Сучасні освітні платформи для дистанційного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні освітні платформи для дистанційного навчання

Пугач Віталіна Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри правознавства і гуманітарних дисциплін, Вінницький навчально-науковий інститут економіки Західноукраїнського національного університету

Анотація

У статті розглянуті особливості застосування сучасних освітніх платформ для дистанційного навчання в процесі підготовки фахівців у закладах вищої освіти. Аналіз теоретичних джерел останніх років засвідчив, що існує стійка цікавість науковців щодо вивчення особливостей впровадження на різних етапах здобуття освіти такої технології як дистанційне навчання. Адже, дистанційна освіта є відповіддю на сучасні освітні потреби: необхідність охоплення великої кількості осіб, незважаючи на географічне розміщення та матеріальний стан, інтерактивність, ефективність тощо. А створення таких інновацій як мультимедіа, електронні мережі, нові програмні засоби, які дозволяють обробку візуальної, графічної інформації тощо, стимулюють впровадження систем програми дистанційної освіти в різних галузях.

Зважаючи на постійних розвиток існуючих освітніх платформ та появи нових властивостей, в контексті нашого дослідження під терміном «сучасні освітні платформи для дистанційного навчання» розуміємо віртуальне навчальне середовище в якому викладачі та студенти отримують широкі можливості щодо застосування сучасних технологій дистанційного навчання та за допомогою якого забезпечується інтерактивна взаємодія між учасниками освітнього процесу та управління дистанційним навчальним процесом в цілому.

Зазначено, що при дистанційній освіті можна досягти відповідного рівня підготовки, якщо правильно підібрати програмні та апаратні компоненти, а також забезпечити своєчасний зворотний зв'язок від викладачів до студентів. Успішне навчання залежить від послідовної, всебічної та детальної роботи студентів, викладачів, т'юторів, допоміжного персоналу та керівництва навчального закладу.

З огляду на сучасні тенденції в освіті, зміни організаційної форми навчання в ЗВО мають відбуватися в напрямі переходу до змішаних форм навчання з використанням систем підтримки дистанційної освіти. Такий підхід має передбачати як традиційні заняття (лекції, практичні заняття, семінари, консультації тощо), так і інноваційні методи та технології навчання (інтерактивні відеолекції, віртуальні лабораторії тощо), з метою стимулювання пізнавальної діяльності студентів.

Ключові слова: освітня платформа, дистанційне навчання, фахова підготовка, інноваційна освітня технологія, заклади вищої освіти.

Abstract

Modern educational platforms for distance learning

Vitalina Mykolaivna Pugach Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department Jurisprudence and Humanities, Vinnytsia Educational and Scientific Institute of Economics Western Ukrainian National University

The article examines the features of using modern educational platforms for distance learning in the process of training specialists in higher education institutions. The analysis of theoretical sources of recent years proved that there is a persistent interest of scientists in studying the peculiarities of the implementation at various stages of education of such a technology as distance learning. After all, distance education is a response to modern educational needs: the need to reach a large number of people, regardless of geographic location and material condition, interactivity, efficiency, etc. And the creation of such innovations as multimedia, electronic networks, new software tools that allow the processing of visual, graphic information, etc., stimulate the implementation of distance education program systems in various fields.

Taking into account the constant development of existing educational platforms and the appearance of new properties, in the context of our research, the term "modern educational platforms for distance learning" is understood as a virtual learning environment in which teachers and students receive wide opportunities for the use of modern technologies of distance learning and with the help of which interactive interaction between participants of the educational process and management of the distance learning process as a whole.

It is noted that with distance education, it is possible to achieve the appropriate level of training if the software and hardware components are selected correctly, as well as to ensure timely feedback from teachers to students. Successful learning depends on the consistent, comprehensive and detailed work of students, teachers, tutors, support staff and the management of the educational institution.

Given the current trends in education, changes in the organizational form of education in higher education institutions should take place in the direction of transition to mixed forms of education using distance education support systems.

This approach should include both traditional classes (lectures, practical classes, seminars, consultations, etc.) and innovative teaching methods and technologies (interactive video lectures, virtual laboratories, etc.) in order to stimulate the cognitive activity of students.

Keywords: educational platform, distance learning, professional training, innovative educational technology, institutions of higher education.

Постановка проблеми

Основною метою сталого розвитку сучасного суспільства є подолання економічних відмінностей між розвинутими країнами та країнами що розвиваються, а також забезпечення доступу до освіти, культури та медицини усім жителям нашої планети. Вища освіта - є однією із складних і дорого вартісних послуг, зокрема для жителів країн третього світу. Одним із можливих варіантів вирішення цієї проблеми є масове впровадження дистанційної освіти, що створить умови для всебічного розвитку особистості та кваліфікованого працівника. Дистанційна освіта базується на використанні особливих методів, прийомів та ресурсів, що уможливлюють ефективну підготовку майбутнього фахівця. Створення таких інновацій як мультимедіа, електронні мережі, нові програмні засоби, які дозволяють обробку візуальної, графічної інформації тощо, стимулюють впровадження систем програми дистанційної освіти в різних галузях.

Крім того, світова економіка, яка формується внаслідок четвертої промислової революції потребує працівників нової генерації, які здатні до навчання впродовж життя. Це актуалізує концепцію навчання впродовж життя та інтеграцію між різними системами освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Відтак констатуємо, що дистанційна освіта є відповіддю на сучасні освітні потреби: необхідність охоплення великої кількості осіб, незважаючи на географічне розміщення та матеріальний стан, інтерактивність, ефективність тощо. Доцільність такого підходу відображено в низці публікацій, зокрема Ю. Ельпебойн (Y. Elpeboin) [1], І. Деспуйоль, Л. Кастанеда, К. Турро (І. Despujol, L. Castaneda, C. Turro) [2] та інших. Однак, науковці наголошують і на ряді проблемних питань, які вимагають вирішення. Так, критичне бачення масової дистанційної освіти зустрічаємо у публікації С. Булфін, Л. Панграціо, Н. Селвін (S. Bulfin, L. Pangrazio, N. Selwyn) [3], педагогічні обмеження щодо дистанційного навчання проаналізували А. Р. Бартоломе-Піна, К. Штеффенс (A. R. Bartolome-Pina, K. Steffens) [4]. Проблеми забезпечення самодостатності дистанційної освіти виокремлені в працях Г. Коноле (G. Conole) [5], Р. Шувер, І. Г. Жаурена, Ч. Х. Айдін, Е. Костелло, К. Далсгаард, М. Браун, ..., А. Тейшейра (R. Schuwer, I. G. Jaurena, C. H. Aydin, E. Costello, C. Dalsgaard, M. Brown, ..., A. Teixeira) [6] та інших.

Мета статті - дослідження особливостей впровадження сучасних освітніх платформ для дистанційного навчання.

Виклад основного матеріалу

Термін «освітня платформа» в контексті забезпечення дистанційного навчання активно використовується науковцями, однак його чіткого трактування на сьогодні не існує. Зустрічаються такі його визначення: певне програмне забезпечення, яке уможливлює дистанційне навчання та спрямоване на створення і управління навчальним контентом, персоналізацією навчання та надання вказівок для опанування курсом; інструмент для створення дистанційних курсів із визначеним набором тем, завдань, теоретичних матеріалів та певної системи оцінювання набутих студентом знань; комплекс програмних і апаратних засобів для інтеграції системи електронних освітніх ресурсів та організації навчального процесу в дистанційному форматі [7].

Зважаючи на постійних розвиток існуючих освітніх платформ та появи нових властивостей, в контексті нашого дослідження під терміном «сучасні освітні платформи для дистанційного навчання» розуміємо віртуальне навчальне середовище в якому викладачі та студенти отримують широкі можливості щодо застосування сучасних технологій дистанційного навчання та за допомогою якого забезпечується інтерактивна взаємодія між учасниками освітнього процесу та управління дистанційним навчальним процесом в цілому.

На сьогодні існує низка освітніх платформ для дистанційного навчання, кожна з яких має специфічні властивості. Положенням про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти (наказ МОН України № 1115 від 08.09.2020) визначено, що основними платформами для здобуття повної загальної середньої освіти на період карантину є Google education, Нові знання, Мій клас. Однак у вищій школі ситуація не така однозначна: кожен заклад вищої освіти обирає сам освітню платформу в залежності від потреб. Схарактеризуємо найбільш поширені освітні платформи у ЗВО, їх переваги, недоліки та перспективи розвитку в умовах вищої школи.

Платформа дистанційного навчання Moodle. Moodle (англ. Modular Object-Oriented Dynamic Learning Environment) як платформа електронного навчання є безоплатною системою управління навчанням з відкритим вихідним кодом. Вона орієнтована на організацію взаємодії викладача та студента, але також підходить для розробки традиційних курсів дистанційного навчання та підтримки очного навчання. Завдяки своїй функціональності, україномовному інтерфейсу, наявності достатньої кількості інструкцій, цілодобової підтримки фахівців платформа Moodle є найбільш поширеною у вітчизняних ЗВО та у закладах вищої освіти країн Європи (близько 70% ЗВО освіти використовують Moodle). Moodle має понад 200 мільйонів користувачів на академічному та корпоративному рівні, що робить її найпоширенішою навчальною платформою в світі.

На підставі проведеного аналізу публікацій в яких висвітлено досвід використання Moodle в ЗВО для управління навчанням, зокрема в період пандемії, виокремлюємо такі її переваги: система досить проста у використанні (легкий перехід від одного розділу до іншого, наявність довідкового меню, яке легко знайти, зрозумілий інтерфейс тощо); має вбудовані інструменти для розроблення та редагування освітнього контенту, підтримує міжнародний стандарт SCORM (основа для обміну електронними курсами) за рахунок чого існує можливість об'єднувати навчальні матеріали різного призначення т передавати ресурси до інших систем; завантажений матеріал автоматично надається кожній наступній групі автоматично; можливість створення обмеженого доступу для різних користувачів; наявність зручних інструментів для обліку та контролю навчальної діяльності студентів які дозволяють оцінювати та корегувати звітність, а також встановлювати потрібні терміни виконання навчальних завдань; сумісність із мобільними пристроями (матеріал однаково зручно відображається на будь-якому пристрої, включно з ноутбуками, планшетами та смартфонами); наявність інструментів для самостійного контролю знань (самоперевірки), виконання завдань та їх оцінювання незалежно від викладача; можливість організувати відеоконференції та аудіочати за рахунок завантаження безкоштовних плагінів.

Серед недоліків платформи Moodle такі: для користування цією платформою, необхідно мати хостинг і домен. І хоча сама програма безкоштовна, але обслуговування хостингу - послуга платна. Тому, як правило, рішення користування цією платформою приймає ЗВО; неможливість ідентифікувати дистанційно особу студента, що викликає суттєві ризики для академічної доброчесності; немає безпосереднього контакту між студентами та викладачами або іншими учасниками курсу; успіх у системах дистанційного навчання вимагає досить високого рівня самоорганізації та цифрової компетентності студентів.

Moodle стає дедалі популярнішим у сучасному інформаційному суспільстві. Це пов'язано не лише з її суттєвими перевагами у порівнянні з іншими платформами дистанційного навчання, але і тому що її можна легко перетворити на самодостатню платформу для локальних навчальних ресурсів (створення ресурсів та автономних уроків, що працюють виключно в локальній мережі). Комплекс пропонує безліч інструментів для розробників навчальних ресурсів, які можуть бути як онлайн-версіями для спілкування у форматі учень-учень, учень-учитель, учитель, так і системою управління навчання у ЗВО в цілому. Програмне забезпечення платформи написане з використанням безкоштовних публічних баз даних (MySQL, PostgreSQL), тому її може бути встановлено на будь-яку операційну систему (MS Windows, Unix, Linux) Moodle відповідає всім основним вимогам, які висуваються до систем електронного навчання. Система дає змогу створювати та зберігати навчальні матеріали, встановлювати послідовність їх опанування. Слід зазначити, що система Moodle може бути використане лише для дистанційного навчання, а й для урізноманітнення та підтримки традиційного аудиторного навчання.

Платформа дистанційного навчання Open еdХ. Безкоштовна платформа для дистанційного навчання, впроваджена Массачусетським технологічним інститутом та Гарвардським університетом. Open ейХ дає змогу користувачам налаштувати низку функцій (зовнішній вигляд, мову, конфігурацію платформи тощо) під власні вподобання користувача, що робить її одним із найзручніших і найпотужніших інструментів у світі, як з погляду користувацького досвіду, так і для викладачів, які працюють над створенням онлайн-курсів.

Open edX містить два основних компоненти - Studio для розробки змісту курсу і LMS. Studio - це інструмент, який керує xBlocks (окремі одиниці контенту, з яких можна складати курси у потрібній послідовності). Кожен xBlock сумісний зі стандартом SCORM, тому матеріал в Open edX легко імпортується з Camtasia, Articulate Storyline, Adobe Captivate та інших систем, що дає більшу гнучкість у складанні та організації контенту. Open edX LMS - це система, яка допомагає викладачам керувати курсами, відстежувати успіхи студентів, оцінювати їх досягнення та вимірювати ефективність будь-якої діяльності.

До переваг Open edX відносять: можливість врахування потреб середніх та великих аудиторій; висока стабільність; зручний та зрозумілий інтерфейс користувача; відкритий вихідний код; можливість інтеграції сторонніх модулів та плагінів; можливість створювати в ЗВО власну платформу на основі Open edX LMS.

Недоліки платформи схожі із недоліками Moodle: проблема забезпечення академічної доброчесності; відсутність прямого контакту між студентом, викладачем та іншими учасниками курсу; необхідність достатньо високого рівня самоорганізації та цифрової компетентності студентів для успішної роботи в системі дистанційного навчання; наявність жорсткої самодисципліни.

Google Classroom - безкоштовна платформа для організації роботи з групами для користувачів, які мають Google-акаунт. До переваг цієї платформи відносять: для створення, зберігання та обміну інформацією є необхідні та вельми корисні інструменти. Усю необхідну інформацію можна зберігати в Google Drive, документи створювати в Google Docs, презентації - у Sheets and Slides, а керувати розкладом - у Google Calendar, що дає змогу ефективно організувати дистанційне навчання; наявність оффлайн доступу до інформації, що дозволяє працювати з матеріалом при відсутності доступу до інтернету; безкоштовне користування.

Однак, він непозбавлений і ряду недоліків, зокрема: невелика кількість функцій у порівнянні з іншими системами дистанційного навчання; незручні посилання на Classroom. В цілому, Google Classroom - це безкоштовний веб-сервіс, створений компанією Google для освітніх установ, який допомагає здійснювати освітню діяльність у безпаперовому форматі. Основна мета сервісу - прискорити процес обміну файлами між викладачами та студентами.

Ще однією, дещо спрощеною системою управління навчанням є Microsoft Teams. За її допомогою лектор може встановити зв'язок зі студентами, почати бесіду або знайти необхідні інструменти і контент. Microsoft Teams - це один із інструментів дистанційного навчання, який об'єднує всі необхідні для дистанційної роботи засоби, включно з чатом, нарадами та інструментами для поліпшення спільної роботи.

До переваг Microsoft Teams відносять: інтеграцію із додатками Office, що уможливлює роботу з документами у різних форматах (додатки Word, Excel, PowerPoint, SharePoint, OneNote, Планувальник, Power BI і Delve вбудовані в Microsoft Teams); в робочому середовищі програми доступні функції чату, обміну файлами, а також інтеграція необхідних корпоративних програм; наявність функціоналу проведення заняття online; Microsoft Teams надає робочим групам сучасний розмовний інтерфейс з функцією угруповання повідомлень, що допомагає стежити за ходом бесід (групові розмови за замовчуванням видно всій групі, але можна створювати і приватні бесіди); додаток Skype інтегровано з Microsoft Teams, що дозволяє проводити голосові і відеоконференції; розроблені на технології Microsoft Graph інтелектуальні служби допомагають своєчасно отримувати важливу інформацію та ділитися нею; приділена велика увага можливостям адаптації робочого простору до унікальних вимог (вкладки забезпечують швидкий доступ до документів і хмарних служб, що часто використовуються); Microsoft Teams застосовує ту ж модель з'єднання, що і Exchange, надаючи повідомлення та оновлення сторонніх служб, таких як Twitter і GitHub. Крім того, в Microsoft Teams додали повну підтримку Microsoft Bot Framework, щоб користувачі могли користуватися інтелектуальними службами Майкрософт та інших компаній; система має розширені функції безпеки та відповідає нормативним вимогам, які прийняті в Office 365, зокрема, дані Microsoft Teams шифруються під час передачі та зберігання, а Microsoft Teams підтримує основні стандарти відповідності, зокрема EU Model Clauses, ISO 27001, SOC 2 і HIPAA; Microsoft Teams розгорнута в глобальній мережі центрів обробки даних і автоматично готується до використання з іншими службами Office 365; управління Microsoft Teams здійснюється централізовано.

Окремої уваги потребують так звані відкриті масові онлайн курси (від англ. Massive Open Online Courses - МООС). Їх специфічною властивістю є те, що вони не прив'язані до університетських освітніх програм і виступають швидше як засіб самоосвіти чи підвищення кваліфікації. MOOC зараз розміщено на безлічі платформ, наприклад edX, Udacity, Udemy, FutureLearn, Coursera, Prometheus. Невпинне зростання попиту на такі освітні послуги викликає необхідність пристосування до зростаючого соціокультурного та мовного розмаїття слухачів М. Чжу, Н. Сабір, К. Дж. Бонк, А. Сарі, С. Сю, М. Кім (M. Zhu, N. Sabir, C. J. Bonk, A. Sari, S. Xu, M. Kim) [8]. Наразі існує декілька ключових досліджень щодо особливостей створення таких курсів. Так, у публікації М. Чжу, А. Сарі, М.М. Лі (M. Zhu, A. Sari, M.M. Lee) [9] визначено особливості формування пізнавальної активності слухачів, Т. Кахан, Т. Соффер, Р. Нахміас (T. Kahan, T. Soffer, R. Nachmias) [10] досліджували їх поведінку та мотивацію в процесі опанування курсу, Р.Ф. Кізілцец, М. Перес-Санагустін, Дж. Дж. Малдонадо (R. F. Kizilcec, M. Perez-Sanagustin, J. J. Maldonado) [11] проаналізували причини відсіву слухачів.

Відкритість і гнучкість MOOC призвели до того, що вони наразі не тільки поширені в академічних колах, але й використовувалися такими міжнародними організаціями, як Commonwealth of Learning Б. Венкатараман, A. Канвар (B. Venkataraman, A. Kanwar) [12], Світовий банк С. Джаганнатан (S. Jagannathan) [13], ООН та ОЕСР тощо. За оглядом звітів про онлайн-навчання К. Н. Гунавардена (C. N. Gunawardena) засвідчив, що до 2030 року університетське навчання в Європі, за прогнозами, стане «більш гнучким і забезпечить різні шляхи навчання, визнаючи різноманітність студентської популяції» [14, с. 5].

Зростання популярності таких курсів змусили науковців розглянути питання щодо їх інтеграції в освітнє середовище ЗВО. Так, Д. Андоне, B. Міхаеску (D. Andone, V. Mihaescu) [15] зробили спробу узагальнити наявний досвід використання МООС у систему професійної підготовки закладів вищої освіти, а також проаналізували їх використання засобів вплив на формування професійної компетентності майбутніх фахівців. О. Струтинська та М. Умрик (O.V. Strutynska, M.A. Umryk) [16] дослідили можливість використання технології МООС в процесі професійної підготовки майбутніх учителів, виокремили виявлені в процесі роботи переваги та недоліки.

Основна відмінність МООС від класичних курсів дистанційного навчання - автоматизація освітнього процесу. Тому не виникає необхідності збільшувати кількість співробітників університету в міру зростання кількості студентів. Питання, які виникають під час проходження курсу, вирішуються в чатах, форумах тощо. У МООС учні самостійно організовують процес навчання для досягнення власних цілей, набуття запланованого рівня знань і навичок і без необхідності у персональному навчанні чи консультативному супроводі. Масові відкриті онлайн-курси зазвичай включають відеоуроки, теоретичний матеріал, поданий за допомогою веб-технологій ,завдання для зворотного зв'язку та форум для взаємодії учасників курсу з викладачами та один з одним.

До переваг масових відкритих онлайн-курсів відносимо: можливість набуття знань та навичок у будь-який час і в будь-якому місці в залежності від власних уподобань; відсутність вимог щодо реєстрації та опанування бажаного курсу; якість дистанційних курсів, оскільки вони як правило розроблені викладачами провідних університетів світу; різноманіття курсів та матеріалів для підготовки, які відповідають отриманню бажаної компетенції з урахуванням поточних знань студента; стандартизація профілів курсів з урахуванням світового досвіду; сприяння соціальній інтеграції, поширенню знань і педагогічних інновацій, а також інтерналізації вищих навчальних закладів; наявність безоплатних курсів, що робить їх доступними для студентів всього світу незалежно від матеріального становища.

Серед недоліків масових відкритих онлайн-курсів виокремлюємо: відсутність єдиного механізму визнання результатів неформального навчання засобами МООС-платформ у більшості країн світу (зокрема, і в Україні), оскільки не всі університети та роботодавці визнають сертифікати таких онлайн-курсів; необхідність валідації результатів неформального й інформального навчання за онлайн-курсами та затвердження відповідного рішення на законодавчому рівні держави; високий відсоток відсіву слухачів в процесі навчання, як правило курс завершують вмотивовані та дисципліновані студенти; відсутність методичних принципів та моделей інтеграції масових відкритих онлайн-курсів у систему професійної підготовки майбутніх фахівців.

В цілому, перспективи інтеграції МООС у систему вищої освіти України існують, науковцями встановлені переваги такого підходу та можливі ускладнення. Однак поки що незрозуміло, як MOOC мають бути впроваджені в систему освіти в рамках чинного законодавства і як вони мають бути інтегровані в структуру освітніх програм для підготовки фахівців за конкретними спеціальностями.

MOOC не вирішують низку проблем, які маємо на сучасному етапі розвитку вищої освіти, однак саме вони забезпечують безпрецедентний рівень доступу до освітніх послуг та є можливістю для створення нових освітніх сценаріїв. В цьому контексті погоджуємося із твердженням Л. Гарсіа Аретіо (L. Garcia Aretio) [17], що MOOC - це універсальна цифрова екосистема, що здатна до налаштування та реагування на запити користувачів, дозволяючи їм організовувати власне навчання у відповідності з їх когнітивних уподобань. Найбільшою перевагою MOOC вважаємо не те, що завдяки таким курсам існує низка можливостей для освіти та самоосвіти, а насамперед те, що у перспективі на їх основі сформується інноваційна освітня екосистема зважаючи на їх модульність, масштабованість і здатність до рекомбінації, а також гнучкий і відкритий характер навчання.

Кожна з проаналізованих платформ має свої переваги та недоліки. Зазвичай у ЗВО обирається певна платформа, через яку здійснюється взаємодія усіх учасників освітнього процесу. Проте, паралельно із освітніми платформами, викладач може використовувати альтернативні веб-ресурси до найбільш поширених ресурсів, які успішно використовуються в освітньому процесі відносять: веб-сервіси призначені для управління навчанням: Edmodo, сайти (блоги) Wordpress; інструменти за допомогою яких здійснюється взаємодія учасників освітнього процесу в режимі реального часу: прямий ефір YouTube, Zoom, Google Meet, адже, більшість із цих інструментів мають можливість зберігати сеанси, щоб переглянути їх пізніше (важливо для учасників, які з певних причин не можуть бути онлайн); сервіси для створення онлайнових дидактичних ігор, вправ, кросвордів, тестів тощо: Learningapps, Classtime, Qnlinetestpad, Quizizz, Wizer.me, Quizlet тощо; мультимедійні ресурси для створення, спільного редагування та зберігання інформації: Padlet, Jamboard, LearningApps.org, Classtime; інструменти для проведення дискусійних клубів, залучення всіх учасників до активних обговорень Equity Maps; сервіси хмарних технологій для формування системи тестів контролю навчальної діяльності чи будь якого статистичного дослідження: Google Forms.

Про суттєві перспективи використання освітніх платформ для дистанційного навчання свідчить попит, яким вони користуються у всьому світі. Наприклад, лише за п'ять років у понад 700 університетів у всьому світі більше 58 мільйонів студентів опанували різноманітні дистанційні курси Д. Шах (D. Shah) [18]. В наукових публікаціях триває дискусія щодо шляхів підвищення ефективності дистанційного навчання.

Проте, за результатами проведеного дослідження констатуємо, що впровадження освітніх платформ та дистанційних курсів в систему вищої освіти в Україні все ще далекі від консолідованої технологічної освітньої альтернативи. Навіть коли позитивні результати є очевидним багатообіцяючими Г. Велеціанос, П. Шепердсон (G. Veletsianos, P. Shepherdson) [19], залишається низка невирішених питань. Зокрема, наразі є невстановленими реальні педагогічні наслідки щодо таких масових та індивідуалізованих моделей навчання. Відкритим залишається і питання щодо розробки методології, оцінювання ефективності освітньої платформи, результатів навчання та їх інтерпретації тощо.

Висновки

При дистанційній освіті можна досягти відповідного рівня підготовки, якщо правильно підібрати програмні та апаратні компоненти, а також забезпечити своєчасний зворотний зв'язок від викладачів до студентів. Успішне навчання залежить від послідовної, всебічної та детальної роботи студентів, викладачів, т'юторів, допоміжного персоналу та керівництва навчального закладу.

З огляду на сучасні тенденції в освіті, зміни організаційної форми навчання в ЗВО мають відбуватися в напрямі переходу до змішаних форм навчання з використанням систем підтримки дистанційної освіти. Такий підхід має передбачати як традиційні заняття (лекції, практичні заняття, семінари, консультації тощо), так і інноваційні методи та технології навчання (інтерактивні відеолекції, віртуальні лабораторії тощо), з метою стимулювання пізнавальної діяльності студентів.

дистанційний навчання освітній платформа

Література

1. Elpeboin Y. (2016). MOOCs: searching for a viable business model. Proceedings of EUNIS 2016, Thesaloniki. Pp. 297-311.

2. Despujol І., Castaneda L., Turro C. Developing A MOOC Initiative: Lessons Learned from the Universitat Politecnica de Valencia Experience. Turkish Online Journal of Distance Education, (2018). № 19(1). Pp. 215-233.

3. Bulfin S., Pangrazio L., Selwyn N. Making MOOCs: The construction of a new digital higher education within news media discourse. The International Review of Research in Open and Distributed Learning. 2014. № 15(5). Pp. 290-305.

4. Bartolomd-Pina A. R., Steffens K. Are MOOCs promising learning environments? Comunicar, 2015. № 22(44). Pp.91-99.

5. Conole G. A new classification schema for MOOCs. The International Journal for Innovation and Quality in Learning, (2014). № 2(3). Pp. 65-77.

6. Schuwer R., Jaurena I. G., Aydin C. H., Costello E., Dalsgaard C., Brown M., ..., Teixeira A. Opportunities and threats of the MOOC movement for higher education: the European perspective. The International Review of Research in Open and Distributed Learning. 2015. № 16(6). Pp. 20-38.

7. Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти. Наказ Міністерства освіти і науки України № 1115 від 08.09.2020.

8. Zhu M., Sabir N., Bonk C.J., Sari A., Xu S., Kim M. Addressing learner cultural diversity in MOOC design and delivery: strategies and practices of experts. Turkish Online Journal of Distance Education. (2021). № 22(2). Pp. 1-25.

9. Zhu M., Sari A., Lee M.M. A systematic review of research methods and topics of the empirical MOOC literature (2014-2016). The Internet and Higher Education. 2018. № 37. Pp. 31-39.

10. Kahan T., Soffer T., Nachmias R. Types of participant behavior in a massive open online course. The International Review of Research in Open and Distributed Learning. 2017. № 18(6). Pp. 1-18.

11. Kizilcec R.F., Perez-Sanagustin M., Maldonado J.J. Self-regulated learning strategies predict learner behavior and goal attainment in massive open online courses. Computers & Education. 2017. № 104. Pp. 18-33.

12. Venkataraman B., Kanwar A. Changing the tune: MOOCs for human development? In C.J. Bonk, M.M. Lee., T.C. Reeves, T.H. Reynolds (Eds.). MOOCs and open education around the world (pp. 206-217). New York, NY: Routledge, 2015.

13. Jagannathan S. Harnessing the power of open learning to share global prosperity and eradicate poverty. In C. J Bonk, M. M. Lee, T. C. Reeves, T. H. Reynolds (Eds.). MOOCs and open education around the world (pp. 218-231). New York, NY: Routledge, 2015.

14. Gunawardena C.N. Culturally inclusive online learning for capacity development projects in international contexts. Journal of Learning for Development. 2020. № 7(1). Pp. 5-30.

15. Andone D., Mihaescu V. Blending MOOCs into Higher Education Courses-A Case Study, Learning with MOOCS (LWMOOCS). 2018. Pp. 134 - 136.

16. Strutynska O.V., Umryk M.A. The Use of MOOCs for Training of the Future Computer Science Teachers in Ukraine. E-learning & Lifelong Learning. 2018. Vol. 8. Pp. 297-320.

17. Garcia Aretio L. Los MOOC estan muy vivos. Respuestas a algunas preguntas. RIED. Revista Iberoamericana de Educacion a Distancia. 2017. № 20(1), (version preprint).

18 Shah D. Monetization over Massiveness: A Review of MOOC Stats and Trends in 2016. Class Central. (2016, December 29).

19. Veletsianos G., Shepherdson P. A systematic analysis and synthesis of the empirical MOOC literature published in 2013--2015. The International Review of Research in Open and Distributed Learning. 2016. № 17(2). Pp. 198-221.

References

1. Elpeboin Y. (2016). MOOCs: searching for a viable business model. Proceedings of EUNIS 2016, Thesaloniki. Pp. 297-311. [in English].

2. Despujol І., Castaneda L., Turro C. Developing A MOOC Initiative: Lessons Learned from the Universitat Politecnica de Valencia Experience. Turkish Online Journal of Distance Education, (2018). № 19(1). Pp. 215-233. [in English].

3. Bulfin S., Pangrazio L., Selwyn N. Making MOOCs: The construction of a new digital higher education within news media discourse. The International Review of Research in Open and Distributed Learning. 2014. № 15(5). Pp. 290-305.. [in English].

4. Bartolomd-Pina A.R., Steffens K. Are MOOCs promising learning environments? Comunicar, 2015. № 22(44). Pp.91-99. [in English].

5. Conole G. A new classification schema for MOOCs. The International Journal for Innovation and Quality in Learning, (2014). № 2(3). Pp. 65-77. [in English].

6. Schuwer R., Jaurena I.G., Aydin C.H., Costello E., Dalsgaard C., Brown M., ..., Teixeira A. Opportunities and threats of the MOOC movement for higher education: the European perspective. The International Review of Research in Open and Distributed Learning. 2015. № 16(6). Pp. 20-38. [in English].

7. Polozhennia pro dystantsiinu formu zdobuttia povnoi zahalnoi serednoi osvity [Regulations on the distance form of obtaining a complete general secondary education]. Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy № 1115 від 08.09.2020. [in Ukrainian].

8. Zhu M., Sabir N., Bonk C.J., Sari A., Xu S., Kim M. Addressing learner cultural diversity in MOOC design and delivery: strategies and practices of experts. Turkish Online Journal of Distance Education. (2021). № 22(2). Pp. 1-25. [in English].

9. Zhu M., Sari A., Lee M.M. A systematic review of research methods and topics of the empirical MOOC literature (2014-2016). The Internet and Higher Education. 2018. № 37. Pp. 31-39. [in English].

10. Kahan T., Soffer T., Nachmias R. Types of participant behavior in a massive open online course. The International Review of Research in Open and Distributed Learning. 2017. № 18(6). Pp. 1-18. [in English].

11. Kizilcec R.F., Perez-Sanagustin M., Maldonado J.J. Self-regulated learning strategies predict learner behavior and goal attainment in massive open online courses. Computers & Education. 2017. № 104. Pp. 18-33.. [in English].

12. Venkataraman B., Kanwar A. Changing the tune: MOOCs for human development? In C.J. Bonk, M.M. Lee., T.C. Reeves, T.H. Reynolds (Eds.). MOOCs and open education around the world (pp. 206-217). New York, NY: Routledge, 2015. [in English].

13. Jagannathan S. Harnessing the power of open learning to share global prosperity and eradicate poverty. In C.J Bonk, M.M. Lee, T.C. Reeves, T.H. Reynolds (Eds.). MOOCs and open education around the world (pp. 218-231). New York, NY: Routledge, 2015. [in English].

14. Gunawardena C.N. Culturally inclusive online learning for capacity development projects in international contexts. Journal of Learning for Development. 2020. № 7(1). Pp. 5-30. [in English].

15. Andone D., Mihaescu V. Blending MOOCs into Higher Education Courses-A Case Study, Learning with MOOCS (LWMOOCS). 2018. Pp. 134 - 136.. [in English].

16. Strutynska O.V., Umryk M.A. The Use of MOOCs for Training of the Future Computer Science Teachers in Ukraine. E-learning & Lifelong Learning. 2018. Vol. 8. Pp. 297-320. [in English].

17. Garcia Aretio L. Los MOOC estan muy vivos. Respuestas a algunas preguntas. RIED. Revista Iberoamericana de Education a Distancia. 2017. № 20(1), (version preprint). [in Spanish].

18 Shah D. Monetization over Massiveness: A Review of MOOC Stats and Trends in 2016. Class Central. (2016, December 29) [in English].

19. Veletsianos G., Shepherdson P. A systematic analysis and synthesis of the empirical MOOC literature published in 2013--2015. The International Review of Research in Open and Distributed Learning. 2016. № 17(2). Pp. 198-221. [in English].

Размещено на Allbest.ru