Аналітичний огляд методологічних підходів до управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників комунального закладу вищої освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Кафедра педагогіки, психології, початкової освіти та освітнього менеджменту

Аналітичний огляд методологічних підходів до управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників комунального закладу вищої освіти

Одарченко В.І., к.п.н., доцент

м. Харків

Анотація

У статті на основі аналізу науково-педагогічної, управлінської літератури здійснено аналітичний огляд методологічних підходів до управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників комунального закладу вищої освіти. З'ясовано, що методологічні підходи визначають напрям цілеспрямованого дослідження з різних аспектів для повноцінного вивчення проблеми та пошуку шляхів активізації процесу управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників комунального закладу вищої освіти. Методологічний підхід є водночас вихідним положенням дослідницької діяльності та напрямом вивчення процесу управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників комунального закладу вищої освіти.

Автором доведено, що на сьогодні існує велика кількість підходів до управління закладами освіти, однак усі вони ґрунтуються на загальних поглядах щодо ролі управління, а відрізняються внутрішніми концепціями: орієнтація на технологію управлінської діяльності; розвиток колективної діяльності в закладі; створення умов для реалізації кожного учасника освітнього процесу; надання переваги авторитарному чи демократичному стилі управління; поєднання традиційних та інноваційних підходів тощо.

Автор приходить до висновку, що в науковому просторі методологічні підходи до управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників комунального закладу вищої освіти потребують уточнення та розширення у контексті специфіки діяльності закладу вищої освіти, зокрема комунального закладу вищої освіти. Для досягнення мети дослідження автором доведено, що необхідним є врахування сукупності таких методологічних підходів: системного, синергетичного, стратегічного, інтеграційного, інноваційного, мотиваційного, діяльнісного, рефлексивниого, андрагогічного, компетентнісного, гуманістичного, особистісно орієнтованого, аксіологічного, акмеологічного, централізованого, децентралізованого, регіонального.

Ключові слова: методологічні підходи, управління, науково-педагогічні працівники, професійний розвиток, заклад вищої освіти, комунальний заклад вищої освіти.

Abstract

Analytical review of methodological approaches to the management of professional development of scientific and pedagogical workers of a communal institution of higher education

Odarchenko V.I., C. Ped. Sci., Ass. Professor of the Department of Pedagogy, Psychology, Primary Education and Educational Management, Municipal Establishment Kharkiv Humanitarian-Pedagogical Academy of Kharkiv regional council

In the article, based on the analysis of scientific-pedagogical and management literature, an analytical review of methodological approaches to managing the professional development of scientific-pedagogical employees of a communal institution of higher education is carried out. It was found that methodological approaches determine the direction of targeted research from various aspects in order to fully study the problem and find ways to activate the process of managing the professional development of scientific and pedagogical workers of a communal institution of higher education. The methodological approach is both the starting point of research activity and the direction of studying the process of managing the professional development of scientific and pedagogical workers of a communal institution of higher education.

The author proved that today there are a large number of approaches to the management of educational institutions, but all of them are based on general views on the role of management, and differ in internal concepts: orientation to the technology of management activity; development of collective activity in the institution; creation of conditions for the implementation of each participant in the educational process; giving preference to an authoritarian or democratic management style; combination of traditional and innovative approaches, etc.

The author comes to the conclusion that in the scientific space methodological approaches to the management of professional development of scientific and pedagogical workers of a communal institution of higher education need clarification and expansion in the context of the specifics of the activity of a higher education institution, in particular a communal institution of higher education. To achieve the goal of the research, the author proved that it is necessary to take into account a set of the following methodological approaches: systemic, synergistic, strategic, integrative, innovative, motivational, activity, reflective, andragogic, competence, humanistic, person-oriented, axiological, acmeological, centralized, decentralized, regional.

Keywords: methodological approaches, management, scientific and pedagogical workers, professional development, institution of higher education, communal institution of higher education.

Постановка проблеми

У сучасних умовах розвитку освіти одним із пріоритетних завдань є забезпечення професійного розвитку науково-педагогічних працівників (НПП). Це зумовлено необхідністю підвищення якості освіти, що вимагає від НПП постійного вдосконалення своїх професійних компетентностей.

Слушним є думка А. Харківської, яка наголошує, що «стратегія розвитку вищої освіти в Україні повинна вбирати в себе загальносвітові тенденції трансформації суті і методів управління освітою, що в багатьох розвинених країнах стали прискорювачем економічного зростання, сприяли задоволенню потреб, що зростали, розкриттю творчого потенціалу особистості, забезпечили впровадження нових інформаційних технологій» [16, с. 48].

Розроблення чітких концептуальних і методологічних орієнтирів дослідження (підходи, закономірності, принципи й функції) дозволить забезпечити продуктивну роботу та досягти якісних результатів. З метою досягнення мети дослідження, підвищення результативності професійного зростання НПП необхідно насамперед з'ясувати методологічні підходи до УПР НПП комунального ЗВО.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наукових роботах І. Беха, О. Дубницької, І. Зязюна, Г. Падалки, Г. Пономарьової, А. Прокопенко, А.Харківської та інших розглянуто питання використання методологічних підходів до управління професійним розвитком суб'єктів освітнього процесу. Однак, дослідження питання застосування методологічних підходів до управління професійним розвитком працівників комунального закладу вищої освіти не стало предметом окремої наукової розвідки.

Метою статті є аналітичний огляд методологічних підходів до управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників комунального закладу вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Для визначення методологічних підходів до управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників, на наш погляд, необхідним є з'ясування сутності поняття «підхід».

Підхід - «сукупність способів, прийомів розгляду чого-небудь, впливу на кого-, що-небудь, ставлення до кого-, чого-небудь» [2, с. 969].

У широкому розумінні вчені тлумачать методологічний підхід як систему «принципів та методів пізнання як філософських, так і конкретно наукових, що ґрунтуються на певних теоретичних положеннях, концепціях, парадигмах» (Я. Олійник, О. Кононенко, А. Мельничук) [9, с. 20]; «стратегічний напрям, який визначає всі компоненти системи навчання: його цілі, завдання, зміст, шляхи і способи їх досягнення, діяльність учителя й учня тощо» (О. Дубницька) [4, с. 207]; «сукупність знань про процес наукового дослідження; побудовану на гранично загальних (філософських) категоріях світоглядно-аксіоматичної ідеї, яка постулює загальну стратегію дослідження, відбір досліджуваних фактів та інтерпретацію результатів дослідження» (С. Немченко, В. Крижко, О. Боднар, В. Радул, О. Старокожко, Ю. Кондратенко) [15, с. 91]. Методологічні підходи визначають напрям цілеспрямованого дослідження з різних аспектів задля повноцінного вивчення проблеми та пошуку шляхів активізації процесу УПР НПП комунального ЗВО. Методологічний підхід є водночас вихідним положенням дослідницької діяльності та напрямом вивчення процесу УПР НПП комунального ЗВО.

Я. Олійник, О. Кононенко та А. Мельничук уважають, що «важливою особливістю методологічного підходу є спрямованість на отримання результату, що може мати практичне застосування» [9, с. 20]. Зазначимо, що для дослідження конкретного об'єкта чи явища потрібно застосовувати сукупність «методологічних підходів залежно від цілей і завдань, доступності методів і методик» [9, с. 20].

Під час визначення методологічного підходу, на думку І. Драч, потрібно зважати на два рівні: «концептуально-теоретичний, що включає базові, вихідні концептуальні положення, ідеї та принципи, які є гносеологічною основою діяльності, що здійснюється з позицій і в межах цього підходу, ядром її змісту; процесуально-діяльнісний, що забезпечує вироблення та застосування в процесі такої діяльності доцільних, адекватних концептуально-орієнтованому змісту способів і форм її здійснення» [3, с. 134].

Вибір того чи іншого методологічного підходу характеризується орієнтацією на продуктивність, можливістю створення та коригування стратегії вирішення досліджуваної проблеми, тому важливо виявити сукупність методологічних підходів для повноцінного УПР НПП комунального ЗВО. Висвітлимо актуальні погляди вітчизняних науковців щодо методологічних підходів до управління закладами освіти, ЗВО, УПР педагогічних та НПП.

На сьогодні існує велика кількість підходів до управління закладами освіти, однак усі вони ґрунтуються на загальних поглядах щодо ролі управління, а відрізняються внутрішніми концепціями: орієнтація на технологію управлінської діяльності; розвиток колективної діяльності в закладі; створення умов для реалізації кожного учасника освітнього процесу; надання переваги авторитарному чи демократичному стилі управління; поєднання традиційних та інноваційних підходів тощо.

Колектив науковців С. Немченко, В. Крижко, О. Боднар, В. Радул, О. Старокожко, Ю. Кондратенко об'єднав традиційні концепції управління у три групи:

1) «технократичні («науковий менеджмент» Ф. Тейлора, «адміністративне вчення» А. Файоля, «організаційна модель» В. Добриніна, «ідеальна бюрократія» М. Вебера, теорія «Х» Д. Мак Грегора);

2) людиноцентровані («соціально-трудова» Н. Вітке, «школа людських відносин» Е. Мейо, «теорія лідерства» М. Фоллет, «піраміда потреб» А. Маслоу, «теорія «Х», «У» Д. Мак Грегора);

3) синтетичні («загальна організаційна теорія» О. Богданова, «соціальна інженерія» А. Гастева, «організаційна технологія» Ф. Дунаєвського, «управління за цілями» П. Дракера, «ситуаційні» теорія «7-3», теорія «Z» У. Оучі)» [15, с. 92].

Самі ж вчені відповідно до висвітлених груп виокремили методологічні підходи управління закладом освіти: технократичний (функціональний підхід), людиноцентровані (гуманістичний, культурологічний, аксіологічний, системний, мотиваційний, акмеологічний, партисипативний підходи), синтетичні (ситуаційний (ситуативний), діяльнісний, дослідницький, синергетичний, рефлексивний, адаптивний, комунікативний, маркетинговий, кваліметричний підходи) [15, с. 92-102].

Уважаємо, що такий розподіл потребує доповнення та коригування щодо актуальних сучасних підходів (компетентнісний, адрагогічний, особистісно орієнтований, інноваційний), які відображають нові вимоги до управління закладами освіти, забезпечення якісного дитиноцентричного освітнього процесу, свободи вихователів і вчителів щодо організації та змісту занять, можливостей для саморозвитку та самоосвіти.

Л. Калініна, В. Мелешко, І. Осадчий, Л. Паращенко й М. Топузов зазначають, що «методологія управління освітою, як напрям пізнання управлінської практики в сфері освіти, розвивається навколо управлінської діяльності та критичного мислення й охоплює сукупність таких компонентів, як: методологія освітнього менеджменту, методологія інформаційного менеджменту, методологія організаційного менеджменту, методологія менеджменту культури, методологія організаційної культури, методологія інноваційного менеджменту, методологія художньої діяльності, методологія інформаційної діяльності, методологія організаційної діяльності, методологія управлінської діяльності та ін.» [14, с. 29-30].

Методологічні підходи до управління освітою та закладом освіти має насамперед має бути спрямована на процес пізнавальної, пошукової, науково-дослідної діяльності працівників закладу.

Наукові дійшли висновку, що управління закладами освіти має відбуватися на трьох рівнях: філософський (гносеологічний, системний, генетичний, цивілізований, еволюційний наукові підходи); загальнонауковий («міждисциплінарний, інтеграційний, синергетичний, функційний та інші наукові підходи»); аналіз конкретної науки чи групи наук, зокрема науки управління (особистісний, діяльнісний, синергетичний, системно-кібернетичний, культурологічний, аксіологічний, контекстний, герменевтичний, компетентнісний та інші підходи) [14, с. 31]. Наголосимо, що саме третій рівень, тобто конкретно-науковий, направлений на визначення результативно-цільової спрямованості управління закладами освіти. традиційний інноваційний управління науковий педагогічний

В. Лунячек, досліджуючи педагогічний менеджмент, з'ясував, що «загальнонаукова методологія є філософською основою підходів, що використовуються в управлінні (системний, синергетичний, ситуаційний, діяльнісний, комплексний та ін.)», а серед конкретно-наукових підходів в управління освітою визначає андрагогічний, акмеологічний, особистісно орієнтований, компетентнісний, а також окремо виокремлює технологічний підхід [6, с. 118, 130-143]. На нашу думку, до запропонованих вченим підходів доцільно врахувати й стратегічний, інноваційний та гуманістичний, що дозволить комплексно реалізувати процес управління в сучасних закладах освіти.

Підсумовуючи вищезазначене, зауважимо, що науковці насамперед наголошують на потребі застосування подібних методологічних підходів при управлінні закладами освіти: системний, синергетичний, компетентнісний, ситуативний, діяльнісний, рефлексивний. Менш поширені андрагогічний, особистісно орієнтований, аксіологічний, гуманістичний підходи, які, на нашу думку, мають бути також уключені в систему методологічних підходів управління закладами освіти для підвищення для підвищення результативності у досягненні мети. Попри те, що висвітлені погляди на підходи стосувалися узагальнено процесу управління закладами освіти, необхідно з'ясувати настільки відрізняються методологічні підходи до управління ЗВО.

Управління ЗВО ґрунтується на актуальних суспільних потребах, державних запитах щодо підготовки висококваліфікованих фахівців, забезпечення якісної освіти, науково-дослідної та культурно-просвітницької діяльностей.

О. Шаповалова, О. Васько, В. Бутенко та О. Білєр дійшли висновку, що «спираючись на класичний підхід у якості мети в галузі управління якістю вищої освіти можна вважати інтегруючу сукупність концепцій, які спрямовані на забезпечення задоволеності зростаючих потреб всіх учасників процесу реалізації та споживання освітніх послуг: держави, адміністрації закладу вищої освіти, персоналу, студентів, роботодавців, а також суспільства в цілому» [18, с. 409]. Однак учені не визначають методологічних підходів до управління КЗВО, а зважають лише на загальні принципи та класичний підхід в управлінні.

Стратегічне управління ЗВО, за С. Натрошвілі, має відбуватися на засадах цільового, системного, процесного, компетентнісного, методичного підходів [8]. Уважаємо, що до методологічних принципів управління ЗВО важливо віднести й особистісно орієнтований, адрагогічний, акмеологічний та аксіологічний, рефлексивний і діяльнісний.

О. Поступна влучно зауважила, що всі моделі управління вищою освітою ґрунтуються на двох ключових підходах: «централізованого і децентралізованого» [10, с. 3]. Нам імпонує ідея вченої щодо включення таких підходів у систему методологічних підходів, адже вони сприятимуть забезпеченню послідовності в управлінні, контролю підконтрольних підрозділів для досягнення максимальної результативності в управлінні ЗВО та розвитку НПП.

А. Чміль досліджував концептуальні підходи до управління якістю вищої освіти та дійшов висновку про доцільність застосування процесного («виявити приорітетні напрями розвитку організації; прогнозувати результати діяльності; оцінювати можливості її покращення; більш ефективно використовувати ресурси і знижувати витрати на навчальну діяльність») та системного («встановлення взаємозв'язків між процесами системи; виявлення процесів, що найкращим чином приводять до досягнення бажаних результатів; концентрація зусиль на найбільш важливих процесах; неперервне покращення процесів шляхом моніторингу, оцінок і наступної модернізації») підходів [17, с. 75]. Зазначимо, що виокремлені концептуальні підходи вченим не мають конкретно-наукового аспекту, як, наприклад, компетентнісний, інтеграційний, інноваційний, акмеологічний, аксіологічний, стратегічний тощо.

Як бачимо, науковці не виокремлюють специфічних методологічних підходів до управління КЗВО, які б відображали особливості діяльності закладу, відповідного освітнього рівня акредитації, що вважаємо не правомірним, адже вища освіта потребує поглибленої уваги до забезпечення освіченості здобувачі вищої освіти, самовдосконалення педагогічних і НПП, єдності культурного, естетичного, морального, національно-патріотичного виховання із навчанням та розвитком компетентних фахівців, які будуть надалі підвищувати власний професійний рівень та сприяти розвитку суспільства у цілому.

Для досягнення мети дослідження слід уточнити методологічні підходи до УПР педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Методологію управління професійним розвитком учителів, на думку Л. Мартинець, становлять такі підходи: системний, особистісно-діяльнісний, культурологічний, синергетичний, функціональний [7, с. 13-19]. Окрім того, учений наголошує на потребі врахування «феноменологічного, синергетичного та аксіологічного, андрогогічного педагогічних підходів» для реалізації всіх функцій освіти, а також програмно-цільового підходу в управлінні професійним розвитком учителів [7, с. 5].

Л. Безтелесна й А. Печенюк дійшли висновку про важливість комплексного підходу: «Комплексний підхід до забезпечення безперервного професійного розвитку НПП на основі рейтингування результатів їх наукової активності та розподілу за грейдами, що дає змогу використовувати інструменти матеріального та нематеріального стимулювання і мотивувати НПП до підвищення наукової активності. Даний підхід передбачає, що для основних НПП, які безпосередньо беруть участь в навчальному процесі, грейди визначаються за сумою балів, яку отримав НПП за результатами оцінки його наукової активності» [1, с. 161]. Однак, такий підхід не в змозі забезпечити результативність процесу УПР НПП, адже не враховує їх індивідуальні запити, аксіологічного та андрагогічного підходу.

Досліджуючи технологію розвитку ціннісної компетентності НПП, О. Ярошенко, О. Жабенко, Ю. Скиба, Н. Дівінська, І. Регейло та Г. Чорнойван виокремили такі методологічні підходи, як: системний; компетентнісний; діяльнісний; особистісно зорієнтований; культурологічний; аксіологічний; соціальний; синергетичний; акмеологічний» [11, с. 381]. На нашу думку, до переліку запропонованих ученими методологічних підходів можна віднести також рефлексивний, андрагогічний і гуманістичний.

На думку Г. Кравченко, концепція адаптивного управління розвитком кафедральної системи ІППО має три концепти із відповідними методологічними підходами:

1. Методологічний концепт («діалектичні закони; найзагальніші закони розвитку природи, суспільства; синергетична концепція самоорганізації у відкритих системах; кібернетичні закони зворотного зв'язку; концепція антропосоціального управління суспільством; психолого-педагогічні закономірності, принципи, функції управління соціально-педагогічними системами; теорія і методика моделювання управлінської діяльності; вихідні положення теорії навчального процесу; чинні нормативно-правові документи») [5, с. 12].

2. Теоретичний концепт («ідеї та наукові узагальнення щодо методології та загальної теорії управління; теорії управління освітніми системами; теоретико-методологічні засади визначення сутності маркетингу; технології адаптивного управління; проведення маркетингових досліджень в освіті; конкретно-історичні дослідження розвитку системи післядипломної педагогічної освіти України; теоретичні праці з питань кібернетики; парадигмальні аспекти якості взагалі та якості освіти зокрема; кваліметричний підхід до оцінювання якості навчального процесу; моделювання діяльності соціально-педагогічних систем; компетентнісний підхід») [5, с. 13].

3. Практичний концепт («необхідність розроблення та запровадження в практику діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти технології адаптивного управління; лінійну залежність між рівнем задоволення потреб керівників та науково-педагогічних співробітників кафедри в професійному саморозвитку, організацією діяльності навчального закладу на основі вивчення освітніх професійних потреб співробітників; між потребами студентів/слухачів у професійному розвитку та науково-методичними можливостями кафедр») [5, с. 14].

Наголосимо, що попри розширений погляд ученої на методологічні підходи за концептами, помітно відсутній чіткий розподіл й обґрунтування підходів, які б були спрямовані на УПР педагогічних і НПП.

С. Толочко переконана, що «виконання вимог чинних і рекомендацій обговорюваних документів не можливе без кардинальних змін післядипломної педагогічної освіти на основі компетентнісного й індивідуального підходів до підготовки фахівців диференційованого» [13, с. 5-6]. Однак, до методологічних підходів до УПР, на нашу думку, потрібно включити андрагогічний, стратегічний, діяльнісний, рефлексивний, інтеграційний підходи для підвищення результативності дослідження.

Є. Чернишова, Л. Колосова, Н. Любченко та М. Морозова до концептуальних підходів щодо координації управління науково-педагогічною діяльністю закладів післядипломної освіти відносять: гуманістичний, системний, андрагогічний, акмеологічний, діяльнісний, компетентнісний, синергетичний підходи [12, с. 101-107]. До запропонованих ученими підходів вважаємо за доцільне додати аксіологічний, стратегічний, особистісно орієнтований, рефлексивний. А інтеграційний та інноваційний підходи осучаснять зміст та перебіг процесу управління шляхом залучення актуальних способів, методів та прийомів взаємодії та впливу на підлеглих, їх професійний розвиток в межах закладу та поза ним.

Висновки

Отже, підсумовуючи все вищезазначене можемо дійти висновку, що в науковому просторі методологічні підходи до УПР НПП потребують уточнення та розширення у контексті специфіки діяльності ЗВО, зокрема комунального ЗВО. Ураховуючи погляди науковців та власну позицію щодо досліджуваної проблеми, можемо визначити такі підходи: системний, синергетичний, комплексний, централізований, децентралізований, регіональний, стратегічний, інтеграційний, інноваційний, мотиваційний, діяльнісний, рефлексивний, андрагогічний, компетентнісний, гуманістичний, особистісно орієнтований, аксіологічний, акмеологічний.

Література

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. Київ: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

3. Драч І.І. Управління формуванням професійної компетентності магістрантів педагогіки вищої школи: теоретико-методичні засади: монографія. Київ: «Дорадо-Друк», 2013. 456 с.

4. Дубницька О.М. Методологічі підходи у професійній підготовці майбутніх фахівців. Сучасні тенденції розвитку освіти й науки: проблеми та перспективи. 2018. Випуск 3. С. 206-209.

5. Кравченко Г.Ю. Адаптивне управління розвитком інститутів післядипломної педагогічної освіти в Україні: монографія. НАПН України, Ун-т менедж. освіти. Київ: Педагогічна думка, 2015. 300 с.

6. Лунячек В.Е. Педагогічний менеджмент: навч. посібн. Вид 2-ге, випр. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2015. 512 с.

7. Мартинець. А. Управління професійним розвитком учителів: навч.-метод. посіб. Вінниця: ДонНУ, 2016. 87 с.

8. Натрошвілі С.Г. Стратегічне управління вищим навчальним закладом: теорія, методологія, практика: монографія. Київ: КНУТД, 2015. 320 с.

9. Олійник Я., Кононенко О., Мельничук А. Методологічні підходи до вивчення формування та розвитку регіональних систем природокористування. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2012. №60. С. 20-24.

10. Поступна О.В. Моделі управління вищою освітою. Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій: зб. матеріалів доп. сучасн. ГУ Міжнар. наук.-практ. конфер. для студентів, аспірантів, науковців. Суми: видавичо-виробниче підприємство «Мрія» ТОВ, 2011.

11. Теоретичні основи і технологія професійного розвитку науково-педагогічних працівників університетів в умовах інтеграції вищої освіти і науки: монографія / О.Г. Ярошенко, О.В. Жабенко, Ю.А. Скиба, Н.О. Дівінська, Г.Ю. Регейло, Г.П. Чорнойван; за ред. О.Г. Ярошенко. Київ: Прінтеко, 2020. 439 с.

12. Теорія та практика управління професійним розвитком науково-педагогічних та педагогічних працівників в умовах трансформаційних змін в освіті: кол. моногр. / Є.Р. Чернишова, Л.М. Колосова, Н.В. Любченко, М.Е. Морозова; за наук. ред. Є.Р. Чернишової. Луцьк: Вежа-Друк, 2015. 296 с.

13. Толочко С. В. Професійний і особистісний розвиток педагогів у системі післядипломної педагогічної освіти для сталого розвитку. Педагогічні науки. 2018. №83. Т. 2. С. 184-191.

14. Управління загальноосвітніми навчальними закладами як активними системами: моделі та механізми: монографія / Л. Калініна, В. Мелешко, І. Осадчий, Л. Паращенко, М. Топузов; за наук. ред. Л. Калініної. Київ: Педагогічна думка, 2018. 224 с.

15. Управління закладом освіти: підручник для здобувачів другого рівня вищої освіти педагогічних університетів / С.Г. Немченко, В.В. Крижко, О.С. Боднар, В.В. Радул, О.М. Старокожко, Ю. Г. Кондратенко. 2-е вид. перероб. і допов. Бердянськ: БДПУ, 2022. 506 c.

16. Харківська А.А. Стратегічне управління системою науково-методичної роботи ВНЗ. Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук. пр. / Укр. інж.-пед. акад. Харків : Вид-во УГПА, 2017. №54-55. С. 47-55.

17. Чміль А. І. Принципи формування системи управління якістю вищої освіти в умовах реформування. Післядипломна освіта в Україні. 2006. №2 (9). С. 75-76.

18. Шаповалова О., Васько О., Бутенко В., Білєр О. Методологічні засади управління якістю в сучасному закладі вищої освіти. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2021. №2 (106).

References

1. Martynets. A. (2016) Upravlinnia profesiinym rozvytkom uchyteliv [Management of professional development of teachers]. Vinnytsia: DonNU. 87. [in Ukraine].

2. Beztelesna L.I., Pecheniuk A.V. (2016) Upravlinnia profesiinym rozvytkom naukovo-pedahohichnykh pratsivnykiv [Management of professional development of scientific and pedagogical workers]. Rivne: NUVHP. 198. [in Ukraine].

3. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy (z dod. i dopov.) (2005) [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language (with supplements and supplements)] // uklad. I hol. red. V.T. Busel. Kyiv: Irpin: VTF «Perun». 1728. [in Ukraine].

4. Drach I.I. (2013) Upravlinnia formuvanniam profesiinoi kompetentnosti mahistrantiv pedahohiky vyshchoi shkoly [Management of the formation of professional competence of master's students of the pedagogical higher school]. Kyiv: «Dorado-Druk». 456. [in Ukraine].

5. Dubnytska O.M. (2018) Metodolohichi pidkhody u profesiinii pidhotovtsi maibutnikh fakhivtsiv [Methodological approaches in professional training of future specialists. Modern trends in the development of education and science: problems and prospects] // Suchasni tendentsii rozvytku osvity y nauky: problemy ta perspektyvy [Modern trends in the development of education and science: problems and prospects]. 206-209.

6. Kravchenko H.Yu. (2015) Adaptyvne upravlinnia rozvytkom instytutiv pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity v Ukraini [Adaptive management of the development of post-graduate pedagogical education institutes in Ukraine] // NAPN Ukrainy, Un-t menedzh. osvity [National Academy of Sciences of Ukraine, University of Management. education]. Kyiv: Pedahohichna dumka. 300. [in Ukraine].

7. Luniachek V.E. (2015) Pedahohichnyi menedzhment [Pedagogical management]. Kharkiv: Vyd-vo KharRI NADU «Mahistr». 512.

8. Natroshvili S.H. (2015) Stratehichne upravlinnia vyshchym navchalnym zakladom: teoriia, metodolohiia, praktyka [Strategic management of a higher educational institution: theory, methodology, practice]. Kyiv: KNUTD. 320. [in Ukraine].

9. Oliinyk Ya., Kononenko O., Melnychuk A. (2012) Metodolohichni pidkhody do vyvchennia formuvannia ta rozvytku rehionalnykh system pryrodokorystuvannia. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. 20-24.

10. Postupna O.V. (2011) Modeli upravlinnia vyshchoiu osvitoiu [Management models of higher education] // Innovatsiinyi rozvytok suspilstva za umov kros-kulturnykh vzaiemodii [Innovative development of society under the conditions of cross-cultural interactions]. Sumy: vydavycho-vyrobnyche pidpryiemstvo «Mriia» TOV.

11. Teoretychni osnovy i tekhnolohiia profesiinoho rozvytku naukovo-pedahohichnykh pratsivnykiv universytetiv v umovakh intehratsii vyshchoi osvity i nauky (2020) [Theoretical foundations and technology of professional development of scientific and pedagogical workers of universities in the conditions of integration of higher education and science] // O.H. Yaroshenko, O.V. Zhabenko, Yu.A. Skyba, N.O. Divinska, I.Yu. Reheilo, H.P. Chornoivan; za red. O.H. Yaroshenko. Kyiv: Printeko. 439. [in Ukraine].

12. Teoriia ta praktyka upravlinnia profesiinym rozvytkom naukovo-pedahohichnykh ta pedahohichnykh pratsivnykiv v umovakh transformatsiinykh zmin v osviti (2015) [Theory and practice of managing the professional development of scientific and pedagogical workers in the conditions of transformational changes in education] // Ye.R. Chernyshova, L.M. Kolosova, N.V. Liubchenko, M.E. Morozova; za nauk. red. Ye.R. Chernyshovoi. Lutsk: Vezha-Druk. 296. [in Ukraine].

13. Tolochko S.V. (2018) Profesiinyi i osobystisnyi rozvytok pedahohiv u systemi pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity dlia staloho rozvytku [Professional and personal development of teachers in the system of postgraduate pedagogical education for sustainable development] // Pedahohichni nauky [Pedagogical sciences]. 184-191.

14. Upravlinnia zahalnoosvitnimy navchalnymy zakladamy yak aktyvnymy systemamy: modeli ta mekhanizmy (2018) [Management of state-of-the-art educational institutions as active systems: models and mechanisms] // L. Kalinina, V. Meleshko, I. Osadchyi, L. Parashchenko, M. Topuzov; za nauk. red. L. Kalininoi. Kyiv: Pedahohichna dumka. 224.

15. Upravlinnia zakladom osvity: pidruchnyk dlia zdobuvachiv druhoho rivnia vyshchoi osvity pedahohichnykh universytetiv (2022) [Management of an educational institution: a textbook for students of the second level of higher education of pedagogical universities] / S.H. Nemchenko, V.V. Kryzhko, O.S. Bodnar, V.V. Radul, O.M. Starokozhko, Yu.I. Kondratenko. Berdiansk: BDPU. 506. [in Ukraine].

16. Chmil A.I. (2006) Pryntsypy formuvannia systemy upravlinnia yakistiu vyshchoi osvity v umovakh reformuvannia [The principles of formation of the quality management system of higher education in the conditions of reform]. Pisliadyplomna osvita v Ukraini [Postgraduate education in Ukraine]. 75-76. [in Ukraine].

17. Shapovalova O., Vasko O., Butenko V., Bilier O. (2021) Metodolohichni zasady upravlinnia yakistiu v suchasnomu zakladi vyshchoi osvity. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii.

Размещено на Allbest.Ru