Впровадження окремих методів проблемно-орієнтованого навчання у процес вивчення медичної і біологічної фізики

Размещено на http://allbest.ru

Впровадження окремих методів проблемно-орієнтованого навчання у процес вивчення медичної і біологічної фізики

Сергій Самойленко

Анотація

Вища медична освіта стикається і з новими викликами системи охорони здоров'я, що передбачають, у свою чергу, внесення змін до освітніх програм і бакалаврату, і магістратури. При всьому різноманітті сучасних програм медичних закладів, об'єднує їх зміщення акцентів з традиційних дидактичних методів на проблемно-орієнтовані форми організації освітньої діяльності. Проблемно-орієнтовані методи спрямовані на досягнення цілей навчання через міждисциплінарну взаємодію.

Мета дослідження - вивчити ефективність проблемно-орієнтованого навчання у процес вивчення медичної і біологічної фізики медичного закладу вищої освіти. освіта україна бакалаврат магістратура

У дослідженні взяли участь 70 здобувачів другого рівня вищої освіти Полтавського державного медичного університету під час вивчення дисципліни «Медична і біологічна фізика». Для організації підготовки до практичних занять і для самостійної роботи над окремими темами було розроблено комплекс вправ та запитань, що базувався на принципах проблемно-орієнтованого навчання. Було розроблено опитувальник із 14 запитань, що мав на меті визначити рівень задоволеності викладання дисципліни та оволодіння ними практично-орієнтованими навичками.

Загалом, користь від використання у навчальному процесі під час вивчення дисципліни практично-орієнтованого матеріалу респонденти оцінили у середньому на 4,6 бали, досвід роботи з практично-орієнтованими матеріалами на заняттях - на 4,8, попередній досвід роботи з практично-орієнтованими матеріалами - 4,1.

Студенти відмітили, що заняття з дисципліни були добре організовані та актуальні, сприяли оволодінню практичними навичками (4,9 бали); виявлено, що практичні заняття з медичної і біологічної фізики сприяли розумінню клінічних аспектів дисципліни на 4,5 бали; на інтерес до клінічних дисциплін досвід роботи на практичних заняттях з медичної і біологічної фізики вплинув у середньому на 3,8 бали. За результатами аналізу відритих запитань було виявлено, що найкориснішими студенти вважають, серед іншого, фото- та відео контент.

Ключові слова: проблемно-орієнтоване навчання; медична і біолоігчна фізика; дослідницька діяльність; освітня діяльність; шкали Лайкерта; самостійна підготовка; коефіцієнт а-Кронбаха.

Вступ

Пандемія COVID-19 та повномасштабна війна на території України поставили під загрозу безперервне навчання у медичних університетах. Крім того, вища медична освіта стикається і з новими викликами системи охорони здоров'я, що передбачають, у свою чергу, внесення змін до освітніх програм і бакалаврату, і магістратури. Так, у більшості розвинених країн освітні програми передбачають зміщення акцентів з традиційних дидактичних методів на проблемно-орієнтовані форми організації освітньої діяльності. Велика увага у таких програмах приділена самостійній роботі здобувачів над навчальним матеріалом та керівництву викладача таким видом освітньої діяльності. Проблемно-орієнтоване навчання тривалий час розглядається у розрізі цілей навчання, які не ставляться традиційними його формами (Barrows, 1996). Проблемно-орієнтовані методи, здебільшого, спрямовані на досягнення цілей навчання через міждисциплінарну взаємодію, зосереджуючись як на теоретичних, так і на методологічних аспектах медичних досліджень. Такі методи базуються на твердженнях, що здобувачі мають бути активними учасниками освітнього процесу, активно залучатися до самостійної дослідницької діяльності та, обов'язково, використовувати при цьому міждисциплінарний досвід навчання.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблемно-орієнтоване навчання об'єднує у собі кілька методів навчання, можливості використання яких обумовлюються досвідом викладача і «дизайном» дисципліни (Improta, Simone and Bracale, 2009; Saaty, 2008). Тривалий час термін «професійно-орієнтоване навчання використовувався у неспецифічному розумінні - як група підходів до організації навчання, і як наслідок - ці методи активно використовувалися через свою недорогу вартість та умовну легкість використання, при цьому часто не враховуються логічні зв'язки між ціллю навчання та методом, що забезпечує її досягнення (Barrows, 1986). Використання сукупності методів проблемно-орієнтованого навчання дозволяє досягти позитивних результатів навчання (Berkson, 1993). Для полегшення усвідомлення відмінностей у цій групі методів і полегшення вибору методу викладачем застосовують таксономічні підходи (Barrows, 1986). Попри відмінності у цілях і формах використання, спільним у цих методів є використання проблемних завдань. Ці завдання, у свою чергу, можуть варіюватися від проблемної лекції до ситуаційних завдань, ділових ігор, навчання на основі клінічних випадків, інтегрованого навчання. Вважають, що поставлена проблема має базуватися на попередньому досвіді здобувачів, щоб викликати інтерес до неї та спонукати до дослідницької діяльності. Таким чином, проблемно-орієнтоване навчання має спрямовуватися на активацію пізнавальної діяльності, розвиток творчих якостей кожного студента за допомогою заданої викладачем проблеми (Buch, Chandanwale and Bamnikar 2014; Kaur, Singh, Seema et al, 2011).

Мета дослідження - вивчити ефективність проблемно-орієнтованого навчання у процесі вивчення медичної і біологічної фізики медичного закладу вищої освіти.

Робота виконана у рамках ініціативної науково-дослідної роботи Полтавського державного медичного університету «Вища освіта в умовах розвитку дистанційних форм навчання: теоретико- методологічне та науково-методичне забезпечення в період пандемії Covid-19 та воєнного стану» (№ державної реєстрації - 0122U201335, 2022-2026 рр.).

На проведення дослідження надано дозвіл комісії з етичних питань та біомедичної етики Полтавського державного медичного університету від 20.04.23 року № 215.

Нами проаналізовано результати опитування 70 здобувачів другого рівня вищої освіти Полтавського державного медичного університету під час вивчення дисципліни «Медична і біологічна фізика» (35, які навчаються за спеціальністю 221 - Стоматологія, 35, які навчаються за спеціальністю 222 - Медицина). Для цього було розроблено опитувальник із 14 запитань, що мав на меті визначити рівень задоволеності викладання дисципліни та оволодіння ними практично-орієнтованими навичками, визначеними освітньою програмою. Розроблений опитувальник містив n-бальну шкалу (від -7 до +7 з нульовим показником у центрі). Валідність опитувальника визначали у вибірці 30 здобувачів другого рівня вищої освіти Полтавського державного медичного університету під час вивчення дисципліни «Медична і біологічна фізика» з допомогою психометричної шкали Лайкерта (Board, 2009; Tijmstra, Bolsinova and Jeon, 2018; Aller, Vargas, Waibel et al., 2013; Bruijn-Geraets, Daisy, Eijk-Hustings et al., 2014; Kersnik, 2000; Abbad, Borges-Andrade, Henriques Sallorenzo, 2004; Bertram, 2007). Для проведення опитування нами використовувався сервіс Google Forms https://docs.google.com/forms.

Опрацювання результатів опитування проводилося з допомогою сервісу Google Tables та пакету MS Office 2010.

Для оцінки нормальності розподілу використовували тест Д'Агостіно-Пірсона. Тісноту кореляційних зв'язків між показниками визначали з допомогою коефіцієнта рангової кореляції Спірмена (R). Надійність/узгодженість шкали опитувальника перевіряли за допомогою коефіцієнта а- Кронбаха.

Відмінності вважали статистично значимими при p<0,05.

Виклад основного матеріалу дослідження

У результаті вивчення медичної і біологічної фізики здобувачі мають знати загальні фізичні та біофізичні закономірності, що лежать в основі процесів, які відбуваються в організмі людини; характеристики фізичних зовнішніх факторів, що впливають на організм людини, та біофізичні механізми цих впливів; призначення та принципи роботи електронної медичної апаратури.

Передбачено освітньо-професійною програмою і набір практичних умінь, зокрема вміння користуватися медичною апаратурою, що застосовується у діагностиці та лікуванні (при проведенні електрокардіоргафії, реографії, аудіометрії, при роботі з оптичними та квантово-механічними приладами). Загалом такі навички формуються при проведенні лабораторних робіт та на практичних заняттях. При проведенні лабораторних робіт досягається оволодіння конкретним методом лабораторного дослідження, проте необхідною, виявляється і інтеграція отриманих знань, закладення основ для вивчення нормальної фізіології, гігієни та екології, патофізіології, рентгенології. Забезпечуватися це може, зокрема, і під час самостійної підготовки здобувачів. Так, для організації підготовки до практичних занять і безпосередньо для самостійної роботи над окремими темами було розроблено комплекс вправ та запитань, що базувався на принципах проблемно-орієнтованого навчання.

Розробка цього комплексу враховувала досвід низки закордонних авторів (Hassoulas, Forty, Hoskins et al., 2017; Albanese and Mitchell, 1993; Bleakley and Bligh, 2008; Roberts, Lawson, Newble et. al, 2005; Srinivasan, Wilkes, Stevenson et al., 2007) та власні навчально-методичні напрацювання (Самойленко, 2023).

Рисунок 1. Приклади вправ і запитань, розроблених на основі методів проблемно- орієнтованого навчання

Вправи і запитання, розроблені на основі методів проблемно-орієнтованого навчання, умовно можна розділити на групи:

- завдання, що передбачають вивчення взаємозв'язку між біофізичними явищами і процесами та клінічним їх застосуванням (рис. 1 А);

- завдання на детальне опрацювання матеріалу теми (рис. 1 Б);

- завдання, що передбачають опрацювання наукової літератури з теми та аналіз її відповідно до основних понять теми (рис. 1 В);

- завдання на систематизацію матеріалу теми з допомогою структурно-логічних схем (рис. 1 А, Б).

При проведенні пілотного дослідження було проаналізовано 30 відповідей респондентів - здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти Полтавського державного медичного університету, які навчаються за спеціальностями 222 - Медицина та 221 - Стоматологія. Оскільки опитувальник було побудовано на основі порядкової шкали Лайкерта з великою кількістю позицій (від -7 до +7), то надійність/узгодженість її перевіряли з допомогою коефіцієнта а-Кронбаха.

Отримані дані (табл. 1) свідчать про надійність запитань опитувальника та узгодженість між запитаннями (а>0,6).

Таблиця 1