Світові тренди та виклики системі вищої освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»

Кафедра фізичної культури та спорту

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Кафедра фізичного виховання та спорту

Світові тренди та виклики системі вищої освіти

Гета А.В., к. н. ф.-в. с., доцент

Мороз О.В., викладач

Остапов А.В., ст. викладач

м. Полтава, м. Київ

World Trends and Challenges to the Higher Education System

Heta A.V.,

Moroz O.V.,

Ostapov A.V.

Однією з провідних тенденцій у процесі розвитку є реформування системи вищої освіти як процесу формування моделі, що відповідає викликам XXI століття. При цьому під поняттям реформування системи вищої освіти необхідно розуміти якісну зміну основних показників системи, трансформацію її в новий стан, адекватний викликам часу [4].

Цей процес супроводжується переглядом в освіті стратегічних пріоритетів і ціннісних уявлень, методологічних і методичних засад, уточненням функцій і напрямів здійснення державної політики країни у цій галузі. При розгляді тенденцій у реформуванні університетів слід розрізняти поняття «світові тренди» та «світові виклики». Тренди позначають домінуючий напрям, схильність, рух у розвитку системи освіти, тоді як «виклики» передбачають вимоги, попит у цій сфері, що відповідає світовим тенденціям і трендам [3].

Сьогодні можна виділити найбільш характерні світові тренди у галузі розвитку та реформування університетської освіти. Ними є:

1. Трансформація змісту поняття «вища освіта». Все більшою мірою освіта перестає ототожнюватись із формальним університетським навчанням. Неформальна освіта часто компенсує нагальні освітні потреби, які не в змозі задовольнити формальну освіту.

2. Вплив глобалізації економіки на вищу освіту, розвиток ринкових взаємин у сфері освіти. Злиття освітньої та ринкової сфер соціальних відносин можна пояснити як реалізацією зазначених концепцій, так і глобальними реаліями ХХІ століття. Ця тенденція формується навколо нового ставлення до знання як джерела вартості та товару сучасного світового ринку.

3. Вплив інформаційної революції на вищу освіту, що ґрунтується на поширенні інформаційних і комунікаційних технологій, розвитку дистанційного навчання тощо. Говорячи про такий важливий чинник, як вплив інформаційних технологій на сферу університетської освіти, зазначимо, що змінюється внутрішній зміст самого суспільства, яке має бути здатним до модернізації. На цьому шляху реформа університету є ключовим механізмом для досягнення зазначеної мети.

4. Болонський процес, як відповідь на глобалізацію та масовість освіти, та наступний вихід на новий рівень якості освіти; подальша автономізація ЗВО. Місія університету визначає його стратегію як рух до зазначеної мети. У свою чергу, вона доповнюється відповідними програмами: науково-дослідної діяльності; дистанційної освіти; створення системи додаткової освіти; маркетингу освітніх послуг; проектної діяльності та ін. Це також дозволяє говорити про те, що виявлені світові тренди в галузі вищої освіти породжують виклики системі університетської освіти [4].

Місія сучасного університету обумовлена новими викликами: забезпечення соціальної стабільності; модернізаційний прорив: розвитку інновацій; майданчики для комунікацій; концентрації та продукування інформації та знань; інтернаціоналізації як перспективи розвитку університету; ролі традицій і спорту в університеті [1].

Нова парадигма та новий тип університету: нова соціальна парадигма задана об'єктивно і вона характеризується глобалізацією та інформатизацією. Їх вплив призвів до зміни самого суспільства. Такі соціальні зміни протікають складно та болісно, оскільки ведуть до корінних змін у суспільстві. Змінюється і внутрішній зміст суспільства: воно стає не лише постіндустріальним, а й інформаційним. У нього з'являється новий зміст, який якісно інший, тобто інформація - це принципово інший ресурс, використання якого не зменшує, а лише розширює його можливості [5].

Нова парадигма свідчить про те, що тут немає перших та останніх підстав. Усі сфери життя перебувають у перманентній взаємодії, що й породжує об'єктивним чином ті макрорегулятори, які ведуть до принципових змін на усіх рівнях життя. Нова парадигма освіти має, передусім, відповісти на питання про місію університету. Університет має навчитися керуватися новими принципами у створенні своєї діяльності: мислити глобально - діяти локально та міжнародно.

Можна виділити такі параметри політики реформування університету: нормативно-правова організація діяльності університету; забезпечення та контроль за якістю освіти; конкурентоспроможність університету; академічна мобільність; кадровий потенціал університету; управління сучасним університетом; інформатизація; моніторинг [2].

Таким чином, однією з провідних тенденцій у розвитку системи вищої освіти є її реформування як процесу формування моделі, що відповідає викликам XXI століття. Детальний розгляд зазначених тенденцій у рамках світового досвіду призводить до таких висновків:

1. В основі будь-якої політики реформування сучасного університету має бути ясне розуміння, що освіта є частиною нової соціальної парадигми. Тому успішність реформ залежить від того, наскільки ефективно буде здійснено зміну соціально-культурної поведінки та комунікацій. Освіта впливає на суспільство і суспільство впливає освіту. Це процеси, що відбуваються не послідовно, а одночасно із взаємовпливом, змістовним збагаченням і доповненням.

2. Ціль реформи - нова якість освіти, підготовка професійно навченого випускника з особистісною позицією. Очевидно, що університет повинен мати чітке уявлення моделі такого випускника за допомогою формулювання сукупності відповідних компетенцій, трансформованих у особистий професійний і соціальний капітал.

3. Місія сучасного університету полягає в тому, щоб бути центром, який забезпечує культурний і спортивний розвиток. З ними зберігається соціальна відповідальність та обов'язок. Місія обумовлена новими функціями університету ХХІ століття.

4. Останній і принциповий висновок - це необхідність перманентно прокреслювати перспективу розвитку університету, вносити уточнення, поки вони відповідають парадигмі, що склалася. Але й бути готовими до її заміни, якщо зовнішні виклики та внутрішні потреби університету цього вимагатимуть.

Ключові слова: реформування системи університетської освіти, світові тенденції, політика реформування системи університетської освіти

Keywords: reforming the system of university education, world trends, policy of reforming the system of university education

реформування вищий освіта інформаційний дистанційний

Список використаних джерел

1. Ажажа М.А. Державне регулювання процесу модернізації вищої освіти України в умовах глобалізації. Інвестиції: практика та досвід, 2018. №19. С. 79-83.

2. Дарійчук Л. Система освіти в Україні: реформування чи оновлення? Вища школа, 2004. №1. С. 29-40.

3. Длугопольський О. Розбудова внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти України у світлі орієнтирів європейського стандарту. Вища освіта в Україні: порядок денний для реформ. 2018. С. 28-33.

4. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Левківський К.М., Сухарніков Ю.В. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: матеріали до першої лекції. Київ: Вид-во НМЦ ВО МОНУ, 2004. 24 с.

5. Касьянова О.М. Моніторинг в управлінні навчальним закладом. Управлінський супровід моніторингу якості освіти. Харків: Видавнича група «Основа», 2004. 96 с.

Размещено на Allbest.Ru