Філософська складова феномену емоційного вигорання педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Філософська складова феномену емоційного вигорання педагога

Білан Тетяна Орестівна

канд. філос. наук,

доцент кафедри філософії, соціології та політології імені професора Валерія Скотного

Україна

Анотація

В статті проаналізовано складові феномену емоційного вигорання педагога; встановлено, що зіткнення проблем «внутрішнього» і «зовнішнього» в існуванні людини в обраній нею соціальній ролі «бути вчителем» апелюють у вирішенні до вчення екзистенційно-гуманістичної освітньої традиції, що трактує людську особистість унікальною і неповторною, яка знаходиться у постійному розвитку і пізнанні свого внутрішнього світу, володіє свободою, волею і можливістю вибору.

Ключові слова: екзистенційний вимір, емоційне вигорання, освітня традиція, педагогічна взаємодія.

Постановка проблеми та обґрунтування її актуальності

Професія «педагог» тоді стане вибором власного «Я» для майбутнього педагога і вчителя - практика, якщо це буде праця споріднена, а педагогічна взаємодія тоді стане екзистенційною міжособистісною комунікацією, коли педагог не буде робити зусиль та насилля над собою у спілкуванні з дітьми, студентами, колегами, у виконанні своїх посадових обов'язків. Причини виникнення емоційного вигорання педагога слід шукати в масштабах цивілізаційного розвитку людства; техногенної природи більшості викликів, які переживає людина ХХІ століття; складності соціо-культурної ситуації в межах країни, регіону; викликах з боку суспільства, держави особистісному буттю людини в інтеракціях життєвого простору.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проблему емоційного вигорання вивчають українські та зарубіжні педагоги, філософи, психологи з 70 - х років ХХ ст. Вперше це поняття було уведено у науковий слововжиток визначними американськими вченими Гербертом Фрейденбергером і Гейлом Нортом, які виявили 12 «сходинок» емоційного вигорання: від прагнення людини бути кращою серед колег, самоутвердитися в професії - до повного фізичного і морального виснаження, вийти з якого неможливо без сторонньої медичної допомоги.

Мета статті: висвітлити філософські складові феномену емоційного вигорання педагога. емоційний вигорання екзистенційний гуманістичний

Виклад основного матеріалу

Основними ознаками професійного вигорання є: втрата енергійності, відчуття виснаження; психологічне дистанціювання від роботи, негативні й песимістичні думки про роботу; зниження професійної ефективності, причому с поняття «синдром вигорання» використовується лише щодо професійного контексту. Американські вчені Г. Фройденбергер і Г. Норт розробили модель вигорання, яка відтворює клінічну картину деградації особистості як шлях від звичного для багатьох бажання самоствердження шляхом демонстрації завзяття, прагнення бути визнаним в числі кращих співробітників і потрапити до числа тих, хто з ентузіазмом і готовністю бере на себе відповідальність до повного психічного і фізичного колапсу, вийти з якого людина не може без повної медичної допомоги [5]. Емоційне вигорання пов'язане в основному з напругою, що виникає в процесі виконання ескалації вимог інших, або від інтенсивної конкуренції, бажання бути кращими за інших в одній організації, або з приводу зростання кар'єри та заробітку, або від відчуття недоооціненості себе іншими. Іноді цей стан емоційного вигорання означують поняттями «депресія» або «життєве виснаження», «гранична ситуація», загальновідомо, що етиологія емоційного вигорання в професії зазвичай пов'язана із конфліктами на роботі. Термін «гранична ситуація» був уведений К. Ясперсом для визначення кризових станів людини, які виникають як незадоволеність наявним існуванням і в яких власне і проявляється «екзистенція», висвітлюється перспектива справжнього існування, що обумовлює необхідність вибору і змін для людини. Причому, вчений зазначає, що «бездіяльність є запереченням бажання до екзистенції», а тому в діяльності людина не спроможна уникнути відчуття провини за все, що відбувається в її особистісному житті і світі [4]. Таким чином, педагогічна діяльність, як і будь-яка інша, є певним випробуванням для особистості - для її волі, свободи, вміння робити вибір, комунікувати зі світом і зберегти себе.

Педагогічна діяльність передбачає інтенсивну взаємодію з адміністрацією навчального закладу, колегами, студентами, учнями, що зосереджена навколо вирішення їхніх психологічних, соціальних, навчальних проблем. Вирішення цих поточних питань вимагає від педагога використання як інтелектуальної, фізичної, так і емоційної енергії. За таких обставин і виникає хронічний стрес і ризик вигорання, а високий рівень емоційності в роботі педагога може викликати хронічний емоційний стрес та виснаження, адже педагог зазвичай болісно сприймає невдачі в навчанні студента/учня, його ж і звинувачує за ці невдачі, впевнений, що той заслуговує на покарання, водночас, з неуспішністю учня ототожнює себе як професіонала, а також оцінку власної діяльності керівництвом та колегами.

Емоційне вигорання є, водночас, складним соціо-екзистенційним процесом і особистісним станом, який пов'язаний з психічним, фізичним і емоційним виснаженням, що виникає в результаті надмірного тривалого стресу і може призвести до відчуття перевантаження, нездатності впоратися з вимогами професійної діяльності та повсякденного життя. При цьому мотивація досягти успіху в професії зменшується і починає згасати. Тобто мотивація успіху, бажання бути найкращим в професії може бути одночасно конструктивним і деструктивним чинником психологічного здоров'я та професійної діяльності вчителя. Причому стан емоційного вигорання може переживати і той, хто досягнув вершини успіху, і хто лише на шляху до неї. У сучасній науці визнаною є теорія неминучості конфлікту і його функціональної значущості для особистості і групи в їх діяльності і взаємодії. Позитивний вплив конфлікту на особистість (конструктивний конфлікт) виявляється в посиленні прагнення краще пізнати себе і оточуючих, емоційній розрядці, послабленні особистісного напруження, у розвитку мотиваційної сфери. Негативне значення конфлікту для особистості (неконструктивний конфлікт) виявляється в посиленні особистісного напруження, зниженні самооцінки, виникненні гострих емоційних переживань і зниженні соціальної адаптації [2]. Очевидно, що причиною емоційного вигорання може стати як конструктивний, так і неконструктивний конфлікт, який, на нашу думку, завжди створює есенцію граничної ситуації, наслідком чого є знаходження виходу шляхом глибшого пізнання себе і світу навколо себе.

Більшість педагогів орієнтовані на отримання результату своєї діяльності «тут і зараз» - в показниках успішності своїх учнів, які, водночас, стають критерієм професійної майстерності, компетентності вчителя. Неспівпадіння очікувань і результату створює межову екзистенційну ситуацію провини, тривоги, розчарування, зневіри, відчаю тощо. На нашу думку, педагог повинен відмовитися від мети досконалості власної роботи та її результатів. Тим паче, що результати педагогічної діяльності пов'язані з діяльністю іншої людини, яка, як зазначає Ж. П. Сартр, у будь-який момент свого життя є лише проектом самої себе: «людина просто існує, і вона не тільки така, якою себе уявляє, але й така, якою вона хоче стати» [3]. А тому ми можемо говорити про створення педагогом в умовах освітнього закладу та своїй діяльності лише належних умов для самопізнання, саморозвитку та самореалізації особистості як власної, так і студента/учня. Адже заклади освіти сьогодні є інституцією, яка підтримує загальний пізнавальний і особистісний розвиток кожного студента/учня і сприяє соціальному розвитку суспільства в цілому.

Звично особистість і компетентність педагога вважають одним із основних факторів ефективного навчання, а причинами стану вигорання може бути надмірне очікування педагога від себе, що спричинено надмірними зовнішніми вимогами. Зіткнення проблем «внутрішнього» і «зовнішнього» в існуванні людини в обраній нею соціальній ролі «бути педагогом» апелюють у вирішенні до вчення екзистенційно-гуманістичної освітньої традиції, що трактує людську особистість унікальною і неповторною, яка знаходиться у постійному розвитку і пізнанні свого внутрішнього світу, володіє свободою, волею і можливістю вибору. У цьому сенсі звернемося до настанов засновника екзистенційної філософії С. К'єркегора про пріоритетність проблем особистісного існування перед вимогами і викликами зовнішнього середовища, що встановлює відповідальність людини за все, що з нею відбувається [3]. К'єркегорівська концепція здатностей особистості людини бути відповідальною і здійснювати вибір корелюється із сковородинським вченням про «споріднену» працю і принципами людиноцентризму в українській та зарубіжній парадигмі гуманістичної психології та педагогіки. Концепція спорідненої праці Г. Сковороди, розкрита у низці байок і трактатів, є, на нашу думку, засобом пояснення психологічного явища емоційного вигорання вчителя. Так, у трактаті «Розмова, названа алфавіт, або буквар миру» Г. Сковорода говорить: «Багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше і найприбутковіше, але цим вони лише ошукують себе. Прибуток не є утіха, але мусить слугувати для задоволення тілесних потреб, а коли це й утіха, то не для серця; утіху для серця матимете у спорідненій праці. Тим ця справа приємніша, чим спорідненіша» [1]. Як бачимо, мова йде про перевагу духовного над матеріальним, душевного над тілесним, про самопізнання та самовдосконалення людини на основі «сродної» життєвої діяльності, яка є джерелом добра і щастя не лише особистісного, а й суспільного.

Професія «педагог» тоді стане вибором власного «Я» для майбутнього педагога і вчителя-практика, якщо це буде праця споріднена, педагогічна взаємодія тоді стане екзистенційною міжособистісною комунікацією, коли педагог не буде робити зусиль, насилля над собою у спілкуванні, у виконанні своїх посадових обов'язків.

Висновки

У причинно-наслідковому зв'язку синдрому емоційного вигорання педагога прослідковуємо низку чинників: професійні - це стаж роботи, освітнє середовище, атмосфера в колективі та рівень комунікації з батьками; особистісні - вік, стать, сімейний стан, стан здоров'я, індивідуальні особливості особистості; соціально-економічні - соціальний статус професії педагога, соціальний захист, заробітна плата; культурні - рівень особистішої культури, можливість гідних умов праці і відпочинку, побутові умови. Проблему емоційного вигорання визначаємо як складний екзистенційний і психо - соматичний стан педагога в професії, що призводить до кризової, екстремальної ситуації його існування, розглядаємо в контексті екзистенційно- гуманістичної освітньої традиції, яка дозволяє вирішувати її як проблему сенсу життя у всіх його проявах, внутрішньої свободи, вибору і відповідальності особистості перед собою і світом.

Список використаних джерел

1. Сковорода Г. (1994) Розмова, названа алфавіт, або буквар миру. Твори: у 2 т. Т.1. (528) Київ: Обереги.

2. Степанов О.М. (2006) Психологічна енциклопедія. (424) К.: Академвидав.

3. Читанка з філософії: у 6 книгах. (1993) Кн. 6. (239) Київ: Довіра.

4. Ясперс К. (2009) Психологія світоглядів. (464) К.: Юніверс.

5. Freudenberger H., North G. 12 stages of burnout according to psychologists Herbert Freudenberger and Gail North. (2019)

Размещено на Allbest.ru