Підготовка майбутніх педагогів до професійної діяльності засобами цифровізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутніх педагогів до професійної діяльності засобами цифровізації

Наталія Лазаренко, докторка педагогічних наук, професорка, ректорка, Роман Гуревич, доктор педагогічних наук, професор, дійсний член (академік) НАПН України, директор, Галина Гордійчук, кандидатка педагогічних наук, доцентка, доцентка кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті, заступниця директора з навчальної роботи, Навчально-науковий інститут педагогіки, психології, підготовки фахівців вищої кваліфікації, Надія Опушко, кандидатка педагогічних наук, доцентка, докторантка кафедри педагогіки, професійної освіти та управління освітніми закладами, Володимир Кобися, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

У статті розглянуто проблеми підготовки компетентних педагогів професійної освіти в закладах вищої освіти (ЗВО) засобами цифровізації. Для розгляду та розв'язання питань цієї підготовки та готовності майбутніх фахівців у цьому дослідженні використовувалися методи моделювання.

Відомо, що загальна схема освітнього процесу в ЗВО містить окремі блоки - від соціальних очікувань до якості освіти, від цілей освіти до результатів оцінки якості навчання та діяльності молодих фахівців, а також чинників зовнішнього середовища, що впливає на готовність компетентних магістрів до професійної діяльності.

Теоретичною основою дослідження є положення Міжнародної комісії ЮНЕСКО з освіти, де стверджується, що працедавцям потрібна насамперед не кваліфікація, що дуже часто асоціюється з умінням здійснювати певні операції, а компетентність, в якій поєднується кваліфікація як основа діяльності та соціальна поведінка, здатність працювати в колективі, ініціативність, відповідальність. Пошук шляхів підвищення якості освіти, забезпечення ринку праці в освіті компетентними фахівцями магістерського рівня здійснюється нині всіма розвиненими країнами. До цих країн, безумовно, належить Україна, яка нині діє в контексті інтеграції з Європейською спільнотою.

Автори зазначають, що апробація запропонованої у статті концепції й освітньо-професійної програми здійснювалася в рамках підготовки педагогів професійного навчання у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського у 2019/20, 2020/21, 2021/22, 2022/23 навчальних роках.

Виявлено, що навчання цифрових видів професійної діяльності в умовах ЗВО має високу соціальну значущість для професійної підготовки педагогів і набуття ними стійких навичок володіння сучасними цифровими технологіями для розв'язання майбутніх професійних завдань.

Ключові слова: підготовка; готовність; майбутні фахівці; цифровізація; компетенції; компетентності; євроінтеграційні процеси.

Preparation of future teachers for professional activities using digital means

Lazarenko N., Gurevych R., Opushko N., Gordiichuk G., Kobysia V.

The article examines the problems of training competent teachers of professional education in institutions of higher education (HEIs) by means of digitalization. Modeling methods were used in this study to consider and solve the issues of this training and readiness of future specialists.

It is known that the general scheme of the educational process in higher education includes separate blocks - from social expectations to the quality of education, the goals of education to the results of the assessment of the quality of education and activity of young professionals, as well as factors of the external environment that affect the readiness of competent masters for professional activity.

The theoretical basis of the research is the position of the UNESCO International Commission on Education, which states that employers need, first of all, not qualifications, which are very often associated with the ability to perform certain operations, but competence, which combines qualifications as the basis of activity and social behavior, the ability to work in teams, initiative, responsibility.

The search for ways to improve the quality of education, to provide the labor market in education with competent specialists at the master's level, is currently carried out by all developed countries. Ukraine, which is currently operating in the context of integration with the European Community, certainly belongs to these countries.

The authors note that the approbation of the concept and educational and professional program proposed in the article was carried out as part of the training of teachers of vocational education at the Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University in 2019/2020, 2020/2021, 2021/2022, 2022/2023 academic years.

It was found that training in digital types of professional activity in the conditions of higher education has high social significance for the professional training of teachers and their acquisition of sustainable skills in mastering modern digital technologies for solving future professional tasks.

Key words: preparation; readiness, future specialists; digitization; competencies; competence; European integration processes.

Постановка проблеми

Цифровізація як головний тренд сучасності посідає нині провідні позиції в освіті. Основною умовою розвитку молодого покоління та підготовки його до праці в ХХІ столітті є модернізація національної освітньої системи, спрямована на підготовку майбутнього фахівця, здатного жити і здійснювати свою професійну діяльність в цифровому середовищі з урахуванням вимог до професій учителя і викладача та змінних ціннісних орієнтирів суспільства. Розв'язання цієї задачі передбачає підвищення вимог до кваліфікації майбутніх педагогів і їхньої компетентності у сфері використання цифрових технологій для проєктування та здійснення освітнього процесу.

В умовах цифровізації сфери освіти професійна діяльність педагога радикально змінюється. Педагог є, насамперед, організатором і мотиватором діяльності здобувачів освіти, посередником між віртуальним і реальним світами, наставником, навігатором у реальному соціальному і професійному світі, своєрідним інтегратором різноманітних життєвих просторів цифрового покоління.

Ефективність використання цифрових технологій у закладах освіти доведена практикою організації дистанційного навчання в період пандемії COVID-19 [3, 5, 9]. Вони стали тим інструментом, що забезпечив можливість збереження неперервності освітнього процесу. Разом з тим вимушений перехід до дистанційного навчання виявив і наявні в цій сфері проблеми. Найголовнішою з них є те, що в цих умовах більшість педагогів, особливо ліцеїв і гімназій, були не готові до використання цифрових технологій (за даними дослідників ІЦО НАПН України), понад 40 % з них не були готові до будь-яких самостійних дій у цьому напрямі [5, 8, 9].

У зв'язку з цим питання підготовки майбутніх педагогів у закладах вищої освіти, які володіють вміннями та навичками організації навчального процесу в освітньому середовищі, використовують цифрові технології в своїй професійній діяльності і знають особливості “цифрового покоління”, методи його навчання, виховання та розвитку, є надзвичайно актуальними і становлять нині предмет науково-педагогічних досліджень і широкої суспільної дискусії. Педагогічні заклади вищої і фахової передвищої освіти переглядають нині програми підготовки бакалаврів і магістрів педагогічного напряму. Результатом такої діяльності має бути випускник, який має високий рівень володіння навичками роботи з цифровими пристроями, педагогічними технологіями і методами створення та використання цифрових освітніх ресурсів для підвищення ефективності навчального процесу.

Отже, структура професійної компетентності педагога доповнюється складовою - цифровою компетентністю, а рівень професіоналізму педагога напряму залежить від рівня володіння ним компетенціями. Для вирішення цієї проблеми необхідно формувати в майбутніх педагогів цифрову професійну компетентність.

Аналіз останніх досліджень

До основи цього дослідження покладено аналіз концепцій освітнього процесу в педагогічних ЗВО (В. Андрущенко, О. Дубасенюк, В. Євтух, І. Зязюн, В. Кравець, В. Кремень, Л. Лук'янова, С. Сисоєва та ін.), компетентнісний підхід в освіті (І. Андрощук, О. Антонова, Р. Гуревич, Е. Кільдеров, Н. Лазаренко, Н. Ничкало, О. Романовський, В. Радкевич та ін.), теоретичні основи цифрової трансформації освіти (В. Биков, О. Буров, А. Гуржій, В. Кухаренко, С. Литвинова, А. Литвин, В. Осадчий, С. Семеріков, В. Хоменко та ін.). Відповідно до цих основ ключовою ідеєю дослідження є побудова процесу підготовки майбутніх педагогів як послідовності ситуацій, що моделюють певні педагогічні практики, котрі реалізуються засобами цифрових технологій. Не всі аспекти цієї проблеми вже вирішені в педагогічній науці.

Метою цієї статті є аналіз особливостей підготовки майбутніх педагогів професійного навчання в цифровій освітній сфері педагогічних ЗВО.

Теоретичні основи дослідження

Як відомо, з метою інтеграції цифровізації в світові процеси Кабінет Міністрів України ще в 2016 р. презентував проєкт “Цифровий порядок денний України 2020” (“Digital Agenta for Ukraine 2020”, у 2018 р. на засіданні уряду було схвалено Концепцію та План розвитку цифрової економіки України до 2020 р. Фундаментальним документом у сфері освіти став пріоритетний проєкт “Стратегії цифрової трансформації освіти і науки” (2021 р.), мета якого - створення умов для системного підвищення якості та розширення можливостей безперервної освіти для всіх категорій громадян за рахунок розвитку українського цифрового освітнього простору. Цей проєкт є дуже амбіційним та інноваційним - передбачає розвиток індустрії 4.0, смарт-фабрик, цифрових робочих місць, STEM-освіти та цифрових освітніх послуг, цифрових інфраструктур для інтернет-речей, блокчейну, eHealth та е-безпеки тощо. Україна нині розпочинає масштабну цифровізацію всіх галузей економіки та базових сфер життєдіяльності, таких як освіта і медицина, максимально інвестуючи в розвиток цифрових інфраструктур, інновації та сучасні технології. У пріоритеті першочергових сфер та ініціатив цифровізації України - поширення цифрової освіти. У документах широко вживаються поняття “цифрова грамотність”, “цифрова компетентність”, “цифровий інтелект” тощо. Зокрема вказано на актуальність формування наскрізної (кросплатформової) цифрової компетентності, коли вивчення предметів відбувається за допомогою використання “цифрових технологій”.

Поняття “компетентність”, як відомо, використовується для позначення інтегративних характеристик якості підготовки майбутніх педагогів. Тлумачний словник української мови терміни “компетентний” і “компетенція” визначає так:

компетентний - який має достатні знання в певній галузі; той, хто має певні повноваження;

компетенція - добра обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь організації або особи [4].

Отже, компетентна в певній галузі людина володіє відповідними знаннями і здібностями, що дають їй змогу обґрунтовано висловлювати свої судження про цю галузь та ефективно діяти в ній. Професійною компетентністю називають індивідуально-психологічну освіту, що охоплює досвід, знання, вміння, психологічну готовність до праці.

Розвиток сучасної освіти вимагає посилення практичного компонента всіх теоретичних досліджень, тому постійно треба звертати увагу на вимір і оцінку тієї професійно-педагогічної культури, що досягнута майбутніми педагогами. Адже саме від них буде залежати успішність реформ в освіті, а в прикінцевому підсумку економічного та соціального розвитку суспільства в цілому.

Аналіз різних точок зору показав, що в педагогічній науці компетентність розглядається як системне поняття, а компетенція як її складова. Аналіз науково-педагогічної літератури та джерел із суміжних галузей, інтернетних видань тощо дав можливість виокремити різні види компетенцій, критерії вибору яких достатньо сильно різняться.

Рада Європи затвердила п'ять груп ключових компетенцій, якими повинні оволодіти всі молоді європейці, щоб упоратися із завданнями, що стоять перед сучасним суспільством у нинішньому тисячолітті. Критеріями відбору є основні галузі життєдіяльності людини. Це такі:

Політичні та соціальні компетенції.

Компетенції, що забезпечують життєдіяльність у полікультурному суспільстві.

Компетенції, що визначають володіння усним і письмовим спілкуванням.

Інформаційні компетенції.

Компетенції, що реалізують здатність і бажання вчитися впродовж усього життя [11].

Засвоєння ключових компетенцій свідчить про наявність професійної компетентності у фахівця.

Результати дослідження

Сучасні процеси дігітальної трансформації суспільства й освіти актуалізують перед системою вищої освіти завдання з розробки нових методик і технологій підготовки фахівців, які будуть готові та здатні до ефективної професійної діяльності в сучасному соціальному інформаційно-освітньому середовищі. Нині в українській і світовій педагогічній та науково-методичній літературі активно використовується термін “цифрова грамотність”, що, на наш погляд, є певною мірою синонімом терміна “комп'ютерна грамотність”, уведеного в педагогічну практику ще в 1985 році, проте адаптованого під сучасні умови цифровізації освіти в контексті становлення цифрового зображення.

Звернемося до одного з варіантів визначення цього терміна, запропонованого ЮНЕСКО, де сказано, що “цифрова грамотність - це здатність безпечно та належним чином керувати, знімати, інтегрувати, обмінюватися, оцінювати, створювати інформацію та одержувати доступ до неї за допомогою цифрових пристроїв та системних технологій для участі в економічному та соціальному житті” [13].

Отже, встановлено, що цифрова грамотність в загальному випадку - це набір знань, умінь і навичок, котрі необхідні людині для безпечного та ефективного використання цифрових технологій. Основними складовими цифрової грамотності вважаємо:

цифрове користування - активне використання інтернету, інтернет-ЗМІ, соціальних мереж, держпослуг, телемедицини, хмарних технологій і т. д.;

цифрові компетенції - уміння шукати інформацію, використання цифрових пристроїв, соціальних мереж, ведення фінансових операцій, здійснення інтернет-покупок і створення мультимедійного контенту;

цифрова безпека - використання персональних і надійних паролей, легального контенту і збереження інформації.

Цифровізація стосується не тільки змісту освіти, а значною мірою технології організації самого освітнього процесу. Тому можна говорити про те, що забезпечується специфіка застосування цифрових технологій, котрі в сучасному соціальному інформаційно-освітньому середовищі виступають не тільки об'єктом вивчення, а й засобом навчання і засобом спілкування. Цифровізація освітнього процесу характерна для реалій як управлінських, навчальних, так і вебвиховних.

Нині в практиці освітнього процесу досить широко застосовуються тематичні цифрові освітні ресурси, предметні віртуальні лабораторії, освітні тематичні сайти, соціальні мережні сервіси та вебдодатки різного призначення (соціальні мережі, месенджери, майданчики для проведення вебінарів та організації віддаленого обговорення - Google Meet, Skype, Zoom, Mirapolis, Discord та ін.). Педагоги на різних ступенях навчання активно використовуються різні освітні технології (електронні, дистанційні, мобільні, змішані), зокрема і на основі інформаційно-освітніх систем. На основі різних цифрових технологій вирішуються питання соціально-виховної та організаційної роботи в освітніх установах, а також здійснюється взаємодія з батьками здобувачів освіти.

В умовах глобальної цифровізації сучасного соціуму одним із перспективних напрямів розвитку освітніх технологій, на наш погляд, виступає використання технологій віртуалізації в освітньому процесі. Віртуальні технології дозволяють розв'язувати досить широкий спектр задач як у взаємодії в системі “педагог - здобувач освіти”, так і в цілому щодо організації освітнього процесу. Розвиток цифрових технологій приводить до того, що інформаційно-освітні засоби закладів освіти, інтегруючись з потужними можливостями соціального цифрового інтернет-простору, утворюють віртуальне інформаційно-освітнє середовище, в якому і передбачають існування всіх учасників освітнього процесу: педагогів та адміністраторів установи, допомогу та інструменти.

Тому сучасні педагоги не тільки мають самі володіти знаннями, вміннями та навичками, що утворюють сучасні цифрові компетенції, а й бути здатними сформувати ці компетенції в здобувачів, які навчаються на різних ступенях освіти. Дослідження готовності сучасних педагогів до використання цифрових технологій у навчальному процесі співробітниками Інституту цифровізації освіти НАПН України [1-3, 9] показує, що на сучасному етапі є відмінності в рівні підготовки вчителів школи та викладачів закладів вищої освіти (ЗВО). До прикладу, значна частина учителів гімназій і ліцеїв поки що не повною мірою використовують цифрові рішення для ефективного навчання дітей і не так активно створюють власні цифрові ресурси. Вони не повністю компетентні у питаннях створення та модифікації цифрових навчальних матеріалів і ресурсів, мало використовують ресурси мережі “Інтернет” та онлайн-сервіси в процесі навчальних занять для роботи учнів у команді з метою спільної проєктно-дослідницької діяльності, а також у менше, ніж викладачі ЗВО, використовують цифрові інструменти для забезпечення учнів зворотним зв'язком. Серед причин цього не останньою є відсутність у школах необхідних технічних пристроїв: комп'ютерів, ґаджети, смартфонів тощо.

Більше того, на думку фахівців, які проводили дослідження, саме у сфері використання нових цифрових технологій учителі (також і викладачі ЗВО) часто поступаються своїм учням (студентам). На жаль, нині в закладах освіти зустрічаються ситуації, коли цифрові технології активно використовує незначна кількість педагогів-предметників, здатних до підвищення ефективності освітнього процесу лише за своїми навчальними дисциплінами. Проте, очевидно, що такими частковими прикладами підвищити ефективність усього традиційного освітнього процесу неможливо. У низці науково-методичних робіт [1, 3, 9] указується, що цифрова трансформація освітніх систем реалізується нерівномірно, оскільки реформи, проведені в освіті, виявляються малоефективними саме через недостатню цифрову грамотність працівників освіти.

Результати аналізу вимог до професійної підготовки майбутніх педагогів у чинних документах МОН України за напрямами “Педагогічна освіта”, “Професійна освіта” (для ступенів “бакалавр” та “магістр”) показали необхідність перегляду та поглиблення змісту підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності у віртуальному інформаційно-освітньому середовищі на основі розвитку їхніх цифрових компетенцій.

Потрібно брати до уваги розвиток дистанційної освіти, а також такі напрями роботи, як створення державних сервісів та інтеграційних рішень, нормативно-правове забезпечення розвитку онлайн-навчання та створення системи оцінки якості онлайн-курсів. Вважаємо актуальним питання формування професійної готовності майбутніх педагогів до діяльності у віртуальному інформаційно-освітньому середовищі на основі розвитку їхніх цифрових компетенцій у процесі професійної підготовки в рамках запропонованої освітньо-наукової програми магістерської підготовки “Комп'ютерні технології в управлінні та навчанні” в рамках галузі знань 01 Освіта/Педагогіка, 015 Професійна освіта за спеціальністю 015.10 Професійна освіта (комп'ютерні технології), 015.39 Цифрові технології.

У сучасних умовах цифровізації освітнього процесу особливої актуальності набувають науково-методичні дослідження в галузі професійної підготовки та перепідготовки педагогів, а також вивчення підходів і методик формування складових цифрової їхньої компетентності/грамотності. Більше того, очевидно, що вчителі старших класів (ліцеїв), які одержують професійну підготовку в рамках магістратури, повинні мати глибші знання та вміння у сфері застосування цифрових технологій, ніж вчителі гімназій. Це, на наш погляд, пов'язане з тим, що саме вони беруть активну участь у підготовці учнів, які незабаром опиняться у цифрових реаліях нашого часу. У 2017 р. Комітетом з освіти Європейського Союзу представлений взірцевий профіль цифрових компетенцій вчителя Digital Competence of Educators (Dig Comp Edu), що містить шість областей компетенцій вчителя [12].

Наведемо актуальний профіль цифрових компетенцій учителя згідно з роботою [11]:

1. Застосування цифрових технологій у професійному педагогічному середовищі: організаційна компетенція у галузі професійної співпраці; професійна компетенція у сфері самоаналізу практичної діяльності; компетенція, пов'язана з безперервним професійним розвитком у галузі цифрових ресурсів.

2. Володіння професійними навичками пошуку, створення та спільного використання цифрових освітніх ресурсів: здатність здійснювати вибір цифрових ресурсів залежно від мети, контексту навчання та педагогічного підходу; розробляти та вносити зміни до цифрових ресурсів; забезпечувати управління, захист та обмін цифровими ресурсами для організації цифрового контенту та робити його доступним для здобувачів освіти, батьків та інших педагогів.

3. Застосування цифрових інструментів у навчанні та викладанні: планування та впровадження цифрових пристроїв і ресурсів у навчальний процес; використання цифрових технологій для індивідуальної та групової роботи; застосування цифрових технологій як засобів покращення комунікації та співпраці між здобувачами освіти; використання цифрових технологій для підтримки їхнього самонавчання (планувати, контролювати та фіксувати результати власного навчання, надавати докази прогресу, ділитися знаннями).

4. Володіння цифровими інструментами та стратегіями оцінки результатів навчання: використання цифрових технологій для формувальної та підсумкової оцінки; здатність вибирати, критично аналізувати й інтерпретувати цифрові докази активності учня, його продуктивності та прогресу в навчанні; використання цифрових технологій для забезпечення цілеспрямованого та своєчасного зворотного зв'язку з учнями; правильна інтерпретація доказів, представлених цифровими технологіями, використання їх для прийняття рішень.

5. Використання цифрових інструментів для розширення освітніх можливостей учнів: здатність вчителя забезпечувати доступність навчальних ресурсів для всіх учнів, уміння аналізувати вплив цифрових ресурсів на школярів, реагувати на контекстуальні, фізичні або когнітивні обмеження для їх використання у навчальному процесі; готовність використовувати цифрові технології для різноманітності навчальних засобів, забезпечувати просування учнів з урахуванням різних рівнів освоєння навчальних програм, дотримуватися принципу індивідуалізації навчання; стимулювати активне застосування учнями цифрових технологій для творчого освоєння шкільного предмета.

6. Супровід процесу розвитку цифрової компетентності учня: здатність учителя забезпечувати пошук професійно важливої інформації та ресурсів у цифрових середовищах, її обробку, аналіз та інтерпретацію, порівняння та критичну оцінку, визначення достовірності інформації та її джерел; забезпечення цифрового зв'язку з метою співпраці; створення контенту за допомогою цифрових засобів у різних форматах; забезпечення відповідального застосування цифрових технологій навчання з метою фізичного, психологічного та соціального благополуччя здобувачів освіти, допомога у розширенні можливостей учнів керувати ризиками під час використання цифрових технологій; вирішення технічних, технологічних проблем у студентів, пов'язаних з використанням цифрових технологій.

Використовуючи, насамперед, методи моделювання, ми здійснили теоретичне обґрунтування:

моделі соціального інформаційно-освітнього середовища;

особливостей розвитку цифрових компетенцій майбутнього педагога в межах його магістерської професійної підготовки у ЗВО;

побудови моделі формування професійної готовності майбутнього педагога до діяльності у соціальному інформаційно-освітньому середовищі на основі розвитку цифрових компетенцій.

Для побудови визначених моделей треба було виконати таке:

Визначити зміст навчання в рамках актуальної освітньо-професійної програми “Комп'ютерні технології в управлінні та навчанні” в рамках галузі знань 01 Освіта/Педагогіка, 015 Професійна освіта за спеціальністю 015.10 Професійна освіта (комп'ютерні технології), нині 015.39 Цифрові технології для студентів за напрямом “Професійна освіта” на основі розвитку цифрових компетенцій майбутнього педагога.

Охарактеризувати зміст навчання в рамках запропонованих дисциплін магістерської програми.

Розробити методику навчання майбутніх педагогів, спрямовану на формування їхньої професійної компетентності та готовності до діяльності в умовах інформаційно-освітнього середовища закладу освіти.

Визначити найефективніші методи і засоби навчання, що найкращим чином сприяють розвитку цифрових компетенцій майбутнього педагога.

Для досягнення цього нами було сформульовано концепцію, що описує складові та напрями формування професійної готовності педагога до діяльності у соціальному інформаційно-освітньому середовищі на основі розвитку цифрових компетенцій. Основна ідея концепції полягає в тому, що розвиток цифрових компетенцій сучасних педагогів для здійснення професійної діяльності в умовах відповідного середовища має здійснюватися під час навчання розв'язання навчальних професійних завдань різного рівня складності та відповідно до виокремленого виду конкретної діяльності педагога із застосуванням цифрових технологій. На основі аналізу основних завдань, що розв'язуються учасниками соціального інформаційно-освітнього середовища, ми визначили та узагальнили види мережного інструментарію (цифрових технологій), необхідного учасникам для їх вирішення (див. таблицю).

Спираючись на зазначені документи, були конкретизовані та запропоновані цілі навчання діяльності педагога у соціальному інформаційно-освітньому середовищі на основі розвитку цифрових компетенцій, що можуть виступати основними напрямами запропонованої програми навчання магістрантів за напрямом “Професійна освіта” (за зазначеними вище спеціалізаціями).

Таблиця 1. Основні завдання учасників соціального інформаційно-освітнього середовища та необхідні цифрові технології

Учасники інформаційно-освітнього середовища	Основні завдання	Цифрові технології (мережні інструменти)
Здобувачі освіти (користувачі різних категорій)	Одержання послуг, навчання, зберігання інформації, дозвілля (інтереси, ігри, спілкування)	Сайти з різними ресурсами в мережі “Інтернет”, зокрема сайти державних організацій і послуг; інформаційно-освітні системи навчання (системи управління навчанням LMS); електронна пошта (спілкування); соціальні мережі (спільноти, спілкування); вебпрограми (створення різноманітної інформації); мережні сервіси та хмари (створення та зберігання різної інформації, спільна робота); мобільні програми та технології; месенджери (спілкування)
Батьки здобувачів освіти	Зв'язок з освітнім закладом, одержання інформації про досягнення їхніх дітей
Педагоги	Створення та зберігання навчальних матеріалів, організація освітньої взаємодії й управління освітнім процесом, фіксування результатів освітнього процесу, інформаційна взаємодія (навчання, батьки, адміністрація, педагоги), професійні спільноти
Адміністрація освітньої організації	Організаційно-управлінська діяльність, зберігання документації, моніторинг якості освітнього процесу, зв'язок з вищими органами освіти

Це опанування:

1) базових понять інформаційно-правової культури педагога;

2) методик використання соціальних мережних сервісів у освітньому процесі;

3) методик застосування інформаційно-освітніх систем у навчанні;

4) знань, умінь та навичок використання цифрових технологій для здійснення контролю та оцінювання досягнень;

5) сучасних цифрових технологій організації освітнього процесу (змішаними, дистанційними, мобільними, хмарними тощо);

6) цифрових технологій соціальної взаємодії у суспільстві, науці та освіті. Результати аналізу видів діяльності та професійних компетенцій майбутнього педагога, а також розуміння сфер застосування та ролі цифрових компетенції педагога в його професійній діяльності дозволяють говорити про їх тісний взаємозв'язок (рис. 1).

Рис. 1. Модель професійної діяльності педагога професійного навчання в галузі інформаційних технологій: взаємозв'язок цифрових компетенцій і видів професійної діяльності

Згідно з нормативними документами, майбутній педагог має бути підготовленим до таких видів діяльності, як педагогічна, науково-дослідна, проєктна, методична, управлінська та культурно-просвітницька. Тією чи іншою мірою кожний із видів професійної діяльності одразу передбачає володіння педагогом цифровими технологіями, що визначається наявністю в нього тих чи інших цифрових компетенцій. Нагадаємо, що згідно з орієнтовним переліком цифрових компетенцій педагога, наведених у документі, кожна із зазначених на рис. 1 областей описує низку відповідних компетенцій (усього 21 компетенція):

1. Уміння шукати, фільтрувати дані, інформацію та цифровий контент.

2. Уміння оцінювати дані, інформацію та цифровий контент.

3. Уміння використовувати та управляти даними, інформацією та цифровим контентом.

4. Уміння спілкуватися через використання цифрових технологій.

5. Уміння ділитися інформацією завдяки використанню цифрових технологій.

6. Уміння контактувати із суспільством, користуватися державними та приватними послугами завдяки використанню цифрових технологій.

7. Уміння взаємодіяти завдяки використанню цифрових технологій.

8. Знання “нетикету” (від англ. network та etiquette), тобто володіння правилами поведінки та етикету в цифровому середовищу.

9. Управління цифровою ідентичністю, тобто вміння створювати акаунти та управляти ними.

10. Створення цифрового контенту.

11. Уміння змінювати, покращувати, використовувати цифровий контент задля створення нового контенту.

12. Обізнаність щодо авторських прав та політики ліцензування відносно даних, інформації та цифрового контенту.

13. Програмування, тобто вміння писати програмний код.

14. Уміння захистити пристрої та контент, знання заходів безпеки, розуміння ризиків та загроз.

15. Захист персональних даних і приватності.

16. Охорона здоров'я, тобто знання та навички для збереження свого здоров'я та інших людей з точки зору як екології використання цифрових технологій, так і ризиків, загроз безпеці громадян.

17. Захист навколишнього середовища, тобто розуміння впливу цифрових технологій на екологію, навколишнє середовище, з точки зору їх утилізації, а також їх використання, що може завдати шкоду, наприклад, об'єктам критичної інфраструктури і тощо.

18. Уміння вирішувати технічні проблеми, що виникають із комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, мережами і т. д.

19. Уміння визначати потреби та знаходити відповідні технічні рішення або кастимізувати (адаптувати, налаштовувати) цифрові технології до власних потреб.

20. Креативне користування або вміння завдяки цифровим технологіям створювати знання, процеси та продукти, індивідуально чи колективно, з метою вирішення повсякденних життєвих та професійних проблем і т. д.

21. Уміння самостійно визначати потребу в одержанні додаткових цифрових навичок [15].

Як уже зазначалося, під час дослідження було сформульовано концепцію формування професійної компетентності та готовності майбутнього педагога до діяльності в інформаційно-освітньому середовищі на основі розвитку його цифрових компетенцій. Відповідно до запропонованої концепції, на найвищому (спеціальному) рівні сформованості професійної готовності до діяльності у соціальному інформаційно-освітньому середовищі сучасний педагог під час розв'язання завдань професійної сфери починає проявляти компетентність у сфері застосування цифрових технологій у своїй практичній діяльності. Тут ми розуміємо, що згідно з компетентнісним підходом, викладеним у роботах [12], [13], будь-яка компетентність формується поступово, спочатку на ключовому, потім на базовому рівнях. І лише за умов сформованості цієї компетентності на рівні спеціальності ми можемо говорити про те, що педагог має професійну готовність до застосування цієї компетенції під час розв'язання завдань, що з'являються у практичній діяльності, виявляючи у своїй галузі професійну компетентність.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Професійна компетентність педагога в галузі використання цифрових технологій має виявитися в разі його готовності до діяльності в інформаційно-освітньому середовищі та вмінні виконувати різні завдання у сфері застосування цифрових технологій (хмарних, дистанційних, мобільних, віртуальних). Наголосимо, що цифрова компетентність педагога має бути заснована на розвиненому логічному мисленні, досить високому рівні володіння управлінням інформацією та майстерності володіння цифровою технікою.

Розглядаючи розвиток цифрових компетенцій педагога на рівні спеціальності, а точніше - компетенції у сфері використання цифрових технологій в освітньому процесі, вважаємо, що необхідні на попередніх рівнях (ключовий, базовий) компетенції були сформовані у нього в процесі професійної підготовки, зокрема на рівні бакалаврату (наприклад, у рамках дисципліни “Інформаційні технології у професійній діяльності” та/або різних вибіркових курсів, що реалізуються нами у ЗВО). У цьому контексті основною метою нашої діяльності був відбір навчальних завдань, що відповідають професійним завданням педагога, та виявленню критеріїв, які відповідають спеціальному рівню сформованості цифрових компетенцій відповідно до сфер їх застосування.

Розробляючи запропоновану модель формування професійної готовності майбутніх педагогів до діяльності в інформаційно-освітньому середовищі (ІОС) (рис. 2), до змісту навчання (теоретико-технологічна складова) ми включили шість блоків дисциплін, що співвідносяться з областями застосування цифрових компетенцій педагога, наведених у роботі (теоретико-технологічна складова).

Практичний блок містить компоненти практичної діяльності магістранта. Безумовно, ми виокремлюємо діяльнісний, модульний та проєктний підходи як головні серед методичних підходів до реалізації навчання, без яких немислима рефлексія та усвідомлення своєї діяльності. Особливо хочемо відзначити роль засобів навчання, котрі нині виступають і об'єктом вивчення і які варто застосовувати в процесі реалізації запропонованої програми підготовки магістрантів у сфері використання цифрових технологій.

Рис. 2. Модель формування готовності педагога до діяльності в інформаційно-освітньому середовищі на основі розвитку цифрових компетенцій

Це має бути не тільки навчання використання цифрових технологій у майбутній професійній діяльності, а й застосування цих технологій у рамках освітнього процесу з метою забезпечення затребуваності цифрових компетенцій, що формуються, уже у навчальній діяльності та відповідній рефлексії.

Апробація запропонованої концепції й освітньо-професійної програми здійснювалася в рамках підготовки педагогів професійного навчання у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського у 2019/20, 2020/21, 2021/22, 2022/23 навчальних роках. У процесі освоєння названих курсів на базі контекстно-діяльнісного навчання, що містило такі активні методи, як розв'язання кейс-завдань, спеціально підібраних завдань, підготовка електронного портфоліо, захист мініпроєктів, наголошувалося на зацікавленості студентів щодо вивчення дисциплін і результативності оволодіння змістом магістерської програми.

Під час апробації запропонованого й описаного змісту магістерської програми в рамках професійної підготовки педагогів і проведеного педагогічного експерименту виявлено, що навчання цифрових видів професійної діяльності в умовах ЗВО має високу соціальну значущість для професійної підготовки педагогів і набуття ними стійких навичок володіння сучасними цифровими технологіями для розв'язання майбутніх професійних завдань.

У подальших дослідженнях цієї проблеми плануємо за допомогою методів науково-педагогічного пошуку дослідити зміст освіти в інших освітніх і освітньо-наукових програмах, організацію освітнього процесу за цими програмами, заснованого на використанні цифрових та інформаційно-комунікаційних технологіях навчального процесу, застосування сучасних засобів навчання та контролю знань здобувачів освіти.

педагог професійний цифровий компетентність

Список використаних джерел

1. Биков В.Ю., Буров О.Ю. Цифрове навчальне середовище: нові технології та вимоги до здобувачів знань. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб. наук. праць. Вінниця-Київ, 2020. Вип. 55. С. 30-39.

2. Биков В.Ю., Литвинова С.Г., Тукало С.М. Концептуальні підходи до проєктування цифрового портфоліо наукових і науково-педагогічних працівників. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб. наук. праць. Вінниця-Київ, 2021. Вип. 60. С. 9-17.

3. Проєктування і використання відкритого хмароорієнтованого освітньо-наукового середовища закладу вищої освіти. В. Ю. Биков та ін. Інформаційні технології і засоби навчання, 2019, Том 74, № 6.

4. Словник української мови. Академічний тлумачний словник.

5. Гуревич Р.С., Пархоменко В.А., Кадемія М.Ю., Опушко Н.Р. Мережні технології в онлайн навчанні у закладах вищої освіти. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб. наук. пр. Вінниця-Київ, 2021. Вип. 59. С. 23-32.

6. Зязюн І.А. Філософія педагогічної дії: монографія. Черкаси Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2008. 356 с.

7. Литвинова С.Г., Буров О.Ю., Семеріков С.О. Концептуальні підходи до використання засобів доповненої реальності в освітньому процесі. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб. наук. праць. Вінниця-Київ, 2020. Вип. 55. С. 46-62.

8. Формування фахової компетентності майбутніх педагогів професійного навчання в умовах дуальної освіти засобами комп'ютерно орієнтованих технологій. Н.Г. Ничкало та ін. Інформаційні технології і засоби навчання. 2021, Том 85, № 5.

9. Пінчук О.П., Лупаренко Л.А. Дидактичний потенціал використання цифрового контенту з доповненою реальністю. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб. наук. пр. Вінниця-Київ, 2022. Вип. 63. С. 39-52.

10. Пуховська Л.П. Сучасні підходи до професіоналізму вчителя в різних освітніх системах: порівняльний аналіз. Шлях освіти. 2001. № 1. С. 20-25.

11. Common European Principles for Teacher Competences and Qualifications. European Commission, 2004.

12. Onalbek Z.K., Grinshkun V.V., Omarov B.S., Abuseytov B.Z., Makhanbet E.T., Kendzhaeva B.B. The main systems and types of forming of future teacher-trainers' professional competence. Life Science Journal. 2013. Vol. 10. № 4. Pp. 2397-2400.

13. A Global Framework of Reference on Digital Literacy Skills for Indicator. United Nations, UNESCO Institute for statistics, 2018.

14. Христов Х., Йончев Е., Цвєтков В. Педагогічне моделювання з використанням об'єктів електронного навчання. Інформаційні технології і засоби навчання, 2022, Т. 89, № 3.

15. Цифрова компетентність сучасного вчителя. Електронний ресурс.

References

1. Bykov V.Yu., Burov O.Yu. (2020). Tsyfrove navchalne seredovyshche: novi tekhnolohii ta vymohy do zdobuvachiv znan [Digital learning environment: new technologies and the demand for knowledge acquirers]. Suchasni informatsiini tekhnolohii ta innovatsiini metodyky navchannia v pidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiia, teoriia, dosvid, problemy. Zb. nauk. prats. Vol. 55. Vinnytsia-Kyiv. P. 30-39. [in Ukrainian]

2. Bykov V.Yu., Lytvynova S.H., Tukalo S.M. (2021). Kontseptualni pidkhody do proiektuvannia tsyfrovoho portfolio naukovykh i naukovo-pedahohichnykh pratsivnykiv [Conceptual approaches to the design of the digital portfolio of scientific and scientific-pedagogical workers]. Suchasni informatsiini tekhnolohii ta innovatsiini metodyky navchannia vpidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiia, teoriia, dosvid, problemy. Zb. nauk. prats. Vypusk 60. Vinnytsia-Kyiv. P 9-17. [in Ukrainian]

3. Bykov V.Yu., Vernyhora S.M., Hurzhii A.M., Novokhatko L.M., Spirin O.M., Shyshkina M.P. (2019). Proiektuvannia i vykorystannia vidkrytoho khmaro oriientovanoho osvitno-naukovoho seredovyshcha zakladu vyshchoi osvity [Design and use of an open cloud-oriented educational and scientific environment of a higher education institution]. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia. T. 74, № 6 [in Ukrainian]

4. Slovnyk ukrainskoi movy. Akademichnyi tlumachnyi slovnyk [Dictionary of the Ukrainian language. Academic explanatory dictionary]. [in Ukrainian]

5. Hurevych R.S., Parkhomenko V.A., Kademiia M.Yu., Opushko N.R. (2021). Merezhni tekhnolohii v onlain navchanni u zakladakh vyshchoi osvity [Network technologies in online education in institutions of higher education]. Suchasni informatsiini tekhnolohii ta innovatsiini metodyky navchannia vpidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiia, teoriia, dosvid, problemy. Zb. nauk. pr. Vol. 59. Vinnytsia-Kyiv, 2021. P. 23-32. [in Ukrainian]

6. Ziaziun I.A. (2008). Filosofiia pedahohichnoi dii: [monohrafiia] [Philosophy of pedagogical action]. Cherkaskyi natsionalnyi universytet imeni Bohdana Khmelnytskoho. 356 p. [in Ukrainian]

7. Lytvynova S.H., Burov O.Yu., Semerikov S.O. (2020). Kontseptualni pidk- hody do vykorystannia zasobiv dopovnenoi realnosti v osvitnomu protsesi [Conceptual approaches to the use of augmented reality tools in the educational process.]. Suchasni informatsiini tekhnolohii ta innovatsiini metodyky navchannia v pidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiia, teoriia, dosvid, problemy. Zb. nauk. prats. Vol. 55. Vinnytsia-Kyiv. P. 46-62. [in Ukrainian]

8. Nychkalo N.H., Hurevych R.S., Kademiia M.Yu., Kobysia A.P., Kobysia V. M., Hordiichuk H.B. (2021). Formuvannia fakhovoi kompetentnosti maibutnikh pedahohiv profesiinoho navchannia v umovakh dualnoi osvity zasobamy kompiuterno oriientovanykh tekhnolohii [Formation of professional competence of future teachers of professional education in conditions of dual education by means of computer-oriented technologies]. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia. T. 85, № 5. [in Ukrainian]

9. Pinchuk O.P, Luparenko L.A. (2022). Dydaktychnyipotentsial vykorystan- nia tsyfrovoho kontentu z dopovnenoiu realnistiu [Didactic potential of using digital content with augmented reality]. Suchasni informatsiini tekhnolohii ta innovatsiini metodyky navchannia v pidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiia, teoriia, dosvid, prob- lemy. Zb. nauk. pr. Vol. 63. Vinnytsia-Kyiv, P 39-52. [in Ukrainian]

10. Pukhovska L.P (2001). Suchasni pidkhody do profesionalizmu vchytelia v riznykh osvitnikh systemakh: porivnialnyi analiz [Modern approaches to teacher professionalism in different educational systems: a comparative analysis]. Shliakh osvity. 2001. № 1. P 20-25. [in Ukrainian]

11. Common European Principles for Teacher Competences and Qualifications. - European Commission, 2004. [in English]

12. Onalbek Z.K., Grinshkun V.V., Omarov B.S., Abuseytov B.Z., Makhanbet E.T., Kendzhaeva B.B. (2013). The main systems and types of forming of future teacher-trainers' professional competence. Life Science Journal. Vol. 10. № 4. Pp. 2397-2400. [in English]

13. A Global Framework of Reference on Digital Literacy Skills for Indicator. United Nations, UNESCO Institute for statistics, 2018. [in English]

14. Khrystov Kh., Yonchev E., Tsvietkov V. (2022). Pedahohichne modeliuvan- nia z vykorystanniam obiektiv elektronnoho navchannia [Pedagogical modeling using electronic learning objects]. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia. T. 89, № 3. [in Ukrainian]

15. Tsyfrova kompetentnist suchasnoho vchytelia [Digital competence of the modern teacher]. Elektronnyi resurs. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru

...