Формування лінгвокультурної компетентності в майбутніх фахівців економічного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування лінгвокультурної компетентності в майбутніх фахівців економічного профілю

Мотрук Валентина Григорівна аспірантка кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Анотація

Стаття підкреслює важливість лінгвокультурної компетентності майбутніх фахівців економічного профілю як ключового аспекту сучасної освіти. Автор пропонує визначення ключового терміну "лінгвокультурна компетентність" як засвоєння знань історико-культурного характеру, країнознавчих особливостей та етнокультурного контексту, а також виявлення соціальної відповідальності щодо власної поведінки як громадянина української держави. У статті досліджено, що в умовах міжкультурного взаємодії майбутні фахівці мають бути здатні не лише інтерпретувати інші культури, а й розуміти себе як частину власної культури та представляти її з гідністю. Основу культурного розуміння кожної нації складає її система предметних знань та соціальних стереотипів.

Автор визначає, що лінгвокультурна компетентність майбутніх фахівців економічного профілю передбачає ряд складових, включаючи знання історико - культурного матеріалу, розуміння лексичних одиниць із національно - культурною семантикою, вміння працювати з писемною мовою, адаптуватися до полікультурного середовища, проявляти толерантність та повагу до інших культур, розуміти та взаємодіяти з людьми інших соціокультурних сфер, а також демонструвати дипломатичність у взаємодії культур.

Імпліцитний рівень іншомовної культури майбутніх фахівців економіч - ного профілю саме й створює складність у процесі вивчення іноземної мови та культури. Легко помітити, що люди намагаються оцінювати інших за стандартами поведінки, які вони знають зі своєї власної культури. Тому важливо приділяти увагу цьому аспекту спілкування, досліджувати його та старатися зрозуміти іншу культуру з точки зору її представників. Оволодіння цими знаннями, які складають основу соціокультурного компонента професійної мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців економічного профілю у галузі еккономіки та лінгвістики, спрямоване на розвиток їхнього світогляду, національної самоідентифікації, усвідомлення українського менталітету, національної свідомості та патріотизму.

Ключові слова: лінгвокультурна компетентність, майбутні фахівці економічного профілю, мовленнєві компетенції, соціокультурний компонент, іншомовна культура.

Abstract

Motruk Valentina Hryhorivna graduate student of the Department of Innovative and Information Technologies in Education, Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsyubynsky,

FORMATION OF LANGUAGE AND CULTURAL COMPETENCE IN FUTURE ECONOMIC PROFILE SPECIALISTS

The article emphasizes the importance of linguistic and cultural competence of future specialists in the economic profile as a key aspect of modern education. The author proposes a definition of the key term "linguistic and cultural competence" as the assimilation of knowledge of a historical and cultural nature, country studies features and ethno-cultural context, as well as the identification of social responsibility regarding one's own behavior as a citizen of the Ukrainian state. The article examines that in the conditions of intercultural interaction, future specialists should be able not only to interpret other cultures, but also to understand themselves as a part of their own culture and to represent it with dignity. The basis of the cultural understanding of each nation is its system of subject knowledge and social stereotypes.

The author determines that the linguistic and cultural competence of future specialists of the economic profile involves a number of components, including knowledge of historical and cultural material, understanding of lexical units with national and cultural semantics, the ability to work with written language, adapt to a multicultural environment, show tolerance and respect for other cultures, understand and interact with people from other socio-cultural spheres, as well as demonstrate diplomacy in the interaction of cultures.

The implicit level of foreign language culture of future economic specialists creates difficulty in the process of learning a foreign language and culture. It is easy to see that people try to judge others by the standards of behavior they know from their own culture. Therefore, it is important to pay attention to this aspect of communication, explore it and try to understand another culture from the point of view of its representatives. Mastering this knowledge, which forms the basis of the sociocultural component of the professional speech competence of future specialists in the economic profile in the field of economics and linguistics, is aimed at the development of their worldview, national self-identification, awareness of the Ukrainian mentality, national consciousness and patriotism.

Keywords: linguistic and cultural competence, future specialists of the economic profile, speech competences, socio-cultural component, foreign language culture.

Постановка проблеми

лінгвокультурна компетентність фахівець економічного профілю

Необхідність формування лінгвокультурної компетентності у майбутніх фахівців стає ключовою у сучасному світі, орієнтованому на глобалізацію. Ефективне функціонування у цьому середовищі вимагає від фахівців не лише спеціалізованої експертизи, а й розвитку компетентностей, що сприяють адаптації та гнучкості. Сьогодні наочно проявляється тенденція формування загальноосвітніх навичок, оскільки вони сприяють розвитку гнучких вмінь. Дослідники та педагоги визначають, що формування цих компетентностей не менш важливе для професійної підготовки. У сучасному багатокультурному контексті актуальною стає проблема одночасного формування професійної та мовно - культурної компетентностей. Це вимагає нового підходу, що базується не лише на засвоєнні знань іншомовної мови та професійних навичок, а й на формуванні відношення до мовно-культурних явищ, розвитку гнучкості та особистісного досвіду адаптації у різноманітних культурних середовищах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальні теоретико-методологічні принципи компетентнісного підходу та можливості його впровадження в систему освіти розглядаються в наукових працях ряду авторів, серед яких А. Андреєв, В. Антипова, В. Байденко, В. Болотов, В. Введенський, С. Гончаренко, О. Дахін, Е. Зеєр, Д. Іванов, В. Краєвський, Д. Махотін, Н. Ничкало, О. Овчарук, Г. Пахомова, Н. Селезньова, В. Сєриков, С. Сисоєва, Ю. Татур, Ю. Фролов, А. Хуторський, В. Шадриков та інші. Напрямок вищої освіти, спрямований на розвиток мовленнєвих компетенцій студентів у всіх аспектах, покращення їхніх навичок у мовленні та вміння чітко та ефективно висловлювати свої думки, а також на упріоритетне пов'язання змісту навчання з їхньою майбутньою професійною практикою, є основою нашого дослідження, на якій має базуватися весь освітній процес у будь -якій галузі [1-4].

Метою статті є обгрунтування формування лінгвокультурної компетентності в майбутніх фахівців економічного профілю.

Виклад основного матеріалу

Підготовка майбутніх фахівців економічного профілю до ефективного спілкування є актуальним завданням в сучасній освіті. До недавнього часу для задоволення вимог до культури спілкування здебільшого використовувалися традиційні методи, такі як навчання нормам, правилам та вмінням спілкуватися через імітацію соціальних ролей. Проте ці методи стали менш ефективними через глобалізацію, урбанізацію, зростання міжкультурної взаємодії та науково - технічний прогрес [1, 2].

Спостереження показують, що викладання української мови для студентів економічного профілю часто обмежується теоретичним матеріалом та правильним письмом, не надаючи достатньої уваги розвитку мовленнєвої культури в економічній сфері та соціокультурним аспектам мовленнєвої компетентності. Це ставить під сумнів ефективність підготовки майбутніх фахівців у цьому напрямку. Тому важливо акцентувати увагу на соціокультур - ному компоненті мовленнєвої підготовки, розуміти його природу та потенціал для особистості та суспільства [3, 4].

У ході нашого наукового дослідження ми застосували низку методів, включаючи аналіз філософських, психолого-педагогічних та літературних джерел, щоб розробити та проаналізувати поняттєво -категоріальний апарат та визначити рівень теоретичної та практичної обробленості проблеми формування лінгвокультурної компетентності у фахівців, яка впливає на розвиток гнучких навичок у представників різних галузей.

Особливо важливим для нашого дослідження є визначення сутності терміну "лінгвокультурна компетентність". У загальному розумінні, цей термін розглядається як складний та многогранний феномен у життєдіяльності людини, її соціалізації, освіті, навчанні та вихованні [2, 4].

В контексті ретроспективного аналізу, дослідники вказують на кілька соціально-історичних передумов використання поняття "лінгвокультурна компетентність" в сучасній педагогічній науці, які сформувалися з початку поточного століття та продовжують розвиватися. Ці передумови включають культурно-історичні аспекти, теоретичні підходи та практичні аспекти, які сприяють розвитку цього поняття та його застосування у педагогічній практиці.

Оволодіння лінгвокультурною компетентністю в сучасних умовах передбачає не лише засвоєння базових знань. У контексті зростаючої мобільності та збільшення міграційних процесів, стає важливим розвиток здатності адаптуватися до нових мовленнєвих та соціокультурних ситуацій. Це відбивається на потребі формування навичок адаптації до різноманітних комунікативних та культурних контекстів, як протиставлення попередньому підходу, що передбачав просте навчання мовленнєвого побуту в звичайних ситуаціях.

Вважається, що лінгвокультурологічний підхід в науці з'явився на початку 90-х років минулого століття. Термін «лінгвокультурологія» вперше набув широкого розповсюдження в останньому десятилітті, завдяки дослідженням Ю. Степанова, А. Арутюнової, В. Воробйова, В. Маслової, В. Телія та інших вчених. Головна особливість цього підходу і самої науки полягає у вивченні того, як мова втілює та виражає культуру у своїх засобах і одиницях [3, 4].

Сучасна лінгвокультурологія фокусується на аналізі культурної семантики мовних знаків, яка формується під час взаємодії двох різних кодів - мови та культури. Важливо враховувати, що кожна мовна особистість є одночасно культурною особистістю. Таким чином, мова є відображенням культурно-національної ментальності народу. Це призводить до виникнення «культурного бар'єру» між представниками різних мов і культур, навіть якщо дотримуються усіх мовних та мовленнєвих норм.

Деякі дослідники визначають лінгвокультурологічну компетентність як систему знань про культуру, виражених у певній національній мові, а також як набір спеціальних вмінь у використанні цих знань у практичній діяльності. Загалом, це знання мовця або слухача про систему культурних цінностей, виражених у мові [1, 4].

Згідно з поглядами Ради Європи на мовну освіту, ключовим у тлумаченні соціокультурних мет та змісту у загальноєвропейських документах є акцент на особистість, на національно-культурне оточення, тобто на те, яке відіграє рідне середовище, і на роль, яку досвід та уявлення, сформовані у рідній культурі, відіграють у процесі вивчення іншомовної культури. Важливі чинники включають соціально-політичний контекст у рідній країні; історико-культурні, соціально-економічні, естетичні та етичні стандарти рідного для учня соціокультурного середовища; особливості соціалізації у рідній країні (засобами міжособистісного спілкування, засобами масової інформації, релігією та іншими); індивідуальні чинники, такі як вік, рівень обізнаності про культуру країн та народів, що вивчаються, інтереси та потреби у оволодінні іноземною мовою.

За логікою, лінгвокультурна компетентність, яка розвивається на основі лінгвокультурологічного підходу, охоплює знання історично-культурного, краєзнавчого матеріалу, а також вміння проявляти толерантність, тобто повагу та розуміння до соціокультурних особливостей представників інших культур; розуміння соціальної відповідальності, а саме відповідальність за свою поведінку як громадянина української держави [2, 4].

У контексті міжкультурного спілкування важливо, щоб майбутні фахівці економічного профілю не лише розуміли іншу культуру, але й усвідомлювали себе як частину української культури та щоб вони виступали як істинні представники своєї рідної культури. У кожного народу є власна система відчуттів та соціальних стереотипів, що лежить в основі його світосприйняття та сприйняття світу.

Таким чином, кожна культура має свою унікальну систему мислення, поведінки та емоцій, а також враховує велике значення традицій, обрядів та географічного розташування. Важливо враховувати, що процес позичання елементів однієї культури іншій не завжди є механічним або автоматичним, а часто супроводжується переосмисленням та новим тлумаченням цих елементів. Науковці (І. Бахов, С. Богдан, О. Горошкіна, Н. Голуб, С. Караман, О. Любашенко, М. Михальченко, М. Пентилюк) стверджують, що основною причиною непорозумінь у міжкультурній комунікації є не тільки різниця мов, але й неадекватність світосприйняття учасників спілкування. Кожна культура має два рівні: зовнішній, що є очевидним, і прихований, що визначається культурним значенням та впливає на спосіб мислення та поведінку людей [1, 3].

Оволодіння цими знаннями, які складають основу соціокультурного компонента професійної мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців економічного профілю у галузі еккономіки та лінгвістики, спрямоване на розвиток їхнього світогляду, національної самоідентифікації, усвідомлення українського менталітету, національної свідомості та патріотизму [2, 3].

Саме тому, мовленнєвий компонент та інші виражені аспекти можуть бути достатньо очевидними, їхнє культурне та соціокультурне значення може залишатися непомітним для тих, хто не розуміє суттєвих, зовнішньо непомітних аспектів культури, таких як цінності, орієнтації, мислення та норми. Це може призвести до непорозумінь або неправильного тлумачення мовленнєвої поведінки. Цінності є об'єктивними і визначаються людьми у їхній діяльності, відображаючи їхнє ставлення до подій, явищ та соціуму. Вони впливають на вибір мовних засобів, стиль мовлення, комунікативні дії та спосіб мислення, що впливає на поведінку. Норми, що базуються на моральному кодексі, роблять цінності культури загальноприйнятими стандартами поведінки в певному соціумі і служать еталонами очікуваної поведінки. Фактично, саму культуру неможливо побачити; її прояви стають помітними лише через поведінку, дії, судження, реакції та стиль мовлення [1, 3].

Імпліцитний рівень іншомовної культури саме й створює складність у процесі вивчення іноземної мови та культури. Легко помітити, що люди намагаються оцінювати інших за стандартами поведінки, які вони знають зі своєї власної культури. Тому важливо приділяти увагу цьому аспекту спілкування, досліджувати його та старатися зрозуміти іншу культуру з точки зору її представників.

Отож, лінгвокультурна компетентність майбутніх фахівців економічного профілю, як ключового аспекту в сучасному освітньому просторі, передбачає [3]:

-І- знання історично-культурного матеріалу, включаючи історично-культурну спадщину та етнокультурний контекст;

-І- розуміння лексичних одиниць з національно -культурною семантикою;

і- вміння користуватися писемною мовою;

4-здатність орієнтуватися в полікультурному світі, проявляючи толерантність та повагу до представників інших культур;

-І- розуміння особливостей поведінки людей з інших культур та уміння адекватно оцінювати їхні дії, ставлячи себе на їхнє місце;

-І-знання мовних особливостей інших соціокультурних середовищ та вміння будувати взаємини з людьми з різних культурних сфер, демонструючи дипломатичність для сприяння діалогу між культурами.

Підручники та посібники з української мови для майбутніх фахівців економічного профілю відображають соціокультурний аспект не досить повно. Їхній зміст не відповідає сучасним потребам в галузі економіки, оскільки не достатньо адаптований для цієї аудиторії студентів. Тексти підручників здебільшого обмежені загальновідомими фактами, орієнтованими на широкий загал. Анкетування студентів економічного профілю підтвердило, що вони відчувають необхідність у більшій кількості соціокультурних відомостей, особливо щодо цікавих географічних об'єктів (економічно вигідних), історичних фігур та подій, а також пріоритетів сучасності [2, 3].

У нашому розумінні, в умовах формування нового підходу до навчання української мови для фахівців економічного профілю, варто збільшити увагу до лінгвокраїнознавчих та соціокультурних аспектів у підручниках та науково-методичних комплексах. Це означає поглиблене дослідження країнознавчих та соціокультурних контекстів, щоб розширити знання студентів про країну, її культурні та соціальні особливості. Такий підхід сприятиме кращому засвоєнню української мови та розвитку професійної мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців економічного профілю. Ці аспекти можна втілити у підручниках та посібниках на рівнях лексики, тематики та текстів [1, 4].

Вимоги до змісту навчальних текстів, що враховують соціокультурний аспект, були сформульовані такими авторами, як Є. Верещагін, В. Костомаров, І. Дроздова, С. Караман, Г. Онкович, Н. Остапенко та інші. Ці вимоги включають критерії, такі як країнознавча достовірність, актуальність, типовість змісту, історична релевантність, професійне значення, комунікатив - ний потенціал і т.д. Цей перелік можна розширити, додавши такі критерії, як інформативність, достовірність фактів, їхнє значення для розуміння сучасного розвитку країни, спрямованість на формування позитивного іміджу України, доступність, емоційність тощо [2, 4].

Ефективним засобом формування соціокультурної компетентності майбутніх фахівців економічного профілю є широке використання технічних засобів навчання в освітньому процесі, таких як уривки телепередач, аудіозаписи пісень і фрагментів художніх творів у виконанні носіїв мови, відеоматеріали з соціокультурною інформацією про країну та носіїв мови, комп'ютерні програми; наочні матеріали, такі як репродукції картин художників, наочні матеріали прагматичного характеру, наприклад, поштові листівки, афіші та інше.

Всі ці засоби можуть бути ефективними, якщо їх систематично і цілеспрямовано використовувати в освітньому процесі, а також раціонально поєднувати під час навчальних та позанавчальних занять студентів.

Висновки

З урахуванням викладеного вище, ми розуміємо поняття "лінгвокультурна компетентність" як важливу здатність, що включає в себе знання історико-культурних та країнознавчих аспектів, розуміння етнокуль - турного контексту країни, прояв толерантності, поваги та розуміння соціоку - льтурних особливостей представників інших культур, а також свідоме виявлення соціальної відповідальності за свою поведінку як громадянина України. Саме невиражений рівень лінгвокультурної компетентності є джерелом труднощів у процесі освоєння мовленнєвої культури. Очевидно, що люди схильні оцінювати інших за стандартами поведінки, відомими їм з власної культури. Важливим є розприділення уваги саме цьому аспекту взаємодії, його дослідженні та можливостей розуміти іншу культуру з погляду її представників.

Щодо подальших перспектив у вирішенні цієї проблеми, вбачаємо їх у дослідженні інтерактивних педагогічних методик, які сприятимуть формуванню лінгвокультурної компетентності як ключового аспекту підготовки майбутніх фахівців економічного профілю у процесі їхньої професійної підготовки.

Література

1. Viznyuk I., Rokosovyk N., Vytrykhovska O., Paslawska A., Bielikova O., Radziievska

I. Information Support of the Educational Process in the Development of Leadership Potential of Modern University in the Conditions of Distance Learning. IJCSNS International Journal of Computer Science andNetwork Security, 2022. № 4. Р. 209-216. Retrieved from http://paper.ijcsns.org/ 07_book/202204/20220426.pdf

2. Візнюк І. М., Долинна А. С., Долинний С. С., & Паламарчук О. М. Формування інформаційної компетентності в освітньо-професійній сфері діяльності аспірантів. Організаційна психологія. економічна психологія, 2023. №1 (28). С. 76-84.

3. Євроінтеграція та освіта: виклики ХХІ століття : збірник наукових праць кафедри політичної психології та соціально-правових технологій факультету психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова / за заг. ред. Т. В. Андрущенко, І. М. Ковчиної, М. В. Панченко, С. В. Пасічніченко. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2019. 202 с.

4. Кадемія М., Візнюк І., Поліщук А., Долинний С. Використання штучного інтелекту у вивченні іноземної мови здобувачами освіти. Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems. 2022. С. 153-163.

References

1. Viznyuk, I., Rokosovyk, N., Vytrykhovska, O., Paslawska, A., Bielikova, O., Radziievska, I. (2022). Information Support of the Educational Process in the Development of Leadership Potential of Modern University in the Conditions of Distance Learning. IJCSNS International Journal of Computer Science and Network Security, 22 (4), 209-216. Retrieved from http://paper.ijcsns.org/07 book/202204/20220426.pdf [in English].

2. Vizniuk, I. M., Dolynna, A. S., Dolynnyi, S. S., & Palamarchuk, O. M. (2023). Formuvannia informatsiinoi kompetentnosti v osvitno-profesiinii sferi diialnosti aspirantiv [Formation of information competence in the educational and professional field of graduate students]. Orhanizatsiina psykholohiia. ekonomichna psykholohiia - Organizational psychology. economic psychology, 1 (28), 76-84 [in Ukrainian].

3. Andrushchenko, T. V. , Kovchynoi, I. M. , Panchenko, M. V. , Pasichnichenko, S. V. (2019). Ievrointehratsiia ta osvita: vyklyky KhKhI stolittia [European integration and education], Kyiv: Vyd-vo NPU imeni M. P. Drahomanova [in Ukrainian].

4. Kademiia, M., Vizniuk, I., Polishchuk, A., Dolynnyi, S. (2022).Vykorystannia shtuchnoho intelektu u vyvchenni inozemnoi movy zdobuvachamy osvity [The use of artificial intelligence in the study of a foreign language by students of education]. Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems, 153-163 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru