Особливості соціокультурного компонента соціально-побутових навичок у дітей дошкільного віку із дитячим церебральним паралічем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ

Роменська Тамара Григорівна

кандидат педагогічних наук, викладач

Анотація

Представлено результати теоретико-експериментального вивчення соціокультурного компонента соціально-побутових навичок (далі СПН) у дітей дошкільного віку з дитячим церебральним паралічем (далі ДЦП). Обґрунтовано науково-теоретичні підходи до СПН у дошкільників із ДЦП (міждисциплінарний, системний, діяльнісний, суб'єктний, компетентнісний). Дослідження соціокультурного компонента СПН дошкільників із ДЦП характеризувалося тим, що у переважної більшості дітей він знаходиться на значно нижчому рівні розвитку в порівнянні з дітьми з типовим психічним розвитком (далі ТПР). Значне відставання соціокультурної адаптації пояснюється тим, що дитина з ДЦП частково пристосовується до його елементів змінюючи власні внутрішні спонуки і частково адаптує подібні елементи до своїх потреб. Констатовано, що вплив вікового чинника у дітей із ДЦП 6 і 7 р. ж. спостерігається за параметрами здатності до соціально-середовищної і соціокультурної адаптації. Доведено, що кращий стан соціально-середовищної соціокультурної адаптації у дошкільників із ДЦП, залучених до дослідження, зумовлений системою соціокультурного реабілітування, яка є збалансованою взаємодією, при якій реалізуються особистісні та соціальні інтереси дитини.

Визначено нетиповість розвитку дітей із ДЦП за параметром здатності до міжкультурної адаптації, що свідчить про наявність негативних чинників. Висунуто припущення, що такими чинниками виступають відсутність якісного сімейного виховання, нових виховних орієнтирів, недолік педагогічного інструментарію, методичних і технологічних розробок у сфері розвитку міжкультурної адаптації в дитини з ДЦП.

Продемонстровано методично-практичну спрямованість матеріалів (9 діагностичних рисунків), за допомогою яких визначався стан сформованості в дітей соціально-середовищної (культури споживання, стан адаптації до умов середовища), соціокультурної (культури навчання, догляду, однолітків) і міжкультурної (здатність до активної життєдіяльності в багатонаціональному та багатокультурному середовищі) адаптацій. Визначено критерії оцінки відповіді дітей. Проведена загальна оцінка рівня сформованості соціокультурного компонента СПН, стану сформованості соціокультурного компонента СПН. Визначено рівень сформованості соціально-середовищної, соціокультурної і міжкультурної адаптації в дошкільників з ДЦП у порівнянні з однолітками з ТПР.

Здійснено статистичний аналіз стану розвитку соціально-середовищного, соціокультурного і міжкультурного видів адаптації у дошкільників із ДЦП і ТПР. Простежено основні тенденції взаємодії дітей із ДЦП з оточенням. соціальний навичка дошкільник церебральний

Ключові слова: соціокультурний компонент, соціально-середовищна адаптація, соціокультурна адаптація, міжкультурна адаптація, культура навчання, культура догляду, культура однолітків, дошкільники, дитячий церебральний параліч.

Annotation

Romenska Tamara Grygorivna Candidate of Pedagogical Sciences, Lecturer, South Ukrainian National Pedagogical University State Institution named after K.D. Ushynsky

SPECIFICS OF THE SOCIAL-AND-CULTURAL COMPONENT OF THE SOCIAL AND LIVING SKILLS OF PRESCHOOL CHILDREN WITH CEREBRAL PALSY

Results of theoretical and experimental study of the socialand-cultural component of the social and living skills (hereinafter referred to as SLS) of preschool children with cerebral palsy (hereinafter referred to as CP) are represented. Scientific and theoretical approaches (interdisciplinary, systematic, activity, subject and competence) to SLS of preschool children with CP has been grounded. Study of social-and-cultural component of SLS of preschool children with CP is characterized by the fact that for the vast majority of children it is on a much lower development level compared to children with typical psychological development (hereinafter referred to as TPDTPD). Significant gap of social-and-cultural adaptation is explained by the fact that a child with CP partially adapts to its elements by changing own internal motivation and partially adapts similar elements up to his / her needs. It is established that influence of age factor among children with CP of 6 and 7 years old is observed according to parameters of ability to social-andenvironmental and social-and-cultural adaptation. It is proved that the better state of the social-and-environmental and social-and-cultural adaptation of preschool children with CP, engaged in the study, is caused by the system of social-and-cultural rehabilitation, which is a balanced interaction, in which personal and social interests of a child are realized.

Atypical development of children with CP according to parameter of ability to intercultural adaptation has been determined, which witnesses the presence of negative factors. It has been suggested that such factors are lack of high quality family education and new educational reference points, defects of pedagogical instruments, methodological and technological developments in sphere of intercultural adaptation of child with CP.

There was shown a methodological and practical orientation of materials (9 diagnostic images), which help to determine the state of socialand-environmental (consumption culture, state of adaptation to environmental conditions), social-and-cultural (culture of study, taking care and culture of the children of the same age) and intercultural (ability to active vital activity in multinational and multicultural environment) adaptations formation by the children. Children's response evaluation criteria has been determined. General evaluation of the formation level of the social-andcultural component of the SLS, state of formation of the social-and-cultural component of the SLS has been performed. Level of formation of the socialand-environmental, social-and-cultural and intercultural adaptations among preschool children with CP compared to children of the same age with TPD has been determined.

Statistical analysis of the development state of the social-andenvironmental, social-and-cultural and intercultural types of adaptation by preschool children with CP and TPD has been made. Principal trends of interaction between children with CP and surroundings have been traced.

Keywords: social-and-cultural component, social-and-environmental adaptation, social-and-cultural adaptation, intercultural adaptation, study culture, culture of care, culture of the children of the same age, preschool children, cerebral palsy.

Постановка проблеми

Одним із ключових завдань дошкільного періоду розвитку дітей із дитячим церебральним паралічем є формування соціально-побутових навичок. У вітчизняному освітньому просторі тільки напрацьовуються науково-методичні підходи щодо формування СПН у зазначеної категорії дітей. Актуальності набуває обґрунтування та апробація системи діагностики, спрямованої на з'ясування особливостей соціокультурного компонента СПН у дошкільників із ДЦП. Визначені особливості соціокультурного компонента СПН стануть орієнтиром для теоретичного обґрунтування та розроблення інноваційної технології формування цієї групи навичок у дошкільників із ДЦП.

Мета статті

Вище зазначене визначає мету статті, яка полягає у теоретико-експериментальному вивченні особливостей соціокультурного компонента СПН у дошкільників із ДЦП.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Соціально-побутові навички як інтегративне особистісне утворення в дошкільному віці варто розглядати в межах предметно-практичної і соціальної компетенцій (А. Заплатинська, Н. Климон, А. Лаврентьєва, О. Наумов, О. Чеботарьова, А. Шевцов та ін.). Ціннісні спонуки у складі різних видів узагальнених способів дії у дітей з ДЦП розглянуті в наукових розвідках І. Беха, І. Омельченко, О. Романенко, Т. Сак, Л. Ханзерук.

На теоретичному етапі дослідження узагальнюємо, що формування соціально-побутових навичок у дітей дошкільного віку з ДЦП в умовах стрімких модернізаційних змін має ґрунтуватися на наступних наукових підходах: міждисциплінарному, системному, діяльнісному, суб'єктному, компетентнісному. Відповідно до ідей компетентнісного підходу формування соціально-побутових навичок має розглядатись у вимірі досягнень індивіда у сфері певної компетенції. Під компетенцією розуміють сферу діяльності, яка має значення для ефективного формування соціально-побутових навичок загалом, у рамках якої індивід має виявити певні знання, уміння, поведінкові навички, здібності й інші важливі особистісні якості.

На засадах компетентнісного підходу соціально-побутові навички розглядаються нами як інтегративне утворення, що втілюється через мотиваційно-ціннісну, когнітивну, праксеологічну (уміння) та соціокультурну складові, які становлять у сукупності поняття «навичка». Зважаючи на те, що поняття навичка є неоднозначним, соціально-побутові навички в нашому дослідженні розглядаються як автоматизовані вміння, які полягають у швидкому та безпомилковому виконанні відповідних дій, що стосуються сфери соціуму та побуту. Відтак, у поєднанні мотивації, ціннісного ставлення, когніцій, умінь (орієнтувальних, інструментальних та організаційно-регулятивних) та різних видів адаптації (соціально-середовищної, соціокультурної і міжкультурної) втілюється макроклас соціально-побутових навичок (І. Омельченко, Т. Роменська) [1, 2].

Безперечним є факт, що формування СПН у дошкільників із ДЦП на засадах міждисциплінарного підходу має враховувати ключові положення соціальних концепцій, в яких обстоюється думка про необхідність засвоєння змісту самоцінності культур, їхніх істотних рис із метою розвитку у дітей в процесі організації соціальної взаємодії і співпраці із дорослими та однолітками.

Вирішення проблеми формування СПН у дошкільників із ДЦП потребує з'ясування міждисциплінарних зв'язків корекційної педагогіки та культурології. Неспростовним є те, що в процесі формування СПН у дітей дошкільного віку з ДЦП Центр соціальної реабілітації виконує функцію культурного посередника. Розвиваючись, дитина із ДЦП засвоює не тільки зміст культурного досвіду, але й прийоми та форми культурної поведінки, культурні способи мислення.

Професор Стокгольмського університету У. Йонсон зазначає, що соціально-побутові навички передбачають освоєння трьох видів культур, які ми також уважаємо важливими для розвитку особистості дитини з ДЦП: культури навчання, тобто оволодіння правилами поведінки; культури догляду, яка передбачає оволодіння нормами поведінки одночасно з нормами спілкування з дорослими; культури однолітків (чи дітей іншого віку), тобто оволодіння мовою і звичаями тієї групи осіб, яка переважає в дитячому колективі, набуття необхідних для спілкування з однолітками суб'єктності, свободи та автономності [3].

Таким чином, процес формування СПН у дошкільників із ДЦП в умовах інформаційного суспільства покликаний сприяти підготовці дитини із ДЦП до міжкультурних взаємин і спілкування з представниками інших етносів і культур та, зокрема, національних меншин, які проживають в Україні.

Прослідкуємо міждисциплінарні зв'язки, використовуючи термінологічне поле культурології та маючи засадничі документи з дошкільної освіти (зокрема, Базовий компонент дошкільної освіти презентований освітньою лінією «Дитина в соціумі», що розкривається соціально-комунікативно компетенцією, і освітньою лінією «Дитина у світі культури», що висвітлюється через набуття дитиною предметнопрактичної компетенції.

Культура побуту включає в себе уклад повсякденного життя, безпосередньо пов'язаний із задоволенням матеріальних і духовних потреб, із відтворенням як самої людини, так і людства в цілому. А звідси випливає доцільність формування основ споживчої культури в дошкільників (Г. Григоренко, Р. Жадан) [4, 5]. Формування СПН включає в себе вироблення навичок адекватної поведінки у сфері культури споживання вже з дошкільного віку. Так виникає об'єктивна необхідність у формуванні основ споживчих знань, їх відповідної культури в дошкільників із ДЦП.

Соціально-побутові навички як важлива складова культури поведінки перетворюються у навички в системі поведінки (С. Петеріна). Таким чином, у процесі формування СПН у дошкільників із ДЦП охоплюється широкий соціокультурний спектр цілей і завдань, спрямованих на пріоритетну розробку окремих аспектів виховання й розвитку дитини.

Виклад основного матеріалу

Експериментом було охоплено 128 дітей дошкільного віку. Зокрема, 89 дітей із різними формами ДЦП, із них - 46 дітей 5-6 років та 43дитини 6-7 років із діагнозом «дитячий церебральний параліч». Також до констатувального експерименту було залучено 39 дітей із ТПР (20 дітей 5-6 років і 19 дітей 6-7 років). Критеріями формування експериментальної вибірки були відсутність розумової відсталості, прогресуючих спадково-дегенеративних захворювань, наслідків черепно-мозкових травм і нейроінфекцій, судомних проявів у анамнезі менше 3-х років назад. Дослідження проводилося шляхом порівняння рівня сформованості компонентів соціально-побутових навичок у дітей старшого дошкільного віку з ДЦП та у дітей із типовим психофізичним розвитком. Дослідження у порівняльному плані давало можливість ґрунтовніше виділити специфічні особливості соціокультурного компонента соціальнопобутових навичок у дітей із ДЦП. При цьому, виконання діагностичних завдань дітьми з ТПР слугувало показником вікової норми. Таким чином, ми обстежували дітей старшого віку з ДЦП 5-6 та 6-7 років життя, які відвідують Центри соціальної реабілітації і спеціальні групи закладів дошкільної освіти та дітей із ТПР. Категорія дітей старшого дошкільного віку із ДЦП (5-7 років) була обрана нами тому, що саме цей віковий етап є найважливішим періодом для формування мотиваційно-ціннісних, когнітивних, праксеологічних та соціокультурних складових соціально-побутових навичок як інтегративне утворення, яке в умовах початкової освіти стане підґрунтям для набуття компетентності в галузі техніки і технологій, а також соціальної і громадянської компетентностей [6].

З метою визначення стану сформованості соціокультурного компонента соціально-побутових навичок у дітей дошкільного віку з ДЦП було проведено дослідження за допомогою методики «Оціни вчинок» А. Бомаріс (модифікація авторська) [7, 8]. Параметрами сформованості соціокультурного компонента СПН є стан різних видів адаптацій: соціально-середовищної (культури споживання, адаптації до умов середовища), соціокультурної (культури навчання, догляду, однолітків) і міжкультурної (здатність до активної життєдіяльності в багатонаціональному та багатокультурному середовищі).

Для обстеження дітей було використано 9 діагностичних рисунків, за якими дітям були задані відповідні запитання [8]. Для вивчення соціально-середовищної адаптації (1) (культура споживання, стан адаптації до умов нового середовища) використовувались такі рисунки: «В магазині» (Рис. 1) - 6 запитань, «Альтернативні види споживання електроенергії» (Рис. 2) - 9 запитань, «Діти граються» (Рис. 3) - 9 запитань. Для вивчення соціокультурної адаптації (2) використовувалися діагностичні рисунки: «Зелена аптечка» (Рис. 4) - 6 запитань, «Чистий дім» (Рис. 5) - 8 запитань, «Саморобки в нашому житті» (Рис. 6) - 7 запитань, «Розбита ваза» (Рис. 7) - 10 запитань. Стан міжкультурної адаптації (здатність до активної життєдіяльності в багатонаціональному та багатокультурному середовищі) з'ясовувався з використанням рисунка «Готуємося до Великодня» (Рис. 8) - 10 запитань, «Подорож до Венеції» (Рис. 9) - 10 запитань. Експериментатор на початку бесіди повідомляв дитині, що від неї очікують відповідей на запитання за змістом рисунків. Дитина розглядала зображене, слухала запитання, які їй зачитував експериментатор, і відповідала.

Дітям пропонувались вище зазначені рисунки та ставились запитання. Критерієм оцінки відповідей дитини була сума балів, яка характеризувала відповідь за повнотою (повна відповідь - 1 бал, неповна - 0 балів), правильністю (правильна - 1 бал, неправильна - 0 балів), швидкістю відповіді (1 бал час відповіді менше 2 хвилин, 0 балів - більше 2 хвилин) та вмінням орієнтуватися в темі або ситуації, яка зображена на рисунку (орієнтується - 1 бал, не орієнтується - 0 балів), наявністю допомоги (без допомоги - 1 бал, з допомогою - 0). Сума балів перетворювалась у трибальну систему сформованості соціокультурного компонента: високий рівень (В) - 5-4 балів за відповідь, середній рівень (С) 3-2, низький рівень (Н) - 1-0.

Результати дослідження було зведено в статистичні таблиці, де представлено розрахований відсоток дітей від загальної кількості в групі. При проведенні загальної оцінки рівня сформованості соціокультурного компонента СПН простежується тенденція, яка була виявлена в попередніх експериментах, проте присутня особливість, яка властива саме цьому компоненту СПН (табл. 1).

Таблиця 1

Стан сформованості соціокультурного компонента соціально-побутових навичок у %

ЕГ 1 - експериментальна група 1 - дошкільники 6 р. ж. із ДЦП; ЕГ 2 - експериментальна група 2 - дошкільники 6 р. ж. із ТПР; ЕГ 3 - експериментальна група 3 - дошкільники 7 р. ж. із ДЦП; ЕГ 4 - експериментальна група 4 - дошкільники 7 р. ж. із ТПР; В - високий рівень; С - середній рівень; Н - низький рівень

У дітей із ДЦПзайальний рівень соціокультурного компонента в 2 рази нижчий, ніж у дітей із ТПР (коефіцієнт відхилення за вищим рівнем (В) становить 0,58). Показники вікової динаміки нижчі ніж середні значення у всіх дітей (0,16 у дітей із ДЦП, і 0,17 у дітей із ТПР). При порівнянні цих показників із показниками дітей із ТПР простежено однорівневий, чіткий розподіл. Щоб пояснити ці особливості, потрібно проаналізувати складові цього компонента.

При аналізі параметра сформованості соціокультурного компонента СПН, а саме, здатності до соціально-середовищної адаптації (таблиця 2), було виявлено наступне.

У дітей із ДЦП 6 і 7 р. ж. цей параметр значно вищий, ніж параметр здатності до соціокультурної і міжкультурної адаптацій. При розгляді в сукупності високого та середнього рівнів, який складає 59,2 % у дітей з ДЦП 6 р. ж. і 65,27 % у дітей 7 р. ж., простежується ситуація, що свідчить про те, що практично більша половина дітей із ДЦП відповіла на питання задовільно.

Таблиця 2

Рівні сформованості соціально-середовищної (1), соціокультурної (2) і міжкультурної адаптацій (3) за рисунками у %

ЕГ 1 - експериментальна група 1 - дошкільники 6 р. ж. із ДЦП; ЕГ 2 - експериментальна група 2 - дошкільники 6 р. ж. із ТПР; ЕГ 3 - експериментальна група 3 - дошкільники 7 р. ж. із ДЦП; ЕГ 4 - експериментальна група 4 - дошкільники 7 р. ж. із 'НІР; В - високий рівень; С - середній рівень; Н - низький рівень

Наявність відносно високих результатів засвідчує й позитивну вікову динаміку, яка близька до показників вікової динаміки в дітей із ТПР (0,8 у дітей із ДЦП та 0,12 у дітей із ТПР). Блок питань за змістом рисунку 2 (альтернативні види споживання електроенергії) викликав у дітей із ДЦП труднощі та знизив загальний результат, однак, показник здатності до соціально-середовищної адаптації був на більш високому рівні розвитку в порівнянні зі станом соціокультурної і міжкультурної адаптацій. Виявлені результати можна пояснити, в першу чергу, залученням дітей із ДЦП до ресурсів освітнього та соціального середовища і можливістю створення умов для їх інтрегрування в суспільство.

Аналіз даних за параметром соціокультурної адаптації (2) дозволяє стверджувати, що стан її розвитку знаходиться на середніх значеннях у порівнянні зі станом сформованості соціально-середовищної та міжкультурної адаптацій. Стан сформованості соціокультурної адаптації в дітей із ТПР вищий в два рази. Динаміка вікового розвитку позитивна, але має вкрай низькі значення. Особливістю соціокультурної адаптації є те, що діти з ТПР 7 р. ж. практично на всі питання (97 %) відповіли задовільно, тобто це показує доступність і відносну посильність названих питань для дітей 7 р. ж. на противагу дітям із ДЦП 7 р. ж., у яких значно нижчі результати, адже 33 % дітей не змогли правильно відповісти на питання за темою. Значне відставання за параметром сформованості соціокультурного компонента СПН, а саме соціокультурної адаптації, пояснюється тим, що дитина з ДЦП частково пристосовується до оточення, до його елементів, змінюючи власні внутрішні характеристики і частково адаптує подібні елементи до своїх потреб. Відтак, відбувається процес узгодження самооцінки з реальними можливостями соціального середовища. У зв'язку з обмеженими можливостями дитини цей процес видозмінений.

Аналіз відповідей дітей із ДЦП за параметром міжкультурної адаптації був на найнижчому рівні розвитку. В питаннях не орієнтувались 51 % дітей із ДЦП, позаяк, тільки 13 % дітей правильно відповіли на запропоновані запитання, а 36 % дали відповіді після надання суттєвої допомоги експериментатором. Розгляд даних дітей із ТПР також засвідчує низький рівень сформованості на фоні загальних результатів. Однак, у дітей із ДЦП результати за цим показником є суттєво нижчими. Виявлене підтверджує факт, що середній рівень за параметром здатності до міжкультурної адаптації становить 35,24 % від кількості дітей, тобто діти із ДЦП могли відповісти на зазначені питання тільки за допомогою навідних запитань експериментатора. З метою встановлення впливу фактора віку було визначено залежності та взаємозв'язки між різними видами адаптації: еоціально-середовищною (1), соціокультурною (2) та міжкультурною (3), що підверджено проведеним статистичним аналізом із використанням програми Statistiea v.6.1 (Statsoft Ine., США) (див. табл. 3).

Початково передбачався вплив вікового чинника на рівень формування трьох видів адаптацій у дітей із ДЦП. При аналізі вибірок (1, 2, 3) між віковими групами дітей застосовувався t-критерій Ст'юдента (всі кількісні параметри перевірялись на нормальність розподілу з використання критерію Колмогорова-Смирнова).

Зазначені в таблиці 3 дані засвідчують, що вплив вікового чинника (як у групах дітей з ДЦП, так і ТПР), простежується за параметром здатності до еоціально-середовищної (1) та соціокультурної адаптацій (2). Фактор впливу віку дитини не простежувався за параметром здатності до міжкультурної адаптації (3) як у дітей із ДЦП, так і ТПР. Для підтвердження зазначеної тенденції додатково використовувалось обчислення коефіцієнта кореляції r-Пірсона (для встановлення сили зв'язку між вибірками за даними вікових груп), який також підтвердив наявність тенденції. Порівняння даних параметра здатності до еоціально-середовищної (1) і соціокультурної адаптацій (2) за силою зв'язку між вибірками та віковим чинником у дітей із ДЦП засвідчило його середній рівень. Порівняння даних вибірки дітей із ДЦП за параметром здатності до міжкультурної адаптації (3) засвідчило переважання низького рівня. Коефіцієнт динаміки Kd і коефіцієнт відхилення Tvd для аналізу даного чинника не застосовувався у зв'язку з дискретністю даних вибірок.

Таблиця 3

Статистичний аналіз стану розвитку соціально-середовищного (1), соціокультурного (2) і міжкультурного видів адаптації (3) у дошкільників із ДЦП і ТПР (за різними коефіцієнтами)

ЕГ 1 - експериментальна група 1 - дошкільники 6 р. ж. із ДЦП; ЕГ 2 - експериментальна група 2 - дошкільники 6 р. ж. із ТПР; ЕГ 3 - експериментальна група 3 - дошкільники 7 р. ж. із ДЦП; ЕГ 4 - експериментальна група 4 - дошкільники 7 р. ж. із ТПР

При рівні значущості = 62 ЕГ1 & ЕГ3 *р<0,001;**р<0,05;*** р<0,01 - 1,998, 2,655, 3,454 Програма IBM SPSS Statistics 22 win32.

*Динаміка низька при 0<Kd<0,25; ** динаміка середня при 0,25< Kd<0,5; *** динаміка достатня при 0,5<Kd<0,75; **** динаміка висока при 0,75<Kd<1. r-кореляції за шкалою Чеддока* 0,9 < r <1 дуже висока; ** 0,7 < r < 0,9; висока *** 0,5 < r < 0,7 середня; ****0,5 < r < 0,3 низька

Таким чином, можна припустити, що вплив вікового чинника у дітей із ДЦП 6 і 7 р. ж. спостерігається за параметрами здатності до соціально-середовищної (1) і соціокультурної адаптацій (2). У порівнянні, в дітей із ТПР названа тенденція проявляється яскравіше. Однак, вплив вікового чинника чітко не прослідковувався в дітей із ДЦП за параметром здатності до міжкультурної адаптації (3). Зафіксовану особливість в адаптаційних можливостях дітей можна пояснити наступним чином. Діти з ДЦП, які залучені до дослідження, не відірвані від соціуму: навколишня дійсність, макросередовище і мікросередовище здійснюють вплив на дитину, сприяють розвитку її адаптаційної соціально-середовищної, соціокультурної здатності (в першу чергу, через соціокультурне реабілітування), що є добре збалансованою взаємодією, при якій реалізуються особистісні та соціальні інтереси дитини. У цьому контексті нетиповим виявився розвиток дітей із ДЦП за параметром здатності до міжкультурної адаптації (3), що свідчить про наявність негативних чинників. Цими факторами є: відсутність якісного сімейного виховання, нових виховних орієнтирів, недолік педагогічного інструментарію, методичних і технологічних розробок у сфері розвитку міжкультурної взаємодії дитини з ДЦП із середовищем.

Для встановлення взаємозв'язку між трьома видами адаптації (соціально-середовищною, соціокультурною і міжкультурною) у дошкільників із ДЦП між собою, тобто аналізу можливостей співвідношення трьох близьких за виявами характеристик, але відмінних за сутністю видів адаптації дітей в соціумі були співставлені вибірки даних відповідей за двома рівнями: «високий» і «середній» із використанням t-критерія Ст'юдента (оцінка відмінностей середніх величин вибірок 1з2;2з3;1з3). Отримані дані підтвердили присутність чинника впливу одного параметра на інший тільки між еоціально-середовищною (1) і соціокультурною (2) адаптацією (нижній рівень впливу р < 0,01). Так само дану картину підтвердив коефіцієнт кореляції r-Пірсона за рівнем (В) та (С). Сила зв'язку трьох видів адаптації була на низькому рівні за шкалою Чеддока, тобто мала нестійку силу зв'язку, яка коливалася між позитивними і негативними значеннями (-0,27; - 0,22). Сила зв'язку між еоціально-середовищною і соціокультурною адаптаціями мала позитивну спрямованість, але перебувала на низьких рівнях. Наявність таких показників дозволяє припустити, що еоціально-середовищна, соціокультурна та міжкультурна види адаптації дошкільників із ДЦП нетипові в порівнянні з адаптаційними здібностями дітей із ТПР. Взаємний вплив еоціальносередовищної, соціокультурної адаптації присутній, але цей вплив знаходиться на низьких рівнях, а взаємозв'язків між двома видами адаптаційних здібностей та міжкультурною адаптацією в дітей із ДЦП не зафіксовано. Даний факт при проведенні цього дослідження можна пояснити наступним чином: діти з ДЦП, внаслідок короткочасного перебування в Центрах реабілітації не отримують відповідного обсягу знань, умінь та навичок, на відміну від дітей із ТПР, що не дозволяє їм повною мірою адаптуватися в соціумі. Знання та вміння розвинуті нерівномірно. Найчастіше, як показали експериментальні дані, нерівномірність розвитку досягає (див. коефіцієнт відхилення Tvd) критичних величин, при яких гармонійний розвиток адаптаційних здібностей стає утрудненим.

У зв'язку з виявленням нетипової картини в розвитку адаптаційних здібностей у дітей із ДЦП, був проведений аналіз відповідей за змістом усіх питань щодо стану сформованості соціокультурного компонента СПН на предмет визначення найбільш легких і складних питань, із метою розкриття значущих утруднень, які визначають специфіку адаптації в сфері соціуму та побуту дошкільника із ДЦП.

У блоці питань за змістом рисунка 1 («У магазині») з питання (можливість надання допомоги з боку дорослого) 89 % дітей із ДЦП правильно орієнтувалися в ситуації. Це яскраво підтверджує їх здатність активно задіювати чинник зовнішньої допомоги від інших людей, що пов'язано із розумінням свого специфічного стану. Питання, які оцінювали здатність дітей із ДЦП до аналізування емоційної складової ситуації, такі як: оцінити вік та настрій дітей; їх роль у грі, ігрові взаємозв'язки дітей, показали також високі результати. Результати дослідження підтверджують, що 90 % дітей задовільно відповіли на це питання. Виявлене поясняється тим, що зображена ситуація на рисунку була знайома дитині з ДЦП, тобто ігрова діяльність щодня супроводжує дитину в реабілітаційній групі і вона на підсвідомому рівні особисто спрямована на гру серед інших дітей, а це виступає рушійною силою для розвитку її адаптаційної здібності в соціальній групі та соціальному середовищі.

Блок питань за тематичним рисунком «Готуємося до Великодня» (Рис. 8) був найбільш складним для дітей із ДЦП (високий рівень зафіксовано в 7,07% дітей). Цей показник у 4 рази нижчий, ніж у дітей із ТПР. Вікова динаміка дітей із ДЦП знаходиться на мінімальних значеннях, які можна інтерпретувати як нульові. Позитивно відповісти на питання з даної теми змогли лише 30 % дітей за допомогою навідних запитань експериментатора. Порівняння відповідей дітей із ТПР засвідчило, що у них спостерігається зниження знань, але це не є свідченням складності теми для дітей із ТПР, позаяк прослідковується наявне і значне відставання з даної теми в дітей із ДЦП. Виявлений низький рівень можна пояснити саме смисловою складовою в зображенні рисунка. На рисунку зображені діти з батьком, які прикрашають писанки (поясняє ситуацію експериментатор). Для дітей із ДЦП ця ситуаційна дія не знаходить відображення в їхніх родинах. Інформацію про ці дії дитина отримує, в основному, із зовні або ж не отримує зовсім.

Рівень знань за змістом рисунка 9 «Подорож до Венеції» продемонстрував аналогічну картину в дітей із ДЦП. Більш високий рівень нівелюється тим, що правильні відповіді діти давали тільки за допомогою навідних запитань експериментатора. Серед дошкільників із ДЦП, які продемонстрували високий рівень відповідей на питання, що стосуються національних традицій, мовних особливостей, особливостей побуту в інших народів виявлено тільки 2,17 % дітей із ДЦП 6 р. ж. Середній рівень знань було виявлено тільки у 30 % дітей із ДЦП. Так само складними для відповідей були питання за змістом рисунка 9 «Подорож до Венеції». Значна амплітуда розподілу даних від 6 % до 40 % свідчила про фрагментарність знань за змістом названого рисунка. Відповіді дітей із ДЦП на питання (Які мови, крім української, ти знаєш?) продемонстрували, що лише 2,7% дітей не змогли дати правильні відповіді. Щоб з'ясувати причини високого показника знань дітей із ДЦП із даного питання, було запропоновано додаткові питання на предмет встановлення джерела знань. Гарна орієнтація в цих питаннях була пов'язана з користуванням джерелами, які мають вихід на комп'ютерні мережі, а саме, тривалим перебуванням дітей у мережі Інтернет і переважно на ігрових сайтах, де є потреба орієнтуватися в переключенні між різними мовами. Тобто інформація була отримана дитиною цілеспрямовано або попутно за допомогою потужної ігрової мотивації [8].

Висновки

На підставі отриманих експериментальних даних можна простежити основні тенденції взаємодії дітей із ДЦП з оточенням (адаптація середовищна, культурна і міжкультурна), при якій вони частково пристосовуються, змінюючи власні внутрішні характеристики, і частково пристосовують подібні елементи до своїх потреб. Зазначена взаємодія дитини з ДЦП із соціумом відбувається, в першу чергу, з узгодженням реальних можливостей, самооцінкою і домаганнями до можливостей і реалій соціального середовища. У контексті цієї взаємодії дитина з ДЦП засвоює норми та правила навколишнього життя і в той же час пристосовує себе до нього. Названий механізм для дитини з ДЦП є основою соціалізації, засвоєння системи норм і правил життя, які дозволяють їй жити в суспільстві. Але, так як на першому плані знаходиться інформаційний потік про середовищні, культурні та міжкультурні норми і правила, і цей потік нерівномірний, несистематизований, неодноспрямований, відставання в розвитку адаптаційних здібностей дитини з ДЦП - неминуче і може прийняти будь-які форми.

Література

1. Омельченко І. М. Особливості формування соціальної перцепції у дітей старшого дошкільного віку з дитячим церебральним паралічем: автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.08. Ін-т спец. педагогіки НАПН України. Київ, 2010. 20 с.

2. Роменська Т. Г. Терміносистема формування соціально-побутових навичок у дошкільників із дитячим церебральним паралічем. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки: збірник наукових праць / за ред. проф. А. Л. Ситченка. 2016. № 1 (52). Миколаїв: МНУ імені В. О. Сухомлинського. С. 252-260.

3. Janson, U. (1997). Interaction and Quality inclusive Preschool Social Play between Blind and Sighted Children. Interaction and Quality // Report of the CIDREE Collaborative Project on Early Childhood Education, р. 30-42. Dundee: Scottish Consultative Council on the Curriculum, CCC.

4. Григоренко Г. Виховуємо раціонального споживача. Дошкільне виховання. 2012. № 1. С. 16-19.

5. Григоренко Г. Щоб навчати треба знати. Методичні рекомендації з формування основ споживчої культури. Дошкільне виховання. 2013. № 8. С. 26-30.

6. Роменська Т. Г. Особливості мотиваційно-ціннісного компонента соціальнопобутових навичок у дітей дошкільного віку з дитячим церебральним паралічем. Особлива дитина: навчання і виховання. 2017. № 4 (84). С. 73-85.

7. Лохвицька Л. Зарубіжні колеги про моральне виховання. Дошкільне виховання. 2015. № 5. С.8-11.

8. Роменська Т.Г. Формування соціально-побутових навичок у дітей дошкільного віку із дитячим церебральним паралічем. дис. канд. наук з корекційної педагогіки: 13.00.03. Інститут спеціальної педагогіки і психології ім. Миколи Ярмаченка НАПН. Київ, 2018. С.76, 119-128.

References

1. Omel'chenko, І. M. (2010). Osoblivosti formuvannja socіal'noї percepcti u ditej starshogo doshkti'nogo vіku z ditjachim cerebral'nim parahchem [Peculiarities of the formation of social perception in older preschool children with cerebral palsy]. Extended abstract of candidate's thesis. Kii'v: In-t spec. pedagogіki NAPN Ukra'ini [in Ukrainian].

2. Romens'ka, T. G. (2016). Termmosistema formuvannja socіal'no-pobutovih navichok u doshkti'nikiv іz ditjachim cerebral'nim parahchem [Terminology of the formation of social and household skills in preschoolers with cerebral palsy]. Naukovij visnikMikolatvs'kogo nacional'nogo universitetu imeni V. O. Suhomlins'kogo. Pedagogichni nauki - Scientific Bulletin of Mykolaiv National University named after V. O. Sukhomlynskyi. Pedagogical sciences, 1 (52), 252-260 [in Ukrainian].

3. Janson, U. (1997). Interaction and Quality inclusive Preschool Social Play between Blind and Sighted Children. Interaction and Quality [in English].

4. Grigorenko, G. (2012). Vihovuemo racrnnal'nogo spozhivacha [We raise a rational consumer]. Doshkil'ne vihovannja - Preschool education, 1, 16-19 [in Ukrainian].

5. Grigorenko, G. (2013). Shhob navchati treba znati. Metodichn rekomendacti z formuvannja osnov spozhivchol.' kul'turi [To teach, one must know. Methodical recommendations for the formation of the foundations of consumer culture]. Doshkil'ne vihovannja - Preschool education, 8, 26-30 [in Ukrainian].

6. Romens'ka, T. G. (2017). Osoblivosti motivacіjno-cіnnіsnogo komponenta socіal'no-pobutovih navichok u dtiej doshkti'nogo vіku z ditjachim cerebral'nim paratichem [Peculiarities of the motivational and value component of social and everyday skills in preschool children with cerebral palsy]. Osobliva ditina: navchannja i vihovannja - A special child: education and upbringing, 4 (84). S. 73-85 [in Ukrainian].

7. Lohvic'ka, L. (2015). Zaшbіzhnі kolegi pro moral'ne vihovannja [Foreign colleagues on moral education]. Doshkil'ne vihovannja - Preschool education, 5, 8-11 [in Ukrainian].

8. Romens'ka, T.G. (2018). Formuvannja socіal'no-pobutovih navichok u dtiej doshkti'nogo vіku іz ditjachim cerebral'nim paratichem [Formation of social and household skills in preschool children with cerebral palsy]. Candidate's thesis. Ktiv: Institut specіal'noї pedagogіki і psihologti Im. Mikoli Jarmachenka NAPN [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru