Чинники впровадження діяльнісного підходу в освітній процес нової української школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чинники впровадження діяльнісного підходу в освітній процес нової української школи

Московець Людмила Павлівна доктор філософії за спеціальністю 053 Психологія, доцент кафедри початкової освіти, гуманітарних дисциплін та інформатики, Обласний коледж «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А. С. Макаренка» Полтавської обласної ради, м. Кременчук

Барда Світлана Іванівна доктор філософії за спеціальністю 013 Початкова освіта, доцент кафедри початкової освіти, гуманітарних дисциплін та інформатики, Обласний коледж «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А. С. Макаренка» Полтавської обласної ради, м. Кременчук,

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність дослідження чинників впровадження діяльнісного підходу в освітній процес оновленої української школи. З'ясовано сутність діяльнісного підходу як одного з методологічних підходів в освіті. Акцентовано увагу на тому, що діяльнісний підхід передбачає відмову від традиційних форм, які базуються на засвоєнні готових знань, запам'ятовуванні запропонованої інформації, переході до використання активного, кооперативного, проблемного, проєктного навчання. Виокремлено зовнішні та внутрішні чинники впровадження діяльнісного підходу в освітній процес. Постійні зміни та стрімкий розвиток світу, освітнє середовище, впровадження освітніх компонент з діяльнісних методів навчання та розвитку в програми підготовки здобувачів вищої освіти та програми підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів визначено як зовнішні чинники. У статті зазначено, що врахування змін вимагає формування конкурентоспроможного випускника закладу освіти, який володіє наскрізними уміннями та сформованими компетентностями, здатний до агентності. Наголошено, що оптимально сконструйоване, мотивуюче, безпечне, цікаве, динамічне, естетичне освітнє середовище створює можливості для впровадження діяльнісного підходу в освітній процес закладу. Зазначено, що в закладах вищої та післядипломної педагогічної освіти вводяться нові навчальні дисципліни, спецкурси («Навчання через гру», «Діяльнісний підхід у початковій школі», «Педагогіка гри у закладах дошкільної освіти», «Діяльнісне навчання у Новій українській школі», «Управлінський супровід діяльнісного навчання у закладах освіти», «Благополуччя дітей і педагогів: дієві інструменти та практики підтримки»), які сприяють опануванню нових стратегій, практик, що відповідають характеристикам діяльнісного підходу. Проаналізовано потребово-мотиваційні детермінанти, свободу, саморозвиток як внутрішні чинники впровадження діяльнісного підходу. Зазначено, що спонукальними факторами до впровадження діяльнісного підходу педагогом є творчий, пошуковий характер діяльності, інтерес до нового, задоволення від освітнього процесу. Акцентовано увагу на необхідності переходу до виконання нових ролей: коуча, фасилітатора, тьютора, модератора. Указано, що автономія при впровадженні діяльнісного підходу дає можливість учителю самостійно вибирати ефективні практики та стратегії.

Ключові слова: діяльнісний підхід, діяльність, чинник, зовнішні чинники, внутрішні чинники. діяльнісний підхід освіта українська школа

Moskovets Liudmyla Pavlivna Doctor of Philosophy (PhD), Associate Professor of the Department of Primary Education, Humanities and Informatics, Regional College "Kremenchug Humanitarian and Technological Academy named after A. S Makarenko" of the Poltava Regional Council, Kremenchug,

Barda Svitlana Ivanivna Doctor of Philosophy (PhD), Associate Professor of the Department of Primary Education, Humanities and Informatics, Regional College "Kremenchug Humanitarian and Technological Academy named after A. S Makarenko" of the Poltava Regional Council, Kremenchug,

FACTORS OF IMPLEMENTATION IN THE EDUCATIONAL PROCESS ACTIVITY APPROACH AT THE NEW UKRAINIAN

Постановка проблеми

Важливою методологічною основою організації освітнього процесу в умовах Нової української школи є вибір підходу, що вказує на його універсальну ідею. Нині у психолого-педагогічній літературі висвітлюються різноманітні підходи:акмеологічний, аксіологічний, діяльнісний, інформаційний, особистісно-орієнтований, компетентнісний, комунікативний, культурологічний, синергетичний, системний, технологічний та ін. В оновленій українській школі пріоритетну роль відіграє діяльнісний підхід, що забезпечує формування конкурентоспроможної, активної особистості, здатної діяти в різних ситуаціях, навчатися впродовж життя, проявляти агентність. Діяльнісний підхід базується на внутрішній активності особистості, яка зумовлюється особливим чином організованими практиками та стратегіями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання діяльнісного підходу цікавить багатьох українських вчених, що підтверджується публікаціями в наукових виданнях: Т. Гура, О. Кузнєцова, О. Рома досліджували готовність українських педагогів до впровадження європейських практик у шкільну освіту; І. Мойсієнко, В. Шпак вивчали історичні передумови, сучасний стан та перспективи реалізації діяльнісного підходу; С. Самойлов, Т. Ціперко аналізували організацію освітнього процесу на уроках інтегрованих курсів природничої освітньої галузі на засадах діяльнісного підходу; М. Шмир досліджувала дидактичні основи реалізації діяльнісного підходу в процесі підготовки вчителя іноземної мови; С. Щербина розглядала діяльнісний підхід як теоретичну основу організації науково-дослідної роботи студентів. Ці дослідження становлять важливу основу для визначення чинників впровадження діяльнісного підходу в освітній процес оновленої української школи.

Діяльнісний підхід в енциклопедії освіти тлумачиться як «один із методологічних підходів, на якому базується більшість сучасних технологій і систем навчання» [1, с. 250]. Теоретичні засади діяльнісного підходу знаходимо в дослідженнях психологів (Л. Виготського, С. Рубінштейна, О. Леонтьєва). Як психологічна категорія діяльність є «активністю суб'єкта, спрямована на взаємодію з навколишнім середовищем з метою задоволення власних потреб» [2, с. 107]. У педагогічних джерелах діяльність трактується як «особлива форма активного ставлення людини до зовнішнього світу, яка виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети; її зміст - доцільні зміни і перетворення в собі і навколишній дійсності» [1, с. 251].

У Державному стандарті початкової освіти зазначено, що «метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості» [3]. Метою базової середньої освіти, згідно з Державним стандартом, є «розвиток природних здібностей, інтересів, обдарувань учнів, формування компетентностей, необхідних для їх соціалізації та громадянської активності, свідомого вибору подальшого життєвого шляху та самореалізації, продовження навчання на рівні профільної освіти або здобуття професії, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, навколишнього природного середовища, національних та культурних цінностей українського народу» [3]. Враховуючи вище зазначене можемо стверджувати, що саме діяльність, як форма активного ставлення, допоможе досягнути мети на різних рівнях освіти. Т. Гура, О. Кузнєцова, О. Рома наголошують на тому, що діяльнісний підхід є одним із головних інструментів реалізації Концепції Нової української школи, механізмом запровадження Державного стандарту базової середньої освіти на всіх циклах навчання [4, с. 26].

Діяльнісний підхід передбачає відмову від традиційних форм, які базуються на засвоєнні готових знань, запам'ятовуванні запропонованої інформації, переході до використання активного, кооперативного, проблемного, проєктного навчання. У процесі навчання здобувачі освіти як активні суб'єкти життєдіяльності ставлять певні цілі, планують шляхи їх досягнення, виконують дії, спрямовані на розв'язання завдань, контролюють та оцінюють результати, здійснюють рефлексію діяльності.

Мета статті - виокремити та проаналізувати чинники впровадження діяльнісного підходу в освітній процес Нової української школи.

Виклад основного матеріалу

На ефективність впровадження діяльнісного підходу в освітній процес впливають різні чинники. Чинник у Великому тлумачному словнику трактується як «умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис» [5, с. 1601]. На нашу думку, чинники уможливлюють впровадження діяльнісного підходу. Ми будемо їх розглядати з позиції незалежності (перша група) чи залежності від людини (друга група). Перша група чинників, на нашу думку, є зовнішніми, а друга - внутрішніми.

Зовнішніми чинниками впровадження діяльнісного підходу є постійні зміни та стрімкий розвиток світу, що вимагає підготовки компетентних випускників; освітнє середовище; впровадження освітніх компонент з діяльнісних методів навчання та розвитку в програми підготовки здобувачів вищої освіти та програми підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів.

Постійні зміни та стрімкий розвиток світу виступають рушійною силою необхідності впроваджувати діяльнісний підхід в освітній процес. Знання, інформація, технології сьогодні змінюються швидше, ніж одне покоління людей, а відтак, звертає увагу В. Кремінь, змінність стає обов'язковою, характерною рисою життя людини й суспільства. Науковець наголошує на вимозі, яка висувається до освітян, формувати людину, що здатна жити в системі постійно змінюваних координат, спроможну сприймати й творити зміни [6, с. 16]. Врахування змін вимагає формування конкурентоспроможного випускника закладу освіти, який володіє наскрізними уміннями та сформованими компетентностями, здатний до агентності.

Зміни вимагають пошуку нових підходів організації освітнього процесу, відмови від традиційної передачі знань від учителя до учнів, переходу до розвитку у здобувачів освіти потреби й бажання навчатися впродовж життя, спонукати їх до пошуку нової інформації, до творчого використання нових знань у практичній діяльності. У Концепції Нової української школи зазначається, що найбільш успішними на ринку праці найближчим часом будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати поставленої мети, працювати в команді тощо [7, с. 4].

В. Кремінь зазначає, що серцевинними ідеями змін в освіті та суспільстві мають бути людиноцентризм і дитиноцентризм [6, с. 16]. Нова українська школа зорієнтована на особистість учня, справедливе ставлення до кожного здобувача освіти і в практичній діяльності спрямована на реалізацію принципу дитиноцентризму, врахування здібностей, потреб, інтересів кожної дитини [7, с. 18]. Нам імпонує думка науковців щодо необхідності реагувати на зміни та впроваджувати їх у професійну діяльність.

Важливим зовнішнім чинником впровадження діяльнісного підходу в закладах освіти є освітнє середовище, яке розглядається як «багаторівнева система умов (обставин, чинників, можливостей), яка забезпечує оптимальні параметри освітньої діяльності певного освітнього суб'єкта в усіх аспектах - цільовому, змістовому, процесуальному, результативному, ресурсному» [1, с. 910]. На думку Н. Гонтаровської, освітнє середовище виступає сукупністю об'єктивних зовнішніх умов, факторів, соціальних об'єктів, необхідних для успішного функціонування освіти [8, с. 116], а Л. Макар зазначає, що освітнє середовище виступає частиною соціокультурного простору, зоною взаємодії освітніх систем, їх елементів, освітнього матеріалу й суб'єктів освітніх процесів [9, с. 233].

Т. Гуркова акцентує увагу, що в більшості зарубіжних досліджень освітнє середовище пов'язується з ефективністю школи як соціальної системи (емоційний клімат, особисте благополуччя, особливості мікрокультури, якості виховного освітнього процесу) [8, с. 116].

Нам імпонують погляди В. Панова, який розглядає освітнє середовище як спеціально змодельоване закладом середовище, яке відповідає пізнавальним інтересам учнів, з урахуванням можливостей педагогічного колективу, регіональної структури освітньої системи, особливостей соціальної культури, що сприятиме реалізації здобувача освіти як суб'єкта культури, де в пріоритеті має бути індивідуальність. Структуру освітнього середовища, на думку дослідника, складають просторово-предметний, комунікаційний та діяльнісний компоненти [10, с. 54].

Освітнє середовище характеризується системністю, цілісністю, єдністю, емерджентністю, варіативністю, організованістю, структурністю, пластичністю, комунікативністю, наповненістю подіями, конфігурантністю, насиченістю, культуровідповідністю, векторністю, сферністю, відкритістю, діалогічністю, стійкістю, функціональністю, адаптивністю та самоорганізацією, здатністю до розвитку та саморозвитку [1, с. 910].

Згідно з концепцією Нової української школи, освітнє середовище має бути безпечним, доступним для дитини, задовільняти її потреби, давати право вибору, вільний доступ, потребує використання ІТ-технологій, нових мультимедійних засобів навчання, оновлення лабораторної бази [7, с. 28].

Westbrook та інші зарубіжні дослідники діяльнісного підходу зазначають, що в багатьох освітніх середовищах відсутні можливості для дослідження, створення, аналізу навчального матеріалу, місце й простір для руху дітей і переміщення без парт, матеріальні та просторові ресурси для групової роботи [11, с. 60].

Вважаємо, що оптимально сконструйоване освітнє середовище створює можливості для впровадження діяльністю підходу в освітній процес закладу. Просторово-предметний, комунікаційний та діяльнісний характер освітнього середовища уможливлюватиме пошук інформації відповідно до потенційних можливостей здобувачів освіти, спонукатиме до розвитку, співпраці. Освітнє середовище має бути мотивуючим, безпечним, цікавим, динамічним, естетичним. У ньому всі учасники освітнього процесу мають почуватися комфортно, захищено.

Введення освітніх компонент з діяльнісних методів навчання та розвитку в програми підготовки здобувачів вищої освіти та програми підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів є зовнішнім чинником, що впливає на впровадження діяльнісного підходу в освітній процес. З метою підготовки педагогічних працівників до впровадження ігрових та діяльнісних методів в освітній процес закладів дошкільної, загальної середньої та вищої освіти наказом МОН України від 14.02.2020 №209 «Про деякі питання розроблення та імплементації спецкурсів і модулів з ігрових та діяльнісних методів навчання» [12] та від 26.08.2021 №928 «Про деякі питання впровадження освітніх компонентів (навчальних дисциплін, спецкурсів, модулів) з ігрових та діяльнісних методів навчання та розвитку» [13] в освітні програми, навчальні плани курсів підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів, освітньо-професійні програми підготовки здобувачів освіти на рівні фахової передвищої освіти, початковому, першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях вищої освіти за спеціальностями 012 Дошкільна освіта та 013 Початкова освіта імплементуються навчальні дисципліни (спецкурси, модулі) «Навчання через гру», «Діяльнісний підхід у початковій школі», «Педагогіка гри у закладах дошкільної освіти», «Діяльнісне навчання у Новій українській школі», «Управлінський супровід діяльнісного навчання у закладах освіти». Згідно з наказом МОН України від 10.11.2022 №1005 «Про деякі питання впровадження освітніх компонентів (навчальних дисциплін, спецкурсів, модулів) з психосоціальної підтримки дітей та педагогів в умовах кризових ситуацій, упровадження ігрових і діяльнісних методів навчання та розвитку» зазначається, що в закладах впроваджуються вищезазначені навчальні дисципліни, а також «Благополуччя дітей і педагогів: дієві інструменти та практики підтримки» [14].

Враховуючи реалії сьогодення, відповідно до наказу МОН України від 20.10.2023 №1275 «Про реалізацію програми підвищення кваліфікації «Діяльнісний підхід у початковій школі в реаліях сьогодення» [15] нині педагогічні працівники проходять підвищення кваліфікації відповідно до розробленої програми.

Усі вищезазначені заходи здійснюються за підтримки The LEGO Foundation відповідно до підписаного ще в 2018 році Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством освіти і науки України та The LEGO Foundation. Саме такі ініціативи є важливими для імплементації діяльнісного підходу, оскільки під час навчання за вказаними навчальними дисциплінами (спецкурсами, модулями) майбутні педагоги чи педагогічні працівники, які проходять підвищення кваліфікації, у закладах післядипломної педагогічної освіти з допомогою регіональних кураторів, тренерів The LEGO Foundation отримують новий досвід щодо впровадження практик діяльнісного підходу. Усі заняття мають практико-орієнтований характер і відображають характеристики діяльнісного підходу: значуща, соціальна, активна, мотивуюча, радісна [11, с. 50]. Дібрані методики орієнтовані на процес, на здійснення рефлексії, передбачають розв'язання вагомих завдань, проблемно-орієнтованих питань щодо організації освітнього процесу, спонукають до дослідження та спрямовані на підсилення значущості. Заняття побудовані таким чином, що передбачають постійну взаємодію в групах, до того ж щоразу в іншому оточенні. Така взаємодія передбачає співпрацю, узгодження дій, сприяє розширенню контактів, розвитку комунікативних та соціальних умінь. Активна залученість під час вивчення навчальних дисциплін передбачає вплив на емоційну, когнітивну й поведінкову сфери. Активність вимагає ментальної включеності в процес пізнання. Заняття є мотивуючими, адже спонукають здобувачів освіти та педагогічних працівників до пошуку нових стратегій, інструментів організації освітнього процесу на засадах діяльнісного підходу, а також обміну новими ідеями. Отримуючи новий позитивний досвід під час навчання за вказаними вище навчальними дисциплінами студенти та педагоги мають можливість втілювати нові ідеї в професійній діяльності, отримувати радість від взаємодії.

На підставі вище зазначеного можемо зробити висновок, що нині в закладах вищої та післядипломної педагогічної освіти приділяється належна увага підготовці педагогів з метою впровадження діяльнісного підходу в освітній процес оновленої української школи. Усі запропоновані навчальні освітні компоненти, спецкурси спрямовані на опанування нових стратегій, практик, що відповідають характеристикам діяльнісного підходу.

Окрім зовнішніх чинників, на впровадження діяльнісного підходу впливають і внутрішні умови, які залежать від педагогічних працівників як учасників освітнього процесу. Зупинимось на аналізі чинників означеної групи.

Потребово-мотиваційний чинник виступає рушійною силою до впровадження діяльнісного підходу. Питання потреби та мотивації залишається актуальною проблемою психолого-педагогічних досліджень. Структурним елементом будь-якої діяльності є мотив, який спонукає особистість до активності, сприяє задоволенню певних потреб [2, с. 212]. Потреба розглядається як «стан організму, в якому виражається його залежність від умов існування» [2, с. 260]. Сьогодні педагог відчуває потребу в пошуці нових підходів до організації освітнього процесу. Це зумовлено тим, що до закладів освіти приходять діти нового покоління, з новим типом мислення - діти покоління Альфа. Це особистості, у яких зростає швидкість пізнавальних процесів, які виходять за межі традиційної вікової та педагогічної психології [16, с. 51], а тому педагог, організовуючи освітній процес, має орієнтуватися в потребах здобувачів освіти, визначати їх запити і добирати такі стратегії взаємодії, які б сприяли їх задоволенню. Доцільно, щоб під час уроків мотивуючим був процес, щоб учні потрапляли в стан потоку (за М. Чіксентміхайі) [17, с. 105-108]. Учителі усвідомлюють, що стандартні, традиційні методи навчання втрачають свою результативність, а тому потребують пошуку нових дієвих підходів. Аналізуючи мотиваційний чинник, ми маємо на увазі, в першу чергу, систему спонукальних факторів до впровадження діяльнісного підходу педагогом: творчий, пошуковий характер активностей, інтерес до нового, задоволення від освітнього процесу.

Сучасний учитель - це вмотивований учитель, який має бути готовим до змін і зможе стати агентом змін. На нашу думку, важливим внутрішнім чинником впровадження діяльнісного підходу виступає саморозвиток педагогічних працівників. Саморозвиток передбачає певні зміни, новий «виток» у сходженні особистості до вершини, найвищої точки свого розвитку [18, с. 303]. С. Кузікова розглядає особистісний саморозвиток як «свідому, цілеспрямовану і самокеровану активність особистості, мета якої полягає в самозміні в позитивному напрямі, що забезпечує особистісне зростання, самовдосконалення» [19, с. 83].

Сьогодні вчитель має відмовитися від традиційної ролі, яка передбачала передачу знань від учителя до учня. Йому потрібно перейти до виконання ролі коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії здобувача освіти [7, с. 16]. Виконуючи роль коуча, педагог виступає персональним тренером для досягнення цілей учнем, його розвитку та успіху. Здійснюючи фасилітацію, учитель допомагає, створює умови для самостійного пошуку. Педагог-тьютор стає наставником, репетитором, піклується про учня. Роль модератора потребує від учителя здатності до організації групової взаємодії, регламентації процесу взаємодії [20, с. 505-506]. Опановуючи нові сучасні ролі, учитель розвивається, удосконалює свою здатність до імплементації діяльнісного підходу в освітній процес.

Рушійною силою до впровадження діяльнісного підходу є свобода педагогічного працівника. У Концепції Нової української школи зазначено, що академічну свободу буде надано творчому та відповідальному вчителю, який постійно працює над собою [7, с. 16]. Свобода дає можливість педагогічному працівнику при організації освітнього процесу самостійно обирати технології, методи, способи навчання і виховання. Учитель працює так, як, на його думку, буде краще; обирає той підхід, який більше до вподоби та який забезпечить оптимальний результат. Автономний учитель є фахівцем, який не лише обирає на власний погляд, а й усвідомлює свої права та обов'язки, несе відповідальність за прийняті рішення. Свобода педагогічного працівника без відповідальності, розуміння прав і виконання покладених на нього обов'язків буде фейковою [21, с. 162]. Ми вважаємо, що автономія при впровадженні діяльнісного підходу дає можливість учителю самостійно вибирати ефективні практики та стратегії.

Висновки

Отже, впровадження діяльнісного підходу в освітній процес Нової української школи обумовлюється зовнішніми та внутрішніми чинниками. Визначальними зовнішніми чинниками є такі: постійні зміни та стрімкий розвиток світу; освітнє середовище; впровадження освітніх компонент з діяльнісних методів навчання та розвитку в програми підготовки здобувачів вищої освіти та програми підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів («Навчання через гру», «Діяльнісний підхід у початковій школі», «Педагогіка гри у закладах дошкільної освіти», «Діяльнісне навчання у Новій українській школі», «Управлінський супровід діяльнісного навчання у закладах освіти», «Благополуччя дітей і педагогів: дієві інструменти та практики підтримки»). Потребово-мотиваційні фактори, свобода, саморозвиток виступають внутрішніми чинниками, які є рушійною силою до введення практик та стратегій діяльнісного підходу.

Перспективи подальших розвідок убачаємо в дослідженні готовності здобувачів освіти за спеціальністю 013 Початкова освіта до впровадження діяльнісного підходу під час проходження виробничої практики.

Література:

1. Енциклопедія освіти / Нац. акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. Київ : Юрінком Інтер, 2021. 1144 с.

2. Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О. М. Степанов. Київ : Академвидав, 2006. 424 с.

3. Державні стандарти. URL : https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/ derzhavni-standarti (дата звернення: 28.11.2023).

4. Гура Т., Кузнєцова О., Рома О. Готовність українських педагогів до впровадження європейських практик у шкільну освіту: психологічні передумови та особливості розвитку. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2022. Спецвипуск. С. 23-31.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голови. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. 1728 с. URL: https://archive.org/details/velykyislovnyk (дата звернення: 25.10.2023).

6. Кремінь В. Освіта в контексті сучасних соціокультурних змін. Філософія освіти. 2008. №1-2 (7). С. 15-21.

7. Концепція «Нова українська школа». URL: https://griml.com/x6i53 (дата звернення: 20.02.2023).

8. Гуркова Т. Дефініції «освітній простір», «середовище», «освітнє середовище». Молодь і ринок. 2019. №4 (171). С. 114-118.

9. Макар Л. М. Сутність освітнього середовища в педагогічному процесі. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2013. Вип. 30 (83). С. 229-236.

10. Ковалевська Н., Пасічніченко А. Сучасні уявлення про освітнє середовище як психолого-педагогічний феномен. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2016. №9 (630). С. 50-61.

11. Паркер Р., Томсен Бо С. Біла книга. Діяльнісний підхід у школі. Данія: The Lego Foundation,2019. 75 с.

12. Про деякі питання розроблення та імплементації спецкурсів і модулів з ігрових та діяльнісних методів навчання наказ МОН України від 14.02.2020 №209. URL : http://surl.li/ntjbf (дата звернення: 30.11.2023).

13. Про деякі питання впровадження освітніх компонентів (навчальних дисциплін, спецкурсів, модулів) з ігрових та діяльнісних методів навчання та розвитку наказ МОН України від 26.08.2021 №928. URL : http://surl.li/ntjak (дата звернення: 30.11.2023).

14. Про деякі питання впровадження освітніх компонентів (навчальних дисциплін, спецкурсів, модулів) з психосоціальної підтримки дітей та педагогів в умовах кризових ситуацій, упровадження ігрових і діяльнісних методів навчання та розвитку наказ МОН України від 10.11.2022 №1005 URL : http://surl.li/ntitb (дата звернення: 30.11.2023).

15. Про реалізацію програми підвищення кваліфікації «Діяльнісний підхід у початковій школі в реаліях сьогодення наказ МОН України від 20.10.2023 №1275. URL : https://drive.google.com/file/d/18_c6s4mW4YFRGz79utLe1lYW2rDy-AJ5/view (дата звернення: 30.11.2023).

16. Андрієвська В., Шинкарьова Д. Цифрова та медіаграмотність як умова становлення сучасного покоління. Новий колегіум. 2022. №23 (108). С. 50-54.

17. Тал Бен-Шахар. Бути щасливіше. Сьогодні. Зараз. Завжди. Харків: Клуб сімейного дозвілля. 2017. 192 с.

18. Московець Л. П. Самореалізація та саморозвиток педагогічних працівників літнього віку. Сучасна освіта: методологія, теорія, практика : матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф. (з міжнар. участю), 18 берез. 2021 р. Дніпро, 2021. С. 303-307. URL: http://surl.li/ewcpp (дата звернення: 30.11.2023).

19. Кузікова С. Б. Психологічні основи становлення суб'єкта саморозвитку в юнацькому віці: монографія. Суми : Видавництво СУМДПУ, 2020. 324 с.

20. Павлик Н. В. Психологічна готовність вчителя Нової української школи до творчої професійної діяльності. Асїиаї problems in the system of sducation; General Secondary Education Institution; Pre-University Training; Higher Education Institution. 2023. №3. С. 503-514. URL: https://jml.nau.edu.ua/index.php/APSE/article/view/17734/25037 (дата звернення: 01.12.2023).

21. Московець Л. П. Свобода та відповідальність у процесі самореалізації педагогічних працівників. Психологічний часопис : зб. наук. праць / за ред. С. Д. Максименка. Київ : Інститут психології імені Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України. 2019. № 12. Вип. 5. С. 152-168. DOI: https://doi.org/10.31108/1.2019.5.12.10 (дата звернення: 22.11.2023).

References:

1. Kremm', V. G. (2021). Enciklopedfa osvdi [Encyclopedia of education]. Ki'iv : Jurinkom Inter [in Ukrainian].

2. Stepanov, O. M. (2006). Psihologwhna enciklopedfa [Psychological encyclopedia]. Ki'iv : «Akademvidav» [in Ukrainian].

3. Derzhavni standarti [State standards]. mon.gov.ua Retrieved from https://mon.gov.ua/ ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/derzhavni-standarti [in Ukrainian].

4. Gura, T., Kuz^cova, O., Roma, O. (2022). Gotovnist' ukrains'kih pedagogiv do vprovadzhennja єvropejs'kih praktik u shkil'nu osvitu: psihologichni peredumovi ta osoblivosti rozvitku [Readiness of Ukrainian teachers to implement European practices in school education: psychological prerequisites and peculiarities of development]. VisnikL'vivs'kogo universitetu. Serija psihologichni nauki - Bulletin of Lviv University. Psychological sciences series, 23-31 [in Ukrainian].

5. Busel, V. T. (2004). Velikij tlumachnij slovnik suchasnot ukrams'kot movi [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. Kiiv; Irpin' : VTF «Perun». Retrieved from https://archive.org/details/velykyislovnyk [in Ukrainian].

6. Kremin', V. (2008). Osvita v konteksti suchasnih sociokul'turnih zmin [Education in the context of modern socio-cultural changes]. Filosofija osviti - Philosophy of education, 1-2 (7), 15-21 [in Ukrainian].

7. Koncepcija «Nova ukrains'ka shkola» [The "New Ukrainian School" concept]. griml.com Retrieved from https://griml.com/x6i53 [in Ukrainian].

8. Gurkova, T. (2019). Definicii «osvitnij prostir», «seredovishhe», «osvita seredovishhe» [Definitions of "educational space", "environment", "educational environment"]. Molod' i rinok- Youth and the market, 4 (171), 114-118 [in Ukrainian].

9. Makar, L. M. (2013). Sutnist' osvitn'ogo seredovishha v pedagogichnomu procesi [The essence of the educational environment in the pedagogical process]. Pedagogika formuvannja tvorchot osobistosti u vishhij i zagal'noosvitnij shkolah - Pedagogy of creative personality formation in higher and secondary schools, 30 (83), 229-236 [in Ukrainian].

10. Kovalevs'ka, N., Pasichnichenko, A. (2016). Suchasni ujavlennja pro osvita seredovishhe jak psihologo-pedagogichnij fenomen [Modern ideas about the educational environment as a psychological and pedagogical phenomenon]. Pedagogichni nauki : teorija, istorija, innovacijni tehnologit - Pedagogical sciences: theory, history, innovative technologies, 9 (630), 50-61 [in Ukrainian].

11. Parker, R., Tomsen, Bo S. (2019). Bila kniga. Dijal'nisnij pidhid u shkoli [Active approach at school]. Danija: The Lego Foundation [in Ukrainian].

12. Nakaz MON Ukraini “Pro dejaki pitannja rozroblennja ta implementacii speckursiv i moduliv z igrovih ta dijal'nisnih metodiv navchannja” [Th Order of the Ministry of Education and Culture of Ukraine “On some issues of the development and implementation of special courses and modules on game and activity-based learning methods”]. (n.d). surl.li Retrieved from http://surl.li/ntjbf [in Ukrainian].

13. Nakaz MON Ukraini “Pro dejaki pitannja vprovadzhennja osvitnih komponentiv (navchal'nih disciplin, speckursiv, moduliv) z igrovih ta dijal'nisnih metodiv navchannja ta rozvitku” [The Order of the Ministry of Education and Culture of Ukraine “On some issues of implementation of educational components (educational disciplines, special courses, modules) from game and activity methods of learning and development”]. (n.d). surl.li Retrieved from http://surl.li/ntjak [in Ukrainian].

14. Nakaz MON Ukraini “Pro dejaki pitannja vprovadzhennja osvitnih komponentiv (navchal'nih disciplin, speckursiv, moduliv) z psihosocial'noi pidtrimki ditej ta pedagogiv v umovah krizovih situacij, uprovadzhennja igrovih i dijal'nisnih metodiv navchannja ta rozvitku” [The order of the Ministry of Education and Culture of Ukraine “On some issues of implementation of educational components (learning disciplines, special courses, modules) on psychosocial support of children and teachers in crisis situations, introduction of game and activity methods of learning and development”]. (n.d). surl.li Retrieved from http://surl.li/ntitb [in Ukrainian].

15. Nakaz MON Ukrai'ni “Pro realizaciju programi pidvishhennja kvalifikaci'i «Dijal'nisnij pidhid u pochatkovij shkoli v realijah s'ogodennja” [The order of the Ministry of Education and Culture of Ukraine “On the implementation of the training program "Active approach in primary school in today's realities”]. (n.d). drive.google.com Retrieved from https://drive.google.com/file/ d/18_c6s4mW4YFRGz79utLe1lYW2rDy-AJ5/view [in Ukrainian].

16. Andrkvs'ka, V., Shinkar'ova, D. (2022). Cifrova ta mediagramotnist' jak umova stanovlennja suchasnogo pokolinnja [Digital and media literacy as a condition for the formation of the modern generation]. Novij kolegium - New collegium, 23 (108), 50-54. [in Ukrainian].

17. Tal, Ben-Shahar (2017). Buti shhaslivishe. S'ogodni. Zaraz. Zavzhdi [To be happier. Today. Now. Always]. Harkiv: Klub simejnogo dozvillja [in Ukrainian].

18. Moskovec', L. P. (2021). Samorealizacija ta samorozvitok pedagogichnih pracivnikiv litn'ogo viku [Self-realization and self-development of elderly pedagogical workers]. Proceedings from IV Vseukr. nauk.-prakt. konf. (z mizhnar. uchastju) «Suchasna osvita: metodologija, teorija, praktika» - The Fifth All-Ukrainian science and practice conf. (with international participation) «Modern education: methodology, theory, practice». (pp. 303-307). Dnipro [in Ukrainian].

19. Kuzikova, S. B. (2020). Psihologichni osnovi stanovlennja sub'ekta samorozvitku v junac'komu vici [Psychological foundations of becoming a subject of self-development in youth]. Sumi : Vidavnictvo SUMDPU [in Ukrainian].

20. Pavlik, N. V. (2023). Psihologichna gotovnist' vchitelja Novo'i ukra'ins'ko'i shkoli do tvorcho'i profesijno'i dijal'nosti [Psychological readiness of the teacher of the New Ukrainian School for creative professional activity]. Actual problems in the system of sducation; General Secondary Education Institution; Pre-University Training; Higher Education Institution, 3, 503-514. Retrieved from https://jrnl.nau.edu.ua/index.php/APSE/article/view/17734/25037 [in Ukrainian].

21. Moskovec', L. P. (2019). Svoboda ta vidpovidal'nist' u procesi samorealizaci'i pedagogichnih pracivnikiv [Freedom and responsibility in the process of self-realization of pedagogical workers]. Psihologichnij chasopis - Psychological journal, 12, 5, 152-168. DOI: https://doi.org/10.31108/1.2019.5.12.10 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru