Компетентнісний підхід до організації освітнього процесу магістрів-екологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Компетентнісний підхід до організації освітнього процесу магістрів-екологів

Зінчук Наталія Анатоліївна

кандидат педагогічних наук, доцент

Анотація

професійний магістр-еколог фаховий дисципліна

У статті обґрунтовано необхідність посиленої уваги до професійної підготовки магістрів-екологів у закладах вищої освіти. Визначено складові професійної компетентності студентів-екологів: інтелектуально-змістова, комунікативна, організаторська, креативна, мотиваційно-акмеологічна, морально-вольова. Запропоновано чотири функції процесу формування професійної компетентності магістрів-екологів: навчальна, методологічна, розвивальна, формувальна. Виокремлено принципи формування професійної компетентності майбутніх екологів: науковості, збалансованості теорії та практики, проблемності навчання, доступності, акцентованості на результати навчання, перспективності. Розроблено організаційно-педагогічні засади формування змісту та методики викладання фахових дисциплін.

Ключові слова: професійна освіта, компетенція, компетентність, професійна компетентність, екологічна компетентність, заклад вищої освіти, магістр-еколог.

Competent approach to the organization of the educational process of masters of environment

Zinchuk Nataliia

Candidate of Pedagogical Science, Associate Professor

Open International University of Human Development «Ukraine»

Abstract

Introduction. The article substantiates the need for increased attention to the professional training of environmental masters in institutions of higher education. The relevance of this study is determined by the contradiction between the objective need of the environmental sphere for highly qualified personnel and the insufficiently formed strategy of professional training of environmental students who obtain a master's degree in domestic institutions of higher education.

Purpose. The purpose of the article is to determine approaches to the formation of the professional competence of a master of environmental science and to provide recommendations for its formation during the educational process in institutions of higher education.

Methods. When preparing the results of this study, the following methods were used: theoretical analysis and synthesis - to define and substantiate the main concepts, identify cause-and-effect relationships, structure and systematize scientific sources; analogies - which made it possible to carry out the process of theoretical study of the problem based on similarities with previously successfully investigated problems by other scientists; observation - to monitor the process of formation of the professional competence of masters-ecologists, study of the products of activities - the educational program of training masters in the specialty 101 «Ecology» and syllabuses of educational disciplines.

Results. The essence of the competence approach to the formation of the professional qualities of environmental masters is revealed, which is based on the separation of social, market, regulatory and personal requirements. The categories «competence», «skills», «competence approach», «professional competence», «readiness for professional activity», «environmental competence» are characterized. The components of the professional competence of environmental students are determined: intellectual-content, communicative, organizational, creative, motivational-acmeological, moral-willed.

Originality. Four functions of the process offormation ofprofessional competence of environmental masters are offered: educational, methodological, developmental, formative. The principles of the formation of professional competence of future ecologists are highlighted: scientificity, balance of theory and practice, problematic learning, accessibility, emphasis on learning results, perspective.

Organizational-pedagogical principles for the formation of the content and teaching methods ofprofessional disciplines, disclosure of the values and advantages of mastering modern environmental knowledge, confidence in the possibility of professional development in the chosen field, assistance in the implementation of the individual educational trajectory of the development of masters-ecologists have been developed. The main methods and techniques of stimulating influence on the process offormation ofprofessional competence of environmental masters are given, namely: stimulation of duty and responsibility, formation of cognitive interest among environmental students. Emphasis is placed on the fundamental feature of the content ofprofessional environmental competence, the need to enrich the process of professional training offuture ecologists with ideas of the competence approach to acquiring all components of professional competence and the possibility of further improving its level.

Conclusion. The professional competence of a Master of environmental science can be presented in the form of professional competences in accordance with professional functions. Each of the competences in the composition of professional competence is the result of professional training and contains the following structural components: knowledge, abilities, skills, professionally important qualities, the formation of internal motivation for this type of activity, own abilities, creative approach to work, personal experience, as well as drive to continuous self-education and self-improvement. The professional competence of a Master of Environmental Science can be presented in the form of professional competences in accordance with professional functions. Each of the competences in the composition of professional competence is the result of professional training and contains the following structural components: knowledge, abilities, skills, professionally important qualities, the formation of internal motivation for this type of activity, own abilities, creative approach to work, personal experience, as well as drive to continuous self-education and self-improvement.

Key words: professional education, competence, competence, professional competence, environmental competence, higher education institution, master's degree in ecology.

Постановка проблеми

Сучасні реформи вищої школи та постійні додаткові виклики, що постають перед екологами в умовах катастрофічного антропогенного впливу на довкілля, виокремили перелік актуальних наукових досліджень, що мають бути відображені і в освітніх програмах закладів вищої освіти.

Екологічна вища освіта повинна перебудуватися на виконання вимог щодо забезпечення її відповідності екологічній ситуації в державі в умовах війни та повоєнного відновлення; задоволення соціального та ринкового замовлення на фахівця з визначеними професійно важливими якостями, уміннями і навичками продуктивної діяльності; посилення мотивації до підвищення її професійного і наукового рівня; посилення адаптивних можливостей екологічної освіти в умовах невизначеності; приведення у відповідність до вимог часу змісту та обсягів набутих знань і умінь, використання різноманітних методів і форм навчання майбутніх фахівців (як в очному, так і дистанційному режимі); можливість отримати престижну роботу за обраним фахом, творчу, незалежну; досягти визнання і заохочення гарної роботи, високих заробітків, гарантії кар'єрного зростання і саморозвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Професійній підготовці фахівців у закладах вищої освіти присвячено праці А. Алексюка, В. Беспалька, В. Кременя, З. Курлянд, І. Лернера, Н. Ничкало, П. Олійника, К. Островського, П. Підкасистого, М. Скаткіна, М. Солдатенка, М. Фіцули та багатьох інших.

Освітні нововведення, спричинені Болонським процесом, виявляють якість здійсненої професійної підготовки фахівців у рівнях сформованості професійної компетентності. Питаннями визначення змісту професійної компетентності майбутніх фахівців, структури, характерних ознак та рівнів займались О. Августимова, Л. Даниленко, Л. Кисільова, В. Локшин, О. Мармаза, В. Маслов, Ю. Палеха, М. Савенкова, В. Шепель тощо.

Проблематиці набуття професійної екологічної компетентності присвячено праці І. Кореневої, В. Маршицької, Н. Мірзаєвої, Н. Олійник, Л. Руденко, С. Рудишина, В. Самілик, Ю. Шапран та багатьох інших вітчизняних та закордонних дослідників. Цікавими з наукової точки зору є дослідження, присвячені формуванню екологічної компетентності здобувачів освіти різних напрямів підготовки, і особливості формування екологічної складової як основного складнику професійної компетентності фахівця, що найближчим часом буде задіяний у вирішенні стратегічних екологічних завдань.

Актуальність цього дослідження зумовлена суперечністю між об'єктивною потребою екологічної сфери у висококваліфікованих кадрах і недостатньо сформованою стратегією професійної підготовки студентів-екологів, що здобувають магістерський рівень у вітчизняних закладах вищої освіти.

Мета статті

Метою статті є визначення підходів до формування професійної компетентності магістра-еколога та надання рекомендацій щодо її формування під час освітнього процесу у закладах вищої освіти.

При підготовці результатів даного дослідження були використані методи: теоретичного аналізу та синтезу - для визначення та обґрунтування основних понять, виявлення причинно-наслідкових зв'язків, структурування та систематизації наукових джерел; аналогії - які дозволили здійснити процес теоретичного опрацювання проблеми за схожістю з успішно дослідженими раніше проблемами іншими науковцями; спостереження - для моніторингу процесу формування професійної компетентності магістрів-екологів, вивчення продуктів діяльності - освітньої програми підготовки магістрів за спеціальністю 101 «Екологія» та силабусів навчальних дисциплін.

Основна частина

У статті 7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» наголошується на тому, що «екологічні знання є обов'язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища. Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечуються загальною обов'язковою комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів» [1].

Отже, серед вимог щодо успішної підготовки майбутнього фахівця з екології можна виділити наступні: соціальні, ринкові, нормативні та особистісні (рис. 1).

Ідея компетентнісного підходу в екологічній освіті - це один із сучасних викликів, з яким стикається заклад вищої освіти, на сформовані вище групи вимог. Вказаний підхід висуває на перше місце не інформованість студента, а вміння вирішувати проблеми, що виникають: у пізнанні та поясненні сучасних екологічних явищ та їх наслідків; при засвоєнні природоохоронних технологій; у стосунках людей, в етичних нормах, оцінці власних вчинків; у практичному житті при виконанні різних соціальних ролей; у вмінні орієнтуватися на ринку праці; при рефлексії власних життєвих проблем; в самоорганізації себе, виборі стилю та образу життя; розв'язанні конфліктів.

Компетентнісний підхід у вищій освіті не зменшує необхідності формувати знаннєвий базис та комплекс умінь і навичок, а також елементів функціональної грамотності (прийнятних алгоритмів дії у типових ситуаціях), мова йде про досягнення інтегрованого результату - компетентностей.

Згідно з визначенням Міжнародного департаменту стандартів для навчання, досягнення та освіти (International Board of Standarts for Training, Performance and Instruction (IBSTPI) поняття компетентності визначається як спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок та відношень, що дають змогу особистості

ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, що підлягають досягненню певних стандартів у галузі професії або виду діяльності.

Рис. 1. Вимоги до формування професійної компетентності магістра-еколога в закладі вищої освіти

Міжнародна комісія Ради Європи розглядає поняття компетентності як загальні, або ключові вміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, крос-навчальні вміння або навички, ключові уявлення, опори, або опорні знання. Компетентності, на думку експертів Ради Європи, передбачають: спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні та соціальні потреби; комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок.

Для характеристики компетентності окремого напрямку професійної діяльності фахівця екологічної сфери першочерговим завданням є окреслення характерних рис його професійної компетентності, виділенням і розмежуванням даного поняття і таких споріднених категорій, як «професійні компетенції» та «готовність до професійної діяльності», достатньо часто розглядуваних сучасними педагогами, психологами та екологами-дослідниками.

Поняття «компетенції» розглядається здебільшого окресленням кола професійних питань, що належить певному робочому місцю, посаді. Це опис робочих професійних завдань, вимоги щодо відповідних і достатніх вмінь та навичок, а також рівня розвитку професійних особистісних якостей. Професійні компетенції кожного робочого місця існують незалежно від претендентів на нього як перелік вказаних вимог.

Категорія «компетентність» вживається як результативний показник, визначений для кожної особистості, що вказує на рівень оволодіння відповідною компетенцією. Це нестійке динамічне утворення, що змінюється і розвивається під впливом закладу освіти, професійного середовища, власного життєвого досвіду, та включає в себе: рівень набутих вмінь та навичок, рівень розвитку професійно важливих якостей для діяльності у сфері екології, сформованість внутрішньої мотивації до цього виду діяльності, творчий підхід до справи, особистісний досвід, а також потяг до безперервної самоосвіти і самовдосконалення.

Поняття «професійної компетентності» має багато спільного з категорією «готовність до професійної діяльності» (наявність знань, умінь, професійної спрямованості, переконань, мотивів, типу мислення, вольових та інтелектуальних якостей та ін.), однак оцінка результативності набуття цих інтегративних якостей здійснюється по-різному: компетентність можна відслідкувати та оцінити тільки після набуття професійного досвіду виконання певного виду професійних завдань, тоді як «готовність до професійної діяльності» виражає тільки бажаний стан, можливість та спроможність у майбутньому зайняти відповідне місце у професійному світі, передумови оволодіння відповідними компетенціями до означеного робочого місця та початкова стадія формування професійної компетентності.

Підходи до визначення професійної екологічної компетентності можна знайти у роботах науковців: С. Рудишина, І. Кореневої, В. Самілик, де екологічна компетентність становить «здатність активно, відповідально та ефективно реалізовувати стратегію сталого розвитку щодо екологізації суспільної свідомості та економіки з метою збалансованого соціально-економічного розвитку суспільства та збереження природи, спираючись на знання екологічних законів і закономірностей» [3, с. 79]; Н. Олійник як «інтегрований результат навчальної діяльності студентів, який формується передусім завдяки опануванню змістом предметів екологічного спрямування і набуттям досвіду використання екологічних знань у процесі вивчення предметів спеціального та професіонального циклів. Компоненти екологічної компетентності: інтелектуальний, мотиваційний, діяльнісний» [2, с. 7]; Ю. Шапран як «складова професійної компетентності, рівень якої виявляється у способі буття людини, створюваного на засадах особистісного ставлення до навколишнього світу через професійну і побутову діяльність, коли здобуті екологічні знання, навички, досвід, цінності актуалізуються в умінні приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їхні наслідки для довкілля» [4, с. 34].

А ми професійну компетентність фахівця екологічного напряму доповнюємо як:

інтелектуально та особистісно-обумовлену соціально-професійну діяльність людини;

прояв загальної здатності і готовності до діяльності, рівень фахової підготовленості, відповідність високим стандартам у професійній діяльності, відповідність характеристик виконуваній роботі, масштабу і складності екологічних завдань, динаміці змінних умов, здатність особистості реалізуватися як успішний та ефективний фахівець;

рівень сформованості досвіду міжособистісної взаємодії, відповідність людини деяким системним вимогам, що дозволяє досягати спільного результату (тобто окремо взята людина не може бути компетентна сама по собі, а тільки відносно конкретної системи та її вимог);

через певним чином структуровані (організовані) набори умінь, навичок і стосунків, які набувають в процесі навчання, певний етап в освітньому процесі, освітні результати;

властивість особистості професійно розвиватися у майбутньому.

Здатність вищого закладу освіти забезпечити формування в магістрів-екологів професійної компетентності повинно здійснюватися за такими складовими:

інтелектуально-змістовний (набуття ґрунтовних знань про екологічну діяльність, широкий світогляд, ерудиція, логічне та системне мислення, здатність до аналізу та рефлексії, швидкість і гнучкість розуму, здатність передбачити майбутнє, професійний досвід);

комунікативний (комунікабельність, підтримка гарних стосунків з колегами, вміння слухати і розуміти інших, вміння переконувати, розвинутість словнику, знання іноземних мов);

організаторсько-адміністративний (високий рівень впливу на оточуючих (авторитетність), вміння чітко визначити ціль, поставити завдання, ясно висловлювати свої думки, функціональна організація колективу, мотивація оточуючих до результативного та ефективного виконання обов'язків, здатність до співпраці, дотримання норм моралі, ведення ділової документації, вміння упорядкувати свою діяльність, тактовність, оперативність);

креативний (генерація ідей, намагання використовувати все нове, прогресивне, інноваційність, творче мислення, вміння здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію, ініціативність, радість відкриття нового, готовність починати процеси змін, допитливість);

мотиваційно-акмеологічний (позитивне ставлення до своєї діяльності, інтерес до неї, потреба і готовність постійно навчатися, прагнення до особистого зростання, готовність здійснювати роботу з потрібною віддачою і на якісному рівні, адекватність самоаналізу та самооцінки, наполегливість у досягненні мети, старанність);

морально-вольовий (високий рівень загальної культури, відповідальність, наполегливість, об'єктивність, принциповість, сумлінність, цілеспрямованість, впевненість у собі, порядність, обов'язковість, енергійність, уважність, продуктивність, оптимізм, акуратність, чесність, урівноваженість).

Дієвість процесу формування професійної компетентності магістрів-екологів у вищих закладах освіти буде залежати від результатів впровадження в освітній процес організаційно-педагогічної моделі, що представляє концептуальні аспекти досліджуваного процесу та взаємозв'язок його елементів, і складається насамперед з функцій та принципів формування професійної компетентності.

Виділяємо чотири функції процесу формування професійної компетентності, врахування яких, на нашу думку, забезпечить результативність професійного становлення майбутніх екологів:

навчальна - зосередження на сучасних компетенціях фахівця екологічного напряму;

методологічна - ознайомлення майбутніх екологів з традиційними та перспективними технологіями охорони навколишнього природного середовища, набуття первинного досвіду з досліджуваних питань під час магістерського дослідження;

розвивальна - стимулювання професійного саморозвитку, розвитку самостійності у вирішенні пізнавально-професійних завдань, вироблення рефлексійного сприйняття навчального матеріалу;

формувальна - сприяння формуванню професійної компетентності в екологічній діяльності, підготовка до процесу прийняття зважених екологічних рішень, професійне становлення магістрів-екологів.

У процесі формування професійної компетентності майбутніх екологів нами були враховані такі основні принципи: науковості, збалансованості теорії та практики, проблемності навчання, доступності, акцентованості на результати навчання, перспективності.

Принцип науковості змісту екологічної підготовки передбачає: виклад теоретичного та практичного матеріалу з екологічної проблематики із врахуванням сучасних досягнень даної науки в Україні і за кордоном; наукове обґрунтування інноваційних підходів до процесу навчання майбутніх екологів; сприяння формуванню у майбутніх фахівців навичок самостійних наукових природоохоронних досліджень, розвиток інтересу до наукового пізнання.

У принципі збалансованості теорії та практики закладається обґрунтоване дотримання пропорційності теоретичного матеріалу та практичного екологічного досвіду, а також взаємозв'язок екологічної теорії з конкретними практичними діями в умовах значного антропогенного впливу на природне середовище.

Принцип проблемності навчання передбачає включення в освітній процес завдань проблемного характеру, що потребують активності, нестандартного, логічного мислення, ініціативи, здібностей у застосуванні набутих знань і професійних вмінь у нових для студента-еколога ситуаціях.

У принципі доступності закладено певне обмеження щодо попередніх принципів, оскільки передбачається виклад матеріалу і залучення студентів-екологів до власного формування професійної компетентності за умови врахування індивідуальних здібностей, об'єму, глибини досліджуваної інформації, ступеня складності, рівня мотивації до оволодіння методологією екологічної діяльності.

Принцип акцентованості викладача і здобувачів освіти на результати навчання логічно випливає з основних вимог запроваджуваного компетентнісного підходу, і передбачає проведення діагностики сформованості усіх складових професійної компетентності за результатами оволодіння навчальними модулями з дисциплін, та оперативні заходи по коригуванню освітнього процесу.

Принцип перспективності передбачає організацію процесу професійної підготовки, спрямованого на набуття творчих здібностей, здібностей до постійного самонавчання і самовиховання, здатності до перенавчання в разі необхідності із врахуванням індивідуальних потреб та можливостей майбутніх магістрів екологічного напряму.

При викладанні фахових дисциплін у студентів-екологів потрібно:

В освітньому процесі врахувати особливості змісту, структури, основних функцій майбутньої екологічної діяльності.

Виховати свідоме ставлення до обраного фаху, донести до здобувачів освіти сучасні вимоги до професіоналізму фахівця екологічної сфери, а також потребу у розвитку професійних якостей, що складають професійну компетентність.

Розкрити кожній особистості цінності й переваги оволодіння екологічними знаннями для майбутньої роботи, спрямувати особистісний розвиток на формування продуктивного мислення як передумови забезпечення професійної компетентності у сучасних мінливих умовах.

Виробити у майбутніх фахівців впевненість у можливості професійного становлення з обраного напрямку під час професійної підготовки у закладах вищої освіти.

Забезпечити досягнення високого ступеня оволодіння усіма вимогами освітньої програми фахівця напряму підготовки «Екологія» (уміннями, навичками, важливими професійними рисами характеру, можливістю здійснення самоспостереження, самооцінки, самоосвіти, самовиховання).

Допомогти кожному студенту в реалізації наміченої ним індивідуальної траєкторії саморозвитку, підтримувати необхідний рівень мотивації в процесі підготовки, використовуючи науково обґрунтоване поєднання традиційних та інноваційних форм, методів і засобів навчання та виховання, а також забезпечити можливість здобуття первинного професійного досвіду з екологічної діяльності.

У табл. 1 та 2 представлено основні методи та прийоми стимулюючого впливу на процес формування професійної компетентності магістрами-екологами.

Таблиця 1. Методи стимулювання обов'язку та відповідальності в процесі формування фахової екологічної компетентності

Таблиця 2. Методи формування пізнавального інтересу в студентів-екологів

Висновки

Професійна компетентність магістра-еколога розглядається: сучасними педагогами та психологами у контексті запроваджуваного компетентнісного підходу до навчання у вищих закладах освіти; державними та комерційними підприємствами (установами, організаціями) з точки зору задоволення сучасних вимог до кваліфікації фахівця у сфері екологічних питань; кожною особистістю, що визначилася отримувати магістерський рівень освіти зі спеціальності 101 «Екологія» з точки зору очікування від закладу задоволення особистісних запитів щодо власного професійного зростання під час навчання та набуття навичок самоосвіти та самоудосконалення після отримання диплому та під час здійснення наступної професійної діяльності.

Професійна компетентність магістра-еколога може бути представлена у вигляді фахових компетентностей відповідно до професійних функцій. Кожна з компетентностей у складі професійної компетентності становить результат фахової підготовки і містить такі структурні компоненти: знання, уміння, навички, професійно важливі якості, сформованість внутрішньої мотивації до певного виду діяльності, власні здібності, творчий підхід до справи, особистий досвід, а також потяг до безперервної самоосвіти і самовдосконалення.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ / URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1264-12#Text.

2. Олійник Н.Ю. Формування екологічної компетентності студентів гідрометеорологічного технікуму у процесі навчання інформаційних технологій: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Українська інженерно-педагогічна академія. Харків, 2005. 19 с.

3. Рудишин С.Д., Коренева І.М., Самілик В.І. Екологічна компетентність як загальна компетентність вчителів природничих дисциплін. Український педагогічний журнал. 2016. № 3. С. 74-83.

4. Шапран Ю.П. Екологічна компетентність майбутніх учителів біології: її сутність та діагностика. Postgpy w nauce w ostatnich latach. Nowych rozwiqzan, 2012. Т. 2. С. 29-36.

References

1. Zakon Ukrainy «Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha» № 1264-ХІІ [«Law of Ukraine on Environmental protection»|.(1991). zakon.rada.gov.ua URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text [in Ukrainian].

2. Oliinyk N.U. (2005). Formuvannia ekolohichnoi kompetentnosti studentiv hidrometeorolohichnoho tekhnikumu u protsesi navchannia informatsiinykh tekhnolohii. [Formation of environmental competence of students of hydrometeorological college in the process of teaching information technology]. Ukrainska inzhenerno - pedahohichna akademiia - Ukrainian Engineering and Pedagogical Academy, 19 [in Ukrainian].

3. Rudyshyn, S.D., Koreneva, І.М., Samilyk, V.I. (2016). Ekolohichna kompetentnist yak zahalna kompetentnist vchyteliv pryrodnychykh dystsyplin. [Environmental competence of science teachers]. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal - Ukrainian Pedagogical Journalk 3, 74-83. [in Ukrainian].

4. Shapran, U.P. (2012). Ekolohichna kompetentnist maibutnikh uchyteliv biolohii: yii sutnist ta diahnostyka. [Ecological competence of future biology teachers: its essense and diagnosis]. 2, 29-36. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru