До питання проблематики дистанційного навчання у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

До питання проблематики дистанційного навчання у вищих навчальних закладах

Анна Шкіль здобувач вищої освіти

Науковий керівник: Ірина Дзюба

кандидат юридичних наук

На сьогоднішній день в Україні традиційна система освіти частково перестала відповідати потребам людства та суспільствазагалом. Все більше набирає попиту запровадження дистанційної форми навчання в вищих навчальних закладах. У сучасних умовах використання інформаційного простору, а також сучасних освітніх технологій дистанційного та електронного начання дає можливість отримати вищу освіту в умовах надзвичайного стану в країні.

За концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні дистанційна освіта - це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірнього, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання [1]. дистанційний електронний навчання освітній

Велика кількість науковців вивчали проблематику дистанційного навчання, серед них були М. Томпсон, М. Мур, А. Кларк, і Д. Кіган. Незваючи на великий обсяг наукових праць, галузь дистанційної освіти все ще залишається проблемним аспектом.

Відповідно до Закону України «Про освіту» [2] та Наказу МОН України «Положення про дистанційне навчання» [3] поєднання традиційного та дистанційного навчання («змішане навчання») є одним із пріоритетних форм здобуття освіти. Головне - під час «змішаного навчання» правильно та ефективно розподілити навчальний (теоретичний) матеріал та матеріал, який відведений на практичні заняття здобувачам освіти в аудиторіях (офлайн) та віддаленим студентам (онлайн).

Дефініцію «змішане навчання» можна трактувати таким чином - цілеспрямований процес взаємодії суб'єктів навчання, у якому поєднані традиційна та дистанційна форми навчання, що може відбуватися в аудиторії та поза її межами, у синхронному та асинхронному режимах та базуватися на широкому використанні ІКТ» [4, с. 65].

Синхронний формат має на меті роботу в режімі реального часу та перевага заключається в тому, що можна залучити учасників у визначенний час. Можна сказати, що синхронний формат - це як прямий ефір, в якому студенти можуть спілкуватися з викладачами за допогою засобів зв'язку у аудіо- чи відеозв'язку або спілкуватися у чаті. До синхронного формату можна віднести вебінари, відеоконференції та онлайн-тренінги.

Асинхронний формат включає в себе безліч засобів зв'язку, такі як аудіо- та відео-лекції. Завдяки цьоиу формату студенти можуть отримати нові знання у зручний для себе час, працюючи у власному темпі. До асинхронного формату можна віднести: масові відкриті онлайн -курси, онлайн-літературу, блоги, форуми, чати, електронну пошту.

Порівнюючи синхронне та асинхронне навчання, доцільно виділити деякі особливості кожного формату. Синхронний формат дає змогу здобувачам освіти отримати швидкий зворотний зв'язок від викладача, проте асинхронний формат має гнучкий графік, завдяки чому навчання легко поєднується з роботою та іншими видами занятть.

До недоліків синхронного формату навчання можна віднести: необхідність синхронізувати графік і підлаштовуватися під загальний темп навчання; якщо індивідуальна увага педагога потрібна кільком слухачам, то іншим доводиться чекати; залежність ефективності навчання від особистості педагога; високі вимоги до якості зв'язку під час навчальних занять.

До недоліків асинхронного формату відноситься: неможливість швидко отримати пояснення від педагога, якщо не розумієш навчальний матеріал; складність розвитку навичок, які вимагають взаємодії з педагогом під час відпрацювання; високі вимоги до організації самостійного навчання.

Дистанційне навчання передбачає доступ до нетрадиційних джерел інформації, удосконалює продуктивність самостійної роботи, включає вищий рівень можливостей творчого самовиразу, знаходить та закріплює різні професійні навички у здобувачів вищої освіти. Еволюція дистанційного навчання буде продовжуватися та вдосконалюватися із розвитком Інтернет - технологій і вдосконаленням методів дистанційного навчання.

Сьогодні дистанційне навчання здійснюється за допомогою різноманітних технологій, які визначаються формою подання навчального матеріалу; наявністю системного посередника в навчальному процесі, або централізованою формою навчання; ступенем використання телекомунікацій і персональних комп'ютерів; організацією контролю учбового процесу та ступенем впровадження до навчальної технології традиційних методів ведення освітнього процесу. В залежності від засобу комунікації викладачів та студентів, розрізняють такі методи дистанційного навчання [5].

Заклади вищої освіти, які надають послуги дистанційного навчання, мають програмно-технічне забезпечення, але новітні діджитал-технології вимагають оновлення зазначеного забезпечення і матеріальної бази, аби надати можливість адаптації віртуальної і доповненої реальності, системи штучного інтелекту, Інтернет-речей, природних користувацьких інтерфейсів та ін. [6].

Серед позитивних аспектів дистанційного навчання для здобувача освіти можна виділити: здатність підлаштовувати темп навчання під себе; виявлення області розвитку здобувачів освіти; проглядати навчальний матеріал повторно; зниження психічного та фізичного навантаження; формування навички самоосвіти. Проте поряд з перевагами є і недоліки у впровадженні дистанційного навчання в освітній процес. До них можемо віднести: обмеження безпосереднього соціального спілкування; ґаджетизація життя; мала кількість годин, яка відведена на практику

Затвердження дистанційної освіти в Україні та порядок організації якісної фахової підготовки ґрунтується на відповідній нормативно законодавчий основі. Проте викладачі визначають ряд перешкод у розвитку дистанційного навчання: невідповідність комп'ютерних навичок та належної комп'ютерної грамотності.

Заразом, викладачі докладають велику кількість зусиль для модернізації національної освітньої системи до відповідності сучасних вимог та потреб, впроваджуючи сучасні методи викладання інформації для дистанційного навчання.

Отже, дистанційне навчання пропонує великий спектор можливостей для отримання освіти, хоча і має деякі недоліки. Віртуальна аудиторія не замінить реальної, так як, і сучасна комунікація живого спілкування, проте, в умовах пандемії, саме дистанційне навчання зберегло здоров'я викладачів та студентів.

В наш час, українські заклади вищої освіти можуть самостійно організовувати порядок ведення освітнього процесу. Також важливо зазначити, що викладачі зробили великий внесок та оцінили свою роль в освітньому процесі з іншої сторони, використовуючі нові технології у своїй педагогічній практиці, а також опанували навички цифрової грамотності.

Література

1. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні (затверджено Постановою МОН України В.Г. Кременем 20 грудня 2000 р.).

2. Закон України «Про освіту».

3. Наказ МОНУ від 25 квітня 2013 року (№ 466) «Положення про дистанційне навчання».

4. Гнєдкова О.О. Педагогічні умови формування фахових знань майбутніх учителів іноземних мов у процесі дистанційного навчання : дис. канд. пед. наук : 13.00.04. Херсон, 2017

5. Проблеми впровадження дистанційної освіти в Україні. Заболоцький А.Ю. Сучасний стан дистанційного навчання у ВНЗ України. Вісник Дніпропетровського ун-ту ім. А. Нобеля. «Педагогіка і психологія». Педагогічні науки. 2016. No 2 (l2). C. 19-23.

Размещено на Allbest.ru