Теоретичне обґрунтування теорії системного підходу в практиці розробки моделі формування професійної готовності майбутніх офіцерів- психологів

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

Теоретичне обґрунтування теорії системного підходу в практиці розробки моделі формування професійної готовності майбутніх офіцерів- психологів

Мотика Сергій Миколайович кандидат педагогічних наук, докторант

Анотація

Системний підхід визнається провідною методологічною основою як психофізіології, так і багатьох галузей сучасної науки, які займаються вивченням живих об'єктів. Саме системний підхід є сполучною ланкою між різними галузями психології, а також між психологією та суміжними дисциплінами.

Системно-структурний підхід у педагогіці може бути використаний при конструюванні моделей професійної підготовки: визначенні та ранжуванні засобів формування професійної готовності майбутніх офіцерів-психологів до виконання своїх обов'язків в бойових умовах. Але такий підхід не може в повній мірі задовольнити педагогіку професійної підготовки та її компоненти зокрема з огляду на його «застиглий» стан. Внаслідок цього найбільш повне уявлення про систему професійної підготовки та її підсистеми можна отримати, використавши системно-функціональний підхід.

Головний сенс системного підходу в практиці розробки моделі формування професійної готовності майбутніх офіцерів -психологів полягає у тому, що будь-яка деталь дослідження і спостереження може бути укорінена в один із умовних механізмів внутрішньої архітектоніки. Будь -яка наукова тема, що претендує на істинність, не може бути сформульована поза конкретною системою. Окрім того, трактування отриманих наукових досліджень без сумніву набуває найбільшого ефекту, якщо враховані системні механізми.

Таким чином, методологічні позиції у теорії системного підходу в практиці розробки моделі формування професійної готовності майбутніх офіцерів-психологів сходяться до того, що вони відштовхуються від синтезу онтологічного і гносеологічного розуміння системи, у зв'язку з чим методологія системного підходу при підготовці офіцерів-психологів ґрунтується на вирішенні двох взаємозв'язаних завдань: по-перше, на вивченні системних об'єктів як форми існування і руху реального світу, як прояву його впорядкованості; по-друге, на конструюванні системи категорій, що відображає системні зв'язки досліджуваних об'єктів, що й впорядковує саме пізнання. При цьому найповніше і найпослідовніше методологічна програма у військовій освіті розкривається в представленні системного підходу як методології інтеграції різних зрізів знання про об'єкт в системну картину.

Ключові слова. Системний підхід, офіцери-психологи, військова освіта, професійна готовність офіцерів психологів.

Motyka Sergiy Mykolayovych Сапйійаїе of Pedagogical Sciences, Doctoral student, National Defense University of Ukraine named after Ivan Chernyakhovskyi

THEORETICAL SUBSTANTIATION OF THE THEORY OF THE SYSTEM APPROACH IN THE PRACTICE OF DEVELOPING A MODEL FOR THE FORMATION OF PROFESSIONAL READINESS OF FUTURE PSYCHOLOGICAL OFFICERS

Abstract

The system approach is recognized as the leading methodological basis of both psychophysiology and many branches of modern science that study living objects. It is the systemic approach that is the connecting link between different branches of psychology, as well as between psychology and related disciplines.

A systemic-structural approach in pedagogy can be used in the construction of models of professional training: determining and ranking the means of forming the professional readiness of future psychologist officers to perform their duties in combat conditions. But such an approach cannot fully satisfy the pedagogy of professional training and its components, particularly given its "frozen" state. As a result, the most complete picture of the professional training system and its subsystems can be obtained by using a system-functional approach.

The main meaning of the system approach in the practice of developing a model for the formation of professional readiness of future psychological officers is that any detail of research and observation can be rooted in one of the conventional mechanisms of internal architecture. Any scientific topic that claims to be true cannot be formulated outside of a specific system. In addition, the interpretation of the received scientific research without a doubt acquires the greatest effect if systemic mechanisms are taken into account.

Thus, the methodological positions in the theory of the system approach in the practice of developing a model for the formation of the professional readiness of future psychological officers converge to the point that they are based on the synthesis of ontological and epistemological understanding of the system, in connection with which the methodology of the system approach in the training of psychological officers is based on the solution of two interconnected tasks: first, on the study of system objects as a form of existence and movement of the real world, as a manifestation of its orderliness; secondly, on the construction of a system of

categories that reflects the systemic connections of the studied objects, which organizes cognition itself. At the same time, the most complete and consistent methodological program in military education is revealed in the presentation of the system approach as a methodology for integrating various sections of knowledge about the object into a system picture.

Keywords. Systematic approach, psychological officers, military education, professional training of psychological officers.

Постановка проблеми. Розробка теоретико-методичні засади розробки моделі формування професійної готовності майбутніх офіцерів -психологів до виконання своїх обов'язків в бойових умовах у процесі професійної підготовки відповідно вимагає системності, тому що система надає можливості воєдино поєднати всі складові професійної підготовки сучасного фахівця - офіцера психолога, які відповідно є і складовими системи побудови цільової моделі професійної підготовки у вищий військових навчальних закладах. Програма реалізації такої дослідницької позиції щодо побудови системи професійної освіти і зокрема військової професійної освіти розбудовувалася протягом десятиліть, тому наведемо основні наукові розробки у цій галузі педагогічної науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відомими вченими, основоположниками системного підходу як методу наукового пізнання, є Л.фон Берталанфі, А.А.Богданов, Г.Саймон, П. Друкер, А.Чандлер, які працювали в 40-50-х роках ХХ століття. На основі «загальної теорії систем» австрійського біолога Л.фон Берталанфі розробляється лінійка наукових досліджень, що визначають і пояснюють суть запропонованого теоретичного підходу як напряму наукового пізнання [2; 3].

Моделі розвитку військової освіти й готовності офіцера до професійної діяльності запропоновано у працях А. Зельницького, А. Кучерявого, О. Маслія, М. Нещадима, В.Осьодло, О. Прохорова, В. Рижикова, В. Ягупова та багатьох інших.

Мета статті - провести науково-практичний аналіз теорії системного підходу та цьому підґрунті обґрунтувати теорію системного підходу у військовий вищій освіті адаптовану до практики розробки моделі формування професійної готовності майбутніх офіцерів -психологів.

Виклад основного матеріалу. Формування професійної готовності офіцерів-психологів до виконання своїх обов'язків в бойових умовах можливе на основі дотримання положень ключових методологічних підходів: синергетичного, компетентнісного, акмеологічного, особистісно-орієнтованого, аксіологічного та системного.

З поданих вище теоретико-методологічних підходів на особливу увагу заслуговує саме системний підхід, оскільки врахування його положень і концепцій дає змогу проєктувати систему професійної підготовки у ВВНЗ та

ВНП(ЗВО) майбутніх офіцерів- психологів до виконання своїх обов'язків в бойових умовах.

Системний підхід у наукових педагогічних дослідженнях можна назвати популярним. Таку ситуацію можна пояснити так: системний підхід дає змогу сформувати системне бачення об'єктивної дійсності, у якій кожен об'єкт уже є системою. Завданням дослідника у використанні системного підходу є визначення цілісності об'єкта, механізму, що забезпечують таку цілісність. Водночас, оскільки система містить відповідні елементи, необхідно розкрити всі наявні різноманітні типи зв'язків між ними (елементами) і врешті-решт звести їх в єдиний теоретичний опис [10].

Т. Кун у своїй книзі «Структура наукових революцій» [5] специфіку наукових революцій бачить у появі нових концептуальних схем, або парадигм. Такі парадигми висувають на передній план ті аспекти науки, які раніше не помічалися, або не усвідомлювалися, або навіть придушувалися «нормальною» наукою, тобто наукою, загальноприйнятою і яка практикується в даний час. Отже, в періоди наукових революцій відбуваються зрушення в досліджуваних проблемах і зміна правил наукової діяльності, які можна порівняти зі зрушеннями у гештальтах у відомих психологічних експериментах, коли, наприклад, замість чашки бачать два профілі або замість кролика - качку. Зрозуміло, що в такі критичні періоди особливого значення набуває філософський аналіз, необхідність якого не усвідомлюється в періоди зростання «нормальної» науки [5].

Поняття "система" як нову "парадигму" або нову "філософію природи" розкриває у своїх працях Томас Кун [5]

Ласло Е. розглядає системний підхід з точки зору філософії систем, тобто переорієнтація думки та світогляду поняття «системи» як нової наукової парадигми (на відміну від аналітичної, механістичної, лінійно -каузальної парадигми класичної науки). Філософська теорія системного підходу, це наукова теорія щодо «системи» взагалі, набуває більш широкого розмаху, як загальна теорія систем і має свої специфічні "метанаукові" або філософські аспекти [6].

Для всебічного розкриття поняття системного підходу потрібно з'ясувати "природу самої системи", що означає "система", і як системи реалізуються на різних рівнях світу спостереження. Це так звана системна онтологія. Науковці визначають та описують систему - як очевидне питання з тривіальною відповіддю. Можна погодитися, що галактика, собака, клітина та атом - це "системи". Але в якому сенсі і в якому відношенні ми можемо говорити про тварину чи людське суспільство, особистість, мову, математику тощо, як про "системи"? Ми маємо спочатку розрізнити реальні системи, тобто сутності, сприйняті в спостереженні або відірвано від спостереження які існують незалежно від спостерігача.

З іншого боку, існують концептуальні системи, такі як логіка чи математика, які по суті є символічними конструкціями (але також включають структуру системи) і є абстрагованими системами (науками) [8]

Науковці вказують на системний підхід, як підклас, тобто концептуальні системи, що відповідають дійсності, без різкої відмінності ознак в яких відмінність аж ніяк не така різка, як в інших системах [9].

Витоки системного теоретико-методологічного підходу пов'язані з філософською діалектикою. Унікальність системного підходу полягає в його універсальності, жоден методологічний підхід не дає змоги вивчати об'єкт і як цілісне утворення, і як комплекс підсистем, компонентів та елементів, і водночас особливостей відповідних взаємозв'язків між ними. Системний підхід уможливив виділення так званого «зовнішнього» та «внутрішнього» середовища, в якому і з якими пов'язаний об'єкт як система.

Системний підхід являє собою конкретно-наукову методологію пізнання складних об'єктів, яка прийшла на зміну аналітичним дослідженням. Вважаємо за доцільне навести представлений у формі завершеної теоретичної концепції під назвою "загальна теорія систем" системний підхід, який був сформульований Л. Берталанфі в 40-50-х pp. минулого сторіччя і набув значного поширення в науці у 60-ті pp. Загальна теорія систем за його теорією була орієнтована на пошук універсальних закономірностей об'єктів, що мають складну організацію, та вирішувала завдання інтеграції різнорідного наукового знання [2; 3].

Система - це організована множина елементів (довільної природи), і має відносну цілісність і поліфункціональність, ієрархічну морфологію, яка включає в себе склади й структури (логічні, просторово-часові, стохастичні та ін.); динаміку, яка охоплює функціонування і розвиток (історію); особливості та умови існування серед інших систем

Основним критерієм виділення системи є розгляд системи з боку цільового призначення (той чи інший компонент може бути віднесений до системи залежно від міри його участі в досягненні мети).

Найбільшого визнання в радянській психології і психофізіології, на надбання якої значною мірою продовжує спиратися сучасна українська психологічна наука, набули концепція системного підходу Б.Ф. Ломова [7] в психології і теорія функціональних систем П.К. Анохіна [1].

Б.Ф. Ломов [7] об'єднав, акумулював системні розробки, які були розрізнені в різних галузях психології та суміжних науках. Ним були сформульовані шість системних принципів розгляду психічних явищ:

різноплановості - передбачає необхідність розгляду тих чи інших явищ в декількох планах: як відокремленої якісної одиниці, як частини своєї видо-родової макроструктури, в плані мікросистем, у плані зовнішньої взаємодії;

багатомірності - необхідність розгляду психічних явищ у різних системах;

багаторівневості - необхідність розгляду системи психічних явищ як багаторівневої;

ієрархічності - необхідність урахування сукупності різнопорядкових якостей людини як таких, що ієрархічно організовані;

системної детермінованості - розгляд детермінації психічних явищ як багатопланової, багаторівневої та багатомірної, тобто як системної;

розвитку - необхідність розгляду явища в динаміці та розвитку [7].

Визначним внеском у методологію системного аналізу стало розроблення Б.Ф. Ломовим про рівні в дослідження людини та її психіки:

на першому рівні людина вивчається у системі її соціальних відносин як частина соціальної системи, яка визначає формування її соціальних якостей;

до другого рівня належать психічні явища та психологічні якості людини;

третій рівень - це біологічні якості людини [7].

За висловлюванням Б.Ф. Ломова, "...біологічні закономірності не відміняються соціальним буттям людини. Але змінюються умови їх дії, і тому виявляються вони для людини специфічним чином" [7].

На сьогодні серед дослідників немає єдиної думки щодо виділення основних елементів педагогічної системи. Так, В. Беспалько [4] в структурі будь-якої педагогічної системи виділяє сукупність таких взаємозв'язаних компонентів: 1 - учні; 2 - виховні завдання (загальні і часткові); 3 - зміст виховання; 4 - процеси виховання (власне виховання і навчання); 5 - викладачі (або технічні засоби навчання); 6 - організаційні форми виховної роботи [3, с.76]. У кожному елементі цієї системи, на його думку, може бути виділена низка елементів з будь-яким ступенем деталізації [4].

У руслі системного підходу науковець поведінку розглядає як цілісний, певним чином організований процес, спрямований, по -перше, на адаптацію організму до середовища і, по-друге на активне його перетворення,. Пристосувальний поведінковий акт, пов'язаний зі змінами внутрішніх процесів, завжди носить цілеспрямований характер, що забезпечує організму нормальну життєдіяльність. Нині як методологічна основа психофізіологічного опису поведінки використовується теорія функціональної системи П.К. Анохіна [1].

Функціональні системи - це динамічні організації, що саморегулюються, діяльність усіх складових компонентів яких сприяє отриманню життєве важливих для організму пристосувальних результатів (П.К. Анохін) [1].

П.К. Анохін виділив такі універсальні для різних систем вузлові механізми:

корисний пристосувальний результат як провідний пункт функціональної системи;

рецептори результату;

зворотна аферентація від рецепторів результату до центральних утворень функціональної системи;

центральна архітектура, що являє собою вибіркове об'єднання нервових елементів різних рівнів;

виконавчі соматичні, вегетативні й ендокринні елементи, включаючи організовану цілеспрямовану поведінку [1].

Результат діяльності для кожної функціональної системи її є центральним системоутворюючим фактором. П.К. Анохіним були виділені чотири групи пристосувальних результатів:

провідні показники внутрішнього середовища, що визначають нормальний метаболізм тканин;

результати поведінкової діяльності, що задовольняють основні біологічні потреби;

результати стадної діяльності тварин, які задовольняють потреби угрупування;

результати соціальної діяльності людини, що задовольняють її соціальні потреби, які зумовлені її становищем у певній суспіл ьно- економічній формації [1].

Для нашого дослідження - теоретико-методологічних основ формування професійної готовності майбутніх офіцерів-психологів до виконання своїх обов'язків в бойових умовах у процесі професійної підготовки - найбільш доцільним можна вважати визначення «системи» П. К. Анохіна: «Система - являє собою комплекс винахідливо залучених компонентів, де взаємодія і взаємовідношення набувають характеру взаємодії компонентів на отримання фокусуючого результату» [1].

Таке визначення системи в повній мірі задовольняє аналіз і синтез «штучних систем» у такій галузі людської діяльності, як педагогіка.

За спостереженням П. К. Анохіна, ми шукаємо формулювання системи для того, щоб підсумковий результат був дійсно продуктивним, і завдання полягало у заповненні тієї прірви, яка розділяє у багатьох науках рівень цілісного і рівень особистого. «Природньо, - зазначає вчений, - заповнити цю прірву неможливо словами і визначеннями: необхідні дієві принципи праці у цьому напрямку» [1].

До найважливіших принципів системного підходу у військовій освіті ми відносимо такі:

процес прийняття рішень повинен починатися з постановки цілей і задач;

необхідно розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявити всі наслідки і взаємозв'язки кожного приватного рішення;

необхідно виявлення та аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення цілей і задач;

цілі і задачі окремих підсистем не повинні вступати в конфлікт з цілями всієї системи;

перехід від абстрактного до конкретного;

єдність аналізу і синтезу, логічного та історичного;

виявлення в об'єкті різних за якістю зв'язків в їх взаємодії.

Основні системні принципи військової освіти:

цілісність:

структурність;

взаємозалежність структури і зовнішнього середовища;

ієрархічність;

детермінованість;

динамічність;

інерційність;

наявність керуючого параметра;

наявність контролюючого параметра;

наявність прямих і зворотних зв'язків;

множинність опису кожної системи.

Висновки

Таким чином, головне значення системного підходу в побудові цільової моделі формування професійної готовності майбутніх офіцерів-психологів до виконання своїх обов'язків в бойових умовах у процесі професійної підготовки - можливість вияву найбільш загальних закономірностей існування і функціонування систем різного роду.

Література

Анохин П.К. Избранные труды: Философские аспекты теории функциональной системы / П.К.Анохин. - М.: Наука, 1978. - 400 с.

Bertalanffy, L. von, Robots, Men and Minds. New York: George Braziller, 1968

Берталанфи Л. фон. Общая теория систем -- обзор проблем и результатов. // Системные исследования. Ежегодник. -- М.: «Наука», 1969. -- 203с., С. 34-35.

Беспалько В. П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения. Москва : Ин - т ПО Мин. образ. России, 1995. 208 с.

Kuhn T.S. The Structure of Scientific Revolutions. Chicago, University of Chicago Press, 1962.

Ласло, Е., Вступ до філософії систем. Нью-Йорк: Гордон і Брейч, 1971

Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. Москва, Наука, 1984. 446 с.

Miller, J. G., "Living Systems: Basic Concepts." In General Systems Theory and Psychiatry, W. Gray, F. D. Duhl, and N. D. Rizzo (Editors). Boston: Little, Brown, 1968

The History and Status of General Systems Theory Author(s): Ludwig Von Bertalanffy Source: The Academy of Management Journal, Vol. 15, No. 4, General Systems Theory (Dec., 1972), pp. 407-426

Рижиков В.С.Теорія і практика конструювання цільових моделей (професіограм) та процесу професійної підготовки майбутніх юристів /В..Рижиков// Монографія. - Херсон, ТОВ «Айлант», 2010. - 280 с.

References

Anohin, P.K. (1978). Izbrannye trudy: Filosofskie aspekty teorii funkcional'noj sistemy [Selected works: Philosophical aspects of the theory offunctional systems]. M.: Nauka [in Russian].

Bertalanffy, L. von (1968). Robots, MenandMinds. New York: George Braziller [in English].

Bertalanfi, L. fon. (1969). Obshhaja teorija sistem -- obzor problem i rezul'tatov [General systems theory--a review of problems and results]. Sistemnye issledovanija. Ezhegodnik - System research, 34-35 [in Russian].

Bespal'ko, V. P. (1995). Pedagogika i progressivnye tehnologii obuchenija [Pedagogy and progressive teaching technologies]. Moskva : In - t PO Min. obraz. Rossii [in Russian].

Kuhn, T.S. (1962). The Structure of Scientific Revolutions. Chicago, University of Chicago Press [in English].

Laslo, E. (1971). Vstup do fdosofii system [Introduction to the philosophy of systems]. N'ju-Jork: Gordon і Brejch [in Ukrainian].

Lomov, B. F. (1984). Metodologicheskie i teoreticheskie problemy psihologii [Methodological and theoretical problems of psychology]. Moskva, Nauka [in Russian]. системний військовий освіта

Miller, J. G. (1968). Living Systems: Basic Concepts. " In General Systems Theory and Psychiatry, W. Gray, F. D. Duhl, and N. D. Rizzo (Editors). Boston: Little, Brown [in English].

The History and Status of General Systems Theory Author(s): Ludwig Von Bertalanffy Source. The Academy of Management Journal, 15, 4, 407-426 [in English].

Rizhikov, V.S. (2010). Teorija і praktika konstrujuvannja cil'ovih modelej (profesiogram) ta procesu profesijno'i pidgotovki majbutnih jurist iv []. Herson, TOV «Ajlant» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru