Структура комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти: теоретико-прикладний аспект
Теоретико-прикладний огляд наукових підходів до визначення структури комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти. Актуальність проблеми комунікативної толерантності та її місця в структурі управлінської культури керівника за сучасних умов.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.03.2024 |
| Размер файла | 27,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін
Донецький державний університет внутрішніх справ
Структура комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти: теоретико-прикладний аспект
Мухіна Галина Вікторівна
кандидат педагогічних наук, доцент
Анотація
На сьогодні у науковому дискурсі немає єдиних підходів до визначення поняття «комунікативна толерантність» та аналізу його структури і змістовних характеристик структурних компонентів. У статті здійснено аналіз поняття «комунікативна толерантність» та зроблено акцент на тому, що зазначене поняття науковці розглядають не тільки як суто комунікативну (мовленнєву) категорію, але і як психологічний (психосоціальний) феномен. Дослідники розділяють комунікативну толерантність на окремі складові, акцентуючи свою увагу на частині цілісного феномену, враховуючи, що сам термін містить поєднання двох самостійних понять: «комунікація» і «толерантність». Визначення дефініції «комунікативна толерантність» є підґрунтям для розгляду структури та змісту цього поняття. У статті зроблено спробу проаналізувати різні підходи до визначення структурних компонентів комунікативної толерантності. Проте детально охарактеризовано структуру на основі діяльнісного підходу, який запропонувала О. Клепцова. Розкрито зміст таких структурних компонентів комунікативної толерантності як: когнітивний, мотиваційно-ціннісний, конативний та емоційно-вольовий. Крім цього окреслено критерії сформованості комунікативної толерантності у керівника закладу вищої освіти. До таких критеріїв відносять: стійкість особистості та сформованість соціально-моральних мотивів її поведінки у стосунках з людьми; емпатія як чутливість, співпереживання, поштивість, екстравертованість, здатність до рефлексії; дивергентність поведінки, що проявляється у спробах пошуку кількох варіантів вирішення проблеми; мобільність поведінки; соціальна активність. Також, у статті подано змістовну характеристику критеріїв, показників та запропоновано перелік методик визначення рівня сформованості комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти.
Ключові слова: толерантність, комунікативна толерантність, терпимість, комунікація, емпатія, ненасильницьке спілкування, керівник, заклад вищої освіти.
Mukhina Galyna Viktorivna PhD in Pedagogics, Associate Professor Associate Professor Department of Social and Humanitarian Disciplines, Donetsk State University of Internal Affairs
The structure of communicative tolerance of the head of a higher educational institution: theoretical and applied aspect
Abstract
Today, in the scientific discourse, there are no common approaches to defining the concept of "communicative tolerance" and analysing its structure and the substantive characteristics of the structural components of this concept. The article analyses the concept of "communicative tolerance" and emphasizes that this concept is considered by scholars as a purely communicative (speech) category and as a psychological (psychosocial) phenomenon. Researchers divide communicative tolerance into separate components, focusing their attention on a part of a holistic, albeit complex, phenomenon, given that the term itself contains a combination of two independent concepts: "communication" and "tolerance". The definition of "communicative tolerance" is the basis for considering the structure and defining the content of this concept. The article attempts to analyse different approaches to defining the structural components of communicative tolerance. However, the structure based on the activity approach proposed by O. Kleptsova is characterized in detail. The content of such structural components of communicative tolerance as: cognitive, motivational and value, conative and emotional-volitional is revealed. In addition, the criteria for the formation of communicative tolerance by the head of a higher educational institution are outlined. These criteria include: personality stability and the formation of social and moral motives of his/her behaviour in relations with people; empathy as sensitivity, empathy, courtesy, extroversion, ability to reflect; divergence of behaviour, which is manifested in attempts to find several solutions to a problem; mobility of behaviour; social activity. Additionally, the article provides a substantive description of the criteria, indicators and offers a certain list of methods for determining the level of formation of communicative tolerance of the head of a higher educational institution.
Keywords: tolerance, communicative tolerance, tolerance, communication, empathy, non-violent communication, leader, higher educational institution.
Вступ
Постановка проблеми. Проблема комунікативної толерантності та її місця в структурі управлінської культури керівника закладу вищої освіти за сучасних умов набуває неабиякої актуальності. В умовах російсько-української війни, перед керівниками закладів вищої освіти постають нові складні завдання, які, на нашу думку, вимагають удосконалення комунікативної толерантності як детермінанти управлінської компетентності.
Ми цілком погоджуємося з думкою О. Проскурняк, Я. Чаплак, Г. Чуйко які у своїй роботі зазначають, що на сьогодні особливо зростає роль толерантності взагалі та комунікативної толерантності зокрема у ситуації інформаційної та соціальної нестабільності та постійних, неочікуваних і переважно несприятливих для пересічної людини змін у соціумі, що впливає на емоційний стан людей, посилюючи їх невпевненість у завтрашньому дні, з одного боку, та роздратування, тривожність і емоційну лабільність, - з іншого [10].
У науковому дискурсі робиться акцент на тому, що емпіричні дослідження комунікативної толерантності керівника ускладнюються через відсутність єдиних підходів до визначення самого поняття «комунікативна толерантність» та аналізу його структури і змістовних характеристик структурних компонентів цього поняття. Отже, формування комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти на основі розуміння її структури та критеріїв стає пріоритетним завданням сучасної психологічної науки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних наукових студіях існують різні підходи до вивчення проблеми професійної толерантності фахівців, зокрема: підхід, згідно з яким професійну толерантність розуміють як інтегральну характеристику фахівця; згідно з іншим - як особистісно-професійну якість; або як тип ставлення та можливість тощо.
У наукових доробках аналізу психологічних аспектів розвитку толерантності особистості в освітньому середовищі присвячено роботи О. Брюховецької, О. Винославської., Т. Єжова, Л. Карамушки, М. Ткалич, С. Яланської. Формування толерантності у вищій школі було предметом наукового пошуку багатьох учених. Проблематиці формування ставлення до толерантності як суспільно значущої цінності присвячено роботи І. Беха, B. Золотухіна, О. Клєпцової, Б. Ріердона. Особливе місце посідають роботи, в яких відображено теоретичні положення організації професійної освіти і професійного становлення майбутнього фахівця (Г. Балл, Е. Зєєр, Л. Карамушка, Є. Климов, О. Кокун, Р. Павелків, М. Смульсон, Т. Титаренко, Н. Чепелєва), а також основні форми та методи психологічної підготовки керівників освітніх організацій у системі післядипломної педагогічної освіти (О. Бондарчук, Л. Карамушка, В. Семиченко) [2].
Вивчення комунікативної толерантності привертало й продовжує привертати увагу науковців (М. Андреєв, О. Безпалько, В. Бойко, Н. Бутенко, О. Волошина, О. Гаврилюк, О. Грищук, Я. Довгопола, А. Зінченко, О. Корніяк, C. Короляк, В. Садова, І. Татарина, А. Тараненко, Ю. Тодорцева тощо). Проте, на нашу думку, питання комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти залишається остаточно не розв'язаним і до сьогодні.
Ґрунтовний аналіз корпусу дослідницького матеріалу підтвердив тезу про те, що поняття «комунікативна толерантність» хоча й досить широко використовується у психолого-педагогічній літературі, але не має однозначного визначення. Для подальшого вивчення проблеми комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти вважаємо за доцільне розглянути наукові підходи до структури та складових комунікативної толерантності.
Метою статті є теоретико-прикладний огляд наукових підходів до визначення структури комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти.
Виклад основного матеріалу
Перш ніж перейти до аналізу структури поняття «комунікативна толерантність» розглянемо окремі підходи до розуміння цього поняття. У рамах першого підходу (Ф. Бацевич, Б. Могілевич, О. Селютіна та інші) комунікативну толерантність визначають як суто комунікативну (мовленнєву) категорію. Представники другого підходу кваліфікують комунікативну толерантність як психологічний (психосоціальний) феномен (В. Бойко, Є. Гребенець та інші). Погоджуємося з думкою О. Проскуряк, Я. Чаплак, Г. Чуйко, що в наявних наукових підходах дослідники віртуально розкладають комунікативну толерантність на окремі складові, акцентуючи свою увагу на частині цілісного, хоча й комплексного, феномену, враховуючи, що сам термін містить поєднання двох самостійних понять: «комунікація» і «толерантність» [10].
Так, Є. Гребенець дослідження комунікативної толерантності здійснює шляхом аналізу її основоположних складових. Дослідник простежує еволюцію виникнення поняття «комунікативна толерантність» через вивчення термінів «комунікативний», «комунікативність», «комунікація», «спілкування». Щільний зв'язок комунікативної толерантності із процесом спілкування є беззаперечним, тому з огляду на вивчення структури комунікативної толерантності аналіз наукових поглядів щодо функцій спілкування постає доцільним та актуальним [3, с.78].
За визначенням С. Гапонової та Н. Корнилової, комунікативна толерантність є окремим різновидом загальної толерантності, що проявляється у спілкуванні, багатокомпонентною особистісною характеристикою, що означає активну позицію, можливість переносити неприємні чи неприйнятні особливості співрозмовника, вибудовувати конструктивну взаємодію в процесі комунікації на основі розуміння іншої точки зору зі збереженням власної внутрішньої позиції [8]. О. Романчук інтерпретує комунікативну толерантність, з одного боку, як сукупність індивідуально -психологічних якостей, що характеризують спрямованість особистості (ставлення до себе, до інших та до справи), з іншого боку - як психологічну характеристику певної сукупності компетентностей особистості [7].
У цьому контексті абсолютно природною є думка про те, що поняття «толерантність» може бути основою спілкування і що між цими поняттями є певний логічний зв'язок, а саме: толерантність веде до спілкування, а рівень спілкування визначає рівень розвитку толерантності і її вигляд [3, с. 78].
Принагідно зауважимо, що зазначені вище тези щодо взаємозв'язку між поняттями «толерантність» та «спілкування» дають змогу по-іншому інтерпретувати комунікативну компетентність.
Н. Вязовець і В. Лавров, аналізуючи якості толерантної особистості, висновковують, що саме комунікативні якості та вміння є домінантними якостями, до таких якостей вони відносять: терпимість, вміння володіти собою, комунікабельність, чуйність, вміння слухати тощо. В. Гришук зауважує, що зазначене поняття можна розглядати через призму психосоціальної характеристики особистості, яка має домінантну спрямованість свідомості на терпиму, безконфліктну комунікативну поведінку, на особливий, доброзичливий тип взаємодії індивіда з іншими людьми. Цікавою видається думка Є. Гребенця, який комунікативну компетентність потрактовує як інтегративну особистісну якість суб'єкта, яка включає мотивацію до толерантної взаємодії з партнерами зі спілкування, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до учасників комунікації, їх культури, національності, віросповідання, соціальної приналежності, поглядів, смаків, типу поведінки тощо [10].
Резюмуючи усе сказане вище, зауважимо, що в сучасних наукових студіях не існує єдиного підходу до визначення структурних компонентів аналізованого поняття. Характеристику різних підходів наведемо у вигляді таблиці 1.
Таблиця 1
|
№ з/п |
ПІБ науковців |
Структурні компоненти поняття «комунікативна компетентність» |
|
|
1 |
В. Бойко |
ціннісно-орієнтаційний, інтелектуальний, естетичний, етичний та сенсорний; |
|
|
2 |
Н. Асташова |
когнітивний, емоційний та діяльнісний; |
|
|
3 |
С. Братченко |
емоційний, когнітивний, поведінковий та вербальний; |
|
|
4 |
О. Скрябіна |
когнітивний, мотиваційно-ціннісний, емоційний, конативний та інструментальний; |
|
|
5 |
С. Толстикова |
когнітивний, емоційний, конативний, аксіологічний, сенсорний, соціально-перцептивний, характерологічний та компонент ідентичності; |
|
|
6 |
Є. Гребенець |
мотиваційний-ціннісний, когнітивний та поведінковий. |
|
|
7 |
О. Клепцова |
когнітивний, мотиваційно-ціннісний, конативний та емоційно-вольовий. |
комунікативна толерантність керівник вища освіта
Для розгляду структури комунікативної компетентності керівника вищої освіти зупинимося на діяльнісному підході, який запропонувала О. Клепцова. Дослідниця вважає, що структуру комунікативної толерантності складають когнітивний, мотиваційно-ціннісний, конативний та емоційно - вольовий компоненти. На думку О. Клепцової, змістовне наповнення когнітивного компонента комунікативної толерантності складається з прийняття того, що відбувається, часткового розуміння та проявів терпимості, намагання себе стримувати, контролювати. Досліджуючи когнітивний компонент комунікативної толерантності О. Скрябіна наголошує на усвідомленні й інтеріоризації сенсу толерантного спілкування [3, с.79].
Є. Гребенець із цього приводу зазначає, що когнітивний компонент, перш за все, забезпечує систему знань про комунікативну толерантність, культуру спілкування. За Н. Асташевою, когнітивний компонент містить у собі уявлення про толерантність, усвідомлення сенсу толерантної комунікації, її співвідношення з нормами моралі тощо.
Отже, для керівника закладу вищої освіти в цьому контексті, на нашу думку, вважливим у формуванні культури спілкування є розуміння ненасильницького спілкування як особливого світогляду, системи установок, яка допомагає бути в контакті з тими, хто не схожий на нас. Знання принципів ненасильницького спілкування допомагає вибудовувати партнерство в найскладніших робочих і життєвих ситуаціях, бачити світ як простір можливостей, а не арену боротьби та війни [5, с. 146].
Мотиваційно-ціннісний компонент комунікативної толерантності, за О. Клепцовою, - це розуміння світогляду як цінності з вигодою для себе. Є. Гребенець наголошує, що мотиваційний-ціннісний компонент - об'єднує мотиви, потреби, цінності, емоційно-ціннісні відносини, що регулюють толерантну поведінку особистості [3].
До структури конативного компонента комунікативної толерантності О. Клепцова включає терплячість, переконання, моралізування, нотації, маніпуляції, роз'яснення, застереження тощо. Дещо інші підхід до розуміння зазначеного компонента демонструє О. Скрябіна. На її думку основу цього компонента складає інтенсивний розвиток особистості у комунікаційному процесі [3, с.79]. Нам імпонує думка О. Скрябіної, бо саме через розвиток відбувається зміна системних якостей особистості керівника у процесі його взаємодії з іншими членами колективу та розвиток, наприклад, такої риси, як терплячість. У структурі комунікативної компетентності терпимість трактується як здатність пригнічувати в собі реакції негативізму до чужих думок, звичок, традицій, поведінки, культури загалом, але при цьому не робити ніяких спроб зрозуміти один одного [9].
Емоційно-вольовий компонент структури комунікативної толерантності, за О. Клепцовою, - певний рівень розвитку механізмів терпіння: стримування запальності, врівноваженість, емоційна стійкість, самоконтроль. О. Скрябіна акцентує увагу на тому, що емоційний компонент комунікативної толерантності - це, перш за все, ставлення суб'єкта до процесу та результатів толерантного спілкування через емоційну силу. У контексті формування комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти важливим є розуміння того, що толерантне ставлення до людей демонструється через переносимість керівником неприємних або неприйнятних, на його думку, психічних станів, якостей і вчинків партнерів по взаємодії [3, с.78].
О. Брюховецька, розглядаючи комунікативну компетентність, наголошує, що у структурі професійно важливих якостей керівника освітньої організації на передній план виступає його здатність проявляти лідерські якості в різних аспектах професійної діяльності.
Проаналізувавши структурні компоненти комунікативної толерантності ми дійшли висновку, що існують різні підходи до визначення обов'язкових компонентів цього поняття. Проте для розуміння сформованості комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти треба визначитися з критеріями та показниками цієї сформованості як одного із складників управлінської культури керівника. Бо комунікативна толерантність є однією із найважливіших та інформативних рис людини, і ця характеристика є стрижневою, тому що значною мірою визначає життєвий шлях та діяльність, позицію у найближчому оточенні та на роботі, просування в кар'єрі та виконання професійних обов'язків. Слушною є думка, що комунікативна толерантність - це систематизуюча характеристика, бо з нею узгоджуються інші якості індивіда, насамперед моральні, характерологічні та інтелектуальні [1].
Загальновідомим є той факт, що толерантність, у тому числі й комунікативна, як особистісна якість не властива людині на генетичному рівні, тож ця риса може у неї не з'явитися, якщо вона не буде спеціально вихованою [7]. Пристаємо до І. Кривошапка, який наполягає на необхідності виховувати майбутніх фахівців
У сучасних наукових студіях панує аргументована багатьма науковцями думка, що основними критеріями сформованості комунікативної компетентності можна вважати:
- стійкість особистості та сформованість соціально-моральних мотивів її поведінки у стосунках із людьми;
- емпатія як чутливість, співпереживання, поштивість, екстравертованість, здатність до рефлексії;
- дивергентність поведінки, що проявляється у спробах пошуку кількох варіантів вирішення проблеми;
- мобільність поведінки;
- соціальна активність [10].
Показником сформованості першого критерія можна вважати певний рівень емоційної стабільності, доброзичливості, терпіння, соціальної відповідальності, самостійності керівника закладу вищої освіти. Щодо другого критерію, то показником його сформованості може бути демонстрація здатності особистості розуміти почуття іншої людини, занурюватися в її емоційне життя, поділяти її емоційні стани та емоційно реагувати на них, що дає можливість констатувати взаємопроникнення емоційних переживань однієї людини в емоційне життя іншої [4]. Про сформованість третього критерію свідчить відсутність стереотипів, гнучкість і критичність мислення керівника закладу вищої освіти. Мобільність як критерій комунікативної толерантності можна визначити через відсутність напруженості та тривожних проявів, контактність, комунікабельність, вміння знайти вихід зі складної ситуації, автономність поведінки тощо. І останній критерій - соціальна активність - визначається через такі показники, як: соціальна адаптованість, креативність, соціальний оптимізм, ініціативність тощо [8].
Ми солідарні з О. Брюховецькою в тому, що ефективний керівник, по- перше, грамотно вибудовує систему комунікації в організації, отримує надійну інформацію та ефективно її оцінює. По-друге, він повинен контролювати свою поведінку, адже негативне ставлення до когось не може вплинути на характер ділових відносин із ним, а позитивне ставлення до працівника постає додатковим стимулом для збільшення активності. Саме тому кожному керівникові освітньої організації повинна бути притаманна комунікативна толерантність Дослідниця зазначає, що комунікативна толерантність може виявлятися в умінні керівника обрати відповідний тон спілкування, легко і швидко входити в діловий і психологічний контакт з людьми, що дозволяє оперативно вирішувати питання, які вимагають його особистої участі.
Комунікативна толерантність керівника - це здатність до нормативного, етичного, безконфліктного, гармонізуючого спілкування; формування уміння слухати співрозмовника і поважати його думку, зберігати спокій у конфлікті; уміння спокійно й етично вести міжособистісну суперечку і публічну дискусію [2].
Характеристика наведених критеріїв та показників визначення рівня сформованості комунікативної толерантності керівника закладу вищої освіти дозволяє запропонувати певний перелік методик. До основних методик, які дають можливість вивчити рівні сформованості комунікативної толерантності та психологічні чинники, що впливають на її формування, належать: анкета «Комунікативні бар'єри»; методика діагностики «перешкод» у встановленні емоційних контактів за В. Бойком; методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні за В. Бойком; методика діагностики комунікативної установки за В. Бойком (визначення загальної комунікативної толерантності) [6].
Діагностика комунікативної толерантності за В. Бойко здійснються за такими ознаками: як: невміння або нерозуміння індивідуальності іншої особистості; використання себе як еталона в оцінюванні іншого; категоричність або консервативність керівника в оцінці іншого; невміння керівника стримати себе або згладити неприємні почуття при зіткненні з некомунікабельними якостями співрозмовника; прагнення переробити, перевиховати іншого; прагнення підлаштувати іншу особу під себе, зробити її «зручною» для себе; тенденція поведінки керівника; нетерпимість до фізичного чи психологічного дискомфорту іншої особи; адаптаційні здібності у взаємодії з іншими особами. На думку автора методики В. Бойка, комунікативна толерантність визначає готовність керівників освітніх організацій прийняти партнерів по спілкуванню з усіма притаманними їм рисами (навіть тими, що не подобаються). Чим більшим є відсоток за конкретною ознакою, тим менш терпимими до людей у даному аспекті взаємодії з ними є досліджувані. Навпаки, чим меншим є відсоток за тією чи іншою ознакою, тим вищим постає рівень загальної комунікативної толерантності за даним аспектом взаємодії з партнерами [2].
Також, на нашу думку, стане в нагоді методика Г. Айзенка «Шкала емоційної стабільності - нестабільності», яка визначає рівень емоційної стійкості керівника закладу вищої освіти, адже емоційна стійкість є необхідною складовою комунікативної толерантності, а емоційна стійкість - це соціальна зрілість особистості, відмінна адаптація, відсутність великої напруженості, неспокою, і до того ж прояв лідерських якостей.
Використання «Опитувальника здатності до самоуправління у спілкуванні» допоможе визначити рівень мобільності, адаптивності в різних ситуаціях спілкування, форм спілкування в залежності від соціальної ситуації, реакцій на зміну ситуації, а також допоможе визначити рівень комунікативності керівника закладу вищої освіти.
Висновки
Комунікативну толерантність керівника закладу вищої освіти можна розглядати як один із основних складників його управлінської культури. Зазначене поняття можна визначити як складне утворення, комплекс ціннісних орієнтацій, етичних норм та особистісних якостей, які забезпечують успішну взаємодію керівника та підлеглих.
Комунікативна толерантність керівника закладу вищої освіти - це інтегральна характеристика особистості, структура якої включає різні компоненти, проте у нашому дослідженні ми робили акцент на таких компонентах як: когнітивний, мотиваційно-ціннісний, конативний та емоційно-вольовий. Формування комунікативної толерантності - це організований управлінський процес, спрямований на особистісний розвиток керівника, удосконалення його індивідуальних особливостей, що виявляються в міжособистісних взаєминах та управлінській діяльності. Підкреслимо, що комунікативна толерантність керівника обов'язково повинна окреслюватися такими показниками як емпатія, терпимість, повага, довіра, самоконтроль, емоційна стійкість у різних професійних ситуаціях тощо.
Література
1. Биков М. М. Толерантність педагога як чинник його комунікативної культури. URL: https://repository.sspu.edu.Ua/bitstream/123456789/7997/1/Bykova_Tolerantnist.pdf. (дата звернення: 16.09.2023).
2. Брюховецька О. Комунікативна толерантність як складова лідерських якостей керівників освітніх організацій. Організаційна психологія. Економічна психологія. № 4 (21) / 2020. С. 18-27.
3. Зарицька В. В., Лапа В. М. Структура комунікативної толерантності: аналіз наукових підходів. «Young Scientist». № 2 (42) * February, 2017. С.71 -81.
4. Коломієць Т. Емпатія в структурі соціально-психологічної адаптації студентів до умов навчання у вищому навчальному закладі. Проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. 2012. Випуск 15. С. 302-312.
5. Мухіна Г. В. Застосування методу ненасильницького спілкування в поліцейській діяльності. Актуальні аспекти психологічного забезпечення професійної діяльності сил безпеки та оборони України: Матеріали УІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, Харків, Національна академія Національної гвардії України, 30 листопада 2022 року. С. 146-148.
6. Панасенко Е. Формування комунікативної толерантності в майбутніх практичних психологів: теоретико-прикладний аспект. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/ cgiirbis_64.exe?i21 dbn=link&p21 dbn=ujrn&z21id=&s21ref= 10&s21 cnr=20&s21 stn=1&s21fmt= asp_meta&c21 com=s&2_s21p03=fila=&2_s21 str=prptma_2019_10_13 (дата звернення: 10.09.2023).
7. Рівчаченко О.А. Формування комунікативної толерантності в поліцейських Національної поліції України за допомогою інтерактивних засобів навчання. Юридична психологія. 2019. №2 (25). С. 109 -116.
8. Романчук О. М. Соціальна толерантність як фактор суспільної свідомості. Проблеми формування в сучасному ринковому середовищі. Вища школа. К., 2004. №1. С.87-91.
9. Тараненко А. В. Психологічний аналіз поняття комунікативної толерантності. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/17546/1/64.pdf. (дата звернення: 17.09.2023).
10. Чаплак Я. В., Чуйко Г. В., Проскурняк О. П. Комунікативна толерантність як психологічна проблема. Psychological journal. Volume 6 Issue 3. 2020. URL: https://archer.chnu.edu.ua/ jspui/bitstream/123456789/1249/1/document%20%287%29.pdf. (дата звернення: 09.10.2023).
References
1. Bykov М. М. Tolerantnost pedagoga yak chunnuk komunikatuvnoi kulturu [Tolerance of a teacher and as factor of his/her communicative culture] URL: https://repository.sspu.edu.ua/ bitstream/123456789/7997/1/Bykova_Tolerantnist.pdf. (date of application: 16.09.2023) [in Ukrainian].
2. Bruhovestka O. Komunikatuvna tolerantnist yak skladova liderskuh yakosteu kerivnuka osvitnih organizastiu [Communicative tolerance as a component of leadership qualities of heads of educational organizations]. Organizational psychology. Economic psychology. No. 4 (21) / 2020. P. 18-27 [in Ukrainian].
3. Zarytska V.V., Lapa V.M. Struktura komunikatuvnoi tolerantnosti analiz naukovuh pidhodiv [Structure of communicative tolerance: analysis of scientific approaches]. "Young Scientist. No. 2 (42) * February, 2017. P.71-81[in Ukrainian].
4. Kolomiyets T.Empatiya v strukturi sostialno-psuhologichnoi adaptastii studentiv y ZVO [Empathy in the structure of social and psychological adaptation of students to the conditions of studying in a higher educational institution ]. Issued of modern psychology. Collection of scientific works of Ivan Ohiyenko National Pedagogical University, G.S. Kostyuk Institute of Psychology of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. 2012. Issue 15. P. 302-312 [in Ukrainian].
5. Mukhina G.V. Zastosuvannya metody nenasulnustkogo spilkuvannya v polisteuskiu diyalnosti [Application of the method of non-violent communication in police activity]. Actual aspects of psychological support for the professional activities of the security and defence forces of Ukraine: Materials of the VIII All-Ukrainian Scientific and Practical Conference, Kharkiv, National Academy of the National Guard of Ukraine, November 30th, 2022. P. 146-148 [in Ukrainian].
6. Panasenko E. Formyvannya komunikatuvnoi tolerantnosti v maubytnih praktuchnuh psuhologiv (ntjhttuko-prukladnui aspect [Formation of communicative tolerance among future practical psychologists: theoretical and applied aspect]. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?i21dbn=link&p21dbn=ujrn&z21 id=&s21ref=10&s21cnr=20&s2 1stn= 1&s21 fmt=asp_meta&c21 com=s&2_s21p03 =fila=&2_s21 str=prptma_2019_10_13 (date of application: 10.09.2023) [in Ukrainian].
7. Rivchachenko O.A. Formyvannya komunikatuvnoi tolerantnosti v polisteuskuh NP Ukrainu [Formation of communicative tolerance among police officers of the National Police of Ukraine by means of interactive learning tools]. Legal psychology. 2019. No. 2 (25). P. 109 -116 [in Ukrainian].
8. Romanchuk O. M.Sostialna tolerantnosti yak factor suspilnoi svidomosti[Social tolerance as a factor of social consciousness]. Problems of formation in the modern market environment. High school. K., 2004. No. 1. P.87-91 [in Ukrainian].
9. Taranenko A.V. Psuhologichnui analiz ponyattya komunikatuvnoi tolerantnosti [Psychological analysis of the concept of communicative tolerance]. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/ bitstream/123456789/17546/1/64.pdf. (date of application: 17.09.2023) [in Ukrainian].
10. Chaplak Ya.V., Chuyko G.V., Proskurnyak O.P. Komunikatuvna tolerantnosti yak psuhologichna problema [Communicative tolerance as a psychological problem]. Psychological journal. Volume 6. Issue 3. 2020. URL: https://archer.chnu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/1249/1/ document%20%287%29.pdf. (date of application: 09.10.2023) [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Актуальність вивчення феномену комунікативної толерантності. Взаємозв’язок комунікативної толерантності із процесом спілкування в ракурсі вивчення її структури. Складові даної психологічної категорії. Компоненти моделей комунікативної толерантності.
статья [18,2 K], добавлен 18.08.2017Аналіз сутності та основних складових компетентності керівника навчального закладу. Формування етапів управлінської компетентності. Підвищення професіоналізму компетентності керівника навчального закладу в системі післядипломної педагогічної освіти.
статья [28,8 K], добавлен 06.09.2017Ретроспектива становлення професії керівника хору. Проблеми теорії та практики фахової підготовки майбутнього керівника хору. Усвідомлення студентами моделі професійної діяльності. Прийоми звуковедення під час співу та диригування. Стиль хорового викладу.
дипломная работа [749,8 K], добавлен 19.10.2013Визначення стану інформатизації навчального закладу на сучасному етапі. Основні складові процесу комп'ютеризації, розкриття їх змісту в управлінні освіти. Пошук шляхів якісного процесу керування освітніми закладами в умовах інформатизації суспільства.
статья [272,8 K], добавлен 16.10.2010Теоретико-методологічні засади управлінської діяльності керівника дитячого навчального закладу: базові положення, аналіз вітчизняних та зарубіжних праць. Місце контролю за навчальним процесом в системі управління. Шляхи удосконалення системи контролю.
дипломная работа [6,8 M], добавлен 30.11.2015Декларація принципів толерантності. Сприйняття багатого різноманіття культур світу, форм самовираження людської особистості. Соціальні аспекти толерантності. Виховання культури у дітей молодшого шкільного віку як засіб запобігання проявам нетерпимості.
статья [27,9 K], добавлен 25.02.2011Питання забезпечення фінансування вищої освіти США. Наявні проблеми у сфері фінансування і доступності вищої освіти. Пропозиції щодо реформування системи фінансування вищої освіти США. Фінансова доступність вищих навчальних закладів для їх студентів.
статья [23,7 K], добавлен 27.08.2017Особливості формування студентського контингенту навчального закладу вищої фізкультурної освіти. Прийом слухачів на підготовче відділення. Права і обов’язки студента вищого навчального закладу. Організація виховного процесу у вищому закладі освіти.
реферат [12,0 K], добавлен 03.01.2010Проблеми розвитку, взаємодії сучасного світу, розвиток ідей толерантності як поважання, сприйняття, розуміння багатого різноманіття культур світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Принципи, завдання педагогіки толерантності.
курсовая работа [52,8 K], добавлен 14.11.2013Аналіз діяльності органів студентського самоврядування (ОСС), її вплив на формування управлінської культури майбутнього керівника закладу освіти. Сучасний стан роботи ОСС у вищих навчальних закладах. Особливості діяльності студентів під час роботи в ОСС.
статья [28,9 K], добавлен 27.08.2017Історія формування системи вищої освіти в Німеччині. Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів, участь у болонському процесі. Проблеми та перспективи розвитку вищої освіти сьогодні. Доступ громадян до вищої освіти, характеристика кваліфікацій.
реферат [64,3 K], добавлен 16.11.2014Соціально-економічні, методологічні, змістовно-процесуальні протиріччя сучасної вищої освіти, її структура та характеристика основних принципів функціонування. Модель сучасної вищої освіти: визначення профілю фахівців, вимоги та рівні їх підготовки.
реферат [14,6 K], добавлен 03.06.2010Визначення суті діяльності і головних функцій класного керівника. Характеристика сенсу педагогічної взаємодії класного керівника і сім'ї. Дослідження особливостей проведення батьківських зборів, як однієї з форм роботи класного керівника з батьками учня.
контрольная работа [32,5 K], добавлен 15.06.2010Основні принципи Болонської декларації. Ступеневість та доступність вищої освіти у Великій Британії. Принципи організації вищої освіти у Франції. Цикли університетської освіти у Франції. Ступеневість освіти та кваліфікації у польській вищій освіті.
реферат [21,4 K], добавлен 29.09.2009Підвищення вимог до рівня освітньої та фахової підготовки людини у зв'язку з науково-технічною та інформаційною революцією. Тенденції розвитку зарубіжної вищої освіти, історичні витоки ступеневої освіти. Особливості національних систем вищої освіти.
курсовая работа [35,5 K], добавлен 25.10.2011Аналіз процесу формування комунікативної компетентності магістрів менеджменту, визначення її місця в структурі компетентностей. Аналіз напрямів формування цієї компетентності, її особливості та перспективи удосконалення в вищих навчальних закладах.
статья [20,5 K], добавлен 14.08.2017Етапи та особливості становлення вищої освіти на Україні у XVI-XVII ст. Києво-Могилянська академія як один із найавторитетніших центрів європейської вищої школи на той час, оцінка культурно-наукових зв'язків даної установи та значення на сучасному етапі.
курсовая работа [35,3 K], добавлен 07.10.2010Актуальність проблеми Болонського процесу в контексті об’єднання Європи. Історія інтеграції вищої освіти в Європі. Започаткування сучасного Болонського процесу та його основні цілі. Вступ України до Болонського процесу. Кредити ЕСТS і кредитна система.
реферат [26,9 K], добавлен 27.12.2006Рівні підготовки фахівців. Сутність ступеневості вищої освіти. Нормативний, вибірковий компоненти змісту освіти. Складові державного стандарту освіти. Форми навчання: денна, вечірня, заочна. Ознаки громадсько-державної моделі управління освітою в Україні.
реферат [16,9 K], добавлен 18.01.2011Аналіз принципів, вимог та рівнів підготовки нових фахівців. Оцінка ролі ВУЗів у науково-освітньому і соціокультурному середовищі. Загальна характеристика сучасних концепцій професійно-орієнтованої освіти. Поняття, сутність та основні форми вищої освіти.
реферат [19,9 K], добавлен 13.11.2010
