Міжкультурна компетентність майбутніх медичних працівників: сутність, структура та формування в процесі засвоєння іноземних мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса

Міжкультурна компетентність майбутніх медичних працівників: сутність, структура та формування в процесі засвоєння іноземних мов

Князян Маріанна Олексіївна

доктор педагогічних наук, професор

професор кафедри французької філології

Анотація

міжкультурний компетентність медичний працівник

У статті висвітлюється проблема формування міжкультурної компетентності майбутніх медичних працівників у процесі оволодіння іноземною мовою. Поняття «міжкультурна компетентність майбутніх медичних працівників» розкрито як здатність взаємодіяти з представниками різних народів на основі сформованих іншомовних знань, комунікативних умінь, знань про розвиток культури різних етносів, досягнень у ній, історичної спадщини народу, його традицій, особливостей поведінки та спілкування в соціумі. У структурі міжкультурної компетентності медичного працівника доцільно виокремити декілька компонентів. Спонукальний компонент містить інтерес до культури народів світу, прагнення вивчати іноземну мову та використовувати її в професійній діяльності з метою досягнення взаєморозуміння з колегами та пацієнтами. Когнітивний компонент відображає знання культури народів та іншомовні знання (фонетичні, граматичні, лексичні, стилістичні). Функціональний компонент віддзеркалює вміння в різних видах мовлення, готовність ефективно взаємодіяти з представниками різних культур у процесі комунікації з ними в професійній діяльності медичного працівника.

У аспекті формування міжкультурної компетентності майбутніх медичних працівників нами були визначені такі дослідницькі завдання, як-от аналітично- пошукові та креативно-дослідницькі. Аналітично-пошукові дослідницькі завдання передбачали проведення дослідження англомовних джерел на предмет висвітлення в них різноманітних проблем, наприклад, сучасної медицини (у галузях фармації, технологій в медичній сфері, діагностики захворювань, нових розробок до лікування хвороб тощо). Креативно-дослідницькі завдання з навчальної дисципліни «Англійська мова за професійним спрямуванням» впроваджувалися як в аудиторний, так і в позааудиторний час (мозковий штурм, прес-конференції, дискусії, рекомендації тощо). На заняттях студенти ознайомлювалися з основними вимогами до виконання цих завдань, цілями, науковими джерелами, котрі доцільно було опрацювати для якісного виконання дослідницької діяльності.

Ключові слова: міжкультурна, компетентність, медичний, працівник, іноземна мова, формування.

Kniazian Marianna Oleksiivna Doctor of Pedagogical Sciences, Full Professor in the Department of French Philology, Odessa I.I. Mechnikov National University, Odesa

Intercultural competence of future medical workers: essence, structure and formation in the process of learning foreign languages

Abstract

The article highlights the problem to form the intercultural competence of future medical workers in the process of mastering a foreign language. The concept of "intercultural competence of future medical workers" is revealed as the ability to interact with representatives of different peoples on the basis of foreign language knowledge, communication skills, knowledge about the development of the culture of different ethnic groups, achievements in it, the historical heritage of the people, its traditions, characteristics of behavior and communication in society. In the structure of intercultural competence of a medical worker, it is advisable to single out several components. The motivational component includes an interest in the culture of the peoples of the world, a desire to learn a foreign language and use it in professional activities in order to achieve mutual understanding with colleagues and patients. The cognitive component reflects knowledge of people's culture and foreign language knowledge (phonetic, grammatical, lexical, stylistic). The functional component reflects skills in different types of speech, readiness to effectively interact with representatives of different cultures in the process of communication with them in the professional activity of a medical worker.

We identified such research tasks as analytical-research and creative-research. Analytical research tasks involved researching English-language sources for the purpose of highlighting various problems in them, for example, modern medicine (in the fields of pharmacy, diagnosis of diseases, new developments for the treatment of diseases, etc.). Creative and research tasks from the academic discipline "English for professional direction" were implemented both in the classroom and outside the classroom (brainstorming, press conferences, discussions, recommendations). During the classes, the students were familiarized with the basic requirements for the performance of these tasks, goals, and scientific sources, which were expedient to process for quality performance of research activities.

Keywords: intercultural, competence, medical, employee, foreign language, formation.

Постановка проблеми

Однією з важливих проблем професійної підготовки конкурентоздатного медичного працівника є формування у нього здатності до співпраці та взаємодії з іншими фахівцями, що актуалізує проблему оволодіння ним міжкультурною компетентністю. Наголосимо, що насамперед у процесі мовної підготовки здобувачі вищої освіти мають унікальну можливість ознайомитися з культурами, традиціями, історичною спадщиною інших народів, мову/мови яких вони вивчають.

Розв'язання зазначеної проблеми пов'язане з такими важливими завданнями сучасної вищої медичної освіти, як формування у студентів здатності до ефективної іншомовної комунікації, критичного осмислення проблемних ситуацій, що виникають у командній діяльності, та пошуку їх результативного вирішення, готовності до участі у міжнародних проектах, виховання гуманістичних цінностей, емпатії, толерантності, поваги до представників різних культур.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження наукових праць дозволяє виокремити такі напрями вивчення зазначеної проблеми: формування інтеркультурної компетентності майбутніх фахівців, культури особистості, комунікативної компетентності, форми та методи ефективного оволодіння міжкультурною компетентністю в закладах вищої освіти [1], [2], [3], [4] .

Утім проблема формування міжкультурної компетентності саме у майбутніх медичних працівників на заняттях з англійської мови вимагає більш ґрунтовного висвітлення.

Мета статті - розкрити сутність поняття «міжкультурна компетентність майбутніх медичних працівників», його структуру та дослідницькі завдання з формування цієї компетентності на заняттях «Англійська мова за професійним спрямуванням».

Виклад основного матеріалу

Висвітлюючи насамперед поняття «культура» як базове для інтерпретації міжкультурної компетентності, варто акцентувати на тому, що в «Українському педагогічному словнику» за редакцією С. Гончаренка його сутність репрезентована у різних сенсах - індивідуальному, освітньому, соціальному. На правомірну думку науковця, культура віддзеркалює «сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, що відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства й людини і втілюються у результатах продуктивної діяльності» [2, с. 182]. У контексті виховання культури у дітей та молоді це поняття розкривається як сфера духовного-соціального життя, котре передбачає систему освіти, виховання, духовної творчості, установи, які забезпечують функціонування закладів освіти (а саме заклади загальної середньої та вищої освіти, музеї, театри тощо). Якщо ж мова йде про індивідуальний розвиток людини, то культура є рівнем її освіченості та вихованості; вона відображає також ступінь володіння якоюсь галуззю знань та діяльності.

Існує науковий підхід розуміти під сутністю, наприклад, інтеркультурно-комунікативної компетентності розгалужену систему знань, котра відображає знання етичних норм певного соціуму, релігійних цінностей, творчої спадщини народів у образотворчому мистецтві, музиці, літературі, театрі, кіно, психологічних особливостей забезпечення гармонійної співпраці в колективі, впливу на діяльність та поведінку членів команди [3].

З позиції експертів DeSeCo [5] структуру інтеркультурної компетентності має сенс представляти такими складовими, як-от загальна культура, людяність, етичні принципи, взаємоповага, насамперед повага до поглядів інших людей, толерантність, почуття гумору, гнучкість, мобільність, котрі є системоутворювальними ключової компетентності «вміння функціонувати у соціально гетерогенних групах».

На міжкультурній взаємодії наголошують й експерти [6], котрі впроваджують ідею виховання в молоді культурного плюралізму. Відповідно до зазначеної вимоги передбачається розвиток особистості відповідно до гуманістичних ціннісних орієнтацій, поваги до представників різних народів, підтримка вияву культурної унікальності всіх етнічних груп, які репрезентують певний соціум, збереження національно-культурної спадщини країни. Саме культурна диференційованість суспільства виступає важливим чинником його сталого розвитку, сприяючи формуванню ерудиції, багатовимірності усвідомлення світу, здатності до адаптації та само змін.

Варто наголосити, що в аспекті розкриття сутності полікультурної компетентності, наприклад, майбутніх учителів іноземних мов є доречним акцентувати на важливості знань різноманітних галузей культури різних народів (насамперед мову яких вивчають здобувачі вищої освіти), здатність досліджувати культуру у всьому багатстві її досягнень, готовність навчати культурі, генерувати й втілювати в життя ідеї щодо її розвитку. Отже, вчитель іноземних мов вивчає культуру, виховує її в інших та здійснює певний вплив на її прогресивний розвиток; такий підхід до впровадження професійної діяльності придає педагогічній справі культуротворчий характер [4].

Підкреслимо, що особливості культури етносів спричинені різними історичними подіями, специфікою економічного розвитку, побуту, традицій, підходів до виховання молодого покоління. Отож є надзвичайно важливим з урахуванням унікальності історичного розвитку соціуму формувати у студентів міжкультурну компетентність як запоруку гармонізації унікальностей тих етносів, які складають його основу.

Сьогодні саме в процесі викладання іноземних мов є можливим організувати ознайомлення з етичними нормами, вимогами до життєдіяльності людини у її різних сферах, культурною спадщиною народу - носія іноземної мови.

Це питання набуває особливо значущості у контексті професійної підготовки майбутніх медичних працівників. Наголосимо, що здатність до міжкультурної взаємодії та комунікації актуалізується у медичних працівників упродовж виконання різноманітних функцій, серед яких насамперед варто назвати організацію медичної допомоги, спостереження за станом здоров'я пацієнтів, застосування ефективних методів діагностики та лікування, проведення нагляду за побічними реакціями, консультування хворих, ведення документації, постійний саморозвиток та самовдосконалення задля підвищення професійної самоефективності.

До того ж у глобалізованому, інтегрованому світі сучасний лікар має володіти іноземними мовами, щоб якісно надавати всю необхідну допомогу як громадянам України, так й іноземцям, консультувати їх, ефективно виконувати окреслені вище функції в медичній галузі, бути конкурентоспроможним.

Виходячи з вимог щодо професійної діяльності медичного працівника, наукових підходів до висвітлення сутності міжкультурної компетентності особистості маємо змогу розкрити поняття «міжкультурна компетентність майбутніх медичних працівників» як здатність взаємодіяти з представниками різних народів на основі сформованих іншомовних знань, комунікативних умінь, знань про розвиток культури різних етносів, досягнень у ній, історичної спадщини народу, його традицій, особливостей поведінки та спілкування в соціумі.

У цьому контексті слід вказати на значимість наукової позиції Є. Бондаренко, яка в структурі, наприклад, професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх судноводіїв виокремила мотиваційно-аксіологічний, когнітивно-знанієвий, діяльнісно-процесуальний компоненти.

Так, мотиваційно-аксіологічний компонент містить інтерес до професійної діяльності, активного життя, цікавої роботи, прагнення бути висококваліфікованим фахівцем.

Натомість когнітивно-знаннєвий компонент цієї компетентності включає такі складові, як лінгвістичні знання (володіння стандартами та мовними нормами), соціолінгвістичні знання (про етикет та культурні надбання народів), фахові знання (вимоги щодо професійної діяльності, котрі відтворюються саме в процесі спілкування).

На додаток діяльнісно-процесуальний компонент відображає вміння:

мовленнєві (в усному/письмовому сприйнятті та продукуванні іншомовного повідомлення) з урахуванням особливостей професійної діяльності;

інтерактивні (взаємодія в ході спілкування з представниками різних культур);

конвіктивні (здатність надихати та вселяти впевненість, спонукати до досягнення мети);

рефлексивно-корекційні (вміння самоаналізу, контролю своєї мовленнєво-професійної діяльності, внесення необхідних коректив) [1, с. 208-209].

У педагогічній думці склався й підхід, відповідно до якого є доречним систематизувати різні знання про культуру певного суспільства, визначаючи такі їхні блоки:

духовно-моральний (про моральні імперативи соціуму, етичні норми, на основі яких відбувається співпраця та взаємодія);

релігійний (про релігійні цінності, традиції, особливості релігійного виховання, історію релігії);

мистецтвознавчий (про здобутки народної творчості, літератури, театрального кінематографічного, музичного, образотворчого мистецтва різних народів, творчий внесок етносу в розвиток світової культури);

соціально-культурний (про вплив держави, її внутрішньої та зовнішньої політики на розвиток культури в країні, підтримку різних ініціатив, творчої інтелігенції, народних майстрів тощо) [4].

На нашу думку, в структурі міжкультурної компетентності медичного працівника доцільно виокремити такі компоненти як-от спонукальний, котрий містить інтерес до культури народів світу, прагнення вивчати іноземну мову та використовувати її в професійній діяльності з метою досягнення взаєморозуміння з колегами та пацієнтами;

когнітивний, що відображає знання культури народів та іншомовні знання (фонетичні, граматичні, лексичні, стилістичні);

функціональний, який віддзеркалює вміння в різних видах мовлення, ефективно взаємодіяти з представниками різних культур у процесі комунікації з ними в професійній діяльності медичного працівника.

З метою забезпечення високого рівня сформованості міжкультурної компетентності майбутніх медичних працівників нами був використаний потенціал обов'язкового освітнього компонента «Англійська мова за професійним спрямуванням».

Протягом викладання цієї навчальної дисципліни використовувався потенціал дослідницької діяльності, яка зорієнтовувала на виконання завдань різного рівня згідно зі ступенем актуалізації креативності здобувачів медичної освіти, їхньої індивідуальності та самостійності.

Отож у аспекті формування міжкультурної компетентності майбутніх медичних працівників нами були визначені такі дослідницькі завдання:

аналітично-пошукові;

креативно-дослідницькі.

Аналітично-пошукові дослідницькі завдання передбачали проведення дослідження англомовних джерел на предмет висвітлення в них різноманітних проблем, наприклад, сучасної медицини (у галузях фармації, технологій в медичній сфері, діагностики захворювань, нових розробок до лікування хвороб тощо).

Наприклад, було запропоновано розробити презентації (з використанням цифрових технологій, насамперед онлайн-додатку Canva) за темами:

«Хвороби цивілізації у першій чверті ХХІ століття»;

«Сучасні проблеми вірусології та найновіші підходи до їх вирішення»;

«Рекомендації щодо зняття стресу у дітей та молоді в умовах війни»;

«Погіршення екології та здоров'я людства: вплив екологічних проблем на молоде покоління».

Викликали зацікавлення у здобувачів освіти також аналітично-пошукові завдання з організації дебатів про роль штучного інтелекту в пропедевтиці захворювань людства та їх лікування.

Варто зазначити вплив на формування міжкультурної компетентності студентів й аналітично-пошукових дослідницьких завдань з проведення конкурсу есе про культурний доробок представників різних народів та його вплив на розвиток медицини.

До того ж було запропоновано підготувати доповіді за такими темами,

як-от:

«Роль медичного працівника у формуванні здатності особистості до міжкультурного спілкування»;

«Культорологічна підготовка майбутніх сімейних лікарів: стан, проблеми та перспективи»;

«Лінгвокраїнознавча компетенція в структурі міжкультурної компетентності майбутнього медичного працівника»;

«Досягнення медицини як показник розвитку національної культури народу»;

«Міжкультурне виховання студентів у процесі професійної підготовки».

Креативно-дослідницькі завдання з навчальної дисципліни «Англійська мова за професійним спрямуванням» впроваджувалися як в аудиторний, так і в позааудиторний час. Так, на заняттях здобувачі освіти ознайомлювалися з основними вимогами до виконання цих завдань, цілями, науковими джерелами, котрі доцільно було опрацювати для якісного виконання дослідницької діяльності.

Серед тих креативно-дослідницьких завдань, котрі мали найбільший вплив на оволодіння студентами міжкультурною компетентністю, варто назвати такі, як-от:

провести мозковий штурм з проблеми «Оволодіння міжкультурною компетентністю як основа ментального здоров'я людини», визначити найбільш цікаві ідеї, оформити тези до міжнародної науково-практичної конференції;

організувати прес-конференцію «Оволодіння культурою особистості як шлях до здорового способу життя», обрати групу журналістів та експертів, котрі ставлять запитання, коментують, формулюють висновки;

впровадити дискусії з проблем «Чи може медичний працівник бути ініціатором змін у культурі суспільства», «Гармонійний розвиток багатонаціонального суспільства: роль медичних працівників», «Здоров'я нації через оволодіння її культурною спадщиною»;

сформувати рекомендації для студентів 1-2 курсів про оволодіння культурними надбаннями англомовних країн світу, розробити список рекомендованих джерел, дидактичні наочні матеріали.

Висновки

Проведене дослідження переконує у доцільності розуміння сутності поняття «міжкультурна компетентність майбутніх медичних працівників» як здатності взаємодіяти з представниками різних народів на основі іншомовних знань, як і знань про розвиток культури різних етносів, досягнень у ній, історичної спадщини народу, його традицій, особливостей поведінки та спілкування в соціумі, а також комунікативних умінь. Системоутворювальними компонентами міжкультурної компетентності майбутніх медичних працівників є спонукальний (відображає інтерес до культури народів світу, прагнення вивчати іноземну мову та використовувати її в професійній діяльності з метою досягнення взаєморозуміння з колегами та пацієнтами), когнітивний (відбиває знання культури народів та іншомовні знання (фонетичні, граматичні, лексичні, стилістичні), функціональний (віддзеркалює вміння в різних видах мовлення, ефективно взаємодіяти з представниками різних культур у процесі комунікації з ними в професійній діяльності медичного працівника). Ефективним методом формування заявленої компетентності є дослідницька діяльність, завдання якої були систематизовані відповідно до аналітично-пошукових та креативно-дослідницьких. Перспективи вивчення зазначеної проблеми полягають у висвітленні зарубіжного досвіду формування міжкультурної компетентності майбутніх лікарів.

Література

1. Бондаренко Є.В. Формування професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх спеціалістів судноводіння у процесі фахової підготовки: дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / Ізмаїльський державний гуманітарний університет. Ізмаїл, 2018. 232 с.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376 с.

3. Князян М., Бондаренко Є., Панченко І. Інтеркультурно-комунікативна компетентність майбутніх судноводіїв: сутність, структура та прийоми формування. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич, 2022. Вип. 54. Т. 1. С. 286-290. https://doi.org/10.24919/2308-4863/54-1-43.

4. Князян М.О. Система формування самостійно-дослідницької діяльності майбутніх учителів іноземних мов у процесі ступеневої підготовки: дис. ... доктора пед. наук: 13.00.04 Ізмаїл: 2007. 445 с.

5. Definition and Selection of Competencies. Theoretical and Conceptual Foundations (DESECO). Strategy Paper on Key Competencies. An Overarching Frame of Reference for an Assessment and Research Program - OECD (Draft) // www.kaapeli.fi/~vsy/eaea/policy/b/DeSeCo.doc.

6. Un Cadre europeen commun de reference pour les langues: apprendre, enseigner, evaluer. Paris: Les Editions Didier, 2001. 192 p.

References

1. Bondarenko Ye.V. Formuvannia profesiino-movlennievoi kompetentnosti maibutnikh spetsialistiv sudnovodinnia u protsesi fakhovoi pidhotovky [Formation of professional speech competence of future shipping specialists in the process of professional training]: dys. kand. ped. nauk: 13.00.04 / Izmailskyi derzhavnyi humanitarnyi universytet. Izmail, 2018. 232 s.

2. Honcharenko S. Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk [Ukrainian pedagogical dictionary]. Kyiv: Lybid, 1997. 376 s.

3. Kniazian M., Bondarenko Ye., Panchenko I. Interkulturno-komunikatyvna kompetentnist maibutnikh sudnovodiiv: sutnist, struktura ta pryiomy formuvannia [Intercultural and communicative competence of future ship drivers: essence, structure and methods of formation]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk: mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats molodykh vchenykh Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. Drohobych, 2022. Vyp. 54. T. 1. S. 286-290. https://doi.org/10.24919/2308-4863/54-1-43.

4. Kniazian M.O. Systema formuvannia samostiino-doslidnytskoi diialnosti maibutnikh uchyteliv inozemnykh mov u protsesi stupenevoi pidhotovky [The system of formation of independent research activities of future teachers of foreign languages in the process of graduate training]: dys. ... doktora ped. nauk: 13.00.04 Izmail: 2007. 445 s.

5. Definition and Selection of Competencies. Theoretical and Conceptual Foundations (DESECO). Strategy Paper on Key Competencies. An Overarching Frame of Reference for an Assessment and Research Program - OECD (Draft) // www.kaapeli.fi/~vsy/eaea/policy/b/DeSeCo.doc.

6. Un Cadre europeen commun de reference pour les langues: apprendre, enseigner, evaluer. Paris: Les Editions Didier, 2001. 192 p.

Размещено на Allbest.ru