Діяльність режисера фольклористично-етнографічного гуртка в закладі шкільної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Діяльність режисера фольклористично-етнографічного гуртка в закладі шкільної освіти

режисер фольклористичний освіта виховання

Необхідність та нагальність питання впровадження та розвитку фольклорних колективів, є завжди актуальним та на часі. Робота з майбутнім поколінням та розвиток свідомого, патріотичного та вихованого в національних традиціях суспільства - є найважливішою та найскладнішою. Особливість роботи режисера в таких колективах полягає у творчій організації дитячої трепетної організації душі та виховання, що допоможуть глядачу відчути щирість, яскравість та майстерність маленьких акторів. Всі театральні реквізити, декорації, бутафорії, виготовлені дитячими руками, відіграють важливу роль у досягненні поставленої задачі. Маленькі діти своїми рухами, жестами, мімікою та щирістю швидко заволодівають увагою та настроєм глядача. Звичайно, залежить результат від правильно підібраної ролі, вивченого тексту та сприймання акторами теми твору, від загального виконання всієї постановки, а також від відповідного сприймання побаченого та почутого глядацькою залою закладу освіти.

На нашу думку, діяльність режисера фольклористично-етнографічного гуртка в закладі освіти є важливою та необхідною складовою в роботі будь-якого дитячого колективу. Це і набір учасників, відбір дітей для відповідної ролі в постановці, проведення роботи з дітьми відповідно темпераменту, характеру, виховання, вміння розкритися, направлення психологічних умінь режисера для залагодження конфліктних ситуацій, відбір дублерів і таке інше. Найголовніше в роботі керівника дитячого колективу - бути творцем, який може надати впевненості маленькій дитині, створити відповідний настрій, незважаючи на труднощі в акторській роботі. Режисерська діяльність в дитячому колективі включає в себе роботу всіх професій, які існують в театрі - декоратор, гример, звукооператор, постановник, суфлер, костюмер.

Національно-патріотичне виховання нашого майбутнього покоління є найважливішою задачею у роботі закладів освіти, що ухвалено державною цільовою соціальною програмою Кабінету Міністрів України для удосконалення та розвитку цілісної загальнодержавної політики шляхом формування та утвердження української громадянської ідентичності.

Такі питання в своїй практиці ставили всі найвеличніші педагоги світу (Платон, Аристотель, Сократ, Ян Амос Коменський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський), культурні, політичні та духовні діячі України (Патріарх Філарет, Митрополіт Епіфаній, В. Чорновіл, Б. Ступка, Леся Українка, Т. Шевченко), сучасні педагоги науковці-практики (В. Гура, Р. Лоцман, Т. Науменко, О. Ростовський, С. Садовенко, Г. Падалка) та інші.

Дослідження науковців доводять, що маловивченим залишається питання роботи режисера у фольклорно-етнографічному напрямку, який є актуальним в будь-який час та в будь-якій державі, тому що, за Яном Коменським, «зневага до виховання - загибель людей, сімей, держав і всього світу».

Розуміючи, що фольклор, або народна творчість - це колективна художня творча діяльність народу, яка зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, режисеру фольклористично-етнографічного колективу потрібно докласти максимально зусиль, умінь та навичок для передачі народнопоетичної фантазії у постановках та розуміння власної єдності та відмінності від інших народів та національностей.

Отже, процес роботи режисера в дитячому колективі середньої школи, який несе необхідність реалізації ідеї історичної основи джерелами національних традицій у вихованні майбутніх поколінь, зумовили вибір теми такого дослідження: «Діяльність режисера фольклористично-етнографічного гуртка в закладі шкільної освіти».

Пріоритетним завданням нашого дослідження стали визначення та уточнення сутності основних понять дослідження: фольклор, етнос, дитячий колектив, діяльність режисера.

Одним із вдалих підходів, що дозволяють сполучити художню складову театральних занять із дітьми й виховні можливості театрального мистецтва, є, на наш погляд, сам процес створення спектаклю - від перших читань і зародження задуму, до прем'єрних показів і прокату на широкому глядачі. У цьому сенсі робота над спектаклем створює найширше поле для безпосередніх контактів юної особистості із цілим спектром естетичних об'єктів, якими є п'єса, над якою йде робота, костюми, реквізит, музичне оформлення, декорації тощо. Отже, сама ситуація роботи над постановкою спектаклю сприяє народженню й прояву естетичних почуттів, а також розкриттю потреб, що формують художні інтереси.

Більшість науковців, що займалися вивченням цієї проблеми стверджують, що сам процес постановки, роботи над спектаклем, розглянутий з навчально-виховної сторони сприяє: активізації спільних інтересів школярів до мистецтва не тільки в межах драматичного напряму, але й у більш широкому аспекті, беручи до уваги, що спектакль - продукт синтезу мистецтв різних напрямів: образотворчого, музичного, пластичного тощо; формуванню світоглядних засад юних акторів, розвитку їхніх уявлень про єдність світу і його законів; активізації творчої ініціативи членів театрального колективу в процесі навчання, що здійснюється безпосередньо в ході постановки спектаклю; розвитку сфери предметно-ігрового спілкування; створенню передумов для розвитку вмінь будувати логічні зв'язки, що є підґрунтям до оволодіння науковим мисленням; формуванню творчого підходу до власної діяльності; створенню в юних виконавців-акторів установки на необхідність правдивого відображення життя; залученню юних учасників театрального колективу в діяльність з організації роботи над спектаклем, створенню костюмів, реквізиту, декорацій і, у загальному значенні, створення передумов для гармонійного розгортання процесів соціальної, інтелектуальної й трудової адаптації.

Відтак, виховний потенціал театрального мистецтва, закладений в його синкретичності, у своєрідності принципів його реалізації, безумовно, можливо використовувати для залучення школярів до праці, навчання, творчості, гри. Баланс між цими компонентами визначає основний вектор занять школярів театральною творчістю, що реалізується, як правило, у формі постановки спектаклю.

Можна говорити також про наявність певних базисних установок дотримання яких становлять сутність театральних занять з дітьми.

Однією з них є установка на художню продуктивність театральної діяльності, що може бути реалізована, наприклад, у формі етюду, сценічного номера або спектаклю. Навчальний спектакль, як правило, не претендує на самостійну художню цінність. Однак самі творчі зусилля учасників дитячого колективу є надзвичайно цінними з педагогічної точки зору. Інша, не менш важлива установка - принципова націленість занять на зростання акторських умінь юних виконавців, на виховання творчих компетенцій, в основі яких лежить уміння реалізовувати сценічну дію.

Рівень професійних якостей юних виконавців позначаються на художніх вартостях навчального спектаклю, на швидкості і якості реалізації репетиційного періоду, на загальній творчій атмосфері, що панує в колективі. Якість сценічного продукту, що складається із творчих зусиль кожного учасника театрального проекту, також є одним із критеріїв ефективності театральних занять.

Ми пропонуємо сполучати процеси створення спектаклю й навчання юних виконавців основам акторської майстерності, спираючись при цьому на позицію відомих дослідників дитячого театрального руху, які вважають, що навчально-творчий процес, пов'язаний зі сценічним втіленням п'єси, становить основу занять будь-якого самодіяльного театрального колективу. Творчий розвиток учнів в цьому випадку базується на загальній відповідності якості створюваного театрального дійства й індивідуальних досягнень членів дитячого театрального об'єднання. При цьому першорядне значення в заняттях з дітьми має сам навчально-творчий процес.

Отже, навчально-художній процес роботи над спектаклем, в якому учні опановують основи акторської грамотності, виявляється ефективним за умови, якщо знайдено необхідний баланс між складністю сценічного матеріалу і необхідним для його втілення рівнем акторської грамотності; забезпечено поступальне ускладнення творчих завдань у процесі створення спектаклю; активно використовуються творчі результати вирішення вправ - завдань в ігровій формі, що є структурним блоком постановки спектаклю; ігрові вправи, завдання організовані відповідно до подвійної мети: створення спектаклю й підвищення акторської грамотності.

Размещено на Allbest.ru