Причини та підходи до виправлення помилок в усному та писемному мовленні у процесі викладання італійської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет «Харківський національний університет мистецтв

ім. І.П. Котляревського»

Причини та підходи до виправлення помилок в усному та писемному мовленні у процесі викладання італійської мови

Боровенська Тетяна Олексіївна

старший викладач кафедри іноземних мов

Анотація

Ключові слова: помилка, усне та писемне мовлення, аналіз помилок, відгук, вивчення мови, зворотний зв'язок.

Вивчення італійської мови -- багатогранний процес, який передбачає у студентів не лише засвоєння граматичних правил та словникового запасу, але й активного вживання отриманих знань в усному та писемному мовленні, що обов'язково призводить до допущення помилок і є абсолютно нормальним та неодмінним явищем на шляху вивчення будь-якої мови. У минулому помилка сприймалася як зло, і тому у багатьох сформувалося уявлення, що людина не має права на помилку. Такі переконання в результаті призвели, з одного боку, до болючого сприйняття помилки, а з іншого боку сформувало страх у людей перед новим, адже все нове так чи інакше пов'язане з допусканням помилок і як результат людина взагалі відмовляється від вивчення мови через фобію допустити помилку і бути засудженим. Насправді ж, помилка є чудовим інструментом для вивчення мови, який допомагає краще та якісніше опанувати мовою. Аналіз помилок є одним з найефективніших способів вивчення мови, тому викладач має послуговуватися помилками як джерелом вправ для опанування мовою, оскільки у такому контексті, виправлення помилок відіграє ключову роль у виробленні мовної компетенції та є природним процесом у вивченні мови, адже навіть носії часто допускають помилки, проте це їм не перешкоджає спілкуватися та комунікувати з оточенням. Тож, помилки мають стати стимулом до розвитку, а не приводом для покарання. Викладач має донести цю ідею до студентів та допомогти їм змістити фокус уваги зі страху помилитися на сам процес опанування мовою, тому що страх перед допущенням помилок може бути перешкодою для ефективного вивчення мови. Студенти, які уникають використання мови через боязнь зробити помилку, не мають можливості вдосконалювати свої навички та виправляти неточності.

Допущення помилок в італійському мовленні може бути зумовлене різноманітними чинниками, від лінгвістичних особливостей до психологічних та культурних впливів. Для досягнення успіху в процесі вибору підходів до виправлення помилок студентів необхідно враховувати такі фактори, як психоемоційний стан здобувачів, їх мотивацію щодо вивчення мови, вік, володіння іншими мовами тощо.

Однією з найважливіших передумов успішного сприйняття помилок та виправлення їх є атмосфера на занятті. У середовищі взаєморозуміння, толерантності, відкритості здобувач набагато легше засвоює нову інформацію та використовує здобуті знання у процесі свого мовлення. В середовищі ж напруги здобувач закривається, мовні процеси блокуються, продуктивність знижується і взагалі зникає бажання опановувати мовою. Тому має бути створена така атмосфера, у якій студент не боятиметься помилитися, а, навпаки, розумітиме цінність можливої помилки, відчуватиме доброзичливе ставлення. Вивчення та аналіз поширених помилок серед студентів дозволяє викладачеві підібрати підхід та побачити матеріал, який вивчається очима студентів.

Не можна недооцінювати роль помилок та роботи над ними, саме через усвідомлення, обговорення та аналіз помилки відбувається справжня взаємодія між викладачем та студентом, яка впливає на успіх здобувача надалі. Якщо ж не виправляти помилки таке спілкування стане одностороннім, малоефективним.

Саме помилки показують, що зрозуміло, а що ні, на чому треба зупинитися, який матеріал треба вивчити більш детально, адже кожен має свій бекграунд, наприклад, людина, яка вивчала англійську мову, вже знайома з конструкцією "there is \ there are", тому набагато швидше зрозуміє конструкцію "c'e \ ci sono" в італійській мові, які мають однакове значення та схожі правила вживання, а здобувач, який немає такого досвіду, потребуватиме більше часу для ознайомлення з цією темою і більша ймовірність, що він матиме складнощі з застосуванням цієї конструкції в усному та писемному мовленні.

Під час підготовки до заняття викладачі часто послуговуються вже створеними, так би мовити, «штучними» завданнями, хоча власне помилки здобувачів є прекрасним джерелом, основою для вправ, які допомагають зробити процес навчання більш індивідуальним, диференційованим та з урахуванням особливостей здобувачів. Влучно про це сказав відомий італійський письменник Джанні Родарі: «Помилки потрібні, вони корисні як хліб і часто також дуже гарні: наприклад, Пізанська Вежа». І, дійсно, студенти допускають багато гарних та корисних помилок, чому б не скористатися цим? [1].

Помилки відображають лінгвістичну еволюцію розвитку студента, ріст його мовної компетентності. Тому фокус має бути не на кінцевому результаті, а на процесі.

Для того, щоб зрозуміти, які можуть бути підходи до виправлення помилок в усному та писемному мовленні, необхідно, перш за все, зрозуміти, причини допущення помилок у процесі вивчення мови:

1. Граматичні особливості: Італійська граматика має свої власні особливості, які можуть бути відмінними від тих, що існують у рідній мові студента, а саме в українській мові. Наприклад, система роду, вживання артиклів, відмінювання дієслів та інші граматичні конструкції можуть створювати труднощі та вести до допущення помилок. Зупинимося більш детально на основних та найбільш поширених помилках, розуміючи які, викладач може діяти на випередження та акцентувати увагу на цих особливостях при поясненні такого матеріалу.

Однією з найпоширеніших помилок як у писемному, так і в усному мовленні є випущення дієслова-зв'язки "essere" (бути) у теперішньому часі. Це пов'язане з тим, що в українській мові, як правило, це дієслово опускається. Наприклад, у реченні «Я вдома» пропущене дієслово-зв'язка «є» і носії української мови переносять підсвідомо це правило і на італійську мову і будують речення таким чином «Io a casa», пропускаючи дієслово «sono», хоча для італійської мови це не є правильно. Це є однією з найпоширеніших помилок на початковому рівні, хоча інколи трапляється і на вищих рівнях. З цієї особливості витікає ще одна поширена неточність, а саме вживання особистих займенників. Для італійської мови є характерним опущення особистих займенників у реченні: «Sono a casa» - займенник «io» (я) випущений, бо за формою дієслова вже зрозуміло, яка особа мається на увазі. Тому в наче простому реченні «Я вдома», студент може допустити дві помилки: пропустити дієслово «sono» та поставити особистий займенник «io». На початку вивчення мови треба приділити багато уваги цьому аспекту, виконати багато завдань на закріплення теми для запобігання надалі цієї помилки.

Інша складність, з якою стикаються здобувачі, це вживання артиклів. Ця помилка спричинена, перш за все, тим, що в українській мові їх немає, а, по друге, великим різноманіттям форм артиклів. Студентові треба не тільки не забути про його необхідність, а ще й обрати його правильну форму. Наприклад, у реченні «Я їм яблуко, яблуко смачне» в українській перед іменниками «яблуко» немає службових частин мови, в італійській же мові стоятимуть артиклі: «Mangio una mela, la mela e buona». Помилки у вживанні артиклів трапляються на всіх рівнях і тому робота над ними є актуальною для студентів будь-якого рівня.

Наведемо ще один поширений аспект, у якому часто студенти допускають помилки. Це вживання минулих часів, а саме passato prossimo та imperfetto. Складність полягає у тому, що в українській мові немає відповідних минулих часів. В українській мові дієслова минулого часу можуть виражати завершену (Що зробив?) та незавершену дію (Що робив?), тобто бути доконаного та недоконаного виду. В італійській мові минулі часи розрізняються за іншими аспектами. Інші граматичні особливості, які викликають помилки, є вживання прийменників, кон'юнктива, займенників, вибір допоміжних дієслів у складних часах тощо.

2. Фонетичні відмінності: Фонетика італійської мови, з одного боку, не є складною для носіїв української мови, а, з іншого боку, недооцінювання важливості якісного опрацювання правил вимови може призводити до помилок під час усного мовлення. Наприклад, нерозуміння важливості правильної вимови подвоєних приголосних, може вести до непорозуміння: «nono» (дев'ятий) та «nonno» (дідусь).

3. Орфографічні особливості: Ці особливості тісно пов'язані з попереднім прикладом «nono» (дев'ятий) та «nonno» (дідусь). Окрім неправильної вимови може спостерігатися і неправильне написання цих слів. Також поширеною помилкою є відсутність діакритичних знаків, які є обов'язковими у деяких односкладових словах та словах з наголошеною останньою голосною: «gia, perche».

4. Недостатнє використання здобутих знань та відсутність практики: Вивчення мови -- це завдання, яке вимагає часу та систематичної практики, тому однією з причин допущення помилок є недостатнє використання вивчених знань в практичних ситуаціях. Якщо студент не має достатньої можливості застосовувати свої знання на практиці, це може впливати на рівень володіння мовою та призводити до виникнення помилок. Студенти, які не відводять достатньо часу на вивчення італійської та на практику в мовленні, можуть допускати помилки через відсутність навичок та втрату знань.

5. Страх перед помилками: Страх перед допущенням помилок може бути перешкодою для ефективного вивчення мови. Студенти, які уникають використання мови через боязнь зробити помилку, не мають можливості вдосконалювати свої навички та виправляти неточності.

6. Вплив культурного контексту: Культурний контекст також може впливати на допущення помилок. Неправильне розуміння культурних особливостей та висловів може призводити до некоректного вживання мови в конкретних ситуаціях. Тому варто розширювати обізнаність студентів не лише у контексті мови, а й знайомити з культурою Італії, її особливостями та відмінностями.

Тож, щоб ефективно вивчати італійську мову, важливо усвідомлювати причини та приділяти відповідну увагу кожній з них. Надмірна самокритика повинна бути замінена свідомим аналізом помилок та їх використанням для подальшого вдосконалення. Попри труднощі, вивчення італійської -- це захопливий процес, що відкриває нові можливості та глибше розуміння культури.

Розглянемо підходи до виправлення помилок в усному та писемному мовленні. Перш за все, визначимося КОЛИ, ЩО та ЯК виправляти. У процесі усного мовлення часто виникає питання, коли слід виправляти помилки і чи взагалі потрібно виправляти ту чи іншу неточність. На жаль, немає однозначної відповіді на це запитання, бо є багато факторів, які впливають на вибір. Перш за все, це залежить власне від викладача, його підходів та поглядів. По друге, від обставин, у яких проходить заняття, чи це заняття проходить занадто рано або занадто пізно, від того, чи викликана ця помилка втомою студента, чи відсутністю знань, пов'язаних з темою помилки та готовністю студента сприймати зворотний відгук.

Щодо етапу, на якому викладач може виправляти студента, то це може бути як під час, так і після усного висловлювання. Момент виправлення помилки залежить від цілі завдання: якщо ціллю усного мовлення є робота над точністю, граматичною правильністю, коректністю, відпрацюванням матеріалу, який вивчається, то викладач може переривати мовлення студента і надавати коментар студентові, якщо ж ціллю є зв'язність, послідовність, вміння висловлювати свою думку, передавати зміст тексту, то треба утримуватися від коментування у момент мовлення здобувача та дочекатися завершеної думки, тому що виправлення не повинно переривати природний ритм бесіди чи монологу, адже здобувач збивається і вже складно повернутися та продовжити свою думку. Єдиним виключенням можуть стати повторювані помилки, наприклад, у вимові, тому що це може призвести до помилкового запам'ятовування вимови слова.

Виправлення помилок має бути не просто звичайним коригуванням неточності, а бути зворотним зв'язком, тобто має базуватися на взаємодії між студентом та викладачем, має бути усвідомлення причини помилки та розуміння того, як уникнути її надалі.

Поговоримо про те, ЯК можна виправляти помилки. Відгуки можна розділити на два види:

- Викладач виправляє сам та надає миттєву правильну відповідь (прямий зворотний зв'язок). Наприклад, в усному мовленні студент помилився у наголошенні слова «Rubrica», наголосив букву "u", замість "i", викладач відразу виправляє, кажучи правильну відповідь; в писемному мовленні викладач відразу підкреслює помилку та вказує правильну відповідь: ho-sono tornato.

Прямий зворотний зв'язок може бути доречним та обґрунтованим у випадках, коли помилка пов'язана з неправильною вимовою слова, неправильним наголосом, оскільки у таких ситуаціях студент навряд чи зможе самостійно усвідомити неточність. До негативних чинників, які призводять до автоматичного виправлення помилок без надання коригувальної інформації можна віднести брак часу викладача, велику кількість студентів у групі [3].

- Викладач дає можливість студентові виправити себе (непрямий зворотний зв'язок).

Звісно, що другий варіант, у якому здобувач намагається самостійно знайти та зрозуміти помилку у своєму мовленні є набагато ефективнішим та продуктивнішим, адже такий підхід допомагає зафіксувати правильне вживання слова або тієї чи іншої граматичної конструкції та сприяє покращенню мовленнєвої компетентності здобувача. При такому підході може бути декілька способів надання зворотного зв'язку. Одним зі способів до спонукання студента до самоаналізу може стати прохання про роз'яснення. Тобто, викладач просить студента ще раз повторити висловлювання, таким чином, даючи можливість самостійно зрозуміти свою помилку (напр., Повторіть, будь ласка, я не зрозуміла).

Викладач може надати лінгвістичний зворотний зв'язок: дає підказки, коментує, нагадує правило, але не виправляє (напр., У минулому часі passato prossimo обов'язково вживається допоміжне дієслово).

На заняттях викладачі часто послуговуються методом доповнення: повторює висловлювання, але, доходячи до помилки, робить стратегічну паузу, підкреслюючи, що там неточність, і надаючи можливість студентові виправити себе (напр., студент помилився із формою participio passato, то ж репліка викладача може бути такою: Ieri tu hai dov... ?).

Викладач може повторити неправильно вжите слово з питальною інтонацією, що також спонукатиме мовця замислитися над правильністю свого висловлювання (напр., студент неправильно вжив прикметник у реченні: difficila?).

Не варто також забувати про важливість невербального підходу: жестів, міміки та графічних засобів для корекції та автокорекції студентів. Головне пам'ятати про доречність тих чи інших виразів обличчя, жестів. Щодо графічних засобів (написання на дошці, малювання, схеми) це неймовірно дієвий спосіб самоаналізу для студентів, адже переважна більшість студентів сприймає інформацію саме через візуальний контент.

Звісно, можна поєднувати різні стратегії, наприклад, поєднавши вербальний та невербальний підхід, можна в рази підвищити ефективність наданого зворотного зв'язку.

Щодо непрямого зворотного зв'язку у виправленні помилок в писемному мовленні, то викладач може виділити помилку, не вказуючи тип помилки, залишаючи місце для самоаналізу (Mario е tomato a Italia.) або вказуючи тип помилки, послуговуючись системою позначень (Mario е tornato a (P) Italia) [3].

Підсумовуючи вищезазначене, доходимо висновку, що підходи, які спонукають до самоаналізу набагато ефективніші, тому що вони роблять студента більш залученим у процес. Наш мозок полюбляє грати, то ж викладач, не обмежуючись простим, миттєвим виправленням помилки, створює атмосферу зацікавленості, бажання розгадати загадку, квест. Чим більше викладач залучатиме способів (творчих, яскравих) для автокорекції, тим ефективнішим буде зворотний зв'язок, а отже і продуктивніше вивчення іноземної мови.

Список використаних джерел

[1] Masla, A. (2021). Imparare dagli errori: apprendenti russofoni di italiano LS/L2. 10 | 3 | 2021, (3). Вилучено із https://doi.org/10.30687/elle/2280-6792/2021/03/002

[2] Spaliviero, C. (б. д.). La correzione dell'errore nella CAD. CORE - Aggregating the world's open access research papers. Вилучено із https://core.ac.uk/download/pdf/84461686.pdf

[3] Будас, Ю. (2018). Вплив зворотного зв'язку на формування іншомовної компетентності. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми, (51). Вилучено із https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/908363

Размещено на Allbest.ru