Аналіз сучасних трансформацій комунікативних стратегій у процесі розвитку комунікативної компетентності офіцерів-прикордонників - майбутніх керівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького

Аналіз сучасних трансформацій комунікативних стратегій у процесі розвитку комунікативної компетентності офіцерів-прикордонників - майбутніх керівників

Вікторія Завидович

м. Хмельницький

Анотація

У статті зазначено, що вирішальною ланкою в сучасній організації суспільства, його функціонуванні та подальшому прогресивному розвиткові є те, наскільки вміло підібрано керівний склад. Від того, наскільки він компетентний у професійному сенсі, наскільки раціонально реалізується наявний військовий кадровий потенціал, і Держприкордонслужби зокрема, сьогодні залежить успіх і стабільність Української держави.

Закцентовано увагу на тому, що сучасні умови в Україні вимагають розвитку нових форм професійної компетентності військових управлінців. Особливого значення в цій діяльності набуває комунікативна складова керівників-офіцерів, що безупинно розвивається та вочевидь стає пріоритетною в управлінських відносинах офіцера-прикордонника.

Статтю безпосередньо присвячено такому поняттю, як комунікативна стратегія, що корелює комунікативні дії керівника-прикордонника та сприяє вираженню його інтенцій. Сьогодні силові структури всього світу активно вивчають нові форми стратегій комунікування, такі як сторітелінги, наративи, фреймінги тощо. Установлено, що сторітелінг має вагомі перлокутивні функції, здатні змінити не тільки емоційний стан адресата, а і його свідомість та поведінку. Застосовуючи стратегічні наративи та фреймінги, а також добре орієнтуючись у нових формах і методах комунікативних стратегій, комунікант-керівник матиме значні переваги й більші шанси завоювати аудиторію.

Узагальнено, що сучасні трансформації комунікативних стратегій потенційно розширюють можливості викликати в комунікантів довіру й мотивувати їх до певних дій, створювати ефект очікування інформації про унікальний досвід, який легко асоціюється з особистим, дозволяють передавати важливу інформацію як окремому індивіду, так і цілій групі, формувати в уяві адресата чітке розуміння про моральні, духовні цінності, а також що їх вміле застосування дасть можливість вивести комунікативну компетентність майбутнього керівника на новий рівень розвитку, що своєю чергою прямо впливатиме на успішність виконання офіцером-прикордонником керівної ланки професійних функцій і на імідж Держприкордонслужби в цілому.

Ключові слова: комунікативна компетентність; майбутні військові керівники; комунікативна стратегія; сторітелінг; наратив; фреймінг.

Abstract

Zavydovych V. Analysisofmoderntransformationsand communica- tionoftitularstrategiesintheprocessofdevelopmentoftheuniformityofborderguardsofficers - futureleaders

Thecomplexityofthetasksthatarenowfacingthe officers-border guardwe, aswellastheparallelscientificdevelopmentofnewmethodsand, as a result, fundamentalbreakthroughsinthestudyofcommunicationandthinkingledtotheuseofnewcommunicativestrategiesinpurelyappliedmilitary / militarytasks. Today, thesecurityforcesaroundtheworldareactivelystudyingsuch a fairlynewformatofcommunicationstrategiesasstorytelling, narratives, frames, etc. Itisnotedthatwiththetimelytransformationofcommunicativestrategies, potentiallyexpandingtheabilitytoinspireconfidenceincommunicatorsandmotivatethemtocertainactions, createaneffectofwaitingforinformationabout a uniqueexperiencethatiseasilyassociatedwiththeindividual, allowyoutotransferimportantinformationtoboththeindividualandthewholegroup., forminthemindoftheaddressee a clearunderstandingofmoral, spiritualvalues, reminderaboutwhatshouldbeavoidedinlife, inordertoavoidthefall, shocks, othervicissitudes, justtobehappyandsuccessful. Theirskillfulapplicationwillmakeitpossibletobringcommunicativecompetenceto a newlevelofdevelopment, whichinturnwilldirectlyaffectthesuccessoftheperformancebythe officer-border guardofthemanagementofprofessionalfunctionsandtheimageoftheStateBorderGuardServiceas a whole.

Thearticleisdirectlyasdefinedas a communicativestrategythatcorrelatesthecommunicativeactionsoftheindividualandcontributestotheexpressionofthespeaker'sintentions. Withemphasis, attentionispaidtothefactthatithassignificantperlocativefunctionsthatcanchangenotonlytheemotionalstateoftheaddressee, butalsohisconsciousnessandbehavior. Intheformatofstorytellingandnarrative, thepossibilitiesofcommunicationarealsoexpanded: storiesfromlifearemucheasiertoperceive, theyaremoreinterestingthanlogicalargumentsanddryreasoning, sotheycancausecommunication. trustandmotivatethemtocertainactions, createtheeffectofwaitingforinformationabout a uniqueexperiencethatiseasilyassociatedwiththepersonal. Instorytelling, thefunctionalloadhas a storythatshouldmotivatetoactions, actions, success, promotionofyourownidea, etc. Itformsintheimaginationoftheaddressee a clearunderstandingofmoral, spiritualvalues, I remindyouofwhatyoushouldavoidinlifeinordertobehappyandsuccessful.

Keywords: communicativecompetence; futuremilitaryleaders; communicativestrategy; storytelling; narrative; framing.

Основна частина

Постановка проблеми. На сьогодні вирішальним в організації суспільства, його функціонуванні та подальшому прогресивному розвиткові є те, наскільки вміло підібрано керівний склад. Від того, наскільки він компетентний у професійному сенсі, наскільки раціонально реалізується наявний військовий кадровий потенціал, і Держприкордонслужби зокрема, сьогодні залежить успіх і стабільність Української держави. Сучасні умови в Україні вимагають розвитку нових форм професійної компетентності військових управлінців. Особливого значення в цій діяльності набуває комунікативна складова керівників-офіцерів, що безупинно розвивається та вочевидь стає пріоритетною в управлінських відносинах офіцера-прикордонника. Це спосіб професійного бачення ним ситуації комунікації, володіння сукупністю знань і умінь, спрямованих на продуктивну інтеракцію інформацією, судженнями, ідеями, цінностями; володіння технологіями комунікативного лідерства та стратегіями комунікативної діяльності [1].

Складність завдань, що нині постають перед офіцерами-прикордонниками, а також паралельний науковий розвиток нових методів і, як наслідок, докорінні прориви у вивченні комунікування та мислення зумовили використання нових комунікативних стратегій у суто прикладних військових/воєнних завданнях. Сьогодні силові структури всього світу активно вивчають такий досить новий формат стратегій комунікування, як сторітелінги, наративи, фреймінги тощо. Це пов'язано з тим, що перемога на полі бою не є достатньою, потрібна перемога в головах. Сучасні трансформації комунікативних стратегій потенційно розширюють можливості викликати в комунікантів довіру й мотивувати їх до певних дій, створювати ефект очікування інформації про унікальний досвід, який легко асоціюється з особистим, дозволяють передавати важливу інформацію як окремому індивіду, так і цілій групі, формувати в уяві адресата чітке розуміння про моральні, духовні цінності, нагадуючи про те, чого варто уникати в житті, аби оминути падіння, потрясіння, інші перипетії, щоб просто бути щасливим та успішним. Їх вміле застосування дасть можливість вивести комунікативну компетентність на новий рівень розвитку, що своєю чергою прямо впливатиме на успішність виконання офіцером-прикордонником керівної ланки професійних функцій і на імідж Держприкордонслужби в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему комунікативної компетентності управлінських кадрів у своїх працях досліджували К. Богатирьов, О. Гринчук, О. Діденко, І. Зимня, Л. Орбан-Лембрик, Г. Філь [1]. Вивченню питання комунікативної стратегії присвятили свої дослідження Т.А. Ван Дейк, С. Робертс, Р. Тароне, О. Чорна, Л. Славова [3]-[7]. І хоч застосовують поняття комунікативної стратегії науковці досить часто, однак витлумачують його по-різному залежно від мети та парадигми власних досліджень.

Такий різновид комунікативної стратегіїї, як сторітелінг, став об'єктом досліджень низки вчених: Н. Бондаренко [11], Ю. Дем'янчук, І. Побідаш [12], у чиїх працях порушуються питання структурування змісту історій, способів їх презентації тощо. Проте запропоновані підходи не дають комплексного уявлення про ці та інші трансформації комунікативних стратегій. Соціально-історична мінливість успішності комунікативної стратегії ще раз підтверджує необхідність постійної дослідницької роботи у цій сфері.

Мета статті - проаналізувати сучасні трансформації комунікативних стратегій, зупинившись на найактуальніших з них у контексті розвитку комунікативної компетентності офіцерів-прикордонників - майбутніх керівників.

Використовуючи комунікативну компетентність, справжній фахівець-комунікант ставить перед собою певну комунікативну мету (комунікативну перспективу, тобто, можливість викликати бажані наслідки в реальності) і, керуючись певною комунікативною інтенцією, виробляє комунікативну стратегію, яка перетворюється в сукупність комунікативних намірів (завдань), поповнюючи комунікативний досвід учасників комунікування. Зважаючи на те, що стратегія (гр. strategia) - це мистецтво керувати чим-небудь, що ґрунтується на правильних і довготривалих прогнозах [8, с. 863], ми визначаємо комунікативну стратегію (далі - КС) у фаховому застосуванні як різновид комунікативної поведінки або комунікативної взаємодії, під час якої мовець використовує різні вербальні та невербальні засоби для досягнення певної комунікативної мети. Стратегія - це спільна рамка, канва поведінки керівника-мовця, що визначає характер його комунікування з підлеглим. У широкому смислі КС розуміється як надзавдання комунікації, яке продиктоване практичними цілями та інтенцією мовця. Оскільки інтенції спрямовані в майбутнє, вибір стратегій залежить від прогностичних уявлень індивіда про майбутнє, що засновані на певному досвіді [2].

Уперше поняття КС обґрунтував Т.А. Ван Дейк на позначення “усвідомленої, інтенційної діяльності комуніканта, що скерована на досягнення певної мети, та когнітивного/ментального представлення ефективних засобів досягнення цієї мети”. Учений виокремлює такі параметри, як індивідуальний досвід, установки та наміри, почуття та емоції комунікантів, паралельний процес обробки інформації. Це забезпечує стратегічному підходу гнучкість, ефективність, динамізм [3]. Інші вчені виокремлюють такі аспекти КС: американський вчений С. Робертс [6], аналізуючи проблему КС, її основою вважає наявність певного рівня комунікативної компетентності; подібної думки дотримується американський дослідник Р. Тароне [7], виокремлюючи такі ознаки КС, як прагнення повідомити інформацію, вибір мовцем одного із двох можливих варіантів мовленнєвої поведінки (відмовитися від спроби передати інформацію слухачеві/спробувати передати цю інформацію в інший доступний спосіб) тощо; Н. Формановська наголошує на тому, що КС скерована на переконання партнера щодо здійснення/нездійснення чогось, завоювання власного авторитету, зміну світогляду адресата, вступ у співпрацю, глобальні згоду/відмо-ву. О. Чорна, аналізуючи основні погляди на сутність КС, зазначає, що спільним у баченні вченими КС є ставлення до них як до “плану, організаційного начала комунікації; засобу моніторингу ефективності та можливості коригування комунікації; таких, що спрямовані на досягнення певних позамовних цілей; таких, що варіюються в процесі спілкування залежно від власної ефективності; таких, що зумовлює вибір мовних і мовленнєвих засобів; таких, які визначаються ситуацією, комунікантом і змістом комунікації; таких, що формуються на кількох рівнях (зокрема, когнітивному), а реалізуються на комунікативному” [4, с. 41]. Дійсно, КС передбачає відбір фактів та 'їх подання в певному висвітленні з метою впливу на інтелектуальну, вольову та емоційну сфери адресата; це загальна схема, план реалізації комунікативного задуму, що передбачає використання конкретних мовленнєвих дій.

Щодо комунікативної компетентності розроблено низку типологій КС. О. Михальова поділяє КС як: стратегії на зниження, спрямовані на суперника з метою розхитати його позиції та знизити його комунікативний статус; стратегії на підвищення, що виражають прагнення мовця максимально підвищити власний комунікативний статус; стратегії театральності, що зумовлені перманентною присутністю адресата-глядача і відображають певну “театралізованість” фахової комунікації.

О. Чорна, розглядаючи комунікативні аспекти іміджу керівника, пропонує виокремлювати інформативні та маніпулятивні типи КС. Інформативними названо КС, що “використовуються комунікантом для передачі умовно нейтральної інформації; не несуть емоційного забарвлення та спрямовані на розширення світобачення комунікан- та, внесення нових знань” [4, с. 46]. Маніпулятивні КС “спрямовані на зміну світобачення адресата в потрібному мовцю напрямі, при цьому ці зміни суперечать істинним переконанням і прагненням адресата і/або не усвідомлюються ним” [4, с. 47]. За метою використання КС поділяють на конфліктогенні, дистанціювальні та кооперативні. Конфліктогенні беруть участь у створенні прямого чи опосередкованого конфлікту, породженні психологічного напруження (суперечки, претензії, погрози, ухиляння від відповідей та ін.); дистанціювальні допомагають мовцю зайняти позицію “над проблемою”, ухилитися від прямого висловлення згоди чи незгоди, дистанціюватися від проблемної ситуації; кооперативні скеровано на кооперацію з адресатом, досягнення згоди, консенсусу (обмін думками, поради, розповіді - наративи, сторітелінги тощо) [4]. Л. Славова вказує на мету КС самопрезентації як “створення власного позитивного іміджу” [5]. Са-мопрезентація насамперед передбачає позиціонування керівника як непересічної особистості, що здатна керувати. Залежно від створеного іміджу офіцери-прикордонники керівної ланки постають у межах КС самопрезентації як цілісні, різнобічні, особливі та водночас звичайні люди, яким властиві ті ж самі почуття, емоції, реакції. На вербальному рівні ця стратегія виявляється у частих риторичних запитаннях та стратегічних наративах.

Стратегічний наратив є змістовим ядром КС як формування переконливої сюжетної лінії, яка може пояснити події аргументовано і з якої можна дійти висновків щодо причин перебування комунікан-тів у конфлікті, значення цього становища та щодо перспектив у разі успішного виходу з нього. Стратегічний наратив формується на підставі існуючих у суспільстві уявлень і цінностей. За Л. Фрідманом, стратегічні наративи навмисно побудовані або посилені з ідей і думок, які вже циркулюють, вони пропонують інтерпретацію ситуації та підказують відповіді. Щоб бути ефективними, стратегічні наративи мають входити в резонанс із цінностями, інтересами й забобонами цільових аудиторій. Наративи формулюють кінцеві стани і пропонують спосіб досягнення мети, забезпечуючи комунікантів розумінням і сенсом подій. Сформульовані для різних цільових аудиторій месиджі не конфліктують (не протирічать) один з одним. Ефективними вважаються такі стратегічні наративи, що не вичерпуються спрямуванням на одну конкретну цільову аудиторію, а беруть до уваги ймовірні наслідки сприйняття конкретного месиджу всіма іншими можливими цільовими аудиторіями.

Тому окремо тепер вивчають причини переходів у наративах від однієї ситуації до іншої. Взагалі, як підкреслює співробітник Інституту креативних технологій Університету Південної Каліфорнії Ен-дрю Гордон, розповідати - це універсальна людська властивість [9]. Наративи дозволяють передавати важливу інформацію як окремому індивіду, так і цілій групі. Зрозуміло, інтерес військових зумовлений тим, що реакція людей залежить від того, як подано ті чи інші події. Є кілька гіпотез, із якими працюють військові: потужний вплив сакрального фреймінгу пов'язаний із активацією зон мозку, які мають стосунок до ідентичності, емоцій, морального вибору та соціального пізнання; відмінності у впливі конкретних фреймів залежать від культури; особисті розповіді, що чинять вплив на сакральному рівні, може бути змодельовано в мільйонах інтернетних історій; культурно залежні фрейми може бути змодельовано на тому ж матеріалі; можна прогнозувати, який тип сакрального фреймінгу буде більш ефективним. Фреймінг (від англ. frame - “рамка”) - КС, спрямована на організацію контенту новинного повідомлення шляхом “вставляння” його в так звану рамочку, тобто в контекст певного наративу для окреслення параметрів правильного сприймання інформації комунікантами [12].

Стратегічні наративи щодо лапідарності (коротко, стисло, але чітко і ясно) подібні до слоганів (лозунгів). Щоб бути переконливими (переконуючими), вони зазвичай апелюють до базових архетипів, характерних для певного соціуму. Роберт Райх, зокрема, виокремлює такі характерні для американського соціуму чотири універсальні на-ративи, які можуть використовуватися в релігії, політиці, економіці, військовій/воєнній сфері, міжособистих стосунках тощо: “переможна особистість” (thetriumphantrndividual); “співдружність доброзичливих однодумців” (thebenevolentcommunit); “варвари біля воріт” (mobatthegates); “зіпсований представник істеблішменту” (therotatthetop; укр. - риба з голови гниє) [12]. Йдеться про суто популістський дискурс щодо ворожості політичних еліт народу. Цільовим призначенням перших двох наративів (“переможна особистість”; “співдружність доброзичливих однодумців”) є обнадіювати, тоді як призначенням двох наступних наративів є залякування або груп людей (цільових аудиторій), або окремо взятих індивідів. Важливим завданням вітчизняних нараторів є донесення правди про свою країну, її Збройні Сили, культурні організації тощо до іноземних цільових аудиторій, адекватно перекласти свої месиджі на мову наративів, типових для інших культур і народів.

Військові керівники у вивченні такої КС, як сторітелінг, мають конкретну мету: краще розуміння думок і почуттів інших. Тут 'їх цікавить, як той чи інший сторітелінг може викликати почуття провини чи невинності, тобто він стає інструментарієм для управління думками. Це наука, без якої не обійтися, універсальна мова, що зрозуміла кожному, якщо знати, як правильно її використовувати. Технологія сторітелінгу нині набуває неабиякої популярності та розповсюджено-сті, її використовують у міжгалузевому просторі, а також розглядають як новий підхід до написання текстів промов. Зазначимо, що технологія сторітелінгу на сучасному етапі сприяє розвитку таких якостей, як креативність та інноваційність, комунікативність та гнучкість у співробітництві, а також грамотність, уміння швидко вирішувати проблеми тощо. Вчені вказують на той факт, що людина запам'ятовує краще ту інформацію, яка викликала у неї потужні емоції. Керівник-комунікатор, який переповідає таку історію, перетворюється на доброго знайомого, котрий (завдяки унікальності процесу комунікування) стає ближчим до аудиторії, розповідає випадки з життя, які близькі адресатам, доступні та дають їм можливість уявити себе на місці головного героя оповіді. Особливої популярності набуває сторітелінг у сфері спічрайтингу, де переконливі історії здатні завоювати, підкорити або ж прихилити будь-яку аудиторію.

Ось тому дуже важливо підібрати та застосувати сторітелінг так, щоб він мав потужний перлокутивний ефект для великої аудиторії слухачів. Нам імпонує думка Н. Бондаренко про те, що storitelling “...дає змогу мотивувати, аналізувати, порівнювати, засвоювати й передавати знання, ефективно доносити інформацію, презентувати власну ідею, візуалізувати, деталізувати, збагачувати й розвивати мовлення, творчі здібності, уяву, виявляти емоції, здобувати високі результати; запобігає конфліктам і нівелює наявні; сприяє взаєморозумінню, самопізнанню. Складники успіху - правдивість історії, її докладність, конкретність” [10, с. 131]. Дослідниця І. Побідаш слушно зазначає, що “емоції - необхідний інструмент сторітелінгу” [11, с. 148]. Окрім цього, процес розповідання історій передбачає цілеспрямовану мовленнєву дію, двосторонній процес передавання повідомлення від мовця (автора, адресанта) реципієнтові (адресатові) за допомогою системи мовних знаків. Це унікальна комунікативна операція, в якій важливу роль відіграє професійна майстерність, досконале знання мови, вміння контролювати та володіти темпом, ритмом мовлення, відчувати необхідність підвищення або зниження висоти звучання голосу, використання пауз тощо. Через сторітелінг можна передати досвід, працювати із запереченнями, надихати на нові звершення, презентувати себе, навчити розповідати про складні речі простими й доступними словами, формувати корпоративну культуру, переконувати, завойовувати довіру тощо, без чого ніяк не обійтися офіцеру-прикордоннику керівної ланки у професійній діяльності.

Проєкт Центру стратегічних комунікацій Університету штату Арізона, який отримав від військових 6,1 мільйона доларів, намагається перейти від інтерпретації до емпіричних досліджень у галузі сторітелінгу й того, яким чином він упливає на мислення. Військових цікавить те, які структурні компоненти сторітелінгу можуть сприяти чи перешкоджати розумінню. При цьому дослідники звернули увагу 292 на цікаву відмінність між розповіддю й сторітелінгом: у першому випадку ми маємо сталу структуру (початок, середина, кінець), цю розповідь більше неможливо використати, бо сюжет є завершеним; інша ситуація із сторітелінгом, з одного боку, в ньому ще немає закінчення, з іншого - він запрошує інших учасників до участі. Підкреслюють ще й інші характеристики сторітелінгу, спираючись на доповідь Джона Хейгла, де він зазначив, що світ не слід розглядати як сім мільярдів ротів, які треба нагодувати, а як сім мільярдів мозків, які треба розкрити.

Керівник-комунікатор планує взаємодію з адресатом як на свідомому, так і на несвідомому рівні, проте у військовому комунікуванні можна говорити саме про свідомий вибір стратегічної лінії поведінки й обрання КС відповідно до поставленої мети, оскільки такий дискурс майже позбавлений елементів спонтанності, тобто є підготовленим.

Основні КС, що сьогодні є актуальними і використовуються офіцерами-прикордонниками: стратегія формування позитивного іміджу захисника (тактики моделювання образу сучасного захисника, демонстрування його професіоналізму); стратегія формування позитивного іміджу силових структур (тактики демонстрування сили та боєздатності Держприкордонслужби, окреслення напрямів її розвитку, демонстрування готовності розвиватися відповідно до потреб часу, коригування картини світу з опорою на базову категорію свій/ чужий, контролю за розумінням дій керівництва держави та армії); стратегія формування образу ворога (тактики моделювання образу ворога, демонстрування рівня його боєздатності, дистанціювання від ворога з опорою на базову категорію свій/чужий); стратегія емоційного налаштування (тактики налаштування на позитивні зміни, на перемогу, переконання в правильності здійснюваних військовими кроків).

Розвиток комунікативної сфери вийшов сьогодні на принципово новий рівень, набута завдяки новим методам об'єктивність дозволяє вирішувати такі прикладні завдання, про які раніше неможливо було навіть думати. І цей новий інструментарій іде в усі прикладні царини, включаючи військову. Сучасні трансформації комунікативних стратегій потенційно розширюють можливості викликати в комунікантів довіру й мотивувати їх до певних дій, створювати ефект очікування інформації про унікальний досвід, який легко асоціюється з особистим, дозволяють передавати важливу інформацію як окремому індивіду, так і цілій групі, формувати в уяві адресата чітке розуміння про моральні, духовні цінності, нагадуючи про те, чого варто уникати в житті, аби оминути падіння, потрясіння, інші перипетії, щоб просто бути щасливим та успішним. Також добре орієнтуючись у нових формах і методах КС, прикордонник-керівник матиме значні переваги й більші шанси завоювати аудиторію. Їх вміле застосування дасть можливість вивести комунікативну компетентність майбутнього керівника на новий рівень розвитку, що своєю чергою прямо впливатиме на успішність виконання офіцером-прикордонником керівної ланки професійних функцій і на імідж Держприкордонслужби в цілому.

Комунікативну компетентність офіцера-прикордонника керівної ланки не можна вважати константною особистісною характеристикою і уявляти її як замкнений індивідуальний досвід, її необхідно постійно розвивати, що ще раз підтверджує необхідність постійної дослідницької роботи у цій сфері, що і буде напрямом подальших наукових розвідок.

Список використаних джерел

офіцер прикордонник професійний управлінський

1. Філь Г.В. Комунікативна компетентність керівника та її значення в управлінській діяльності. Екзистенційні та комунікативні питання управління: матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції (м. Суми, 23-25 січня 2014 р.). Суми: Сумський державний університет, 2014. Ч. 2. С. 114-117.

2. Комунікативно-прагматичні аспекти мовлення: конспект лекцій для студентів факультету лінгвістики напряму підготовки 6.020303 “Філологія” / уклад. О.В. Дзикович. Київ: НТУУ “КПІ”, 2015. 85 с.

3. Dijk T.A. van. StrategiesofDiscourseComprehension / T.A. vanDijk, W Kihtsch. NewYork: AcademicPress, Inc., 1983. 389 р.

4. Чорна О.О. Комунікативні засоби творення іміджу політичного лідера (на матеріалі українського, російського та англійського політичного дискурсу): дис.... канд. філол. н.: спец. 10.02.15 - загальне мовознавство. Кіровоград, 2012. 278 с.

5. Славова Л.Л. Мовна особистість лідера у дзеркалі політичної лінг-воперсонології: США - Україна: [монографія] / Житомир: Вид-т ЖдУ ім. І. Франка, 2012. 360 с.

6. Roberts C.A. TheArtofCircumlocutionTeachingstrategiccompetence. Forum. 1990. Vol. 28, №4. P 338-359.

7. Tarone R., Yule G. CommunicationStrategiesin East-West Interactions. DiscourseAcrossCultures: StrategiesinWorldEnglishes.NewYork, London, 1987.

8. Словник іншомовних термінів. Київ: Довіра, 2000. 1018 с.

9. Gordon A. andWang T. (2021) NarrativeTextGenerationfromAbductiveInterpretationsUsing Axiom-Specific Templates. In A. Mitchelland M. Vosmeer (Eds.) Proceedingsofthe 14th InternationalConferenceonInteractiveDigitalStorytelling, ICIDS 2021 Tallinn, Estonia, December 7-10, 2021, Р. 71-79.

10. Бондаренко Н. Storytelling як комунікаційний тренд і всепредметний метод навчання. Молодь і ринок. №7(174). 2019. С. 130-135.

11. Побідаш І. Сторітеллінг: ознаки “гарної” історії. Обрії друкарства. 2019. №1(7). С. 144-150.

12. Стратегічні наративи і їх битви у геополітиці, війнах і бізнесі - виклики і ризики для України. URL: http://mil.biz.ua/blog/стратегічні-наративи-у-геополітиці

References

1. Fil H.V. Komunikatyvnakompetentnistkerivnykatayiiznachennia v upravlinskiidiialnosti. [Kunmunicativecompetenceoftheheadanditsimportanceinmanagementactivities] Ekzystentsiinitakomunikatyvnipytanniaupravlinnia: materialyMizhnarodnoi naukovo-teoretychnoi konferentsii, m. Sumy, 23-25 sichnia 2014 r. Sumy: Sumskyiderzhavnyiuniversytet, 2014. Ch. 2. S. 114-117. [inUkrainian]

2. Komunikatyvno-prahmatychni aspektymovlennia: konspektlektsiidliastudentivfakultetulinhvistykynapriamupidhotovky 6.020303 “Filolohiia” [Communicativeandpragmaticaspectsofspeech: lecturesummaryforstudentsoftheFacultyofLinguisticsinthedirectionoftraining 6.020303 “Philology”] / Uklad. O.V. Dzykovych. Kyiv: NTUU “KPI”, 2015. 85 s. [inUkrainian]

3. Dijk T.A. van. StrategiesofDiscourseComprehension / T.A. vanDijk, W. Kihtsch. NewYork: AcademicPress, Inc., 1983, 389 s. [inEnglish]

4. Chorna O.O. Komunikatyvnizasobytvorenniaimidzhupolitychnoholidera (namaterialiukrainskoho, rosiiskohotaanhliiskohopolitychnohodyskursu): dys.... kand. filol. n.: spets. 10.02.15 - zahalnemovoznavstvo / O.O. Chorna. Kirovohrad, 2012. 278 s. [inUkrainian]

5. Slavova L.L. Movnaosobystistlidera u dzerkalipolitychnoilinhvopersonolohii: SShA - Ukraina: [monohrafiia] / Zhytomyr: Vyd-t ZhdUim.

I. Franka, 2012. 360 s. [inUkrainian]

6. Roberts C.A. TheArtofCircumlocutionTeachingstrategiccompetence / Forum, 1990. Vol. 28, №4. P. 338-359. [inEnglish]

7. Tarone R., Yule G. CommunicationStrategiesin East-West Interactions / G. Yule, R. Tarone // DiscourseAcrossCultures: StrategiesinWorldEnglishes - NewYork, London, 1987. [inEnglish]

8. Dictionaryofforeignterms. Kyiv: “Dovira”, 2000. 1018 p. [inUkrainian]

9. Gordon A., andWang T. (2021). NarrativeTextGenerationfromAbductiveInterpretationsUsing Axiom-Specific Templates. In A. Mitchelland M. Vosmeer (Eds.) Proceedingsofthe 14th InternationalConferenceonInteractiveDigitalStorytelling, ICIDS 2021 Tallinn, Estonia, December 7-10, 2021, Р. 71-79. [inEnglish]

10. Bondarenko N. Storytellingyakkomunikatsiinyitrend i vsepredmetnyimetodnavchannia. [Storytellingas a communicationtrendandan all-objectivemethodoflearning] Molod i rynok. №7(174). 2019. S. 130-135. [inUkrainian]

11. Pobidash I. Storitellinh: oznaky “harnoi” istorii. [Storytelling: signsof a “good” story]. Obriidrukarstva. 2019. №1(7). S. 144-150. [inUkrainian]

12. Stratehichninaratyvy i yikhbytvy u heopolitytsi, viinakh i biznesi - vyklyky i ryzykydliaUkrainy [Strategicnarrativesandtheirbattlesingeopolitics, warsandbusinessarechallengesandrisksforUkraine]. URL: http://mil.biz.ua/blog/ strategic-narratives-y-geopolitics-in/. [inUkrainian]

Размещено на Allbest.ru