Комунікативний підхід до навчання іноземної мови дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Комунікативний підхід до навчання іноземної мови дітей дошкільного віку

Трофаїла Наталія Дмитрівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та педагогіки розвитку дитини

м. Умань

Анотація

У статті розглядається комунікативний підхід як один із найуспішніших методів викладання іноземної мови на сьогоднішній день. Організації ефективної мовленнєвої діяльності на занятті сприяє комунікативний підхід у навчанні, що передбачає необхідність побудови навчального процесу як моделі спілкування. Суть даного підходу в тому, що правила, слова і вирази не вивчаються через спеціальні вправи, а засвоюються в процесі комунікативної діяльності. Тут одночасно розвивається швидкість мовлення і відпрацьовуються мовленнєві зразки і структури. Комунікативний метод, в першу чергу, потрібен для того, щоб зняти страх перед живим спілкуванням. Сутність комунікативного підходу при навчанні іноземних мов постає в результаті осмислення наукових досягнень в галузі лінгвістики, зокрема комунікативної лінгвістики, психології та теорії діяльності, що знайшло відображення в роботах з психології та методики навчання іноземних мов. Відтак, комунікативний підхід передбачає оволодіння засобами спілкування через їх практичне застосування в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Об'єктом навчання з точки зору комунікативного підходу є мовленнєва діяльність, що реалізується у чотирьох її видах: аудіюванні, говорінні, читанні, письмі, не виключаючи при цьому засвоєння мовного матеріалу і формування відповідних фонетичних, лексичних, граматичних навичок. У центрі навчання знаходиться дитина з усією палітрою індивідуальних психологічних, вікових, національних особливостей, які максимально враховані, а також сфери інтересів того, хто навчається. Оволодіння дітьми вміннями іншомовного спілкування передбачає формування досттнього рівня комунікативної компетентноті, зміст якої включає мовну, мовленнєву, соціокультурну. Формування комунікативної компетентності на заняттях іноземної мови передбачає дотримання принципів мовленнєво-розумової діяльності, індивідуалізації, функціональності, ситуативності, новизни.

Ключові слова: комунікативний підхід, іноземна мова, діти дошкільного віку.

Abstract

Trofaila Nataliia Dmytrivna candidate of Pedagogical Siences, Associate Professor at the Department of Child Psychology and Pedagogy, Pavto Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

COMMUNICATIVE APPROACH TO TEACHING A FOREIGN LANGUAGE TO PRESCHOOL CHILDREN

The article considers the communicative approach as one of the most successful methods of teaching a foreign language today. The organization of effective speech activity in class is facilitated by the communicative approach in education, which implies the need to build the educational process as a model of communication. The essence of this approach is that rules, words and expressions are not learned through special exercises, but are learned in the process of communicative activity. Here, the speed of speech develops and speech patterns and structures are practiced. A communicative method is, first of all, needed in order to remove the fear of live communication. The essence of the communicative approach in foreign language learning is the result of the understanding of scientific achievements in the field of linguistics, in particular communicative linguistics, psychology and activity theory, which was reflected in works on psychology and methods of foreign language learning. Therefore, the communicative approach involves mastering the means of communication through their practical application in all types of speech activity.

The object of learning from the point of view of the communicative approach is speech activity, which is implemented in four of its types: listening, speaking, reading, writing, while not excluding the assimilation of language material and the formation of relevant phonetic, lexical, and grammatical skills. At the center of learning is a child with the entire palette of individual psychological, age, and national characteristics, which are taken into account as much as possible, as well as the areas of interest of the learner. Children's mastery of foreign language communication skills involves the formation of a sufficient level of communicative competence, the content of which includes language, speech, and sociocultural. The formation of communicative competence in foreign language classes involves observing the principles of speech and mental activity, individualization, functionality, situationality, and novelty.

Keywords: communicative approach, foreign language, children of preschool age.

Постановка проблеми

Ефективність навчання іноземних мов здебільшого залежить від обраного підходу до навчання. На сучасному етапі розвитку навчання іноземних мов основним вважається комунікативний підхід, оскільки він зорієнтований на вивчення іноземних мов через спілкування. Реалізація цього підходу в навчальному процесі з іноземними мовами означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню дітьми іншомовної мовленнєвої діяльності. Цей підхід передбачає оволодіння іноземними мовами, як засобами спілкування, набуття дітьми навичок первинної комунікативної компетенції. Правильно побудований процес навчання іноземних мов сприятиме формуванню навичок елементарного іншомовного спілкування дітьми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На думку багатьох дослідників дошкільний віковий період є найбільш сенситивним для оволодіння дітьми основами іноземного мовлення. Н. Імідадзе, Р. Пенфілд, розглядали проблему періодизації сенситивності до засвоєння іноземних мов дітей дошкільного віку; А. Богуш, Н. Гавриш, К. Крутій, Т. Піроженко вивчали мовленнєву діяльність дітей дошкільного віку; М. Вашуленко, Г. Ніколайчук, Л. Калмикова вивчали готовність дітей дошкільного віку до мовлення як лінгводидактичну проблему, Г. Костюк, С. Кулачківська, І. Луценко присвятили свої роботи проблемі педагогічного спілкування з дошкільниками, С. Ніколаєва, Є. Негневицька, Ю. Пассов, С. Соколовська проводили дослідження щодо навчання дітей дошкільного віку іншомовного спілкування.

Розробкою комунікативного підходу займалися багато методистів. Серед них слід назвати Р. Ленгса, який є автором ідеї даного підходу, У. Літлвуда, Г. Піфо, О. Леонтьєва, О. Карп'юк, Н. Скляренко, які зробили значний внесок в теорію та практику даного методу, розробили та визначили його основні принципи, методи та форми роботи.

Мета статті - висвітлення значення комунікативного підходу у навчанні дошкільників іноземної мови

Виклад основного матеріалу

Найактуальнішим підходом до викладання іноземної мови у закладах дошкільної освіти є комунікативний підхід. Такий підхід іноді протиставляють традиційному навчанню іноземної мови, де акцент робиться на вивченні мови як системи слів і граматичних явищ. Таке протиставлення, на наш погляд, не зовсім вірне, оскільки комунікативний підхід не виключає ні відпрацювань нової лексики, ні вивчення граматики. Але вони не є метою навчання на даному етапі. Виходить, що ми вивчаємо будь-яке мовне явище не просто так, а саме для того, щоб уміти використовувати його у мові.

Суть навчання полягає в тому що учасники процесу зосереджені власне на живому спілкуванні. За допомогою різних розмовних практик (oral activities) вони постійно взаємодіють між собою та вчителем, навчаючись висловлювати свої думки та розуміти співрозмовника. При цьому вчитель водночас повинен бути як рівноправним членом групи, так і її лідером, який скеровую навчання. Основною метою комунікативного підходу є формування комунікативної компетенції у тих, хто вивчає іноземну мову. Діти навчаються комунікації у процесі самої комунікації.

Комунікативний підхід займає перше місце в рейтингу популярності методів вивчення англійської мови, адже він спрямований на практику спілкування. Ця методика активно використовується в Європі та США. Цей підхід знайшов відображення в організації умовно-мовних вправ, сюжетно- рольових ігор, які застосовуються в якості комунікативних технологій на заняттях. Такий підхід дозволяє почати формування комунікативно-мовних умінь у дітей старшого дошкільного віку іноземною мовою, та забезпечує спадкоємність дошкільного та початкового шкільного навчання іноземної мови. Метою комунікативного підходу є усунення мовного бар'єру і розвиток бажання учня говорити.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що комунікативний підхід може бути визначений як підхід, предметом якого є мовна діяльність іноземною мовою, яка в свою чергу, формує ряд навичок говоріння і пропонує вправи для їх подальшого розвитку.

Комунікативний підхід навчання мовленнєвої діяльності складається з п'яти принципів:

- принцип мовленнєво-розумової діяльності: навчання спрямовується на спілкування, яке можливе лише за умови постійного практичного використання мови в ситуаціях, наближених до реальних;

- принцип індивідуалізації при керівній ролі особистісного аспекту; оскільки людина має своє індивідуальне ставлення до оточення, то і мовлення її теж є індивідуальним;

- принцип функціональності спирається на систему мовленнєвих засобів;

- принцип ситуативності: застосування мовленнєвих засобів відбуваються ситуативно, в межах певного контексту, відтворює комунікативну реальність;

- принцип новизни забезпечує розвиток мовленнєвих умінь, зокрема динамічності, здібності перефразовувати, комбінувати [1, с. 67].

Слід визначити головні принципи реалізації комунікативного підходу у закладах дошкільної освіти:

- відповідність завданням розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного віку, насамперед збереження їх фізичного та психічного здоров'я, послідовна гуманізація, демократизація та гуманітаризація освітнього процесу;

- відповідність навчального матеріалу рівню анатомо-фізіологічного, психічного й інтелектуального розвитку дітей;

- врахування рівня знання рідної мови та мовленнєвого розвитку дітей;

- пропедевтичний, підготовчий характер вивчення іноземної мови у дошкільному навчальному закладі;

- забезпечення ігрового характеру навчальної діяльності дітей під час навчання; комунікативний навчальний спілкування граматичний

- науковість;

- доступність;

- комунікативна спрямованість;

- особистісна орієнтація;

- взаємопов'язане (інтегроване) навчання видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння) і мовної підготовки (фонетика, лексика, граматика);

- інтеграція змісту і технології навчання [2, с. 15].

А головними завданнями комунікативного підходу у закладах дошкільної освіти можна назвати:

- формування у дітей інтересу до вивчення англійської мови та підтримка цього інтересу упродовж усього періоду навчання;

- цілеспрямоване навчання спілкуванню англійською мовою в межах комунікативного мінімуму, що пов'язане зі світом дитинства;

- залучення мовленнєвого досвіду дітей спілкування рідною мовою для перенесення на спілкування англійською та навпаки;

- актуалізація у процесі навчання позитивних рис характеру, формування новоутворення культури спілкування, прояву загальнолюдських моральних якостей;

- ознайомлення дітей із елементами соціокультури англомовних країн (Великої Британії, США та інших);

- формування ставлення до довкілля, що передбачає відкритість, толерантність, повагу до інших народів, виключає забобони, стереотипи, дискримінацію[3, с. 21].

Зміст програм, укладених на основі комунікативного підходу у закладах дошкільної освіти, має бути складено з урахуванням:

- забезпечення наступності дошкільного та початкового шкільного англомовного навчання;

- мотивації змісту й характеру спілкування дітей старшого дошкільного віку; - частотності лексики дітей цього віку;

- забезпечення повторюваності оперування дібраними для засвоєння лексичними одиницями та мовленнєвими функціями;

- поступового наростання складності матеріалу й мовленнєвих функцій [3, с. 19].

Як стверджує О. Петращук, комунікативний підхід найповніше відбиває специфіку іноземної мови як навчального предмета в закладі середньої освіти. Реалізація комунікативного підходу в освітньому процесі щодо вивчення іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих умінь і навичок відбувається завдяки організації учнем іншомовної мовленнєвої діяльності, тобто оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямовано на їх практичне застосування під час спілкування.

У дослідженнях Б. Шліпер та І. Коси засвідчено, що комунікативний підхід під час вивчення іноземних мов є домінантним у сучасній методиці й практиці шкільного навчання. Основна ідея цього підходу полягає в тому, що учням у процесі засвоєння мови потрібно не тільки здобувати теоретичні знання (наприклад, знати граматичні, лексичні або вимовні форми), а й розвивати вміння та навички практичного використання опрацьованих мовних одиниць. Лінгвістичною основою підходу є переорієнтованість з форми на функцію, з лінгвістичної компетенції на комунікативну, з мовної правильності на спонтанність та автентичність (природність комунікації).

У процесі навчання за цим методом учні виробляють комунікативну компетенцію - здатність користуватися мовою залежно від конкретної ситуації. Вони розвивають навичку спілкування під час самого спілкування. З огляду на це всі вправи та завдання повинні бути комунікативно виправданими дефіцитом інформації, вибором та реакцією. Комунікативно зорієнтоване навчальне завдання спонукає учнів до діяльності, оскільки воно викликає відчуття досягнутого результату, упевненість, створює радісну й приємну атмосферу навчання, сприяє формуванню почуття відповідальності, розширює інтереси, забезпечує використання інформації з інших шкільних предметів. Досвід засвідчує, що мовний матеріал у такий спосіб засвоювати легше порівняно із заучуванням ізольованих слів і граматичних правил. Комунікативний підхід спрямовано на організацію процесу навчання, адекватного реальному спілкуванню, оскільки він передбачає моделювання основних закономірностей мовленнєвого спілкування [2].

Принцип комунікативної (мовленнєвої) спрямованості навчання означає, що освітній процес з іноземної мови важливо організувати, спрямувати та реалізувати так, щоб у результаті навчання учні оволодівали потрібним мінімумом умінь та навичок для користування іноземною мовою як засобом спілкування в межах тематики, запропонованої програмою. Для досягнення такої мети важливо найперше організувати практичну діяльність з мови, яку вивчають, з позиції усного іншомовного мовлення й під час читання іншомовного тексту.

З огляду на це вважаємо, що слід виконувати в достатньо великому обсязі мовленнєві (іншими словами, комунікативні) вправи. Багаторазове розв'язання комунікативних мовленнєвих завдань сприяє формуванню практичних умінь та навичок з основних видів мовленнєвої діяльності, тому на кожному етапі навчання іноземної мови в школі освітній процес доречно наповнити мовленнєвими вправами, які слугують визначальним фактором практичного володіння іноземною мовою.

Під час навчання іноземної мови слід забезпечити вияв комунікативної (мовленнєвої) спрямованості певною мірою у виробленні усного і писемного мовлення, тобто в процесі читання та письма. Практично це означає здобуття та передачу нової корисної інформації під час організації вказаних видів мовленнєвої діяльності іноземною мовою.

Сучасний стан методики навчання іноземної мови засвідчує, що провідною технологією є комунікативна, яка ґрунтується на таких положеннях:

а) метою навчання є формування комунікативної компетенції, яка передбачає вироблення вмінь використовувати іноземну мову як засіб спілкування в різноманітних сферах життя;

б) організацію мовного матеріалу зорієнтовано на його функціонування в мовленні;

в) лексична і граматична правильність іншомовного мовлення є другорядними порівняно з думкою; основний критерій успішності - передавання або сприймання потрібної інформації;

г) комунікативно орієнтоване навчання має діяльнісний характер та здійснюється через певні дії в ігровій, імітаційній формах в умовах реального спілкування у парах та групах;

д) навчання видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано;

е) рідну мову використовують зрідка, за потреби, коли це виправдано складною ситуацією;

є) у комунікативно зорієнтованому навчанні моделюють усі характерні ознаки природної комунікації людей: інформаційний дефіцит, зворотний зв'язок, вибір і автентичність матеріалів [2].

Комунікативний підхід є орієнтованим на вивчення мови через спілкування. Використання мови у реальній комунікативній ситуації породило в рамках комунікативного підходу деякі тенденції, релевантні для викладання іноземної мови:

1 ) комунікативна спрямованість усіх видів навчання;

2) головним у процесі навчання є не викладач, а студент («learner-centred approach»);

3) зацікавлення студентів процесом навчання відповідно до їхніх інтересів, здібностей і потреб («the whole person approach»);

5) навчально-методичні матеріали подаються за ситуативно-тематичним чи функціональним принципом;

6) основними видами роботи студентів є:

а) парна робота (діалог);

7) групова робота (полілог);

б) комунікативний підхід до вивчення мови породив нетрадиційне відношення до помилки. Виникають питання: Що вважати помилкою? і Яка природа помилки?

Комунікативний підхід при вивченні іноземної мови має бути орієнтованим на організацію процесу навчання, адекватного процесу реального спілкування завдяки моделюванню основних закономірностей мовленнєвого спілкування, а саме:

1) діяльнісний характер мовленнєвого спілкування, що втілюється в комунікативній поведінці вчителя як учасника процесу спілкування та навчання, і в комунікативно вмотивованій, активній поведінці учня як суб'єкта спілкування та навчання;

2) предметність процесу комунікації, яка має бути змодельована обмеженим, але точно визначеним набором предметів обговорення (тем, проблем, подій і т. ін.);

3) ситуації спілкування, що моделюються, як найтиповіші варіанти стосунків учнів між собою;

4) мовленнєві засоби, які забезпечують процес спілкування та навчання вданих ситуаціях [2].

Наразі існує значна кількість методик комунікативного підходу, які можуть бути імплементовані у навчальний процес закладів дошкільної освіти з метою підвищення його ефективності.

Висновки

Отже, навчання іноземної мови з використанням комунікативного підходу відповідає основному принципу інтерактивності навчання, оскільки забезпечує організацію навчально-мовленнєвої взаємодії дітей як послідовності інтерактивних вправ у професійно значущих контекстах і ситуаціях. Завдання викладача - забезпечити наявність відповідного контексту на заняттях шляхом постійного створення ситуацій професійного спілкування, заохочувати дітей до активної участі в діалогах, підтримувати ініціативу й розвивати навички інтерактивного навчання.

Література

1. Андрєєва А.О. Формування соціокультурної компетенції учнів шляхом міжпред- метної інтеграції. Миколаїв, 2013. 142 с.

2. Трофаїла Н.Д. Методика навчання дітей англійської мови: теоретичний аспект : навч.-метод. посіб. Умань : Візаві, 2024. 214 с.

3. Шкваріна Т. Англійська мова для дітей дошкільного віку : прогр., метод, реком. К.: Шк. світ, 2008. 112 с.

References

1. Andrieieva A.O. (2013) Formuvannia sotsiokulturnoi kompetentsii uchniv shliakhom mizhpredmetnoi intehratsii [Formation of socio-cultural competence of students through interdisciplinary integration]. М. 2013. 142 p. [in Ukrainian].

2. Trofaila N.D. (2024) Metodyka navchannia ditei anhliiskoi movy: teoretychnyi aspekt [Methods of teaching English to children: theoretical aspect]. Uman : Vizavi. 2024. 214 p. [in Ukrainian].

3. Shkvarina T. (2008) Anhliiska mova dlia ditei doshkilnoho viku : prohr., metod, rekom. [English language for preschool children: program, method, recommendation]. K.: Shk. svit,. 2008. 112 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru