Групова арт-терапія: культурні практики та арт-терапевтичні техніки роботи з груповими процесами та тімбілдингом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Групова арт-терапія: культурні практики та арт-терапевтичні техніки роботи з груповими процесами та тімбілдингом

Гавеля Оксана Миколаївна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри культурології та міжкультурних комунікацій НАКККіМ

У сучасному інноваційному культурному менеджменті важливе місце відводиться роботі з груповими процесами. Тимбілдинг (техніка командотворення) розглядається нами не лише як одна з перспективних моделей корпоративного менеджменту, що забезпечує повноцінний розвиток компанії, але і як терапевтична техніка роботи з груповими процесами, важливий механізм управління взаємодією в групі, на основі чого відбувається попередження конфліктних ситуацій та покращення психологічного настрою в колективі.

В культурних практиках з арт-терапії побудова командної роботи спрямована, насамперед, на створення групи рівноправних учасників, які несуть спільну відповідальність за результати своєї діяльності. На рівних засадах вони здійснюють розподіл роботи виконання поставлених перед ними завдань, налагоджують міжкультурну взаємодію в команді. На арт-терапевта покладаються дії, які стосуються підбору, оптимізації структури команди й функціонально-рольового розподілу. Також він має допомогти учасникам арт-терапевтичної групи ефективно використовувати сильні їх сторони, розподіляє ролі в команді для оптимального досягнення поставлених перед учасниками завдань. Для згуртування групи арт-терапевту необхідно навчити членів групи міжкультурній взаємодії, створенню робочої обстановки у команді, налагодженню горизонтальних зв'язків між кожним учасником.

Запровадження технік командотворення в групові арт-терапевтичні культурні практики дозволяє формувати і розвивати навички командної роботи (team skills) в кожного з учасників. Такі техніки спрямовані на гармонізацію спільної мети та інтересів всіх членів команди з особистими цілями та інтересами кожного учасника, виробити навички прийняття на себе відповідальності за результати роботи всієї команди.

Однією з арт-терапевтичних технік, яка добре себе зарекомендувала в роботі з груповими процесами є техніка «Сім чарівних слів». Її основна мета - формування навичок групової роботи, визначення розподілу групових ролей. Ця техніка підходить для роботи як з дітьми, віком від 10 років і старше, так і для дорослих. Цей вид арт-терапії має назву казкотерапія.

Учасниками групи дається завдання придумати 7 слів, які найчастіше зустрічаються у відомих їм казках. Ці слова можуть записуватися арт-терапевтом на дошці. На їх основі учасники мають скласти казку. Важливо, щоб кожен учасник взяв участь у груповій взаємодії, складаючи по одному реченню, яке має утворити послідовний і логічний текст казки, після чого передає хід наступному учаснику групи. Якщо всі записані на дошці слова використані, але учасники відчувають, що казка не досягла свого логічного завершення, вони можуть продовжувати її далі.

В культурних практиках з групової арт-терапії корисно здійснювати груповий рефлексивний аналіз. У випадку з технікою «Сім чарівних слів» в ньому використовуються наступні запитання: «Який основний зміст Вашої казки?», «Хто її головний герой?», «Які його основні характеристики?», «Чим він Вам подобається або не подобається?», «Який фрагмент казки Вам найбільше подобається або не подобається?», «Який Ваш особистий внесок у сюжет казки?», «Оцініть, наскільки цікавою була казка?», «Хто з учасників групи виявив найбільшу фантазію?», «Хто з учасників групи підтримав вас найбільше або навпаки заважав Вам думати і говорити?».

Загальний сюжет казки вказує арт-терапевту на домінуючу проблему в групі, а особливості розвитку сюжету казки підкреслюють особливості поведінки кожного члена групи окремо. В процесі роботи з груповими процесами та тімбілдингом арт-терапевт зосереджує увагу на оцінці групових ролей. Для цього він відмічає тих учасників групи, які брали найактивнішу участь в організації міжгрупової взаємодії, визначали ключові слова, придумували сюжет, називали імена головних героїв казки. Саме ці люди і є лідерами групи. Згідно теорії соціометрії Я. Морено, таких членів групи можна назвати «зірками».

Слід зазначити, що спостереження за результатами різноманітних впливів макро- та мікросередовища на психіку й поведінку особистості дає багатий матеріал для соціально-психологічного та арт-терапевтичного аналізу групової взаємодії. Особистість виступає не лише об'єктом тих чи інших впливів із боку оточуючого соціального середовища, але й суб'єктом діяльності. Кожний з нас якимось чином впливає на інших людей, спілкуючись з ними у сфері праці, навчання й дозвілля. Також особистість впливає на макросередовище. Голосуючи за того чи іншого кандидата на виборах, беручи участь у політичному житті країни, особистість виступає як суб'єкт політичної діяльності, що бере участь у перетворенні макросередовища. Більш того, особистість - це суб'єкт історичного процесу, де кожна людина виступає як діяльна особа.

Морено Якоб чи Джекоб Леві - американський психіатр, соціальний психолог, визначив п'ять положень, на якій базується система соціометрії.

По-перше, Морено виходить із того, що розподіл симпатії та антипатії між людьми пов'язаний з існуванням у “тілі” - прихованих, нематеріальних згустків емоційної енергії, простих одиниць почуття, які переходять від індивіда до індивіда. Саме ці “тіла” і є одиницею виміру у соціометрії.

По-друге, жодна людина, на думку Морено, не може вижити без емоційних зв'язків з іншими людьми. Тому “соціальним атомом” суспільства є не окремо індивід, а співіснування індивідів. Процеси взаємного зв'язку визначають два рівні:

а) спонтанний - на цьому рівні знаходяться особи, із якими даний індивід хотів би вступити у контакт;

б) реальний - на цьому рівні знаходиться той, хто дійсно є емоційним партнером. Кожна особистість, вважає Морено, - це ядро атому, де збираються разом численні ролі, що пов'язані з існуванням інших учасників. Спонтанні групи й ролі впливають на поведінку індивідів, і груп і можуть бути джерелом особливо гострих конфліктів. Ці структури “Тест ролей”, “психодрама” і “соціодрама” виконують як діагностичні, так і терапевтичні функції.

Третій пункт - закон Морено чи “закон соціальної гравітації”. Цей закон установлює, що згуртування групи прямо пропорційне силі тяжіння учасників один до одного і зворотно-пропорційне просторовій дистанції між ними. тимбілдинг арт-терапія соціометрія

Таким чином, ефективність групової діяльності може підвищитись за рахунок наближення офіційної та неофіційної структур взаємних симпатій.

Четвертий пункт - “соціологічний закон”. Він підкреслює, що вищі форми колективної організації розвиваються з найпростіших. Звідси висновок, що немає потреби тримати орієнтацію на перетворення макроструктури, а прагнути отримати ефект шляхом мікросоціологічних впливів на малі групи.

П'ятий пункт - “соціальний закон” - (закон “взаємної симпатії”)”. Морено зазначає, що у середині будь-якої групи прихильності її членів розподіляються нерівномірно: більша частина емоційної уваги припадає на небагатьох індивідів (“зірок”), тоді, як більшість учасників залишаються емоційно знедолені (“соціометричний пролетаріат”). Збільшення розміру групи ще більше посилює цю непропорційність, її може знищити лише “соціометрична революція”.

Розробивши свою систему структурного аналізу малих груп, Морено сформулював і завдання соціометрії. На його думку, завдання соціометрії полягає в тому, щоб люди і на виробництві й у житловому приміщенні працювали і жили в оточенні симпатичних людей, які їм симпатизують.

Існує безліч різноманітних факторів, які негативно позначаються на результатах роботи всього колективу та загальному настрої його членів. Тому, при розв'язанні конфліктних ситуацій в групі, або подоланні загальної психологічної напруги в колективі, на арт-терапевтичних заняттях можуть застосовуватися різноманітні техніки. При цьому увага учасників групи має спрямовуватися на конструктивну взаємодію та самоврядування, прийняття єдиного командного рішення й узгодження його з всіма членами команди.

Арт-терапевт має завжди зважати на дію «соціального закону» або закону «взаємної симпатії», коли створює робочі групи і залучає команди до участі в культурних арт-терапевтичних практиках. Це дозволяє забезпечити ефективну командну роботу і розглядається нами як інструмент успішного управління процесами групової взаємодії.

Размещено на Allbest.ru