Чинники формування професійної майстерності викладача закладу вищої освіти в умовах змішаного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Чинники формування професійної майстерності викладача закладу вищої освіти в умовах змішаного навчання

Наталія Мачинська доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри початкової та дошкільної освіти

Анотація

У статті схарактеризовано необхідність та важливість формування професійної майстерності викладача закладу вищої освіти в умовах змішаного навчання. Запропоновано низку визначень понять «освіта», «змішане навчання», «професійна мобільність».

Зазначено, що ефективне формування та удосконалення професійної майстерності викладача закладу вищої освіти в умовах змішаного навчання можливе за умови дотримання певних організаційно-педагогічних умов (дотримання традицій академічної підготовки, підтримка позитивної мотивації досягнення успіху; інтерактивна взаємодія усіх учасників освітнього процесу тощо). Показано, що професійна мобільність викладача закладу вищої освіти виступає необхідною професійною характеристикою; упорядковано зовнішні (зміна спеціальності, спеціалізації, статусу особистості, умов праці, побутова невпорядкованість тощо) та внутрішні (саморозвиток, професійне самовизначення, самовдосконалення особистості, стабільні особистісні цінності тощо) чинники професійної мобільності викладача закладу вищої освіти. Схарактеризовано основні структурні компоненти професійної мобільності викла-дача вишу (мотиваційний, когнітивний, комунікативний, технологічний), описано зміст тренінгу, спрямованого на формування та розвиток професійної мобільності викладачів закладу вищої освіти. Обґрунтовано, що професійна мобільність викладача закладу вищої освіти ґрунтується на двох підходах - соціальному (зовнішні суспільні події) та антропологічному (внутрішні процеси та явища кожної особистості).

Визначено та схарактеризовано провідні чинники формування майстерності викладача закладу вищої освіти: самомотивація; мобільність педагога; самозадоволення та самозаохочення; комунікатив- ність; готовність до змін. Показано, що сформованість професійної майстерності викладача доцільно визначати на рівні особистісних якостей, характеристик професійної діяльності та процесів перетворення і змін власної особистості.

Ключові слова: освіта; змішане навчання; професійна мобільність; професійна майстерність; тренінг.

Abstract

Machynska N. FACTORS OF PROFESSIONAL SKILLS FORMATION OF THE HIGHER EDUCATION TEACHER IN CONDITIONS OF BLENDED LEARNING

The article characterizes the necessity and importance of the formation of professional skills of a higher education teacher in the conditions of blended learning. A number of definitions of the concepts «education», «blended learning», «professional mobility» have been proposed.

It is claimed that the effective formation and improvement of the professional skills of a higher education teacher in the conditions of blended learning are possible under the condition of compliance with certain organizational and pedagogical conditions (observance of the traditions of academic training, support of positive motivation to achieve success; interactive interaction of all participants in the educational process, etc.) The author provides that professional mobility is a necessary professional characteristic for the higher education teacher; the external (change of specialty, specialization, personal status, working conditions, domestic disorder, etc.) and internal (self-development, professional self-determination, self-improvement, stable personal values, etc.) factors of professional mobility of a higher education teacher are arranged

The main structural components of the professional mobility of higher education teachers are characterized (as motivational, cognitive, communicative, and technological), and the training content aimed at the formation and development of professional mobility of higher education teachers is described.

The current study substantiated that the professional mobility of a higher education teacher is based on two approaches - social (external social events) and anthropological (internal processes and phenomena of each individual).

The author defined and characterized the leading factors of the formation of professional skills of a higher education teacher as self-motivation; teacher mobility; self-satisfaction and self-encouragement; sociability; readiness for change. The paper shows that the formation of a teacher's professional skill is expedient to determine at the level of personal qualities, characteristics of professional activity, and processes of transformation and changes of one's own personality.

Key words: education; blended learning; professional mobility; professional skill; training.

Вступ

Нові виклики, продиктовані світовою пандемією та умовами воєнного стану, висувають оновлені, особливі вимоги до професійної майстерності викладача закладу вищої освіти (ЗВО). Тривалий час (березень 2020 року - березень 2023 року) вимушеної ізоляції та апробації альтернативних способів організації освітнього процесу у різних типах освітніх закладів зумовили пошук нових напрямів формування професійної майстерності педагога в умовах змішаного навчання, виокремлення форм та методів, а також визначення основних чинників, що впливають на формування педагогічної майстерності.

Постановка проблеми. Виклики пандемії, тривалий час вимушеної ізоляції зумовили необхідність пошуку нових шляхів формування професійної майстерності викладача ЗВО, починаючи від етапу професійної педагогічної підготовки майбутніх фахівців і простежуючи це на етапі готовності до професійного зростання впродовж життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У Законі України «Про освіту» (2017) зазначено, що освіта - це основа інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості. Освіта виступає чинником успішної соціалізації особистості, економічного добробуту та запорукою розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою [1].

Освіта в цілому, як зазначає В. Кремень, це сукупність комплексних досліджень, що вирізняються міждисциплінарним підходом і системним аналізом. Освіта, на думку науковця, характеризується системністю, послідовністю та взаємозумовленістю [2].

С. Сисоєва стверджує, що освіта - синергетична система, яка функціонує відповідно до принципу позитивного зворотного зв'язку і здатна змінювати власну структуру, щоб пристосуватися до змін зовнішніх умов свого існування [3]. професійний майстерність освіта тренінг

У понятті «освіта» об'єднуються навчання і виховання, що забезпечують культурну спадкоємність поколінь і готовність особистості до виконання різнотипних ролей у суспільстві. Уявлення про освіту, її теоретичне осмислення залежать від сукупності різних аспектів, зокрема: етичних, соціально-філософських і педагогічних. Відповідно освіта виступає як важлива категорія низки наук. Основоположне значення має ця категорія для педагогіки [4].

Мета статті. На основі теоретичного аналізу та набутого досвіду виокремити педагогічні умови та чинники формування професійної майстерності викладача ЗВО в умовах змішаного навчання.

Результати дослідження

У контексті означеного (освіта як процес збагачення науковими знаннями про певні явища чи події; освіта - джерело формування певної системи цінностей у людини) виникла потреба та необхідність у впровадженні змішаного навчання - однієї із альтернативної форм організації освітнього процесу у закладі вищої освіти [15, с. 11].

Змішане навчання - це:

гармонійне поєднання традиційної та онлайн-освіти;

термін «змішане навчання» (blended / hybrid learning) у різних джерелах має неоднозначні тлумачення; у підсумку це - поєднання офлайн- та онлайн-навчання у різних пропорціях [6];

концепція змішаного навчання виникла як противага онлайн-нав- чанню на початку 1990-х; впроваджувати почали з початком 2000-х [7].

Змішане навчання висуває і нові вимоги до педагогічної майстерності, яка по-різному трактується дослідниками:

двом дітям дали того самого вчителя, навчали 'їх розбирати літери, читати, проказувати катехізис тощо і гадають уже, що дали їм однакове виховання ... справжній вихователь дитинства - це речі, що оточують його, - саме цим навчителям завдячує воно мало не всіма своїми поняттями [8];

заходить учитель. нібито й знаєш, який перший урок, але завжди бувають несподіванки, ніколи точно не відомо, що саме буде сьогодні. Іноді й не дуже цікавий предмет, а якраз сьогодні було приємно слухати [9];

тьютор - це не лише той, хто навчає вчитися інших, а й уміє учитися сам і передавати свій досвід самоосвіти тому, хто також знаходиться у процесі самоосвіти [10, с. 82].

У Законі України «Про освіту» зазначено, що педагогічна діяльність визначається як інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей [1].

Саме тут доцільно говорити про професійну мобільність викладача ЗВО як необхідну професійну характеристику, сформованість якої зумовлена складними реаліями сучасного життя.

Професійна мобільність викладача ЗВО, як зазначає І. Козич, - це його готовність та здатність до реалізації різних векторів професійної діяльності. Зокрема:

мінливість завдань і різновидів професійної діяльності, інтеграція змісту освітніх компонентів нормативного чи вибіркового профе- сійно-зорієнтованого циклу, компетентного пояснення студентам;

ефективне та ґрунтовне знання змісту навчальних курсів у межах одного блоку чи суміжних фахових компетентностей і спеціалізацій у межах спеціальності;

оволодіння новими спеціальностями та напрямами професійної діяльності у різних галузях науки, суміжними з базовою фаховою підготовкою;

упровадження нових, альтернативних напрямів професійного стилю діяльності відповідно до сучасних підходів у своїй чи суміжних професійних галузях;

визначення шляхів і завдань особистісного та професійного саморозвитку;

профілактика, попередження та пошук шляхів подолання емоційного виснаження і професійної деформації [11, c. 160].

Професійна мобільність викладача, як підкреслює Т. Павлиш, виявляється в здатності педагога до творчого, рефлексивного засвоєння нових видів діяльності та подолання професійних стереотипів, які склалися упродовж професійної кар'єри. Вона також передбачає відкритість усьому новому та впевненість у власних можливостях щодо його засвоєння; широту й багатогранність мислення; здатність змінювати способи діяльності; гнучкість особистісних установок викладача, які дозволяють регулювати дії в умовах, що постійно змінюються; критичність, здатність адекватно оцінювати свої результати та бачити нові перспективи [12, c. 135].

Т. Бочарникова професійну мобільність трактує як інтегративну характеристику та здатність особистості до якісного і швидкого оволодіння ключовими професійними компетенціями, постійного підвищення рівня цих компетенцій у різних видах професійної діяльності, успішного вибудовування власної траєкторії професійного розвитку. Дослідниця стверджує, що професійна мобільність викладачів сприяє актуалізації їхніх потенційних можливостей, що виявляється у швидкому освоєнні основних професійних компетенцій, гнучкості мислення і діяльності, вмінні прогнозувати і робити усвідомлений вибір [13, с. 200].

Отже, професійна мобільність викладача ЗВО - складний багатогранний соціально-зорієнтований психолого-педагогічний процес, що вимагає від людини здатності і готовності змінити робоче місце, територію проживання, а також формує почуття конкурентоспроможності та відчуття конкурентоздатності, зацікавленості у безперервній педагогічній освіті, можливості будувати професійну кар'єру за декількома напрямами.

Дослідження передбачало акцент на формування та розвиток професійної мобільності викладача ЗВО в контексті формування його професійної майстерності. Ефективне формування та удосконалення професійної майстерності викладача закладу вищої освіти в умовах змішаного навчання, вважаємо, можливе в разі дотримання певних організаційно-педагогічних умов:

дотримання традицій академічної професійної підготовки з обов'язковим поєднанням практичної професійної підготовки викладача з теоретичною;

підтримка позитивної мотивації досягнення як задоволення внутрішньої потреби особистості;

насичений соціально-комунікативний простір закладу вищої освіти;

інтерактивна взаємодія усіх учасників освітнього процесу;

обґрунтовані концептуальні ідеї та рекомендації щодо раціональної системи планування і розвитку моделей і систем освіти;

посилення професіоналізації підготовки викладача з передбаченням наукового обґрунтування і практичного вдосконалення змісту педагогічної освіти;

збереження національних традицій і звичаїв професійної підготовки майбутніх викладачів ЗВО.

Ми систематизували основні чинники див. таблицю), що впливають на формування та розвиток професійної мобільності викладача ЗВО.

Таблиця Зовнішні та внутрішні чинники професійної мобільності

Основними структурними компонентами професійної мобільності викладача ЗВО є:

Мотиваційний. Мотив, мотивація, мотивування. Прагнення особистості до постійного професійного розвитку та самовдосконалення, що визначається як високий професіоналізм; здатність до самовираження і саморозвитку; створення власного іміджу; градація значущості мотивів і досягнення цільових установок.

Когнітивний. Знання, уявлення, досвід. Здатність особистості сприймати, усвідомлювати, аналізувати та оцінювати зміст професій- но-зорієнтованих завдань та ситуацій; спроможність використання отриманих знань у різнотипних (стандартних, виняткових, непро- гнозованих) формах педагогічної взаємодії; доказове аргументування власної позиції.

Комунікативний. Комунікабельність, взаємодія, рефлексія. Готовність особистості до міжособистісної комунікації; відповідне ставлення до всіх учасників освітнього процесу, незважаючи на їх індивідуальні відмінності (політичні погляди, релігійна позиція тощо); досконале володіння різними засобами комунікативної взаємодії, технологіями впливу на учасників освітнього процесу; здатність впливати на формування світоглядної позиції інших; адекватна самооцінка власних вчинків; сформована стресостійкість.

Технологічний - діяльнісний. Педагогічна техніка, інформаційні та освітні технології. Здатність особистості орієнтуватися в насиченому інформаційному просторі, застосовувати інформаційні (комп'ютерні та мультимедійні) засоби, використовувати інформацію залежно від потреб професійної діяльності.

Акцентуємо, що професійна мобільність як необхідний компонент професійної майстерності ґрунтується на двох основних підходах - соціальному та антропологічному. З позиції соціального підходу увага акцентується на зовнішньому боці (зміна соціальних ролей, економічна ситуація в суспільстві, вимоги до професії тощо), антропологічний підхід дозволяє зосередитися на внутрішніх процесах і явищах (цінності особистості, погляди та переконання, світогляд тощо). З урахуванням цього, професійна мобільність має розглядатися з позиції потенціалу людини долати внутрішні психологічні бар'єри, що є перепоною на шляху до самореалізації.

Вважаємо, що провідними чинниками формування майстерності викладача ЗВО є:

самомотивація (особистісна освіта найважливіша; виступає як особистісна цінність, що визначає вектор індивідуального професійного зростання);

мобільність педагога (індивідуальний критерій якісної характеристики педагогічної діяльності, що проявляється у готовності кожного пізнавати нове, освоювати нові аспекти професійної діяльності та визначати можливість та доцільність їх впровадження в освітній процес);

самозадоволення та самозаохочення (освіта надає можливості для отримання відповідного соціального статусу в суспільстві, створює основу для перспектив особистісного та професійного росту);

комунікативність (здатність налагоджувати комунікативну взаємодію - важлива та необхідна складова педагогічної майстерності кожного викладача; досконалі комунікативні навички дають можливість уникати конфліктів або ж уміло вирішувати різноманітні конфліктні ситуації);

готовність до змін (спроможність вийти із зони комфорту, подолати страх та прийняти нові моделі поведінки, нові виклики у професійній діяльності).

З метою формування професійної майстерності викладача ЗВО розроблено та апробовано тренінг «Формування та розвиток професійної майстерності викладачів ЗВО» (учасниками тренінгу можуть бути як слухачі магістратури, так і викладачі-початківці, і викладачі, що вже мають певний досвід професійної діяльності).

Мета тренінгу: формування / розвиток професійної компетентності викладача вищої школи. Основне завдання - формування (розвиток, удосконалення) професійної компетентності викладача вищої школи в умовах сталого розвитку суспільства. Також у процесі проведення тренінгу було визначено такі додаткові цілі:

Ознайомити здобувачів вищої освіти з цілями, завданнями, принципами тренінгу.

Оволодіти прийомами проведення тренінгових процедур: знайомства, формування норм і правил в групі, роботи з очікуваннями, опитування, дискусії, інформування тощо. Велика увага надається формуванню емпатії, емпатійного досвіду, емоційного спілкування.

Оволодіти навичками використання електронних засобів комунікації та засобів організації освітнього процесу.

Провідним напрямом діяльності викладача ЗВО виступає налагодження ефективної взаємодії зі студентами, які є і повинні бути в центрі освітнього процесу. Дослідники означеної проблеми стверджують, що професійна майстерність викладача полягає не стільки в тому, щоб навчати фактам і методам, але й у тому, щоб розвивати педагогічне мислення та формувати відповідне ставлення до навчання та студентів. Результати проаналізованого нами дослідження дають можливість констатувати: зворотна реакція студентів (їх успіхи, слова вдячності, позитивна рефлексія тощо) дає енергію викладачам для подальшої роботи. Серед порад, які виокремлюють дослідники, варто закцентувати на окремих з них:

викладач повинен бути реалістом, але водночас не наївним учасником педагогічної взаємодії (студентові треба дати ще один шанс, новий термін для виконання завдання, нову пораду тощо);

окрім теоретичної та практичної компетентності, необхідною умовою професіоналізму виступає вміння викликати ентузіазм, прагнення до навчання впродовж життя та стійкість у слухачів (студентів);

викладач повинен володіти певним рівнем емпатії, без співчуття викладач не може бути викладачем; викладач повинен передати студенту своє ставлення до навчання загалом, і до своєї праці зокрема [14, c. 969].

Сучасні вимоги до організації освітнього процесу провідним засобом ефективної організації навчання у різних освітніх інституціях передбачають електронне навчання. Погоджуємося з дослідниками, які акцентують на певних перевагах електронного навчання, зокрема:

економічна заощадливість, що визначає певну вигоду для сталого суспільства (економічна ефективність електронного навчання з точки зору зниження вартості освіти та сприяння навчанню впродовж життя для забезпечення постійного розвитку інтелектуального потенціалу);

педагогічні переваги для викладачів (можливість застосування електронних навчальних платформ для різних видів діяльності в інтернеті; можливість реалізації синхронних та асинхронних процесів під час онлайн-навчання; прозоре та швидке оцінювання, упровадження інноваційних методів навчання);

переваги для розвитку майбутніх викладачів (можливість організації онлайн-навчання у власному темпі, у самостійно визначеному порядку вивчення навчального матеріалу, з можливістю кількох одноразових опрацювань навчального матеріалу, без часу і простору обмеження);

організаційні переваги для викладачів (більш ефективне використання ресурсів часу, що проявляється у швидких змінах віртуальної професійної або освітньої діяльності, участь у різноманітних освітніх чи соціальних заходах, візитах до різних установ, організацій тощо) [15, с. 18-19].

Висновки та перспективи подальших досліджень

Формування професійної майстерності викладача закладу вищої освіти в умовах змішаного навчання передбачає створення необхідного простору освітнього середовища, де створюються і реалізовуються відповідні організаційно-педагогічні умови. Провідні чинники формування професійної майстерності викладача закладу вищої освіти (самомотивація; мобільність педагога; самозадоволення та самозаохо- чення; комунікативність; готовність до змін) забезпечують розвиток таких професійно-зорієнтованих рис викладача ЗВО:

активність (готовність до викладацької діяльності, освоєння нових форм і видів діяльності, основа професійно-педагогічної діяльності);

адаптивність (здатність пристосовуватися до мінливих умов педагогічної діяльності; готовність змінити своє життя і професійну діяльність; основа професійно-педагогічної гнучкості);

відкритість (схильність до нового, невідомого, відмова від стереотипів);

комунікативність (здатність і готовність встановлювати нові зв'язки та контакти з суб'єктами освітньої діяльності);

креативність (творче ставлення до середовища і власної педагогічної діяльності, готовність до їх перетворення; основа професійно-педагогічних новацій);

компетентність (здатність гнучко орієнтуватися у професії, готовність до адекватного сприймання та реагування вимог ринку праці).

Викладач сучасного закладу вищої освіти - це викладач-фахівець, компетентний професіонал; це - викладач-лідер, успішний викладач. Викладач-фахівець повинен бути впевнений у собі на публічних виступах, під час спілкування в освітньому середовищі. Це людина, яка готова до отримання нових знань та впровадження інновацій, здатна швидко адаптуватися до нових видів професійної діяльності відповідно до визначених завдань.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробці та впровадженні системи практико-зорієнтованих тренінгів для формування професійної майстерності викладача закладу вищої освіти, які доцільно було б використовувати на різних етапах професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах ЗВО, а також для викладачів у контексті їх професійного зростання упродовж життя.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про освіту», 2017.

2. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму у контексті проблем освіти. Електронне наукове видання матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. Гуманізм та освіта (11--13 червня 2006 р.).

3. Сисоєва С. Сфера освіти як об'єкт дослідження. Освітологія. 2012. Вип. 1. С. 22-29.

4. Мачинська Н. І. Педагогічна освіта магістрантів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю : монографія. Львів : ЛьвДУВС, 2013. 416 с.

5. Мачинська Н. І. Чинники формування професійної майстерності педагога в умовах змішаного навчання. Матеріали звітних конференцій факультету педагогічної освіти. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2021. Вип. 6. С. 11-13.

6. Алєксова Л. Змішане навчання: переваги та недоліки.

7. Змішане навчання: сутність та переваги у сучасному світі.

8. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання. Київ: Основи, 1994. 416 с.

9. Корчак Януш. Правила життя: педагогіка для дітей та дорослих. В-во: Фоліо, 2016. 376 с.

10. Осадчий В. В. Методи, форми та засоби професійної підготовки учи- телів-тьюторів в умовах дистанційної форми навчання. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. № 6. 2010. С. 82-86.

11. Козич І. В. Професійна мобільність викладача вищого навчального закладу: сутність та структура. Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки. 2014. № 2. С. 155-161.

12. Павлиш Т. Г. До проблеми розвитку професійної мобільності викладача закладу вищої освіти зі специфічними умовами навчання. Правовий часопис Донбасу. № 1 (66) 2019. С. 133-139.

13. Бочарникова Т. Зміст і структура професійної мобільності викладача / Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич: Видавничий дім «Гельветика», 2021. Вип. 37. Том 1. 298 с.

14. Nissila, S. -P., Karjalainen, A., & Koukkari, M. It is the shared aims, trust and compassion that allow people to prosper: Teacher educators' lifelong learning in competence-based education. European Journal of Educational Research, 11(2), 2022, 965-980.

15. Miyer T., Machynska N., Bondarenko H., Rudenko N., Romanenko L., Sukhopara I., Shpitsa R. E-learning in the conditions of the information economy as a factor in the development of future teachers for the sustainable development of society. AD ALTA. Journal of Interdisciplinary Research. 2023. Vol. 13. Issue 1. Special ХХХІІ. P. 13-20.

References

1. Zakon Ukrainy «Pro osvitu» № 2145-VIII [Law of Ukraine «On Education» no. 2145-VIII]. 2017.

2. Kremen V. H. (2006). Filosofiia liudynotsentryzmu u kontekstiproblem osvity [The philosophy of anthropocentrism in the context of educational problems]. Elektronne naukove vydannia materialiv mizhnar. nauk.-prakt. konf. Humanizm ta osvita (11-13 june 2006).

3. Sysoieva S. (2012). Sfera osvity yak obiekt doslidzhennia [The field of education as an object of research]. Osvitolohiia. 1, 22-29. [in Ukrainian]

4. Machynska N. I. (2013). Pedahohichna osvita mahistrantiv vyshchykh navchalnykh zakladiv nepedahohichnoho profiliu: monohrafiia [Pedagogical education of master's students of a higher educational institution of a non- pedagogical profile: monograph]. Lviv: LvDUVS, 416 p. [in Ukrainian]

5. Machynska N. I. (2021). Chynnyky formuvannia profesiinoi maisternosti pedahoha v umovakh zmishanoho navchannia [Factors of formation of the teacher's professional skills in conditions of mixed educati]. Materialy zvitnykh konferentsii fakultetu pedahohichnoi osvity. Lviv: LNU imeni Ivana Franka, 6, 11-13.

6. Alieksova L. Zmishane navchannia: perevahy ta nedoliky [Blended learning: advantages and disadvantages]. Retrieved from: http://bkeipr.com/index.php/1745- zmishane-navchannya-perevagi-ta-nedoliki (accessed 01.02.2023). [in Ukrainian]

7. Zmishane navchannia: sutnist ta perevahy u suchasnomu sviti [Blended learning: essence and benefits in today's world].

8. Helvetsii K. A. (1994). Pro liudynu, yii rozumovi zdibnosti ta yii vykhovannia [About a person, his mental abilities and his upbringing]. Kyyiv : Osnovy, 416 p. [in Ukrainian]

9. Korchak Yanush. Pravyla zhyttia: pedahohika dlia ditei ta doroslykh [Rules of life: pedagogy for children and adults]. V-vo: Folio, 2016. 376 p. [in Ukrainian]

10. Osadchyi V. V. (2010). Metody, formy ta zasoby profesiinoi pidhotovky uchyteliv-tiutoriv v umovakh dystantsiinoi formy navchannia [Methods, forms and means of professional training of teachers-tutors in conditions of distance education]. Pedahohika, psykholohiia ta medyko-biolohichni problemy fizychnoho vykhovannia i sportu. 6, 82-86. [in Ukrainian]

11. Kozych I. V. (2014). Profesiina mobilnist vykladacha vyshchoho navchalnoho zakladu: sutnist ta struktura [Professional mobility of a teacher of a higher educational institution: essence and structure]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. Pedahohichni nauky. 2, 155-161.

12. Pavlysh T. H. (2019). Do problemy rozvytku profesiinoi mobilnosti vykladacha zakladu vyshchoi osvity zi spetsyfichnymy umovamy navchannia [To the problem of the development of professional mobility of a teacher of a higher education institution with specific conditions of study]. Pravovyi chasopys Donbasu. 1(66), 133-139.

13. Bocharnykova T. (2021). Zmist i struktura profesiinoi mobilnosti vykladacha [Content and structure of teacher's professional mobility]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk: mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats molodykh vchenykh Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. Drohobych : Vydavnychyi dim «Helvetyka», 2021, vol. 37, issue 1, 298 p.

14. Nissila S.-P., Karjalainen A., & Koukkari M. (2022). It is the shared aims, trust and compassion that allow people to prosper: Teacher educators' lifelong learning in competence-based education. European Journal of Educational Research, 11(2), 965-980.

15. Miyer T., Machynska N., Bondarenko H., Rudenko N., Romanenko L., Sukhopara I, Shpitsa R. (2023). E-learning in the conditions of the information economy as a factor in the development of future teachers for the sustainable development of society. AD ALTA. Journal of Interdisciplinary Research. 13. Issue 1. Special ХХХІІ. 13-20.

Размещено на Allbest.ru