Професійно-прикладна фізична підготовка здобувачів у закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійно-прикладна фізична підготовка здобувачів у закладах вищої освіти

Professionally the applied physical preparation of students in institutions of higher education

Нестеренко Н.А., доцент кафедри теорії та методики

спортивної підготовки Придніпровської державної

академії фізичної культури і спорту, кандидат наук з

фізичного виховання та спорту, доцент

Вступ

Основною метою фізичного виховання як соціальної системи є реалізація цілей суспільства у сфері формування всебічно розвиненої особистості. В основі характеру особистості лежать риси гармонійного розвитку, соціальної активності, підготовки до продуктивної праці та захисту Батьківщини. Методологічні, теоретичні та практичні положення, або принципи системи фізичного виховання, відображають основні закономірності цього соціально - педагогічного явища. Основними принципами є гармонійний розвиток особистості, зв'язок фізичного виховання з трудовою і військовою практикою, оздоровча спрямованість фізичного виховання. Принцип органічного зв'язку фізичного виховання з трудовою і військовою діяльністю найбільшою мірою втілюється у професійно-прикладній фізичній підготовці та прикладному фізичному вихованні. Цей принцип поширюється на всю соціальну систему фізичного виховання, але специфічно виражений у професійно-прикладній фізичній підготовці. Як вид фізичного виховання, професійно-прикладна фізична підготовка - це педагогічно спрямований процес, що забезпечує спеціальну фізичну придатність до обраної професійної діяльності. Іншими словами, це, по суті, процес навчання, який збагачує фонд професійно важливих рухових умінь і навичок, розвиток фізичних і безпосередньо пов'язаних з ними здібностей, від яких прямо чи опосередковано залежить професійна працездатність. Відомо, що ефективність багатьох видів професійної праці залежить, серед іншого, значною мірою від спеціальної фізичної підготовленості. Ця фізична підготовленість набувається шляхом систематичних занять фізичними вправами, які певною мірою відповідають вимогам професійної діяльності та її умовам до функціональних можливостей організму. Ця залежність науково обґрунтована у світлі глибокого розуміння закономірностей, що впливають на різні сторони фізичного і загального розвитку людини протягом життя. Практичний досвід використання цих закономірностей призвів до формування особливого виду фізичного виховання - професійно-прикладної фізичної підготовки. Професійно-прикладна фізична підготовка здійснюється переважно в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних навчальних закладах і вищих навчальних закладах як один з компонентів фізичного виховання обов'язкової навчальної програми, а також у системі наукової організації праці, коли цього вимагають характер і умови праці, в період основної професійної діяльності працівника.

Мета дослідження - проаналізувати стан проблеми професійно-прикладної фізичної підготовки здобувачів у ЗВО.

Результати дослідження

професійний прикладний фізична підготовка

Спрямованість професійно-прикладної фізичної підготовки здобувачів значною мірою залежить від характеру їхньої майбутньої трудової діяльності. Залежно від характеру виробничої діяльності, трудову діяльність представників різних професій можна поділити на фізичну, розумову та змішану. У зв'язку з цим і спрямованість фізичної підготовки майбутніх фахівців буде відрізнятися.

В одних професіях більш виражена динамічна сила великих м'язових груп, в інших - точність і синхронність роботи м'язів пальців і статична витривалість м'язів тулуба, а в третіх - динамічна рівновага, швидкісна реакція і точність рухів. Зауважимо, що фізичні якості можна розвивати не тільки за допомогою фізичних вправ, а й у процесі праці. Однак ця підготовча роль до самої праці проявляється лише до певного рівня на початку професійної діяльності, що затримує професійний розвиток людини. Тому зміст професійної підготовки здобувачів до майбутніх професій тісно пов'язаний з розвитком майбутніх функцій і якостей, які відповідають критеріям придатності людини до цих професій. При цьому враховується той факт, що розвиток і вдосконалення основних фізичних якостей може відбуватися більш-менш ефективно на різних вікових етапах життя людини. При цьому ступінь їх прояву визначається не тільки функціональними можливостями організму людини, а й психічними факторами, зокрема, вольовими, оскільки нервова система відіграє головну роль у цих процесах.

На думку експертів, розумова робота всіх видів є більш проблематичною з точки зору втоми, ніж фізична. На відміну від м'язової (фізичної) втоми, настання нервової (розумової) втоми не призводить до автоматичного гальмування роботи, а лише до перезбудження, неврологічних змін і порушень сну. Це пов'язано з тим, що «робоча домінанта», сформована в нервовій системі, не руйнується з часом, а зберігається протягом тривалих періодів часу (годин, днів, тижнів) і не перестає діяти навіть під час сну або відпочинку. Ці зміни постійно накопичуються, поглиблюються і можуть стати патологічними.

Сьогодні багато сучасних розумових і змішаних професій характеризуються підвищеними вимогами до психічної стійкості людини, значним і тривалим нервовим напруженням, певною концентрацією уваги, відчуттям часу і здатністю обробляти великі обсяги інформації (не обов'язково позитивного емоційного забарвлення). З цієї причини дослідники зосереджуються на вивченні особливостей емоційного та розумового напруження в різних видах роботи, таких як автоматизація, розумовий та виробничий менеджмент, оскільки сприйняття, пам'ять, мислення та контроль стають самостійними видами діяльності. У зв'язку зі зміною основних фізіологічних і психологічних характеристик цих завдань увага дослідників зосереджується на втомі конкретних груп м'язів під час мікрорухів і «функціональній втомі», тобто здатності виконувати лише одне конкретне завдання нижче допустимого рівня.

Зміст ППФП здобувача також залежить від умов праці. Це пов'язано з тим, що виробнича діяльність багатьох професій відбувається в негативних умовах навколишнього середовища, таких як низький вміст кисню в горах, холод, спека, вологість і шум. У зв'язку з цим спеціальна психофізіологічна підготовка до роботи має важливе значення для досягнення більш високого рівня інтенсивності праці. В ході цілеспрямованих тренувань можна поліпшити не тільки фізичні, але й розумові та вольові якості, різні види уваги, швидкість і точність реакції. Як наслідок, у людей може розвиватися стійкість до різних видів стресу і негативних умов праці. Експерти встановили, що успіх навчання і підготовки людей до роботи в умовах обмеженого часу залежить від наявності у них відповідних навичок і компетенцій. Необхідно розрізняти актуальні компетенції (компетенції, які вже проявляються) та латентні компетенції (компетенції, які ще не проявляються, але передбачається, що людина володіє ними на основі наявності або відсутності компетенцій в аналогічно структурованих видах діяльності).

Таким чином, якість професійної освіти пов'язана зі своєчасним визначенням професійної придатності абітурієнта до певної професії чи спеціальності. Це пов'язано з тим, що існує широкий спектр професій з підвищеними вимогами до певних стійких якостей особистості. Професійна придатність повинна визначатися сумісністю психофізіологічних можливостей організму людини з вимогами конкретної професії. Визначення професійної придатності є складною проблемою, що розвивається. Для професій, що не пред'являють особливих вимог до фізіологічних функцій, мова йде не про абсолютну професійну придатність, а лише про прогнозування відносної успішності набуття трудових навичок і оволодіння професією.

Впровадження ППФП в систему фізкультурної освіти здобувачів пов'язане з необхідністю варіативності змісту для здобувачів кожного закладу вищої освіти, оскільки умови і характер праці представників багатьох професій і спеціальностей дуже різняться між собою. Тому конкретний зміст ППФП здобувачів буде розроблятися кафедрою фізичного виховання у співпраці з профільними факультетами університетів. Однак кваліфікаційний рівень викладачів фізичного виховання не завжди є достатнім для виконання цієї роботи, що негативно впливає на розробку навчальної програми з фізичного виховання для здобувачів.

Список використаних джерел

1. Антошків Ю. М. Професійно-прикладна фізична підготовка курсантів вищих навчальних закладів МНС України. 2006. 70 с.

2. Осіпцов А., Пристленська Т., Трададюк А. Аналіз сучасного стану та перспективи оптимізації професійно-прикладної фізичної підготовки в навчальних закладах різних типів і рівнів акредитації. Молода спортивна наука України. НВФ Українські технології. 2006. Вип. 10. С. 313-318.

3. Пилипей Л. П. Професійно-прикладна фізична підготовка студентів: монографія. Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. 312 с.

4. Фурман Ю. М., Драчук С. П. Вплив фізичних тренувань різної спрямованості на фізичні якості студентів вузу. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми ФВіС: зб. наук. праць. Харків: ХДАДМ, 2004. № 20. С. 46-52.

5. Шевченко О. О. Удосконалення професійної працездатності військових фахівців протиповітряної оборони сухопутних військ засобами фізичної підготовки: автореф. дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту: спец. 24.00.02. Львів: ЛДУФК, 2010. 20 с.

Размещено на Allbest.ru