Освітні функції медіа в просторі культури ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Освітні функції медіа в просторі культури ХХІ століття

Піщанська Вікторія Миколаївна,

доктор культурології, професор, професор кафедри філософії Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти Дніпропетровської обласної ради»

Надмірна насиченість інформаційного простору та широка доступність різних видів медіазасобів, що відкривають фактично безмежні можливості доступу до різного рівня інформації з різних джерел та з використанням багатоманітних способів являють собою одну з визначальних особливостей сучасної освіти. медіаосвіта концепція культура соціальний

За останні десятиліття важливість медіаосвіти отримала широке визнання у світі. Проблемам медіаосвіти, медіаграмотності та різним аспектам медіакультури, зокрема, тенденціям їхнього розвитку та становлення у світі й в Україні присвячували свої праці О.Баришполець, К. Безелгет (Bazalgette), О. Волошенюк, Н. Габор, Г. Дегтярьова, Д. Дзюба, В. Іванов, М. Коропатник, Л. Кульчинська, Р. Кьюбі (Kubey), Л. Мастерман (Masterman), О.Мокрогуз, Л. Мельник, І. Негрєєва, Л. Новікова, Г. Онкович, Л. Найдьонова, О. Пашкова, Б. Потятиник, Г. Почепцов, А. Харт (Hart), О. Хоменок, С. Шейбе (Scheibe) та ін. Досліджуючи методологічні особливості медіаосвіти, Л. Мельник дійшла висновку, що саме медіаосвіта виступає тією платформою, «в якій активізуються рефлексивні та метарефлексивні функції, що пов'язують інсайтне, емоційне, естетичне та критичне осмислення в сприйнятті інформації та її креативної обробки» [3, с. 365].

Сучасний процес медіаосвіти давно вже вийшов за межі її традиційного сприйняття як процесу педагогічного впливу за допомогою медіа, а його цілі прописані в низці важливих міжнародних документів: Грюнвальдській декларації (1982), Паризькій програмі ЮНЕСКО (2007,) Декларації ЮНЕСКО з медіаінформаційної грамотності (Фесс, 2011), Паризькій декларації ЮНЕСКО з медіа-інформаційної грамотності в цифрову епоху (2014) тощо.

У 2010 р. Президією Національної академії педагогічних наук України було прийнято Концепцію впровадження медіаосвіти в Україні, що дало поштовх до проведення Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України впродовж 2011-2016 рр. Всеукраїнського експерименту за темою: «Науково-методичні засади впровадження вітчизняної моделі медіаосвіти у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів» (Наказ МОН України № 886, від 27.07.2011). Усі зусилля були сконцентровані на роботі з учнями старших класів, зокрема, на апробації викладання навчального предмету «Медіакультура» [2]. Здійснена дослідно-експериментальна робота надала можливостей українським освітянам та науковцям дійти висновків, що стали поштовхом до перегляду основних положень Концепції та розробки й затвердження у 2016 р. її нової редакції [1], яка є донині важливою складовою модернізації української освіти та сприяє побудові в країні інформаційного суспільства, розвитку економіки знань, становленню громадянського суспільства. Концепція ґрунтується на розробленій в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України вітчизняної моделі медіаосвіти. Як зазначено у концепції, вона враховує необхідність підготовки дитини до ефективної взаємодії з інформаційним середовищем на всіх етапах - від отримання виклику існуючого рівня знань до створення інновацій та використання отриманих результатів. В основу української моделі медіаосвіти покладено соціально-психологічний підхід, у рамках якого медіакультура розглядається як продукт та водночас умова взаємодії суб'єктів інформаційного простору. При цьому, на відміну від існуючих підходів, як суб'єкти розглядаються як медіавиробник і споживач, а й медіапедагог - модератор їх взаємодії. Українська модель передбачає поєднання захисної, естетичної, критичної та творчої моделей медіаосвіти. Вона враховує необхідність підготовки дитини до ефективної взаємодії з інформаційним середовищем на всіх етапах від отримання виклику існуючому рівню знань до створення інновацій та використання отриманих результатів.

Отриманий спільний досвід науковців та освітян сприяв продовженню впродовж 20172023 рр. Всеукраїнської експериментальної роботи, та виходу її на новий рівень, відповідно до визначеної теми: «Стандартизація наскрізної соціально-психологічної моделі масового впровадження медіаосвіти у вітчизняну педагогічну практику» (Наказ МОН України№ 1199 від 18.08.2017 р.), що насамперед мало на меті апробацію масового наскрізного впровадження медіаосвіти у навчальні заклади, охоплюючи усі вікові категорії учнів, у тому числі дитсадки, школи та виші. Гіпотезою експериментальної роботи стало припущення, що послідовна реалізація моделі дає змогу сформувати соціально-психологічні механізми підтримки сталого розвитку медіаосвіти за умови послідовного переходу на наступний рівень освіти, враховуючи профілізацію і професійне навчання, підготовку до здійснення на ринку праці у вищій школі і післядипломні освіти, а також виокремлюючи в регіональному досвіді інваріанти, необхідні для стандартизації медіаосвітніх моделей, інституційної підтримки медіаосвітнього руху.

Педагоги доводять, що впровадження медіаосвіти дозволяє сформувати в учнів медіаімунітет як здатність протистояти агресивному медіасередовищу, що передбачає медіаграмотність, вміння обирати та аналізувати інформацію; рефлексію та критичне мислення як психологічні механізми, що забезпечують свідоме споживання медіапродукції на основі ефективної орієнтації в медіапросторі та різнобічної оцінки змісту та форми інформації, її повноцінного та критичного тлумачення з урахуванням особливостей сприйняття мови у різних медіа. та соціальних мережах, здатність до медіатворчості з метою компетентного та здорового особистісного самовираження, покращення якості міжособистісної комунікації; спеціалізовані аспекти медіакультури:візуальну медіакультуру (сприйняття кіно, телебачення), культуру комунікативної поведінки в інтернеті, музичну медіакультуру, розвиток естетичного смаку щодо форм мистецтва, опосередкованих ЗМІ та напрямів медіамистецтва зокрема.

Впровадження медіаосвіти має на меті як формування теоретичної бази знань з основ медіаграмотності так і набуття практичних навичок ефективної та безпечної взаємодії з інформацією, отриманої з медіаджерел, у тому числі з урахуванням використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у повсякденній практичній, зокрема, навчально- пізнавальній діяльності та міжособистісному спілкуванні. Особливої уваги приділено основам особистісної медіакультури та проблемам вираження себе у сучасному медіапросторі. Через практичне освоєння медійного досвіду, а саме: оволодіння навичками аналізу типів та засобів комунікації; навичками критичного мислення та рефлексивного сприйняття медіатекстів; методами аналізу медіатекстів; прийомами психологічного захисту проти непотрібної інформації та навичками безпечної поведінки у медійному просторі; навичками організації особистісного медійного простору, розвитком мотивації щодо формування індивідуальної медіакультури тощо, досягається мета курсів медіаосвітнього спрямування. За задумом переважної більшості авторів навчальних програм, результатом вивчення курсів медіаосвітнього спрямування має стати сформований в учнів необхідний мінімум знань, умінь та навичок, як споживчих так і творчо-креативних, для подальшої ефективної взаємодії з медіапростором, відповідної тенденціям та викликам сучасної культури.

До того ж, слід наголосити, що сьогодні неймовірно актуальним постає питання ціннісних параметрів освіти, адже діти зустрінуться у майбутньому дорослому житті з культурою, яку сьогодні навіть важко уявити. Вчені висловлюють сміливі гіпотези, що у просторі третього тисячоліття, на основі взаємодії різних медіа та синтезуючого типу мислення докорінного оновлення зазнають усі сфери духовної культури людства. Учні та учениці, які сьогодні навчаються, мають бути готовими жити за умов постійних змін, непередбачених ситуацій, бути мобільними, гнучкими та творчими. Тому освіта має бути спрямованою на розвиток самостійного критичного мислення, ціннісних орієнтацій, творчого потенціалу особистості, формування спектру життєвих компетентностей, адекватних соціокультурним реаліям. За цих умов надзвичайно важливим постає завдання визначення шляхів цілеспрямованого формування освітнього середовища, яке дозволяє використовувати сучасні інноваційні педагогічні технології, сприяти реалізації максимальної самостійності й відповідальності у використанні технічних засобів як у процесі навчання так і загально, у повсякденному житті.

Послідовне впровадження питань медіа в освітньому процесі сприяє вихованню самостійної, творчої особистості, здатної вільно орієнтуватися у медіапросторі, спроможної адекватно сприймати та критично оцінювати інформацію. Саме такі функції сучасних медіа як мультимедійність, інтерактивність, моделювання, комунікативність та висока продуктивність і дають можливість говорити про нові освітні функції медіа, створювати єдину систему медіаосвіти та виходити на новий рівень медіакультури сучасного суспільства.

Література

1. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні (нова редакція) / за ред. Л. А. Найдьонової, М. М. Слюсаревського. Київ, 2016. 16 с.

2. Медіакультура : навчальна програма для учнів 9, 10, 11 класів закладів загальної середньої освіти (три роки навчання) / Л. А. Найдьонова, Н. І. Череповська, О. Л. Вознесенська, Ю. С. Чаплінська, Н. О. Обухова, Н. Л. Дятел, І. О. Бондаревська, О. О. Кришовська; уклад. Л. А. Найдьонова, Н. І Череповська ; за ред. Л. А. Найдьонової ; Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. Київ, 2018. 78 с.

3. Мельник Л. Методологічна основа медіаосвіти педагогів в умовах модернізації української школи. Сучасний простір медіаграмотності та перспективи його розвитку : зб. ст. Сьомої міжнародної науково-методичної конференції. Київ : Центр Вільної Преси, АУП, 2019. С. 361-365.

Размещено на Allbest.ru