Практико-орієнтоване навчання як засіб професіоналізації майбутніх фахівців інформаційно-документознавчої галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", Україна

Практико-орієнтоване навчання як засіб професіоналізації майбутніх фахівців інформаційно-документознавчої галузі

Лєсовець Неля Миколаївна

канд. філол. наук, доцент кафедри

документознавства та інформаційної діяльності

Анотація

викладач освітній середовище пізнавальний

У статті обґрунтовується необхідність використання практико-орієнтованого підходу як засобу професіоналізації майбутніх фахівців інформаційно-документознавчої галузі. Застосування практико-орієнтованих технологій вимагає створення викладачами освітнього середовища, у якому здобувачі закладу вищої освіти мають можливість виявити пізнавальну активність, реалізувати свій творчий потенціал, зробити його усвідомленою потребою в саморозвитку та професійній адаптації.

Ключові слова: практико-орієнтований підхід, технологія навчання, практико-орієнтована технологія, майбутні фахівці інформаційно-документознавчої галузі.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що сучасні зміни в політичній та соціально-економічній сфері життя України, глобалізаційні та інтеграційні процеси входження у світове співтовариство, широке впровадження інноваційних технологій та формування диджитал-суспільства вимагають від системи вищої освіти якісних результатів - підготовки висококваліфікованого фахівця - суб'єкта професійної діяльності, який у повному обсязі усвідомлює її мету й результати. Усі вищеназвані чинники зумовлюють необхідність організації ефективного навчального процесу з підготовки майбутніх фахівців інформаційно-документознавчої галузі в закладах вищої освіти (далі ЗВО). До того ж, важливу роль в умовах сьогодення відіграє конкуренція на сучасному вітчизняному ринку праці. Саме завдяки їй сучасні роботодавці прагнуть отримати «універсальних» фахівців, які могли б позиціонувати себе як висококваліфікованих, мобільних працівників, здатних легко адаптуватися до складних виробничих ситуацій.

Метою дослідження є обґрунтування необхідності застосування практико-орієнтованих технологій у підготовці майбутніх фахівців інформаційно-документознавчої галузі у ЗВО.

Зважаючи на численний науковий доробок з означеної проблематики необхідно зазначити, що дослідження понять «практико-орієнтований підхід» і «практико-орієнтовані технології» постає в центрі уваги як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Зокрема, особливості упровадження практико - орієнтованого підходу в підготовці фахівців різних галузей і напрямів вивчали такі дослідники: О. Горєлов (фахівці економічних спеціальностей); Н. Грицай (учителі біології); В. Іванов, Д. Криворучко, Д. Купенко (інженерна освіта); Г. Іванюк, В. Дем'яненко, Т. Ніконенко, І. Пальшкова (учителі початкової школи); О. Анісімова, Г. Корешкова, Л. Петухова (вихователі дошкільних навчальних закладів); О. Котикова, О. Костюченко, І. Міщерякова (юристи); В. Дейниченко, Н. Матюшенко (учителі гуманітарного профілю); С. Абрамова, Є. Бояров, О. Ломов (фахівці в галузі безпеки життєдіяльності); Г. Горбенко, С. Реттих, О. Стахієва (фахівці в галузі зв'язків із громадськістю); А. Брехунець, А. Пригодій (учителі трудового навчання та технологій); Н. Кукса, Ю. Карпенко (фахівці з фізичної терапії, ерготерапії); О. Іваницька, І. Іваницький (підготовка іноземних фахівців у вітчизняних медичних ЗВО); О. Сазанова (учителі на курсах підвищення кваліфікації). Практико-орієнтоване навчання в зарубіжних країнах досліджували С. Бобраков (Німеччина), Ю. Новікова (Великобританія), Л. Павлова (Швеція) та ін.

Слушною є думка дослідників, що практико-орієнтований підхід до навчання в освітньому закладі повинен застосовуватися педагогічним колективом з перших днів навчання і далі сприяти поетапному формуванню професійних компетентностей особистості здобувача вищої освіти, зокрема:

перший етап - адаптація до освітнього простору. У здобувачів ЗВО формуються культурні запити й потреби, розуміння сутності й соціальної значущості своєї майбутньої професії, прояв до неї стійкого інтересу;

другий етап - початок спеціалізації, зміцнення і поглиблення професійних інтересів здобувачів ЗВО. Цей етап спрямований на вироблення самостійності у визначенні завдань професійного та особистісного розвитку;

третій етап - безпосереднє знайомство з професійною діяльністю в період освоєння професійних модулів і проходження навчальної практики, готовність до диференційованої оцінки рівня свого професіоналізму й активність позиції;

четвертий етап - готовність організовувати власну діяльність, обирати типові методи та способи виконання професійних завдань, оцінювати їх ефективність і якість. До цього етапу навчання належить: виробнича практика, переддипломна практика і захист дипломного проєкту (роботи), складання кваліфікаційного іспиту [2].

У зв'язку зі стрімкими процесами диджиталізації інформаційно-документознавча галузь швидко розвивається та зазнає змін, що висуває особливі вимоги до майбутніх фахівців зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» (освітньо-професійна програма «Документознавство та інформаційна діяльність»: по-перше, це знання сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій, стандартів з оформлення службової документації, уміння працювати з різними системами електронного документообігу, застосунками тощо. Зростання вимог супроводжується трансформаціями в галузі документаційного та бездокументаційного забезпечення управління, що виявляється не лише в наданні готових знань здобувачам вищої освіти, а й у пробудженні інтересу до майбутньої професійної діяльності. Для забезпечення ефективності навчання та формування професійної мотивації здобувачів вищої освіти важливим є застосування сучасних навчальних технологій.

Наразі в широких наукових колах можна засвідчити активне уживання таких термінів та понять, як «освітня технологія», «педагогічна технологія», «навчальна технологія», «технологія навчання» тощо. У контексті нашого дослідження найбільш доречним є вживання терміна «технологія навчання». Зауважимо, що воно є багатовекторним і поліфункційним, оскільки серед дослідників немає єдиної точки зору щодо його визначення та трактування. Однією із дефініцій «технології навчання», на яку спирається більшість дослідників, є «в загальному розумінні системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань, з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти» [3].

Більшість дослідників в основу поняття «навчальна технологія» беруть алгоритмізацію дій щодо досягнення певної навчально-виховної мети, яка постане результатом формування майбутнього фахівця як професіонала в певній галузі діяльності. Таке трактування «навчальної технології» є особливо значущим та актуальним у зв'язку з постійними змінами в суспільстві, що стимулюють до трансформації систему вищої освіти в Україні. Особливу увагу науковці зосереджують на необхідності вдосконалення професійної підготовки фахівців з різних галузей. У першу чергу, наразі йдеться про висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівцях, які здатні успішно поповнювати сучасний ринок праці та відповідати світовим стандартам. На думку дослідників, проявами означеної проблеми є: неготовність випускників працювати за фахом; незадоволеність ринку праці якістю освіти, що призводить до потреби в додатковому навчанні на робочому місці, розширення системи навчання на підприємствах; низький рівень роботи закладів освіти, включаючи неефективне використання бюджетних коштів, про що свідчить надмірно велика частка випускників закладів освіти, які не працюють (часто взагалі не планують працювати) за здобутими професіями; неефективне використання найкращого для навчання часу здобувачів освіти з питань здобуття професійних компетентностей; установлення вимог до наявності досвіду самостійної професійної діяльності (стажу роботи) у випускників закладів освіти, які влаштовуються на роботу вперше [1].

Як бачимо, традиційна освіта, орієнтована в більшості на засвоєння знань, сьогодні поступається своїми позиціями практико-орієнтованій, яка, насамперед, спрямована на набуття здобувачами вищої освіти досвіду практичної діяльності, який постає як готовність до певних професійних дій та операцій на основі наявних знань, умінь і навичок.

Відкритим питанням постає сьогодні наявність певних критеріїв до оцінки випускника ЗВО, оскільки кожен роботодавець висуває свої вимоги. У свою чергу, ми спробували класифікувати вимоги роботодавців, що висуваються до фахівців у інформаційно-документознавчій галузі, ознайомившись з сайтами пошуку роботи в Україні [4; 5]:

володіння основами складання первинної документації;

складання оглядових й аналітичних документів;

систематизація ділової документації;

уміння працювати з різними джерелами та видами інформації і технологіями її пошуку, опрацювання та використання;

опрацювання великої кількості інформації;

уміння складати доповіді, виступи, промови для керівника;

уміння спілкуватися з людьми, грамотне усне й писемне ділове мовлення;

* ведення презентацій; переговорів,

* уміння застосовувати, використовувати різні види комп'ютерної грамотності;

* знання англійської мови на базовому рівні, можливість надавати відповіді під час листування з іноземцями;

* уміння користуватися офісною (комп'ютерною) технікою.

Серед вимог до особистісних та професійних рис роботодавці називають такі: відповідальність, ініціативність, дисциплінованість, енергійність, уважність, організованість, сумлінність, висока працездатність, стресостійкість, творчий підхід до роботи [4; 5].

Як бачимо, сьогодні професійні знання та вміння, одержувані здобувачами вищої освіти, з одного боку, не відповідають сучасним вимогам і підходам роботодавців, а з іншого - за 3-4 роки навчання здобувача у закладі вищої освіти застарівають. Інформаційно-документознавча галузь зазнає стрімких змін, і ті знання, які були набуті здобувачами вищої освіти протягом навчання, як правило, до часу закінчення ЗВО вже не є актуальними та своєчасними. Крім того, випускники ЗВО не завжди готові до змін, до того, що знання можуть бути застиглими формами інформації.

Застосування практико-орієнтованих технологій вимагає створення викладачами освітнього (практико-орієнтованого) середовища, у якому здобувачі ЗВО мають можливість виявити пізнавальну активність, реалізувати свій творчий потенціал, зробити його усвідомленою потребою в саморозвитку, професійній адаптації. Прагнення знайти розумний баланс між теоретичною і практичною складовими професійної підготовки реалізовується у залученні здобувачів освіти до ділових ігор, створення проєктів, укладання портфоліо, відвідання майстер-класів провідних документознавців, бібліотекарів, архівістів та інших працівників інформаційно-документознавчої галузі, роботі над виконанням кейсових завдань тощо.

Практико-орієнтований підхід сприяє формуванню професійного досвіду здобувачів освіти у процесі їх занурення в професійне середовище під час навчальної та технологічної практики. Практико-орієнтоване навчання сприяє формуванню у майбутніх фахівців загальних та спеціальних (фахових) компетенцій, професійно-важливих якостей, що, у цілому, складає готовність до практичної діяльності. Навчальний процес освітнього (практико-орієнтованого) середовища майбутніх фахівців інформаційно-документознавчої галузі необхідно спрямовувати на актуалізацію у здобувачів вищої освіти знань, умінь та навичок, які можуть бути реалізовані для вирішення практичних завдань у професійній діяльності, підвищення мотивації до отримання знань, наближення теорії та практики, на розвиток особистісних якостей, що сприяють формуванню конкурентоспроможного фахівця на сучасному вітчизняному ринку праці.

Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій впливає на те, що система традиційних підходів до навчання не відповідає вимогам часу, оскільки цикл професійної підготовки не повинен завершуватися у межах ЗВО. Здобувача вищої освіти необхідно мотивувати до навчання упродовж життя: для цього повинні бути створені як психолого-педагогічні умови, так і здійснена значна навчально-виховна робота щодо обґрунтування цієї концепції на прикладі діяльності фахівців установ чи організацій.

Таким чином, спираючись на численний науковий доробок, у якому вивчається значення застосування практико-орієнтованих технологій у підготовці майбутніх фахівців інформаційно-документознавчої галузі, можна зробити такі узагальнення щодо їх функційного призначення та особливостей упровадження, а саме:

в основі застосування практико-орієнтованих технологій міститься алгоритмізація дій щодо досягнення певної навчально-виховної мети, яка постане результатом формування майбутнього фахівця як професіонала;

упровадження практико-орієнтованих технологій в освітній процес передбачає розробку критеріїв гарантованого успіху (шляхом одержання кінцевого результату);

забезпечення шляху від дисциплінарної до міждисциплінарної організації змісту навчання;

сприяння послідовному переходу від переважання адаптивної форми активізації пізнавальної діяльності здобувачів вищої освіти - до креативної;

створення умов для поступового переходу від розгалуженості процесів формування професіоналізму - до чітко визначеної побудови навчальної діяльності, метою якої є усвідомлення здобувачем вищої освіти відповідальності й організованості як чинників професійної компетентності майбутнього фахівця;

рефлексія постає системоутворювальним чинником для становлення та розвитку професійної компетентності, загальної та професійної культури випускника;

формування особистісно-творчої концепції професійної діяльності й орієнтація на її самореалізацію, готовність до інноваційної діяльності.

Отже, в основі застосування практико-орієнтованих технологій як чинника підвищення ефективності навчального процесу міститься алгоритмічна послідовність дій щодо досягнення певної навчально-виховної мети, яка постане результатом формування майбутнього фахівця як професіонала.

Перспективою подальших досліджень є визначення та теоретичне обґрунтування педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх фахівців інформаційно-документознавчої галузі.

Список використаних джерел

1. Ажажа, М.А. (2019). Управління процесом упровадження дуальної освіти в професійну підготовку майбутніх фахівців. Публічне управління та митне адміністрування, (1), 14-24.

2. Брехунець, А.І. (2018). Практико-орієнтований підхід до професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання та технологій. Professional education: methodology, theory and technologies, (1), 31-42.

3. Гончаренко, С. (1997). Український педагогічний словник. Київ: Либідь.

4. Rabota.ua. Вилучено із: noreply@mailing.rabota.ua.

5. Work.ua - сайт пошуку роботи № 1 в Україні. Вилучено із: https://www.work.ua.

Размещено на Allbest.ru