Теоретичні аспекти застосування інтегративних технологій викладання для підвищення рівня навчальної мотивації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти застосування інтегративних технологій викладання для підвищення рівня навчальної мотивації

Курташ Наталія Ярославівна кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри акушерства та гінекології імені І.Д. Ланового, Івано-Франківський національний медичний університет

Анотація

У статті представлений теоретичний аналіз методологічних засад використання інтегративного підходу та інтегративних технологій у процесі викладання навчальних дисциплін медичного профілю. Підкреслюється, що згаданий підхід сприяє кращому та якіснішому засвоєнню знань і ефективнішому опануванню вмінь, передбачених навчальною освітньою програмою у галузі медицини. Наголошується на необхідності інтеграції знань з різних навчальних дисциплін при опануванні фаху медика для точного встановлення клінічного діагнозу та підбору необхідного курсу лікування у процесі практичної клінічної діяльності. При цьому аналізуються особливості інтегративного підходу у контексті його впливу на мотивацію й інтерес студентів до навчання. Зазначається, що інтегративний підхід сприяє активізації учасників навчального процесу, під час здобуття нових знань, шляхом пробудження інтересу, а також активації та підтримання на оптимальному рівні внутрішньої мотивації до навчання. Водночас нові знання органічно поєднуються із вже здобутими та додаються до вже наявних когнітивних схем, що сприяє полегшенню запам'ятовування нових даних і їх інтеграції у єдину цілісну систему професійних знань, умінь та навичок. Відтак, навчальний матеріал засвоюється якісніше та у готовому до практичного використання вигляді. Автор характеризує основні компоненти навчальної мотивації студентів медиків та наводить приклади конкретних дидактичних методів і технологій, які можуть використовуватися у рамках інтегративного підходу до викладання навчальних дисциплін медичного профілю. Аналіз особливостей мотивації до навчання у студентів вищих навчальних закладів медичного спрямування супроводжується твердженням про те, що мотивований студент може трансформувати вже здобуті знання у додаткову мотивацію для продовження навчання протягом усього життя. Враховуючи постійні зміни та інновації у сфері медицини, для надання ефективної медичної допомоги, важливо вміти здійснювати пошук, опрацювання, аналіз, синтез та узагальнення даних із різних напрямків медицини. Також, важливими являються навички критичного мислення, підвищення самоефективності, структурування даних, формулювання цілей, самоорганізації, самостійного оцінювання поточного прогресу, розв'язання проблем і самостійного прийняття рішень, як для підтримання мотивації до навчання, так і для його успішності. Описані стратегії здатні сприяти підвищенню та підтриманню на високому рівні як внутрішньої, так і зовнішньої мотивації до навчання у студентів-медиків.

Ключові слова: інтегративний підхід, технології викладання, мотивація, самоефективність, академічна успішність

Abstract

Kurtash Nataliya Yaroslavivna Oandidate of medical sciences, associate professor Associate Professor of the Department of Obstetrics and Gynecology named after I. D. Lanovoy, Ivano-Frankivsk National Medical University

THEORETICAL ASPECTS OF THE APPLICATION OF INTEGRATIVE TEACHING TECHNOLOGIES TO INCREASE THE LEVEL OF EDUCATIONAL MOTIVATION

The article presents a theoretical analysis of the methodological principles of using an integrative approach and integrative technologies in the process of teaching medical disciplines. It is emphasized that the mentioned approach contributes to better and better assimilation of knowledge and more effective mastering of skills provided by the educational program in the field of medicine. Emphasis is placed on the need to integrate knowledge from various educational disciplines when mastering the profession of a doctor in order to accurately establish a clinical diagnosis and select the necessary course of treatment in the process of practical clinical activity. At the same time, the features of the integrative approach are analyzed in the context of its influence on students' motivation and interest in learning. It is noted that the integrative approach contributes to the activation of the participants of the educational process, during the acquisition of new knowledge, by awakening interest, as well as activating and maintaining the internal motivation to study at an optimal level. At the same time, new knowledge is organically combined with already acquired and added to already existing cognitive schemes, which facilitates the memorization of new data and their integration into a single integrated system of professional knowledge, skills and abilities. Therefore, the educational material is assimilated more qualitatively and in a form ready for practical use. The author characterizes the main components of educational motivation of medical students and gives examples of specific didactic methods and technologies that can be used within the framework of an integrative approach to teaching educational disciplines of a medical profile. The analysis of the characteristics of the motivation to study among students of higher educational institutions of the medical field is accompanied by the statement that a motivated student can transform already acquired knowledge into additional motivation to continue studying throughout his life. Given the constant changes and innovations in the field of medicine, in order to provide effective medical care, it is important to be able to search, process, analyze, synthesize and summarize data from various areas of medicine. Also, the skills of critical thinking, increasing self-efficacy, structuring data, formulating goals, self-organization, independent assessment of current progress, problem-solving, and independent decision-making are important, both for maintaining motivation to study and for its success. The described strategies are able to contribute to increasing and maintaining a high level of both internal and external motivation to study in medical students.

Keywords: integrative approach, teaching technologies, motivation, self-efficacy, academic success.

Постановка проблеми

інтегративний підхід навчальний медичний

Значна швидкість змін і нововведень у різних галузях знань, постійне зростання та оновлення вимог до вмінь, знань та навичок фахівців і необхідність об'єднувати різноманітні дані, відомості та підходи у процесі виконання практичних завдань зумовлюють особливу актуальність застосування інтегративного підходу під час викладання навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах. Зокрема, даний підхід розвиває у майбутніх медиків вміння ефективно навчатися протягом усього життя, шукати та використовувати різноманітні ресурси інформації, самостійно організовувати процес свого професійного навчання та розвитку, формулювати навчальні цілі, оцінювати поточні можливості та проектувати навчальні програми для здобуття необхідних компетенцій, що відіграє значну роль у становленні та постійному професійному вдосконаленні лікаря. Водночас застосування інтегративних технологій у процесі викладання навчальних дисциплін медичного профілю сприяє підвищенню рівня мотивації до навчання, що в підсумку веде до вищої успішності завдяки кращому засвоєнню знань. Згаданий аспект особливо цінний у період криз, коли студенти можуть частіше переживати стан фрустрації через труднощі досягнення особистих навчальних цілей, зумовлених зовнішніми несприятливими чинниками.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Навчання у медичному вузі надзвичайно об'ємне за обсягом інформації та практики, і навчальні дисципліни охоплюються поступово. Більшість методів навчання являються дидактичними і використовуються у процесі викладання окремих дисциплін. Відтак, часто студенти не бачать актуальності певних навчальних дисциплін і як наслідок не розвивають необхідних навичок, таких як критичне мислення, вирішення проблем і прийняття рішень [1; 10; 15]. Реге, Мотхур, Саяд, Колдман, Гібсон підкреслюють, що як наслідок спостерігається зниження рівня навчальної мотивації та втрата інтересу до практичного застосування здобутих знань. Водночас, особливості потреб сучасної медичної освіти вимагають від її здобувачів розуміння взаємозв'язку між різними навчальними дисциплінами та застосування здобутих на окремих модулях знань в процесі надання допомоги пацієнтам. Тому існує потреба у пошуку нових підходів до викладання спеціалізованих навчальних курсів, щоб допомогти студентам інтегрувати всі отримані знання в єдину цілісну структуру, яка стане їм в нагоді під лікарської практики, а також допоможе підвищити інтерес до навчання і сприятиме активізації процесу здобуття знань. При цьому інтегративний підхід визначається як метод організації навчального матеріалу для співвіднесення різних навчальних дисциплін, які зазвичай викладаються на окремих академічних етапах, або координація навчальної діяльності для забезпечення гармонійного функціонування освітніх процесів [2].

Стаття має оглядовий характер і підготовлена на основі розглянутої, проаналізованої та синтезованої інформації з класичних і сучасних праць, які присвячені проблемам мотивації до навчання студентів-медиків. При цьому, охарактеризовано особливості інтегративного підходу до викладання та шляхи використання окремих його технологій з метою підвищення та підтримання навчальної мотивації студентів у процесі.

Відтак, метою статті виступає теоретико-методологічний аналіз шляхів використання інтегративного підходу до викладання з метою підвищення навчальної мотивації студентів медичного вищого навчального закладу до вивчення навчального модуля «Акушерство та гінекологія».

Виклад основного матеріалу

Аналіз наукових публікацій у напрямку педагогіки у вищій школі свідчить про те, що інтегративний підхід до викладання навчальних дисциплін поділяється на два види. Горизонтальна інтеграція передбачає інтеграцію дисциплін на одній фазі, тоді як вертикальна інтеграція являється інтеграцією між різними дисциплінами, які викладаються на окремих етапах проходження освітньої навчальної програми у галузі медицини. Однією з переваг інтегративного підходу виступає формування сприятливого навчального середовища, що сприяє підвищенню та підтриманню внутрішньої мотивації до здобуття знань. Інтегративний підхід передбачає формулювання конкретніших навчальних цілей та мікропланування. Інтегративні технології викладання означають не лише інтеграцію дисциплін, але також передбачають мікро-сплановану, добре проведену серію занять, яка включає всі три сфери навчання: когнітивну, емоційну та психомоторну [3]. Викладач може використовувати нові методи викладання та методи навчання під час використання інтегративного підходу, щоб зробити заняття цікавішими.

За визначенням американського педагога Дж. Гіббонса, інтеграція передбачає об'єднання окремих компонентів різних систем із метою покращення результату їх взаємодії [4]. При цьому, необхідно підкреслити, що без процесу інтеграції неможливе формування професійних компетентностей, необхідних для практичної діяльності. Важливість інтеграції пояснюється необхідністю об'єднувати теоретичні знання із базових дисциплін разом із практичними навичками для надання ефективної допомоги пацієнтам.

Н. Костюк наголошує на особливостях інтегративного підходу, які охоплюють взаємодію окремих елементів із певними властивостями, а також встановлення, формування та зміцнення взаємозв'язків між даними компонентами на основі достатнього теоретичного обґрунтування, що призводить до утворення нового об'єкту у складі цілісної системи. Водночас сформований у результаті інтеграції об'єкт матиме нові властивості, які відрізнятимуться від первинних властивостей кожного окремого взятого компонента створеної структури. Отже, інтегративні технології тісно пов'язані з процесом конструювання навчального заняття з урахуванням його цілей, шляхів і методів їх досягнення, оцінки поточного рівня знань, умінь та навичок студентів, їх мотивації і освітнього середовища.

Відтак, з метою підвищення якості знань студентів медичних вузів, а також ефективнішого формування їх компетентності, необхідно використовувати інтеграційний підхід до організації навчального процесу. Кілька досліджень показали, що студенти, які навчаються за такою інтегрованою навчальною програмою, здобуваючи медичну освіту, впевненіше використовують свої навички та ставлять точніший діагноз, ніж ті, хто навчається звичайним способом. Зокрема, у контексті нашого дослідження розглядається вплив інтеграції знань із курсів нормальної анатомії, патоморфології, нервових хвороб, нормальної фізіології, патофізіології, фармакології, біохімії, внутрішньої медицини, мікробіології, вірусології, імунології, медичної та біологічної фізики, а також практичних навичок з курсів хірургії, травматології, радіології при вивченні акушерства та гінекології у контексті підвищення мотивації до здобуття знань із вказаної навчальної дисципліни.

Особливості мотивації до навчання студентів-медиків

Дослідники у галузях психології та педагогіки розглядають мотивацію, як чинник навчальної діяльності студента та її успішності. Із класичного визначення мотивації відомо, що вона являється бажанням чи потребою отримання бажаного результату. Також, її вважають чинником, який активізує і підтримує використання поведінкових стратегій необхідних для досягнення мети. При цьому, дослідники наголошують на її особливому значенні у процесі навчання студентів-медиків, що відрізняється інтенсивним характером наповнення освітніх програм, оскільки мотивований студент здатний трансформувати набуті знання у стимул для продовження навчання [5]. Зокрема, необхідно враховувати, що здобуття лікарського фаху пов'язане з клінічною роботою паралельно з вивченням клінічних дисциплін [6]. Відтак, без знань з однієї дисципліни може бути надзвичайно складно справлятися з викликами реальної медичної практики.

Поведінкові теорії навчання, які були популярні до середини 20-го століття, першими концептуалізували мотивацію до навчання та розглядали її через призму звичок, потягів, стимулів і підкріплення. При цьому, вони розглядали студентів, як пасивних учасників навчального процесу. На думку представників даного підходу мотивація до навчання та його ефективність була пов'язані з рівнем домагань студента та його індивідуальними властивостями, які обумовлювали вибір певного типу реагування на стимули навчального середовища. Водночас представники когнітивного підходу до вивчення мотивації навчання визначають навчальні цілі, стратегії саморегуляції у процесі їх досягнення, зокрема метод підтримки та контролю власного прогресу досягнення мети, як ключові чинники їх навчальної активності. Також. вони враховують вплив соціальних факторів і особливостей організації навчального процесу на цілі, переконання та емоції студентів, пов'язані з навчанням, а відтак і рівнем залучення в нього та мотивації до здобуття нових знань і навичок.

Структура мотивації охоплює три ключові компоненти: ціль, самоефективність та реакції. Причини виконання поставлених навчальних завдань можуть бути як особистими, внутрішніми та диктуватися системою цінностей, інтересів і сенсів діяльності особистості, так і зовнішніми, соціальними, зумовлені бажаністю певного типу поведінки, його прийняттям і схваленням. Уявлення студентів про їх власну компетентність, їхні цінності та попередні інтереси, які вони привносять у конкретну навчальну ситуацію, впливають на мотивацію. На думку багатьох дослідників у руслі медицини та психології, самоефективність відіграє значну роль у процесі навчальної діяльності і поряд із мотивацією визначає її успішність. При цьому, під самоефективністю розуміють суб'єктивну оцінку власної здатності виконати певне завдання [7]. Зокрема, вона пов'язана із впевненістю студента у можливості досягнення певних цілей з урахуванням його суб'єктивної оцінки власних знань, умінь та навичок. Почуття самоефективності впливає на вибір завдань та шляхів їх виконання, кількість розумових зусиль спрямованих на опрацювання навчального матеріалу та виконання запропонованої частини роботи [8]. Коли студенти очікують успіху, вони, швидше за все, докладуть зусиль і наполегливості, необхідних для досягнення хороших результатів. Відтак, емоційний компонент мотивації до навчання, буде пов'язаний з емоцією інтересу та створюватиме достатній енергетичний потенціал для продовження навчання. Задоволення отримане у результаті підтвердження власної компетентності, за підсумками виконаних завдань, також, сприятиме підтриманню та підвищенню навчальної мотивації.

Водночас типи мотивації можуть бути різними, але загалом їх можна класифікувати на два види. Внутрішня мотивація пов'язана із інтересом, особистими цілями, цінностями та прагненнями (наприклад, зацікавленість стати лікарем, зокрема певного профілю, пошук інтелектуальних викликів медицини для продовження кар'єри у руслі науки). Інший вид мотивації - це зовнішня або орієнтована на результат, наприклад мотивація отримувати визнання зі сторони інших у зв'язку із престижною роботою [9]. Внутрішня мотивація являється найкращим типом мотивації, яка відрізняється автономністю та самовизначенням. Допитливість студентів і особистий інтерес до навчального матеріалу веде до знань, що характеризується почуттям психологічної свободи і формують внутрішній локус причинності дій [10]. Студенти, які керуються у процесі навчання особистими внутрішніми цілями частіше прагнуть розвитку своїх навичок і шукають для цього можливості, тоді як ті студенти, які керується цілями продуктивності, прагнуть до отримання позитивних оцінок [11].

Мотивація до розвитку компетентності та здобуття знань може стимулюватися системою винагород і покарань. Однак, часто вирішальну роль у навчальній успішності відіграють внутрішні причини здобуття освіти, які можуть перевершувати зовнішні мотиваційні чинники у процесі опанування професії. Наполегливість та мотивація до навчання зростають при наявності цікавих завдань, які перевищують поточний рівень знань, умінь та навичок, необхідних для їх виконання. При цьому необхідно враховувати інтерес до них серед студентів, цінність та корисність для них представлених завдань. Водночас, важливо підтримувати баланс між рівнем складності завдань та поточним рівнем розвитку компетентностей студентів, щоб уникнути проявів фрустрації, зумовленої не досяжністю поставленої мети, не можливістю справитися із роботою за поточних умов і можливостей, що може негативно вплинути на рівень навчальної мотивації. Також, необхідно враховувати, що студенти у процесі навчання часто орієнтуються на їх визнання (у вигляді високих оцінок) і прагнуть уникнути негативних суджень про їх рівень знань. Отже, вони менш схильні шукати виклики, які можуть поставити їхні знання під сумнів, ніж студенти, які сфокусовані на навчанні та керуються внутрішніми мотивами здобуття знань.

Студенти із провідною внутрішньою мотивацією до навчання самі ставлять перед собою навчальні цілі та виконання кожного завдання пов'язують із підвищенням власної компетентності, що є для них винагородою за докладені зусилля. Відтак, поставлені завдання повинні бути для студентів із різними видами провідних навчальних мотивацій викликом, що сприятиме поступовому формуванню необхідних умінь та розвитку навичок із урахуванням вже наявного фундаменту, а отже і переходу на новий рівень компетентності за рахунок нових надбудов у їх внутрішній структурі знань.

Дослідження вказують на те, що окремі компоненти навчального середовища можуть здійснювати, як негативний, так і позитивний вплив на мотивацію до навчання, шляхом підтримання допитливості та інтересу у студентів. Дане твердження особливо цінне у нашій науковій розвідці, спрямованій на пошук підходів і технологій викладання, які сприятимуть підвищенню мотивації до навчання. При цьому, необхідно зосереджувати увагу на практиках, які допомагають сформувати мислення зростання з відповідними цінностями, переконаннями, стратегіями поведінки, що в основному диктуються внутрішньою мотивацією.

Аналіз досліджень із численними вибірками свідчить про те, що мотивація виступає продуктом взаємодії особистості індивіда та його зовнішнього середовища. На думку Деці та Раян, поведінка, у тому числі й пов'язана з навчанням, формується під впливом трьох основних та універсальних психологічних потреб розвитку та самовизначення [12]. Зокрема, автономія у навчальній мотивації відображає бажання брати участь у тих видах діяльності, де є можливість здійснення вибору. Спроможність пов'язана з відчуттям задоволення від отримання повноважень і впевненістю в успішності виконання певних дій, a отже і з розвитком певних здібностей. Соціальні відносини являють собою потребу в усвідомленні того, що дії позитивно сприймається іншими людьми, або що діяльність сприяє процесу соціалізації. Аналіз результатів досліджень зовнішніх чинників мотивації навчання свідчить, що існує декілька факторів, пов'язаних із навчальним середовищем, які здійснюють на неї вплив. Зокрема, до таких факторів належать технології викладання, підходи до проєктування освітніх програм, дидактичні матеріали та афективні фактори взаємодії з викладачем [12]. Звідси випливає висновок про те, що мотивація студентів-медиків залежить як від індивідуальних характеристик особистості, так і від специфіки навчальної ситуації у якій вони здобувають знання, яка може як створювати, так і обмежувати можливість для проявів автономності, здібностей і отримання позитивної оцінки зі сторони інших [14]. Отже, у процесі викладання важливо заохочувати автономість студентів, ставити перед ними сприятливі виклики, заохочувати активність, виховувати відповідальність, а також надавати емоційну підтримку та конструктивний зворотний зв'язок.

Результати досліджень впливу мотивації на успішність у навчанні вказують на те, що внутрішня мотивація сильніше визначає академічну успішність, ніж зовнішня. Науковці підкреслюють, що рівень залученості у навчальний процес, також, опосередковується взаємовідношенням внутрішньої'/зовнішньої мотивації та академічної

успішності. Водночас внутрішня та зовнішня мотивація зумовлюють підвищення рівня самоефективності, рівень якої теж здійснює значний вплив на показники успішності навчальної діяльності. Однак, у студентів-медиків вплив рівня самоефективності на академічну успішність виявився незначним, що зумовлено вимогами вирішення складних проблем пов'язаних із реальним життям (наприклад, встановлення діагнозу пацієнтам і призначення відповідного лікування). Відтак, студенти не можуть чітко визначити свій рівень самоефективності на основі тільки показників успішності у навчанні. При цьому вивчення медичних дисциплін вимагає докладання значних розумових зусиль з точки зору когнітивної діяльності та емоційного залучення у сам процес навчання. Отже, самоефективність, як один з типів мотиваційних конструктів, має певний, але не визначальний вплив на успішність студентів.

Аналіз результатів досліджень взаємозв'язку мотивації, самоефективності та академічної успішності свідчать про те, що з метою мотивування студентів до навчання необхідно використовувати стратегії та технології, які спрямовані на підтримку та підвищення рівня внутрішньої мотивації. При цьому, зовнішні винагороди можуть негативно вплинути на навчальну мотивацію та знизити загальну академічну успішність, хоча для мотивування до виконання окремих навчальних завдань вони можуть виявитися корисними (наприклад додаткова оцінка) [15]. Також, відзначається вплив академічної атмосфери, умов та особливостей організації навчання на мотивацію та успішність засвоєння знань і практичних умінь. Методи підвищення почуття самоефективності у навчальній діяльності охоплюють формулювання та постановку відповідних цілей, їх декомпозицію, надання зворотного зв'язку щодо досягнутого прогресу на шляху до визначених цілей, що дає студентам можливість приписувати успіх власним прикладеним зусиллям.

Результати моделювання за допомогою структурних рівнянь, за словами Хаят показали, що самоефективність студентів впливає на їхні емоції, пов'язані з навчанням, і метакогнітивні стратегії навчання, а вони, у свою чергу, впливають на успішність студентів. Крім того, емоції, пов'язані з навчанням, впливають на метакогнітивні стратегії навчання, які, у свою чергу, опосередковують вплив емоцій на академічну успішність [16].

Аналіз праць присвячених вивченню впливу навчальних стратегій на академічну успішність студентів свідчить про те, що результати іспитів опосередковані рівнем розвитку та застосуванням критичного мислення [17]. Водночас загальна успішність навчальної діяльності тісно взаємопов'язана з рівнем розвитку метакогнітивних здібностей і навичками саморегуляції. Цілі, як бажані результати навчальної діяльності студента, важливі для ефективного та успішного навчання, оскільки вони визначають рішення про те, чи потрібно докладати зусиль і як спрямувати увагу, сприяють плануванню, значною мірою визначають реакцію на невдачі та сприяють іншим формам поведінки, важливим для навчання. Представлені дослідниками висновки можуть бути корисними у процесі вибору підходів до викладання навчальної дисципліни, а також вибору технологій підвищення рівня мотивації до навчання і академічної успішності [18].

Отже, необхідно підтримувати студентів у пошуках і перевірці кількох ідей перед тим, як зупинитися на остаточній з метою виконання поточного завдання, що сприятиме розвитку критичного мислення. При цьому варто розставляти акценти у процесі подання навчального матеріалу та формулювання завдань з наголосом на корисності для досягнення навчальних і життєвих цілей, важливості для професійного розвитку та становлення, цінності та цікавості представленої проблематики [19].

Відтак, під час підготовки матеріалів на навчальні заняття необхідно орієнтуватися на новизну, важливість та її цінність для студентів, представлення неочікуваних прикладів та кейсів, допомогу в процесі встановлення зв'язків з попереднім навчальним досвідом [20] із теоретично (анатомія, фізіологія, морфологія, біологія, фізика) та практично (внутрішні хвороби, хірургія, травматологія) орієнтованих курсів, вже наявними знаннями та вміннями. Також, корисним буде використання образів, метафор та історій, що дозволяє краще сприймати навчальну інформацію та інтегрувати її з вже наявними когнітивними схемами та внутрішньою системою знань [21]. Застосування методів порівняння та аналогії допоможуть пов'язати новий навчальний матеріал із базовими знаннями студентів.

Висновки

Отже, інтегративний підхід до викладання навчальних дисциплін медичного профілю сприяє підвищенню мотивації до навчання, а також його ефективності та академічної успішності. При цьому інтегративний підхід передбачає врахування міждисциплінарних зв'язків і представлення навчального матеріалу у вигляді цілісної системи, де взаємодіють фундаментальні, базові та раніше засвоєні студентами знання, вміння і навички з новим навчальним матеріалом, який розглядається в рамках навчального курсу. Водночас під час розробки навчальних занять з використанням інтегративного підходу враховуються, як навчальні цілі та дидактичні методи їх досягнення, так і особливості організації навчального середовища з метою підвищення інтересу студентів до теми обговорення та розвитку у них критичного мислення, навичок використання здобутих знань на практиці та самооцінки результатів власної діяльності.

Література

1. Лавніков О. А., Лесик А. С. Інтегративний підхід у системі вищої освіти: поняття і особливості. Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія «педагогіка і психологія». Педагогічні науки, (1), 2020. С. 19.

2. Bhuiyan P. S., Rege N. N., Supe A. N. The art of teaching medical students.

2nd ed. Mumbai: Elsevier India; 2015, Pp. 159-178.

3. Mathur M, Mathur N, Saiyad S. Integrated Teaching in Medical Education: The Novel Approach. Journal of Research in Medical Education & Ethics. 2019;9(3): Pp. 165-73.

4. Lathlean, J., Burgess, A., Coldham, T., Gibson, C., Herbert, L., Levett-Jones, T., ... Tee, S. Experiences of service user and carer participation in health care education. Nurse education today, 26(8), 2006. Pp. 732-737.

5. Wu H, Zheng J, Li S, et al. Does academic interest play a more important role in medical sciences than in other disciplines? A nationwide cross-sectional study in China. BMC Med Educ. 2019;19(1): P. 301.

6. Kusurkar R., Ten Cate T., Vos CMP, et al. How motivation affects academic performance: a structural equation modelling analysis. Adv Heal Sci Educ. 2013;18(1): Pp. 57-9.

7. Bandura A. The explanatory and predictive scope of self-efficacy theory. J Social Clin Psychol. 1986;4(3): Pp. 359-373.

8. Schunk D., Pajares F. Competence perceptions and academic functioning. Handb Competence Motivation, edited by Andrew J. Elliot and Carol S. Dweck. 2005; Pp. 85-104.

9. Linnenbrink E., Pintrich P. Motivation as an enabler for academic success. School Psychol Rev. 2001;313 p. DOI: 10.1177/017084068800900203

10. Vansteenkiste M., Sierens E., Soenens B., Luyckx K., Lens W. Motivational profiles from a self-determination perspective: the quality of motivation matters. J Educ Psychol. 2009;101(3): Pp. 671-88.

11. Ribeiro F. Motivagao e aprendizagem em contexto escolar. Profforma. 2011; 03:1-5 Available from: http://www.cefopna. edu.pt/revista/revista_03/pdf_03/es_05_03.pdf.2:

12. Deci E., Ryan R. The general causality orientations scale: selfdetermination in personality. J Res Pers. 1985;19(2). Pp. 109-34.

13. Ryan R., Deci E. Self-determination theory and the facilitation of intrinsic motivation, social development, and well-being. Am Psychol. 2000;55(1): Pp. 68-78.

14. Judge T, Ilies R. Relationship of personality to performance motivation: a meta-analytic review. J Appl Psychol. 2002;87(4): Pp. 797-807.

15. Wu H, Li S, Zheng J, Guo J. Medical students' motivation and academic performance: the mediating roles of self-efficacy and learning engagement. Med Educ Online. 2020 Dec;25(1): 1742964. doi: 10.1080/10872981.2020.1742964. PMID: 32180537; PMCID: PMC7144307

16. Hayat AA, Shateri K, Amini M, Shokrpour N. Relationships between academic self-efficacy, learning-related emotions, and metacognitive learning strategies with academic performance in medical students: a structural equation model. BMC Med Educ. 2020 Mar 17;20(1):76. doi: 10.1186/s12909-020-01995-9. PMID: 32183804; PMCID: PMC7079530.

17. Chang C., Colon-Berlingeri M., Mavis B., Laird-Fick H., Parker C., Solomon D. Medical Student Progress Examination Performance and Its Relationship With Metacognition, Critical Thinking, and Self-Regulated Learning Strategies. Acad Med. 2021 Feb 1;9б(2):278-284. doi: 10.1097/ACM.0000000000003766. PMID: 33003039

18. Zheng B, Chang C, Lin C., Zhang Y. Self-Efficacy, Academic Motivation, and Self-Regulation: How Do They Predict Academic Achievement for Medical Students? Med Sci Educ. 2020 Nov 10;31(1):125-130. doi: 10.1007/s40670-020-01143-4. PMID: 34457872; PMCID: PMC8368447.

19. Motivation to Learn. National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine. 2018. How People Learn II: Learners, Contexts, and Cultures. Washington, DC: The National Academies Press. doi: 10.17226/24783.

20. Lourengo A., de Paiva MOA. A motivagao escolar e oprocesso de aprendizagem. Ciencia & Cognigao. 2010;15(2):132-41.

21. Kusurkar R., ten Cate T., Vos CMP, Westers P, Croiset G. How motivation affects academic performance: a structural equation modelling analysis. Adv Health Sci Educ. 2013;18(1): Pp. 57-69.

References

1. Lavnikov O. A., Lesyk A. S. Intehratyvnyi pidkhid u systemi vyshchoi osvity: poniattia i osoblyvosti. Visnyk universytetu imeni Alfreda Nobelia. Seriia «pedahohika i psykholohiia». Pedahohichni nauky, (1), 2020. S. 19.

2. Bhuiyan P. S., Rege N. N., Supe A. N. The art of teaching medical students.

2nd ed. Mumbai: Elsevier India; 2015, Pp. 159-178.

3. Mathur M, Mathur N, Saiyad S. Integrated Teaching in Medical Education: The Novel Approach. Journal of Research in Medical Education & Ethics. 2019;9(3): Pp. 165-73.

4. Lathlean, J., Burgess, A., Coldham, T., Gibson, C., Herbert, L., Levett-Jones, T., ... Tee, S. Experiences of service user and carer participation in health care education. Nurse education today, 26(8), 2006. Pp. 732-737.

5. Wu H, Zheng J, Li S, et al. Does academic interest play a more important role in medical sciences than in other disciplines? A nationwide cross-sectional study in China. BMC Med Educ. 2019;19(1): P. 301.

6. Kusurkar R., Ten Cate T., Vos CMP, et al. How motivation affects academic performance: a structural equation modelling analysis. Adv Heal Sci Educ. 2013; 18(1): Pp. 57-9.

7. Bandura A. The explanatory and predictive scope of self-efficacy theory. J Social Clin Psychol. 1986;4(3): Pp. 359-373.

8. Schunk D., Pajares F. Competence perceptions and academic functioning. Handb Competence Motivation, edited by Andrew J. Elliot and Carol S. Dweck. 2005; Pp. 85-104.

9. Linnenbrink E., Pintrich P. Motivation as an enabler for academic success. School Psychol Rev. 2001;313 p. DOI: 10.1177/017084068800900203

10. Vansteenkiste M., Sierens E., Soenens B., Luyckx K., Lens W. Motivational profiles from a self-determination perspective: the quality of motivation matters. J Educ Psychol. 2009;101(3): Pp. 671-88.

11. Ribeiro F. Motivagao e aprendizagem em contexto escolar. Profforma. 2011; 03:1-5 Available from: http://www.cefopna. edu.pt/revista/revista_03/pdf_03/es_05_03.pdf.2:

12. Deci E., Ryan R. The general causality orientations scale: selfdetermination in personality. J Res Pers. 1985;19(2). Pp. 109-34.

13. Ryan R., Deci E. Self-determination theory and the facilitation of intrinsic motivation, social development, and well-being. Am Psychol. 2000;55(1): Pp. 68-78.

14. Judge T, Ilies R. Relationship of personality to performance motivation: a meta-analytic review. J Appl Psychol. 2002;87(4): Pp. 797-807.

15. Wu H, Li S, Zheng J, Guo J. Medical students' motivation and academic performance: the mediating roles of self-efficacy and learning engagement. Med Educ Online. 2020 Dec;25(1):1742964. doi: 10.1080/10872981.2020.1742964. PMID: 32180537; PMCID: PMC7144307

16. Hayat AA, Shateri K, Amini M, Shokrpour N. Relationships between academic self-efficacy, learning-related emotions, and metacognitive learning strategies with academic performance in medical students: a structural equation model. BMC Med Educ. 2020 Mar 17;20(1):76. doi: 10.1186/s12909-020-01995-9. PMID: 32183804; PMCID: PMC7079530.

17. Chang C., Colon-Berlingeri M., Mavis B., Laird-Fick H., Parker C., Solomon D. Medical Student Progress Examination Performance and Its Relationship With Metacognition, Critical Thinking, and Self-Regulated Learning Strategies. Acad Med. 2021 Feb 1;96(2):278-284. doi: 10.1097/ACM.0000000000003766. PMID: 33003039

18. Zheng B, Chang C, Lin C., Zhang Y. Self-Efficacy, Academic Motivation, and Self-Regulation: How Do They Predict Academic Achievement for Medical Students? Med Sci Educ. 2020 Nov 10;31(1):125-130. doi: 10.1007/s40670-020-01143-4. PMID: 34457872; PMCID: PMC8368447.

19. Motivation to Learn. National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine. 2018. How People Learn II: Learners, Contexts, and Cultures. Washington, DC: The National Academies Press. doi: 10.17226/24783.

20. Lourengo A., de Paiva MOA. A motivagao escolar e oprocesso de aprendizagem. Ciencia & Cognigao. 2010;15(2):132-41.

21. Kusurkar R., ten Cate T., Vos CMP, Westers P, Croiset G. How motivation affects academic performance: a structural equation modelling analysis. Adv Health Sci Educ. 2013;18(1): Pp. 57-69.

Размещено на Allbest.ru