Ритміка у вихованні студентів-хореографів закладів вищої освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru

Ритміка у вихованні студентів-хореографів закладів вищої освіти України

Гладка Людмила Володимирівна, провідна концертмейстерка Київського національного університету культури і мистецтв, старша викладачка, провідна концертмейстерка Національного університету фізичного виховання і спорту України

Ритм, на відміну від інших засобів виразності, належить не лише музиці. Усі часові види мистецтва проявляють ритмічні властивості, демонструючи різноманітні форми художньої організації часу. У сенсі музики ритм є організованою послідовністю тривалостей музичних звуків, а в хореографічному ритм - організована послідовність тривалостей танцювальних рухів.

Сучасні українські дослідники Г. Ніколаї, В. Ключко, Т. Благова, О. Би- кова, Л. Хоцяновська розглядають у власних наукових публікаціях проблеми музично-ритмічного виховання студентів-хореографів закладів вищої освіти.

«За сто років свого існування метода Далькроза набула трансконтинентального характеру, поширившись у країнах Європи, Америки, Азії, Австралії. Популярність ритміки зумовлена її безмежними можливостеями розвивати творчий потенціал особистості, її соціально-комунікативні здібності, здатність до експресивного самовираження» [4, 222].

Упродовж минулого століття в процесі навчання нових поколінь митців найкращі системи музично-ритмічного виховання, що успішно використовують і донині, створили саме музиканти: швейцарський композитор, піаніст, диригент і педагог Еміль Жак-Далькроз (1865-1950), угорський композитор і музикознавець Золтан Кодай (1882-1967), німецький композитор, музикознавець і педагог Карл Орф (1895-1982).

В основі системи «Ритмічної гімнастики» Е. Ж.-Далькроза, яка отримала назву «Евритміка», «Ритміка», лежить зв'язок між тілесною моторикою і слуховим сприйняттям музики. Ритміка розвивала слух та м'язове відчуття ритму й з великим успіхом впроваджувалася в Школі музики і ритму, Інституті ритму Далькроза в Хеллерау.

З. Кодай зі своїм учнем Й. Адамом створив музично-педагогічний «Метод Кодая» - послідовний підхід до музичного розвитку дитини відповідно до її можливостей, з використанням «ритмічних концепцій» на основі автентичної народної та доброякісної класичної музики.

У музичній педагогіці К. Орф відомий своєю авторською музично- освітньою системою, сутність якої полягає в розвитку музичних здібностей дитини через імпровізацію в музиці та рухах. Карл Орф разом із Доротеєю Гюнтер створив Школу гімнастики, музики і танцю «Гюнтершуле» в Мюнхені. У 1961 році його музично-педагогічна система реалізувалася у створення Інституту Орфа - інституту музичного виховання при Вищій школі музики і сценічного мистецтва Моцартеум в Мюнхені.

Саме з огляду на перераховані факти рекомендуємо здійснювати викладання дисципліни «Ритміка» для студентів -хореографів висококваліфікованими музикантами-фахівцями з професійною консерваторською освітою та досвідом практичної роботи у сфері хореографічного мистецтва.

Музичний ритм - це часова й акцентна сторона мелодії, гармонії, фактури, тематизму й усіх інших елементів музичної мови, тобто ритмічний малюнок твору. Виявити на слух і проаналізувати ритмічні властивості елементів музичної тканини - для студентів-хореографів завдання не з легких. У музиці різних історичних епох і культур метро -ритмічні властивості й закономірності проявляються по-різному, а функції метру та ритму часом змінюють своє значення.

«Розглядаючи невеликі смислові одиниці музичного матеріалу, виді - лимо метро-ритмічні й артикуляційно-синтаксичні засоби. У межах малих часових структур саме вони, з огляду на приналежність до обох систем - музики й танцю, стають центральною сферою взаємодії та стрижнем музично- хореографічної єдності» [3, 66].

Музичний метр у широкому сенсі - це форма організації музичного ритму, основана на певній вимірювальній одиниці, мірі. З допомогою метру відбувається об'єднання ритмічних компонентів в організовану систему. Як мірило часу в музиці використовують часову величину такт, що містить градацію сильних та слабких долей.

«Наявність метро -ритмічних відчуттів - необхідна умова під час навчання хореографії та музичного мистецтва. Американський психолог Карл Сішор виокремлює 25 музичних здібностей, до яких зараховує відчуття часу, тривалості звуку, відчуття ритму, контроль ритму, контроль часу, рухові уявлення» [5, 30].

Рівномірний розподіл на долі часу всередині такту виражається музичним розміром, який показує, на які тривалості ділиться такт і скільки їх в ньому.

З термінами метру й ритму в музиці тісно пов'язане поняття музичного темпу. Темп - це швидкість руху. У музиці темп залежить від змісту й образу музичного твору, і зазвичай, його вказує композитор у нотному тексті. Для встановлення точного темпу в музичному мистецтві використовують метроном. Кожен удар метронома - це одиниця часу, власне доля конкретного метру, яка відповідно до обраного музичного розміру рахується як половинна, четвертна, восьма чи шістнадцята тривалість.

«З огляду на це, особливої уваги набуває розвиток музично-ритмічних здібностей, які є невід'ємним (основним) компонентом індивідуальних творчих здібностей майбутніх педагогів-хореографів, що в свою чергу сприяє формуванню творчого потенціалу особистості фахівця» [1, 40].

У Національному університеті фізичного виховання і спорту України на кафедрі хореографії і танцювальних видів спорту тренерського факультету за ініціативи та підтримки завідувача кафедри І. М. Сороновича з 2020 року успішно викладають дисципліну «Історія та основи теорії музики» для сту- дентів-хореографів, завдяки якій реалізується комплексне музичне виховання студентської молоді з поглибленим вивченням розділу «Ритм і метр».

У 2022-2023 навчальному році до переліку дисциплін освітньо-професійної програми 024 «Хореографія» першого бакалаврського рівня вищої освіти НУФВСУ включено дисципліну «Практикум з ритміки в хореографії», яка забезпечує природній практичний розвиток метро -ритмічного відчуття студентів.

«Ритміка дозволяє особистості пізнавати музику через співвіднесення її з власним внутрішнім світом, верифікує світовідчуття особистості через тілесну пластику, гармонізує її духовний, психічний і фізичний стани» [4, 222].

У процесі практичного ритмічного розвитку студенти-хореографи формують навички користування електронним метроном, навчаються розрізняти музичну темпову шкалу, види музичних розмірів, застосовувати їх у власній професійній діяльності, виконуючи цілу низку групових та індивідуальних вправ під метроном, імітуючи удари метронома плесканням та притопами, відпрацьовуючи ритмічні малюнки та рівномірну пульсацію метру в парах.

Надзвичайно цінним професійним здобутком для сучасного хореографа є вміння диригувати, тобто тактувати прості музичні розміри. В основі прийомів тактування лежать дводольні, тридольні і чотиридольні схеми-фігури диригентських змахів. Володіння такими навичками значною мірою допомагає в слуховому сприйнятті студентами -хореографами музичних творів і визначенні ними на слух музичних розмірів.

«На відміну від звичайної гімнастики, підпорядкованої тільки метру, в ритмічній гімнастиці Далькроза всі рухи виконували під музику. З ускладненням ритмічних завдань виявлялася і виховна роль уроку ритміки: вони розвивали в студентів увагу, зосередженість, зміцнювали волю, прагнення досягти поставленої мети, виробляли злагодженість дій усього колективу» [2, 25].

Дисципліна «Практикум з ритміки в хореографії» у процесі викладання та навчання доповнюється новими формами, способами і методами навчання: з крайнього впроваджуємо індійську ритмічну вокальну традицію Коннакол, ритмічний алфавіт Б. Греба, метрично розподіляємо й чітко ритмічно прораховуємо короткі танцювальні фрагменти, з обов'язковим відчуттям сильних і слабких долей метру, створюємо розгорнуті групові й індивідуальні музично- ритмічні композиції, поєднуючи наші просторово -часові здобутки. На цьому зупинятися не плануємо, прагнемо рухатися тільки вперед до вдосконалення в усіх його проявах, до метро-ритмічного розвитку та перемоги над тимчасовими недоліками й труднощами .

ритміка хореограф виховання

Література

Бикова О. Розвиток музично-ритмічних здібностей як складової індивідуальних творчих здібностей майбутніх педагогів-хореографів. Наука і освіта. Педагогіка. 2016. № 6. С. 40-45.

Благова Т. Ритміка у системі неперервної хореографічної освіти: історико- педагогічний аспект. Освітологічний дискурс. 2014. № 4. С. 22-33.

Гладка Л. Особливості викладання дисципліни «Історія та основи теорії музики» у студентів-хореографів ЗВО фізичного виховання і спорту. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2022. № 3. С. 64-68.

Ніколаї Г. Ю. Методичні засади ритмічної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва і хореографії. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2018. № 6. С. 221-232.

Хоцяновська Л. Виховання відчуття метроритму в хореографів. Студії мистецтвознавчі: Театр. Музика. Кіно. Час. 2018. № 1 (61). С. 30-35.

Размещено на Allbest.ru