Хореографічна освіта - шлях до розвитку та становлення особистості дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хореографічна освіта - шлях до розвитку та становлення особистості дитини

Пен Лю

голова правління Громадської організації

«Центр культури та мистецтв Китаю»

заслужений артист естрадного мистецтва України

посол з пропаганди виконавчого мистецтва

провінції Хунань (КНР)

член Міжнародної ради танців CID UNESCO

аспірант Національного педагогічного університету

ім. М.П. Драгоманова (Чанша, Китай)

Анотація

педагогічний хореографічний виховання дитина

Сучасна система хореографічної освіти спрямована на розробку та впровадження в педагогічну практику ефективних технологій розвитку інтелектуальних і творчих здібностей особистості, формування її пізнавальної та творчої активності. Хореографічна освіта дає змогу дитині розвинути свої творчі можливості і сформує індивідуальність.

Ключові слова: хореографічне виховання, хореографічні здібності, наукові дослідження, психомоторна креативність, функціональні особливості.

Пен Лю

(Китай)

Хореографическое образование - путь к развитию и становлению личности ребенка

Аннотация

Современная система хореографического образования направлена на разработку и внедрение в педагогическую практику эффективных технологий развития интеллектуальных и творческих способностей личности, формирование ее познавательной и творческой активности. Хореографическое образование дает возможность ребенку познать свои творческие возможности и сформировать индивидуальность.

Ключевые слова: хореографическое воспитание, хореографические способности, научные исследования, психомоторная креативность, функциональные особенности.

Peng Liu

(China) Horeographic osvita - hats until rosvetting that became a specific ditiny

Abstract

The current system of choreographic education has been adapted for distribution and, for the first time, into the pedagogical practice of effective technologies, the development of intellectual and creative health of specialness, the form of educational and creative activity. Choreographic education gives the child the ability to develop their creative possibilities and formulate individuality.

Keywords: choreographic education, choreographic abilities, scientific research, psychomotor creativity, functional features.

Мистецтво хореографії охоплює всі сторони духовного життя особистості, що формує вміння оцінювати прекрасне та потребу прагнути до нього. У цьому контексті підготовка учнів у системі хореографічної освіти набуває особливої актуальності. Дитина з хореографічною підготовкою має можливість освоїти все різноманіття рухових умінь і навичок. Розвинена ерудиція та естетичний смак вихованця сприятимуть його успішній реалізації в житті.

Відбір дітей для навчання мистецтву хореографії здійснюється на основі обґрунтованих наукових розробок, узагальнень і систематизації педагогічного досвіду: А. Ваганової, Н. Тарасова, Н. Базарової, В. Мей, Т. Баних положень і практичних рекомендацій із застосуванням обґрунтованих методик, критеріїв і показників педагогічної діагностики майбутніх танцівників.

Окрім цього, важливо використовувати в практиці відбору дітей для на вчання мистецтву танцю наукові дослідження із суміжних галузей знань (педагогіки, анатомії, біомеханіки, психології, теорії музичної творчості): В. Виготського, В. Ортинського, Л. Роговик, С. Руднєвої, О. Рудницької, В. Слиханової, Ф. Фіцули й ін., дослідження яких сприяло підвищенню ефективності й оптимізації процесу відбору дітей на початковій стадії навчання танцю.

Хореографічні здібності це індивідуальні особливості людини, що визначають успішність провадження нею хореографічної діяльності. Окреслимо складники, що сприяють успішному оволодінню мистецтвом танцю і формуванню спеціальних якостей у танцівника: загальна естетика статури (антропометричні дані); функціональні особливості біомеханіки рухів; психомоторна креативність.

Загальна естетика статури (антропометричні дані) це:

пропорціональність статури;

струнка форма ніг;

гнучка, гарна лінія витягнутої стопи підйом ноги;

витончена, пластична форма рук.

Функціональні особливості біомеханіки рухів це:

виворітність (здатність танцівника до вільного розгортання ніг назовні від стегна до кінчика пальців);

крок (можливість підйому ноги догори вперед, назад і вбік);

підйом (зовнішня вираженість подовжнього зведення стопи та можливість добре витягнути стопу разом з пальцями);

гнучкість корпуса (властивість опорно-рухового апарату);

стрибок (здатність людини долати земне тяжіння за допомогою власних м'язових зусиль, легкий і високий стрибок одне з найважливіших умінь танцівника).

Психомоторна креативність це:

координація (уміння гармонійно узгоджувати складні рухи);

музикальність і відчуття ритму (здатність сприймати музику, узгоджувати рухи частин тіла в часі та просторі з музичним ритмом);

апломб (стійкість, здатність фіксувати й утримувати позу, зберігаючи в рівновазі всі частини тіла) [3, 82].

Урахування хореографічних здібностей дитини та надання цілеспрямованої фахової підготовки забезпечить їй розвиток професійних якостей танцівника високого рівня.

Хореографічне виховання дитини має передбачати розроблення й індивідуальних освітніх траєкторій з урахуванням її досвіду, переваг, мотивації в освітньому процесі. Це актуалізує застосування розвивального, особистісно орієнтованого навчання, де диференціація та індивідуалізація принципи навчання, мета яких виявити здібності майбутнього танцівника й максимально ефективно їх розвивати. І це відповідає меті хореографічної освіти, відповідно до суспільного замовлення, сформульованій у підручнику «Методика роботи з хореографічним колективом» (авторки С.В. Шалапа, Н.М. Корисько): 1) створення психолого-педагогічних умов для повноцінного творчого, інтелектуального та духовного розвитку особистості; 2) підвищення її мотивації до пізнання й творчості; 3) задоволення освітніх потреб творчої особистості на основі її залучення до свідомої і систематичної творчої діяльності.

Заклади освіти мистецького спрямування, зокрема хореографічні, є справжніми творчими лабораторіями, які створюють оптимальні педагогічні та дидактичні умови для творчо обдарованих, талановитих дітей [3, 66].

У навчальному процесі виховання кожного танцівника має бути на рівні його індивідуальних хореографічних здібностей: у кожного вони різні. Тому педагог, спираючись на потенціал дитини, має розробити освітню програму не тільки з диференціацією змісту, а й організації навчання з окресленням методів, форм роботи (фронтальна, групова, індивідуальна), темпів вивчення матеріалу задля максимально ефективної реалізації поставленої мети.

Психолого-педагогічні умови формування творчої, інтелектуальної особистості-танцівника полягають у:

процесі включення вихованця в активне, свідоме опанування навчального матеріалу; у формуванні в нього на цій основі стійких знань, умінь і навичок пізнавальної та творчої діяльності;

застосуванні дієвого педагогічного апарату з підвищення якості знань і вмінь, що є сукупністю волі, емоцій та інтелекту особистості, спрямованих на пошук мотиваційних засад творчої діяльності в мистецтві хореографії;

співробітництві та співтворчості педагога й вихованців, побудованих на визнанні особистості дитини, на взаємоповазі її пізнавальної та творчої діяльності, на взаємній зацікавленості в спільному успіху та наслідках творчої діяльності в мистецтві танцю [3, 67-68].

Хореографічне виховання стає все більш актуальним і набуває системного характеру: за допомогою танцю можна забезпечити як естетичне, так і фізичне виховання, а також організувати дозвілля дітей, що важливо для їх соціалізації. Варто пам'ятати, що кожна дитина індивідуальна й має свій набір здібностей і можливостей, необхідних для занять хореографією. Прагнучи до прекрасного, діти приходять до залу абсолютно різні, а танцювати хочуть всі. Це має спонукати керівника аматорського колективу на пошук таких шляхів (методичних, психолого-педагогічних і організаційних заходів), за яких кожній дитині знайдеться гідне місце на сцені під час виконання загального танцю.

Література

1. Барышникова Т. Азбука хореографии. Москва: Айрис-Пресс, 2001. 272 с.

2. Бондаренко Л.А. Методика хореографической работы в школе и внешкольных заведениях. Київ: Музична Україна, 1985. 238 с.

3. Шалапа С.В., Корисько Н.М. Методика роботи з хореографічним колективом: підручник. Ч. 2. Київ: НАКККіМ, 2015. 220 с.

Размещено на Allbest.ru