Визначення структурного складу інноваційної компетентності майбутніх педагогів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії педагогічних наук України

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

Визначення структурного складу інноваційної компетентності майбутніх педагогів

Курок Віра Панасівна

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент

завідувач кафедри технологічної і професійної освіти

Бурчак Ліана Володимирівна

кандидат педагогічних наук, доцент, докторант



Анотація

У статті визначено структуру інноваційної компетентності майбутніх педагогів на прикладі майбутніх учителів біології. Проведено аналіз наукових підходів до осмислення проблем структурування інноваційної компетентності фахівців, розглянуто основні функції інноваційної компетентності майбутніх учителів, підходи науковців щодо структури інноваційної компетентності майбутніх педагогів. Визначено, що більшість науковців виокремлює в структурі інноваційної компетентності майбутніх фахівців 2-5 компонентів. Системоутворювальну основу окресленої компетентності становлять знання і вміння, цінності й мотиви, практична діяльність і рефлексія. На основі здійсненого аналізу, з опертям на власний викладацький досвід, змістове наповнення, ознаки, функції інноваційної компетентності майбутніх учителів біології виділено структурні компоненти інноваційної компетентності майбутніх педагогів: мотиваційно-ціннісний, теоретико-когнітивний, інноваційно-діяльнісний, оцінно-рефлексійний, вказано й детально схарактеризовано їх наповнюваність.

Ключові слова: інноваційна компетентність, структурний склад, майбутні педагоги, педагогічний університет, компоненти, наповнюваність.



Abstract

DETERMINING THE STRUCTURAL COMPOSITION OF INNOVATIVE COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS Kurok Vira

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Technological and Professional Education Chair

Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

Burchak Liana

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Departament of Biology and Agriculture g

Groundings

Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

Introduction. The article aims to determine the structural components of innovative competence among future educators, focusing on prospective biology teachers. The need for the development of innovative competence in future teachers is driven by the necessity to update the organizational conditions of the educational process in pedagogical universities.

Purpose. The purpose of this article is to define the structural composition of innovative competence in future biology teachers.

Methods. The research involved an analysis of various scientific approaches to understanding the structuring ofprofessional's innovative competence. It examined the core functions of innovative competence in future teachers and explored scholars perspectives on the structure of innovative competence in prospective educators.

Results. The analysis revealed that most scholars identify 2 - 5 components in the structure of innovative competence among future professionals. The foundational elements of this competence encompass knowledge and skills, values and motives, practical activities, and reflection. Based on the analysis and the author's teaching experience, the structural components of innovative competence in future biology teachers were identified and thoroughly characterized: moticational - value, theoretical - cognitive, innovative - activity and evaluative - reflective.

Originality. This article is the first to decline the structural components of innovative competence in future educators: motivational - value, theoretical - cognitive, innovative - activity,and evaluative - reflective. Their content and characteristics were also detailed.

Conclusion. Innovative competence among future biology teachers is a complex, structured ability that results from their professional training. Within this competence, innovative theoretical knowledge, practical and intellectual skills, organizational abilities, values, motives, actions, and behavior, critical assessment of their innovative pedagogical activities, as well as the readiness for self - assessment and self - analysis, harmoniously interact and interrelate. These components correspong to the motivational - value, theoretical - cognitive, innovative - activity3 and evaluative - reflective aspects. All the structural components of the investigated phenomenon are interrelated and mutually dependent, considering their functional connections. Further research within the scope of this study involves the development of a concept for forming innovative competence in future biology teachers during their professional training, along with the development of constituents.

Key words: innovative competence, structural composition, future teachers, pedagogical university, components, capacity.



Постановка проблеми

Сьогодні досить активно переосмислюються пріоритети вищої педагогічної освіти, формування нових концептуально-методологічних основ освітньої діяльності, необхідність змін парадигм у розумінні цілей, завдань, змісту, шляхів її організації та реалізації. Освітній процес стає більш гнучким, доступним і концентрується на тому, як навчити мислити, творити, аналізувати, генерувати нові ідеї, знаходити рішення.

Кардинальні соціально-економічні зміни в Україні спричинили реформування освітнього простору держави та суспільства. Освіта сьогодні розглядається як визначний фактор національної безпеки, що підтримує культурний простір, благополуччя та новий спосіб життя.

В умовах згаданих змін підвищуються вимоги до професійної підготовки вчителів, їхньої кваліфікації, компетентності та конкурентоздатності на ринку праці, вміння не лише адаптуватися в сучасній системі освіти, але й виявляти ініціативу, самостійність, творчий потенціал у процесі розвитку особистості.

В окресленому контексті все частішим стає запровадження інноваційних технологій у закладах освіти. Тобто, сьогодні школа гостро потребує вчителів, які не лише орієнтується в освітніх інноваціях, вміють їх застосовувати, володіють різними технологіями викладання свого предмету, а й здатні до інноваційного пошуку, мають високий творчий потенціал, готові до здійснення інноваційної педагогічної діяльності, самореалізації, є мобільними у створенні інновацій, їх освоєнні та використанні, тобто мають певний рівень розвитку інноваційної компетентності.

Потреба в розвитку інноваційної компетентності майбутніх учителів викликана також необхідністю оновлення організаційних умов освітнього процесу в педагогічних університетах. Інноваційні педагогічні технології набувають все більшої популярності в освітянській практиці, а готовність до їх застосування - вимогою до всіх педагогів. Ураховуючи інтегративність інноваційної компетентності майбутнього фахівця зазначимо, що будь-який елемент досліджуваної компетентності є важливим і характеризується своїми особливостями, змістом, значенням. Тому виникає необхідність дослідження структури інноваційної компетентності майбутніх учителів біології.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Для структурного аналізу інноваційної компетентності майбутніх учителів біології в межах нашого дослідження послуговуємося доробком С. Бондара, М. Голованя, Н. Грицай, І. Дичківської, О. Заблоцької, С. Загороднього, І. Коновальчука, К. Ляшенко, О. Овчарук, В. Ягупова та ін.

Аналіз наукової літератури дозволив нам виокремити певні наукові підходи до осмислення проблем структурування інноваційної компетентності фахівця. інноваційний компетентність фахівець

У сучасній науці поняття «структура» зазвичай співвідносять із поняттям системи та організації, які передають те, що залишається стійким, відносно незмінним протягом певного часу в умовах динаміки системи [7, с. 8].

Поняття «структура» розкривається й у Великому тлумачному словнику сучасної української мови. Там указано, що структура - це взаєморозміщення та певний взаємозв'язок складників цілого, внутрішня будова [1].

Структура (лат. structura - будова, розташування) - сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах; взаєморозташування і зв'язок складових частин чого -небудь, будова [8].

У нашому розумінні структура інноваційної компетентності майбутніх учителів біології не лише позиціонується як сукупність окремих компонентів зі своїми особливостями й ознаками, а й як інтеграційне утворення, кожний складник якого перебуває у взаємній єдності, зумовленості один з одним і має своє функціональне значення.

З огляду на доробок Н. Вєнцевої, О. Вікарчук, О. Карапетрової та з урахуванням функцій інноваційного середовища і методів управління інноваційним розвитком, сформулюємо функції інноваційної компетентності майбутніх учителів (у т.ч. і майбутніх учителів біології). Найбільше нам імпонують наступні:

інформаційно-аналітична функція, що передбачає аналіз власних можливостей, перспектив, ризиків у інноваційному просторі, динаміку інноваційної позиції педагогів, їх інноваційного мислення та рефлексії, ураховуючи виклики освітнього процесу;

змістовно-прогностична функція, що охоплює знання про всі види діяльності пов'язані з інноваціями та включає розвиток інноваційного цілепокладання та прогнозування фахівця;

організаційно-виконавська функція - створення відповідних структур з питань інноваційного розвитку, координування й регулювання їхньої діяльності, взаємообмін педагогічним досвідом у колективі, активізація самоосвіти і самовиховання у межах інноваційної політики установи;

контрольно-діагностична функція, включає контроль на всіх етапах реалізації інновації, формування педагогічної відповідальності, самоорганізації, осмислення власної інноваційної діяльності та її орієнтир на позитивний освітній результат.

Водночас, спираючись на погляди О. Проценко, С. Юрочко [13], назвемо основні ознаки інноваційної компетентності педагога:

спрямованість особистості (фахівця) на освоєння інновацій, їхня здатність адаптуватися до вимог професійної діяльності;

власна позиція педагога (суб 'єктність) у цілепокладанні, цілездійсненні і самореалізації;

усвідомленість педагогом цінності інновацій, активна участь у творчості;

взаємовідповідність досліджуваної компетентності особливостям інноваційної діяльності;

застосування ефективних способів реалізації системи знань, умінь, навичок інноваційного процесу з урахуванням його етапів;

творчий підхід до розв'язання професійних завдань;

цілісність усіх складників інноваційної компетентності фахівця як системи;

професіоналізм фахівця, що передбачає осмислення та самовдосконалення власного досвіду.

Тобто, в межах інноваційної компетентності майбутніх фахівців, акцент робиться, як бачимо, на інноваційне сприйняття ними власних інновацій і взагалі новацій або відкриттів, здатність виявити елементи нового у відносному сталому та подати суттєво нове вирішення проблеми.

Попри значний доробок учених із визначення структури інноваційної компетентності майбутніх учителів, зокрема й вчителів біології, це питання й досі є відкритим. Фіксуємо розмаїття поглядів і підходів науковців щодо структури зазначеної компетентності. При цьому зауважимо, що все ж чітко прослідковується наявність єдиного конгломерату, що включає когнітивний (змістовий), мотиваційно - ціннісний, діяльнісний і рефлексивний компоненти. Проаналізуємо підходи до визначення складників інноваційної компетентності майбутніх фахівців.

Формулювання мети статті

Метою статті є визначення структурного складу феномену інноваційної компетентності майбутніх учителів біології.

Виклад основного матеріалу

Аналіз праць вітчизняних учених дозволив стверджувати, що автори по-різному вбачають структуру зазначеного феномену. Так, чотири компоненти в структурі інноваційної компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів виділяє і С. Загородній. Це, зокрема:

аксіологічно-мотиваційний - позиціонується як спрямованість керівника закладу освіти на освоєння, впровадження педагогічних інновацій, інтересу до інновацій, наукових досліджень, практичної складової інновацій, а також як потреба та прагнення до саморозвитку в галузі інноватики в межах професійної діяльності;

теоретико-змістовий, що на думку автора, полягає в обізнаності з педагогічною інноватикою, оволодінні системою знань, понять, категорій і закономірностей у галузі інноваційної діяльності;

процесуально-діяльнісний включає низку вмінь, необхідних для провадження інноваційної діяльності в закладі освіти (діагностичні, проєктувальні, конструктивні, комунікативні та організаторські);

дослідницько-рефлексійний - забезпечує саморегуляторні механізми інноваційної діяльності, характеризується сформованістю здатності до аналізу й оцінювання педагогічних нововведень, усвідомленого аналізу причин успіхів і невдач, усунення способів діяльності, що є неефективними [5].

Системний підхід у розумінні структури інноваційної компетентності керівників закладів освіти вкладає й Олександра Мармаза, виділяючи при цьому особистісний, що включає особистісні якості: мотиваційно-творчу спрямованість, творчий потенціал, світогляд керівника, морально -правовий аспект, комунікативність, самоорганізацію; когнітивний, що передбачає системність знань з педагогіки, психології, менеджменту, освітньої інноватики) та діяльнісний (мотивація персоналу, аналітико-прогностична функція управління, організаційно-координаційна функція, володіння засобами інноваційного менеджменту) компоненти [10, с. 448].

Структуру готовності педагогічного працівника закладу професійно-технічної освіти до інноваційної діяльності (результатом є інноваційна компетентність) обґрунтовує В. Харагірло і виокремлює: мотиваційний складник, до якого відносить позитивний імідж, високий рівень професійної компетентності, прагнення до саморозвитку; когнітивний складник, що охоплює культуру особистості педагога; критичність мислення; здатність до пошуку інноваційних форм та методів організації освітнього процесу; діяльнісний складник - комплекс умінь та навичок застосування інноваційних педагогічних технологій, здатності до проектування власної діяльності відповідно до національної рамки кваліфікації; рефлексивний складник, що передбачає самооцінку та самоаналіз інноваційної педагогічної діяльності фахівця [14].

Л. Штефан у своїй роботі «Інноваційна компетентність інженера-педагога» виокремлює такі компоненти: установчий, когнітивний, операційний та особистісний [15].

Когнітивний, праксеологічний, мотиваційний, особистісний компоненти у структурі інноваційної компетентності майбутніх авіаційних фахівців виокремлює О. Ковальова [6]. Імпонує те, що авторка належне значення відводить праксеологічному компоненту, що забезпечує ефективність професійної діяльності фахівців.

О. Нижник [12, с.22] вбачає структуру інноваційної компетентності вчителів у єдності двох компонентів (складників): операційного, що включає інтелектуальні здібності, швидкість протікання розумових операцій, здатність до розв'язання проблемних питань; професійно-ціннісного, що передбачає, на думку автора, мотиви до формування інноваційної компетентності, здатність до самоконтролю, спрямованість на постійне самовдосконалення, сформованість професійних особистісних рис тощо.). Вважаємо, що запропоновані назви компонентів інноваційної компетентності майбутніх учителів дещо звужують розуміння окресленого феномену. Зокрема, завуальованими залишаються знання і вміння фахівців щодо теоретичної і практичної підготовки. Водночас показники виокремлених компонентів значно деталізують інноваційну компетентність майбутніх учителів та розкривають її структуру.

К. Ляшенко, вважаючи інноваційну компетентність учителя початкових класів необхідною умовою якісної педагогічної освіти, виділяє такі її компоненти:

мотиваційно-креативний компонент (здатність до прояву творчості, розвитку креативного мислення, бажання до самовдосконалення та саморозвитку);

професійно-змістовий компонент (професійно-діяльнісна сферу педагога, з урахуванням норм, правил та принципів викладання);

інноваційно-діяльнісний компонент (емоційно-вольова діяльність учителя, здатність до впровадження інновацій в освітній процес);

- особистісно-пізнавальний компонент (індивідуальна освітня траєкторія та система інноваційної діяльності вчителя) [9, с. 66].

Зазначимо, що нам імпонує наявність у структурі інноваційної компетентності майбутніх фахівців саме інноваційно-діяльнісного компоненту, що обумовлює здатність учителя впроваджувати інновації в освітній процес з орієнтиром на емоційно-вольовий аспект педагогічної діяльності, тобто, врахування чутливості до дефіциту своїх знань, здатності до формулювання гіпотез та їх перевірки.

Аналіз компонентного складу досліджуваної здатності засвідчили, що більшість науковців виокремлює в її структурі 2-5 компонентів. Системоутворювальну основу окресленої компетентності становлять знання і вміння, цінності й мотиви, практична діяльність і рефлексія. Решта компонентних складників інноваційної компетентності майбутніх фахівців варіюється залежно від площини розгляду науковцями проблеми, авторського підходу до бачення концепції дослідження тощо.

Відтак, на основі здійсненого аналізу, з опертям на власний викладацький досвід, змістове наповнення, ознаки, функції інноваційної компетентності майбутніх учителів біології ми виділяємо такі її структурні компоненти: мотиваційно-ціннісний, теоретико-когнітивний, інноваційно-діяльнісний, оцінно- рефлексивний (рис.1).

Зазначимо, що вищеописані функції інноваційної компетентності майбутніх учителів біології співвідносяться зі складниками цього феномену. Тобто, на нашу думку, формування мотиваційно - ціннісного компоненту інноваційної компетентності забезпечить реалізацію інформаційно-аналітичної функції, теоретико-когнітивного - змістовно-прогностичної, інноваційно-діяльнісний - організаційно- виконавської, оцінно-рефлексійного - контрольно-діагностичної.

Детальніше схарактеризуємо компоненти інноваційної компетентності майбутніх учителів біології.

Рис. 1. Структура інноваційної компетентності майбутніх учителів біології

Так, виокремлення мотиваційно-ціннісного компонента уможливлюється мотиваційною основою особистості, що сприяє її усвідомленому відношенню до певної діяльності. До інтерпретації поняття «мотивація» можна підійти через призму змісту, що вкладається в нього:

Мотивація як внутрішній фактор, що визначає поведінку особистості. У цьому аспекті дана дефініція визначається як відносно стабільна система мотивів, що впливає на поведінку особистості; як система мотивів, що зумовлює поведінку і вчинки людини; як система детермінант, причин, стимулів, мотивів, що спонукає особистість до діяльності [8].

Мотивація як процес зовнішнього впливу на поведінку людини. У такому випадку поняття «мотивація» потрактовують як створення умов для всебічного заохочення, спонукання до результативної праці [10];

Мотивація як психологічний стан людини, що детермінує її поведінку. У змісті мотивації за такого підходу, виокремлюють готовність особистості прикладати для досягнення цілей значні зусилля, що забезпечують задоволенню її потреб [9].

Мотивація як процес психічної регуляції поведінки людини. Такий зміст у зазначену дефініцію вкладають Л. Верещагіна та І. Кареліна. Автори визначають мотивацію як процес психічної регуляції, що впливає на спрямування діяльності та кількість енергії, що при цьому мобілізується [2].

Мотивація як обґрунтування поведінки людини, що становить сукупність причин психологічного характеру, які зумовлюють поведінку і вчинки людини, їхній початок, спрямованість і активність [3]

Отож, психолого-педагогічні студії виокремлюють зовнішню і внутрішню, позитивну і негативну мотивацію [2].

У межах нашого дослідження нам найбільше імпонують І і ІІ підходи. Відтак, акцентуємо увагу на зовнішню і внутрішню мотивацію особистості майбутніх учителів біології. Вважаємо, що внутрішня мотивація включає психічні спонукання майбутніх фахівців до певного виду діяльності, що поєднуються із глибоким пізнанням певного процесу (об'єкта). Зовнішня мотивація передбачає діяльність майбутніх учителів біології, що включає фундаментальне пізнання процесів чи об'єктів і спрямована на результат - вимоги стандартів, соціальні виклики тощо.

Як відомо, рівень мотивації особистості залежить від її мотивів, що становлять причину, внутрішні спонукання, обумовлені потребами [7].

Орієнтуючись на наукові праці С. Єрохіна, І. Нікітіної, Н. Ткаченко, І. Ушакової, актуальним для майбутніх учителів біології є саме поняття «професійна мотивація».

На нашу думку, «професійна мотивація» - це внутрішній рушійний фактор розвитку професіоналізму особистості майбутніх учителів біології, що включає сукупність чинників і процесів, які спонукають до ефективної реалізації майбутньої інноваційної професійної діяльності.

Тобто, майбутні учителі біології, які вмотивовані на успіх, характеризуються впевненістю в успішному результаті, рішучістю в нових ситуаціях, готовністю взяти на себе відповідальність, наполегливістю у досягненні мети тощо.

Професійна мотивація не однакова для всіх і залежить від багатьох психолого-фізіологічних та соціологічних факторів, співвідношення між якими визначає система ціннісних орієнтацій особистості. Формування цінностей - процес багатогранний та складний. Цінність - це «властивості буття, які створює людина або які мають певне ставлення до неї [4, с. 992]. Специфіка філософських підходів до визначення поняття «цінність» дозволяє позиціонувати її як поняття, що вказує на суспільне або особистісне значення (значущість) явищ чи подій і включає інтереси, потреби, установки, прагнення, бажання, наміри.

Часто поняття цінностей використовується з метою виявлення і характеристики сутності ціннісних орієнтацій особистості. Підсумовуючи доробок І. Беха, Л. Орбан-Лембрик, Н. Ткаченко, Б. Чижевського та ін., визначаємо професійно-ціннісні орієнтації майбутніх учителів біології як одну з характеристик особистості майбутніх учителів, що визначає активність, прагнення до самовдосконалення, рівень досягнень, сподівань у професійній інноваційній діяльності.

Симбіоз мотивів та цінностей визначається впливом цінностей на поведінку особистості, регуляцію її розумових і пізнавальних процесів, інноваційної педагогічної діяльності, а система мотивів і цінностей забезпечує формування інноваційної компетентності майбутніх учителів біології у процесі фахової підготовки.

Отже, мотиваційно-ціннісний компонент інноваційної компетентності майбутніх учителів біології охоплює усвідомлення значення інноваційності в професійній діяльності; наявність інтересу до інноваційної діяльності з біологічних, педагогічних, психологічних та методичних дисциплін; прояв ціннісних установок та мотивів, активності, ініціативності в інноваційній діяльності, прийняття позиції новатора як особистісно-значущий.

Стрижнем будь-якої діяльності, зокрема й інноваційної, вчені вважають теоретичні знання, оскільки вони «відображають у свідомості особистості образи предметів і явищ об'єктивної дійсності, їх властивостей, відносини між ними й закономірностями розвитку у процесі засвоєння досвіду пізнання» [4, с. 326]. Йдеться про взаємозв'язки між пізнавальною активністю та практичними діями особи. З огляду на це виокремлюємо теоретико-когнітивний компонент інноваційної компетентності майбутніх учителів біології, який включає володіння особистістю теоретичними знання з навчальних дисциплін фахової підготовки та психолого-педагогічних наук, знаннями щодо аспектів самовираження й самореалізації, знаннями про методологію інноваційної діяльності, особливості її застосування, знаннями законодавчої бази, що регулює інноваційну освітню діяльність та забезпечує її ефективне здійснення з урахуванням вимог до освітнього процесу в закладах освіти. При цьому когнітивні функції зазначеного компоненту включають здатність розуміти, пізнавати, вивчати, сприймати та переробляти зовнішню інформацію.

Зазначимо, що система знань у майбутніх учителів біології уможливить вплив на мотиваційно - ціннісний та інноваційно-діяльнісний компоненти їхньої інноваційної компетентності та сприятиме організації ефективної інноваційної діяльності майбутніх фахівців.

Індикатором рівня сформованості професійних знань, професійної спрямованості майбутніх фахівців у ракурсі їхньої інноваційної компетентності є інноваційно-діяльнісний компонент.

Погоджуємося із К. Ляшенко, котра зазначає, що специфіка досліджуваного компоненту полягає в «здатності вибудовувати алгоритм інноваційної діяльності, розробляти та впроваджувати і традиційні, і інноваційні прийоми, способи та творчо їх перетворювати на основі системи отриманих знань» [9, с. 65].

Інноваційно-діяльнісний компонент досліджуваної інноваційної компетентності майбутніх учителів біології, на нашу думку, містить практичні, інтелектуальні, організаторські уміння, що сприяють виконанню різних видів інноваційної діяльності з біологічних, психолого-педагогічних і методичних дисциплін.

Зазначений компонент інноваційної компетентності майбутніх учителів біології включає інноваційну позицію здобувачів вищої освіти, що позиціонує інноваційну поведінку фахівця, визначає траєкторію його конструктивної взаємодії з інноваційним середовищем, є орієнтиром для самовизначення та самореалізації особистості.

Психічним процесом, що регулює всі компоненти інноваційної компетентності майбутніх учителів біології та сприяє свідомій оцінці будь-якої діяльності, в тому числі й інноваційної педагогічної, є рефлексія. Тому виникає потреба в обґрунтуванні оцінно-рефлексійного компонента зазначеної категорії.

Таблиця 1 Компоненти інноваційної компетентності майбутніх учителів біології

№ з/п	Компоненти	Наповнюваність компонентів
1.	Мотиваційно- ціннісний	Усвідомлення значення інноваційності в професійній діяльності; наявність інтересу до інноваційної діяльності з біологічних, педагогічних, психологічних та методичних дисциплін; прояв ціннісних установок та мотивів, активності, ініціативності в інноваційній діяльності, прийняття позиції новатора як особистісно значущої.
2.	Теоретико- когнітивний	Комплекс теоретичних знань про сутність та принципи інноваційної діяльності з біологічних, педагогічних, психологічних та методичних дисциплін, особливості її застосування, законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють інноваційну освітню діяльність та забезпечують її ефективне здійснення з урахуванням вимог до освітнього процесу в закладах освіти.
3.	Інноваційно- діяльнісний	Сукупність практичних, інтелектуальних, організаторських умінь, що сприяють виконанню різних видів інноваційної діяльності з біологічних, педагогічних, психологічних та методичних дисциплін.
4.	Оцінно- рефлексійний	Здатність критично оцінювати власні результати інноваційної педагогічної діяльності та учасників освітнього процесу, готовність до самооцінки та самоаналізу, в тому числі з використанням рефлексійного методу.



Ураховуючи положення програми «Інтелект України» [6], рефлексія в педагогічній діяльності інтерпретується як процес усвідомлення, осмислення педагогічних проблем, їх аналізу, що сприяє визначенню нових способів і перспектив їх вирішення. Педагогічна рефлексія, як окреслює М. Марусинець, забезпечує потребу та здатності вчителя усвідомлювати свої стани, прогнозувати власні завдання, дії, результати діяльності, що уможливлює контроль, оцінку, корекцію як професійної діяльності, так і його особистості загалом [11, с. 164].

З огляду на вищезазначене оцінно-рефлексійний компонент інноваційної компетентності майбутніх учителів біології вбачається нам у здатності критично оцінювати власні результати інноваційної педагогічної діяльності та учасників освітнього процесу, готовність до самооцінки та самоаналізу, у тому числі з використанням рефлексійного методу.

У загальному вигляді наповнюваність компонентів інноваційної компетентності майбутніх учителів біології можна уявити таким чином (табл. 1):



Висновки

Можемо зазначити, що інноваційна компетентність майбутніх учителів біології - це складноструктурована здатність, що є результатом фахової підготовки фахівців. У структурі окресленої компетентності гармонійно сполучаються і взаємодіють інноваційні теоретичні знання, практичні, інтелектуальні, організаторські вміння і навички, ціннісні орієнтації, потреби і мотиви, діяльність і поведінка, критична оцінка власних результатів інноваційної педагогічної діяльності та учасників освітнього процесу, готовність до самооцінки та самоаналізу, що відповідає мотиваційно-ціннісному, теоретико-когнітивному, інноваційно-діяльнісному та оцінно-рефлексійному складникам.

Усі схарактеризовані структурні компоненти досліджуваного феномену перебувають у взаємній єдності й зумовленості, ураховують функціональні зв'язки. Подальші розвідки в межах нашого дослідження вбачаємо в розробленні концепції формування інноваційної компетентності майбутніх учителів біології в процесі фахової підготовки та розробленні всіх її складових.



Список використаної літератури

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. 1440 с.

2. Верещагина Л. А., Карелина И. М. Психология потребностей и мотивация персонала. Харьков : Издательство «Гуманитарный центр», 2002. 152 с.

3. Вєнцева Н. О., Карапетрова О. В. Інноваційна компетентність як складова професійної діяльності сучасного педагога. Педагогіка і психологія. 2022. № 1 (23). С. 109-116.

4. Енциклопедія освіти / Національна академія педагогічних наук України; гол. ред. В. Г. Кремень; Київ : Юрінком Інтер, 2021. 1144 с.

5. Загородній С. П. Технології розвитку інноваційної компетентності керівників ЗНЗ у системі післядипломної освіти. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. 2016. № 48. С. 55-59.

6. Ковальова О. С. Формування інноваційної компетентності майбутніх авіаційних фахівців в процесі вивчення безпілотних повітряних суден. Модернізація професійної підготовки майбутніх фахівців авіаційної галузі : монографія / кол. авторів; за ред. Т. С. Плачинди. Кропивницький : «Поліум», 2020. 350 с.

7. Коломойцев В. Є. Структурна трансформація промислового комплексу України : монографія. Київ : Укр. енциклопедія, 1997. 304 с.

8. Колпаков В. М., Дмитренко Г. А. Стратегічний кадровий менеджмент : навч. пособ. Ч. 1. Київ : МАУП, 2002. 280 с.

9. Ляшенко К. І. Формування інноваційної компетентності в процесі підготовки майбутнього вчителя початкових класів у педагогічному коледжі : дис. ... д-ра філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка». Полтава, 2022. 232 с.

10. Мармаза О. І. Формування інноваційної компетентності керівника навчального закладу в процесі магістерської підготовки. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2014. № 1. С. 443-452.

11. Марусинець М. М. Професійне мислення вчителя: рефлексивний аспект. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2014. Вип. 2. С. 161-167.

12. Нижник О. С. Результати діагностування рівня сформованості інноваційної компетентності вчителів ЗЗСО. Наукові записки кафедри педагогіки. 2020. № 46. С. 20-28.

13. Проценко О., Юрочко С. Інноваційна компетентність педагога: зміст і структура. Молодь і ринок. 2015. № 5 (124). С. 51-55.

14. Харагірло В. Є. Сутність і структура готовності до інноваційної діяльності педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти.

15. Штефан Л. В. Інноваційна компетентність сучасного педагога. Інноваційна педагогіка. 2020. № 24. С.170-173.

References

1. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language] / uklad. i holov. red. V.T. Busel. Kyiv: Irpin: VTF «Perm», 2003. 1440 p. [in Ukrainian].

2. Vereshchahyna, L.A., Karelyna Y.M. (2002) Psykholohyia potrebnostei y motyvatsyia personala. [Psychology of needs and personnel motivation]. Kharkov: Yzdatelstvo «Humanytarnii tsentr». 152 p. [in Ukrainian].

3. Vientseva, N.O., Karapetrova O.V. (2022) Innovatsiina kompetentnist yak skladova profesiinoi diialnosti suchasnoho pedahoha. [Innovative competence as a component of the professional activity of a modern teacher]. Pedahohika i psykholohiia. 1 (23). Pp.109-116. [in Ukrainian].

4. Entsyklopediia osvity [Encyclopedia of education] / Natsionalna akademiia pedahohichnykh nauk Ukrainy; [hol. red. V.H. Kremen; Kyiv: Yurinkom Inter, 2021. 1144 p. [in Ukrainian].

5. Zahorodnii, S. P. (2016) Tekhnolohii rozvytku innovatsiinoi kompetentnosti kerivnykiv ZNZ u systemi pisliadyplomnoi osvity. [Technologies for the development of innovative competence of the heads of scientific research institutions in the system of postgraduate education]. Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Mykhaila Kotsiubynskoho. Seriia : Pedahohika i psykholohiia. 48. Pp. 55-59. [in Ukrainian].

6. Kovalova, O. S. (2020) Formuvannia innovatsiinoi kompetentnosti maibutnikh aviatsiinykh fakhivtsiv v protsesi vyvchennia bezpilotnykh povitrianykh suden. [Formation of innovative competence offuture aviation specialists in the process of studying unmanned aircraft]. Modernizatsiia profesiinoi pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv aviatsiinoi haluzi: monohrafua / kol. avtoriv; za red. T. S. Plachynda. Kropyvnytskyi: «Polium». 350 p. [in Ukrainian].

7. Kolomoitsev, V. Ie. (1997) Strukturna transformatsiia promyslovoho kompleksu Ukrainy [Structural transformation of the industrial complex of Ukraine]: monohrafiia. Kyiv: Ukr. entsyklopediia. 304 p. [in Ukrainian].

8. Kolpakov, V.M., Dmytrenko H.A. (2002) Stratehichnyi kadrovyi menedzhment [Strategic personnel management]: navch. posob. Ch.1. Kyiv: MAUP. 280 p. [in Ukrainian].

9. Liashenko , K. I. (2022) Formuvannia innovatsiinoi kompetentnosti v protsesi pidhotovky maibutnoho vchytelia pochatkovykh klasiv u pedahohichnomu koledzhi [Formation of innovative competence in the process of training a future primary school teacher in a pedagogical college]: dys. na zdobuttia stupenia doktora filosofii za spetsialnistiu 011 - osvitni, pedahohichni nauky. Derzhavnyi zaklad «Luhanskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka». Poltava. 232 p. [in Ukrainian].

10. Marmaza, O. I. (2014) Formuvannia innovatsiinoi kompetentnosti kerivnyka navchalnoho zakladu v protsesi mahisterskoi pidhotovky. [Formation of innovative competence of the head of the educational institution in the process of master's training]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii. 1. Pp. 443-452. [in Ukrainian].

11. Marusynets, M. M. (2014) Profesiine myslennia vchytelia: refleksyvnyi aspekt. [Teacher's professional thinking: reflective aspect]. Aktualni problemy sotsiolohii, psykholohii, pedahohiky. 2. Pp. 161-167. [in Ukrainian].

12. Nyzhnyk, O.S. (2020) Rezultaty diahnostuvannia rivnia sformovanosti innovatsiinoi kompetentnosti vchyteliv ZZSO. [The results of diagnosing the level of formation of the innovative competence of teachers of secondary education]. Naukovi zapysky kafedry pedahohiky. 46. Pp. 20-28. [in Ukrainian].

13. Protsenko, O., Yurochko S. (2015) Innovatsiina kompetentnist pedahoha: zmist i struktura. [Innovative competence of the teacher: content and structure]. Molod i rynok. 5 (124). Pp. 51-55. [in Ukrainian].

14. Kharahirlo, V. Ye. Sutnist i struktura hotovnosti do innovatsiinoi diialnosti pedahohichnykh pratsivnykiv zakladiv profesiino-tekhnichnoi osvity. [The essence and structure of readiness for innovative activity ofpedagogical workers of vocational and technical education institutions].

15. Shtefan, L.V. (2020) Innovatsiina kompetentnist suchasnoho pedahoha. [Innovative competence of a modern teacher]. Innovatsiina pedahohika. 24. Pp.170-173. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...