Теоретичні засади впровадження змішаної форми навчання у підготовці майбутніх ІТ-фахівців

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський міжнародний університет

Теоретичні засади впровадження змішаної форми навчання у підготовці майбутніх ІТ-фахівців

Нужин Олексій Андрійович

аспірант першого року навчання спеціальності 015 Професійна освіта

Анотація

У поданій статті розглядаються методологічні та практичні заходи застосування змішаного навчання у контексті підготовки ІТ-фахівців. Зазначено, що змішане навчання - це педагогічна стратегія, що об'єднує онлайн та офлайн навчання. У дослідженні підкреслюється, що впровадження змішаного навчання є можливим на основі чітко сформульованих очікуваних результатів навчання, які відповідають цілям освітньої програми. Встановлено, що змішане навчання сприяє більш глибокому розумінню навчального матеріалу і поліпшує навички студентів за рахунок комбінації традиційних та онлайн-методів навчання, а також сприяє зростанню часового ресурсу для практичних занять, що має вирішальну роль у формуванні професійних компетенцій майбутніх ІТ-фахівців.

Ключові слова: змішане навчання, підготовка ІТ-фахівців; стратегії оцінювання; впровадження інноваційного навчання; інформаційні технології.

онлайн змішане навчання

Постановка проблеми. У сучасному світі, який швидко розвивається, важливою проблемою є адаптація системи освіти до потреб сучасного суспільства. Особливо це стосується підготовки майбутніх ІТ-фахівців, які потребують актуальних знань і практичних навичок. Традиційні форми навчання не завжди забезпечують достатній рівень практичної підготовки, тому постає проблема розроблення та впровадження ефективних форм і методів навчання, які б відповідали потребам ІТ-галузі. Одним із можливих шляхів вирішення цієї проблеми є впровадження змішаної форми навчання, яке поєднує переваги традиційного та онлайн навчання.

Аналіз досліджень і публікацій. Питання використання змішаного навчання у закладах освіти зазнало інтенсивного дослідження протягом останніх років. Вивчення та розроблення методологій у освітньому процесі стали предметом багатьох досліджень, які допомагають розширити розуміння цієї теми. Праці, що заслуговують особливої уваги за свою актуальність та глибину дослідження, включають статті таких авторів як: Ю.В. Триус, А. М. Стрюк, Є.В. Желнова, О.М. Спірін, Г.А. Чередніченко, Л. А. Карташова, С.М. Мартиненко, І. Ю. Регейло, В.М. Кухаренко.

Проблему впровадження змішаного навчання у формуванні готовності майбутніх фахівців, зокрема у сфері ІТ, також активно висвітлюють в своїх дослідженнях вчені за кордоном: D. Garrison, H. Kanuka, M. Driscoll, C. Graham, W. Woodfield, J. Harrison, D. Duhaney, G. Lotrecchiano, P. McDonald.

Метою статті є дослідження теоретичних засад впровадження змішаного навчання у підготовку ІТ-фахівців. Поставлена мета визначила завдання з'ясувати основні елементи успішного впровадження змішаного навчання, оцінити його потенціал для підвищення якості освіти ІТ-фахівців, а також ідентифікувати потенційні труднощі та проблеми, з якими можна зіткнутися під час його впровадження. В основу дослідження покладено теоретичні та методологічні принципи, висвітлені у працях провідних українських та зарубіжних науковців, а також фахівців сфери використання інноваційних та цифрових технологій. У дослідженні використано такі загальнонаукові методики, як: порівняльний аналіз, генералізація, формалізація, аналіз і синтез.

Результати дослідження. Змішане навчання це синтез різноманітних навчальних методів, очні та онлайн-взаємодії, інструктажі та передання знань. Послідовники концепції змішаного навчання підкреслюють, що включення асинхронних інтернет-технологій для обміну інформацією в курси фахової передвищої та вищої освіти сприяє створенню одночасного самостійного та колективного досвіду навчання [1]. Зокрема, у дослідженнях А. Стрюка змішане навчання інтерпретується як педагогічно виважене поєднання технологій традиційного, електронного, дистанційного та мобільного навчання, спрямованого на інтеграцію аудиторного та позааудиторного навчання [2]. Змішане навчання - це процес, що сприяє розвитку творчих здібностей на основі комплексного та послідовного застосування традиційних і новітніх педагогічних технологій, а також інформаційно-комунікаційних технологій [3].

М. Дрісколл визначила чотири різні концепції, які визначають сутність змішаного навчання, зокрема:

Об'єднання підходів, заснованих на веб-технологіях (наприклад, живий віртуальний клас, самостійне навчання, спільне навчання, потокове відео) для досягнення освітньої мети.

Об'єднання різних педагогічних підходів (конструктивізм, гуманізм, когнітивізм) для створення оптимального навчального результату з використанням або без використання навчальних технологій.

Комбінація будь-якої форми навчальної технології з очним навчанням під керівництвом викладача.

Сполучення навчальної технології з реальними робочими завданнями для формування готовності спроможних фахівців [4].

Таким чином, у процесі навчання, що відбувається в різних контекстах: традиційних і неформальних, індивідуальних і соціальних, може виникати комплекс навчальної діяльності в умовах змішаного навчання. Модель змішаного навчання може бути розглянута як така, що залучає різні умови навчання [5]. Модель змішаного навчання подаємо на рис. 1.

Успіх будь-якої інновації, що використовує технології для підвищення якості навчання, заснований на концепції загального бачення педагогічного процесу. Часто інновації в освіті зумовлені спотвореними мотивами, такими, як: доступність технологій та прагнення до модернізації. Натомість, процес підготовки ІТ-фахівців має орієнтуватися на зосередженість на взаємозв'язку між навчанням, розвитком професійних знань і технологічною підтримкою. Замість того, щоб впроваджувати технології або педагогічні моделі, спочатку

необхідно визначити, що потрібно досягти. Прикладом аргументованої мотивація для впровадження змішаного навчання у для майбутніх ІТ-фахівців може бути необхідність забезпечити більше можливостей для практичної роботи задля легкого переходу від академічного навчання до реального робочого середовища.

Рис 1. Модель змішаного навчання

Впровадження змішаного навчання поєднує структурований процес, що складається із стратегії (загальне проєктування змішаного навчання), структури (технологічний, педагогічний, адміністративний базис), підтримки (методи сприяння реалізації) [6]. Основною метою є перехід від індивідуального дослідження та аргументованої мотивації до нормативного прийняття стратегії та її інтеграції в освітній процес. Л. Ді Фінк виділяє такі етапи моделювання курсів: початковий, проміжний та кінцевий [7]. На початковому етапі варто визначити важливі ситуаційні фактори. Досвід колег, наукова література та методичні рекомендації повинні бути адаптовані до специфіки конкретного курсу. У підготовці майбутніх ІТ-фахівців, змішане навчання дає змогу студентам ефективно використовувати аудиторний час для вирішення практичних проблем. Час, вивільнений внаслідок цього, викладач може використати для вирішення та обговорення реальних прикладів.

Перед проєктуванням навчальних активностей та розглядом вмісту курсу, необхідно відштовхуватися від концепції процесу проєктування курсу «з кінця до початку». Отже, викладачі спочатку мають задуматися над тим, чого вони бажають, щоб їх студенти досягли під час проходження курсу. У процесі встановлення цілей навчання необхідно сформулювати очікувані результати навчання та їх взаємозв'язок із цілями освітньої програми. Для їх реалізації можна використовувати принципи «історій користувачів» та «критеріїв прийняття», що походять від гнучких методологій у розробці програмного забезпечення та можуть бути адаптовані до процесу встановлення цілей у змішаному навчанні. Спираючись на компетентності, встановлені стандартом освіти галузі знань 12 «Інформаційні технології», наведемо приклад розроблення критеріїв прийняття.

Історія користувача: «Як майбутньому фахівцю з інформаційних технологій, необхідно засвоїти та ефективно використовувати сучасні методи, технології та інструменти для проектування, створення та супроводу програмних систем».

Критерії прийняття:

До кінця курсу студент повинен вміти ідентифікувати та застосовувати сучасні методи та технології при проєктуванні та створенні програмних систем.

Студент може продемонструвати володіння різними інструментами програмного забезпечення, необхідними для створення та супроводу програмних систем.

Студент може оцінити доцільність різних методів, технологій та інструментів для конкретних завдань розробки програмного забезпечення.

Для кожної поставленої цілі, критерії прийняття мають бути певним чином виміряні, тобто має бути чітке визначення успіху, що може бути оцінене. Важливо зосередитися на пріоритетності навчальних цілей та ефективності обраної стратегії оцінювання. Одну з основних освітніх парадигм - конструктивізм, можна описати як процес самостійного «будівництва» знань, а не просто пасивного сприйняття інформації. У сфері інформаційних технологій виявлено, що пасивний студент без участі в процесі навчання не здатен до ефективного навчання [8]. Парадигма конструктивізму, яка передбачає активне навчання, відмінно корелює з формувальним оцінюванням. Це пояснюється його ітеративною сутністю, яка включає постійний зворотний зв'язок та можливість коригування курсу навчання, що відповідає динамічному характеру ІТ галузі. Ціль формувального оцінювання полягає у виявленні проблемних та слабких місць у навчанні студентів, ефективному заповненні прогалин та сприянні самоаналізу досягнутих результатів. Застосування підходу може також забезпечити активну участь кожного студента у дискусіях, що часто буває складно досягти при групових заняттях через обмеження часу. Отже, незалежно від обраної стратегії оцінювання, потрібно спиратися на принципи активного навчання, розуміння індивідуальних потреб та можливостей студентів(гуманістична модель освіти) з можливістю зворотного зв'язку.

За наявності визначених цілей та стратегій оцінювання має бути детермінована навчальна діяльність, включаючи академічну діяльність, лекційні заняття та домашні завдання. Навчальну діяльність у змішаному форматі навчанні можна умовно розділити на очні заняття і онлайн-активності. Комбінування видів діяльності студента базується на педагогічному досвіді та дидактичній експертизі викладача. Забезпечення оптимального співвідношення між онлайн та очними елементами курсу може вимагати проведення декількох ревізій запропонованого методу. Відправною точкою для впровадження змішаного навчання може стати підхід із поміркованим впливом, у якому існуючий курс перепрофілюється шляхом заміни деяких активностей. Припущення, що є в такому підході, полягає в тому, що деякі частини курсу були б ефективнішими як онлайн-активність. Цей підхід дає змогу викладачам починати відносно швидко інноваційний метод і впроваджувати поступово, замінюючи компоненти курсу за потреби [9]. Встановлення оптимального балансу вимагає неперервного аналізу та систематичної оцінки програми.

Курс для підготовки майбутніх ІТ-фахівців може охоплювати таку послідовність навчальних активностей:

самостійна робота онлайн (асинхронна): зосереджується увага на вступному ознайомленні з темою для майбутнього вивчення. Студенти отримують матеріали для самостійного вивчення з термінологією та певними завданнями для залучення до матеріалу;

очне заняття (синхронне): під час цих екзаменаційних сесій викладач демонструє теорію у вигляді лекцій та презентацій, для занурення у матеріал; після чого студенти шукають зв'язки з практикою;

групові обговорення онлайн (синхронні або асинхронні): студенти

обговорюють тему, виявляють проблеми та питання. У процесі вирішення цих завдань застосовуються інструменти для відеоконференцій, чати та форуми;

практичні завдання (онлайн або очні, синхронні або асинхронні): студенти виконують завдання, які прямо пов'язані з цілями курсу. Практичні завдання дають змогу виявити можливі прогалини у набутих знаннях та надати більш глибоке розуміння предмету на основі реального досвіду з метою покращення готовності майбутніх ІТ-фахівців.

рефлексія (онлайн): студенти аналізують своє навчання, обговорюють власний прогрес і досвід з іншими студентами через онлайн-платформи, визначають галузі для подальшого вдосконалення.

зворотній зв'язок(онлайн або очний): групові та індивідуальні

консультації.

Змішане навчання - це гнучкий і динамічний процес, що постійно вимагає зворотного зв'язку, тому навчальний досвід невіддільний від процесу ітераційного вдосконалення: після завершення першої ітерації курсу, викладач отримує відгуки від студентів, що дає йому змогу в подальшому вносити корективи в матеріали курсу для покращення його ефективності. У таблиці 1 подаємо процес ітераційного вдосконалення в змішаному навчанні.

Таблиця 1

Ітераційне вдосконалення в змішаному навчанні

[авторська розробка]

Центральним компонентом управління процесом змішаного навчання на всіх рівнях є єдина система управління навчанням (LMS). Система дає змогу створити уніфіковані технічні умови для взаємодії і навчання студентів. Існує ряд LMS, які можуть бути ефективно використані для змішаного навчання майбутніх IT-фахівців: Moodle - відкрите програмне забезпечення, що підтримує різноманітні формати контенту та включає розширений набір інструментів для взаємодії; Prometheus - український проєкт, що вже займається розробленням онлайн-курсів для запуску пілотного проєкту змішаного навчання «self-blended» на основі світового досвіду; GitHub Classroom: спеціалізована LMS, що дає можливість використовувати ті ж інструменти, які використовуються в професійному середовищі розробки програмного забезпечення, що є важливим досвідом для майбутніх ІТ-фахівців.

Розглядаючи виклики та обмеження змішаного навчання, варто зазначити, що студенти і викладачі галузі знань «Інформаційні технології» можуть стикатися з меншими перешкодами при впровадженні змішаного навчання. Це пов'язано з високим рівнем технічної грамотності студентів та викладачів в даній області, що сприяє швидкому освоєнню та адаптації до нових технологій. Майбутні ІТ-фахівці, зазвичай, мають більший доступ до необхідних технологій та обладнання, проте, незалежно від технічних навичок, студенти та викладачі можуть відчувати відсутність безпосереднього спілкування та взаємодії, які відбуваються в традиційному класі. Не менш важливо зазначити, що інколи може бути відсутній формальний набір освітніх програм змішаного навчання для конкретних спеціальностей, проте деякі елементи дистанційного, віртуального або цифрового навчання можуть існувати в межах традиційного навчального процесу [10]. Окрім цього, може бути складно розробляти методики оцінювання, які адекватно відображатимуть рівень знань та навичок студентів в цифровому середовищі.

Висновки

На основі проведеного аналізу можна стверджувати, що змішане навчання має значний потенціал для підготовки майбутніх ІТ-фахівців. Цей підхід дає змогу оптимально поєднати переваги традиційного та онлайн- навчання, забезпечуючи більш гнучкі, доступні та індивідуалізовані навчальні траєкторії для студентів, що дозволяє їм працювати з різними видами контенту, використовувати інноваційні педагогічні технології та отримувати реальну практичну підготовку. Крім того, це створює можливості для неперервного зворотного зв'язку та наставництва, що важливо для успішного засвоєння дисциплін у галузі інформаційних технологій.

Подальші дослідження потребують зосередження на вивченні конкретних результатів застосування змішаного навчання у підготовці майбутніх ІТ-фахівців, включаючи вплив на якість знань, навички та загальну готовність до роботи в цій галузі, що передбачає поглиблене вивчення викликів, з якими можуть зустрітися викладачі та студенти під час переходу до змішаного формату навчання.

Список використаних джерел

[1] Garrison, D., & Kanuka, H. (2004). Blended learning: Uncovering its transformative potential in higher education. The Internet and Higher Education, (7), 95-105. https://doi.org/10.1016/j.iheduc.2004.02.001

Стрюк, А. М., & Семеріков, С. О. (2012). Моделі комбінованого навчання. Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія», (2), 47-59 .

Триус, Ю. В. (2012). Комбіноване навчання як інноваційна освітня технологія у вищій школі. Теорія та методика електронного навчання, (3), 299-308.

Driscoll, M. (2002). Blended learning: Let's get beyond the hype.

Nurrijal, Punaji Setyosari, Dedi Kuswandi, & Saida Ulfa. (2023). Creative Problem Solving Process Instructional Design in the Context of Blended Learning in Higher Education. Electronic journal of E-Learning, (21), 80-97. https://doi.org/10.34190/ejel.21.2.2653

Graham, C. R., Woodfield, W., & Harrison, J. B. (2013). A framework for institutional adoption and implementation of blended learning in higher education. The Internet and Higher Education, (18), 4-14. https://doi.org/10.1016/j.iheduc.2012.09.003

Fink, L. D. (2003). A Self-Directed Guide to Designing Courses for Significant Learning.

Quevedo-Terrero, J. U. (2009). Learning Theories in Computer Science Education. Information Technology: New Generations, (6), 1635-1635.

Duhaney, D. C. (2004). Blended learning in education, training, and development. Performance Improvement, (43), 35-38. https://doi.org/10.1002/pfi.4140430810

Василенко, І. (2021). Переваги і недоліки змішаного навчання у закладах вищої освіти. Матеріали конференцій МЦНД. Вилучено з

https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/mcnd/article/view/14469

Размещено на Allbest.ru