Управління розвитком фізичних якостей у майбутніх офіцерів-прикордонників

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

Факультет охорони та захисту державного кордону

Кафедра фізичної підготовки та особистої безпеки

Управління розвитком фізичних якостей у майбутніх офіцерів-прикордонників

Андрій Мельніков доктор педагогічних наук, доцент,

начальник кафедри

Вадим Рефель викладач кафедри

Олександр Токовенко викладач кафедри

м. Хмельницький, Україна



Анотація

У статті аналізується актуальність розвитку фізичних якостей майбутніх прикордонників у системі фізичної підготовки Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ) з метою встановлення оптимальних методів управління процесом розвитку та вдосконалення фізичних якостей. В основу дослідження покладено особливості методів розвитку таких фізичних якостей: деякі складові швидкісних якостей; вибухова сила; сила м'язів; різні види витривалості, що відіграють ключову роль у професійно-службовій та бойовій діяльності особового складу ДПСУ.

Визначено основні засоби формування, розвитку та вдосконалення та значення фізичних якостей у професійній діяльності. Установлено, що професія офіцера ДПСУ пов'язана з великим фізичним та психологічним напруженням, оскільки згідно з практикою розв'язання загальних завдань визначається не лише розумінням порядку виконання вправ з вогнепальної зброї, а й, перш за все, рівнем фізичної підготовленості і військово-прикладної моторики. У зв'язку із цим пріоритетом майбутніх офіцерів ДПСУ залишається зміст дисципліни фізичного виховання та деяких суміжних дисциплін.

У статті висвітлено, проаналізовано стан розвитку наукової галузі, пов'язаної з використанням змісту дисципліни “Фізичне виховання” при розв'язанні завдань різного спрямування у підготовці майбутніх офіцерів ДПСУ до професійної діяльності.

Відзначено теоретичну обґрунтованість нормативів фізичної підготовленості військовослужбовців різних категорій. Але вони продовжували визначатися, як і раніше, з урахуванням існуючого середнього рівня, що характеризує розвиток певної фізичної якості. Взагалі не враховувались особливості та періодизація навчально-бойової діяльності різних категорій військовослужбовців, зокрема в ДПСУ. Такий стан спеціальної спрямованості, а саме професійно важливих фізичних якостей і рухових навичок, також розцінюється як ще один недолік, оскільки низький ступінь відповідності рівню розвитку тих чи інших фізичних якостей вимагає певної професійної діяльності.

З іншого боку, кожен майбутній співробітник ДПСУ має різну фізичну підготовку протягом одного навчального року. Таким чином, найнижчі результати були виявлені після закінчення канікул, тобто на початку кодового семестру навчання. Особливості значно знижують результати в тестах, що характеризують загальну витривалість. Рівень м'язової сили та силової витривалості зменшується дещо повільніше. У той же час загальна витривалість вимагає для свого розвитку підтримувати достатній рівень максимального часу і регулярності у використанні фізичних навантажень.

Ключові слова: фізична підготовка; фізичне виховання; фізичні якості; м'язова сила; витривалість; швидкість.



Вступ

Постановка проблеми. Головною метою фізичної підготовки в ДПСУ є забезпечення фізичної готовності військовослужбовців до бойової діяльності, а також сприяти вирішенню інших завдань навчання і виховання.

Постійний розвиток і вдосконалення фізичних якостей курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі - НАДПСУ) є одним з найбільш важливих завдань фізичної підготовки, вирішення якого дозволить забезпечити зростання рівня фізичної готовності до виконання професійних завдань в умовах воєнного стану.

Загальними завданнями фізичної підготовки для майбутніх офіцерів є постійний розвиток і вдосконалення фізичних якостей. Фізичні якості - це властивості організму, що забезпечують його рухову діяльність. Основними фізичними якостями військовослужбовців є: витривалість, сила, швидкість і спритність [1].

Для подолання великого зовнішнього опору потрібна, передусім відповідна м'язова сила; для подолання короткої відстані за якомога менший час потрібна швидкість; для тривалого й ефективного виконання фізичної роботи потрібна витривалість; для виконання рухів з великою амплітудою необхідна гнучкість; а для раціональної перебудови рухової діяльності відповідно до зміни умов необхідна спритність. “Розвиток фізичних якостей” - це зміни в показниках фізичної якості, що викликані запрограмованим природою шляхом. “Виховання фізичних якостей” - це зміни, причиною яких є спеціальне втручання, цілеспрямована робота з прогнозом результатів. Тобто, виховання є процесом управління розвитком тієї чи іншої фізичної якості, її вдосконалення. Більшість фізичних якостей людини у процесі особистого розвитку змінюються нерівномірно. У деякі роки та чи інша якість має дуже високі темпи приросту, або навіть може бути спад її показників. Цим спеціальна література означає особливо чутливі або “сенситивні” періоди стосовно розвитку фізичних якостей. Між фізичними якостями існує тісний взаємозв'язок, який у спортивній літературі прийнято називати “переносом”. Перенос може бути позитивним, якщо розвиток однієї якості позитивно впливає на прояв іншої, або негативним (якщо розвиток однієї якості негативно впливає на прояв іншої). При цьому чим нижчий рівень розвитку фізичних якостей, тим тісніший позитивний взаємозв'язок між ними, і навпаки. Може спостерігатись позитивний перенос з однієї групи м'язів на іншу, з однієї фізичної вправи на іншу, з однієї рухової якості на іншу. Здатність військовослужбовця найбільш оперативно реагувати на зміну обстановки, а також за обмежений час долати дистанцію або тривалий час підтримувати, необхідний рівень працездатності прийнято позначати як якісні характеристики його рухової діяльності. Серед цих якостей в залежності від їх ролі в здійсненні рухової діяльності можна виділити загальні та спеціальні. Від того, що ми розуміємо під фізичними якостями, багато в чому залежить і спосіб, який обирається для їх розвитку.

Мета статті - дослідження механізмів, які лежать в основі розвитку фізичних якостей в процесі управління та ефективності розвитку технології фізичної підготовки військовослужбовців.

Для цього необхідно привести у відповідність об'єктивні експериментальні дані і наше уявлення про форми прояву фізичних якостей у курсантів НАДПСУ, приділяючи, при цьому, увагу змісту, який має першорядне значення для управління і реалізації завдань фізичної підготовки. фізичний прикордонний офіцер україна

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ми здійснили аналіз, систематизацію й узагальнення інформації з літературних джерел, пов'язаної з питаннями підготовки майбутніх офіцерів ДПСУ до фізичного виховання особового складу. Передусім зазначимо, що дотепер у незалежній Україні відсутній військовий ЗВО, який здійснює спеціалізовану підготовку майбутніх офіцерів ДПСУ, а саме військових фахівців з фізичного виховання. Установлено також відсутність такого ЗВО у системі ЗСУ [5].

Водночас у всіх воєннізованих формувань України фізичне виховання є невід'ємною та однією з визначальних складових підготовки майбутніх офіцерів до професійної діяльності [6].

Чинні документальні джерела [1] свідчать, що вирішення завдань з підготовки майбутніх офіцерів ДПСУ до фізичного виховання особового складу здійснюються у межах формування загальної професійної компетентності таких офіцерів під час навчання в спеціалізованому ЗВО.

У зв'язку з виявленою ситуацією, нами проаналізовано інформацію, що безпосередньо стосується фізичного виховання та фахівця, який здійснює його реалізацію. Фізичне виховання - це педагогічний процес, спрямований на фізичний розвиток, функціональне вдосконалення організму, навчання основаних життєво-важливих рухових навичок, умінь і пов'язаних з ними знань для успішної наступної професійної діяльності [4], [6].

За інформацією інших джерел [3], [8] фізичне виховання - це спе- ціалізовний педагогічний процес цілеспрямованої систематичної дії на людину фізичними вправами, силами природи, гігієнічними фак- тороми з метою зміцнення здоров'я, розвитку фізичних якостей удосконалення морфологічних і функціональних спроможностей, формування й покращення основних життєвоважливих рухових навичок, умінь та пов'язаних і з ними знань, забезпечення готовності людини до активної участі у спільному виробничому й культурному житті.

В основному документі з фізичного виховання в ЗСУ та інших воєнізованних формуваннях, а саме в настанові з фізичної підготовки, провідним є термін “фізична підготовка”.

Професор В. Платонов [7] зазначає, що фізична підготовка є процесом, спрямованим на розвиток (фізичних) якостей та можливостей функціональних систем і механізмів, що забезпечують рівень їх вияву, а фізичні якості - це якості, які відображають можливість людини у руховій діяльності, а саме сила, швидкість, гнучкість, спритність, витривалість.

Єдність розвитку фізичних якостей розумілася як те, що має місце процес взаємного впливу і переходу однієї якості в іншу.

Незважаючи на широке визнання гіпотези про інтеграцію фізичних якостей, реальний фізіологічний механізм цього явища був вивчений недостатньо. Пропонувалася така форма взаємозв'язку між фізичними якостями (Л. А. Станкявичус, 1993):

· “позитивна”, коли розвиток одних якостей сприяє розвитку інших;

· “нейтральна”, коли в процесі розвитку фізичні якості не впливають одна на одну;

· “негативна”, якщо розвиток одних фізичних якостей негативно впливає на рівень або розвиток інших.

Розглядалася також можливість перенесення ефекту розвитку одних фізичних якостей на інші [7]. Такі уявлення призвели до розуміння, що в основі розвитку фізичних якостей лежать характерні для кожного з них фізіологічні механізми відповідальні за “їх вияв” (Є. Б. Сологуб, 1978).

Серед основних фізичних якостей розрізняють м'язову силу, швидкість, витривалість, спритність і гнучкість. Ряд авторів виділяє як основні якості швидкісно-силові можливості людини.



Результати дослідження

Розглянемо, які ж механізми лежать в основі розвитку фізичних якостей в системі управління фізичної підготовкою майбутніх офіцерів-прикордонників. Аналіз вітчизняної літератури (В. Платонов, В. Ареф'єв, В. Бальсевич, Ю. Фіногенов) свідчить, що в результаті систематичних тренувань в організмі людини відбуваються такі адаптивні перебудови:

· підвищення здатності ЦНС створювати необхідну потужність, збудженням посилу на моторну периферію до м'язів і забезпечувати відповідну координацію рухів;

· тонка морфофункціональна спеціалізація нервово-м'язової системи відповідно до режиму її роботи;

· збільшення потужності систем енергозабезпечення напруженої м'язової діяльності;

· розширення функціональних можливостей всіх фізіологічних систем організму, що забезпечують його рухову діяльність;

· формування міжсистемних відносин в організмі, які забезпечують високий рівень його працездатності.

Розвиток фізичних якостей в різній мірі залежить від вроджених особливостей. Разом з тим в індивідуальному розвитку провідним механізмом є умовно-рефлекторний.

Цей механізм забезпечує якісні особливості рухової діяльності конкретної людини, специфіку їх вияву і взаємин. Для вияву фізичних якостей характерна їх менша усвідомленість в порівнянні з руховими навичками, велика значимість для них біохімічних, морфологічних і вегетативних змін в організмі (О. Гужаловський, О. Ольховий).

Сила є однією з провідних фізичних якостей спортсмена. Вона необхідна при виконанні багатьох спортивних вправ, особливо в стандартних ациклічних видах спорту: важкій атлетиці, спортивній гімнастиці, акробатиці, спортивних іграх тощо.

Сила м'яза - це здатність за рахунок м'язових скорочень долати зовнішній опір. При її оцінці розрізняють абсолютну і відносну м'язову силу.

Абсолютна м'язова сила необхідна у власне силових вправах, де максимальне ізометричне напруження забезпечується подоланням великого зовнішнього опору.

Наприклад, при підйомі штанги максимальної або близько максимальної ваги, при виконанні в гімнастиці стійки на кистях, передньої та задньої рівноваги на кільцях і упору руки в боки та ін. Відносна м'язова сила визначає як успішність переміщення власного тіла, наприклад, у стрибках. Залежно від режиму м'язового скорочення розрізняють: статичну (ізометричну) силу, що проявляється при статичних зусиллях і динамічну силу - при динамічній роботі, зокрема так звану вибухову силу.

Вибухова сила якраз визначається швидкісно-силовими можливостями людини, які необхідні для надання якомога більшого прискорення власному тілу або спортивного снаряду, наприклад, при стартовому розгоні. Вона лежить в основі таких важливих для спортсмена якостях, як стрибучість (різного виду стрибки) або різкість (в метанні, ударах).

При прояві вибухової сили важлива не стільки величина сили, скільки її наростання в часі. Так званий градієнт сили. Чим менше тривалість наростання сили до її максимального значення, тим вище результативність виконання стрибків, метань, кидків, ударів.

Швидкісно-силові можливості людини в більшій мірі залежать від спадкових властивостей організму, ніж абсолютна ізометрична сила [4].

Значна частина спортивних вправ не тільки вимагає максимально можливого розвитку сили і швидкості рухів, а й відбувається в умовах дефіциту часу. Досягнення успіху в подібних вправах можливо лише при хорошому розвитку фізичної якості такої, як швидкість.

Швидкість - це здатність здійснювати рухи в мінімальний для даних умов відрізок часу. Розрізняють комплексні і елементарні форми прояву швидкості.

У природних умовах спортивної діяльності швидкість виявляється зазвичай у комплексних формах, що включають швидкість рухових дій і короткочасність розумових операцій, і в поєднанні з іншими якостями.

До елементарних форм прояву швидкості належать [3]:

· загальна швидкість одноразових рухів (або час одиночних дій), наприклад, стрибків, метань;

· час рухової реакції - латентний (прихований) період простою (без вибору) і складною (з вибором) сенсомоторної реакції, реакції на об'єкт, що рухається, мають особливе значення в ситуаційних вправах, в ігрових видах спорту;

· максимальний темп рухів.

В основі прояву якості швидкості лежать індивідуальні особливості протікання фізіологічних процесів в нервовій і м'язовій системах. Швидкість залежить від таких факторів:

· лабільності (швидкості протікання збудження в нервових і м'язових клітинах);

· рухливості нервових процесів (швидкості зміни в корі великих півкуль процесів збудження і гальмування і навпаки);

· співвідношення швидких і повільних м'язових волокон в структурі скелетних м'язів [5].

Частота руху піддається тренуванню краще за рахунок включення в роботу симетричних груп м'язів.

Отже, швидкість визначається переважно двома факторами: оперативністю регуляції нейромоторного механізму ЦНС і оперативністю мобілізації рухового дії.

Перший фактор характеризується вродженою властивістю ЦНС, зумовленими її генотипом, і практично не піддається тренуванню.

Другий - піддається тренуванню і представляє основний резерв розвитку швидкості у військовослужбовців. Тому розвиток швидкості забезпечується за рахунок пристосування моторного апарату до умов ефективного вирішення рухового завдання і оволодіння раціональної м'язової координацією (техніка руху), що сприяє повноцінному використанню індивідуальних властивостей ЦНС, властивих конкретному футболісту.

Іншою важливою фізичною якістю, яку необхідно розвивати в процесі управління системою тренування військовослужбовців, є витривалість. На думку Б. В. Ендальцева, це фізична якість є базовою для забезпечення високого рівня фізичної підготовленості. З витривалістю зазвичай ототожнюють здатність військовослужбовця до тривалого виконання м'язової роботи без ознак втоми.

У науково-методичній літературі можна зустріти різні характеристики прояви витривалості. Наприклад, виділяють витривалість статичну і динамічну, швидкісну і силову, серцево-судинну і м'язову, загальну і спеціальну, емоційну, психічну, дистанційну і т. д.

На сьогодні в науковій літературі розділяють дві концепції розвитку витривалості. Перша концепція визначає, що витривалість розвивається лише тоді, коли в процесі тренування військовослужбовці доходять до необхідного ступеня втоми.

Обмеження працездатності відбувається внаслідок робочої гіпоксії м'язів, що пов'язано з підвищеним рівнем концентрації лактату та ін. продуктів анаеробного метаболізму в крові (Л. Д. Гурман, В. В. Ліщук). Найкраща витривалість до субмаксимальної роботи визначається вищим рівнем МСК і підвищеним надходженням крові і кисню в працюючі м'язи. Звідси склалося цілком певне уявлення про витривалість як функції дихальної і серцево-судинної систем, що забезпечує доставку кисню до працюючих м'язів. Таку витривалість вони визначили як “вегетативну тренованість”.

Основним показником вегетативної підготовленості вважається аеробна потужність (МСК), а як фактор, що лімітує споживання кисню, - потужність серця і хвилинний об'єм крові (ХОК).

Витривалістю називають здатність найбільш тривалий час або в заданих межах часу виконувати спеціалізовану роботу без зниження її ефективності.

Розрізняють дві форми прояву витривалості: загальну і спеціальну.

Загальна витривалість характеризує здатність тривалий час виконувати будь-яку циклічну роботу помірної потужності за участю великих м'язових груп, а спеціальна витривалість проявляється в різних конкретних видах рухової діяльності [6].

Фізіологічною основою загальної витривалості є високий рівень аеробних можливостей людини, тобто здатність виконувати роботу за рахунок енергії окислювальних реакцій.

Загальна витривалість залежить від доставки кисню працюючим м'язам та, головним чином, визначається функціонуванням транспортування кисню серцево-судинній, дихальній системі.

Спеціальні форми витривалості характеризуються різними адаптивними перебудовами організму в залежності від специфіки фізичного навантаження. Спеціальна витривалість у циклічних видах спорту залежить від довжини дистанції, яка визначає співвідношення аеробного й анаеробного енергозабезпечення.

Наприклад, в лижних гонках на довгі дистанції співвідношення аеробної й анаеробної роботи близько 95 % і 5 %; в академічному веслуванні на 2 км - 70 % і 30 % відповідно; у спринті - 5 % і 95 %. Це визначає різні вимоги до рухового апарату і вегетативних систем в організмі людини.

Силова витривалість залежить від здатності переносити нервовою системою руховим апаратом багаторазових повторень напруження, що викликає припинення кровотоку в навантажених м'язах і кисневе голодування мозку. Підвищення резервів м'язового глікогену і кисневих запасів в міоглобіні полегшує роботу м'язів.

Швидкісна витривалість визначається стійкістю нервових центрів до високого темпу активності. Вона залежить від швидкого відновлення АТФ в анаеробних умовах за рахунок креатинфосфату і реакцій гліколізу [8].

Розвиток витривалості пов'язаний зі збільшенням діапазону фізіологічних резервів і великими можливостями їх мобілізації.

Багато дослідників (Б. М. Шиян, Г. А. Єдинак та ін.) сходяться на думці, що особливо важливо розвивати в процесі тренування здатність до мобілізації функціональних резервів мозку спортсмена в результаті довільного подолання прихованої втоми.

Установлено, що у зв'язку із систематичними регулярними навантаженнями під час тренувань відбувається збільшення потужності системи мітохондрій у працюючих м'язах, що значно перевищує зростання МСК.

Підвищення витривалості змінюється саме з ростом числа мітохондрій і оксидативної здатності м'язів, але не з величиною МСК. У результаті тренування витривалість зростає в 3-5 разів, кількість мітохондрій і оксидативної здатність скелетних м'язів - у 2 рази, а МСК - тільки на 10-15 %.

З наведених фактів можна припустити, що витривалість до роботи субмаксимальної потужності визначається не тільки і не стільки величиною МСК, скільки “дихальними” здібностями скелетних м'язів. Іншим словами, розвиток витривалості відбувається не стільки за рахунок збільшеного надходження кисню до працюючих м'язів, скільки за рахунок розвитку здатності м'язових клітин, їх мітохондрій до засвоєння більш високого відсотка кисню, який надходить з артеріальної крові.

До основних фізичних якостей належать спритність і гнучкість. Спритність досить добре розвивається у процесі індивідуального життя людини, зокрема у процесі спортивного тренування.

Гнучкість визначається як здатність здійснювати рухи в суглобах з великою амплітудою, тобто характеризується такою фізіологічною здатністю, як суглобова рухливість. Гнучкість залежить від здатності до управління руховим апаратом і його морфофункціональними здібностями (в'язкості м'язів, еластичності зв'язкового апарату, стану міжхребцевих дисків).

На противагу цьому, гнучкість знаходиться під значним генетичним контролем.

Якість спритності являє собою складний комплекс здібностей.

Спритністю вважають:

· здатність створювати нові рухові акти і рухові навички;

· швидко перемикатися з одного виду руху на інший вид при зміні ситуації;

· виконувати складнокоординаційні рухи.



Висновки та перспективи подальших досліджень

На наш погляд, дані критерії найбільш глибоко характеризують витривалість як найціннішу фізичну якість майбутнього офіцера-прикордонника, оскільки в службово-бойової діяльності особового складу характеризується високими фізичними навантаженнями та психічним напруженням як у воєнний, так і в мирний час. Витривалість є необхідним фундаментом фізичної готовності для оволодіння та розучування нових вправ з метою розвитку інших фізичних якостей військовослужбовця та передбачає фізичну готовність кожного військовослужбовця до виконання професійних завдань.

Також в ході проведеного дослідження військовими педагогами встановлено наукову проблему, яка пов'язана з мотивацією майбутніх офіцерів ДПСУ до формування звички та ставлення до регулярної систематичної фізичної активності. Значною мірою розв'язання цієї проблеми та інших, що пов'язані з вищезазначеною інформацією, залежить від якості навчального процесу з фізичного виховання в спеціальному ЗВО.

Отже, виявлено ефективне управління системою організації навчально-тренувального процесу майбутнього офіцера-прикордонника, що передбачає не тільки максимальний розвиток у них фізичних якостей, але і правильну, науково обґрунтовану організацію навчально-тренувальних занять.



Список використаних джерел

1. Настанова з фізичної підготовки в прикордонних військах України (НФП-99). Хмельницький : видавництво НАПВУ, 2003. 118 с.

2. Настанова з фізичної підготовки в ЗС України. Київ : Міністерство оборони України, 2014. 245 с.

3. Шиян Б. М., Єдинак Г. А. Наукові дослідження у фізичному вихованні і спорті : навч. посібник Кам.-Подільський : ТОВ “Друкарня “Рута”, 2012. 97 с.

4. Мельніков А. В. Фізична підготовленість як фактор впливу на професійну придатність майбутніх офіцерів-прикордонників. Науковий вісник ЧНУ: серія: педагогіка та психологія. 2015. Випуск 747. С. 109-113.

5. Мельніков А. В., Волошин В. В. Фізичне виховання як засіб професійного навчання слухачів: Збірник наукових праць за матеріалами і Всеукраїнської наукової інтернет конференції. “Актуальні проблеми фізичної культури спорту і здоров'я” (м. Черкаси, 26-27 травня 2016 р.). Черкаси, 2016. С. 36-41.

6. Станкявичус Л. А. Ефективність рухливих ігор у вихованні рухових якостей у школярів на уроках фізичної культури : автореф. дис. ... канд. пед. наук. Каунас : БГІФК, 1983. 254 с.

7. Солодкий, A. C. Фізіологія людини : підручник. Київ : Терра-спорт, 2001. 519 с.

8. Гурман Л. Д., Ліщук В. В. Швидкісно-силова підготовка юних футболістів : лекції. Київ : КПНУ, 2006. 66 с.



Abstract

Management of physical quality development in future border officers

Melnikov A., Refel V., Tokovenko O.

The article analyzes the relevance of the development of physical qualities of future border guards in the system of physical training of the State Border Guard Service of Ukraine (further - SBGSU) in order to establish optimal methods of managing the development process and improving the education of physical qualities. The study is based on the peculiarities of methods of developing the following physical qualities: some components of speed qualities; explosive force; muscle strength; different types of endurance that play a key role in the professional service and combat activities of SBGS personnel.

The article identifies the main means of formation, development and improvement and the importance of physical qualities in professional activities. It was established that the profession of SBGSU officer is associated with great physical and psychological stress, because according to

the practice of solving the tasks is determined not only by understanding the order of execution of firearms but also, above all, the level of physical fitness and military-applied motor skills. In this regard, the priority of future officers of the SBGSU remains the content of the discipline of physical education and some related disciplines.

Given the above, the state of development of the scientific field related to the use of the content of the discipline “Physical Education” in solving problems of various orientations in the preparation of future officers of the SBGS for professional activities was analyzed.

The theoretical validity of standards for physical fitness of servicemen of different categories was noted. But they continued to be determined, as before, based on the existing average level which characterizes the development of a certain physical quality. The peculiarities and periodization of training and combat activities of various categories of servicemen, in particular in the SBGSU, were not taken into account at all. This state of special orientation, namely professionally important physical qualities and motor skills is also regarded as another shortcoming because the low degree of compliance with the level of development of certain physical qualities requires certain professional activities.

On the other hand, each future SBGSU officer has different physical fitness during one academic year. Thus, the lowest results were found after the end of the holiday, ie at the beginning of the code semester of study. Features significantly reduce the results in tests that characterize the overall endurance. The level of muscle strength and strength endurance decreases at a slightly slower rate. At the same time, the general endurance requires for its development to maintain a sufficient level of maximum time and regularity in the use of physical activity.

In the course of the research, military educators identified a scientific problem related to the motivation of future officers of the SBGSU to form a habit and attitude to regular systematic physical activity. To a large extent, the solution of this problem and others related to the above information depends on the quality of the educational process in physical education in a special free educational institution.

Key words: physical training; physical education; physical qualities; muscle strength; endurance; speed.



References

1. (2003). Nastanova z fizychnoyi pidhotovky v prykordonnykh viys'kakh Ukrayiny [Guidelines for physical training in the border troops of Ukraine (NFP- 99)]. Khmelnytsky : NAPVU Publishing House. [in Ukrainian]

2. (2014). Nastanova z fizychnoyi pidhotovky v ZS Ukrayiny [Guidelines for physical training in the Armed Forces of Ukraine]. Kyiv : Ministry of Defense of Ukraine. [in Ukrainian]

3. Shiyan B. M., Yedinak G. A. (2012). Naukovi doslidzhennya u fizychnomu vykhovanni i sporti [Scientific research in physical education and sports]: textbook. Kam.-Podilsky : LLC “Printing House” Ruta. [in Ukrainian]

4. Melnikov A. V. (2015). Fizychna pidhotovlenist' yak faktor vplyvu na profesiynu prydatnist' maybutnikh ofitseriv-prykordonnykiv [Physical fitness as a factor influencing the professional suitability of future border officers]. Scientific Bulletin of ChNU: series: pedagogy and psychology. Issue 747. P. 109-113. [in Ukrainian]

5. Melnikov A. V., Voloshin V. V. (2016). Fizychne vykhovannya yak zasib profesiynoho navchannya slukhachiv [Physical education as a means of professional training of students]: ST of Science. Ave. according to the materials of the All- Ukrainian scientific Internet conference. “Current issues of physical culture, sports and health” (Cherkasy, May 26-27, 2016). Cherkasy, 2016. [in Ukrainian]

6. Stankyavychus L. A. (1983). Effektyvnist' rukhlyvykh ihor u vykhovanni rukhovykh yakostey u shkolyariv na urokakh fizychnoyi kul'tury [The effectiveness of moving games in the education of motor skills in schoolchildren in physical education lessons] : abstract. dis. ... cand. ped. Science. Kaunas : BGIFK, 1983. [in Ukrainian]

7. Solodkyy A. C. (2001). Fizyolohiya lyudyny [Human physiology]. Textbook. Kiev : Terra-sport. [in Ukrainian]

8. Hurman L. D., Lishchuk V. V. (2006). Shvydkisno-sylova pidhotovka yunykh futbolistiv [Speed and strength training of young football players]: Lecture KPNU. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru

...