Проблема міжкультурного виховання майбутніх педагогів в освітньому процесі закладів вищої освіти в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема міжкультурного виховання майбутніх педагогів в освітньому процесі закладів вищої освіти в сучасних умовах

Тетяна Потапчук докторка педагогічних наук, професорка, професорка кафедри теорії та методики дошкільної і спеціальної освіти, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ, Україна

Олександр Калустьян професор, завідувач кафедри естрадної музики, Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне, Україна

Марія Ковлева старша викладачка кафедри естрадної музики, Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне, Україна

У статті розкрито широкий контекст та важливість проблеми міжкультурного виховання студентів у закладах вищої освіти.

Висвітлено актуальність цієї проблеми в контексті сучасних змін у суспільстві, важливість збереження культурної різноманітності та створення умов для ефективної міжкультурної взаємодії. Підкреслено, що міжкультурне виховання майбутніх педагогів відіграє ключову роль у підготовці громадян, які можуть успішно взаємодіяти в різних культурних середовищах, проявляти толерантність та розуміння. Наголошено на важливості розвитку міжкультурної компетентності студентів, яка є важливим фактором підтримки соціального миру та гармонії. Акцентовано на необхідності інтеграції міжкультурного виховання в загальний освітній процес та підкреслено його значущість для глобальної інтеграції та розвитку сучасного суспільства. Зазначено, що питання міжкультурного виховання є насущною проблемою для українського суспільства, і вирішення її вимагає дій на національному рівні освіти. Ця ініціатива сприяє підтримці соціального спокою в умовах поліетнічного суспільства та створює передумови для нашої компетентної участі в глобальному світі. Без міжкультурного виховання неможливо досягти європейської інтеграції не лише в Україні, але і в інших країнах, де ця проблема актуальна. Метою міжкультурного виховання є зробити суспільство відкритим і прийнятним для інших культур. Міжкультурне виховання надає можливість студентам розглядати інші культури не як загрозу або конкурентів, а як можливість для навчання та збагачення власного світогляду, сприяє створенню умов для конструктивної взаємодії, співпраці та взаєморозуміння між представниками різних культур, що є важливим фактором для забезпечення гармонії та миру в сучасному світі.

Ключові слова: міжкультурне виховання; міжкультурна комунікація; полікультурне виховання; студенти; вищий заклад освіти; майбутні педагоги; європейський освітній простір.

Potapchuk T., Kalustian O., Kovleva M. THE PROBLEM OF INTERCULTURAL EDUCATION OF FUTURE TEACHERS IN THE EDUCATIONAL PROCESS OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS IN MODERN CONDITIONS

The article reveals the broad context and importance of the problem of intercultural education of students in institutions of higher education. The relevance of this problem in the context of modern changes in society, the importance of preserving cultural diversity and creating conditions for effective intercultural interaction are highlighted. It is emphasized that the intercultural education of future teachers plays a key role in the preparation of citizens who can successfully interact in different cultural environments, show tolerance and understanding. The importance of developing students' intercultural competence, which is an important factor in maintaining social peace and harmony, is emphasized. The need to integrate intercultural education into the general educational process is indicated and its significance for global integration and development of modern society is emphasized. It was noted that the issue of intercultural education is an urgent problem for Ukrainian society, and its solution requires actions at the national level of education.

This initiative contributes to the maintenance of social peace in the conditions of a multi-ethnic society and creates prerequisites for our competent participation in the global world.

Without intercultural education, it is impossible to achieve European integration, not only in Ukraine, but also in other countries where this problem is relevant. Intercultural education sets itself the task of making society open and acceptable to other cultures. Intercultural education gives students the opportunity to consider other cultures not as a threat or competitors, but as an opportunity for learning and enriching their own worldview, contributes to the creation of conditions for constructive interaction, cooperation and mutual understanding between representatives of different cultures, which is an important factor for ensuring harmony and peace in modern the world

Keywords: intercultural education; intercultural communication; multicultural education; students; higher education institution; future teachers; European educational space.

ВСТУП

міжкультурне виховання студент

Постановка проблеми. Проблема виховання студентів закладів вищої освіти залишається актуальною в сучасному освітньому контексті, оскільки спостерігаються зміни у парадигмі освіти в ХХІ столітті та враховано досягнення сучасної гуманітарної науки щодо ролі людини як найвищої суспільної цінності.

Інтеграційні процеси в Україні, спрямовані на взаємодію з Європою, а також збудження громадянської та громадської ініціативи, поява різних громадських рухів, зміни в міграційних процесах усередині суспільства та ідентифікаційні та реідентифікаційні процеси в особи- стісному розвитку кожного українця відбуваються на тлі підвищеного патріотизму, загостреного інтересу і нових поглядів на історію, культуру, релігію, традиції та звичаї українського народу й інших народів світу [1].

Проблема міжкультурного виховання в Україні стала важливим завданням, вирішення якого потребує конкретних заходів на рівні освіти країни. Ця ініціатива є важливим чинником підтримки соціальної стабільності в умовах багатонаціонального суспільства і формує передумови для ефективної участі в глобальному співтоваристві. Без відповідної уваги до міжкультурного виховання неможливо досягти успішної європейської інтеграції як в Україні, так і в інших країнах. Мета міжкультурного виховання полягає в тому, щоб зробити суспільство більш відкритим і приязним до інших культур.

Завдання міжкультурного виховання полягають у формуванні у громадян свідомості, яка дозволяє розглядати інші культури не як загрозу або конкурентів, а як можливість для навчання та розширення власного світогляду, що сприяє створенню умов для конструктивної взаємодії, співпраці та взаєморозуміння між представниками різних культур, що стає ключовим фактором для забезпечення гармонії та миру в сучасному світі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання міжкультур- ної освіти і виховання розглядали такі дослідники, як І. Бондарук, О. Полякова, Ю. Сива, О. Сухомлинська, у закордонних наукових школах значний внесок у розвиток таких ідей здійснили Jennifer Kerzil, M. Honor та інші.

Проблеми полікультурної та міжкультурної освіти знаходимо у наукових розвідках як вітчизняних (О. Бучковська, С. Сисоєва, Н. Шульга та ін.), так і зарубіжних учених (М. Бергельсон, Т. Лево- вицький, Д. Мацумото, Г. Малетцке та ін.).

Полікультурне виховання особистості досліджували такі науковці, як В. Бойченко, П. Матвієнко, І. Охріменко, А. Солодка, С. Цимб- рило та ін.

В Україні більш поширені терміни “полікультурна освіта” і “полікультурне виховання”. Поняття “полікультурне виховання” можна розглядати як педагогічний процес у суспільстві, де існує різноманітність культур. Це також є важливою складовою полікультурної освіти та частиною професійної підготовки майбутніх фахівців [2]. Полікультурне виховання охоплює процес формування знань про власну та інші культури, а також розвиток умінь і навичок міжкультурного спілкування та адаптації до поліетнічного середовища. Важливою метою полікультурного виховання є подолання негативного ставлення молоді до інших культур [3].

Взаємодія культур відіграє ключову роль у формуванні суспільного ландшафту, і важливою частиною цієї взаємодії є структура, тобто способи і форми взаємного обміну між культурами. Серед цих способів і форм можна виділити обмін технологіями та знаннями, взаємодію фахівців і спеціалістів, а також міждержавні відносини, політичні зв'язки та правові відносини.

Вплив взаємодії культур може проявлятися у різних сферах, таких як мова, художній вираз, релігійні практики, звичаї, традиції тощо. Кожна складова духовного життя взаємодіє із своїм культурним контекстом і сприяє обміну цінностями та ідеями між культурами.

Важливо враховувати, що не всі аспекти взаємодії культур можуть бути однаково сприйняті та ефективні в усіх суспільствах. Період ве- стернізації може послужити прикладом того, як політико-культурний феномен може призвести до внутрішніх конфліктів і навіть військових переворотів у країнах, де іноземні впливи викликають суперечності та не відповідають духовним цілям суспільства. Отже, важливо зберігати баланс між відкритістю до інших культур та збереженням власної ідентичності та цінностей у процесі взаємодії культур.

У європейському освітньому просторі використовуються два ключових терміни: “полікультурне виховання” і “міжкультурне виховання”. Полікультурність розглядається як принцип державної політики, зокрема освітньої політики, що відображає ставлення держави до національних меншин і етнічних груп, які проживають на її території, та гарантує їм права на вивчення рідної мови, збереження власної культури і традицій [4].

Міжкультурне виховання розглядається як процес формування толерантної особистості, яка проявляє терпимість до представників інших культур і здатна до успішної комунікації та співпраці з ними [5].

Мета статті - розглянути теоретичні аспекти міжкультурного виховання майбутніх педагогів в освітньому процесі закладів вищої освіти у наукових дослідженнях.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Головною метою міжкультурного виховання є створення відкритого суспільства, яке сприяє взаємодії та взаєморозумінню різних культур, забезпечуючи водночас збереження культурної самобутності всіх громадян. Це сприяє поглибленню взаємовідносин між представниками різних етнічних та конфесійних груп в Україні, що становить основу співробітництва і сприяє збереженню миру і гармонії в суспільстві. Міжкультурне виховання майбутніх педагогів передбачає систематичне оволодіння системою національних і загальнокультурних цінностей, розвиток комунікативних та емпатійних навичок. Це сприяє активізації міжкультурної взаємодії, розумінню інших культур і запобігає міжнаціональним конфліктам [5].

Метою міжкультурного виховання є зробити суспільство відкритим і прийнятним для інших культур. Цей процес спрямований на розширення горизонтів і взаєморозуміння між різними культурними групами, збереження культурної різноманітності та підтримку толерантності у суспільстві.

У педагогічній теорії вивчаються різні підходи до розуміння міжкультурного виховання майбутніх педагогів у різних контекстах. Ці контексти передбачають присутність людини в полікультурному суспільстві, налагодження міжкультурного діалогу, а також взаємодію різних національних культур на основі загальнолюдських цінностей.

Поняття “міжкультурне виховання майбутніх педагогів” визначено як систематичний процес виховного впливу на особистість, спрямований на розвиток готовності студентів сприймати людей з різними культурними цінностями і релігійними переконаннями; на навчання студентів взаємодіяти з особами різного етнічного походження, розвивати толерантне ставлення до них, усвідомлювати важливість власної культури та ідентичності, які базуються на принципах свободи і відповідальності, солідарності та взаєморозуміння, терпимості та демократії [6].

Міжкультурне виховання має за мету сприяти взаємному пізнанню і збагаченню як самих культур, так і людей, які їх представляють. Це передбачає активну толерантну позицію суб'єкта однієї культури до суб'єкта іншої культури. Міжкультурне виховання, як вказує С. О. Сисоєва, сприяє не відокремленому існуванню, а навпаки, зближенню різних культур, їх інтеграції на основі взаємної поваги до універсальних цінностей і спільних аспектів культури та досвіду [7].

Т. Саковська [5] розглядає міжкультурне виховання студентів як процес взаємопроникнення різних культур, зокрема ознайомлення з іншими культурами, моделями поведінки та системами цінностей, які можуть відрізнятися від власних. Це сприяє кращому розумінню і прийняттю інших поглядів на об'єктивну реальність, а також глибшому розумінню власного культурного світосприйняття, яке також культурно обумовлене. Основні характеристики рівня міжкультурно- го виховання студентів, з погляду дослідниці, містять готовність до сприйняття іншомовного способу мислення, толерантність і повагу до інших культур, а також розвиток комунікативних навичок для подолання мовних і культурних бар'єрів.

На думку В. Хребтової, метою полікультурного виховання є допомога молодому поколінню усвідомити свою належність до певної культури, розвинути розуміння й сприйняття інших культур, підвищити рівень полікультурної вихованості, допомогти якомога повніше реалізувати свій індивідуальний потенціал [8]. Учена акцентує на осо- бистісно-духовному розвиткові студентів, показниками якого слугують рівень сформованості полікультурної виховності, толерантність, схильність до співробітництва, здатність до міжкультурної комунікації завдяки знанням і вмінням з іноземних мов.

Безумовно, володіння іноземною мовою передбачає не лише засвоєння навичок комунікації, але й формування особистості майбутнього фахівця, здатного до міжкультурного спілкування. Значення цього процесу підвищується завдяки вивченню студентами не лише мовленнєвих аспектів, але й країнознавчої інформації про іншомовну країну. Це передбачає засвоєння норм і способу життя, системи понять, кодексу поведінки, загальноприйнятих форм діяльності, правил, законів, принципів і цінностей суспільства, в якому функціонує мова.

Згідно з концепцією співвивчення мови та культури, “мова має вивчатися не тільки як засіб комунікації, але також як засіб занурення в культуру суспільства, мова якого вивчається” [8, с. 12]. Отже, вивчення іноземної мови у закладах вищої освіти на сучасному етапі слід розглядати як навчання засобу міжкультурного спілкування, що визначається не лише комунікативними навичками, але й глибоким розумінням культурних особливостей та контексту, в якому вона використовується.

Важливо зазначити, що в сучасних умовах міжкультурна комунікація є унікальною формою взаємодії, яку визначають як обмін інформацією, цінностями, нормами і традиціями між представниками різних культур. Міжкультурне спілкування, за визначенням, містить специфічну взаємодію, що здійснюється за допомогою мови та інших мовних систем [5, с. 103]. Тобто, формування міжкультурної комунікації майбутніх педагогів в освітньому процесі закладів вищої освіти в сучасних умовах вимагає урахування особливостей міжкультурної взаємодії.

Зростання кількості іноземних студентів у закладах вищої освіти останніми роками підкреслює актуальність проблеми взаємодії представників різних культур. Сучасна вища освіта стає полікультурною, етнічно різноманітною та багатомовною. Однак подолання мовного бар'єра само по собі недостатнє для забезпечення ефективного спілкування між представниками різних культур. Для досягнення цієї ефективності важливо подолати культурні бар'єри.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

А. Леснянська-Дощак [1] вважає, що міжкультурне виховання відіграє важливу роль у збереженні соціального миру в поліетнічному суспільстві та сприяє нашій компетентній участі у глобальному світі. Ця форма виховання не передбачає відмову від власної ідентичності, а ставить перед собою завдання зробити суспільство більш прозорим і відкритим для інших культур. Без міжкультурного виховання важко уявити здійснення європейської інтеграції в сучасний світ.

У сучасному світі, де міжкультурна комунікація стала важливою, цивілізаційні зміни відзначаються системним і глобальним характером. Людські потреби в культурному розумінні і бажанні пізнавати духовний та культурний світ інших народів призводять до посилення комунікативних процесів. Сьогодні ці процеси вимагають гуманістичного спрямування та розвиваються на основі єдності загальнолюдських і національних цінностей [9].

Учені вважають, що готовність студентів до міжкультурної комунікації містить такі компоненти:

позитивна установка на співробітництво і формування довірливих робочих стосунків у процесі комунікативної взаємодії (це передбачає готовність до побудови співробітництва та встановлення довіри під час комунікації);

знання про свою та іншу культуру, зокрема традиції, особливості вербального і невербального спілкування комунікантів (це означає розуміння різних культурних контекстів, що допомагає уникнути непорозумінь і конфліктів);

уміння ефективної комунікативної взаємодії, яке забезпечується сформованими особистісними і професійними якостями фахівців (ця навичка містить здатність до якісного і продуктивного спілкування з різними культурами).

Учені зазначають важливість формування міжкультурної толерантності як складової професійного становлення особистості. Між- культурна толерантність передбачає терпиме ставлення педагога до різних типів людей, з якими вони взаємодіють у професійному спілкуванні. Ця якість важлива, оскільки різниці в культурних особливостях можуть створювати труднощі в комунікації, і надалі ці різниці потрібно брати до уваги в професійному спілкуванні, наприклад, у педагогічному, де культурні помилки можуть впливати на якість допомоги студентам.

Отже, головною складовою міжкультурного виховання майбутніх педагогів в освітньому процесі закладів вищої освіти в сучасних умовах є відносини між учасниками освітнього процесу різних національностей на партнерських засадах, які вибудовуються завдяки міжкультур- ним зв'язкам. У розуміння міжкультурних зв'язків дослідники вкладають своєрідність і незвичайність, ідентичність і відмінність, стандартність і новизну в поглядах, почуттях, розумінні потреб кожної людини, котрі відбиваються у власних кодексах, конвенціях, формах повсякденної поведінки. Міжкультурними, на думку науковців, будуть такі стосунки між людьми, коли стирається культурна замкнутість і долаються межі різних систем виховання і стереотипних поглядів [1].

Сутність міжкультурної взаємодії людей визначається тим, з якою метою вони взаємодіють та яким способом вони спілкуються. У цьому контексті методи та форми взаємодії залежать від різноманітних факторів, таких як мета спілкування, рівень підготовки учасників, 'їхні емоційні стани і можливості сприйняття. Таким чином, ефективна міжкультурна взаємодія вимагає від учасників здатності діалогу та взаєморозуміння.

У міжкультурному діалозі жодна сторона не може претендувати на виключне право визначати якість чи вектор обговорення. Натомість він ґрунтується на принципах взаєморозуміння, прийняття різниці та плюралізму. Важливо, щоб міжкультурний діалог сприяв розумінню інших культур, їхніх ментальних особливостей та сприймався як засіб сприяння міжнаціональному взаєморозумінню та взаємній повазі.

Міжкультурна комунікація дає можливість вивчати культури інших народів і розуміти специфіку їхнього сприйняття світу; розвиває глобальний погляд на речі та сприяє усвідомленню ролі в сучасному світі. Міжкультурний діалог не лише дозволяє досягти взаєморозуміння, але і сприяє збереженню культурної різноманітності та миру у суспільстві.

Дослідники виділяють ключові аспекти, які характеризують між- культурну комунікацію, - це інтеракційний процес, в якому учасники мають різні культурні біографії та свідомості; відмінності у культурних аспектах, таких як мовленнєва, дискурсивна, змістова та поведінкова, впливають на процес взаємодії між представниками різних культур [6].

Освітні програми у закладах вищої освіти, спрямовані на між- культурну освіту, розглядаються як перспектива для вирішення майбутніх конфліктів [9], що має важливе завдання - вчити нову генерацію розуміти свою та інші культури, розвивати міжкультурну компетентність та вміння жити в поліетнічному оточенні, сприяти діалогу культур і міжкультурній толерантності. Важливим є також подолання негативних стереотипів, які молодь може мати щодо інших культур, а культурна пам'ять нації може передавати інформацію про власну культуру та ставлення до культурної спадщини сусідніх націй з покоління в покоління.

Варто зазначити, що вже сьогодні на практиці існують різні способи міжкультурної комунікації, які використовуються для подолання етнічних конфліктів. Деякі з цих підходів містять:

міжкультурну освіту, що передбачає включення в навчальні програми матеріалів, спрямованих на підвищення свідомості стосовно різних культур, їхньої історії, традицій та цінностей (це допомагає зменшити стереотипи і підвищити рівень толерантності);

міжкультурний діалог - це зустрічі й обговорення між представниками різних культур, які можуть сприяти вирішенню конфліктів та покращанню взаєморозуміння, можливість відкрито висловлювати свої погляди та вислуховувати думки інших, що може сприяти зближенню;

медіа та інтернет, де сучасні засоби масової інформації та соціальні мережі можуть виступати як інструменти для поширення культурного розмаїття та зменшення стереотипів, але також можуть створювати нові проблеми;

міжнародні обміни та співпрацю, проєкти обміну студентами, науковцями та іншими групами, що можуть сприяти взаєморозумінню і співпраці між культурами;

законодавство та політика, де уряди можуть приймати закони та політику, спрямовану на захист прав національних меншин, забезпечення багатокультурної інтеграції та заборону дискримінації на ґрунті етнічних чи культурних ознак.

Загалом міжкультурна комунікація відіграє важливу роль у сучасному суспільстві і може допомогти спрямувати сили на збереження культурної різноманітності, подолання конфліктів і розвиток глобального співробітництва; має вирішальне значення для сучасного світу, оскільки вона допомагає сприяти співіснуванню та співпраці в умовах різноманітних культурних і національних контекстів.

У нашому розумінні міжкультурне виховання майбутніх педагогів в освітньому процесі закладів вищої освіти в сучасних умовах є процесом розкриття їхнього професійного й особистісного потенціалу завдяки різним культурам, засвоєння студентами досвіду співпраці й партнерства в освітній сфері, формування здатності обмінюватися передовими ідеями та технологіями.

Ефективна реалізація міжкультурного аспекту виховання студентів сприяє розширенню їхнього світогляду, підштовхує до вивчення культурних цінностей різних націй та стає важливим аспектом особистіс- ного розвитку. Цей підхід важливий для кожної особистості і сприяє розвитку її громадянської активності та усвідомленню власного місця в суспільстві. Таким чином, основною метою міжкультурного виховання є сприяння здатності до діалогу, створення умов для розвитку і взаємодії різних культур, де особистість більш повно розкриває та усвідомлює значущість власної культури, її цінностей і пріоритетів.

Міжкультурне виховання майбутніх педагогів у сучасному світі стає все важливішим аспектом освіти через зростання міжнаціональних і міжкультурних взаємодій. Здатність до розуміння, спілкування та співпраці з представниками інших культур стає ключовою для подолання культурних бар'єрів та для гармонійної й ефективної взаємодії в різних аспектах життя.

Міжкультурне виховання допомагає засвоювати навички міжкуль- турного спілкування та толерантності до різних культур, релігій і переконань; сприяє розвитку 'їхнього глобального світогляду, усвідомленню своєї ролі в сучасному світі та активної громадянської позиції. Між- культурне виховання також сприяє збереженню культурної різноманітності та миру в суспільстві, адже воно створює умови для поглибленого взаєморозуміння та взаємоповаги між різними культурами.

Крім того, міжкультурне виховання готує майбутніх педагогів до успішної участі у глобальному світі, де вони можуть стикатися з різними культурними контекстами, та вимагає вміння адаптуватися та взаємодіяти в цих умовах. Такий підхід до виховання сприяє розвитку гнучкості, толерантності та відкритості студентів, що є корисним для 'їхнього подальшого життя та кар'єрного зростання.

Загалом міжкультурне виховання майбутніх педагогів має стратегічне значення для сучасного суспільства, оскільки воно сприяє побудові гармонійних міжнаціональних та міжкультурних відносин і сприяє розвитку громадян, які здатні співіснувати та співпрацювати в різних культурних середовищах.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Міжкультурне виховання студентів в освітньому процесі закладів вищої освіти в сучасних умовах виступає як ключовий процес, спрямований на розвиток різноманітних аспектів міжкультурної компетентності. Цей процес сприяє не лише збагаченню знань і розумінню культурних відмінностей, але також розвиває навички співробітництва та конструктивної взаємодії між представниками різних культур.

Міжкультурне виховання сприяє формуванню у студентів толерантності, взаємоповаги та відкритості до інших культур, що сприяє зменшенню культурних конфліктів і сприяє спільному життю в поліетніч- них суспільствах. Крім того, цей процес допомагає студентам навчитися адаптуватися до нових культурних середовищ, розвиває 'їх комунікативні навички, сприяє побудові ефективних міжкультурних відносин.

Загалом міжкультурне виховання студентів має важливе значення як для їх особистісного розвитку, так і для підготовки майбутніх фахівців, які будуть працювати в умовах сучасного багатокультурного світу. Воно сприяє культурній гармонії, взаєморозумінню та спільному розвитку різних груп людей у суспільстві.

Міжкультурне виховання створює передумови для того, щоб майбутні педагоги могли ефективно взаємодіяти в різних культурних середовищах, проявляти толерантність, розуміння та взаємовідкри- тість. Це важливо для забезпечення спокою, гармонії та соціального розвитку в умовах сучасного світу, який відзначається різноманітністю та глобалізацією.

Отже, міжкультурне виховання майбутніх педагогів в освітньому процесі закладів вищої освіти в сучасних умовах є ключовим фактором у формуванні громадян з високим рівнем культурної компетентності, здатних робити свій внесок у підтримку різноманітності і побудову гармонійних відносин у сучасному світі.

Перспективи дослідження вбачаємо в розробці технології міжкультурного виховання майбутніх педагогів у закладах вищої освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

міжкультурне виховання студент

1. Леснянська-Дощак А., Юзьвяк О. Роль міжкультурного виховання на сучасному етапі розвитку Німеччини. Молодь і ринок. 2011. № 3(74). С. 133-135.

2. Цимбрило С. М. Полікультурне виховання студентів в умовах освітньо-виховного середовища вищого технічного навчального закладу : дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.07 / Цимбрило Світлана Михайлівна. Дрогобич, 2011. 306 с.

3. Шульга Н. В. Міжкультурні комунікації як спосіб подолання етнічного конфлікту. Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених і студентів “Інноваційні процеси економічного та соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід”. Тернопіль, Економічна думка ТНЕУ 2011. С. 243-245.

4. Солодка А. К. Полікультурне виховання старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів : автореф. дис. . канд. пед. наук : спец. 13.00.07 / Солодка Анжеліка Костянтинівна. Київ, 2005. 20 с.

5. Саковська Т. В. Міжкультурне виховання учнів як науково-педагогічне явище. Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державнийпеда- гогічний університет імені Григорія Сковороди”: збірник наукових праць / гол. ред. В. П. Коцур. Сквира (Київ. обл.) : Дорадо-Друк, 2013. Вип. 31 : Педагогіка. Психологія. Філософія. С. 297-301.

6. Wei Z. Intercultural education technology of students in extracurricular work by means of music // The Modern Higher Education Review. 2016. № 1. Рр. 148-156.

7. Сисоєва С. Культурологічні концепти освітології та розвиток полікуль- турного суспільства. Неперервна професійна освіта. 2012. № 1-2. С. 28-36.

8. Хребтова В. В. Модель полікультурного виховання студентів юридичних спеціальностей. Наука і освіта. 2013. № 3. С. 189-192.

9. Осипов П. І. Міжкультурна комунікація: проблеми і перспективи. Міжнародне співробітництво та університетська освіта. Миколаїв, 2000. С. 48-54.

References

1. Lesnianska-Doshchak A., Yuzviak O. (2011). Rol mizhkulturnoho vykhovannia na suchasnomu etapi rozvytku Nimechchyny [The role of the intercultural upbringing at the modern stage of development of Germany]. Molod i rynok, no. 3(74), pp. 133-135. [in Ukrainian]

2. Tsymbrylo S. M. (2011). Polikulturne vykhovannia studentiv v umovakh osvit- no-vykhovnoho seredovyshcha vyshchoho tekhnichnoho navchalnoho zakladu [Poly- cultural education of students in the conditions of the educational environment of a higher technical educational institution]. PhD thesis. Drohobych. [in Ukrainian]

3. Shulha N. V. (2011). Mizhkulturni komunikatsii yak sposib podolannia et- nichnoho konfliktu [Intercultural communications as a way to overcome ethnic conflict]. Proceedings of the IV International scientificand practical conference “In- novatsiini protsesy ekonomichnoho ta sotsialno-kulturnoho rozvytku: vitchyznianyi ta zarubizhnyi dosvid”. Ternopil : Ekonomichna dumka TNEU, pp. 243-245. [in Ukrainian]

4. Solodka A. K. (2005). Polikulturne vykhovannia starshoklasnykiv u protsesi vyvchennia humanitarnykh predmetiv [Polycultural education of high school students in the process of studying humanitarian subjects]. Extended abstract of PhD thesis. Kyiv. [in Ukrainian]

5. Sakovska T. V. (2013). Mizhkulturne vykhovannia uchniv yak naukovo-peda- hohichne yavyshche [Intercultural education of students as a scientific and pedagogical phenomenon]. Humanitarnyi visnyk DVNZ “Pereiaslav-Khmelnytskyi derzhavnyipedahohichnyi universytet imeni Hryhoriia Skovorody” : zbirnyk nau- kovykh prats. Skvyra (Kyiv. obl.) : Dorado-Druk, vol. 31 : Pedahohika. Psykholohi- ia. Filosofiia, pp. 297-301. [in Ukrainian]

6. Wei Z. (2016). Intercultural education technology of students in extracurricular work by means of music. The Modern Higher Education Review, no. 1, pp. 148-156. [in English]

7. Sysoieva S. (2012). Kulturolohichni kontsepty osvitolohii ta rozvytok polikul- turnoho suspilstva [Cultural concepts of education and the development of a multicultural society]. Neperervna profesiina osvita, no. 1-2, pр. 28-36. [in Ukrainian]

8. Khrebtova V. V. (2013). Model polikulturnoho vykhovannia studentiv yury- dychnykh spetsialnostei [The model of policultural upbringing of the students juridical specialties]. Nauka i osvita, no. 3, pp. 189-192. [in Ukrainian]

9. Osypov P. I. (2000). Mizhkulturna komunikatsiia: problemy i perspektyvy [Intercultural communication: problems and prospects]. Mizhnarodne spivrobit- nytstvo ta universytetska osvita. Mykolaiv, pp. 48-54. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru