Використання міжпредметних зв'язків у професійній підготовці майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

ВИКОРИСТАННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Чайка Олена Миколаївна

кандидат педагогічних наук,

ст. викладач кафедри іноземних

мов та методики викладання

Анотація

міжпредметний професійний підготовка вчитель

У статті розглянуто зміст і сутність поняття «міжпредметні зв'язки» на підставі теоретичного аналізу наукових праць та нормативних документів. Основну увагу приділено обґрунтуванню необхідності впровадження міжпредметних зв'язків у процес професійної підготовки майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури. Визначено характерні особливості та шляхи реалізації взаємозв'язків між суміжними предметами в освітньому процесі закладів вищої освіти; акцентовано на важливому значенні розв'язання цієї проблеми для навчання здобувачів середньої освіти. У матеріалах розвідки підкреслено, що реалізація міжпредметних зв'язків у теорії та практиці сучасного освітнього процесу вимагає багатоаспектного підходу, синтезу та узагальнення попередніх ідей і практичних рішень. Упровадження міжпредметних зв'язків допомагає здобувачам освіти та майбутнім фахівцям зібрати знання з окремих предметів у єдиний цілісний комплекс знань. Водночас використання міжпредметних зв'язків забезпечує ефективне формування пізнавальної та творчої самостійності, творчо-критичного мислення майбутнього педагога, високий рівень його кваліфікації.

Ключові слова: професійна підготовка майбутнього вчителя, здобувач освіти, реалізація міжпредметних зв'язків, пізнавальна діяльність, теорія і практика навчання.

Annotation

INTERDISCIPLINARY CONNECTIONS AND ITS USING DURING PROFESSIONAL TRAINING OF THE PROSPECTIVE TEACHER OF ENGLISH LANGUAGE AND FOREIGN LITERATURE

Chaika Olena Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Teacher at the Department of Foreign Languages and Teaching Methods Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

Introduction. At the current stage of historical development, Ukraine needs to preserve andform the nation's intellectual potential. Under such conditions, there arises the issue offorming an intellectually developed personality with a holistic, harmonious outlook, which is aware of the importance of connections between the phenomena and processes of the surrounding world and is able to solve complex intellectual tasks in the conditions of real life. One of the factors in solving this problem is introducing of interdisciplinary connections in the educational process, which is actually an applied aspect of those integration phenomena that are taking place in the field of education today. It provides a combination of theoretical and practical training for students and contributes to the formation of a holistic professional outlook through the synthesis of scientific knowledge. The introducing of interdisciplinary connections into the educational process is one of the effective ways of updating the content of educational programs, especially in the context of designing the educational process in the format of a competency approach and gradual transition to practice-oriented education. The article covers the content and essence of interdisciplinary connections based on theoretical analysis of Ukrainian andforeign scientific works and regulatory documents.

Purpose. The article aims to investigate the ways of implementing the interdisciplinary connections in the process ofprofessional training of the prospective teacher of English language and foreign literature as a means of strengthening his competitiveness in the Ukrainian labor market.

Methods. Analysis, synthesis, comparison, systematization of regulatory documents, and generalization were used.

Results. The article analyzes the current state of implementing the interdisciplinary connections in the educational process. The historical foundations of implementing the interdisciplinary connections and modern approaches to it in Ukraine are revealed.

The specific features of the English language make it possible to use the relationship with various disciplines of the cycle of general and professional training for the purpose of forming general and professional competencies. The fundamental difference in the establishment of such interdisciplinary connections is their professional and pedagogical orientation, since the implementation of interdisciplinary connections only at the informational level cannot serve as an effective means of improving the quality of the educational process. Therefore, the primary task in the process of professional training of a prospective teacher of English language and foreign literature is mas tering the cycle of linguistic and literary sciences based on the interrelationships between subjects. Fluency in the literary norms of the English language, its lexical-grammatical and phraseological resources will facilitate the acquisition of knowledge in other professional subjects and bring them to the level of automaticity. Mastering the English language at a sufficient level will help to acquire special skills of a psychological-pedagogical, linguistic, literary, and technical nature in the future. At the same time, it is important to pay attention to the consolidation of general educational and professional knowledge from a wide range of disciplines.

The author emphasizes that interdisciplinary connections are defined as one of the strategic directions of modernization of higher education in Ukraine and highlight its characteristic features.

Originality. The scientific novelty of the research results is the analysis and summarization of implementing the interdisciplinary connections in the process of professional training of the prospective teacher of English language and foreign literature.

Conclusion. The implementation of interdisciplinary connections in the educational process helps students and future specialists to gather knowledge from individual subjects into a single integrated set of knowledge and teaches them to independently establish such connections in the future when solving theoretical and practical tasks in a professional activity. At the same time, the use of interdisciplinary connections ensures effective formation of cognitive and creative independence, creative and critical thinking of prospective philology teachers, a high level of their qualifications, which will contribute to successful functioning and competition in the market of educational services.

Key words: Professional Training of the Prospective teacher, Student, Introducing of Interdisciplinary Connections, Cognitive Activity, Theory and Practice of Education.

Постановка проблеми

Сучасний етап історичного розвитку України, пов'язаний з її входженням у єдиний Європейський і Світовий освітній простір, зумовлює необхідність розширення всебічних взаємин зі світовою громадськістю, а також збереження та розвиток інтелектуального потенціалу нації. За таких умов особливої ваги набуває питання формування інтелектуально розвиненої особистості з цілісним гармонійним світоглядом, яка розуміє важливість зв'язків між явищами та процесами навколишнього світу та здатна розв'язувати комплексні інтелектуальні завдання в умовах реального життя. У цьому контексті актуалізується питання міжпредметних зв'язків в освітньому процесі, яке фактично є прикладним аспектом тих інтеграційних явищ, які сьогодні відбуваються у сфері освіти. Реалізація міжпредметних зв'язків створює нові можливості в організації навчання, а відтак і в професійній підготовці майбутніх педагогів, та сприяє формуванню цілісного професійного світогляду шляхом синтезу наукових знань.

Національна доктрина розвитку освіти акцентує увагу на вдосконаленні якості підготовки майбутніх фахівців, на підвищенні рівня професійної компетентності та інтелектуальної культури вчителя [9, с. 4-6]. З огляду на цю освітню парадигму, впровадження міжпредметних зв'язків у процес навчання здобувачів вищої освіти є одним із ефективних шляхів оновлення змісту освітніх програм, особливо в контексті проєктування освітнього процесу у форматі компетентнісного підходу та поступового переходу на практико орієнтоване навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У педагогіці ідея міжпредметних зв'язків зародилася в ході пошуку шляхів осмислення цілісності змісту навчального матеріалу. Ще відомий дидакт Я. Коменський стверджував: усе, що знаходиться у взаємному зв'язку, повинно викладатися в такому ж зв'язку [7]. Від відстоював думку про всебічне узагальнення знань, їх взаємозв'язок. На думку вченого, без цього неможливо встановити причинно-наслідкові зв'язки та співвідношення між предметами та явищами об'єктивного світу. Одним із перших він підкреслював, наскільки важливо пізнавати зв'язки між навчальними предметами під час формування системи знань і забезпечення ефективності освітнього процесу. Дж. Локк розвивав цю теорію і виступав за освіту, у якій один предмет повинен наповнюватись елементами та фактами іншого, а загальна освіта поєднуватися з прикладною. Й. Песталоцці розкрив багатоманітність взаємозв'язків навчальних предметів. Він наголошував на ризиках відриву одного предмета від іншого і перевагах усвідомлення здобувачами освіти взаємозв'язків між предметами та навколишнім світом.

У теорії К. Ушинського ідея міжпредметних зв'язків є частиною більш загальної проблеми - системності навчання. Педагог стверджував, що подолати хаос у голові учнів можна лише за умови злагодженої роботи педагогів, коли кожен із них турбується не тільки про свій предмет, а загалом про інтелектуальний розвиток здобувачів. Розпорошення знань призводить до «змертвіння ідей, понять, коли вони лежать у голові, як на цвинтарі», не знаючи про існування один одного [2]. Етап засвоєння знань К. Ушинський розумів як процес встановлення зв'язків між раніше набутими і новими знаннями.

У теорію міжпредметних зв'язків вагомий вклад зробили такі українські педагоги, як Х. Алчевська та Т. Лубенець. Вони підкреслювали необхідність використання знань з інших предметів як під час пояснення нового матеріалу, так і під час його повторення й закріплення; дотримання принципу наступності у змісті окремих дисциплін; зближення споріднених предметів; віднаходження загальних для декількох предметів наукових ідей та пізнавальних дій. Х. Алчевська зазначала, що вміння педагога проводити паралелі між матеріалами суміжних навчальних предметів є показником його широкої освіченості та здатності встановлювати зв'язки між різними науками [ 1].

Заслуговують на увагу погляди ще однієї відомої української дослідниці С. Русової. Одним із ефективних шляхів формування системи знань у здобувачів освіти вона вважала послідовне встановлення взаємозв'язків між провідними ідеями та поняттями суміжних курсів. Під системою знань дослідниця розуміла сукупність взаємопов'язаних елементів (понять, суджень, теорій, гіпотез тощо) не лише у межах одного предмета, але й у межах певного циклу предметів. Істинне знання, на її думку, неможливе без встановлення міжпредметних знань [12].

У ІІ пол. ХХ ст. увага дослідників до проблеми міжпредметних зв'язків посилилася (Л. Вороніна, Л. Зоріна, М. Махмутов, В. Паламарчук, В. Янцен та ін.). Більшість із них серед ключових ознак міжпредметних зв'язків визначали структурний аспект (раціональний розподіл навчального часу), системність і доступність навчання, підсилення пізнавальної діяльності та якості знань здобувачів. Також вони наголошували, що освітній процес значно активізується, якщо поряд з іншими факторами використовувати міжпредметні зв'язки. Це сприятиме виявленню у здобувачів освіти нових резервів сприйняття, мовлення, взаємозв'язків логічного та образного мислення в пізнавальній діяльності.

На сучасному етапі розвитку освіти вчені доводять об'єктивну необхідність встановлення взаємозв'язків між предметами під час їх викладання, розробляють психологічні основи міждисциплінарних зв'язків і визначають їх роль в інтелектуальному та професійному розвитку здобувачів освіти. Так, О. Барановська досліджує проблему профільного навчання у світлі ідей міжпредметної інтеграції, розглядаючи міжпредметні зв'язки як «відображення в змісті навчальних дисциплін тих взаємозв'язків, які об'єктивно діють у природі та суспільстві та пізнаються сучасними науками, тому їх потрібно розглядати як еквівалент міжнаукових зв'язків» [3, с. 16]. Г. Васьківська та С. Трубачеві пропонують метапредметний підхід у навчанні, за яким «учень має володіти системою знань, основними елементами якої буде комплекс психологічних, фізіологічних, природничих, культурологічних, загальнофілософських знань, знання проблем культурного і суспільно-політичного життя» [4]. М. Вайнтруб і А. Жукова розглядають проблему міжпредметних зв'язків у площині компетентнісного підходу [6]. О. Савченко у своїх наукових працях розмежовує поняття «інтегрований урок» та урок з використанням міжпредметних зв'язків, аргументуючи тим, що впровадження міжпредметних зв'язків на уроці передбачає лише окремі питання і завдання з матеріалу інших предметів, і такі включення в урок слугують лише додатковим матеріалом для вивчення певної теми [10]. Проте ідея міжпредметних зв'язків і досі залишається недостатньо розкритою, що обумовлено сьогоднішнім рівнем розвитку науки та освіти, основний акцент у реформуванні яких робиться на інтеграції суспільних, гуманітарних, природничих і технічних знань. Тому розкриття внутрішніх зв'язків між дисциплінами набуває вагомого значення для правильної організації освітнього процесу.

Мета статті полягає в дослідженні шляхів реалізації міжпредметних зв'язків у процесі фахової підготовки майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури як засобу посилення його конкурентоспроможності на вітчизняному ринку праці.

Виклад основного матеріалу

У педагогічній літературі існують різні підходи до визначення поняття «міжпредметні зв'язки». Згідно з Українським педагогічним словником, міжпредметні зв'язки - «взаємне узгодження навчальних програм, зумовлене системою наук і дидактичною метою; комплексний підхід до виховання й навчання, який дає можливість виділити як головні елементи змісту освіти, так і взаємозв'язки між навчальними предметами.» [5, с. 210]. Досить поширеним є розуміння міжпредметних зв'язків як логічних зв'язків між «навчальними дисциплінами, що сприяють формуванню цілісного уявлення про явища природи, допомагають використовувати власні знання у вивченні різних навчальних предметів» [11, с. 108]. У дослідженнях вчених-педагогів ХХ ст. міждисциплінарні зв'язки розглядалися як засіб і умова навчання, як метод навчально-пізнавальної діяльності, як принцип побудови дидактичних систем, тобто характеризувалися в переважній більшості як вагомий компонент освітнього процесу. Сучасні дослідники (О. Барановська, Г. Васьківська, А. Жукова, О. Савченко, К. Слесик та ін.) у реалізації міжпредметних зв'язків вбачають втілення інтеграції науки і практики, коли вивчення суспільних і природничих наук тісно пов'язується з практичним використанням у професійній діяльності.

З огляду на це можна стверджувати, що реалізація міжпредметних зв'язків у процесі навчання відбувається шляхом постійного аналізу й порівняння знань, що належать до різних галузей науки. Основним способом міжпредметного пізнання виступає перенесення знань з однієї предметної галузі в іншу. Ми погоджуємося з О. Барановською, що узагальнення знань і способів дій, підвищуючи активність і успішність діяльності, посилює пізнавальну мотивацію здобувачів освіти, особливо під час розв'язання ними творчих і нестандартних завдань. Тому логічним є висновок про те, що результатом реалізації міжпредметних зв'язків у процесі навчання має стати зростаючий інтерес здобувачів до власного процесу мислення, до активних пізнавальних дій. Міжпредметні зв'язки, безперечно, розкривають загальні методи пізнання, створюють в освітньому процесі єдність змістової, операційної та мотиваційної сторін пізнавальної діяльності, активізують і об'єднують, систематизують знання, набуті під час роботи з різними джерелами інформації.

Ми поділяємо позицію А. Жукової, що міждисциплінарні зв'язки спонукають до різних видів діяльності (абстрагування, моделювання, аналогія, узагальнення тощо), виступаючи не тільки своєрідним стимулом пізнавальної активності, а й ефективно поєднуючись з елементами проблемного та творчого навчання, різними формами самостійної роботи. Основними засобами активізації пізнавальної діяльності здобувачів освіти з урахуванням міжпредметних зв'язків виступають завдання проблемного характеру, зокрема: постановка міжпредметних пізнавальних завдань; створення проблемних ситуацій, вирішення яких можливе лише шляхом узагальнення знань з різних навчальних предметів; розв'язання комплексних завдань, орієнтованих на творчо-критичний пошук тощо. Розв'язання подібних завдань вимагає застосування раніше набутих знань з різних предметів, що активізує мотиви пізнавальної діяльності, зокрема: усталену мотивацію, яка залежить від інтересів, ставлення, настанов, які склалися попередньо; процесуальну мотивацію, яка виникає в процесі виконання предметних дій, пов'язаних із цілепокладанням і пошуком цілеспрямованих дій; ситуативну та пізнавальну мотивацію, яка стимулює перенесення знань з одних предметів на інші й водночас пробуджує інтерес до пізнання.

Таким чином, міжпредметні зв'язки активізують позитивну мотивацію засвоєння нових знань, спонукаючи до застосування знань і способів дій як у стандартних, так і нестандартних умовах. Використання знань із суміжних предметів - це траєкторія повторення та закріплення цих знань, яка практично доводить потрібність їх застосування в подальшій пізнавальній діяльності. Водночас усвідомлення цінності раніше набутих знань з інших предметів підсилює інтерес до їх поглиблення та розширення. Тому викладач має спонукати здобувачів освіти до практичного застосування знань і способів дій, активізуючи мисленнєві процеси аналізу й синтезу, порівняння, узагальнення та класифікації.

Усе зазначене вище підкреслює батофункціональність міжпредметних зв'язків. «На будь-якому етапі навчання міжпредметні зв'язки виконують виховну, розвивальну й детермінуючу функції завдяки інтеграції знань, що підвищує продуктивність перебігу психічних процесів» [5]. Формувальна функція міжпредметних зв'язків полягає в тому, що вони створюють умови для формування конкретних знань і світогляду, пізнавальної активності та самостійності здобувачів освіти. Розвивальна функція виявляється в розвитку системного мислення й інтересів здобувачів. Особливу роль відіграє виховна функція, яка на базі міжпредметних зв'язків розкриває морально-етичні аспекти науки. Сукупність функцій міжпредметних зв'язків забезпечується тоді, коли реалізована різноманітність типів і видів міжпредметних зв'язків.

Теоретичний аналіз порушеної проблеми дає підстави вважати, що в сучасній дидактиці виділяють змістовно-інформаційний (предметно-змістовий), операційно-діяльнісний (операційно-методичний) та рефлексивно-прогностичний види міжпредметних зв'язків [6]. Предметно-змістовий вид відповідно до своєї назви передбачає здатність майбутнього вчителя здійснювати пошук, критичний аналіз та синтез інформації з різних предметів чи галузей знань для побудови завдань міжпредметного характеру. Операційно-діяльнісний вид передбачає інтегрування цієї інформації в розробку різних способів розв'язання таких завдань. Рефлексивно-прогностичний вид полягає в особистісній готовності здобувачів освіти застосовувати та вдосконалювати набуті вміння у майбутній практичній діяльності.

Об'єктами пізнавальної діяльності здобувачів освіти на міжпредметній основі стають питання суміжного характеру, загальні для предметів ідеї, теорії, закони, факти, правила тощо. Водночас можуть виникати пізнавальні суперечності, обумовлені неузгодженістю робочих навчальних програм (неадекватність трактування одних і тих самих понять у різних галузях знань чи навчальних предметах; новизна умов та розширення меж застосування раніше відомих знань, невідповідність навичок предметного підходу завданням аналізу спільних, міжпредметних об'єктів пізнання), що призводить до ситуацій опору, дискусій, активізує різні види мислення здобувачів освіти. Тому міжпредметні зв'язки потребують координації діяльності викладачів різних предметів, вивчення робочих навчальних програм із споріднених предметів, взаємовідвідування занять, що актуально під час фахової підготовки майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури, коли значна частина предметів стосується мовно-літературної галузі знань.

У професійній підготовці майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури особливе місце займає практичний курс англійської мови: під час його вивчення у здобувачів освіти формуються вміння й навички користуватися іноземною мовою як засобом спілкування, засобом пізнання нової, актуальної та корисної інформації з різних галузей знань, наприклад, з освітньої галузі. Таким чином відбувається впровадження в освітній процес професійно спрямованого навчального матеріалу. У зв'язку з тим, що на сучасному етапі розвитку освіти ключове завдання у вивченні цієї дисципліни полягає у формуванні англомовної комунікативної компетентності, то важливу роль відіграє відібраний лексичний, граматичний і словотворчий матеріал. Також у рамках практичного курсу англійської мови здобувачі освіти мають можливість поглиблювати свої знання з історії, літератури, культурології, традицій і звичаїв англомовних країн. Тому важко переоцінити можливості цього курсу в практичній реалізації міжпредметних зв'язків, де органічно суміжними є теоретичні та практичні положення лінгвістичних і літературознавчих наук, педагогіки і психології, соціолінгвістики і культурології, інформатики і філософії тощо.

Слід зазначити, що взаємозв'язки англійської мови з іншими навчальними дисциплінами різноманітні та багатофункціональні. Це дає можливість викладачеві використовувати англійську мову для розширення міжпредметних зв'язків, які є дієвим пізнавальним стимулом активності здобувачів вищої освіти. Водночас міжпредметність англійської мови припускає, що предметом обговорення англійською мовою можуть бути актуальні проблеми з різних галузей гуманітарних знань: історії, літератури, соціології, психології, культурології, міжкультурної комунікації, лінгвокраїнознавства тощо. Тим самим формування та підтримка пізнавального інтересу, мотивації до вивчення англійської мови у здобувачів освіти реалізується головним чином шляхом пошуку та відбору професійно значущої інформації.

Схема 1 Взаємозв'язок предметів навчання під час професійної підготовки майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури

Подана схема (див. схему 1.) ілюструє взаємозв'язок різних предметів, які необхідно враховувати під час удосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури.

Зі схеми ми бачимо, що під час професійної підготовки майбутніх учителів -філологів важлива мовно-літературна підготовка, яка забезпечується знанням основ філологічних наук та їх взаємопов'язаністю; мовленнєва підготовка, в основі якої - практичний курс англійської мови, практика усного і писемного мовлення, практична фонетика, практична граматика; а також максимально широка предметно-тематична підготовка, що може бути визначена як розширення знань з гуманітарних дисциплін, та культури країни мови, яка вивчається, спеціальних дисциплін з метою розширення кругозору й оволодіння термінологією в галузі майбутньої професії.

Параметри двомовності обраної спеціальності визначають певні специфічні труднощі в професійній підготовці майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури. Процес перекладу з іноземної мови на рідну відрізняється від процесу перекладу з рідної мови на іноземну. Під час перекладу тексту на іноземну мову фахівець розуміє оригінальний текст і вся складність перекладу полягає у формулюванні тексту іноземною мовою. В усному перекладі з іноземної мови на рідну основна складність полягає в розумінні оригінального тексту, тоді як висловлення зрозумілої думки рідною мовою зазвичай не викликає труднощів. Вочевидь, що перекладати на іноземну мову легше, ніж на рідну. Тому, на нашу думку, міжпредметні зв'язки мають обов'язково реалізуватися в рамках перекладу на рідну мову.

Що стосується словникового запасу майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури, то варто враховувати, що під час підготовки вчителя-філолога обсяг загальнолітературного словника повинен бути доволі значним, а рівень володіння ним достатнім, який би забезпечував вільне розпізнавання слів як на письмі, так і в усній формі. Тому в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя-філолога дуже важливо приділяти належну увагу накопиченню лексичного запасу слів як під час читання, так і під час сприймання на слух. Водночас його лексичний запас має поповнюватися з урахуванням тематики, з якою він у майбутньому буде мати справу.

Не можна не погодитись з думкою Г. Мірама, що у процесі підготовки вчителя -філолога особливе місце має посісти предметно-тематична підготовка, тобто ті предметні знання, які він повинен отримати під час навчання. Чим ширше тематичне коло, тим ширшими повинні бути його предметні знання [8]. З огляду на зазначене, у процесі професійної підготовки досить вагоме значення відіграє максимально широка загальноосвітня підготовка. Така комплексна тематична підготовка допоможе майбутньому фахівцеві легко адаптуватися до професійного середовища та умов практичної діяльності. Слушною в цьому контексті є думка М. Хасмана, «гарний педагог - жива й обширна енциклопедія, яка постійно поповнюється тим, що робиться і говориться в різних галузях знань» [ 13, с. 22].

Важливо також зазначити, що професійна підготовка майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури не можлива без знання синтаксису, фразеологічних одиниць, приказок, біблеїзмів, якими багата англійська мова, і які сприяють більш повному й адекватному розумінню сенсу висловлювання чи тексту. Тому відбір навчального матеріалу повинен відбуватися в рамках усвідомлення духу й традицій мови, джерел і закономірностей її розвитку, позаяк у професійній діяльності для вчителя важливо розумітися на ідіоматичних сполуках і висловах, цитатах із класичних і сучасних художніх творів, латинських приказках тощо. У зв'язку з цим, висококваліфікований учитель -філолог повинен мати ґрунтовну літературну підготовку. Сьогодні вчитель має повне право вільно й творчо вибудовувати власну траєкторію професійної діяльності, враховуючи інтереси й рівень підготовки здобувачів освіти, конкретні умови викладання (наявність художніх текстів і різних джерел інформації; рівень знань здобувачами освіти іноземної мови, української мови і літератури, історії та інших предметів тощо).

До програми професійної підготовки вчителя-філолога входить і лінгвокраїнознавча підготовка, яка дозволила б йому сприймати алюзії, типові для мовленнєвої культури мови. Адже відомо, що без вивчення історії, культури, звичаїв, традицій, особливостей побуту тієї країни, мову якої вивчаємо, ми не можемо говорити про повноцінне вивчення іноземної мови. Також професійна підготовка майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури має бути організована в такий спосіб, щоб теоретичні знання слугували допоміжним засобом у формуванні та вдосконаленні практичних умінь і навичок. Вивчення циклу теоретичних дисциплін, зокрема: «Теоретична фонетика», «Теоретична граматика», «Теорія перекладу», допоможе більш швидкому та міцному опануванню іноземної мови. Повідомлення теоретичних знань здобувачам вищої освіти надасть більшої цілеспрямованості й осмисленості освітньому процесу, сприятиме вдосконаленню професійних знань для подальшої практичної роботи. Тому, на нашу думку, під час професійної підготовки вчителів-філологів необхідно вміло поєднувати теорію мови з мовленнєвою практикою.

З усього вищезазначеного можемо зробити висновок, що специфіка англійської мови дає можливість використовувати взаємозв'язок з різними дисциплінами циклу загальної та професійної підготовки з метою формування загальних і фахових компетентностей. Принциповою відмінністю встановлення таких між предметних зв'язків є їх професійно-педагогічна спрямованість, позаяк реалізація між предметних зв'язків тільки на інформаційному рівні не може слугувати ефективним засобом підвищення якості освітнього процесу. Тому першочерговим завданням у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури є опанування циклу лінгвістичних та літературознавчих наук на основі взаємозв'язків між предметами. Вільне володіння літературними нормами англійської мови, його лексико-граматичними та фразеологічними ресурсами полегшить здобуття знань з інших фахових предметів і доведе їх до ступеня автоматизму. Опанування англійської мови на достатньому рівні у подальшому допоможе набути спеціальних навичок психолого -педагогічного, лінгвістичного, літературного, технічного характеру. Водночас важливо приділяти увагу поширенню й закріпленню загальноосвітніх і професійних знань з широкого кола дисциплін.

Висновки

Професійна підготовка майбутнього вчителя англійської мови та зарубіжної літератури має бути націлена на формування цілого комплексу компетентностей на основі реалізації міжпредметних зв'язків під час викладання дисциплін психолого-педагогічного, лінгвістичного, літературознавчого, методичного та соціокультурного профілів. Для досягнення професіоналізму фахівець має бути обізнаним з літературними нормами як рідної, так і англійської мов, з класичними і сучасними літературними зразками всього світу, суспільно-політичними і культурними подіями не лише України, а й країни, мову якої викладає, а це стає можливим у процесі безперервної самостійної пізнавальної діяльності.

З огляду на вищезазначене можемо зробити висновок, що реалізація міжпредметних зв'язків у освітньому процесі допомагає здобувачам освіти та майбутнім фахівцям зібрати знання з окремих предметів у єдиний цілісний комплекс знань і привчає в подальшому самостійно встановлювати такі зв'язки під час розв'язання теооретичних і практичних завдань професійного характеру. Водночас використання міжпредметних зв'язків забезпечує ефективне формування пізнавальної та творчої самостійності, творчо-критичного мислення майбутніх учителів-філологів, високий рівень їхньої кваліфікації, що сприятиме успішному функціонуванню та конкуруванню на ринку освітніх послуг.

З огляду на поставлені перед закладами вищої освіти завдання перспективи подальших наукових досліджень убачаємо в розробленні технології інтегрованого навчання майбутніх учителів -філологів, визначенні ефективних шляхів і методичних прийомів реалізації між предметних зв'язків у професійній підготовці майбутнього педагога.

Список використаної літератури

1. Алчевська, Христина (Христя) Олексіївна. Енциклопедія історії України: у 10 т. Т. 1: А-В / редкол.: В. А. Смолій (голова), Я. Д. Ісаєвич, С. В. Кульчицький та ін. Київ: Наукова думка, 2003. С. 69.

2. Артемова Л. В. Педагогічна думка в другій половині XVTII-XIX ст. Історія педагогіки України: підручник для студ. вищ. пед. навч. закладів. Київ: Либідь, 2006. С. 284-292.

3. Барановська О. В. Реалізація міжпредметних зв'язків у старшій школі: дидактичний аспект. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Педагогіка. Соціальна робота». 2016. Випуск 2 (39). С. 15-17.

4. Васьківська Г. О. Метапредметний підхід до формування системи знань по людину як один із принципів сучасного підручникотворення. Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць / ред. кол.: голов. ред. - О.М. Топузов. Київ: Пед. думка, 2012. Вип. 12. С. 42-50.

5. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник: довідкове видання. Київ: Либідь, 1997. 366 с.

6. Жукова А. Критерії та показники оцінювання якості професійної компетентності вчителя гімназії на засадах інноваційних технологій. Дидактика: теорія і практика. Київ: Педагогічна думка, 2018. С. 30-40.

7. Коменський Ян Амос. Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. Київ: Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України: Абрис, 2002. 742 с.

8. Мирам Г. Э. Практический перевод: заметки к лекціям. Киев: Ника-Центр, 2005. 184 с.

9. Національна доктрина розвитку освіти / затверджено уУказом Президента України від 17.04.2002 № 347/2002. Освіта України. № 33 від 23 квітня 2002 р. С. 4-6.

10. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: підруч. Київ: Грамота, 2012. 504 с.

11. Словник-довідник з професійної педагогіки / за ред. А. В. Семенової. Одесса: Пальміра, 2006. 200 с.

12. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упоряд. В. А. Просалова. Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. 516 с.

13. Hasman M. A. The Role of English in the 21^st Century. Forum. English Teaching. January 2000. Volume 38. No 1. Pp. 34-37.

References

1. Smolii, V. A., Isaievych, Ya. D., Kulchytskyi, S. V. (2003). Entsyklopediia istorii Ukrainy [Encyclopedia of Ukrainian history]. Vol. 1: A-V, Kyiv: Naukova dumka, 69. [in Ukrainian].

2. Artemova, L. V. (2006). Pedahohichna dumka v druhii polovyni 18-19 st. [Pedagogical thought in the second-half of the 18^th-19^th century]. Istoriia pedahohiky Ukrainy - The history of Ukrainian pedagogy. Kyiv: Lybid, 284-292. [in Ukrainian].

3. Baranovska, O. V. (2016). Realizatsiia mizhpredmetnykh zviazkiv u starshii shkoli: dydaktychnyi aspekt [Implementation of inter-subject connections at the secondary school: didactic aspect]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu - Scientific Bulletin of Uzhhorod University, No 2 (39), 15-17. [in Ukrainian].

4. Vaskivska, H. O. (2012). Metapredmetnyi pidkhid do formuvannia systemy znan pro liudynu yak odyn iz pryntsypiv suchasnoho pidruchnykotvorennia. [Metasubject approach to the formation of a knowledge system about human as one of the principles of modern textbook creation]. Problemy suchasnoho pidruchnyka - Issues of a modern textbook. Kyiv: Pedahohichna dumka, 42-50. [in Ukrainian].

5. Honcharenko, S. U. (1997). Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk [Ukrainian pedagogical dictionary], Kyiv: Lybid. [in Ukrainian].

6. Zhukova, A. (2018). Kryterii ta pokaznyky otsiniuvannia yakosti profesiinoi kompetentnosti vchytelia himnazii na zasadakh innovatsiinykh tekhnolohii [Criteria and indicators for assessing the quality of the gymnasium teacher's professional competence: case study of innovative technologies]. Dydaktyka: teoriia i praktyka - Didactics: theory and practice. Kyiv: Pedahohichna dumka, 30-40. [in Ukrainian].

7. Komenskyi, Ya., A. (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical encyclopedic dictionary].Kyiv: Hryhoriy Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine: Abrys. [in Ukrainian].

8. Miram, G. (2005). Prakticheskiy perevod: zametki k lektsiam [Practical translation: notes for lectures]. Kyiv: Nika-Tsentr. [in Russian].

9. Natsionalna doktryna rozvytku osvity [National doctrine of education development]. (2002). No 347/2002. Osvita Ukrainy - Education of Ukraine. No 33, 4-6. [in Ukrainian].

10. Savchenko, O. YA. (2012). Dydaktyka pochatkovoyi shkoly: pidruchnyk [Primary school didactics: textbook]. Kyiv: Hramota. [in Ukrainian].

11. Semenova, A. V. (2006). Slovnyk-dovidnyk z profesiinoi pedahohiky [Dictionary-handbook of professional pedagogy]. Odessa: Palmyra. [in Ukrainian].

12. Prosalova, V. A. (2012). Ukrainska diaspora: literaturni postati, tvory, biobibliohrafichni vidomosti [Ukrainian diaspora: literary figures, works, biobibliographic information]. Donetsk: Skhidnyi vydavnychyi dim. [in Ukrainian].

13. Hasman, M. A. (2000). The Role of English in the 21^st Century. Forum. English Teaching. Volume 38. No 1, 3437 [in English].

Размещено на Allbest.ru