Дослідження проблеми формування емоційного інтелекту та соціально-емоційної грамотності дітей старшого дошкільного віку

Selikova Iana

Methodist of the Regional College «Kremenchuk Humanitarian and Technological Academy named after A. S. Makarenko», Graduate Student of the of Preschool Pedagogy and Psychology Department

Hlukhiv National Pedagogical University named after Oleksandr Dovzhenko

Introduction. Any time of society's existence parents want their children to grow up happy and successful. Highly developed emotional intelligence helps people to understand not only themselves deeper but other people's feelings too, it helps to have strong emotions, control their own emotional sphere and influence the feelings of others.

Emotional development is the basis of a person's entire life that's why the development of a preschooler's emotional intelligence is quite important today.

Changes in cognitive activity depend on great changes in the child's personality emotional sphere. Emotions affect cognitive and strong-willed processes. The issue of emotional development is one of the most important and complex problems in pedagogy and psychology.

Preschoolers ' behaviour is guided by emotions, and the lack of emotional communication can lead to interpersonal conflicts, manifestations of aggression and depression. Scientists focus attention on the problem of developing emotional intelligence.

Purpose. To reveal the peculiarities of the emotional intelligence development theory and the phenomenon of its understanding. To characterize the concept of «social-emotional literacy» and describe the importance of its formation at children under school age.

Methods. The methods of theoretical research (study of scientific literature on the topic of research, analysis, synthesis, systematization of theoretical material), empirical research and statistical methods of data processing were used.

Results. Only 15% of older preschool children are able to understand and express their emotions at high level. Such components of older preschool children's social-emotional literacy as «Ability to understand and express one's emotions» are formed mainly at a below-average level, the component «Ability to understand other people's emotions» and «Ability to manage one's own emotions and communicate with other people» are _ formed at a very low level. A lower than average and low level of socio-emotional literacy in the experimental group of older preschool children prevails.

Originality. The article characterizes the essence of the concept of «social-emotional literacy», defines the importance of its _ formation at older preschool age children. The _ formation of older preschoolers' social-emotional literacy at a high level means the ability to understand their own emotions, the emotions of other people, and to establish effective communication with adults and peers.

Conclusion. The analysis of the data indicates an insufficient level of socio-emotional literacy, which points the necessity to organize an effective pedagogical influence aimed at defining and creating pedagogical conditions for the formation of older preschool children socio-emotional literacy.

Key words: emotional intelligence, social intelligence, emotional development, social-emotional literacy, older preschool children.

Постановка проблеми

У будь-які часи існування суспільства батьки хочуть, щоб їхні діти росли щасливими та успішними. Щоб цього досягти, вони прагнуть розвивати малюка з пелюшок: навчають цифр і букв, розмовляти іноземними мовами, тренують увагу та пам'ять. Але для загального розвитку та майбутнього благополуччя важливо розвивати емоційний інтелект (ЕІ) дитини.

Люди з високорозвиненим емоційним інтелектом мають глибоке розуміння власних і чужих почуттів, володіють сильними емоціями, контролюють власну емоційну сферу та впливають на почуття інших. У суспільстві вони поводяться більш адаптивно, легше досягають цілей у взаємодії з іншими і мають більше шансів побудувати теплі, глибокі стосунки з близькими людьми.

Емоційний розвиток інтелекту дошкільника сьогодні досить важливий, оскільки емоційний розвиток є основою цілого життя людини. Зміни пізнавальної діяльності, залежать від глибоких змін в емоційній сфері особистості дитини. Емоції впливають на когнітивні та вольові процеси. Питання емоційного розвитку є одним з найважливіших і складних проблем педагогіки та психології.

Діти дошкільного віку живуть та керуються емоціями, а відсутність емоційного спілкування може призвести до міжособистісних конфліктів, проявів агресії та депресії. Вчені зосереджують увагу на проблемі розвитку емоційного інтелекту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наприкінці минулого століття поняття «емоційний інтелект» (ЕІ) увійшло до галузі психологічних та педагогічних досліджень, але єдиного на сьогодні розуміння даного терміна наукова спільнота не сформувала. Вперше у праці М. Белдока «Sensitivity to expression of emotional meaning in three modes of communication» (1964) з'явилося поняття EQ (емоційний інтелект), а далі Б. Лойнер у своїй роботі «Emotional intelligence and emancipation» продовжив використовути термін EQ.

Розвиток теорії емоційного інтелекту відбувався у 80-90-х роках 20 століття. Г. Гарднер опублікував свою модель інтелекту (1983). У цій моделі вчений розділив інтелект на внутрішньоособистісний і міжособистісний [71. Далі ці дослідження продовжив Р. Бар -Он і у своїй докторській дисертації (1988) науковець ввів поняття емоційного коефіцієнта EQ (Emotional Quotient, за аналогією з IQ (Intelligence Quotient )) [6].

Умовно виділяють три підходи до розуміння цього феномену:

- ЕІ як здатність (Дж. Мейер, П. Саловей) [5];

- ЕІ як компетенція (Д. Ґоулман). Вчений вважав, що емоційний інтелект є тією здатністю, що дозволяє тлумачити емоції людей, з якими спілкуєшся, а отриману інформацію використовувати для особистих цілей

- ЕІ як компонент у структурі соціального інтелекту (Р. Бар-Он, Х. Вайсбах). Зокрема, саме Рувен Бар-Он ввів абревіатуру EQ і зазначив, що емоційний інтелект - це набір когнітивних здібностей, навичок, компетенцій, які дозволяють людині справлятися із усіма викликами зовнішнього середовища. ЕQ має п'ять складових, кожна з яких поділяється на субкомпоненти: вміння пізнавати себе (усвідомлювати власні емоції, бути впевненим у собі, незалежним, мати самоповагу і самоактуалізацію); навички міжособистісного спілкування (це здатність до емпатії, соціальна відповідальність, міжособистісне спілкування); здатність до адаптації (вміння вирішувати проблеми); вміння управляти стресовими ситуаціями (бути стійким до стресу, контролювати імпульсивність); домінуючий настрій (щастя, оптимізм, радість) [61.

Формулювання мети статті. Розкрити особливості розвитку теорії емоційного інтелекту та феномену його розуміння. Схарактеризувати поняття «соціально-емоційна грамотність» та важливість її формування в дітей старшого дошкільного віку.

Основні результати дослідження

З точки зору ефективності формування ЕІ щодо сенситивного періоду, то значна частина наукової спільноти періодом початку формування вважає періоди дошкільного та молодшого шкільного віку, коли з'являється усвідомлений інтерес до іншої людини - однолітка як партнера по грі або дорослого як оцінювача результатів навчальної діяльності. Крім того, у період дошкільного дитинства з'являється здатність до емоційної децентрації, емоційна децентрація передує інтелектуальній, вона формується у старшому дошкільному віці.

Окремі питання психологічних особливостей розвитку ЕІ дошкільників досліджував М. Нгуен, який зазначав, що ознаками формування емоційного інтелекту дітей старшого дошкільного віку є готовність дитини враховувати емоційний стан іншої людини під час спілкування та діяльності з нею. Ця здатність є важливим емоційним новоутворенням старших дошкільників. Крім того, дослідження вченого встановлюють, що до структури емоційного інтелекту дітей дошкільного віку входить три компоненти:

1) спрямованість уваги дитини на світ людей і світ емоцій;

2) емоційна орієнтація на іншого;

3) вміння дитини враховувати емоції інших людей у своїй діяльності та спілкуванні [3].

Варто зазначити, що ЕІ слід розглядати в контексті біологічних передумов, що впливають на його формування. Зокрема, до таких біологічних передумов розвитку емоційного інтелекту вчені відносять рівень емоційного інтелекту батьків дитини. У цьому контексті дослідження Д. Гуастелло та С. Гуастелло виявили значну кореляцію між рівнем емоційного інтелекту матерів і дітей, а кореляція між рівнем емоційного інтелекту батьків і дітей - відсутня [9]. У дослідженні, яке проводили у Сполучених Штатах Америки, отримали результати, що люди, які задоволені своїм сімейним життям, мають значно вищий рівень ЕІ, ніж ті, які не задоволені. Скоріш за все, батьки з високим рівнем ЕІ спроможні створити гармонійні умови у колі сімейних взаємин, що детермінують, крім того, розвиток ЕІ їхніх дітей [8].

Стаття П. Саловея і Д. Майера «Емоційний інтелект» (Emotional Intelligence, 1990), суттєво вплинула і визначила сучасне розуміння емоційного інтелекту [5]. Після виходу статті теорія емоційного інтелекту привернула велику увагу науковців. Вчені виокремили емоційний інтелект саме як тип соціального інтелекту, за допомогою емоційного інтелекту людина здійснює моніторинг власних емоцій, а також емоцій інших людей, з метою розрізнення цих емоційних станів і використання отриманої інформації для доцільного управління своїми діями та думками.

Ґрунтуючись на вищесказаному, не можна заперечувати залежність емоційного розвитку дитини, а отже і ЕІ, від дитячої діяльності та її складників, взаємодії дитини з оточуючими, способу засвоєння суспільних норм та цінностей. З розвитком сучасних технологій, з сьогоднішнім темпом життя особистості, діти все менше стали спілкуватися з дорослими і однолітками, тим самим призупинивши збагачення чуттєво-емоційної сфери людини, і як наслідок, діти стали менш чуйними до почуттів та емоцій інших.

Моральний розвиток особистості необхідно починати з емоційної сфери в дошкільному віці, тому що при розумінні емоцій іншого, здатності керувати своїми власними почуттями та емоціями розвиваються міжособистісні відносини, здатність до співпереживання та ефективне спілкування. Безумовно, виховання самостійності, за умови емоційної підтримки, сприяє освоєнню та реалізації ефективнішої когнітивної стратегії розвитку дітей на емоційно позитивному фоні.

Аналіз зазначених вище робіт зарубіжних дослідників з проблеми розвитку емоційного інтелекту дітей дошкільного віку підтверджує важливість емоційного добробуту під час становлення гармонійно розвиненої особистості. Тому так важливо не пригнічувати емоції дітей, а допомагати і спрямовувати їх у правильному напрямку у процесі спілкування та взаємодії з іншими людьми.

Проблеми розвитку емоційного інтелекту дітей дошкільного віку є психолого-педагогічною основою досліджень не лише для зарубіжної наукової спільноти (П. Саловей, Д. Майер, Д. Ґоулман, Р. Бар -Он, Х. Вайсбах та ін.), а й для українських науковців.

У системі дошкільної освіти досліджували різні аспекти емоційного розвитку дітей дошкільного віку відомі науковці Л. Божович, Т. Дуткевич, О. Кононко, В. Котирло, Р. Павелків та ін.

Ґрунтовно до опрацювання окресленої проблематики підійшла О. Кононко. Вчена в своїх дослідженнях визначила, що емоційні переживання дуже значущі у житті дітей дошкільного віку. Разом з потребами та інтересами вони є мотивами, регуляторами поведінки та цінностями особистості дитини - дошкільника, у майбутньому це емоційні якості, які впливають на діяльність і поведінку в цілому.

У наукових працях дослідниця вказує на важливість поєднання соціального і морального розвитку дітей дошкільного віку, виділяє чотири етапи формування особистості під час морального виховання:

1) формування моральних почуттів і соціальний емоцій;

2) формування знань і моральних уявлень;

3) формування переконань, ціннісних орієнтацій;

4) формування моральної поведінки.

Результатами соціально-морального виховання є поява у дітей дошкільного віку соціальних і моральних почуттів, культури, якостей і цінностей.

О.Кононко зазначає, що для дитини дошкільного віку важливими є вміння аналізувати і орієнтуватися у соціальному просторі, вміння реагувати та пристосовуватися до вимог соціуму, при цьому проявляти свою індивідуальність, підтримувати себе, відстоювати свою гідність. Дослідниця зауважує, що важливе значення для дітей дошкільного віку є формування основ взаємодії з самим собою і соціальним довкіллям [2].

У свою чергу, науковиця М. Шпак виділила емоційні компетенції, які повинен мати дошкільник з позиції розвиненого ЕІ, котрі проявляються у:

- здатності розпізнавати і розуміти власні емоції,

- вмінні переживати та висловлювати свої емоції,

- здатності керувати своїми емоціями,

- можливості розпізнавати та розуміти емоції інших людей,

- здатності керувати емоціями оточуючих [3].

Отже, аналіз вітчизняних напрацювань з кола окресленої проблематики дозволяє нам виділити специфічні характеристики емоційного розвитку дітей дошкільного віку:

- дошкільники освоюють соціальні форми вираження почуттів;

- діти починають розуміти емоцію, співвідносять її з поведінкою та словом;

- формуються вищі почуття: естетичні, інтелектуальні, моральні;

- відчуття набувають більш довільного, узагальненого, усвідомленого, розумного характеру;

- емоційна залученість у переживання та дії однолітка посилюється;

- співпереживання іншому стає адекватним та вираженим;

- з'являється потреба відгукнутися на переживання іншого, зрозуміти його, безкорисливе бажання допомогти ближньому.

Отже, можна говорити, що розвиток емоційного інтелекту має особливо важливе значення в дошкільному дитинстві, дозволяє налагоджувати соціально-емоційну комунікацію, впливає на продуктивність спілкування, на формування стресостійкості, психологічної витривалості, стає фактором успішної соціалізації в цілому. Зауважене вище підкреслює важливість організації системної та цілеспрямованої роботи з дошкільниками щодо розвитку ЕІ.

Розвиток емоційного інтелекту на різних етапах онтогенезу слід аналізувати з погляду новоутворень емоційної сфери, що характеризують той чи інший вік. У зв'язку з тим, що рівень емоційного інтелекту дошкільника безпосередньо залежить від розвитку його емоційної сфери загалом, ми розглянемо її формування в онтогенезі.

Першою емоційною реакцією дитини в перші місяці життя в нормі є комплекс пожвавлення, який становить сукупність позитивних емоційних проявів, що виникають під час сприймання нею зовнішніх впливів. Саме завдяки емоційному спілкуванню з матір'ю у дитини формується перший афективний досвід. Поведінка трьохмісячних немовлят свідчить, що вони налаштовані сприймати емоції в дорослого.

Виявлено також, що емоційні реакції задоволення та невдоволення спостерігаються вже у п'яти - шестимісячної дитини. Далі з віком виникають нестійкі образні уявлення про реальність з переживаннями: задоволення-незадоволення, приємне-неприємне. З цього випливає, що емоції розвиваються у зв'язку з органічними потребами та якістю їх задоволення.

У другому півріччі у дітей починає проявлятися страх незнайомих людей, що триває приблизно до 2-х років. У 2-3 роки виникають такі почуття, як ревнощі і заздрість. У 3-5 років сором з'єднується з емоцією страху і перетворюється на страх засудження.

Відомо, що маленькі діти використовують один термін для позначення багатьох емоційних явищ. При визначенні емоційного стану, експресії діти пов'язують емоцію із зовнішнім проявом. У 5 років діти починають прив'язувати емоцію до ситуації, що викликає її. У дітей з'являються уявлення про внутрішні стани, що опосередковують зв'язок між певною ситуацією та емоційною реакцією на неї. В основному цей процес проявляється після 7 років.

Істотним моментом у розвитку емоційних станів є можливість їх словесного опосередкування, довільного регулювання власних емоцій, можливість підпорядковувати їх певним правилам. Стійкі емоційні відносини також є важливою складовою цього віку.

Ефективне навчання та виховання у дітей емпатії та спостережливості значно підвищує здатність усвідомлювати емоційні стани інших людей та керувати ними. Слід зауважити, що розвиток емоційної сфери значно впливає на рівень розвитку емоційного інтелекту.

Таким чином, розвиток емоційного інтелекту в онтогенезі має свою специфіку, що тісно пов'язана з розвитком емоційно-вольової, інтелектуальної, особистісної сфер дитини.

Визначення емоційної грамотності пов'язане з умінням відчувати власні та чужі емоції, почуття, потреби, а також встановлювати взаємини з іншими людьми [10].

Поняття «соціально-емоційна грамотність» пов'язано з такими дефініціями як «соціальний інтелект», «емоційний інтелект» та «емоційна грамотність». Едвард Лі Торндайк ввів і досліджував значення поняття «соціальний інтелект» (1920). Емоційний інтелект пов'язаний з соціальним інтелектом, є його різновидом, але у соціальний комунікації є важливішим емоційний інтелект.

Соціально-емоційна грамотність - є базовим складником широкого поняття «емоційний інтелект». У науковій літературі прослідковується зв'язок соціально-емоційної грамотності з такими поняттями як «соціальні навички», «соціальна гнучкість». В умовах сьогодення важливо формувати соціально-емоційну грамотність у дітей старшого дошкільного віку, навчити дошкільників розуміти власні емоційні стани та емоції інших людей, встановлювати ефективну комунікацію з дорослими та однолітками, бути готовими до появи нової соціальної ситуації розвитку у зв'язку зі вступом до школи.

Соціально-емоційна грамотність фокусується на соціальних відношеннях дитини з батьками, опікунами, однолітками, педагогами, під час яких дошкільники ідентифікують людські емоції, які потім використовують для розвитку навичок соціальної регуляції, а також для вирішення соціальних проблем (Laurie J. Harper, 2016) [4].

Соціально-емоційна грамотність - відносно новий термін, який складають три поняття: грамотність - здатність розуміти правила письмового, усного, візуального мовлення; емоційна грамотність - здатність розпізнавати і реагувати на власні і чужі емоції; соціальна грамотність - уміння будувати соціальні відносини, комунікувати з іншими людьми на принципах поваги один до одного (Schlund, 2019) [9].

Дослідницька робота з формування соціально-емоційної грамотності проводилася нами на базі закладів дошкільної освіти № 23, № 67 міста Кременчука Полтавської області з дітьми старшого дошкільного віку. Були використані методики досліджень емоційної сфери, соціальних емоцій (автори

О.Запорожець, А. Біне, Т. Симон, С. Кулачківська, Т. Піроженко).

Експериментальний етап дослідження мав на меті провести діагностику та визначити рівні сформованості соціально-емоційної грамотності дітей старшого дошкільного віку за визначеними показниками:

1) Здатність розуміти та висловлювати власні емоції:

- у результаті дослідження виявилося, що 15% дітей старшого дошкільного віку, які брали участь в експерименті, мають високий рівень здатності розуміти та виражати власні емоції. Ці діти розуміють і виражають емоції правильно, використовують багату міміку та пантоміміку, різноманітні мовні засоби;

- достатній рівень здатності розуміти та висловлювати власні емоції за результатами експериментального дослідження мають 20% дітей. Вони правильно розуміють та виражають емоції, але міміка та пантоміміка, мовні засоби бідні;

- у 50% старших дошкільників рівень здатності розуміти та висловлювати власні емоції задовільний. Вони розуміють і виражають емоції досить схематично, визначаючи лише позитивна чи негативна це емоція;

- низький рівень здатності розуміти та висловлювати власні емоції мають 15% дошкільників. Ці діти виражають емоцію неадекватно, їм складно зрозуміти і висловити свої емоції.

Таким чином, під час проведення дослідження у дітей старшого дошкільного віку переважав задовільний рівень здатності розуміти та висловлювати власні емоції.

2) Здатність розуміти емоції інших:

- серед досліджуваних дітей старшого дошкільного віку 25 % мають достатній рівень здатності розуміння емоцій інших людей. Емоційний стан іншої людини вони розуміють правильно, але їм важко це пояснити;

- у 35 % дітей старшого дошкільного віку рівень здатності розуміти емоції інших людей задовільний, вони не точно розуміють емоційний стан іншої людини, орієнтуючись лише на знак емоції (позитивна вона чи негативна);

- низький рівень здатності розуміти емоції інших людей мають 40 % дошкільників. Ці діти відмовляються від виконання завдання, не розуміють емоції інших людей.

Високий рівень здатності розуміти емоції інших людей не виявлено.

Таким чином, у дошкільників переважав низький рівень здатності розуміти емоції інших людей.

3) Здатність керувати власними емоціями та комунікувати з іншими людьми:

- у результаті експериментального дослідження 17 % дітей старшого дошкільного віку мають достатній рівень здатності керувати власними емоціями та комунікувати з дорослими та однолітками. Вони часто відволікаються, але повертаються до виконання завдання, завершуючи його. Емоції дошкільників нестабільні, амбівалентні, але негативні переживання виявляються не яскраво, діти прагнуть обмежувати свої бажання, але завжди успішно;

- у 33 % дітей старшого дошкільного віку, які брали участь у дослідженні, рівень здатності керувати власними емоціями та встановлювати комунікацію задовільний, їм потрібна допомога дорослого для завершення завдання, самостійно робота формально завершується та виконується недбало. У висловлюваннях цих дітей переважають спонтанні емоції, амбівалентність емоцій проявляється інтенсивно;

- низький рівень здатності керувати власними емоціями та комунікувати з іншими людьми мають 50 % старших дошкільників, ці діти не виконують завдання, переходять до гри. Їхня мовна активність не виражена, негативні емоції виявляються бурхливо, для них характерні реакції протесту, свої бажання діти не обмежують.

За показником щодо здатності керувати своїми емоціями та комунікувати з іншими людьми теж найбільший відсоток низького рівня.

Висновки

Високий рівень здатності керувати власними емоціями у дітей старшого дошкільного віку під час проведення експерименту не виявлено, у дошкільників переважає низький рівень вищезазначеної здатності. Лише 15 % дітей старшого дошкільного віку, які брали участь у дослідженні, мають високий рівень розвитку здатності розуміти і висловлювати свої емоції. Усі інші показники соціально-емоційної грамотності у дітей старшого дошкільного віку: «Здатність розуміти та висловлювати власні емоції» сформовані переважно на задовільному рівні, показники «Здатність розуміти емоції інших людей» та «Здатність керувати власними емоціями та комунікувати з іншими людьми» - на низькому рівні. Переважає низький та задовільний рівень щодо сформованості соціально -емоційної грамотності. Аналіз отриманих даних вказує на необхідність у подальших дослідженнях організації ефективного педагогічного впливу, який буде спрямований на визначення і створення педагогічних умов формування соціально - емоційної грамотності у дітей старшого дошкільного віку.

Список використаної літератури

емоційний інтелект дошкільна дитина