Стан формування пізнавального інтересу дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного середовища

Размещено на http://allbest.ru

ПЗВО «Київський міжнародний університет»

Стан формування пізнавального інтересу дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного середовища

Родіна Наталія Володимирівна аспірантка

м. Київ



Анотація

У статті висвітлено стан і особливості формування пізнавального інтересу в учнів молодшого шкільного віку, зокрема в тих, що мають особливі освітні потреби (ООП), адже дослідження сучасного етапу сформованості пізнавального інтересу і пізнавальної активності є важливою складовою психолого-педагогічного супроводу і корекції. Пізнавальний інтерес подано як найважливішу складову загального явища інтересу; активне вмотивоване емоційне ставлення учня до навчання, пізнання, що може у процесі навчання систематично розвиватися і вдосконалюватися. Інклюзивне середовище визначено як систему, що забезпечує всім учасникам освітнього процесу можливість ефективного розвитку, передбачає надання додаткової допомоги для дітей з особливими освітніми потребами, забезпечує високий рівень спілкування з учнем та його родиною. Визначено особливості формування пізнавального інтересу дітей з особливими потребами, зокрема: порушення розумових операцій, зниження їх активності, пасивність у пошуках рішення, байдужість до результату пізнавальної діяльності, недостатній розвиток зв'язного мовлення, значні відставання у темпі розвитку, конкретність і ситуативність мислення тощо.

Охарактеризовано результати експериментальної перевірки ефективності методики формування пізнавального інтересу учнів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного середовища, визначення стану його сформованості. Проаналізовано критерії, показники та рівні пізнавальної активності молодших школярів. Зазначено, що ефективними методами формування пізнавального інтересу є дидактичні ігри, індивідуальне спостереження, бесіди, а формами - пізнавальні та творчі навчальні заняття, прогулянки, навчальні екскурсії. Зазначено, що сформованість пізнавального інтересу дітей з особливими освітніми потребами залежить від багатьох чинників, зокрема: вияву власних емоцій, бажання навчатися, пізнавати нову інформацію, а також особистісно орієнтованого підходу вчителя до кожного з учнів. Оцінювання сформованості пізнавальної активності дало можливість простежити індивідуальні особливості динаміки, сформованості окремо взятого учня, підібрати ефективні методи і прийоми індивідуального впливу.

Результати педагогічного експерименту, подані в статті, переконливо засвідчили, що у процесі педагогічної взаємодії, використання активних форм, методів і прийомів навчання, особливо ігрових методик, рівень сформованості пізнавального інтересу помітно зріс, більша частина дітей з особливими освітніми потребами стали виявляти пізнавальну активність і зацікавленість.

Ключові слова: пізнавальний інтерес, діти з особливими освітніми потребами, інклюзивне середовище, формування пізнавального інтересу.



Abstract

Formation of cognitive interest of children with special needs in the conditions of an inclusive environment

Rodyna Nataliya Volodymyrivna

graduate student, Kyiv International University, Kyiv

The article highlights the problems of the formation of cognitive interest in students of primary school age, in particular those with special needs, as the study of the modern stage of the formation of cognitive interest and cognitive activity is an important component of psychological and pedagogical support and correction. It presents the cognitive interest as the most important component of the general phenomenon of interest; an active motivated emotional attitude of the student to learning, cognition that can be systematically developed and improved during the learning process.

The article defines an inclusive environment as a system that provides all participants in the educational process with the opportunity for effective development, provides additional assistance for children with special educational needs, and ensures a high level of communication with the student and his family. The article determines the peculiarities of the formation of cognitive interest of children with special needs, particularly disruption of mental operations, reduction of their activity, passivity in the search for a solution, indifference to the result of cognitive activity, insufficient development of coherent speech, significant lags in the pace of development, concreteness and situational thinking, etc.

The article characterizes the results of the experimental verification of the effectiveness of the method of formation of the cognitive interest of students with special needs in the conditions of an inclusive environment and the determination of the state of its formation. It analyzes the criteria, indicators and levels of cognitive activity of younger schoolchildren. It states that the didactic games, individual observation, conversations are the effective methods of forming cognitive interest while the cognitive training sessions, mobile games, walks, excursions are said to be the forms of it. It notes that the formation of the cognitive interest of children with special needs depends on many factors, particularly their own emotions, the desire to learn, explore new information, as well as on the teacher's personally oriented approach to each student. Evaluating the formation of cognitive activity made it possible to trace the individual characteristics of the dynamics, its formation in an every single student, and to choose effective methods of individual influence.

The results of the pedagogical experiment presented in the article clearly prove that in the process of pedagogical interaction with the usage of active forms, methods and techniques of learning, especially game methods, the level of formation of cognitive interest has significantly increased; most of the children with special needs began to show cognitive activity and interest.

Keywords: cognitive interest, children with special needs, inclusive environment, formation of cognitive interest.



Вступ

Постановка проблеми. У сучасних умовах трансформації суспільства загалом, і системи освіти зокрема, важливого значення набуває проблема взаємодії педагогічних працівників із дітьми, що мають особливі освітні потреби (ООП). освітній пізнавальний інклюзивний школяр

Значної уваги потребує взаємодія саме в інклюзивному середовищі, адже вона передбачає роботу з учнями різних категорій, формування у них під час навчальної діяльності пізнавального інтересу.

Дослідження сучасного стану сформованості пізнавального інтересу в дітей з особливими освітніми потребами є невід'ємною складовою психолого-педагогічного супроводу та корекції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення джерельної бази, аналізу практичної діяльності засвідчили збільшення кількості дітей, що мають особливі освітні потреби (ООП).

Встановлено, що проблема інклюзивної освіти в Україні та за кордоном відображена в наукових напрацюваннях багатьох учених: філософів (В.Андрущенко, Н.Бокало, С.Гессен, В.Кремень, В.Левкулич, Н.Софій, Н.Тарусина), соціологів (Г.Бурова, Дікова-Фаворська, І.Кантемірова, Л.Сокурянська, О.Федорова, О.Ярська-Смірнова), істориків (Т.Букшина, М.Захарчук, В.Золотоверх, А.Ільченко,), психологів (Д.Єрмолаєв, С.Грабовська, Є.Клєпцова, Є.Кулакова), педагогів (І.Андрусєва, А.Валицька, Д.Депплер, С.Здрагат, А.Колупаєва, Ю.Остроушко, А.Сбруєва, О.Таранченко, З.Шевців,), дефектологів (А.Анісімова, Т.Дегтяренко, Константінова, М.Назарова, Ю.Пінчук) та фахівців із спеціальної педагогіки (Г.Ватаманюк, В.Кащенко, Л.Коров'якова, П.Таланчук).[3]

На особливу увагу, на нашу думку, заслуговують наукові дослідження Л.Будяк «Організаційно-педагогічні умови інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку в загальноосвітній сільській школі» [1], О.Василенко «Соціально-педагогічні умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі» [2],

М.Захарчук «Становлення та розвиток інклюзивної освіти у США» [4], А.Колупаєвої «Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади» [5], Г.Першко «Підготовка соціальних педагогів до інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку у середовище загальноосвітнього навчального закладу» [6], О.Рассказової «Теорія та практика розвитку соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти», О.Чопік «Формування взаємин дітей з вадами опорно-рухового апарату із здоровими ровесниками в умовах інклюзивного навчання», якими ми послуговувалися під час проведення експериментальної роботи.

Окрім того, проблему інклюзивного навчання широко висвітлено закордонними вченими, які вивчали: професійну підготовку вчителя до роботи в інклюзивному закладі навчання, міжнародний досвід інклюзивної освіти (М.Ейнскоу, С.Коул, П.Клоу, М.Мадж, Н.Уолдрон); історію розвитку інклюзивної освіти, соціальний статус людей з особливими потребами (К.Барнз, Л.Бартон, М.Ейнскоу, Дж.Себба,); спеціальну освіту для дітей з особливими освітніми потребами (Дж.Ендрюс, Дж.Корбет, Дж.Лупарт); психолого-педагогічну підтримку дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивних закладах освіти (А.Бауер, Дж.Браун, Г.Деніелз).

На основі аналізу досліджуваної проблеми встановлено, що існує також значна кількість наукових напрацювань, які порушують питання інклюзії, а саме: вивченням аутизму займалися (Т.Скрипник, В.Тарасун [8]) дефіцитом уваги (В.Войтко, В.Синьов, М.Федоренко [7]), синдромом Дауна (Джон Ленгдон Даун, Д.Дивенні, Дж. Бьорд).

Після опрацювання психолого-педагогічних і медичних досліджень, присвячених формуванню пізнавальної активності дітей молодшого шкільного віку, нами було виділено чинники, які визначають пізнавальну діяльність як умову подальшого успішного навчання, до яких відносимо: допитливість дитини та стимулювальна діяльність педагога.

Мета статті полягає в експериментальній перевірці стану і особливостей формування пізнавального інтересу учнів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного середовища початкової школи.



Виклад основного матеріалу

Сучасне діагностування інтелектуальних порушень молодших школярів є підґрунтям для здійснення подальшої ефективної психологічної та педагогічної корекційної роботи.

З урахуванням зазначеного вважаємо, що необхідним є створення комплексних організаційно-методичних засад організації взаємодії у формуванні пізнавального інтересу в дітей з особливими освітніми потребами.

Варто зазначити, що у зв'язку з цим мислення, а загалом і пізнавальний інтерес таких дітей, характеризується наявністю таких особливостей, як: порушення всіх розумових операцій (здебільшого абстрагування та узагальнення); зниження активності розумових процесів, пасивність у пошуках рішення, байдужість до результату та процесу вирішення навіть ігрового завдання; недостатній розвиток мовлення; найбільш збережений вид мислення - наочно - дієвий; значні відставання у темпі розвитку; погана орієнтація у просторі, неспроможність оцінювати властивості предметів і відношення між ними; конкретність і ситуативність мислення, слабкість узагальнень; відсутня можливість вирішення наочно - образних завдань тощо. Відтак, основною метою нашого дослідження є визначення стану сформованості пізнавального інтересу дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами, а також підбір відповідних методик діагностування та корекції.

Експериментальна робота проводилася на базі Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Бучанського р-ну Київської області впродовж 2020 - 2022 навчальних років.

В експерименті взяли участь учні 3-В класу (25 осіб), яких дітей було розподілено на контрольну (12 осіб) і експериментальну (13 осіб) групи. З них - троє дітей з ООП, двоє - з ДЦП, двоє - із затримкою мовленнєвого розвитку (ЗМР).

Метою констатувального експерименту було визначення стану сформо- ваності пізнавального інтересу в учнів класу, зокрема тих, хто має особливі освітні потреби. Вивчення сформованості пізнавальної активності та інтересу дітей відбувалося відповідно до визначених критеріїв, а саме: наявність питань пізнавального змісту про предметний світ (зміст питань, самостійність); позитивне емоційне ставлення дитини до предметного світу, поєднання в сприйнятті емоційного та інтелектуального; ініціативи та активності в пізнанні предметного світу; прагнення довести справу до завершення; спрямованість на здобуття та реалізацію знань про предметний світ у практичній діяльності; наявність умінь, спрямованих на пізнання предметного світу (пізнавальних та інтелектуальних).

Відповідно до визначених критеріїв на основі досліджень провідних учених, ми встановили рівні пізнавальної активності молодших школярів, до яких віднесли:

- низький - для дітей характерною була пізнавальна пасивність, відсутність інтересу до пізнавальної діяльності, недостатня сформованість пізнавальних умінь. Вони віддавали перевагу іншим видам діяльності (ігровій, конструктивній, зображувальній) над пізнавальною. У навчанні - несамостійні, виконують завдання лише із покроковою інструкцією та під контролем дорослого; мали обмежене коло знань про навколишні предмети, природу, людей, себе; не можуть підбирати матеріал для самостійної діяльності; відчувають труднощі у встановленні зв'язків між предметами та явищами. Потребують постійного стимулювання від педагога, заохочення, спрямування роботи в певному напрямі та темпі, а також підказок. Для таких учнів характерними були крайні межі емоційності: вони або дуже замкнуті, неконтактні, неемоційні або, навпаки, непосидючі, часто порушують загальну дисципліну, їм важко зосередитися на тому матеріалі, який вивчається;

- середній - для дітей був характерним нестійкий інтерес до пізнання, який можливо підтримувати, використовуючи яскравий наочний матеріал. Вони прагнуть зрозуміти, запам'ятати, відтворити свої знання в ситуації дії за зразком у схожих, однотипних завданнях; можуть визначати окремі зв'язки між предметами і явищами; здатні добирати матеріал для своєї діяльності, але не завжди роблять це самостійно. У них можна спостерігати прояви оригінальності у певних видах діяльності, яка їм подобається;

- високий - для дітей характерним було стійке прагнення до пізнавальної діяльності в індивідуальній і колективній формах. У них добре розвинена пізнавальна сфера, виявлена самостійність під час виконання завдань різного виду; вони вільно орієнтувалися у вивченому матеріалі та швидко засвоювали новий, що потім проявлялося у різних видах діяльності; виявляли переважно позитивні емоції у процесі пізнання (здивованість, подив, захопленість, радість тощо), у випадках невдач реагували адекватно, намагаючись виправити помилку, а також проявляли наполегливість у досягненні мети, знаходили оригінальні ідеї.

На початку експерименту було проведено спостереження за цими двома групами задля з'ясування певного чинника, який викликає в учнів пізнавальний інтерес і зацікавленість.

Результати спостереження засвідчили, що найбільший інтерес в учнів обох підгруп викликають ігри, як дидактичні, так і рухливі. Перебуваючи в хороших і дружніх стосунках із вчителем, для них був характерним спокійний, позитивний емоційний стан, вони відразу включалися в роботу. Зокрема, дитині з ДЦП фізично важко грати в рухливі ігри, але в дидактичні - вона грає залюбки, проте, була одна дитина, яка не виявляла інтересу ні до рухливих, ні до дидактичних ігор, була пасивна в різних видах діяльності, сором'язливою у спілкуванні з іншими учнями, підтримувала контакт лише з тьютером.

На наступному етапі експерименту було проведено діагностування стану сформованості пізнавальних інтересів дітей з особливими освітніми потребами для отримання об'єктивних результатів. За основу було взято методики, які дали змогу виявити рівень сформованості пізнавального інтересу дітей з ООП. Рівень сформованості пізнавальних інтересів визначався за допомогою проведення таких ігор, як:

- гра-завдання «Відгадай предмет» - необхідно було відгадати предмет за його описом та функціональним призначенням, а потім - відповісти на додаткові запитання, що давало можливість переконатись у правильній відповіді. Експериментатор і діти загадували предмети почергово;

- гра-завдання «Два будиночки» - розподілити дидактичні картки у два «будиночки» - «Місто» і «Природа»;

- гра-завдання «Логічні завдання» - учні індивідуально давали відповіді на такі запитання:

1. Що станеться, якщо на землі зникнуть всі дерева?

Питання для бесіди:

- Що саме люди можуть зробити за допомогою деревини?

- Які ти знаєш види дерев?

- Для чого потрібно саджати дерева?

2. Що сталось, якби на землі раптом зникли всі люди?

Питання для бесіди:

- Які національності населяють нашу планету?

- Чим займаються дорослі?

- Навіщо дорослі ходять на роботу?

Спостереження за школярами дало змогу з'ясувати, що найбільший інтерес до навчальної діяльності вони проявляли на пізнавальних і творчих заняттях, під час прогулянок, рухливих ігор. Зокрема, під час прогулянок дітям подобалося дізнаватися якомога більше інформації про навколишній світ, вони намагалися досліджувати та експериментувати саме з тим, що для них було цікавим і незнайомим.

Як не дивно, але майже більшість із них були активними в цій діяльності. Під час пізнавальних ігор учні початкової школи проявляли інтерес до виконання запропонованих завдань. Більшість із них цікавило, з яких елементів буде складатися запропонована вчителем гра, її правила.

Учні з різними рівнями розвитку пізнавального інтересу ознайомилися з новими пізнавальними іграми, брали активну участь у їх проведенні, неодноразово самостійно пропонували хід проведення ігор, вигадували нові завдання.

Отже, цілеспрямовані спостереження за процесом діяльності кожного досліджуваного у різних формах організації освітнього процесу дали змогу охарактеризувати індивідуальний стиль пізнавальної діяльності. Так, одні учні завжди уважно слухали пояснення вчителя, обов'язково розмірковували, планували власну діяльність і після цього її реалізовували. Значна частина вислуховували теж пояснення і відразу починали діяти, у процесі замислювалися, коли помилялися, то самостійно вносили корективи, роботу доводили до кінця. Інші учні недослуховували пояснення повністю, сприймали лише основне завдання і початок інструкції та відразу починали працювати. Не усвідомивши всього завдання і вимоги до його виконання, такі діти постійно метушилися, щоразу запитували вчителя, що і як робити далі.

Аналізуючи дані проведеного спостереження можна констатувати, що учні з особливими освітніми потребами в навчальній діяльності по-різному реалізовували свої інтереси. Спостерігаючи за тим, як діти ознайомлюються з навколишнім світом, можна зробити висновок про відмінності у їхній готовності долати труднощі й перешкоди, розуміти сутність завдання, орієнтуватися у новій та складній пізнавальній ситуації, мобілізувати власні зусилля.

Оцінювання сформованості пізнавального інтересу учнів різних категорій здійснювалася за такими показниками:

- високий рівень - емоційне сприйняття пізнавального завдання, дитина відразу відгадує предмет, може поставити або відповісти не менше, як на п'ять запитань пізнавального змісту; розповідаючи про предмет, виділяє його функціональне призначення, властивості, матеріал, сферу застосування;

- середній рівень - учні відразу відгадували предмет, але, роздивляючись його, можуть відповісти або поставити два-три запитання пізнавального змісту; розповідаючи про предмет, не виділяють його функціональне призначення, властивості, матеріал, але знають сферу застосування;

- низький рівень - діти відгадують предмет відразу, але, роздивляючись його, не ставлять питання пізнавального змісту; розповідаючи про предмет, не виділяють його функціонального призначення, властивості, матеріал, але сферу застосування знають.

Зокрема в учнів із високим рівнем сформованості досліджуваного феномену можна було чітко встановити прагнення до набуття пізнавального досвіду, яке мало місце у різних формах активності, не зважаючи на те, чи зверталися до них ровесники або педагоги з будь-якого питання. Такі досліджувані неодноразово раділи власним досягненням і, водночас, засмучувалися від негативних результатів, завжди виявляли готовність до виконання завдань навчального змісту. Нова ситуація нерідко викликала у них дослідницьку активність, прагнення вивчати цікаву річ або діяльність, до яких виявлялася підвищена зацікавленість. Кількісний склад цієї групи складав 31, 25 % (КГ) і 18,75 % (ЕГ).

Група дітей з середнім ситуативним рівнем сформованості пізнавального інтересу виявилася найчисленнішою: до її складу ввійшли 50,5% (КГ) і 42,75 % (ЕГ) молодших школярів. Вони виявляли цікавість і активність за певних обставин пізнавальної спрямованості на основі зацікавленості її певним видом і змістом. Учні швидко включалися у незнайомі форми роботи, але, коли з'являлися у них труднощі, втрачали цікавість, намагалися спростити мету діяльності, замінити її простішим варіантом виконання, досить легко зверталися за допомогою до експериментатора. Діти з особливими освітніми потребами, для яких був притаманним низький рівень сформованості пізнавального інтересу, не намагалися самостійно розпочинати виконання завдань, а прагнули отримати підказку від вчителя чи своїх однокласників, і з труднощами включалися у роботу, отримували зауваження від вчителя, з великою неохотою виконували навчальні дії задля досягнення поставленої мети, у деяких ситуаціях уникали або відмовлялися від виконання завдань. Доволі часто їхня поведінка характеризувалася монотонністю, дії - одноманітністю. Здебільшого у них проявлялася відсутність інтересу до навчальних дій. Неодноразово спостерігалися негативні емоції, сумний настрій, апатія. Таких досліджуваних виявилося 17,75 % (КГ) і 37,5 % (ЕГ).

Діти з низькими показниками сформованості мали недостатньо розвинене прагнення до виділення всіх ознак предмета і вміння будувати логічний ланцюжок із пізнавальних запитань, вони не завжди демонстрували чіткі знання, не розуміли доцільності перетворювання діяльності дорослого, не могли сформулювати пізнавальні та питання причинно-наслідкового змісту навіть за допомогою педагога, не розуміли поставленого перед ними завдання або відмовлялися від його виконання, не могли завершити справу до кінця, не завжди проявляли активність у пізнанні предметного світу.

У процесі дослідження було встановлено, що сформованість пізнавального інтересу молодших школярів, а особливо дітей з особливими потребами, залежала від багатьох чинників, зокрема: власних емоцій, бажання звички поводитися певним чином, настрою, а головне - від правильного підходу вчителя до кожного з них. Нами з'ясовано , що уявлення дітей про власний пізнавальний інтерес певною мірою співвідноситься з їх реальною поведінкою та виборам. Під час спостереження за учнями ми помітили, що ті, хто під час бесіди ґрунтовно відповідали на запитання і усвідомлювали їх зміст, на заняттях і в процесі ігор були більш активними та зацікавленими, а незрозуміле намагалися зрозуміти за допомогою вчителя. Молодші школярі полюбляли різні види занять, зокрема під час уроків праці, образотворчого мистецтва. Оцінювання сформованості пізнавальної активності у кожній з ігор дало можливість простежити індивідуальні особливості динаміки пізнавальної активності, її становлення в окремо взятого учня, підібрати ефективні методи впливу як на конкретну особливість, так і весь учнівський колектив.

Узагальнюючи результати стану сформованості пізнавального інтересу кожного учня, було зроблено висновок, що більшість дітей неповною мірою розуміють, як пізнання навколишнього світу впливає на подальший розвиток і навчання, тому необхідно було розширювати їхні знання про формування у кожного з них пізнавального інтересу за допомогою дидактичних і рухливих ігор.

За результатами спостереження за учнями окремого класу, аналізу відповідей на запитання бесіди, спостереження на прогулянках і заняттях, а також проявів певної поведінки дітей у конкретних ситуаціях було здійснено їх розподіл за рівнями сформованості у них пізнавальної активності. Інформацію подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Кількісний розподіл учнів третього класу за рівнем сформованості пізнавального інтересу

Рівні сформованості Пізнавального інтересу	Поведінка учнів	Кількість, %
		КГ	ЕК
Високий	Учні розуміли зміст поставлених експериментатором запитань, усвідомлено на них відповідали. Результати бесід співпадали з реальною поведінкою дітей під час навчально-розвивальної діяльності	31,25	18,75
Середній	Пізнавальна поведінка учнів у різних видах діяльності цілком співпадала з їх відповідями на запитання бесіди	50,5	42,75
Низький	Реальна поведінка учнів у процесі навчальної діяльності співпадала з відповідями бесід. Так як відповіді були не на всі запитання, встановлено незацікавленість дітей навчанням	17,75	37,5

Після проведення підсумків цього етапу експерименту нами було розроблено методику дослідження, в основу якого було покладено, передусім, розуміння сутності досліджуваного явища, а саме: розумова відсталість - це група патологічних станів, яка характеризується порушенням системної взаємодії між інтелектуальною та афективними сферами пізнавальної діяльності, що виявляється в загальному психічному недорозвитку з домінантним інтелектуальним дефектом і ускладненнями в соціальній адаптації.

На констатувальному етапі дослідження поставлено такі завдання:

- створення матеріального, кадрового, методичного, мотиваційного, організаційного забезпечення експерименту;

- вивчення початкового стану сформованості пізнавального інтересу в дітей з порушенням.

У дослідженні використано такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз, систематизація, порівняння, узагальнення наукових даних з метою визначення теоретико-методологічних засад дослідження;

емпіричні: діагностування дітей з особливими освітніми потребами, затримкою мовленнєвого розвитку дітей з ДЦП для визначення рівня сформованості навчально-пізнавального інтересу;

статистичні: визначення відсоткового подання показників, які відповідали певним рівням критеріїв мислення молодших школярів із інтелектуальними порушеннями та типовим інтелектуальним розвитком, порівняння отриманих результатів за параметричним критерієм Фішера (для залежних і незалежних вибірок).

Педагогічне спостереження було проведено для первинного збору психолого-педагогічної інформації про особливості мислення дітей з порушенням інтелектуального розвитку. Спостереження здійснювалося систематично, під час проведення експериментальної роботи.

Метод бесіди допомагав виявляти та уточнювати інформацію про сутнісні ознаки інтелектуального розвитку.

Метод експертних оцінок було запропоновано як процедуру отримання емпіричних даних від спеціально відібраних експертів за ознаками їхнього професійного статусу (психологів, корекційних педагогів, олігофренопедагогів, учителів, асистентів учителів), які надавали необхідну інформацію про загальний розвиток і мислення учнів.

Статистичні методи використано для оброблення експериментальних даних.

Основна мета застосування - підвищення обґрунтованості висновків щодо впровадження корекційного програмно-методичного комплексу розвитку пізнавального інтересу дітей молодшого шкільного віку, оцінювання значущості та спрямованості змін, що відбуваються у процесі корекційної роботи, виявлення основних чинників, що впливають на цей процес.

Завдання формувального етапу експерименту:

1. Уточнити критерії й показники дослідження сформованості пізнавального інтересу дітей у навчальній діяльності.

2. Обрати ефективні методи та сформувати на їх основі діагностичну методику вивчення особливостей пізнавального інтересу в дітей з особливими потребами.

3. З'ясувати реальний стан сформованості пізнавального інтересу в учнів як однієї з форм пізнавальної активності.

Охарактеризуємо методику дослідження, зазначивши, що вона була комплексною, до її складу ввійшли спостереження за учнями та вчителями у процесі навчально-пізнавальної діяльності, під час занять із пріоритетом пізнавального розвитку: ознайомлення з природою, під час ігрової діяльності, прогулянок та індивідуальних бесід з ними. Окремо методика передбачала також анкетування вчителя. Одним із провідних методів дослідження на цьому етапі було спостереження, адже характеристика особливостей розвитку пізнавальної активності досліджуваних значною мірою базувалася на його даних. Дані про уявлення учнів про важливість розвитку пізнавальної активності та власну здатність її виявляти одержано у процесі проведення індивідуальної бесіди.

Про вплив на формування пізнавального інтересу дітей експериментальної групи ми дізнавалися на основі аналізу даних спостереження за поведінкою вчителя під час проведення занять і бесід із ними.

Для оцінювання рівня розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів було проведено анкетування вчителя, зокрема спостереження за проявами пізнавального інтересу передбачало визначення його особливостей та міри сформованості.

Для цього було здійснено спостереження за кожною дитиною сформованої вибірки досліджуваних у різних умовах і видах діяльності. Воно проводилося на заняттях ознайомлення з природою творчого характеру та пізнавальної спрямованості, спостереження здійснювалися під час пізнавально-ігрової діяльності та на прогулянках. Саме такі види діяльності дали змогу зафіксувати наявність або ж відсутність та інтенсивність прояву пізнавального інтересу досліджуваних. Обрані показники вивчення дали змогу зібрати різнобічну інформацію про силу і стійкість.

Бесіда складалася з запитань відкритого та закритого змісту. Зокрема, дітям було поставлено такі запитання:

- «Чим тобі подобається займатися найбільше? Чому?

- Книги про що і про кого ти найбільше любиш читати?

- Якщо тебе щось зацікавило, як ти себе поводиш?

- Для чого пізнавати нове? Кого називають «допитливим»?

- Ти - допитливий? Чому так вважаєш?

- Де ти використовуєш набуті на заняттях знання?

- Тобі більше за все подобається на занятті: а) самостійно виконувати завдання; б) слухати пояснення вихователя.

- Якщо тобі складно виконати нове завдання, ти: а) продовжуєш докладати самостійних зусиль; б) звертаєшся за допомогою до дорослого; в) розстроюєшся, кидаєш роботу незакінченою».

Аналіз відповідей учнів, які брали участь у експерименті, уможливив з'ясувати, наскільки вони об'єктивно оцінюють важливість пізнавального інтересу взагалі та власного зокрема; які види діяльності викликають у них особливий інтерес; якій літературі й чому надають перевагу; як співвідноситься уявлення дітей про власний пізнавальний інтерес (бесіда) з їх реальною поведінкою та виборами (спостереження).

Спостереження за вчителями початкової школи було спрямоване на виявлення їхніх реакцій на зіткнення дітей з труднощами (намаганнями самостійно знайти вихід із ситуації або швидко звертатися за допомогою) та виявом високого (низького) рівня пізнавального інтересу до розумового або практичного завдання. Цей метод дав змогу з'ясувати вплив тієї чи іншої стратегії поведінки дорослого на пізнавальну активність учня взагалі, інтерес до навчальної діяльності зокрема. У протоколах фіксувалися: поведінка вчителя в ситуаціях, коли діти зазнавали труднощів; використання педагогом певної тактики допомоги дітям; особливості надання дорослим допомоги у ставленні до дітей із різними рівнями пізнавального інтересу (високим, середнім, низьким); типові емоційні реакції.

Одержані дані дали змогу визначити типові установки педагогів щодо керівництва пізнавальною діяльністю учнів, їх вплив на формування пізнавальної активності, а також окреслити ефективні шляхи оптимізації процесу формування пізнавальної активності взагалі та пізнавального інтересу зокрема.

Під час бесіди вчителям пропонувалося відповісти на запитання, спрямовані на визначення ставлення до формування в учнів пізнавального інтересу, а також самооцінки та поведінки. Зокрема її зміст охоплював такі питання: «Яка поведінка дитини засвідчує наявність (відсутність) в неї пізнавального інтересу до навчальної діяльності? Якими видами діяльності найбільше цікавляться учні вашого класу? Чи багато дітей мають високий інтерес до навчальної діяльності? Зазначте їх. Які методи, форми і засоби роботи Ви використовуєте для оптимізації пізнавального інтересу дітей з ООП? Хто з дітей характеризується низьким рівнем пізнавального інтересу? Зазначте їх. Що спричиняє цей рівень? Чого Вам не вистачає для активізації пізнавального інтересу учнів?»

Як бачимо, відповіді вчителя на такі запитання дають змогу з'ясувати ступінь його обізнаності з досліджуваним явищем, а також готовність до формування інтересу в дітей з особливими освітніми потребами і власний вплив на них. У нашому дослідженні було використано також статистичний метод оброблення даних, який дав змогу узагальнити та систематизувати зібрану інформацію про сформованість пізнавального інтересу в дітей в умовах інклюзивного середовища. Кількісні показники дали змогу узагальнити та систематизувати результати, сформулювати висновки.



Висновки

Таким чином, у процесі дослідження було з'ясовано, що формування пізнавального інтересу в учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному середовищі відбувається на навчальних заняттях із використанням завдань творчого та проблемного змісту, навчальних екскурсіях, прогулянках, під час позакласної роботи. Проведений експеримент переконливо довів, що у процесі цілеспрямованої педагогічної взаємодії, використання активних форм, методів і прийомів навчання, особливо ігрових методик, рівень сформованості пізнавального інтересу помітно зростає, пізнавальну пасивність було подолано, більшість учнів стали проявляти пізнавальну активність і зацікавленість, самостійність у виконанні пізнавальних завдань.



Література

1. Будяк Л.В. Вступ до інклюзивної освіти: Навчально-методичний посібник. / Розробники: Будяк Л.В. // Черкаси: Вид.від. ЧНУ. - 2009 р. - 104 с.

2. Василенко О.М. Соціально-пед. умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі: дис. канд. пед. наук: 13.00.05 / Василенко Олена Миколаївна. - Хмельницький, 2010 - 192 с.

3. Ватаманюк Г. Інтелект. гра як засіб активізації старших дошк-ків та молод. школярів / Г.Ватаманюк // Початкова школа. - 2008. - № 6. - С. 40-43.

4. Захарчук М.Є. Становлення та розвиток інклюзивної освіти у США: автореф. дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / М. Є. Захарчук; МОН України, Тернопільський національний педагогічний унівкерситет ім. В. Гнатюка. - Тернопіль, 2013. - 17 с.

5. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови: науковометодичний збірник. Вип. 12 / [редкол.: В. В. Засенко, А. А. Колупаєва, Т. П. Вісковатова та ін. ; за ред. В. В. Засенка, А. А. Колупаєва]; НАПН України, Ін-т спец. педагогіки. - Київ, 2017. - 184 с.

6. Першко Г. (2011). Підготовка соціальних педагогів до інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку у середовище загальноосвітнього навчального закладу: автореф. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка». Київ

7. Синьов В.М. Укр. корекційна психопедагогіка на сучас. етапі еволюції системи спеціал. освіти / Збір. наук. праць Кам'янець-Подільського держ. універ.у: Серія соціально-педагогічна: Випуск VIII / За ред. О.В. Гаврилова, В.І. Співака. Кам'янець-Подільський: ПП Мошинський В.С., 2006. С.46-50

8. Скрипник Т.В. Діти з аутизмом в інклюзії: сценарії успіху: моногр./ Тетяна Вікт. Скрипник. - Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2019. -- 208 с.



References

1. Budiak L.V. Vstup do inkliuzyvnoi osvity [Introduction to inclusive education]. Cherkasy: ChNU [in Ukrainian].

2. Vasylenko O.M. Sotsialno-pedahohichni umovy adaptatsii molodshykh shkoliariv z osoblyvymy potrebamy do navchannia v zahalnoosvitnii shkoli [Socio-pedagogical conditions of adaptation of junior schoolchildren with special needs to studying in a general education school]. Khmelnytskyi [in Ukrainian].

3. Vatamaniuk H. (2008). Intelektualna hra yak zasib aktyvizatsii starshykh doshkilnykiv ta molodshykh shkoliariv [Intellectual game as a means of activating older preschoolers and primary schoolchildren] [in Ukrainian].

4. Zakharchuk M.Ie. (2013). Stanovlennia ta rozvytok inkliuzyvnoi osvity u SShA: «Zahalna pedahohika ta istoriia pedahohiky» [Formation and Development of Inclusive Education in the United States: «General Pedagogy and History of Pedagogy»]. Ternopil: Ternopilskyi natsionalnyi pedahohichnyi univkersytet im. V. Hnatiuka [in Ukrainian].

5. V. V. Zasenko, A. A. Kolupaieva, T. P. Viskovatova (Eds.). (2017). Osvita osib z osoblyvymy potrebamy: shliakhy rozbudovy [Education of people with special needs: ways of development]. Kyiv: NAPN Ukrainy, In-t spets. Pedahohiky [in Ukrainian].

6. Pershko H. (2011). Pidhotovka sotsialnykh pedahohiv do intehratsii ditei z osoblyvostiamy psykhofizychnoho rozvytku u seredovyshche zahalnoosvitnoho navchalnoho zakladu [Training of social educators for the integration of children with special needs into the environment of a general education institution]. Kyiv: «Sotsialna pedahohika» [in Ukrainian].

7. Synov V.M. (2006). Ukrainska korektsiina psykhopedahohika na suchasnomu etapi evoliutsii systemy spetsialnoi osvity [Ukrainian Correctional Psychopedagogy at the Present Stage of Evolution of the Special Education System]. Havrylova O.V., Spivaka V.I. (Eds.). Kamianets-Podilskyi: PP Moshynskyi V.S. [in Ukrainian].

8. Skrypnyk T.V. (2019). Dity z autyzmom v inkliuzii: stsenarii uspikhu [Children with autism in inclusion: success scenarios]. Kyiv: un-t im. B. Hrinchenka [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...