Націєорієнтований характер освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»

Націєорієнтований характер освіти в Україні

Зоя Атаманюк доцент кафедри філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності, доктор філософських наук, доцент

м. Одеса

Освіта формує у молодої людини особистість, відчуття належності до конкретного соціуму. Освітня діяльність є одночасно і соціалізацією молодої людини, бо в процесі навчання остання здобуває не тільки наукові знання, але й знання життєвого досвіду. Сучасна система освіти виконує значно більше функцій, ніж у попередні історичні періоди свого існування. Освіта транслює зразки культури для наступних поколінь, зберігає культурні надбання суспільства. У межах освіти розвивається наука, особливо її фундаментальні напрями. Освіта використовує засоби мистецтва для людської особистості. В останні десятиліття важливу роль для галузі освіти відіграють інформаційні технології. Освіта покликана сприяти ідентифікації молоді з нацією, рідною землею. Національно орієнтована освіта сприяє формуванню загальнонаціонального рівня соціальної свідомості. Через національну свідомість виховується еліта нації, що орієнтована на збереження її ментальної цілісності. Громадяни, які є носіями національної свідомості, сприяють формуванню подальшого професійного навчання і здійсненню здобутків на користь власної держави з урахуванням національних пріоритетів. Необхідність підвищення відповідальності кожного за долю своєї країни та світу в цілому, використання набутих знань із метою не тільки соціального, а й морального прогресу в умовах глобалізованого світу сьогодні є запорукою успішного розвитку держави.

Українське суспільство є полікультурним і толерантним, крім того, здатним накопичувати зовнішні впливи, елементи культури, адаптуючи їх до збережених власних національних традицій. Саме така характеристика українського суспільства викликає певне занепокоєння, оскільки є небезпека втрати власної самобутності. Наслідком такого необачного ставлення до збереження самобутності стало, на нашу думку, створення можливості злочинної влади росії прагнути до загарбання українських територій. На наш погляд, на нинішньому етапі ми маємо бути обережними у питаннях нашої самобутньої культури. Як нам здається, одним зі шляхів є розвиток освітньої галузі як такої, що здатна укріпити національний дух держави [2, с. 5]. «Освіта, може, є тією складною і розгалуженою соціальною технологією, яка дозволяє не тільки сформувати інтелектуальний потенціал нації, але й налаштувати і зорієнтувати його на примноження національного багатства. Така технологія дозволяє виробити свій власний шлях розвитку як соціуму в цілому, так і певної галузі науки зокрема з урахуванням власних національних інтересів і пріоритетів» [2, с. 5].

Головним аспектом сучасної української освіти є, як зазначалося вище, саме національний фактор. У будь-якій країні освіта має національний характер. Вона здатна мобілізувати культуру народу, підготувати нову інтелектуальну людину, яка повинна стати новою генерацією нації; має ґрунтуватися на культурно-історичних цінностях народу, його традиціях і духовності. Освоєння суспільством своєї культурної спадщини стає домінуючим у системі освіти. Адже на спадщині і традиціях минулого повинна утверджуватися і формуватися освіта, збагачуватися духовність нашого молодого покоління. Освіта допомагає молодій людині сформувати особистість, відчуття належності до конкретного соціуму. Освітня діяльність є одночасно і соціалізацією молодої людини, бо в процесі навчання остання здобуває не тільки наукові знання, але й знання життєвого досвіду. Отже, «освіта повинна бути спрямована до культурно-духовних витоків, національного відродження» [1, с. 1-23].

У межах освіти розвивається наука, особливо її фундаментальні напрями. Освіта використовує засоби мистецтва для людської особистості. В останні десятиліття важливу роль для галузі освіти відіграють інформаційні технології. Особливо актуалізувалися онлайн-форми роботи в період пандемії. Засоби масової інформації виконують роль транслятора і популяризатора. Невід'ємною найважливішою складовою фундації культури є інтелектуальний потенціал викладачів, практика навчання, вся сфера освіти [2, с. 4].

У сучасному багатовекторному світі, на нашу думку, саме освіта є підґрунтям розвитку і функціонування усіх сфер суспільства (соціальної, економічної, політичної, культурної) як ідеальної системи співіснування людей. Водночас саме освіта сприяє розвитку етноідентифікуючого аспекту національної культури. Через систему освіти національна ідеологія вбачається як система для формування, репрезентації, засвоєння національної ідеї. У такому контексті національна ідея розуміється як сформована мета нації, що відрізняється актуальністю і стратегією розвитку. «Національна ідея дає підстави для реалізації потенційних етнічних можливостей. Розвиток нації через реалізацію національної ідеї дає етносу можливість піднесення на щабель цивілізації в її космологічному розумінні і посісти гідне місце серед національних спільнот світу. Якщо молодь розуміється як інтелектуальний потенціал, то освіта покликана сприяти ідентифікації молоді з нацією, рідною землею. Батьківщиною» [5, с. 178].

Направленість освіти на трансляцію національної ідеології з урахуванням як базових елементів саме національних особливостей існуючого культурного, етнічно-ментального простору є чинником гуманітарної безпеки держави [3, с. 19].

З іншого боку, «національна освіта повинна враховувати загальнолюдські цінності, результатом засвоєння яких є формування і функціонування соціальної держави» [5, с. 178]. Національна освіта не може продукувати зразки культурної обмеженості. Як правило, вона діє з метою збереження культурних надбань нації. Тому розвиток національної освіти спрямовується як на збереження власної освітянської традиції, так і на конструктивне використання позитивних світових надбань [4]. Освіта - складова частина політики держави, суб'єкт і об'єкт впливу соціальної політики. Соціальна політика не може бути нічим іншим, як засобом управління розвитком суспільства, загальним показником ефективності функціонування соціальної системи, критерієм плинних та перспективних інтересів соціуму. Інвестиції в освіту, розвиток освіти - це той стратегічний курс політики держави, що убезпечує від аутсайдерства у світових цивілізаційних змаганнях. Звісно, за умови, що в політиці української держави освіта посяде нарешті те місце, котре їй має належати відповідно до нинішніх тенденцій світового соціокультурного поступу.

Усвідомлення необхідності змін та корекцій змісту освіти відповідно до нових завдань виживання і розвитку людства дозволить, на нашу думку, визначитися у пошуках підходів щодо формування яскравої та самобутньої особистості, здатної до самовдосконалення в будь -яких найбільш екстремальних умовах. освіта національний ідеологія

Як висновок слід зазначити, що головним аспектом сучасної української освіти є національний фактор. Спираючись на дослідження представників сучасної філософії з різних країн, звертає на себе увагу думка, що освіта має національний характер. Вона може мобілізувати культуру народу, сформувати нову інтелектуальну людину, на котру покладаються надії як на нову генерацію нації.

Список використаних джерел

1. Atamaniuk Z. The philosophical and methodological basis of analysis of the science of philosophy of education // SENSE Comprehension of the formation of the world in different philosophical approaches. Lviv-Torum : Liha-Pres, 2019. P. 1-24.

2. Атаманюк З. М. Роль інформатизації освіти та формування інформаційної культури особистості. Наукове пізнання: методологія та технологія. 2013. № 1(30). С. 4-9.

3. Атаманюк З. М. Роль свободи у сучасній українській освіті. Наукове пізнання: методологія та технологія. 2015. № 1(34). С. 19-25.

4. Кремень В. Г. Вища освіта в Україні і Болонський процес. Київ : Освіта, 2004. 384 с.

5. Лутай В. С. Філософія сучасної освіти: навч. посібник. Київ : Центр «Магістр - S» Творчої спілки вчителів України, 1996. 256 с.

Размещено на Allbest.ru