Процес адаптації дітей з особливими освітніми потребами у контексті інклюзивної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Процес адаптації дітей з особливими освітніми потребами у контексті інклюзивної освіти

Юлія Підвальна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, м. Умань, Україна

Анотація

Система освіти в Україні розглядається як основа для відродження нації та її духовного зростання, маючи за мету навчання та виховання майбутніх громадян. Ця система спрямована на розвиток усіх шарів суспільства, включаючи дітей із особливими освітніми потребами, щоб вони могли відстоювати та просувати цінності національної культури та громадянського суспільства. Це також сприяє зміцненню держави як незалежної, соціальної та правової, яка є важливою складовою у європейському та світовому контексті. Також розглянуто аспекти інклюзивної освіти, яка набуває все більш широких масштабів, з'ясовано особливості роботи з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я. Висвітлено головні проблеми, які супроводжують життя дітей в умовах інклюзивного навчання. Розглянуто сутність та особливості інклюзивної освіти. Здійснено теоретичний аналіз понять «інклюзія», «інклюзивне навчання», «інклюзивна освіта», охарактеризовано соціально-педагогічні умови соціальної адаптації дітей з особливими потребами до інклюзивного освітнього простору. Досліджено напрями та форми роботи в умовах інклюзивного навчання для задоволення потреб дитини з обмеженими можливостями здоров'я. Здійснено теоретичний аналіз особливостей адаптації дітей з особливими освітніми потребами до інклюзивного освітнього середовища та охарактеризовано соціально-педагогічні умови успішної соціально-педагогічної адаптації. Зазначено, що створення інклюзивного освітнього середовища передбачає розроблення освітніх програм, що потребує спеціального матеріально-технічного забезпечення. Вивчено проблеми організації навчання й виховання дітей з особливими освітніми потребами, їх соціально-педагогічної адаптації, розвитку та інтеграції їх у суспільство. Доведено, що високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання її у повній сім'ї, у якій немає конфліктних ситуацій; належний рівень освіти батька й матері, правильні методи виховання у сім'ї; позитивне ставлення до дітей вихователя групи; позитивне ставлення до дітей, вихователів, сприятливий статус дитини у групі, задоволеність спілкуванням із дорослими; адекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків, а низький рівень адаптації проявляється в негативному ставленні до дитячого садка, переважанні негативного настрою, відсутності інтересу до занять, небажанні самостійно працювати.

Ключові слова: діти з особливими освітніми потребами, адаптація, інклюзивне навчання, інклюзивна освіта, педагогічна підтримка.

Abstract

PROCESS OF ADAPTATION OF CHILDREN WITH SPECIAL EDUCATIONAL NEEDS IN THE CONTEXT OF INCLUSIVE EDUCATION

The education system in Ukraine is considered as the basis for the revival of the nation and its spiritual growth, with the aim of educating and educating future citizens. This system is aimed at the development of all layers of society, including children with special educational needs, so that they can defend and promote the values of national culture and civil society. It also contributes to the strengthening of the state as independent, social and legal, which is an important component in the European and world context. Aspects of inclusive education, which is gaining wider scope, were also considered, and the specifics of working with children with health disabilities were clarified. The main problems that accompany the life of children in the conditions of inclusive education are highlighted. The essence and features of inclusive education are considered. A theoretical analysis of the concepts "inclusion", "inclusive education", "inclusive education" was carried out, the socio-pedagogical conditions of social adaptation of children with special needs to the inclusive educational space were characterized. The directions and forms of work in the conditions of inclusive education to meet the needs of a child with limited health opportunities have been studied. A theoretical analysis of the features of adaptation of children with special educational needs to an inclusive educational environment was carried out, and the socio-pedagogical conditions of successful socio-pedagogical adaptation were characterized. It is noted that the creation of an inclusive educational environment involves the development of educational programs, which requires special material and technical support. The problems of organization of education and upbringing of children with special educational needs, their socio-pedagogical adaptation, development and integration into society are studied. It has been proven that a high level of adaptation of a child is ensured by his upbringing in a complete family, in which there are no conflict situations; proper level of education of the father and mother, correct methods of upbringing in the family; positive attitude towards the children of the teacher of the group; positive attitude towards children, teachers, favorable status of the child in the group, satisfaction with communication with adults; adequate awareness of one's position in the peer group, and a low level of adaptation is manifested in a negative attitude towards kindergarten, a predominance of negative mood, lack of interest in classes, unwillingness to work independently.

Keywords: children with special educational needs, adaptation, inclusive education, inclusive education, pedagogical support.

Постановка проблеми

Провідні принципи державної політики в галузі освіти визначаються гуманістичним підходом, пріоритетом загальнолюдських цінностей, життя й здоров'я людини, вільним розвитком кожної особистості, що зафіксовано в Законі «Про освіту». Це підтверджує правомірність звернення сучасної педагогічної науки на особистісно-орієнтоване навчання й загалом гуманізацію освіти. Гуманістичний характер освіти багато в чому визначається уявленнями про людську індивідуальність, тому проблема індивідуалізації навчання була й залишається однією з фундаментальних як у вітчизняній, так і в зарубіжній педагогіці. У сучасній школі індивідуалізація навчання здійснюється задля надання допомоги у становленні особистості, виявлення всіх її невикористаних ресурсів, зміцнення становища в соціумі. Це особливо значимо для дітей з обмеженими можливостями здоров'я, які навчаються в школі надомного навчання. Контингент учнів школи надомного навчання складають діти-інваліди, які мають збережений інтелект. Кількість таких дітей стає дедалі більшою з кожним роком.

В рамках наявних нормативів навчання дітей з особливими освітніми потребами зі збереженим інтелектом у загальноосвітніх установах організувати досить складно, адже для них не створені умови, адекватні особливостям їх розвитку; не розроблена особлива технологія навчання; не організована соціально-психологічна підтримка на кожному етапі їх утворення. Очевидно, що найбільш значні труднощі викликає у такої категорії учнів проблема їх соціальної адаптації, інтеграції в соціум, адже наявність захворювання здійснює специфічний вплив на психічний розвиток дітей, знижує їх конкурентоспроможність і ускладнює процес соціальної адаптації, тому в школі надомного навчання необхідно передбачити розроблення технології навчання, що має адаптивно-корекційну спрямованість і вирішальну проблему соціальної адаптації дітей з особливими освітніми потребами. У зв'язку з цим необхідний пошук нового підходу до організації навчання й виховання таких дітей, який давав би змогу створювати в процесі навчання оптимальні умови для розвитку й саморозвитку потенційних можливостей дитини-інваліда. Таким чином, стає актуальною проблема організації навчання й виховання дітей з обмеженими можливостями здоров'я, їх соціально-педагогічної адаптації, розвитку та інтеграції їх у суспільство.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти проблеми адаптації дітей з особливими освітніми потребами розглядалися багатьма вченими, такими як Л. Божович, Л. Венгер, Н. Гуткіна, В. Давидов, О. Проскура. Проблема інклюзивної освіти була означена у працях психологів Л. Виготського, О. Запорожця, В. Котирло, Г. Цукерман, А. Керн, Л. Аксенової, Л. Шипіциної [7].

Мета статті - полягає в розгляді адаптації дітей з особливими освітніми потребами у контексті інклюзивної освіти.

Виклад основного матеріалу. Термін “адаптація” (від лат. “аdaptatio” - “пристосування”) широко застосовується як теоретичне поняття в різних наукових галузях. Вживання поняття “адаптація” як звикання, пристосування індивіда до умов життя й діяльності почало упроваджуватися в педагогічний лексикон слідом за розробленням поняття “соціальна адаптація” [6, с. 431]. Зауважимо, що високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання її у повній сім'ї, у якій немає конфліктних ситуацій; належний рівень освіти батька й матері, правильні методи виховання у сім'ї; позитивне ставлення до дітей вихователя групи; позитивне ставлення до дітей, вихователів, сприятливий статус дитини у групі, задоволеність спілкуванням із дорослими; адекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків. Низький рівень адаптації проявляється в негативному ставленні до дитячого садка, переважанні негативного настрою, відсутності інтересу до занять, небажанні самостійно працювати. Це засвідчують факти дезадаптації дитини, а саме прояви психогенного формування особистості, що зумовлений особливостями її об'єктивного й суб'єктивного статусу в дошкільному навчальному закладі та сім'ї, що може спричинити порушення навчальної діяльності в майбутньому [4, с. 26].

Відомо, що загалом процес адаптації дітей до навчання є досить складним. Це пояснюється тим, що дитячий вік має такі характеристики:

- дуже високий темп розвитку, зокрема соціального, вдосконалення всіх систем організму;

- нерозривний зв'язок між фізичним, нервово-психічним і соціальним розвитком дитини за випереджаючого розвитку першого;

- провідна роль дорослого як важливого чинника оптимізації адаптивного процесу. Адаптивні можливості дитини-інваліда послаблюються такими обставинами:

1) характер (порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату, психічні й загальні захворювання);

2) психофізіологічні особливості (темперамент, характер пам'яті тощо);

3) недолік фізичного здоров'я (діти з обмеженими можливостями здоров'я страждають захворюваннями, не пов'язаними безпосередньо з їх інвалідністю, частіше умовно здорових дітей і частіше, ніж діти, які страждають хронічними захворюваннями; для них характерне соматичне ослаблення);

4) брак психологічних можливостей для спілкування (умови виховання в закритому закладі або замкнутому світі сім'ї, навчання на дому, насторожене ставлення однолітків, невміння педагога знайти підхід до учня, нерозуміння його проблем, незнання його можливостей, гіперопіка з боку дорослих формують особистість, психологічно й соціально інфантильну, комунікативно безпорадну);

5) брак матеріальних засобів для задоволення специфічних потреб дітей з обмеженими можливостями здоров'я (засоби пересування, слухові апарати, спеціальні пристосування тощо), а також наявність архітектурних і психоло¬гічних бар'єрів суспільства, які значною мірою обмежують можливості дитини-інваліда до соціального пристосування;

6) обмеженість можливостей дітей брати участь у діяльності, що відповідає їхньому віку (ігрова, навчальна, трудова, комунікативна), яка позбавляє дитину бази соціальної адаптації (як наслідок, батьки й суспільство прагнуть уберегти таку дитину від участі в складних життєвих ситуаціях, що не сприяє формуванню та зміцненню адаптаційного механізму і гальмує розвиток особистості дитини);

7) різноманітні психологічні порушення й розлади, обмеження мобільності й незалежності, порушення здатності займатися звичайною для свого віку діяльністю безпосередньо, що ускладняють соціальну адаптацію дітей-інвалідів та інтеграцію їх у суспільство;

8) перебування дитини в незнайомому середовищі, що пригнічує звичайну активність дітей, що пов'язано з недостатньою поінформованістю про нове середовище.

Для того щоби процес адаптації пройшов швидше та успішніше, потрібно дотримуватися таких правил:

- використовувати під час спілкування чіткі та зрозумілі позитивні формулювання (без частки “не”);

- використовувати методи заохочення;

- обов'язково підкреслювати реальні позитивні якості, сильні сторони особистості; вислуховувати проблему, заявлену дитиною, не перебиваючи її власними коментарями;

- вчити дітей позитивному (“все буде добре” тощо);

- вчити більш гнучкого реагування на життєві ситуації, вмінню брати на себе відповідальність;

- виховувати відповідальність до будь-якої справи.

Необхідною умовою організації успішного навчання й виховання дітей з обмеженими можливостями здоров'я в освітніх закладах загального типу є створення адаптивного середовища, що дає змогу забезпечити їх особистісну самореалізацію в освітньому закладі. Назвемо необхідні заходи педагогів для успішної адаптації дітей з особливими освітніми потребами. Отже, вчителю, педагогу-психологу, соціальному педагогу необхідно вживати таких заходів:

- актуалізувати знання про особливості дітей; - вивчити анамнестичні відомості про дитину (медична індивідуальна карта розвитку);

- ознайомитися з поданими документами (виписка із засідання МСК, рекомендації по супроводу);

- поговорити з батьками (законними представниками) про особливості дитини, вивчити її соціальне оточення. Фахівцям у період адаптації необхідно організувати особливий освітній простір для дітей з особливими освітніми потребами таким чином:

- сприяти створенню сприятливого емоційно-психологічного клімату в школі й класі, забезпечувати проживання вікової кризи й кризи, обумовленої різкими змінами педагогічних умов, без стресів і негативних явищ;

- навчати встановлення певних норм взаємовідносин дітей з іншими учасниками навчального процесу, зокрема з учителями, формувати згуртований класний колектив (корекційно-розвиваючі заняття, спільні заходи);

- здійснювати індивідуальний підхід до навчання, регулювати навантаження з огляду на індивідуальні особливості першокласників з ОВП;

- проводити роботу з батьками (лекторії, консультації, круглі столи, батьківські клуби). Практично будь-який психолог, вчитель скаже, що адаптація - це складний період, і не тільки для дитини, але й для вчителів, батьків. Проблем багато, і вони не обмежуються рамками навчального процесу, але пов'язані з організацією життя в школі загалом. Хоча кожна школа - це складний і своєрідний “організм”, багато труднощів, які переживають учні в цей період адаптації, схожі.

Отже, ними є такі складнощі: - емоційна незрілість дітей, що веде до слабкого підтримання контактів;

- розгальмування психічних процесів, підвищена збудливість, що веде до того, що імпульсивна поведінка найчастіше перетворюється на ланцюжок реакцій (крик, бійки, сварки, бурхливі образи тощо) і неадекватних способів виходу з конфліктів;

- такі адаптивні механізми у хлопців, що не мають достатньо розвинених інтелектуальних та емоційно-вольових можливостей для самостійного й продуктивного усунення недоліків. Особливості здійснення інклюзії тісно пов'язані з етичними нормами, переважаючими в соціумі, що обумовлює реалізацію людини з обмеженими можливостями здоров'я в цьому соціумі. Саме етичні норми визначають соціальні права людини з обмеженими можливостями здоров'я (право на життя, свободу, незалежність, освіту, шанобливе ставлення до людської гідності, участь у соціальному житті тощо), згідно з якими вибудовується відповідна освітня система, створюються умови для ефективного включення в соціальне життя.

Соціальна адаптація означає процес адаптації особистості (або групи) до соціального середовища, що передбачає взаємодію та поступове узгодження очікувань обох сторін. Ця адаптація спрямована на забезпечення стійкості, традиційності та постійного вдосконалення соціального досвіду, а також його зміни на основі новаторських підходів. Соціальна адаптація передбачає набуття особистістю здатності до самостійної реалізації соціальних дій та функцій з оптимальними психофізіологічними витратами.

Інклюзивна освіта означає включення дітей з обмеженими можливостями здоров'я у спільність здорових однолітків, з урахуванням їхніх індивідуальних потреб у структурі життєвого простору. Процес адаптації дитини включає декілька напрямків. Перш за все, необхідно забезпечити адаптацію в умовах навчального закладу через впровадження спеціальних програм, таких як "Доступне середовище", "Безбар'єрне середовище", "Особлива дитина". Основна увага приділяється створенню спеціальної матеріально-технічної бази для забезпечення комфортного доступу дитини з обмеженими можливостями здоров'я до освітнього процесу. Також важливою є робота з сім'єю дитини. Сім'я сприяє введенню дитини в суспільство, надаючи їй перші навички самообслуговування, вивчення способів спілкування та задоволення потреб у здоров'ї. Тому важливо організувати консультаційну підтримку сімей і залучити батьків до освітньо-реабілітаційного процесу для забезпечення ефективної взаємодії [5].

Третім напрямком інклюзивної освіти є психолого-педагогічний супровід соціалізації дитини в шкільній спільноті. На педагогів початкових класів покладається основне завдання забезпечення успішної адаптації дитини шляхом роботи над її поведінкою та включенням у групові види діяльності з однолітками.

Для створення сприятливих умов для включення дітей з обмеженими можливостями здоров'я в соціальний простір необхідно також працювати з колективом, в якому вони функціонують.

Інклюзивна освіта - це освіта, здатна забезпечувати адекватне навчання, виховання, соціалізацію як дітей з особливостями розвитку, так і їх звичайних однолітків, максимальне розкриття потенційних можливостей особистості кожної дитини. Вона передбачає створення громадського інклюзивного середовища, що включає будь-яку дитину та її сім'ю в повноцінне життя соціуму на рівних правах з іншими. Метою інклюзії є уникнення соціальної сегрегації, яка стосується не тільки інвалідності та інших типів психофізичної обмеженості людини, але й її відмінностей у соціальному класі, культурі, расі, національності, релігії тощо [6].

Інклюзивна освіта (“rndusif” - “включає в себе”, “include” - “роблю висновок”, “включаю”, “залучаю”) передбачає модернізацію системи освіти, в основі якої лежить розуміння того, що люди з обмеженими можливостями здоров'я можуть і мають бути залучені в активну діяльність у соціумі. Інклюзивна освіта - це процес спільного виховання й навчання дітей з особливими потребами і дітей, які не мають таких обмежень, в ході якого вони можуть досягати найкращого і більш повного прогресу в соціальному розвитку. На думку Н. Борисової та А. Прушинського, такий підхід дає змогу розглядати корекцію і компенсацію порушень розвитку як найважливішу умову найбільш адекватного та ефективного входження дітей з особливими потребами в соціум [3]. Політика інклюзії декларує необхідність зміни соціуму й соціальних інститутів, що забезпечують залучення будь-якої іншої людини (іншої раси, віросповідання, культури, людини з обмеженими можливостями здоров'я) в соціум. При цьому передбачається така зміна інститутів, яка б сприяла здійсненню потреб кожного члена суспільства (включаючи осіб з особливостями розвитку), забезпеченню рівності їхніх прав. Як зазначає О. Броварська, “Декларація ООН про права розумово відсталих є першим нормативно-правовим документом щодо визнання осіб з порушеннями психофізичного розвитку суспільно повноцінною в соціальному сенсі меншиною, яка потребує соціального та правового захисту” [1, с. 28-29].

Нормативно-правове забезпечення інклюзивної освіти

1. Конституція України (1996 рік).

2. Конвенція ООН про права дитини (1989 рік).

3. Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю (2006 рік)

4. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII.

5. Указ Президента України «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини» (від 25.8.2015 р. № 501/2015).

6. Указ Президента України «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» (від 25.06.2013 р. № 344/2013).

7. Указ Президента України «Про заходи щодо розв'язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями» (від 19.05.2011 р. № 588).

8. Указ Президента України «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» (від 18.12.2007 р. № 1228).

9. Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» (від 30.09.2010 р. № 926).

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 588 «Про внесення змін до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».

11. Постанова КМУ від 12.07.2017 № 545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр».

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.02.2017 №88 «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами»

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 753 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 585».

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2013 № 607 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами».

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 585 «Про встановлення строку навчання у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку» (Із змінами, внесеними згідно з постановою КМ № 780 від 27.08.2010).

17. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 526-р «Про Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та план заходів з реалізації її I етапу».

18. Наказ Міністерства освіти і науки України від 14.07.2017 №1039 «Про надання грифів Міністерства освіти і науки України навчальній літературі для дітей з особливими освітніми потребами».

19. Наказ Міністерства освіти і науки України від 31.12.2015 № 1436 «Про затвердження Плану заходів щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі».

20. Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.10.2012 .№1063 Про затвердження Плану заходів щодо виконання завдань і заходів Державної цільової програми на період до 2020 року.

21. Лист Міністерства освіти і науки України від 05.02.2018 № 2.5-281 «Про надання роз'яснення щодо тривалості уроків в інклюзивних класах та функціональних обов'язків асистента вчителя».

22. Лист Міністерства освіти і науки України від 03.07.2017 № 1/9-362 «Про Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах для навчання дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями) у 2017/2018 навчальному році».

23. Лист Міністерства освіти і науки України від 12.07.2017 № 1/9-385 «Про навчальні плани та організацію навчально-реабілітаційного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2017/2018 навчальному році».

24. Лист Міністерства освіти і науки України від 06.02.2017 № 1/9-63 «Щодо навчальної літератури для дітей з особливими освітніми потребами».

25. Лист Міністерства освіти і науки України від 08.08.2013 № 1/9-539 «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами».

26. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 02.01.2013 № 1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання».

27. Лист Міністерства освіти і науки України від 28.09.2012 № 1/9-694 «Щодо введення посади вихователя (асистента вчителя) у загальноосвітніх навчальних закладах з інклюзивним навчанням».

28. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від

25.09.2012 № 1/9-675 «Щодо посадових обов'язків асистента вчителя».

29. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від

26.07.2012 № 1/9-529 «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання».

30. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від

18.05.2012 № 1/9-384 «Організація навчально-виховного процесу в умовах інклюзивного навчання».

31. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від

02.04.2012 № 1/9-245 «Щодо одержання документа про освіту учнями з особливими потребами загальноосвітніх навчальних закладах».

32. Лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2014 р. №1/9-414 «Про забезпечення безперешкодного доступу до навчальних закладів».

33. Лист МОН України від 29.06.2016 № 1/9-332 “Про Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах для навчання дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями) у 2016/2017 навчальному році”.

34. Лист Міністерства освіти і науки України від 10.01.2017 № 1/9-2 «Про сучасні підходи до навчально-виховного процесу учнів з особливими освітніми потребами».

35. Обласний освітній проект «Розвиток інклюзивної освіти в Харківській області», схвалений рішенням Колегії Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації 29 березня 2017 року.

36. Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 (доповнено посадою асистента вчителя)

37. Джерело педагогічних інновацій «Інклюзивна освіта: досвід, ресурси, проблеми». - Харків: Харківська академія неперервної освіти. - 2017, №2 1 (17).

38. Програма впровадження інклюзивної освіти в закладах дошкільної і загальної середньої освіти м. Первомайський на 2018 рік (схвалена рішенням виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області від 24.01.2018 року №03).

Суб'єкт-суб'єктний підхід дає змогу вивчати дитину з особливими освітніми потребами як активного соціального суб'єкта, здатного на самовизначення, самореалізацію і самоствердження в різних сферах життєдіяльності; відстежити хід її розвитку і самозміни в процесі засвоєння й відтворення культури. У деяких регіональних управліннях освіти недостатньо здійснюється розвиток інклюзії в школах, адже наявні такі прогалини: - відсутній управлінський механізм переведення системи освіти від приватних досягнень до функціонуючої системи інклюзивної освіти; - недостатньо опрацьований фінансовий механізм оплати праці педагогів і фахівців, що працюють із дітьми з обмеженими можливостями здоров'я. В системі психолого-педагогічного, соціального й медичного супроводу є проблеми, а саме слабка взаємодія наявних елементів супроводу дітей з обмеженими можливостями здоров'я, необхідність їх інтеграції в єдину керовану систему й забезпечення її необхідними ресурсами, зокрема кадровими.

Основне завдання педагога під час інклюзії полягає у здійсненні супроводу й підтримки. Наступним принципом інклюзії є модернізація самої системи освіти. Вона передбачає заміну застарілих та адаптивно “закритих” форм організації навчання новими, за яких школа або ВНЗ бере на себе відповідальність за інтеграцію особи з особливими освітніми потребами в колектив. Ю. Волчелюк наголошує на тому, що “інклюзивна освіта вимагає подальшої модернізації вищої педагогічної освіти та системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, що передбачає забезпечення спеціальної підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів для роботи зі студентами з обмеженими фізичними можливостями в умовах інклюзивного освітнього простору; забезпечення спеціальної підготовки консультантів з питань навчання та розвитку осіб з обмеженими фізичними можливостями в умовах інклюзивного освітнього простору; запровадження системної організаційно- методичної, консультативно роз'яснювальної роботи серед керівників навчальних закладів, громадськості, батьків щодо забезпечення права людей з обмеженими фізичними можливостями на освіту” [2, с. 48-51].

Отже весь процес інклюзивної освіти та виховання дітей з має на меті забезпечити їхню відповідну адаптацію та успішну інтеграцію в суспільство. Це спрямовано на здійснення максимально успішного та гармонійного процесу інтеграції, оскільки характер взаємодії особистості з оточуючим суспільством визначається рівнем її соціальної адаптації та включення в соціальні процеси.

Література:

1. Броварська О. Філософські аспекти інклюзивної освіти. Соціально-педагогічна робота в закладах освіти інклюзивної орієнтації: 2013 рік : матеріали VHI Всеукраїнської науково-практичної конференції. Хмельницький : ХІСТ Університету “Україна”, 2013. С. 27-30.

2. Волчелюк Ю. Організація навчання для студентів з обмеженими фізичними можливостями в інклюзивному освітньому просторі. Соціально-педагогічна робота в закладах освіти інклюзивної орієнтації: 2013 рік : матеріали VHI Всеукраїнської науково- практичної конференції. Хмельницький : ХІСТ Університету “Україна”, С. 48-51.

3. Воловик П. Теорія імовірностей і математична статистика в педагогіці. Київ : Радянська школа, 1969. 224 с.

4. Ілляшенко Т. Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвіт¬ній заклад. Соціальний педагог. 2009. № 5. С. 26-35.

5. Поніманська Т. Дошкільна педагогіка : навчальний посібник. Київ : Академвидав, 2013. 456 с.

6. Полторак В., Тараненко І., Красовська О. Маркетингові дослідження : навчальний посібник. Київ : Центр навчальної літератури, 2014. 342 с.

7. Томчук С. Теоретичний аналіз проблем адаптації дітей з особливими потребами до навчання у школі. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами : збірник наукових праць. Київ : Університет “Україна”, 2004. С. 339-442.

References:

1. Brovarska O. (2013) Sotsialno-pedahohichna robota v zakladakh osvity inkliuzyvnoi oriientatsii [Socio-pedagogical work in inclusive education institutions]. Khmelnytskyi: KhlST Universytetu “Ukraina”. 27-30 s. [in Ukrainian].

2. Volcheliuk Yu. (2013) Sotsialno-pedahohichna robota v zakladakh osvity inkliuzyvnoi oriientatsii [Socio-pedagogical work in inclusive education institutions]. Khmelnytskyi : KhlST Universytetu “Ukraina”, 48-51 s. [in Ukrainian].

3. Volovyk P. (1969) Radianska shkola [Soviet school]. K. : 224 s. [in Ukrainian].

4. Illiashenko T. (2009) Sotsialnyi pedahoh [Social pedagogue]. № 5. - S. 26-35. [in Ukrainian].

5. Ponimanska T. (2013) Doshkilna pedahohika : navchalnyi posibnyk [Preschool pedagogy: a textbook]. Akademvydav. Kyiv : 456 s. [in Ukrainian].

6. Poltorak V., Taranenko I., Krasovska O. (2014) Marketynhovi doslidzhennia [Marketing research]. “Tsentr uchbovoi literatury”, Kyiv : 342 s. [in Ukrainian].

7. Tomchuk S. (2004) Aktualni problemy navchannia ta vykhovannia liudei z osoblyvymy potrebamy [Current problems of education and upbringing of people with special needs]. Universytet “Ukraina”. Kyiv : 339-442 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru