, пристрої зберігання та мережі комунікації); проєктувати цифрові засоби та освітнє електронне середовище; організовувати співпрацю та комунікацію між учасниками навчального процесу; бути фасилітатором та консультантом для здобувачів освіти; добре розуміти та враховувати у навчальному процесі їх потреби та особисті вподобання, використовувати дослідницькі стилі навчання; забезпечити умови для формування навичок дослідницької роботи студентів та опанування ними відповідних методик проведення лабораторного практикуму, використовуючи освітні платформи - віртуальні лабораторії.

Одним із ключових видів діяльності викладача, до якої застосовується цифрова компетентність, є створення власних електронних навчальних курсів, що включають подання теоретичного матеріалу; організацію лабораторних, практичних та семінарських занять; складання завдань для проміжного та підсумкового оцінювання, самостійної роботи; налаштування та використання електронного журналу оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти [3]. Високий рівень цифрової компетентності викладача є одним із особливо важливих компонентів його іміджу.

Висновки

інформаційний цифровий компетентність викладач

Отже, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес відкриває нові можливості підвищення якості освіти. У суспільстві, що розвивається праця викладача урізноманітнилася, а його педагогічна роль змінилася. Традиційна педагогічна діяльність (транслювання та репродукція теоретичних знань) замінюється новими стилями викладання.

Використання новітніх цифрових технологій у педагогічній практиці вимагає від викладача постійного саморозвитку і самовдосконалення, легкої адаптації до умов науково-технічного прогресу, опанування сучасних технологій і технік педагогічної діяльності, потребує постійного підвищення рівня інформаційно-цифрової компетентності задля забезпечення якісного освітнього процесу в закладах вищої освіти.

Залучаючи здобувачів освіти до логіки дій у цифровому освітньому просторі викладач створює умови для використання його можливостей у забезпеченні особистісного і професійного розвитку майбутніх медичних (фармацевтичних) фахівців, їх здатності до застосування сучасних інформаційно-цифрових технологій у майбутній професійній діяльності.

Список використаних джерел

[1] Карапиш С.П. (2020) Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у систему управління загальної середньої освіти. Публічне управління та митне адміністрування, 3(26), 38-42. Вилучено з: http://surl.li/kxwym

[2] Raija Hamalainen & Kari Nissinen (2021) Understanding teaching professionals' digital competence: What do PIAAC and TALIS reveal about technology-related skills, attitudes, and knowledge? Computers in Human Behavior, Vol. 117. Вилучено з: http://surl.li/jtkww

[3] Морзе Н.В. & Кочарян А.Б. (2015) Інформаційно-комунікаційна компетентність науково-педагогічних працівників університету. Історичний розвиток формування понятійного апарату. Педагогічна освіта: Теорія і практика. Психологія. Педагогіка, (2), 20-31. Вилучено з: http://surl.li/kxxec

[4] Digital Competence Framework for Educators (DigCompEdu). Вилучено з: http://surl.li/djetl

[5] Буйницька О.П. & Василенко С.В. (2022) Корпоративний стандарт цифрової компетентності викладача університету Open educational e- environment of modern University, (12), 1-17. Вилучено з: http://surl.li/kyiug

[6] Татакі О.О. (2016) Інформаційно-освітнє середовище вищого навчального закладу. Інформація та соціум, 64-68. Вилучено з: https://jias.donnu.edu.ua/article/view/11886/11761

Размещено на Allbest.ru