Дослідницька діяльність викладача у закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідницька діяльність викладача у закладах вищої освіти

Кулешова Вікторія Володимирівна, д-р пед. наук. професор кафедри; Аксакова Наталя Олександрівна, канд. іст. наук, доцент кафедри освітніх технологій та охорони праці Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут Української інженерно-педагогічної академії

Наукова діяльність є одним із найпрестижніших, соціально значущих, економічно вигідних аспектів діяльності людини. Вона забезпечує перспективний розвиток економіки, суттєво збагачує культуру, вносить запас міцності в інтелектуальний потенціал суспільства, що визначає соціальний прогрес. У сучасному світі наука виконує такі функції: аналітичну - осягнення реальної дійсності, її аналіз, оцінка; імітаційну - створення ідеальних схем, моделей процесів, що відбуваються, і явищ минулого, сьогодення, майбутнього; системоутворюючу - утворення з розрізненої інформації, фактів системи знань, уявлень у вигляді понять і теорій, що визначають свідомість і самосвідомість людини та людства; оптимізуючу - забезпечення оптимального вирішення проблем, які постають перед людиною та суспільством; орієнтаційну - обізнаність у реальному житті, практиці, людських стосунках, політиці та релігії, вибір кращого з них; прогностичну - визначення змін у природі та суспільстві, в людині та пізнанні; інформаційну - забезпечення зв'язку та взаєморозуміння між країнами, суспільними системами, галузями виробництва, науки і культури; інноваційну - залучення новітніх досліджень у науку, суспільну практику, культуру, охорону здоров'я, освіту.

Реалізація системи безперервної освіти передбачає врахування позиції педагога з точки зору відповідності її міжнародним підходам і вимогам. У зв'язку з цим необхідно враховувати резолюцію XXVI сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, згідно з якою розділені поняття «дослідницька діяльність» і «наукова робота» викладача закладу вищої освіти. Під науково-дослідною діяльністю розуміються оригінальні розробки в галузі природничих або суспільних наук, культури чи освіти, що передбачають ретельні, планомірні дослідження залежно від характеру та умов поставленої проблеми.

Наукова робота трактується як процес, за допомогою якого здобувачі закладів вищої освіти готують наукові публікації за своїм предметом, публікують свої праці, вдосконалюють свою діяльність як викладача. У документі міжнародної організації викладання професійно-технічної школи декларується як професія та розглядається як форма державної служби, яка вимагає від педагогічного персоналу експертних знань і спеціальних навичок, набутих і підтримуваних шляхом наполегливого навчання та дослідження протягом усього життя. У 1980-1990-х роках у теорії та практиці професійної освіти було розроблено низку моделей педагога. На IX Міжнародному педагогічному конгресі (1988 р.) була схвалена бельгійська модель вчителя та вимоги до вчителя як особистості. Вони включали широту поглядів, адаптивність, інтерес до інновацій, готовність брати на себе відповідальність, контактні здібності, емоційність, якісна академічна освіта, глибокі знання в галузі освіти.

В англійській моделі викладача виділяють такі сфери діяльності: знання потреб учнів; уміння оцінювати ефективність своєї діяльності; здатність розробляти навчальні програми та матеріали; володіння професійною майстерністю; здатність бути консультантом і вміння радитися з іншими; навички міжособистісного спілкування; проведення дослідницької роботи; підвищення професійної кваліфікації.

У вітчизняній теорії існує декілька підходів до моделювання діяльності вчителя та виділяють такі моделі діяльності вчителя: учитель виконує класичну функцію навчання (передає знання, формує уміння та навички майбутнього фахівця); учитель стимулює творчу активність учня, спрямовує його пошукову та пізнавальну діяльність на самостійне здобуття знань (суб'єкт навчання в педагогічному процесі); викладач суворо контролює процес становлення спеціаліста, застосовуючи технології навчання, які гарантують високий рівень підготовки спеціаліста; викладач створює сукупні умови (педагогічне поле), що розвивають особистість майбутнього фахівця; учитель стимулює розумову діяльність і творчий пошук учня.

Практично в кожній із представлених моделей діяльність викладача присутня як складова дослідницької діяльності. Таким чином, дослідницьку діяльність слід розглядати як складову та як умову розвитку професійної майстерності викладача.

Організовуючи та проводячи свої дослідження, дослідник виконує дві основні функції: по-перше, систематизує, накопичує знання, накопичені людством; по-друге, він пізнає нове невідоме, що збагачує науку. Ці функції залишаються актуальними в усі часи, змінюється лише їх зміст у міру того, як відбуваються зміни в суспільному житті, досліджуваних наукових проблемах, методах роботи. Для реалізації цих функцій дослідник повинен володіти низкою якостей, які створюють міцну основу для його особистісного та професійного зростання.

Науково-дослідницька діяльність - це надзвичайно напружена, творча праця, яка вимагає повної самовіддачі, наполегливості, терпіння, творчого мислення, заснованого на відчутті нового, прагненні пізнати незвідане.

Термін «дослідницька культура вчителя» є відносно новим у концептуальних засадах педагогіки. Це поняття лише увійшло в широкий дослідницький обіг, про що свідчить його наявність і використання в психолого-педагогічних працях (І.Ф. Ісаєв, В.І. Загвязинський, І.А. Колеснікова, А.М. Новіков, В.А. Сластенін, Е.В. Шашенкова). Визначити сутність дослідницької культури вчителя, її структуру та функції через базові характеристики вихідної категорії «культура» як комплексного, міждисциплінарного, загальнометодологічного поняття та «професійно-педагогічної культури» як її актуальної складової у сфері освіти, а також особливості педагогічної діяльності її, в тому числі наукової. Теоретичний аналіз проблеми дослідження дозволяє розглядати культуру як сукупність духовних і матеріальних цінностей. Творчість, результат і спосіб творчої діяльності, процес творчої самореалізації сутнісних сил особистості, а також соціальний досвід, відображений у традиціях і інноваціях, а також рівень розвитку і самовдосконалення особистості, знаходить своє відображення в дослідницькій діяльності. Все це можна знайти в дослідженнях В.С. Біблер, І.Ф. Ісаєва, І.А. Колесникова, Г.М. Коджаспірова, Є.С. Маркарян, С.І. Ожегов, Г. Ріккерт, В.А. Сластенін.

Суттєвим для нашого дослідження є розгляд І.Ф. Ісаєва про культуру як процес навчальної діяльності і як результат. Аналіз досліджень загальнотеоретичних основ професійно-педагогічної культури та її окремих аспектів. Дослідження Є.В. Бондаревська, Є.В. Бережнова, І.Ф. Ісаєва, Л.В. Заніна, І.І. Зарецька, В.В. Краєвський, І.А. Колесникова, С.В. Кульневич, П.І. Підкасистий, А.П. Ситник, В.А. Сластеніна, Л.Д. Столяренко дозволили розглядати дефініції «педагогічна культура», «професійно-педагогічна культура» та «дослідницька культура» як важливу частину загальної культури, що проявляється в системі професійних якостей та специфіці професійної діяльності. Нами встановлено, що найбільш значущим для визначення дослідницької культури вчителя, її структури є аналіз основних сторін педагогічної діяльності, що здійснюється системою методів дослідницької діяльності та регулюється свідомістю та діяльністю особистості (Ю.К. Бабанський, А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн).

Пошукова діяльність визначається як особлива форма пізнання, систематичне, цілеспрямоване вивчення педагогічного процесу засобами і методами науки (В.В. Краєвський, Є.В. Шашенкова, А.М. Новіков). Дослідницька культура викладача представлена як узагальнена характеристика пошукової діяльності та процесу створення, засвоєння та використання педагогічних інновацій.

Теоретичний аналіз, узагальнення педагогічних і психологічних підходів до характеристики досліджуваного явища дозволили визначити дослідницьку культуру вчителя - ключове поняття нашого дослідження. Дослідницька культура вчителя є інтегративною, динамічною особистішою характеристикою, що включає педагогічні цінності, дослідницькі шляхи вирішення творчих професійних завдань, творчу активність і міру самореалізації в інноваційній педагогічній діяльності.

Структурними компонентами дослідницької культури викладача ми вважаємо методично обґрунтовані, взаємопов'язані та взаємозумовлені компоненти: аксіологічний; когнітивний; діяльнісно-технологічний; індивідуально творчий [1 ].

Аксіологічний компонент науково-дослідницької культури вчителя визначається комплексом таких педагогічних цінностей, як гуманістична спрямованість педагогічної діяльності; професійна потреба педагогів у інноваційній діяльності та мотиви самореалізації особистості; оцінка, розуміння педагогічних ідей, концепцій, норм професійної діяльності, методологічна рефлексія.

Когнітивний компонент дослідницької культури вчителя включає знання основних методологічних понять педагогіки, категорій і закономірностей педагогічної науки, методології наукового пізнання; психолого-педагогічні знання; знання інноваційних процесів в освіті, принципів діагностичних методів та інструментарію дослідження.

Діяльнісно-технологічний компонент дослідницької культури вчителя визначає шляхи вирішення творчих педагогічних завдань в інноваційній діяльності, систему аналітичних, проектних, конструктивно-прогностичних, оцінювально-рефлексивних дослідницьких умінь, методи наукового пізнання, методи, форми і засоби інноваційної діяльності [2].

Індивідуально-творчий компонент дослідницької культури вчителя передбачає механізм оволодіння вчителем цією культурою та її втілення в інноваційній педагогічній діяльності, трансформації здібностей у вирішенні творчих професійних завдань, формуванні індивідуального стилю діяльності, прагненні до самовдосконалення. Функціональне призначення дослідницької культури вчителя розглядається з позиції інноваційного процесу та його результату.

Аналітична функція дослідницької культури вчителя спрямована на розуміння нових цілей освіти, психолого-педагогічних концепцій навчання та використання їх як основи інноваційної діяльності. Функція проєктування пов'язана з творчим вирішенням завдань проєктуванням освітнього процесу, педагогічних систем на стратегічному рівні на основі аналізу педагогічної ситуації, вибору оптимального варіанту її реалізації. Конструктивно-прогностична функція спрямована на побудову цілісного виховного процесу на тактичному рівні на основі співвідношення педагогічного аналізу з суспільно визначеною та особистісно прийнятною метою. Оцінювально-рефлексивна функція науково-дослідницької культури вчителя пов'язана з усвідомленням важливості інноваційної педагогічної діяльності та оцінкою її результатів та полягає в усвідомленні, порівнянні та оцінці його продуктивної діяльності; створює умови для розвитку творчої активності, здібностей керувати своєю діяльністю та самовдосконалюватись [3].

Розглядаючи науково-дослідницьку культуру вчителя як результат інноваційної діяльності, важливо виділити методичну культуру, професійне мислення, педагогічну креативність та досвід творчої діяльності з функціональними компонентами. Уявлення про сутність, структуру та функції дослідницької культури вчителя є необхідною теоретико-методологічною передумовою аналізу можливостей системи підготовки фахівця у формуванні дослідницької культури викладача. Формування науково-дослідницької культури майбутнього викладача - цілеспрямований, спеціально організований процес, що здійснюється в контексті професійної підготовки відповідно до офіційних освітніх стандартів та кваліфікаційних характеристик спеціаліста. Механізм формування дослідницької культури майбутнього викладача складається з розуміння інтегративної сутності компонентів (інформаційного, художньо-творчого, практичного, ціннісно-мотиваційного) та визнання здатності кожного впливати, змінювати та взаємопроникати один в одного.

Педагогічні умови реалізації моделі дослідницької культури викладача базуються на організації навчального процесу, враховуючи єдність методичних підходів до науково-дослідницької діяльності здобувача, на поетапному формуванні компонентів дослідницької культури та спрямованості знань та набуті навичок їх практичного застосування. Опора на індивідуально - особистісний підхід до кожного учасника навчального процесу дає змогу найбільш продуктивно реалізувати взаємодію активних форм діяльності здобувача, таких як виконавська, дослідницька.

Отже, модель формування дослідницької культури майбутнього викладача реалізується за такими напрямками. Формування інформаційної складової полягає в засвоєнні базових знань у галузі методики педагогіки та застосуванні знань у лабораторних умовах. Ціннісно-мотиваційний компонент спрямований на усвідомлення важливості дослідницької діяльності у професійному становленні фахівця. Суттєву роль тут відіграє самоаналіз власних професійних навичок, планування та побудова програми самовдосконалення, дослідницька рефлексія. Інтегративна єдність основ теоретичного знання і діяльності зумовлена тим, що оволодіння дослідницькою культурою можливе лише в процесі власної дослідницької діяльності, із застосуванням методів наукового пошуку.

Тому практична складова формується в умовах педагогічного експерименту в закладі вищої освіти, в оформленні здобувачами результатів власного дослідження. Основною дисципліною, яка формує дослідницький компонент, є дисципліна «Основи наукових досліджень». Змістовна сторона і предмет останнього спрямовані на розвиток механізмів дослідницького пошуку серед здобувачів і відображенні особливостей дослідницької діяльності в освітній сфері. У процесі вивчення даної дисципліни здобувачі формують ставлення до науки як найважливішого засобу вдосконалення дослідницької практики, набувають базових знань і вмінь у галузі наукового дослідження, враховуючи специфіку галузі [4].

Професійна діяльність майбутнього викладача потребує вміння вчитися, проєктувати, моделювати і на цій основі визначати найбільш доцільні шляхи розв'язання практичних завдань. Майбутній викладач повинен володіти основами науково-дослідницької культури, які знаходять свій щоденний вияв у ціннісному ставленні до професійно-дослідницької діяльності, готовності особистості до наукового пізнання на основі наявних дослідницьких знань, умінь і навичок особистості будувати свою власну систему дослідницької діяльності. Дослідницька культура, поряд із професійною етикою, соціально-педагогічною та організаційною культурою, є частиною професійної культури бакалавра освіти. Вона передбачає володіння майбутніми викладачами методикою науково-дослідної роботи. Домінуючим у процесі професійної підготовки у ЗВО стає процес формування основ дослідницької культури майбутніх педагогів. Важливою складовою професійної підготовки є науково - дослідна робота здобувача. Під час її виконання закладаються основи наукової організації праці, формуються необхідні аналітичні якості, затребувані в професійній діяльності.

Незважаючи на досить високий рівень обізнаності з даної проблематики, на сьогоднішній день існує протиріччя між об'єктивно зростаючою потребою в дослідницькій культурі викладача та відсутністю механізмів її формування в системі ПТО. Наукова робота - це надзвичайно напружена, творча праця, яка вимагає повної самовіддачі, наполегливості, терпіння, творчого мислення, відчуття нового, бажання пізнати незвідане [5].

В історії науки було багато спроб перерахувати найважливіші професійні якості вченого-дослідника, серед яких: добра пам'ять; здатність до концентрації; інтелектуальна незалежність, тобто незалежність думки; прагнення, пристрасть, одержимість і наполегливість у науці. В.А. Обручев виділяє три основні принципи плідної наукової діяльності: регулярність; точність; любов до творчості. Важливою якістю дослідника є психолого-педагогічна спрямованість, що виявляється в постійному прагненні до досягнення головної мети - формування та розвитку особистості здобувача, підвищення якості його виховання та навчання. Виходячи з вищесказаного, до професійно важливих якостей майбутнього вчителя як дослідника можна віднести: оптимізм - віра в можливість покращити стан справ, виробити оптимальні варіанти творчого розвитку учнів; гуманізм, що передбачає доброту, співчуття, теплоту до людей; справедливість, виваженість, толерантність, стриманість, самовладання; уміння чесно, по совісті вести дослідницьку роботу. Це, у свою чергу, передбачає вимогливість дослідника до себе та людей, тобто дотримання норм моралі, сумлінне виконання свого професійного обов'язку. Комунікабельність і навички міжособистісного спілкування є важливими в дослідженнях.

Усі зазначені вище професійно важливі якості особистості визначають авторитет дослідника, складовими якого є: глибокі різнобічні спеціальні знання; володіння професійними та дослідницькими навичками; наявність психолого- педагогічних здібностей; загальна педагогічна культура; вміння спілкуватися з людьми; поведінка відповідно до норм професійної психолого-педагогічної етики.

Таким чином, до дослідника, як до професіонала, висувалися надзвичайно високі вимоги, які висувалися на межі можливостей людини та вимагали повної самовіддачі, що важко, але можливо в рамках професійної освіти.

дослідницький культура вчитель викладач

Висновок

Основні професійно важливі якості особистості майбутнього вчителя-дослідника правомірно представити у такій формі:

1. Загальні психолого-педагогічні якості: професійна психолого-педагогічна спрямованість; соціально та професійно значущі властивості особистості, такі як громадянська свідомість, гуманізм, оптимізм, стійкий інтерес до наукової роботи, справедливість і доброзичливість до людей; комунікабельність, самодисципліна та вимогливість до інших.

2. Професійні психолого-педагогічні якості: психолого-педагогічна, теоретична, методична та практична підготовленість; розвинуті психолого-педагогічні здібності такі як комунікативні, перцептивні, проективні, сугестивні, емоційно-вольові, конструктивні, дидактичні, організаторські, пізнавальні, експресивно-мовленнєві, творчі.

3. Індивідуальні професійні психолого-педагогічні якості: психолого-педагогічна спрямованість психічних процесів, таких як пізнавально-емоційні, вольові; емоційна чуйність (емпатія); розвиток волі; саморефлексія.

Дослідницька культура виявляється в його професійних здібностях: інтелектуальних (розвиток наукового психолого-педагогічного мислення), які визначають здатність аналізувати та пояснювати предмет, відокремлювати суттєве від несуттєвого; проводити психолого-педагогічні експерименти; здійснити науковий пошук у гностичному циклі «факти - модель - гіпотеза - результат - перевірка»; будувати на основі експериментальних даних теоретичну (ідеалізовану) модель, знаходити зв'язки між кількісною та якісною сторонами досліджуваного явища, формулювати обґрунтовані висновки, встановлювати межі їх застосовності; розглядати процеси і явища у взаємозв'язку, розкривати їх сутність і суперечності; реферувати, аналізувати та узагальнювати матеріал дослідження; сюди ж відноситься інтуїція, дар передбачення, неосяжність знань; перцептивні, які лежать в основі здатності проникати у внутрішній світ людини: надзвичайна інтенсивність уваги, вразливість, сприйнятливість; комунікативні, що дозволяє встановлювати правильні стосунки з учасниками дослідницького процесу; конструктивні, що дає можливість передбачити хід, розвиток і результати навчального процесу; навіювання, спрямоване на отримання бажаного результату шляхом емоційно-вольового впливу, навіювання силою слова, авторитету; емоційно-вольові, які дозволяють керувати своїм внутрішнім станом, почуттями, поведінкою; дидактичність, що виявляється в умінні доступно, цікаво, зрозуміло, зрозуміло, аргументовано викладати матеріал, трактувати завдання дослідження; організаційні, що дозволяють організувати пізнавальну діяльність здобувачів, а також власну роботу як викладача - дослідника: висока самоорганізація, висока результативність; науково-освітні, які дають змогу швидко здобувати нову інформацію; творчі, що дозволяють творчо вирішувати психолого-педагогічні та дослідницькі завдання: ухилення від шаблону, оригінальність, ініціативність, задоволення не стільки від досягнення мети дослідження, скільки від самого його процесу, непереборне прагнення до творчої діяльності. Це основні професійно важливі особистісні якості майбутнього вчителя-дослідника, що визначають його як справжнього вченого, новатора.

Список використаних джерел

1. Сластьонін В.О. (2000). Формування особистості вчителя в процесі професійної підготовки. Київ: ІЗМН.

2. Сухомлинський В.О. (1977). Розмова з молодим директором. Київ: Радянська школа.

3. Бойчук Ю.Д., Васильєва М.П. (2012). Харків: Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди.

4. Кловак Г. (2004). Науково-дослідна лабораторія педагогічного університету як школа професійної підготовки майбутнього вчителя-дослідника. Київ: Вища освіта України.

5. Кловак Г.Т. (2005). Ґенеза підготовки майбутнього вчителя до дослідницької педагогічної діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах України (кінець ХІХ - ХХ століття) (автореф. дис. доктора пед. наук). Київ, Україна.

Размещено на Allbest.ru