До питання оновлення змісту підготовки фахівців з інформаційної, бібліотечної та архівної справи в закладах вищої освіти

Размещено на http://allbest.ru

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Анотація

У статті досліджуються питання оновлення змісту підготовки фахівців з інформаційної, бібліотечної та архівної справи в закладах вищої освіти. Досить високі вимоги роботодавців на ринку праці та попит на спічрайтерів і копірайтерів з різною базовою освітою (помічники керівника, референти, інформаційні фахівці, журналісти, менеджери, маркетологи та ін.) зумовлюють необхідність упровадження в навчальний процес для майбутніх фахівців з інформаційної, бібліотечної та архівної справи навчальної дисципліни «Копірайтинг і спічрайтинг», а також у межах цього курсу здійснювати теоретичне та практичне вивчення теми «Рерайтинг»..

Ключові слова: фахівець з інформаційної, бібліотечної та архівної справи, спеціальні компетентності, копірайтинг, спічрайтинг, рерайтинг.

Вступ

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що сьогодні питання щодо якісної підготовки фахівців зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» (освітньо-професійна програма «Документознавство та інформаційна діяльність») перебувають у центрі уваги вітчизняної педагогічної науки та практики. Роботодавці висувають досить жорсткі вимоги, прагнучи отримати фахівця, здатного до усної й писемної ділової комунікації, зі знанням державної та іноземної мови, нових інформаційних технологій, умінням працювати з великими масивами інформації тощо. Тому під час навчання вищезазначеного фахівця у ЗВО необхідно надавати значної уваги розвитку критичного, логічного та аналітичного мислення, креативності, умінню адаптуватися в різних виробничих ситуаціях.

Метою дослідження є обґрунтування особливостей підготовки конкурентоспроможного фахівця інформаційно-документознавчої галузі, здатного задовольнити вимоги роботодавців на сучасному ринку праці.

Виклад основного матеріалу

Особливості професійної підготовки майбутніх фахівців інформаційно-документознавчої галузі вивчали у своїх працях дослідники В. Бездрабко, І. Гузій, Н. Кушнаренко, О. Матвієнко, В. Спрінсян, О. Тур, Я. Хіміч, М. Цивін, Г. Швецова-Водка та багато інших науковців. Водночас, незважаючи на наявність тематично різнопланового й досить масштабного наукового доробку, сьогодні актуальним є вивчення питань, у яких би цілісно й усебічно розглядалися педагогічні проблеми, що виникають у процесі оновлення та осучаснення змісту навчання майбутніх фахівців з інформаційної, бібліотечної та архівної справи. Зауважимо, що спеціальність не є сталою, вона постійно змінює своє змістове наповнення відповідно до вимог суспільства, підлаштовуючись під потреби роботодавців, які прагнуть отримати універсального, конкурентоспроможного фахівця на ринку праці.

У чинному Стандарті з підготовки бакалавра зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» перелік спеціальних (фахових) компетентностей сформований відповідно до сучасних тенденцій розвитку інформаційної, бібліотечної та архівної галузі та вимог ринку праці.

Найважливішими серед них є вміння:

• здійснювати відбір, аналіз, оцінку, систематизацію, моніторинг, організацію, зберігання, поширення та надання у користування інформації та знань у будь-яких форматах;

• використовувати методи систематизації, пошуку, збереження, класифікації інформації для різних типів контенту та носіїв;

• упроваджувати інноваційні технології виробництва інформаційних продуктів і послуг, підвищення якості інформаційного обслуговування користувачів інформаційних, бібліотечних та архівних установ;

• адмініструвати соціальні мережі, електронні бібліотеки та архіви;

• використовувати автоматизовані інформаційно-пошукові системи, організовувати електронні бібліотеки та архіви;

• опановувати та застосовувати технології системного аналізу інформаційної діяльності [2].

Як суттєве зазначимо, що ці спеціальні компетентності формуються завдяки вивченню таких навчальних дисциплін, як «Аналітико-синтетична обробка документної інформації», «Бібліотекознавство», «Діловодство», «Документні ресурси», «Інформаційно-бібліографічні системи» тощо. З огляду на зазначене вище, опанування цих та інших навчальних дисциплін, безперечно, є показником рівня професійної підготовки майбутніх фахівців з інформаційної, бібліотечної та архівної справи.

Вочевидь, останнім часом навчальним закладам постійно дорікають, що отримані здобувачами освіти знання «застарівають» ще до початку роботи, що здобувачів готують за застарілими принципами, а при підготовці не завжди враховуються вимоги роботодавців. Тому випускнику після закінчення навчального закладу важко знайти роботу, а знайшовши її, потрібно знову вчитися. На нашу думку, власне тому навчальні плани потрібно постійно корегувати відповідно до потреб суспільства та вимог роботодавців. Наприклад, за кордоном поширеною практикою є підготовка студентів на замовлення конкретного підприємства, коли у її процесі беруть участь роботодавці разом із викладачами, корегується навчальний план. Ця практика поступово починає впроваджуватися й у вітчизняних закладах вищої освіти. менеджер маркетолог спічрайтинг бібліотечний освіта

До того ж, сучасні роботодавці шукають більшою мірою універсальних спеціалістів, які б володіли багатьма навичками, а саме: уміли організувати роботу з документами, грамотно їх складати, працювати з оргтехнікою, сучасним програмним забезпеченням, займалися підтримкою сайту, його наповненням, уміли готувати виступи для керівника тощо.

Сучасні тенденції розвитку суспільства все більше скеровують роботодавців у віртуальний простір. Тому затребуваними стають фахівці з навичками дистанційної роботи. Ситуація ускладнюється світовою пандемією, яка змусила весь світ перейти на дистанційні форми роботи. Сьогодні незаперечним є факт, що пандемія COVID-19 внесла свої зміни та корективи в діяльність сучасних підприємств, установ та організацій різної форми власності. Проаналізувавши вимоги на сайтах роботодавців, де пропонуються різноманітні вакансії професій [4], ми звернули увагу на основні сучасні тенденції, що висуваються до осіб, які шукають роботу. Насамперед ми помітили, що сьогодні є попит на креативних фахівців-копірайтерів з сильними аналітичними навичками, здатних створювати якісні тексти, у більшості рекламного характеру.

До речі, у Класифікаторі професій [1] поки що не відображено затребувані посади копірайтера, спічрайтера, рерайтера. Ми розуміємо, що означені професії можуть існувати як окремо у великих компаніях, так і в поєднанні в межах суміщення для невеликих фірм. Зазначені обов'язки можуть входити до кола повноважень як прес-секретаря, так і помічника керівника чи референта. Тому при підготовці майбутніх фахівців це необхідно враховувати.

Зважаючи на поради фахівців називати посаду, до якої належать обов'язки копірайтера, - рекламіст, можна з цим не погодитися. Сьогодні копірайтер - це фахівець, який пише статті, веде блоги, займається наповненням сайтів тощо.

Це може бути як штатний, так і позаштатний працівник підприємства. Ця посада є затребуваною для багатьох компаній. В окремих випадках, на невеликих підприємствах, функції копірайтера виконує секретар-референт. Узагалі, говорячи про необхідність унесення до Класифікатора професій посади копірайтер не можна не звернути увагу на універсальність цієї професії. Фактично, ця посада сьогодні є затребуваною у більшості підприємств та установ. А в мережі Інтернет є безкоштовні та оплачувані курси щодо опанування навичками копірайтера. У більшості молодь, шукаючи роботу, знаходить такі пропозиції, проходить курси й віддалено працює над створенням текстів, інформаційним наповненням різних контентів тощо.

На думку роботодавців, копірайтер повинен мати такі якості:

• знати копірайтинг, редакторство;

• уміти працювати з великою кількістю інформації та писати тексти різних жанрів;

• креативність, уміння зосередитися на завданні;

• відповідальність, комунікабельність та спрямованість на результат.

До того ж, серед обов'язків копірайтера є:

• створення, редагування та коректура новин, повідомлень у блогах;

• уміння писати натхненно, а вичитувати - прискіпливо;

• написання зрозумілих текстів, призначених для користувача інтерфейсу, онлайн-довідок;

• створення привабливого контенту для сайтів;

• написання сценаріїв для відеопрезентацій та UI-текстів для продуктів компанії тощо [4].

Окрім копірайтера, не менш затребуваною є робота спічрайтера та рерайтера. Якщо про спічрайтера як особу, яка пише на замовлення ділові та політичні тексти, загалом відомо, то рерайтер - фактично нова, затребувана професія. Рерайтинг (англ. rewriting) - обробка вихідних текстових матеріалів з метою їх подальшого використання. На відміну від копірайтингу, за основу береться вже написаний текст, який переписується своїми словами зі збереженням змісту. Фахівців з лексичної зміни оригінальних текстів називають рерайтерами. Рерайтинг використовується, щоб уникнути звинувачень у порушенні авторського права. Послуга затребувана в зв'язку з лавиноподібним зростанням в Інтернеті кількості нових сайтів і потребою в наповненні контентом уже наявних [3].

На нашу думку, високі вимоги роботодавців на ринку праці та попит на спічрайтерів і копірайтерів з різною базовою освітою (інформаційні фахівці, журналісти, менеджери, маркетологи та ін.) зумовлюють необхідність упровадження в навчальний процес для майбутніх фахівців з інформаційної, бібліотечної та архівної справи навчальної дисципліни «Копірайтинг і спічрайтинг», а також у межах цього курсу здійснювати теоретичне та практичне вивчення теми «Рерайтинг».

Досліджуючи характер зв'язку між вимогами на ринку праці та формування спеціальних компетентностей у майбутніх фахівців з інформаційної, бібліотечної та архівної справи як умову конкурентоспроможності, одним із завдань навчальної дисципліни „Копірайтинг і спічрайтинг" є створення текстів різних жанрів, які будуть передаватися від конкретного підприємства окремої галузі діяльності до потенційних споживачів цієї інформації. Причому, в одному випадку це буде писемний текст (пресреліз, бекграундер, факт-лист, ньюслеттер, корпоративний бюлетень тощо). В іншому випадку, тексти для усної ділової комунікації (спіч, відеореліз), у яких наявний елемент інтерактивності, тобто можливість за допомогою мережі Інтернет вести діалог з реципієнтом.

Аналіз сайту роботодавців [4] свідчить, що завданням сучасних копірайтерів і спічрайтерів є створення таких текстів, які б не лише надавали необхідну інформацію, а й були переконливими, мали чітку логічно побудовану структуру та аргументацію. Тому на заняттях з вищезазначеної дисципліни важливо надавати особливої уваги вивченню композиції тексту, знанням законів логіки, основних теорій пізнання, концепцій істини та її критеріїв для осмислення конкретних завдань.

Тексти, призначені для писемної комунікації, повинні бути чіткими та аргументованими, містити грамотний підбір фактів, узагальнень, систематизації, обґрунтованих висновків. З цією метою необхідно підбирати завдання, спрямовані на розвиток таких умінь: організовувати самостійний інформаційний пошук, якісний відбір та опрацювання інформації з різних джерел; не обмежуватися окремими відомостями з мережі Інтернет, а користуватися бібліотечними каталогами, різноманітними довідково-інформаційними виданнями; застосовувати вміння гнучко використовувати власний невербальний репертуар для передачі необхідної інформації; уміння генерувати нові ідеї; уміння знаходити аргументи на користь власної точки зору та своєї позиції з конкретного питання.

Під час створення копірайтером текстів важливим є вміння інтерпретувати результати проведених досліджень, оцінювати можливості та межі їх застосування, можливі ризики та перспективи їх упровадження у певній галузі діяльності. Оскільки найсуттєвішим, на думку роботодавців, є наявність сильних аналітичних навичок, майбутні фахівці з інформаційної, бібліотечної та архівної справи повинні вміти: аналізувати основні підходи до різних суспільних явищ та процесів; здійснювати відбір змісту, необхідного для створення текстів різних жанрів (рекламного, ділового тощо). Для написання текстів, призначених для усної ділової комунікації, важливими є такі знання: законів риторики; структури спілкування, особливостей міжособистісних стосунків; знання про переконання і навіювання у процесі комунікації; знання стилів спілкування; знання про вербальні засоби комунікації; знання про культуру мови й мовлення оратора; уміння: з допомогою правильно підібраних слів знайти психологічний підхід до реципієнта; уникнення можливих комунікативних бар'єрів й ускладнень у процесі міжособистісної взаємодії; аргументовано переконати в чомусь реципієнта; правильно користуватися невербальними мовними засобами, серед яких особливе місце має міміка та жестикулювання; установлювати контакт у різних ситуаціях ділового спілкування.

Таким чином, уведення до навчальних планів спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» (освітня програма «Документознавство та інформаційна діяльність») курсу «Копірайтинг і спічрайтинг» є нагальною вимогою часу, оскільки вона дасть змогу не лише сформувати спеціальні компетентності, а й можливість для майбутнього фахівця бути конкурентоспроможним на сучасному ринку праці.

Список використаних джерел

[1] Класифікатор професій України ДК 003:2010. Вилучено із: https://buhgalter911 .com/uk/spravochniki/klassifikatory/statisticheskie- klassifikatory/klasifikator-profesiy-kp-950586.html.

[2] Про затвердження стандарту вищої освіти за спеціальністю 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти :

Наказ МОН України від 12 груд. 2018 № 1378. Вилучено із: https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishcha-osvita/zatverdzeni%20standarty/12/21/029-informatsiyna-bibliotechna-ta-arkhivna- sprava-bakalavr.pdf.

[3] Рерайтинг. Вилучено із: wikipedia.org/wiki/Рерайтинг.

[4] Work.ua - сайт пошуку роботи № 1 в Україні. Вилучено із: https://www.work.ua.

Размещено на Allbest.ru