Формування емоційного інтелекту на заняттях з літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування емоційного інтелекту на заняттях з літератури

Чернова Ірина Вікторівна

Кандидат філологічних наук, доцент Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж бізнесу та харчових

технологій Запорізького національного університету», Україна

Скляр Ірина Володимирівна

Викладач

Вище професійне училище моди та стилю, Україна

Анотація

У статті розглядається проблема компетентнісного потенціалу літератури. Акцентується увага на формуванні м'яких навичок, зокрема розвитку емоційного інтелекту. На підставі узагальнення власного педагогічного досвіту продемонстровано можливості художнього тексту та варіативність роботи з ним, апробацію різних форм та методів залучення молоді до співтворчості, ідентифікування власних та чужих емоційних станів.

Ключові слова: емпатія, емоційний інтелект, компаративний метод, особистісно-орієнтоване навчання, компетенції, емпатія, арттерапія, інсценізація.

Постановка проблеми

Перехід до компетентнісного підходу в освітньому процесі змістив акценти в бік здатності застосовувати набутий досвід у житті, а серед ключових завдань окреслилося набуття студентами таких умінь і навичок, які дозволять їм стати успішними, конкурувати на ринку праці. Сучасні дослідження з методики викладання дисциплін активнішне спираються на здобутки інших наук, зокрема психології.

Розробка нових багатоаспектних підходів до викладання літератури з орієнтацією на особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток молоді все більше актуалізується .

Мета статті, завдання

Метою статті є обґрунтування потреби розвитку емоційного інтелекту в освітньому процесі, зокрема, у процесі вивчення української літератури. Літературна компетентність формується на основі емоційно-ціннісної, літературознавчої, комунікативної, загальнокультурної та компаративної.

Аналіз досліджень

емоційний інтелект заняття література

Виходячи з діяльнісно-компетентнісного підходу, вивчення літератури має бути спрямоване на соціалізацію особистості, формування громадянської позиції та творчого конструювання гуманістичного світосприйняття. На цьому наголошують Г.Л.Бійчук, В.О.Братко, Н.М.Логвіненко, С.П.Паламар, В.М.Тименко, А.М. Фасоля, З.О.Шевченко та ін.

Аналіз сучасних досліджень, присвячених проблемі емоційного інтелекту, засвідчує увагу фахівців різних галузей до цього питання. Найчисленнішими є праці з психології, управління, педагогіки, почати мовознавців та літературознавців та ін.

Серед основних завдань інноваційного навчання виділяється пошук продуктивних методик і технологій, їх результативність.

Зарубіжні науковці раніше, вітчизняні дещо пізніше звернули увагу на взаємозалежність емоцій, особистішої еволюції та успішність особистості у соціумі, оскільки для професійного успіху потрібен особливий спосіб мислення, специфічна комунікативна модель поведінки. Внаслідок такого усвідомлення активізувалося комплексне дослідження кореляції емоційної природи особистості та розумової діяльність, персональних досягнень. На підставі такого вивчення К. Ізард розробив теорію диференціальних емоцій, яка ґрунтується на тому, що афекти та емоції є підґрунтям структур свідомості.

Саме поняття емоційного інтелекту запроваджене Майклом Белдокос.

Згодом Рувеном Бар-Оном було запропоноване поняття EQ емоційного коефіцієнта.

У дев'яностих роках двадцятого століття в результаті попиту на розуміння складових успіху в кар'єрі та в житті виникає напрямок у літературі «популярна психологія», який спирався на компетентності у роботі та високий рівень інтелекту.

Праці Деніеля Гоулмана переконливо довели, що емоційний інтелект важливіший за IQ та професійні компетенції.

Сучасна теорія диференціальних емоцій найбільш фундаментальним мотиваційним способом організації відчуттів визначає емоцію. Найчисленніша емоція у поєднанні з радістю спонукають до інтуїтивного, невербального пізнання. В основі аналізу та критичного підходу лежить емоція інтересу в поєднанні з однією з найбільш поширених емоцій - негативною. Загалом сформована теорія розрізнювальних емоцій зміцнює й сталість первинного емоційного переживання, обов'язкову наявність емоції в свідомості людини, а отже й її постійний вплив на мислення, сприйняття та поведінку [2, с. 101 ].

Подальшим напрямком дослідження вагомості емоційної природи індивіда на його розвиток стало виділення соціального інтелекту (Г.Айзенк, Дж.Гілфорд та Е.Торндайн). В результаті було запропоновано різні визначення емоційного інтелекту як сукупності певних навичок диференціації емоцій та здатності взаємодіяти з ними.

Загалом емоційний інтелект -- це емпатія, яка дозволяє ідентифікувати свої та чужі емоції, говорити про них, усвідомлювати причинно-наслідкові зв'язки емоцій та дій, джерел генерування емоцій та рефлексувати щодо власного емоційного стану.

Отже можливості емоційного інтелекту доволі широкі. Це, насамперед, вміння розуміти, що саме спричинило певну емоцію, а що здатне урівноважити емоційний стан; здатність розпізнавати ставлення оточення, поведінку людей.

Вкрай корисним є вироблення конструктивного рішення внаслідок обговорення певної конфліктної ситуації. Потенційно емоційний інтелект є засобом боротьби зі стресом та виходу з негативних станів.

Виклад основного матеріалу

Психологічна концепція емоційного інтелекту( П.Соловей, Дж.Майєр і Д.Карузо) ґрунтується на переконанні, що "емоційний інтелект - це сукупність ментальних здібностей, які сприяють усвідомленню й розумінню власних емоцій і емоцій оточуючих" [5, с. 141].

У сучасній психології структура емоційного інтелекту представлена чотирма моделями. Наприклад, модель Майєра-Саловея-Карузо ґрунтується на чотирьох здібностях: вмінні розрізняти власні та чужі емоції, здатності спонукати себе до певної діяльності під впливом емоцій, ідентифікування емоцій та управління ними.

Натомість модель Рувена Бар-Она складається з ширшого(15) кола понять: самоповаги, емоційної усвідомленості, самовираження, незалежності

від сторонніх оцінок, емпатії, соціальної відповідальності; вміння конструктивно

спілкуватися, будувати здорові стосунки з людьми; стресостійкості; вміння контролювати себе; об'єктивно сприймати дійсність; виявляти гнучкість та адаптивність.

Формування емоційного інтелекту являє собою комплексний багатоетапний процес, що триває впродовж всього життя. Освітнє середовище забезпечує безперервність такого процесу та урізноманітнює його. У будь -якій моделі EQ точкою відліку є ідентифікація власних емоцій та почуттів, яка умовжливлює вподальшому контроль та управління ними. Наступним кроком є розуміння емоцій інших людей(персонажів), що дозволить вибудувати ланцюжок ефективної взаємодії, взаєморозуміння.

Вищим щаблем є саморегуляція - вміння контролювати власні емоції та адекватно регулювати на подразники та емпатія, низький рівень якої є причиною труднощів у спілкуванні, адже немає відгуку на почуття інших, співпереживання. В умовах обмеженості живого спілкування у дітей, студентів та дорослої авдиторії багатьох спричиняє закритість, нездатність до довірливої розмови, табуювання власних емоцій. Лише високий рівень емпатії не залишає людину байдужою та спонукає до бажання допомогти. Саме в цьому випадку можна говорити про соціальну компетентність як поєднання вміння взаємодіяти з іншими, комунікувати, зважаючи на емоції та потреби інших.

Оскільки процес формування емоційного інтелекту є постійним, тож потребує постійного вдосконалення та розвитку відповідних вмінь та навичок через практику. Адже лише ті знання зможуть закріпитися і бути застосованими у житті, які пройшли крізь почуття студента. Емоційний інтелект є важливим аспектом занять з літератури, оскільки здатен забезпечити розуміння та взаємодію з іншими. У процесі вивчення літератури, зокрема у роботі на художнім текстом, потрібно дослідити складні емоційні ситуації, спираючись на розуміння, співчуття, емпатію. Емоційний інтелект допомагає студентам зрозуміти емоційну палітру персонажів та їх мотивацію. А це і є шляхом до розуміння художнього тексту та його інтерпретації.

Водночас власні емоції та переживання внаслідок рецепції художнього твору можна аналізувати лише за наявності відповідного рівня емоційного інтелекту. Саморегуляція та управління власними емоціями потрібні для продуктивного обговорення складних тем та унеможливлення конфліктних ситуацій з тими, хто обстоює іншу думку.

З-поміж поширених інструментів саморегуляції та розвитку емоційного інтелекту на заняттях з літератури продуктивною є модель «я-посланий», коли старшокласнику чи студентові пропонується продовжити думку за схемою:

Я відчуваю... (що саме)

Тому що. (що спричинило такі відчуття)

Я хотів би, щоб. (моделювання ідеального варіанта розвитку подій)

Що ми/я можемо для цього зробити?

Не випадково у вітчизняному мовознавстві актуальним питанням є виявлення, класифікування та аналіз лексики, яка пов'язана з людськими почуттями та емоціями, вербалізацією їх у площині художнього твору[2; 3].

Підсумком наукових розробок із застосуванням антропоцентричного підходу до аналізу мовних одиниць стало виникнення емотиології (В. Шаховський). Цей напрям сконцентрований на вивченні мовних засобів, які об'єктивно номінують почуття, емоційні стани, реакції та ставлення. Художній вияв складних психоемоційних станів та реакції літературних образів продукують літературознавчі оцінні судження на кшталт «стогнати словом».

Щодо літератури часто вживають означення «енциклопедія людського буття», «людинознавство», «рентген внутрішнього світу людини» тощо. Можливості мистецтво слова справді унікальні, адже воно здатне формувати новий тип особистості завдяки катарсису та збагаченню досвідом попередніх поколінь.

Література забезпечує сприйняття вищих моральних настанов, формує емоційно-творче ставлення до світу, допомагає краще орієнтуватися у мінливому середовищі, розпізнавати добро і зло, спираючись на досвід поколінь. Аналізуючи художні твори, характери героїв, студенти (старшокласники) занурюються у світ героя, художню площину тексту, продукують оцінні судження, проводять паралель із сучасністю, з особистим життям, переймають морально-естетичний досвід всього людства. Література впливає на емоційний стан людини, на її моральне виховання.

Для розвитку емоційного мислення здобувачів освіти на заняттях застосовують багато форм, прийомів та видів робіт, що робить заняття з літератури креативним, емоційно навантаженим, яскравим. Емоційного занурення у глибину художнього твору можна досягти такими прийомами:

- емоційне подання матеріалу на будь-якому етапі заняття;

- вивчення нової теми, яке зазвичай починається з ознайомленням з біографією письменника, повинне привернувши увагу не просто до визначних дат та подій, а до особистості, світогляду, цікавих фактів з життя митця. Варто заінтригувати, захопити, привернути увагу студентів. Можна, наприклад, спершу запропонувати здогадатися за предметом на столі або за слайдом, про що буде йти мова. Молодь любить розгадувати загадки, висловлювати припущення. Види робіт: "авторське крісло", лист до письменника(до читача), диспут здатні виявити творчі здібності студента та налаштуватися "на хвилю" письменника;

Первинний інтерес до твору дає змогу заглибитися в художній текст. Гра в передбачення сюжету за назвою твору, припущення щодо його проблематики дозволить краще зрозуміти авторський задум. В пригоді стане й перегляд буктрейлерів. Урізноманітнене опрацювання художніх деталей допоможе повніше сприйняти тексту, усвідомити взаємозв'язок книги і життя. Через окремі фрази чи вислови можна «побачити» і відчути автора, зрозуміти його задум, розгорнути діалог «автор - читач».

Будь-який художній твір містить закодоване емоційне посилання автора, що потребує розшифрування. Чітке розумінням душі героїв, емпатія дозволяють пропустити твір «крізь себе», відчути себе у ролі героя, провести аналогію зі справжнім життям. Завдяки уяві студенти поєднують своє «Я» з героєм твору, тренуються до реального життя, розглядають різні моделі поведінки, усвідомлюючи хибний чи правильний шлях. Видом роботи в такому випадку може бути створення асоціативних рядів, пов'язати персонажа з певними об'єктами, явищами, кольорами, звуками.

Ланцюжок "твір - читач" доповнюється і завершується думками про прочитане, конструюванням альтернативного сюжету чи будь -якого його елемента. Доречним буде порівняння екранізації з текстом, аналіз відповідності уяви кінорежисера авторській чи читацькій уяві. Завдяки такому зануренню формуються світогляд, читацькі компетенції, інтерес до читання, виховується людяність.

Для розвитку творчої уяви, збагачення духовно-емоційного світу студентів варто постійно урізноманітнювати прийоми та методи, які будуть доповнювати один одного. Наприклад, арт-терапія коригуватиме емоційні стани засобами мистецтва, за допомогою невербального спілкування, можна вільно висловлювати почуття. Цей метод не потребує надзвичайних здібностей і спеціальних навичок, а отже доступний. Опрацювання програмного твору української літератури за допомогою малюнка активується невербальне спілкування навіть тих студентів, яким важко висловлювати словами свої емоції, до того ж це суттєво зближує читача з автором твору, збагачує комунікативні можливості. Це засіб самопізнання, самовираження особистості, спосіб спілкування з самим собою. Цей метод розкриває творчий потенціал, дає впевненість у власних силах.

Важливу роль на заняттях української літератури відіграє театралізація, тобто використання засобів театрального мистецтва в освітньому процесі. Таким чином педагогові вдається привернути увагу підлітків до цього виду мистецтва, водночас створюються сприятливі умови для розкриття творчих можливостей, проявляються природні здібності, формується образне та асоціативне мислення, розширюється діапазон емоційних станів, уява, фантазія, пам'ять, фактично це - «школа переживання» почуттів героїв твору. Якщо вводити в урок елементи театральних виступів, учні отримують можливість самопізнання та самовираження, відточується мова, прищеплюється любов до літератури, підвищується рівень емоційного розвитку, зростає загальна культура. Діти привчаються осмислювати твори, «оживлювати» в уяві персонажів, події, намагаються емоційно передати характер героїв твору, події. Можна відзначити позитивний та корекційний вплив театральної діяльності: учні з проблемною поведінкою «розкриваються», намагаються відповідально ставитися до завдань.

Сучасний інструментарій викладача літератури дає можливість застосовувати різні схеми для розвитку емоційної компетентності.

Оптимальним варіантом, особливо на початковому етапі, для ідентифікації власного емоційного стану та персонажів художнього твору є колесо емоцій Роберта Плутчика. Не потрібно давати готові означення емоційного стану героя, ефективніше запропонувати студентам дати відповіді на конкретні питання: про що думає, що говорить, що робить герой, що передувало появі якихось емоцій, що відчуває персонаж.

Візуалізація почуттів за допомогою кольору, музики відтворює атмосферу художнього твору загалом чи певний елемент сюжету.

Комплекс прийомів: плейбек-театр, «жива обкладинка твору», «рідка скульптура», «автовідповідач», «монологи» здатні створити особливу емоційну атмосферу, стати тренінгом з емоційного інтелекту.

Заняття з літератури зорієнтовані на розвиток емоційного інтелекту мають відповідати певним критеріям: зосередженість на емоційному змісті художнього тексту, виявлення емоційно-забарвлених художніх засобів, що найбільше впливають на читача; навчання мови емоцій, використання спеціальних мовних засобів для вираження почуттів.

З метою розвитку уявлень про емоційну сферу психологи пропонують використовувати структурований емоційний щоденник. Впродовж кількох тижнів пропонується щодня заповнювати щоденник за питаннями: яка ситуація викликала у вас емоційну реакцію( опишіть ситуацію), які почуття/емоції ви відчули, якби емоція могла говорити - про що вона б могла вам повідомити чи до яких дій спонукати; які думки виникли після пережитих емоцій, яким чином ви виразили свої емоції; чи можна було виразити емоції по-іншому(як саме); як сприйняло вашу поведінку оточення; що з пережитого досвіду можна віднести до позитивних наслідків; що з пережитого досвіду можна віднести до негативних наслідків.

Висновки

Отже, для того, щоб заняття з української літератури сприяли розвиткові творчої уяви особистості, збагаченню емоційного світу, потрібно комбінувати різні методи та прийоми: за допомогою гри та завдань на базі міжособистісного спілкування формуються навички вербальної та невербальної комунікації; диспути, інсценізація та елементи психодрами суттєво підвищують самооцінку та посилюють впевненість у собі; для релаксу та зняття тривожності якнайкраще підійде арт-терапії; занурення у позитивний досвід; ідентифікування власного емоційного стану за допомогою слів та жестів, інших невербальних засобів; вправи на символічну активну трансформацію негативних емоцій в позитивні; зображання настрою та асоціацій в результаті перцепції художнього твору; симуляційні завдання, спрямовані на самостійний пошук тощо.

Таким чином, емоції - це важлива складова вивчення літературного процесу, що допомагає передати ставлення до світу письменників та викликати відповідні почуття у читачів.

Включення елементів емоційного інтелекту у навчання літератури може допомогти студентам розвивати здатність розуміти та контролювати власні емоції, співчувати та емпатизувати з іншими, що корисне не лише в освітньому середовищі, а й в реальному житті.

Список використаних джерел:

[1] Концева В. Як розвивати емоційний інтелект учнів на уроках літератури. Електронний ресурс. Режим доступу:

[2] httpsy/www.youtube.com/watch?v=LIgHIDBACyI&embeds_euri=https%3A0/o2F0/o2Fnaur ok.com.ua%2F&feature=emb_logo

[3] Деніел Гоулман. Емоційний інтелект. Книжка, яка змінює уявлення про те, що означає бути розумним. Х.:Віват. 2022. 512 с.

[4] Джил Хессон. Кишенькова книжка емоційного інтелекту. Невеличні вправи для інтуїтивного життя.. - Х.: Фабула, 2020. 176 с.

[5] Ричард Бояцис, Даніель Гоулман, Енн Маккі. Емоційний інтелект лідера. К.: Наш формат. 2019. 288 с.

[6] Богосвятська А.І. Емоційний інтелект і уроки світової літератури // Зарубіжна література в школах України. - 2012. - № 11. - С. 22 - 27.

[7] Гордон Драйден, Джаннетт Вос. Революція в навчанні /Перекл. з англ. М.Олійник. - Львів: Літопис, 2005. - 542.

[8] Бойко Н. І., Самборин В. Л. Семантичні параметри концепту «любов» в ідіолекті Григора Тютюнника//Література та культура Полісся. Серія "Філологічні науки". № 18. С. 63-71.

[9] «Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені»

[10] Бойко Н. І. Комплексна вербалізація світу емоцій в ідіолекті Михайла Коцюбинського. Література та культура Полісся: зб. наук. праць. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2017. Вип. 89. Серія «Філологічні науки». № 9. С. 129-138.

[11] Мовчан Р. Прочитати класику по сучасному(концептуальні підходи до вивчення літератури у 12-річній школі)//Українська мова й література в середніх щколах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. 2004. №4. С.15-18.

[12] Наукові основи методики літератури. Навчально-методичний посібник/За редакцією д.п.н. Н.Й.Волошиної. К:Левіт, 2002. - 334 с.

[13] Компетентністний підхід до вивчення української літератури в основній школі.: посібник./С.П.Паламар, Г.Л.Бійчук, В.О.Братко, Н.М.Логвіненко, А.М. Фасоля, В.М.Тименко, З.О.Шевченко. К.: Видавничий дім "Сам". 2017. 12 с.

[14] Mayer J. D., Salovey P., & Caruso D. R. Emotional intelligence: New ability or eclectic traits? / J. D. Mayer, P. Salovey, & D. R. Caruso // American Psychologist, 63(6). - 2008. - Р. 503-517.

[15] Bar-On R. Emotional intelligence: An integral part of positive psychology / R. Bar-On // South African Journal of Psychology, 40(1). - 2010. - p. 54-62.

Размещено на Allbest.ru