Цільові орієнтири формування пізнавальної самостійності підлітків під час вивчення природничих дисциплін

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Цільові орієнтири формування пізнавальної самостійності підлітків під час вивчення природничих дисциплін

Вступ

Проблема формування самостійності в дітей різного віку турбувала не лише науковців протягом багатьох років, а й стародавніх філософів Давньої Греції часів античності, зокрема Арістотеля, Геракліта, Демокріта, Платона Сократа, які вважали, що особистісний розвиток є можливим лише під час самостійного вдосконалення людини в процесі самопізнання. Тобто вже тоді зароджувалось поняття «пізнавальна самостійність», адже великого значення надавалося пізнанню себе, світу, природи тощо. Метр педагогіки ХІХ ст. К. Ушинський у свій час розглядав поняття «самостійність» через призму організації процесу навчання. Його гуманістичні погляди були спрямовані на виховання самостійності, починаючи зі спостереження, яке вчить думати самостійно, а потім висловлювати свої думки словами, оскільки самостійні думки виникають тільки із самостійно здобутих знань. Він був переконаний, що навчальний процес має бути організований таким чином, щоб учні якомога більше, працювали самостійно, а учитель стежив за процесом навчання і готував для учнів дидактичний матеріал [1]. Проблема формування пізнавальної самостійності, не зважаючи на глибокі витоки, має важливе значення для сучасної освіти, оскільки все важче педагогам мотивувати учнів навчатися та залучати їх до пізнавальної діяльності.

Виклад основного матеріалу

Аналіз педагогічної літератури науковців минулого століття і сучасників дає підґрунтя стверджувати, що самостійність розглядалася з різних сторін, тому існує різноманітність поглядів до визначення її суті та послідовності етапів формування.

Часто визначення самостійності трактується як якість особистості, для якої притаманна незалежність дій і мислення, виявлення активності та ініціативності, прояв високої свідомості і відповідальності за свої вчинки, уміння ставити мету і досягати її власними силами, уміння орієнтуватися в нових ситуаціях [2;3,4].

За дослідженнями І. Зязюна самостійність характеризується двома видами ознак: внутрішніми мотивами (потреби учнів, а також спрямування розумових, морально-вольових зусиль вихованців на досягнення цілей без сторонньої допомоги) та зовнішніми (планування діяльності та виконання завдань без участі учителя, здійснення систематичного самоконтролю за ходом роботи, яку він виконує, аналіз отриманих результатів власної діяльності та її корекція) [5].

Через розуміння суті поняття «самостійності» та суміжних із нею категорій (пізнавальний інтерес, пізнавальна активність, самостійність) можна визначити певну послідовність формування саме пізнавальної самостійності.

На переконання Л. Аристової [6], Л. Божовича [7], Н. Добриніна [8] реалізація пізнавальної самостійності в процесі навчання можлива через пізнавальну активність, яка забезпечує взаємозв'язок між внутрішньою готовністю особистості до навчання і зовнішнім проявом цієї готовності.

При цьому пізнавальну активність розглядають: з точки зору цілеспрямованого процесу роботи учня з різними об'єктами пізнання, спрямованими на набуття досвіду та розвитку системи цінностей та якостей особистості - Л. Лернер [9], В. Лозова [10], Р. Назимова [11].

М. Купріянова [12], Г. Щукіна [13] та ін. поєднують пізнавальну активність з пізнавальною діяльністю, при цьому самостійність є основою для здійснення творчої діяльності, а пізнавальна самостійність може розглядатися тільки через призму пізнавальної діяльності. У цій точці зору простежується певна міра тотожності циклічності та взаємозалежності між категоріями «пізнавальна активність», «пізнавальна самостійність» та «пізнавальна діяльність».

У процесі дослідження було встановлено, що поняття «пізнавальна самостійність» знаходиться у певній взаємодії з такими поняттями як пізнавальний інтерес, пізнавальна активність та пізнавальна діяльність. Щодо визначення місця пізнавальної самостійності в ієрархії зазначених понять, то у процесі навчання відбувається пізнання чогось нового, що сприяє появі певної самостійності особистості, яка породжує пізнавальний інтерес (поява мотивів навчання). Пізнавальний інтерес спонукає до дії, тобто з'являється пізнавальна активність як цілеспрямований процес роботи учня з об'єктом пізнання, і в тому випадку, якщо пізнавальний інтерес стає внутрішнім покликом, формується якість особистості, яка характеризує її потребу в самостійному пізнанні, - пізнавальна самостійність. При цьому пізнавальна самостійність і пізнавальна активність реалізуються в пізнавальній діяльності. Саме в такому сенсі ми використовуємо ці поняття в нашому дослідженні і враховуємо поступовість формування пізнавальної самостійності учнів підліткового віку (мал. 1) [21].

Рис. 1. Місце пізнавальної самостійності в ієрархії категоріальної системи

Визначаючи окреме місце пізнавальній самостійності серед інших понять виникає необхідність довести її ідентичність через погляди різних дослідників. Зрозуміло, що поняття пізнавальної самостійності є багатогранним як і різноманітність поглядів щодо способів її формування.

Значна кількість дослідників визначають пізнавальну самостійність як інтегровану якість (якісна характеристика, властивість) особистості, що реалізується: в здатності без сторонньої допомоги здійснювати певну пізнавальну діяльність (М. Данилов [14], І. Лернер [15], В. Логвіненко [16] та ін.), в можливості особистості самостійно відшукувати додаткову корисну та необхідну інформацію, а також в здатності вирішувати пізнавальні завдання, самостійно засвоювати знання, формувати уміння і навички та використовувати їх для вирішення завдань та розв'язування задач (О. Липецький [17], (І. Левіна [18], Т. Точиліна [19], В. Тюріна [20]).

Таким чином можна стверджувати, що пізнавальна самостійність особистості, безпосередньо характеризує рівень її самостійності, що впливає на навчання та здатність учнів до самоосвіти. Тому формування пізнавальної самостійності учня можливе лише за умови набуття ним вмінь і навичок бачити зміст і мету кінцевого результату роботи. При цьому необхідно аналізувати поведінку учня та спостерігати за розвитком його особистості, у якій виявляється ставлення самого учня до діяльності та готовність до навчання, наявність відповідних мотивів для навчання і прагнення активізувати вольові зусилля для досягнення мети. Самостійність у здобутті знань виявляється тільки через власну діяльність, через наявність внутрішньої потреби в знаннях і розвитку пізнавальних інтересів.

Зі схеми видно, що більшість трактувань суті пізнавальної самостійності сходяться до якості особистості або є її якісною характеристикою, тому, у контексті нашого дослідження пізнавальну самостійність визначено як - якість особистості, що характеризується виникненням стійких мотивів самостійно здобувати знання, використовуючи різні джерела інформації, вирішувати варіативні завдання, подані в нестандартній формі, виявляти активність та ініціативність, ставити цілі для реалізації пізнавальної діяльності, віднаходити й опановувати нові способи і засоби для їх досягнення, аналізувати одержані результати без сторонньої допомоги, але під опосередкованим керівництвом учителя [21].

Рис. 2. Узагальнююча схема поглядів науковців щодо визначення суті поняття «пізнавальна самостійність»

професійний інноваційний пізнавальний самостійність природничий

Дослідження присвячені проблематиці формування пізнавальної самостійності під час вивчення природничих наук були відображені у низці робіт, зокрема під час вивчення фізики досліджували (О. Липецький [17], Т. Поведа [22], Д. Соменко [23]), біології (С. Коваленко [24], В. Кривобородько [25], О. Цуруль [26], І. Мартиненко [27]), хімії (С. Каяліна [28], І. Філоненко [29], І. Старовойтова [30], Н. Шиян [31]) та ін.

Опрацювання психолого-педагогічної літератури передового педагогічного досвіду дозволяють стверджувати, що пізнавальну самостійність при вивченні природничих дисциплін можливо сформувати в процесі активної навчальної діяльності, із застосуванням низки заходів навчальної діяльності, які здатні викликати в учнів інтерес: проведення експериментів, лабораторних та практичних робіт, цікавих дослідів, залучення учнів до проектної діяльності. Навчальна діяльність вимагає від школяра прояву самостійних дій, волі, переконань та бажання отримати позитивний результат в умовах застосування вчителем розвиваючих, цікавих для учнів методів навчання. Пізнавальна самостійність може сформуватися в процесі вирішення пізнавальних завдань чи виконання самостійної роботи. При цьому учень має вміти самостійно шукати матеріал для здобуття знань, опановувати нові способи виконання завдань та отримувати знання у рамках пізнавальної діяльності [21].

У ході аналізу оприлюднених у згаданих вище джерелах даних ми встановили, що пізнавальна самостійність не формується сама по собі, а тільки в процесі активної пізнавальної діяльності. При цьому вона повинна контролюватися учителем, який створює завдання, надає консультації учням, спрямовує школярів на пошук інформаційних джерел і при цьому не втручається безпосередньо в пізнавальний процес учнів. Напрями формування пізнавальної самостійності учнів можна зобразити схематично (мал. 3) [21].

Рис. 3. Цільові орієнтири процесу формування пізнавальної самостійності

Висновки

Слід зазначити, що проблема формування пізнавальної самостійності не втрачає своєї актуальності незважаючи на значний здобуток досліджень, а лише набуває обертів з появою нових дидактичних способів, розробки інноваційних методик, інформаційно-комунікаційних технологій як інструментів для сучасного навчання. Для якісного навчання сучасних підлітків необхідно застосовувати нові підходи навчання та створювати й апробовувати різні дидактичні умови, які будуть спонукати їх до пізнавальної діяльності під час освітнього процесу.

Список використаних джерел

1. Ушинський К.Д. Педагогічні статті. Твори: в 6- ти т. Т. 1: відп. за укр. вид. Г.С. Костюк, С.Х. Чавдаров. К.: Рад. шк., 1954. 449 с.

2. Довганець В.І. Експлікація феномену "пізнавальна самостійність студентів". Теоретичні питання культури, освіти та виховання. 2013. №47. С. 21-25.

3. Щукина Г.И. Роль деятельности в учебном процессе. М.: 1988

4. Пустовойтов В.Н. Развитие познавательной самостоятельности учащихся старших классов на уроках математики и информатики: Монография. Брянск: Издательство БГУ, 2002. 120 с.

5. Зязюн І. Технологізація освіти як історична неперервність Неперервна професійна освіта: теорія і практика. 2001. Вип. 1. С. 73-85.

6. Аристова Л.П. Активность учения школьников. М.: Просвещение, 1968. 138 с.

7. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. М.: Изд-во «Институт практической психологии». Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 1995.352 с.

8. Добрынин Н.Ф. Вопросы психологии познавательной деятельности. Москва, 1986. 295 с.

9. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. Москва: Педагогика, 1981. 186 с.

10. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. Харків: «ОВС», 2000. 175 с.

11. Назимов Р.А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1975. 302 с.

12. Куприянова М.А. Формирование познавательной самостоятельности учащихся как педагогическая проблема. Наука и школа. 2009. №5. С. 35-36.

13. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. М.: Педагогика, 1988. 208 с.

14. Данилов М.А. Повышение активности и самостоятельности учащихся в процессе преподавания математики и физики. Пути повышения эффективности урока. Казань: Тат. кн. Изд-во., 1959. С. 20

15. Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности. М.: Знание, 1990. 96 с.

16. Логвіненко В.Г. Методика формування пізнавальної самостійності студентів технічних спеціальностей в процесі вивчення інформаційно-комунікативних технологій: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. Харків, 2005. 19 с.

17. Липецький О.П. Особливості формування пізнавальної самостійності підлітків у процесі дослідницької діяльності. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. 2010. вип. 14, кн. 2. С. 416-425.

18. Левіна І.А. Професійна діяльність учителя з формування пізнавальної самостійності підлітків засобами моделювання: автореф. дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.04. Одеса, 2001. 22 с.

19. Точиліна Т.М. Формування пізнавальної самостійності студентів при вивченні фізики у вищому технічному навчальному закладі. Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Сер.: Педагогічна. 2013. Вип. 19. С. 60-63.

20. Тюріна В.О. Пізнавальна самостійність школярів: монографія. Харків: Основа, 1993. 144 с.

21. Грановська Т.Я. Формування пізнавальної самостійності учнів 7-9 класів засобами мобільних технологій в освітньому процесі з природничих дисциплін: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.09. Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка. Полтава, 2020. 366 с.

22. Поведа Т.П. Формування пізнавальної самостійності старшокласників у процесі навчання фізики: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка, 2012. 206 с.

23. Соменко Д.В. Розвиток пізнавальної активності студентів педагогічних університетів у процесі навчання фізики з використанням інформаційно-комунікаційних технологій: дис. ... канд.. пед. наук: 13.00.02. Кіровоград, 2015. 252 с.

24. Коваленко С.О. Розвиток творчої самостійності в учнів у навчальному процесі з біології. Всеукраїнська науково- практична конференція "Актуальні питання природничих наук та методика їх викладання" (м. Ніжин, 22-23 лютого, 2012). Ніжин, 2012. С. 168-169.

25. Кривобородько В.Б. Розвиток самостійної пізнавальної діяльності учнів на уроках хімії та біології. Таврійський вісник освіти. Скарбниця методичних ідей. 2015. №1(49). С. 211-218.

26. Цуруль О.А. Розвиток пізнавальної самостійності майбутніх учителів біології у процесі методичної підготовки у вищих навчальних закладах. Збірник наукових праць Херсонського державного університету. Педагогічні науки. 2017. Вип. 75 (2). С. 196-202.

27. Мартыненко И.В. Развитие познавательной самостоятельности учащихся при изучении биологических дисциплин: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01: Саратов, 2000. 337 с.

28. Каяліна С.В. Розвиток пізнавальної самостійності учнів засобами комп'ютерної техніки на уроках хімії: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. Київ, 2004. 21 с.

29. Філоненко І.О. Формування пізнавальної самостійності учнів на уроках хімії у класах природничого профілю. Біологія і хімія у школі. 2009. №6, с. 47-49

30. Старовойтова І.Ю. Самостійна робота як спосіб формування пізнавальної самостійності учнів на уроках хімії. Хімічна освіта в контексті Болонського процесу: стан і перспективи: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. К.:, 2006. С.225-229.

31. Шиян Н.І. Формування пізнавальної самостійності школярів у процесі вивчення хімії. Методика навчання природничих дисциплін у середній та вищій школі» (XXII Каришинські читання): матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 21-22 травня 2015 р.). Полтава, 2015. С. 231-232.

Размещено на Allbest.Ru