Самоосвіта студентів закладів вищої освіти та її роль у процесі професійної підготовки фахівців в умовах цифровізації освіти: науково-дослідна група

Тлумачення поняття "самоосвіта" у педагогічному аспекті та його зміст у контексті навчання студентів в закладах вищої'світи. Роль самоосвіти в процесі професійної' підготовки фахівців в умовах Болонського процесу та сучасної цифровізації освіти.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 29.03.2024
Размер файла 19,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»,

Самоосвіта студентів закладів вищої освіти та її роль у процесі професійної підготовки фахівців в умовах цифровізації освіти: науково-дослідна група

Павличенко Артем Володимирович

доктор техн. наук, професор, професор кафедри екології та технологій захисту навколишнього середовища, перший проректор

Пащенко Олександр Анатолійович

канд. техн. наук, доцент,

директор Міжгалузевого навчально-наукового

інституту безперервної очно-дистанційної освіти (МІБО)

Анотація

У статті проаналізовано тлумачення поняття «самоосвіта» у педагогічному аспекті та обґрунтовано його зміст у контексті навчання студентів в закладах вищої'світи. Досліджено роль самоосвіти в процесі професійної' підготовки фахівців в умовах Болонського процесу та сучасної' цифровізації' освіти та інтернетизація освітнього простору.

Ключові слова: самоосвіта, цифровізація освіти, професійна підготовка фахівців, дистанційне навчання, інтернетизація освітнього простору.

самоосвіта навчання болонський

Стрімке зростання обсягу необхідної для засвоєння в процесі вищої освіти інформації спонукає студентів закладів вищої освіти (ЗВО) володіти навичками ефективної самоосвіти у процесі професійної підготовки. Готовність до самостійного навчання виступає провідною рисою вже сформованих фахівців під час удосконалення ними своїх професійних компетентностей та сприяє більш повній реалізації принципу «навчання продовж життя», задекларованого в положеннях Болонського процесу, до якого свого часу поєдналася й Україна, особливо в умовах постійно зростаючої цифровізації людства.

Українські науковці педагогічної галузі неодноразово розглядали питання ролі самоосвіти у вищій школі (В. Шпак, В. Буряк, О. Малихін). Провідні педагоги розробляли зміст поняття «самоосвіта» (Б. Корольов, К. Лівітан). Значна увага наукового пошуку зосереджувалася на процесі самостійної роботи студентів (А. Алексюк, А. Аюрзанайн, П. Підкасистий, В. Козаков, О. Сліпенька, І. Коц). Різні науковці розглядали самоосвіту в контексті навчання студентів за різними напрямками професійної підготовки: військовим (В. Ягупов), педагогічним (О. Дубасенюк, Т. Семенюк, О. Антонова, О. Малихін), музичним (П. Харченко), природничим (М. Рогозіна, О. Кучерявий).

Основною метою статті є аналіз сучасних наукових досліджень стосовно необхідності здобуття студентами та використання ними навичок самоосвіти під час їхнього навчання у закладах вищої освіти, а також визначення ролі самоосвіти та її основних характеристик в умовах постійної цифровізації освіти.

Розглянемо визначення поняття «самоосвіта», що його дає провідний український педагог Б.І Корольов у сучасній педагогічній енциклопедії: «Самоосвіта є умовою розвитку, самоствердження та самореалізації особистості і складовою навчання її протягом життя. Вибір індивідуальної траєкторії або програми самоосвіти є прерогативою особистості, тому вона регулюється особисто суб'єктом освітньої діяльності...Джерела самоосвіти: вивчення літератури (навчальної, науково-популярної, наукової, художньої), ознайомлення із засобами інформації (газетами, журналами, радіо - і телепередачами), прослуховування публічних лекцій, відвідування музеїв, виставок, театрів, консультації фахівців, використання Інтернет - інформації тощо. Самоосвіта нерозривно пов'язана з самовихованням, оскільки вона сприяє виробленню у людини цілеспрямованості, волі в досягненні мети» [ 1].

У працях українських педагогів знаходимо й таке визначення цього поняття: «Самоосвіта - активна цілеспрямована пізнавальна діяльність людини, що пов'язана з пошуком і засвоєнням знань у певній галузі; цілеспрямована робота людини, у ході якої відбувається розширення і поглиблення знань, удосконалення існуючих і набуття нових навичок і умінь; освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання у стаціонарному навчальному закладі. Самоосвіта є невід'ємною частиною і систематичного навчання у стаціонарних закладах, сприяючи поглибленню, розширенню і більш міцному засвоєнню знань» [3, 5, 6].

Великий тлумачний словник української мови подає дещо інакше визначення: «Самоосвіта - здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, без допомоги вчителя», що є змістовно логічним, проте дещо суперечливим щодо досліджуваної теми, оскільки ми розглядаємо роль самоосвіти студентів саме у процесі їх професійної підготовки у вищих навчальних закладах.

Так, вчений Ю.Г. Фокін висловлює думку про некоректність вживання терміну самоосвіти в процесі здобуття суб'єктом освіти, оскільки всі завдання, що будуть опрацьовуватися самостійно вже заздалегідь обумовлені робочими планами [2]. Інші ж наголошують на тому, що процес самоосвіти як важлива складова системи вищої освіти, має розвитися у студентів цілеспрямовано, на аудиторних заняттях, за допомогою і під керівництвом викладача [ 5, 6]. Тому ми акцентуємо увагу на тому, що керуватимуся визначеннями вітчизняних вчених (Б. Корольова, О. Бурлуки, В. Шпак, П. Підкасистого) щодо сутності змісту самоосвіти, як самостійної інтелектуально-пізнавальної діяльності, яка має особистісний характер і проявляється в студентському середовищі у вигляді самостійної роботи над навчальними матеріалами.

Система роботи щодо самоосвіти формується у студентів ще протягом перших курсів навчання у ЗВО [1, 5, 6]. Достатнє оволодіння студентом навичками самоосвіти дає змогу покращити якість отримуваної освіти та засвоїти предмет у найповнішому обсязі. До того ж, студент стає активним учасником навчального процесу, а тому й відповідальність за отримані знання лягає на нього. А це, у свою чергу, формує у майбутнього фахівця навички не лише самоосвіти, й професійного пошуку, а й власної відповідальності, самостійного прийняття рішень. Після закінчення професійної підготовки, молодий фахівець переносить ці риси у свою професійну діяльність, що підвищує його конкурентоспроможність на ринку праці.

Таким чином, самоосвіті надається роль мотивувального чинника самовдосконалення та професійного зростання особистості після завершення підготовки у ЗВО [5].

Процес самоосвіти, що закладається в перші роки студентського життя, триває протягом всього періоду навчання і професійної діяльності, що сприяє постійному оновленню особистісних знань відповідно до наукового та технологічного розвитку. У принципах європейської освіти такий процес називається «освіта протягом всього життя» [3]. Цей процес має важливе значення для забезпечення професійного зростання спеціаліста в умовах стрімкого розвитку науково - технічного прогресу.

У педагогічній літературі самоосвіті надається роль критерію оцінювання навчальних досягнень студентів [6]. Уміння самостійно працювати та вирішувати поставлені завдання передбачено навчальними принципами ЗВО. Розробляючи матеріали певного навчального курсу, викладач розраховує на певний рівень готовності студента до самостійної роботи, а на перших курсах, ще й включає спеціальні завдання для формування навичок самоосвіти. Тому, можемо підсумувати, що рівень навчальних досягнень студентів певною мірою залежатиме від належного володіння навичками самоосвіти.

Сучасна комп'ютеризація процесу освіти та все ширша інтеграція його до мережі Інтернет, тотальна цифровізація сприяє спрощенню набуття студентами навичок самоосвіти і швидкому обміну інформацією та науковими досягненнями. На думку Б.І Корольова : «Справжню революцію в самоосвіті викликала поява Інтернету. Народилися принципово нова ефективна форма самоосвіти з використанням комп'ютера та Інтернет-технологій - це Інтернет- самоосвіта. В Інтернеті інформацію з будь - якої теми можна отримати за лічені секунди. Можливості самоосвіти з використанням Інтернет-технологій надзвичайно широкі, оскільки в Інтернеті представлена інформація з усіх галузей знань. Інтернет дає можливість знайомитися з навчальною та іншою літературою в гіпермедійному варіанті; здійснювати невербальне спілкування за інтересами; мати дистанційний доступ до інформаційних ресурсів - віртуальних бібліотек, архівів, каталогів найбільших бібліотек світу. Освітні установи ряду розвинених країн (США, Японія та ін.) нині через всесвітню мережу Інтернет надають освіту всіх рівнів, стираючи межу між освітою та самоосвітою. З численних послуг Інтернету для самоосвіти особливого значення набуває використання всесвітньої павутини (www) - системи документів, розмішених на вузлах Інтернету; електронна пошта (E-mail) - система серверів, яка дозволяє передавати електронні повідомлення від одного користувача до іншого; система 1 RC - служба спілкування, взаємообміну текстовими повідомленнями. Інтернетизація освітнього простору відкрила величезні можливості для удосконалення теорії і практики самоосвіти, тому опанування методикою пошуку інформації у Інтернеті є обов'язковою умовою ефективності самоосвіти» [7-10]. Отже, самоосвіті відводиться роль глобалізації знання та швидкого вазаємообміну за допомогою мережі Інтернет.

Для цифровізації освіти важливим є існування перевірених освітніх ресурсів, які будуть доступні по всьому світу. Наприклад, існують такі довірені сайти, такі як Вікіпедія, онлайн бібліотеки та вебінари від фахівців у різних галузях. Але, крім цього, існує безліч низькосортних ресурсів, які надають некоректні дані. Тому в навчанні необхідно використовувати сайти з високою репутацією, перевірені професіоналами.

Можливість обмінюватися даними в мережі стала дуже важливою для учнів та викладачів, і відіграє велику роль у цифровізації освіти. На ній побудовано роботу всіх онлайн-курсів, і цей метод взаємодії безперечно буде актуальним у школах майбутнього.

Зараз дистанційне навчання набуло великої популярності через пандемію, під час якої багато занять проводилися онлайн через сервіси, де можна було створювати «класи» для навчання великої кількості людей [ 8, 9].

Існує безліч онлайн майданчиків, а також форумів та програм для створення спільнот у мережі. Вони створені для того, щоб імітувати живе спілкування, а також надати можливість обмінюватися інформацією.

IT-технології дозволяють використовувати інформацію по-новому: організовувати у різних форматах, візуалізувати, інтерпретувати та робити доступнішими для сприйняття. Це нескінченний простір для категоризації даних та представлення їх у найбільш зручному для сприйняття вигляді. Воно як мозок із зручним набором інструментів для пошуку та обробки інформації.

Якщо учні зможуть грамотна зберігати і розподіляти інформацію, то час, що звільнився, вони зможуть присвятити більш значущим предметам.

Інтернетизація освітнього простору відкрила величезні можливості для удосконалення теорії і практики самоосвіти, тому опанування методикою пошуку інформації у Інтернеті є обов'язковою умовою ефективності самоосвіти» [7-10]. Отже, самоосвіті відводиться роль глобалізації знання та швидкого вазаємообміну за допомогою мережі Інтернет.

Даючи визначення поняття «самоосвіта», ми керуватимемося думкою В.І. Колорольова, який стверджує, що: «Самоосвіта - самостійна пізнавальна діяльність людини, спрямована на досягнення певних особистісно значущих освітніх цілей: задоволенні загальнокультурних запитів, пізнавальних інтересів у будь-якій сфері діяльності, підвищення професійної кваліфікації тощо» [1].

Отже, самоосвіта є необхідною умовою навчання студентів в процесі професійної освіти у закладах вищої освіти, особливо в сучасних умовах глобальної цифровізації та інтернетизації, і виконує такі ролі:

спонукає студента стати активним учасником навчального процесу;

виступає критерієм оцінювання навчальних досягнень студентів;

виконує функцію глобалізації знання та швидкого взаємообміну за допомогою мережі Інтернет, цифрової мережі;

виступає мотивувальним чинником самовдосконалення та професійного зростання фахівця після завершення підготовки у ЗВО;

забезпечує реалізацію принципу «освіта протягом всього життя», сприяючи постійному вдосконаленню знань відповідно до наукового та технологічного розвитку суспільства.

Список використаних джерел

Алексюк, А.М. & Аюрзанайн, А.А. & Пидкасистый, П.І. & Козаков, В.А. (1993). Организация самостоятельной работы студентов в условиях интенсификации обучения: Учеб. пособие. К.: ИСДО. 336 с.

Антонова, О.Є. (2000). Методичні рекомендації до застосування технології формування у майбутніх учителів базових знань з курсу «Педагогіка» Житомир: Житомирський державний педагогічний ун-т імені Івана Франка. 100 с.

Болонський процес 2020 - Європейський простір вищої освіти у новому десятиріччі. Комюніке конференції Європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту, 28-29 квітня 2009р., Льовен і Лувен-ла-Ньов.

Вітвицька, С.С. (2003). Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. К.: Центр навчальної літератури. 316 с.

Кремень, В.Г. (2008). Енциклопедія освіти. К.: Юрінком Інтер. 1040 с .

Ярмаченко, М.Д. (1998). Основні педагогічні категорії. Педагогіка і психологія (4). 11.

Aziukovskyi, O.O. & Pavlychenko, A.V. & Medvedovs'ka, T.P. Digitalization of the

educational process: role, significance, modern challenges. Abstracts of the II International Scientific and Practical Conference «Discussions for the improvement of science» (Pp. 154-158). January 16 - 18, 2023, Berlin, Germany. https://eu-

conf.com/ua/events/discussions-for-the-improvement-of-science.

Koroviaka, Y. & Pashchenko, O. & Khomenko, V. Modern paradigm of learning with distance technologies. Abstracts of the III International Scientific and Practical Conference (Pp. 196-199). February 2 - 5, 2021, Lisbon, Portugal. Available. https://isg-konf.com.

Thurston, T. & Lundstrom, K., & Gonzalez, C. (Eds.) (2021). Resilient pedagogy: Practical teaching strategies to overcome distance, disruption, and distraction. Utah State University. https://doi.org/10.26079/a516-fb24.

Trehub, M.V. & Pashchenko, O.A. & Medvedovs'ka, T.P. Basic provisions

of the didactic principles of the digital educational process. Abstracts ofthe V International Scientific and Theoretical Conference: European Scientific Platform, «Sectoral research XXI: characteristics and features: collection of scientific papers «SCIENTIA» with Proceedings». (Pp. 171-173). February 3, 2023, Chicago, USA..

URL:https://previous.scientia.report/index.php/archive/issue/view/03.02.2023.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.