Медіакомпетентність як складова професійної компетентності майбутніх викладачів закладу вищої освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

Кафедра педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика

Кафедра початкової освіти

Медіакомпетентність як складова професійної компетентності майбутніх викладачів закладу вищої освіти

Цюняк О.П., д.п.н., професор

Стинська В.В., д.п.н., професор

м. Івано-Франківськ

Анотація

У статті проаналізовано особливості формування медіакомпетентності як складової професійної компетентності майбутніх викладачів ЗВО.

Здійснено аналіз категорій «медіа», «компетентність», «медіакомпетентність». Окреслено рівні (основний, проміжний, професійний, експертний); властивості (дуалізм, відносність, структурованість, селективність, поліфункціональність); складові (медіаграмотність, критичне мислення, інфомедійна грамотність, етичне медіа-споживання, креативність, культурна компетентність, соціальна медіаграмотність) медіакомпетентності.

Встановлено, що поняття медіакомпетентності комплексне і передбачає 5 основних процесів роботи з медіактекстами та медіаінформацією: відбір та аналіз, інтерпретація, критична оцінка, створення та передача у різний спосіб. Всі ці види роботи взаємопов'язані і складають цілісну систему, реалізація якої залежить від сукупності знань, умінь та навичок.

Окреслено умови розвитку медіакомпетентності студентів у ЗВО: медіапростір, як життєвий і освітній простір; участь студентів ЗВО у виконанні і створенні медіа-проектів та медіаконтенту.

Простежено, що основою методики формування медіакомпетентності педагога є реалізація різних творчих завдань, які підвищують рівень засвоєння знань про сприйняття та аналіз медіатекстів, застосування їх у різних ситуаціях, розвиток вміння розробки медіа-текстів.

Зроблено висновок, що основним завданням сучасної вищої освіти є формування медіакомпетентності майбутнього вчителя, що передбачає сукупність знань з питань функціонування засобів масової інформації, уміння критично аналізувати, оцінювати, створювати й передавати медіатексти у різних видах, формах і жанрах, самостійно обирати з інформаційних потоків найцінніше та обробляти, застосовувати та «фільтрувати» інформацію, об'єктивно передати її іншим та не піддатися різноманітним маніпуляціям.

Ключові слова: компетентність, професійна компетентність, медіакомпетентність, медіаосвіта, медіаграмотність, медіаінформація, медіатекст, медіаконтент, медіа-проект, викладач закладу вищої освіти.

Abstract

Media competence as a component of the professional competence of future teachers of a higher education institution

StynskaV.V., Dr Ped. Sci., Professor at the Department of Pedagogy and Educational Management named after Bohdan Stuparyk; Tsiuniak O.P., dr Ped. Sci., Professor of the Chair of Pedagogy of Primary Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

The article analyses the peculiarities of forming media competence as a component of the professional competence of future university teachers.

The categories of «media», «competence», «media competence» are analysed. The levels (basic, intermediate, professional, expert); properties (dualism, relativity, structuredness, selectivity, multifunctionality); components (media literacy, critical thinking, infomedia literacy, ethical media consumption, creativity, cultural competence, social media literacy) of media competence are outlined.

It has been established that the concept of media competence is complex and involves 5 main processes of working with media texts and media information: selection and analysis, interpretation, critical evaluation, creation and transmission in various ways. All these types of work are interconnected and constitute an integral system, the implementation of which depends on a set of knowledge, skills and abilities.

The conditions for the development of students' media competence in higher education institutions are outlined: media space as a living and educational space; participation of university students in the implementation and creation of media projects and media content.

It has been shown that the basis of the methodology for forming a teacher's media competence is the implementation of various creative tasks that increase the level of knowledge about the perception and analysis of media texts, their application in different situations, and the development of skills in developing media texts.

It is concluded that the main task of modern higher education is to form the media competence of the future teacher, which involves a set of knowledge on the functioning of the media, the ability to critically analyse, evaluate, create and transmit media texts in various types, forms and genres, independently choose the most valuable from information flows and process, apply and «filter» information, objectively transmit it to others and not succumb to various manipulations.

Keywords: competence, professional competence, media competence, media education, media literacy, media information, media text, media content, media project, university lecturer.

Постановка проблеми

У Концепції впровадження медіаосвіти в Україні, схваленої Президією Національної академії педагогічних наук України 21 квітня 2016 р. зазначено, що у багатьох країнах медіаосвіта функціонує як система, що включає, з одного боку, загальноосвітню підготовку молоді, з другого - масові інформаційні процеси. Вона включена до глобалізаційних перетворень і є складовою гарантування конкурентоспроможності економіки, нерозривно пов'язана з розвитком демократії в умовах інформаційного суспільства [3].

В умовах глобалізаційних викликів економічні та політичні зміни в суспільстві диктують необхідність удосконалення підготовки випускників різних закладів освіти з урахуванням умов розвитку у сучасному світі інформаційно-комунікаційних технологій та системи мас-медіа. Адже сьогодні сучасні фахівці все більше користуються інформаційно- комунікаційними технологіями, такими як web-технології, хмарні обчислення і big data, смартфони та інтернет «розумних речей», штучні інтелекти та інші ґаджети. Це зумовлює необхідність розвитку їхньої медіакомпетентності - здатності критично оцінювати, ефективно використовувати та адаптуватися до варіативного медіа-ландшафту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теорія і практика медіаосвіти в сучасному науковому дискурсі є предметом дослідження багатьох зарубіжних (Д. Бекінгем, К. Ворсноп, Д. Консидайн, Л. Мастерман, Е. Харт та ін.) та вітчизняних (Л. Баженов, О. Баранов, Н. Габор, О. Кірдан, Н. Приходькіна, В. Стинська та ін.) учених. Науковці порушили питання мас-медіа в цілому, моделей та методів медіаосвіти з питань розвитку медіаосвіти та формування медіакомпетентності у майбутніх педагогів.

Формулювання мети і завдань статті - проаналізувати особливості формування медіакомпетентності як складової професійної компетентності майбутніх викладачів ЗВО.

Виклад основного матеріалу

Наш науковий пошук засвідчив, що складовими терміна «медіакомпетентність» є «медіа» і «компетентність». Термін «медіа» походить від латинського «media» (засіб) і нині вживається як аналог терміна «ЗМІ» - засоби масової комунікації й інформації - технічні засоби створення записів, копіювання, тиражування, зберігання, поширення, сприймання інформації та обміну нею між суб'єктом (автором медіатексту) і об'єктом (масовою аудиторією) [6, с. 82].

Поняття «компетентність» в загальному ми розуміємо як здатність особистості ефективно, адекватно та вправно вести себе в професійних та особистих контекстах. Структурно компетентність складається з комбінації знань (факти, цифри, концепції, ідеї та теорії, які допомагають розуміти певну сферу або предмет), навичок (здатність використовувати наявні знання для досягнення результатів) та ставлень (визначаються як наші уявлення та налаштування стосовно ідей, людей або ситуацій, які впливають на наші реакції та дії). професійний медіакомпетентність майбутній педагог

Відповідно до Концепції впровадження медіаосвіти в Україні, медіакомпетентність - це рівень медіакультури, що забезпечує розуміння особистістю соціокультурного, економічного і політичного контексту функціонування медіа, засвідчує її здатність бути носієм і передавачем медіакультурних цінностей, смаків і стандартів, ефективно взаємодіяти з медіапростором, створювати нові елементи медіакультури сучасного суспільства, реалізувати активну громадянську позицію [3].

У науковій літературі зустрічаємо різні трактування категорії «медіакомпетентність», а саме як:

- якість медіаграмотної особистості - результат медіаосвіти, котрий допомагає людині активно використовувати можливості інформаційно- освітнього поля - телебачення, радіо, відео, преси, Інтернету, формує культуру спілкування, розвиває творчі, комунікативні здібності, критичне мислення, вміння сприймати, інтерпретувати, аналізувати й оцінювати медіатексти, навчати різних форм самовираження за допомогою освітніх технологій, в тому числі - медіатехнологій (А. Сулім) [7, с. 8];

- інтегральна характеристика особистості, яка складається з окремих частинних компетенцій і є ознакою медіакультури (Г. Онкович, Ю. Горун, В. Кравчук, Н. Литвин, І. Костюхіна, К. Нагорна) [4, с. 8];

- уміння ефективно взаємодіяти з медіапростором, правильно розуміти, оцінювати інформацію, аналізувати, передавати її іншим, дотримуючись медіакультурних цінностей, уподобань і стандартів (Г. Онкович) [5, с. 64];

- компетентність у сприйнятті, створенні та передаванні інформації, що відбувається завдяки технічним та семіотичним системам з урахуванням їх обмеженості і базується на критичному мисленні та на спроможності вести медіатизований діалог з іншими людьми» (Д.Е. Альверманн, М.К. Хагуд, Дж.С. Мун) [8, с. 23].

Отже, саме медіакомпетентність розвиває вміння професійно-орієнтованого критичного мислення, які допомагають скласти незалежні судження і прийняти компетентні рішення у відповідь на інформацію, передану каналами масової комунікацій.

Медіакомпетентність багатовимірна, і тому вимагає широкої перспективи дослідження, заснованої на розвиненій структурі знання. Це не статична категорія, оскільки теоретично підвищувати ступінь медіакомпетентності можна упродовж усього життя, сприймаючи, інтерпретуючи й аналізуючи пізнавальну, емоційну, естетичну та етичну медіаінформації.

Відповідно - наш науковий пошук засвідчив, що у науковій літературі вирізняють рівні медіакомпетентності. Зокрема:

- початковий, для якого характерні наявність критичного мислення, вміння відділяти фейк від реальної новини, судження від тверджень;

- середній, для якого характерними ті самі процеси, втім вони мають більш глибоку стадію аналізу i людина здатна відрізняти правдиві факти від неправдивих значно швидше;

- неповний, що характеризується наявністю міцного фундаменту у вигляді медіаграмотності, яка підкріплена швидким аналізом i вмінням шукати першоджерела інформації за допомого перевірених джерел;

- повний, що характеризується вмінням аналізувати реалістичність поданої інформації, відпрацьованими навичками критичного мислення, вмінням шукати першоджерела не тільки з перевірених джерел, а й вирізняти правдиву інформацію навіть у фейкових новинах i застосовувати її творчо.

Беручи за основу здатність особи використовувати, розуміти, критично оцінювати та створювати медійний контент, окреслимо наступні рівні медіакомпетентності:

Основний рівень (Basic):

- основне розуміння медіа та їх функцій;

- здатність використовувати основні медійні технології, такі як веб- переглядачі, соціальні мережі тощо;

- базові навички оцінки достовірності інформації.

Проміжний рівень (Intermediate):

- усвідомлення різних типів медіа та їх впливу на суспільство;

- здатність критично аналізувати медійний контент та розрізняти факти від думок;

- вміння ефективно шукати, оцінювати та використовувати інформацію з медійних джерел.

Професійний рівень (Advanced):

- глибоке розуміння медійних процесів та стратегій;

- здатність аналізувати та критично оцінювати медійний контент на професійному рівні;

- вміння ефективно комунікувати через медіа та створювати власний медійний контент.

Експертний рівень (Expert):

- глибокі знання та розуміння медійних технологій та тенденцій;

- здатність аналізувати та прогнозувати вплив медіа на суспільство та культуру;

- висока ефективність у створенні медійного контенту та управлінні медійними проектами.

Ці рівні можуть бути використані для оцінки медіакомпетентності і розвитку відповідних навичок у людей різного віку та досвіду.

Поняття медіакомпетентності комплексне і передбачає 5 основних процесів роботи з медіактекстами та медіаінформацією: відбір та аналіз, інтерпретація, критична оцінка, створення та передача у різний спосіб. Всі ці види роботи взаємопов'язані і складають цілісну систему, реалізація якої залежить від сукупності знань, умінь та навичок. Така багатоаспектність поняття «медіакомпетентність» визначає її властивості.

Так, науковці Д.Е. Альверманн, М.К. Хагуд, Дж.С. Мун [8] виокремлюють такі властивості медіакомпетентності як дуалізм, відносність, структурованість, селективність, поліфункціональність.

О. Будник, згідно з дослідженням польського вченого А. Сердинського, медіакомпетентності поділила на три групи. Перша - це теоретичні, що включають знання про роботу засобів медіаосвіти та вміння користуватися ними. Друга - педагогічна майстерність, що включає здатність застосовувати різні концепції освіти в дидактичному процесі з метою ефективного формування медіакомпетенцій здобувачів. Третя група - особисті компетенції, що передбачають вміння правильно та реалістично діагностувати ситуацію, наявність освітнього досвіду, адекватних оцінок, критичного мислення та відповідальних рішень [1, с. 42-43].

Ю. Жукова виділяє такі компоненти медіакомпетентності, як: мотиваційний (стимулювання до вдосконалення знань і вмінь у галузі медіаосвіти); інформаційний (набір науково-педагогічних знань у сфері медіаосвіти); методичний (розвинені методичні вміння в галузі медіаосвіти); діяльнісний (систематична організація медіаосвітньої діяльності); креативний (творчість та новаторство в медіаосвітній діяльності) [2, с. 8].

Аналіз праць С. Ауфенангера і інших німецьких дослідників, зазначала Н. Приходькіна [6], дозволили виділити такі складові медіакомпетентності, як: пізнавальна (знання, розуміння й аналіз медіа та запропонованої ними інформації); моральна (дотримання етичного аспекту подання інформації); соціальна (соціальний вплив медіа на різні категорії населення та соціальні групи суспільства); афективна (медіа повинні виконувати функцію спілкування й отримання задоволення); діяльнісна (уміння користуватися медіа, самостійно й активно організовувати роботу з ними).

Отже, зважаючи на відсутність єдиної думки науковців, узагальнимо складові медіакомпетентності, які вважаємо найефективнішими у процесі підготовки студентів у ЗВО, а саме:

- медіаграмотність: розуміння медійних технологій, вміння користуватися різними медійними платформами та інструментами, комунікація за допомогою медіазасобів та вміння застосовувати медіа для досягнення поставленої мети;

- критичне мислення: здатність аналізувати медійний контент з критичною перспективою, розрізняти факти від думок, розуміти приховані мотиви.

- інфомедійна грамотність: навички оцінки інформації на достовірність, перевірка джерел, вміння розпізнавати фейкові новини та маніпуляції;

- етичне медіа-споживання: розуміння етичних аспектів медійного споживання, таких як приватність, конфіденційність, рівень впливу на громадську думку тощо;

- креативність: здатність створювати власний медійний контент, включаючи текст, відео, аудіо, графіку тощо, та розуміння основ медійного дизайну та виробництва;

- культурна компетентність: розуміння медійних виразів та конвенцій в різних культурних контекстах, усвідомлення різноманітності поглядів та перспектив;

- соціальна медіаграмотність: здатність ефективно взаємодіяти з іншими через медійні платформи, розуміння етикету та правил онлайн-спілкування.

Ці складові допомагають особі не лише споживати медійний контент, але і активно взаємодіяти з ним, розуміючи його вплив та значення в сучасному світі. Наше дослідження засвідчило, що ЗВО відіграють важливу роль у формуванні медіакомпетентності студентів.

Згідно з дослідженням Н. Приходькіної [6, с. 86], першою умовою розвитку медіакомпетентності студентів у ЗВО є медіапростір, як життєвий і освітній простір. В процесі навчання студенти користуються основними медіа: читають книги, ЗМІ, користуються персональним комп'ютером, спеціалізованим програмним забезпеченням тощо. Дані вимоги можуть мати як неформальний характер, спрямований від викладачів як рекомендації, так і формальний, зазначені в стандартах і програмах.

Другою важливою умовою розвитку медікомпетентності є безпосередня участь студентів ЗВО у виконанні і створенні медіа-проєктів та медіаконтенту. Студенти навчаються роботі з інформацією, а педагоги, в свою чергу, прагнуть сформувати вміння інтерпретувати цю інформацію, виділяти основне серед інформаційного потоку, видозмінювати інформацію з урахуванням особливостей цільової аудиторії, на яку вона орієнтована; сприймати альтернативні точки зору і висловлювати обґрунтовані аргументи «за» і «проти» кожної з них; знаходити необхідну інформацію в різних джерелах і систематизувати її за необхідними ознаками.

Основою методики формування медіакомпетентності педагога є реалізація різних творчих завдань, які підвищують рівень засвоєння знань про сприйняття та аналіз медіатекстів, застосування їх у різних ситуаціях, розвиток вміння розробки медіа-текстів.

Висновки

Отже, основним завданням сучасної вищої освіти є формування медіакомпетентності майбутнього вчителя, що передбачає сукупність знань з питань функціонування засобів масової інформації, уміння критично аналізувати, оцінювати, створювати й передавати медіатексти у різних видах, формах і жанрах, самостійно обирати з інформаційних потоків найцінніше та обробляти, застосовувати та «фільтрувати» інформацію, об'єктивно передати її іншим та не піддатися різноманітним маніпуляціям.

Література

1. Будник О. Інфомедійна грамотність викладача як умова критичного мислення та медіаекологічної компетентності учасників освітнього процесу. Інфомедійна грамотність - невід'ємна складова навчального процесу закладу вищої освіти: збірник статей / Редкол.: В.Ф. Іванов (голов. ред.) [та ін.]. Київ: Академія української преси, IREX, Центр Вільної преси, 2021. С. 36-45.

2. Жукова Ю., Котило А. Медіакомпетентність сучасного педагога як умова ефективної англомовної взаємодії. Збірник наукових праць «Педагогічні науки». 2021. №97. С. 5-11.

3. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні: Президія Національної академії педагогічних наук України 21 квітня 2016 р.

4. Медіакомпетентність фахівця: колективна монографія / Онкович Г.В., Горун Ю.М., Кравчук В.О., Литвин Н.О., Костюхіна І.В., Нагорна К.А., за наук. ред. д. пед. наук, проф. Онкович Г.В. К.: Логос 2013. 287 с.

5. Онкович Г. Професійно-орієнтована медіаосвіта у вищій школі. Вища освіта України: теоретичний та науково-методичний часопис. 2014. №2(53). С. 80-87.

6. Приходькіна Н. Компетенція, компетентність, медіакомпетентність: аналіз термінології.

7. Сулім А.А. Медіакомпетентність як результат упровадження медіаосвіти.

8. Alverman D.E. Moon J.S., Hagood М.С. Popular Culture in the Classroom. Newark, Delaware: International Reading Association, 1999. 258 p.

References

1. Budnyk O. (2021). Infomediina hramotnist vykladacha yak umova krytychnoho myslennia ta mediaekolohichnoi kompetentnosti uchasnykiv osvitnoho protsesu [Teacher's Infomedia Literacy as a Condition for Critical Thinking and Media-Environmental Competence of Educational Process Participants]. Infomediina hramotnist - nevidiemna skladova navchalnoho protsesu zakladu vyshchoi osvity: zbirnyk statei / Redkol.: V.F. Ivanov (holov. red.) [ta in.]. Kyiv: Akademiia ukrainskoi presy, IREX, Tsentr Vilnoi presy. P. 36-45. [in Ukrainian].

2. Zhukova Yu., Kotylo A. (2021) Mediakompetentnist suchasnoho pedahoha yak umova efektyvnoi anhlomovnoi vzaiemodii [Media competence of a modern teacher as a condition for effective English-language interaction]. Zbirnyk naukovykh prats «Pedahohichni nauky». №97. P. 5-11. [in Ukrainian].

3. Kontseptsiia vprovadzhennia mediaosvity v Ukraini: Prezydiia Natsionalnoi akademii pedahohichnykh nauk Ukrainy 21 kvitnia 2016 r.

4. Mediakompetentnist fakhivtsia [Media competence of a specialist] (2013): kolektyvna monohrafiia / Onkovych H.V., Horun Yu.M., Kravchuk V.O., Lytvyn N.O., Kostiukhina I.V., Nahorna K.A., za nauk. red. d. ped. nauk, prof. Onkovych H.V. K. Lohos. 287 p. [in Ukrainian].

5. Onkovych H. (2014). Profesiino-oriientovana mediaosvita u vyshchii shkoli [Professional-oriented media education in higher education]. Vyshcha osvita Ukrainy: teoretychnyi ta naukovo- metodychnyi chasopys. №2(53). S. 80-87.

6. Prykhodkina N. Kompetentsiia, kompetentnist. Mediakompetentnist: analiz terminolohii [Competence, competence, media competence: analysis of terminology].

7. Sulim A.A. Mediakompetentnist yak rezultat uprovadzhennia mediaosvity [Media competence as a result of media education implementation].

8. Alverman D.E. Moon J.S., Hagood M.S. (1999). Popular Culture in the Classroom. Newark, Delaware: International Reading Association. 258 p.

Размещено на Allbest.Ru