Сутність та структура професійної комунікативної готовності майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія»

СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Беньковська Наталя Борисівна

кандидат педагогічних наук, доцент,

завідувач кафедри мовної підготовки

м. Одеса

Анотація

Статтю присвячено визначенню сутності та структури професійної комунікативної готовності майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

В статті проведений аналіз наукових досліджень щодо визначення понять «готовність» та «комунікативна готовність».

З урахуванням результатів аналізу наукових джерел з проблеми дослідження, комунікативну готовність визначено як здатність та вміння ефективно спілкуватися в різних ситуаціях та контекстах. Це включає навички слухання, вираження власних думок, адаптацію до аудиторії, вирішення конфліктів і взаємодію з іншими людьми. Комунікативна готовність є ключовим елементом успішної взаємодії в професійному, соціальному та особистому житті.

Обґрунтовано, що розвиток та формування професійної комунікативної готовності майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України є важливим елементом їхньої професійної підготовки. В статті визначені напрямки розвитку та формування професійної комунікативної готовності майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України. комунікативний готовність офіцер морський

Як висновок авторка визначає, що професійна комунікативна готовність майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України - це здатність майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України ефективно взаємодіяти та спілкуватися в контексті військово-морської служби. Професійна комунікативна готовність майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України включає в себе розвиток навичок комунікації, які дозволяють майбутнім офіцерам Військово-Морських Сил Збройних Сил України чітко висловлювати інструкції, слухати підлеглих та інших командирів, спілкуватися в стресових ситуаціях і вирішувати конфлікти. Збалансована комунікативна готовність є важливою для успішного лідерства та оптимальної координації дій у військово-морському оточенні.

Ключові слова: готовність, комунікативна готовність, фахова підготовка, майбутні офіцери, Військово-Морські Сили Збройних Сил України.

Annotation

Benkovska Natalia Borysivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Language Training, Naval Institute of the National University «Odesa Maritime Academy», Odesa

THE ESSENCE AND STRUCTURE OF THE PROFESSIONAL COMMUNICATION READINESS OF FUTURE NAVAL OFFICERS OF THE ARMED FORCES OF UKRAINE

The article is devoted to the determination of the essence and structure of professional communicative readiness of future naval officers of the Armed Forces of Ukraine.

The article analyzes scientific research of the definition of the concepts “readiness” and “communicative readiness”.

Taking into account the results of the analysis of scientific sources on the research problem, communicative readiness has been defined as the ability and skills to communicate effectively in various situations and contexts. This includes the skills of listening, expressing one's own thoughts, adapting to an audience, resolving conflicts, and interacting with other people. Communicative readiness is a key element of successful interaction in professional, social and personal life.

It has been substantiated that the development and formation of professional communicative readiness of future naval officers of the Armed Forces of Ukraine is an important element of their professional training. The article defines the directions of development and formation of professional communicative readiness of future naval officers of the Armed Forces of Ukraine.

As a conclusion, the author determines that the professional communicative readiness of future naval officers of the Armed Forces of Ukraine is the ability of future naval officers of the Armed Forces of Ukraine to effectively interact and communicate in the context of naval service. Professional communicative readiness of future naval officers of the Armed Forces of Ukraine includes the development of communication skills that allows future naval officers of the Armed Forces of Ukraine to clearly express instructions, listen to subordinates and other commanders, communicate in stressful situations and resolve conflicts. Balanced communication skills are essential for successful leadership and optimal coordination in the naval environment.

Keywords: readiness, communicative readiness, professional training, future officers, Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine.

Постановка проблеми

Метою будь-якої підготовки є формування готовності людини до виконання професійної діяльності. Дослідження розвитку професійної комунікативної готовності майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі ВМС ЗС України) під час їх навчання у вищому військовому навчальному закладі прогнозує визначення рівня його сформованності на сучасному етапі. Це дає змогу окреслити ефективні шляхи впливу на комунікативну підготовку майбутніх офіцерів ВМС ЗС України з огляду на широкий спектр їхньої професійної діяльності в майбутньому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням тематики, присвяченої професійній комунікативній підготовці майбутніх офіцерів, займалися ряд науковців. Це, Л. Лонська, І. Ковальчук, О. Коломієць, О. Топільська, В. Тюріна та багато інших.

Метою статті є дослідження та обґрунтування сутності та структури професійної комунікативної готовності майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Виклад основного матеріалу

Аналіз наукових досліджень засвідчив, що тлумачення сутності поняття «готовність» варіюється залежно від галузі знань, у якій вона описується. У сучасних наукових розвідках поняття «готовність» розмежовують за такими напрямами: психологічний (виявлення зв'язків між станом сформованості готовності й ефективністю діяльності) та педагогічний (з'ясування чинників, умов, методів і засобів цілеспрямованого формування готовності).

Зміст і структуру готовності дослідники вивчають відповідно до конкретного виду та змісту професійної діяльності, визначаючи характерні й універсальні для відповідної діяльності компоненти готовності, сформованість яких надає можливість майбутньому фахівцеві ефективно її здійснювати і виконувати.

У структурі готовності як складно структурованого утворення науковці виокремлюють такі взаємодійні компоненти: мотиваційно-цільовий, змістовий, операційний, інтеграційний (О. Пєхота); мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційний (О. Комар); мотиваційний, когнітивний, процесуальний, рефлексивний (В. Староста), мотиваційно-вольовий, когнітивно-інтелектуальний, креативно-діяльнісний (Н. Чорна).

Здійснений аналіз відповідної літератури свідчить, що комунікація (від лат. сотшипіео - спілкуюся, роблю загальним) - фундаментальна ознака людської культури, яка полягає в інтенсивному взаємоспілкуванні людей на основі обміну різного роду інформацією [5, с. 72].

Комунікативна готовність розглядається як цілеспрямований вияв потенціалу особистості до обміну різного роду інформації вербальними та невербальними засобами.

Поняття «комунікативна готовність» розглядали різні науковці в галузі психології, педагогіки та соціології (О. Коломієць, В. Тюріна, А. Ільєнко, О. Топільська, Е. Гофманн та ін.).

О. Коломієць розглядає комунікативну готовність як комплексну характеристику особистості, що включає в себе психологічну готовність спілкування, уміння ефективно комунікувати та здатність взаємодіяти з оточенням.

А. Ільєнко визначає комунікативну готовність як здатність особистості взаємодіяти з іншими, виявляючи гнучкість у вираженні думок та взаєморозумінні.

О. Топільська трактує поняття «комунікативна готовність» як здатність особистості взаємодіяти з іншими через мовлення та жестові засоби, сприймати інформацію та виражати власні думки.

Л. Лонська та І. Ковальчук визначають поняття «комунікативна готовність» як достатній рівень сформованості у дитини необхідних особистісних якостей, засвоєння засобів діалогічного й монологічного мовлення, індивідуального досвіду спілкування, цілісність яких забезпечує взаємодію дитини з однолітками та дорослими в новій системі соціальних відносин у різних ситуаціях шкільного навчання [2].

Ці визначення підкреслюють, що комунікативна готовність - це не лише набір конкретних навичок, але і психологічна готовність та гнучкість у взаємодії з оточенням. Вона об'єднує елементи мовленнєвої, емоційної та соціальної компетентності для успішної комунікації.

Студіюючи готовність майбутнього офіцера служби цивільного захисту до професійно орієнтованої комунікативної діяльності, Ю. Ненько описує її структуру як сукупність трьох основних компонентів: аксіологічного, знаннєвого, діяльнісного. Аксіологічний компонент охоплює особистісні мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, позитивне ставлення до навчання й майбутньої професійної діяльності, прагнення до отримання нових знань, до саморозвитку та самовдосконалення, до високої ефективності виконання службових завдань, які відображають установку на формування готовності як «особистісного необхідного та внутрішньо прийнятого». Знаннєвий компонент містить сукупність знань і вмінь, необхідних для продуктивної професійно орієнтованої комунікативної діяльності офіцера с. ц. з., а саме: норми й правила спілкування, типи взаємодії людей, уміння інтерпретувати отриману інформацію. Діяльнісний компонент передбачає наявність достатнього рівня сформованості вмінь і навичок ефективної взаємодії з професійним середовищем, спрямований на ефективне використання набутого досвіду, знань, умінь і навичок професійно орієнтованої комунікативної діяльності для виконання стандартних і нестандартних професійних завдань, аналізу й порівняння стратегій поведінки, а також для прийняття рішень під час виконання таких завдань [4, с. 229-231].

Наукове зацікавлення становить підхід О. Семеног та Л. Насілєнко стосовно дослідження компонентів комунікативної компетентності майбутніх юристів, а саме: мотиваційно-афективного (мотиви й потреби, ціннісні орієнтації в реалізації професійної комунікації; прагнення до організації спілкування з партнером на суб'єкт-суб'єктній основі; емпатія, саморегуляція; установка на комунікативну взаємодію з різними суб'єктами правових відносин); комунікативно-інформаційного (мовно-комунікативні засоби культури професійного спілкування, рефлексія своїх дій, розв'язання конфліктів); комунікативно-когнітивного (знання професійної термінології, психології особистості, професійного вербального й невербального спілкування, його стилів, комунікативних і психологічних бар'єрів, що виникають у процесі міжособистісного та професійного спілкування); поведінково-інтерактивного (уміння й навички, що ґрунтовані на опануванні комунікативної техніки, уміння вербальної (мовленнєво-комунікативні, риторичні, текстові, дискурсні) та невербальної (поза, манера говорити, жести, міміка) взаємодії з учасниками спілкування; уміння конструктивної поведінки в конфліктних ситуаціях, рефлексія й корекція професійного спілкування) [6, с. 57].

Виконуючи теоретичний аналіз проблеми майбутніх авіафахівців до професійної комунікативної готовності, О. Москаленко оперує терміном «готовність до ведення професійної комунікації англійською мовою в особливих умовах», інтерпретує її як «динамічну та стійку характеристику, сформовану в процесі взаємодії всіх структурних елементів педагогічної системи підготовки курсантів вищих льотних навчальних закладів до професійної комунікації в особливих умовах, що передбачає ведення конструктивного діалогу англійською мовою» [3, с. 250]. Науковець подає її структуру у вигляді чотирьох взаємопов'язаних компонентів: мотиваційного, професійно-змістового, психофізіологічного й рефлексивно-корегувального. Ці компоненти, на думку О. Москаленко, важливі в професійній комунікативній підготовці авіаційних фахівців. Зокрема, мотиваційний компонент спрямовано на формування й розвиток внутрішньої позитивної мотивації до навчання, стимулювання розвитку мисленнєвих процесів, усвідомлення значущості теоретичної й практичної підготовки з англійської мови в контексті професійно орієнтованих дисциплін. Для професійно-змістового компонента є характерним формування базових компетентностей авіафахівця, використання фонду отриманих знань, умінь і навичок з англійської мови для майбутньої професійної діяльності, опанування сучасних технологій у процесі виконання професійної діяльності. Психофізіологічний компонент пов'язано з активізацію вольових та емоційних джерел, розвитком пам'яті й гостроти реакції, що слугує підґрунтям для систематизації професійних якостей і побудови оптимальної професійної моделі авіаційного фахівця. Серед надзвичайно важливих якостей формування психофізіологічного компонента, важливих, зокрема, під час переговорів у професійній авіаційній комунікації, О. Москаленко виокремлює слухання. Рефлексивнокорегувальний компонент пов'язаний із рефлексією навчальної діяльності, аналізом результатів професійної комунікативної підготовки, оцінюванням власної поведінки за допомогою самоконтролю та самоорга-нізаци пілота/диспетчера [3, с. 250].

Дослідження структури соціально-комунікативної компетентності майбутніх судноводіїв дало змогу О. Тимофєєвій диференціювати три компоненти (особистісно-ціннісний, когнітивно-змістовий, діяльнісно-результативний) і критерії (особистісний, когнітивний, діяльнісний) цієї якості. У межах особистісного критерію соціально-комунікативної компетентності майбутніх судноводіїв виокремлено такі показники: визнання етичних принципів міжособистісної взаємодії, неприйняття «споживацького» ставлення до життя та до людей; розуміння ціннісних аспектів соціально-комунікативної взаємодії, значення поваги й тактовності до співрозмовника під час комунікацій; орієнтація на контактність і партнерство, покращення мікроклімату в колективі; особистісні комунікативні професійні якості (емпатія, оптимізм, гуманність, готовність прийти на допомогу, толерантність, рефлексія тощо). Описуючи когнітивний критерій, О. Тимофєєва взяла до уваги такі показники: знання соціальних, соціокультурних, професійних норм і способів взаємодії; обізнаність про комунікативні стратегії, тактики й правила спілкування, зокрема в складних, кризових і конфліктних ситуаціях; орієнтація в комунікативних засобах, властивих національному менталітету та професійній спільноті; знання звичаїв, традицій, вимог мовного етикету в спілкуванні з представниками різних соціальних груп. До показників діяльнісного критерію належать: уміння ефективно взаємодіяти з членами екіпажу для досягнення спільної мети, комунікувати та працювати в команді, уникаючи конфліктних елементів під час комунікації; уміння чітко транслювати інформацію та обстоювати свою позицію, окреслювати стратегію комунікативної поведінки під час спілкування з різними соціальними групами й категоріями мовців; уміння вести діалог, чути та розуміти іншу людину, поважати думку співрозмовника, підтримувати зворотний зв'язок; уміння проводити рефлексію своєї соціально-комунікативної поведінки [7, с. 104-106].

Унаслідок опрацювання наукових розвідок щодо проблеми професійної готовності майбутніх авіадиспетчерів до ведення радіообміну в нестандартних ситуаціях, О. Васюкович виокремила основні компоненти (психологічний і змістово-практичний) та їхні критерії (мотиваційний; емоційно-вольовий; когнітивний; операційно-діяльнісний). За висловом дослідниці, критеріями сформованості психологічного компонента є мотиваційний та емоційно-вольовий, а критеріями сформованості змістово-практичного компонента - когнітивний та операційно-діяльнісний. Кожен із критеріїв має низку показників. Мотиваційний критерій виражає позитивний інтерес до майбутньої професійної діяльності в нестандартних ситуаціях, наявність мотивів та потреб у професійному становленні, усвідомлення суспільної значущості майбутньої професії; прагнення до розвитку й удосконалення своїх знань, умінь і навичок у закладі вищої освіти. Емоційно-вольовий критерій виявляється в емоційно-вольовій стійкості та активності майбутніх авіадиспетчерів у симульованих нестандартних ситуаціях професійної авіадиспетчерської діяльності. Для когнітивного критерію характерна сформована система професійних знань, на основі яких формується професійна готовність майбутнього авіадиспетчера. Операційно-діяльнісний критерій вирізняється тим, що студенти мають володіти системою необхідних для авіадиспетчерської діяльності вмінь; мати сформовану професійну готовність застосовувати ці знання та набуті вміння в майбутній професійній діяльності [1, с. 102-104].

З урахуванням результатів аналізу наукових джерел з проблеми дослідження, визначаємо комунікативну готовність як здатність та вміння ефективно спілкуватися в різних ситуаціях та контекстах. Це включає навички слухання, вираження власних думок, адаптацію до аудиторії, вирішення конфліктів і взаємодію з іншими людьми. Комунікативна готовність є ключовим елементом успішної взаємодії в професійному, соціальному та особистому житті.

Для майбутніх офіцерів ВМС ЗС України розвиток професійної комунікативної готовності є важливим елементом їхньої професійної підготовки. Розвиток професійної комунікативної готовності майбутніх офіцерів ВМС ЗС України може відбувати за такими напрямками:

- тренування комунікативних навичок (включення в програму навчання майбутніх офіцерів ВМС ЗС України спеціальних курсів з розвитку комунікативних навичок, які мають враховувати особливості військово-морської взаємодії та лідерства);

- командний розвиток (виконання вправ та задач у командах, де майбутні офіцери ВМС ЗС України можуть взаємодіяти та вирішувати завдання разом, розвиваючи ефективну комунікацію в рамках команди);

- військово-морський словник та термінологія (знання специфічної професійної мови та термінології, яка використовується в військово-морських операціях);

- специфічна сфера комунікації (навчання специфічним аспектам комунікації, таким як передача важливих інструкцій, розбір конфліктних ситуацій і взаємодія з різними рівнями командування);

- симуляції та тактичні задачі (використання симуляцій та тактичних завдань для практики комунікативних стратегій в стресових умовах);

- лідерське спілкування (ефективно взаємодіяти як лідери, надихаючи та мотивуючи підлеглих);

- міжкультурна комунікація (врахування аспектів міжкультурної комунікації, оскільки вони можуть мати велике значення під час міжнародних операцій);

- стажування та практика (забезпечення можливості для стажування та практичної роботи, щоб майбутні офіцери ВМС ЗС України могли застосовувати та розвивати свої комунікативні вміння в реальних сценаріях);

- стратегії взаємодії з цивільним населенням (розуміння та вміння взаємодіяти з цивільним населенням під час різних військово-морських операцій).

Ці компоненти взаємодіють та доповнюють один одного, створюючи стійку та комплексну структуру професійної комунікативної готовності майбутніх офіцерів ВМС ЗС України.

З урахуванням результатів аналізу нормативно-правових документів, а також наукових джерел з проблеми дослідження зроблено висновок, що професійна комунікативна готовність майбутніх офіцерів ВМС ЗС України - це здатність майбутніх офіцерів ВМС ЗС України ефективно взаємодіяти та спілкуватися в контексті військово-морської служби. Професійна комунікативна готовність майбутніх офіцерів ВМС ЗС України включає в себе розвиток навичок комунікації, які дозволяють майбутнім офіцерам ВМС ЗС України чітко висловлювати інструкції, слухати підлеглих та інших командирів, спілкуватися в стресових ситуаціях і вирішувати конфлікти. Збалансована комунікативна готовність є важливою для успішного лідерства та оптимальної координації дій у військово-морському оточенні.

У подальших дослідженнях вбачаємо за доцільним визначити критерії, показники й рівні професійної комунікативної готовності майбутніх офіцерів ВМС ЗС України.

Література

1. Васюкович О. М. Формування професійної готовності майбутніх авіадиспетчерів до ведення радіообміну у нестандартних ситуаціях: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України. Київ, 2018. 297 с.

2. Лонська Л. М. Особливості формування комунікативної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі. Впровадження сучасних технологій в процесі забезпечення якісної підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти: зб. наукових праць / за заг. ред. Л. В. Зданевич, Л. С. Пісоцької, Н. М. Миськової, Л. О. Онофрійчук. Хмельницький: ХГПА, 2021. С. 147-151.

3. Москаленко О. І. Теоретичні і методичні засади підготовки курсантів вищих льотних навчальних закладів до професійної комунікації в особливих умовах: дис.. д-ра пед. наук: 13.00.04 / Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія. Хмельницький, 2017. 590 с.

4. Ненько Ю. П. Теоретико-методологічні засади професійно орієнтованої комунікативної підготовки майбутніх офіцерів служби цивільного захисту: дис.... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Рівненський державний гуманітарний університет. Рівне, 2018. 512 с.

5. Психологічний словник / за ред. В. І. Войтка. Київ: Вища школа, 1982. 216с.

6. Семеног О. М., Насілєнко Л. А. Професійна комунікативна підготовка майбутніх юристів: теорія і практика: моногр. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2015. 324 с.

7. Тимофєєва О. Я. Формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх судноводіїв у процесі вивчення гуманітарних дисциплін: дис.. канд. пед. наук: 13.00.04 / Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Хмельницький, 2018. 273 с.

References

1. Vasiukovych, O. M. (2018). Formuvannia profesiinoi hotovnosti maibutnikh aviadyspetcheriv do vedennia radioobminu u nestandartnykh sytuatsiiakh [Formation of professional readiness of future air traffic controllers to conduct radio exchange in non-standard situations]. Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

2. Lonska, L. M. (2021). Osoblyvosti formuvannia komunikatyvnoi hotovnosti ditei starshoho doshkilnoho viku do navchannia v shkoli [Peculiarities of the formation of communicative readiness of older preschool children to study at school]. L. V. Zdanevych (Eds.) Vprovadzhennia suchasnykh tekhnolohii v protsesi zabezpechennia yakisnoi pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv doshkilnoi osvity - Implementation of modern technologies in the process of ensuring quality training of future specialists in preschool education: Collection of scientific works. (pp. 147 - 151). Khmelnytskyi: KhHPA [in Ukrainian].

3. Moskalenko, O. I. (2017). Teoretychni i metodychni zasady pidhotovky kursantiv vyshchykh lotnykh navchalnykh zakladiv do profesiinoi komunikatsii v osoblyvykh umovakh [Theoretical and methodical principles of training cadets of higher flight training institutions for professional communication in special conditions]. Doctor's thesis. Khmelnytskyi [in Ukrainian].

4. Nenko, Yu. P. (2018). Teoretyko-metodolohichni zasady profesiino oriientovanoi komunikatyvnoi pidhotovky maibutnikh ofitseriv sluzhby tsyvilnoho zakhystu [Theoretical and methodological principles of professionally oriented communicative training of future officers of the civil protection service]. Doctor's thesis. Rivne [in Ukrainian].

5. Voitko, V. I. (Eds.). (1982). Psykholohichnyi slovnyk[Psychologicaldictionary]. Kyiv: Vyshcha shkola [in Ukrainian].

6. Semenoh, O. M. & Nasilienko, L. A. (2015). Profesiina komunikatyvna pidhotovka maibutnikh yurystiv: teoriia i praktyka [Professional communicative training of future lawyers: theory and practice]. Sumy: SumDPU named after A. S. Makarenko [in Ukrainian].

7. Tymofieieva, O. Ya. (2018). Formuvannia sotsialno-komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh sudnovodiiv u protsesi vyvchennia humanitarnykh dystsyplin [Formation of social and communicative competence of future shipmasters in the process of studying humanitarian disciplines]. Doctor's thesis. Khmelnytskyi [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru